З'явились можливості поділитися думкам про кризовий стан в Україні, давайте розбиратись які причини державної кризи.

Причини цього криються в кризі суспільства, в якому коли навмисно, а коли не свідомо, нивелюють моральні цінності вироблені сторіччами- чесність, порядність, справедливість, людяність,свобода. Завдяки ним збереглася нація і саме нехтування моралі було головною причиною розпаду Російської імперії, Радянського союзу і таке майбутьне готують Україні.

Нам нав'язують постійно через фільми.деякі ЗМІ мораль шахрайства, паразитизма, безмежних забаганок. І все це породжує розбещеність громадян і в першу чергу молоді. Вони бачать в житті конкретні приклади, коли корупціонери, вори та їх сім'ї, ведуть паразитарний засіб життя і за це не несуть ніякої відповідальності, а навпаки. пишаються своїми здібностями до шахрайства і своїми статками. хизуються перед морально нестійкою молоддю, що в кінцевій перспективі призведе до руйнації їх дітей. нащадків і всієї нації.

Прикладів такої аморальності безліч. Згадайте тільке знецінення гривні в три рази, а потім конишня керівницяя НБУ Гонтарева, яка винна в цьому, купує за мільони фунтів нерухомість в Лондоні. Або Коломойського, який розорив Приватбанк на мільярди доларів.і тепер судиться з державою яка банк врятувала. А ось останній приклад-.мер Хрькова Кернос планує витратити 500млн грн громадських коштів на зоопарк міста. Саме такі аморальні приклади поступово руйнують суспільство і державу.

Через навалу новин про вбивства, аварії, насильство,тероризм в суспільстві нагнетається психоз, невпевненість і головне агресивність громадян.що разом з економічними негараздами спонукає прискорення захворювання населення.і еміграцію з України  Все це робиться свідомо для розвалу нації. Хто є замовником і виконавцем ціх дій потребує окремої бесіди, зараз же ж скажу відверто- Центри ціх рептілоїдів знаходяться в Росіїї. Європі, США, Китаю, Ізраілю. Вони діють окремо та іноді об'єднуються в різних сферах та кофігураціях. Все це окрема і глубока тема. Нам же потрібно зосередись на протидії таким явищам, щоб не зникнути з політичної карти світу і мати перспективи сталого розвитку.

Що для цього потрібно робити

Виконувати Конституцію України в повному обсязі, а для цього її вивчати і пропогувати . Тих хто її порушує притягати до відповідальності.

Пропогувати моральні цінності українського народу- любовь, чесність, порядність справедливість, свободу і переконувати всіма засобами телебачення, кіно, радіо, інтернета що саме це дасть добробут і безпеку народу України

. Потрібно робити заходи, коли чесна праця від чиновника до трудяги стане вигідніша ніж шахрайство, яке безповоротньо і суттево карається.

Саме такі дії владних чиновників , свідомих громадян, дадуть змогу закласти фундамент поборотьби з кризою в Україні.

Блукаючи нетрями Інтернету, випадково натрапив на незалежний культурологічний часопис „Ї” (це назва). У його 63 номері, присвяченому Тернополю, є цікавий матеріал про роки національно визвольних змагань (1917-1920). У цей період, коли влада мінялась як шапка героєм відомої оперети, Тернопіль встиг тричі побувати в ролі столичного міста. Наперед скажу, що подаю уривки матеріалу не так з інформативною метою, хоч можливо для декого і це виявиться цікавим, як з метою поділитись тим, що найбільш вразило мене (це у виділеному мною абзаці).

>Отже, у ніч з 21 на 22 листопада 1918 р., через наступ поляків, українське військо та вище керівництво ЗУНР змушені були залишити Львів. З 23 листопада  по 31 грудня 1918 р. уряд Західно-Української Народної Республіки (ЗУНР) перебував та працював у Тернополі. Про все це буде далі трохи докладніше.

>16-31 травня 1919 р. в Тернополі перебували Директорія та уряд Української Народної Республіки (УНР). В існуванні республіки тоді був один з найбільш критичних і важких періодів. У результаті наступу більшовицьких військ зі сходу і польських із заходу контрольована владою УНР державна територія обмежувалася частиною півночі сучасної Тернопільщини і невеликим районом навколо Кам'янця-Подільського. На початку червня уряд спішно покинув Тернопіль через наступ поляків і виїхав до Кам’янця-Подільського, який вже виконував роль столиці до цього.

>У серпні-вересні 1920 р., внаслідок наступу військ червоної армії в нашому краї більшовицький режим Росії за сприяння українських більшовиків створив Галицьку Соціалістичну Радянську Республіку (ГСРР). Маріонеткова держава зникла також із черговим наступом поляків, які залишись тут аж до 1939 р.

Коротенько про повсякденну роботу та державотворчу діяльність уряду ЗУНР і чим це закінчилось.

В Тернополі перебули та працювали, голова уряду й одночасно державний секретар фінансів Кость Левицький і державні секретарі: військових справ - Дмитро Вітовський, судівництва - Сидір (Ісидор) Голубович, закордонних справ - Василь Панейко, пошти і телеграфу - Олександр Пісецький, внутрішніх справ - Лонгин Цегельський, тобто шість із чотирнадцяти членів уряду (дехто не зміг виїхати зі Львова, інші працювали в Станіславові).

Від початку грудня президент УНРади і весь уряд працювали в приміщенні польської гімназії (вона тоді не діяла).

Нині - це приміщення міської гімназії, до цього загальноосвітньої школи № 4 на вул. Грушевського. (моє фото від 22 серпня 2008 р.)

Уряд працював в напрямках:

     Створення армії, котра мала відвоювати Львів і надалі забезпечити незалежність республіки. Власне у Тернополі започатковано роботу щодо реорганізації наявних українських частин в регулярну Галицьку армію.

     Створення системи державної влади та її правових засад. Державний Секретаріат встановив та укріпив зв'язки з повітами, реалізовуючи практику проведення своєї політики через повітових комісарів.

     Створення державної жандармерії для забезпечення правопорядку

     Робота з формування законодавства та створення системи правових відносин у державі, що започатковано у Львові, (закони з організації судів, прокуратури)

     Зовнішньополітична діяльність здійснювалась виходячи з того, що республіка  змушена була вести нерівну війну з Польщею. Останню всіляко підтримувала Антанта, тоді як єдиним союзником ЗУНР могла бути лише Українська держава за Збручем. За дорученням Ради Державних Секретарів наприкінці листопада з Тернополя на Велику Україну виїхала офіційна делегація ЗУНР.

Після цього розпочалася підготовка до об'єднання (злуки) УНР і ЗУНР в одну державу.

17 січня 1919 р. з Тернополя виїхала офіційна делегація ЗУНР у Київ на проголошення Акту Злуки та участь у Трудовому конгресі України.

У середині грудня уряд сколихнула криза: публічно стало відомо, що К. Левицький та Я. Литвинович причетні до незаконного продажу нафти. Спочатку голова уряду відсторонився від його діяльності, а 23 грудня офіційно подав у відставку. Раду Державних Секретарів тимчасово очолив С. Голубович.

За таких обставин було прийнято рішення перенести вищі державні структури ЗУНР у Станіславів, нині Івано-Франківськ. Вирішальну роль тут відіграло розташування цього міста майже в центрі контрольованої урядом території, його близькість до нафтоносного Бориславського регіону, де видобувався основний стратегічний товар республіки -  нафта.

Вся ця епопея державотворення кумедна для українофобів. Викликає вона певний скептицизм і для людей поміркованих відносно українського питання.  Однак раджу зазирнути сюди , щоб переконатись - енергетичний потенціал тодішньої республіки був більш ніж солідним. Та навіть і тепер виникає питання, для чого нам їхній Сибір з дорогим газом? Але на Олімпі видніше.

А мій висновок стосується все ж таки людського фактора (жирний абзац). Члени уряду ЗУНР були вихідцями із галицької інтелігенції і порядних родин, практично всі з "руками, які не крали". У такий критичний період, коли все висіло на волосині, в повному ворожому оточенні, не уникли того, чим хвора наша еліта протягом всієї історії України. Допоки вони ще не при владі, поки вони стоять перед людьми на Майданах - доти вони чесні