[Приєднана картинка] Живе мерзота у людині, Тихенько милість вигризає, З’їда душевність зсередини, А від сумління вислизає. Вона лице своє ховає, Бо виглядає як чума, Насіння злості висіває І марнославством полива. Заполонила розуміння, Із серця випила всю кров, А потім думку підкорила, І запросила нелюбов. Як розпізнати цю гидоту, Як зрозуміти де вона? Щоб зберегти свою чесноту, Адже душа у нас одна….Олександр...

Читати далі...

[Приєднана картинка][Приєднана картинка][Приєднана картинка][Приєднана картинка][Приєднана картинка][Приєднана картинка]

А сонце - то Бог----------------------- Торбинку з коханням повісив на цвях В коморі бажань, та закрив навіть дверці. Шукаю десь сонце, десь там – в небесах, І Бога шукаю в розбитому серці. А сонце то – Бог, а Бог – то кохання, Та тільки існує ще якийсь лиходій. Він хмари збирає всім на страждання, Бо зимно завжди від тих його дій. Так, сонце закрито! Ми як, посліпли, – Все хмари над нами – під сонцем ті хмари. І я вже не птах з крилом білокрилим, І ...

Читати далі...

[Приєднана картинка]

Маймо Бога у душіНе лиш на словах!Бо судитиме ВсевишнійПо наших ділах.Потаємні наші думиГосподь усі знає,І якщо вони лихі,Звісно ж покарає.Десять заповідей ВінЛюдям колись дав,Щоби кожен у життіЩастя лише мав.Але людство так сказало:"Нам потрібна воля!!!"А тепер ось нарікають,Що такая доля.Намагаються у іншихЩось та відібрати,Бо неварто!(Така думка)Їм такеє мати!І Господь такії діїГеть не пробачає,Й при нагоді свою каруУже посилає.Тож задумайтесь, Шановні,Чи треба грішити?Можна навіть ...

Читати далі...

[Приєднана картинка] Торбинку з коханням повісив на цвях В коморі бажань, та закрив навіть дверці.Шукаю десь сонце, десь там – в небесах,І Бога шукаю в розбитому серці.А сонце то – Бог, а Бог – то кохання,Та тільки існує ще якийсь лиходій.Він хмари збирає всім на страждання,Бо зимно завжди від тих його дій.Так, сонце закрито! Ми як, посліпли, –Все хмари над нами – під сонцем ті хмари.І я вже не птах з крилом білокрилим –ніхто про кохання тут навіть не марить...

Читати далі...

[Приєднана картинка] нарешті спробував написати вірша українською серпень-павук вже по-тихеньку плете собі бабине літо, крок мій, як друкколишніх, чорних тих машино-писаних літер.колишніх – так!літер, що б’ють не папір, як тоді, але душу. чорний той знак,римою закарбувати на серці все ж мушу.час для подяк – осінь дари вже духмяні нам щедро готує,та на поляхвтомлених сонцем нещадним, дощ спрагу вгамує...

Читати далі...

Насті Нікітіній присвячую Потомлений місяць під ранок скорився – Завис в верховітті надгризеним сиром. І гомін у полі увись покотився Дзвенячим пташиним нескореним виром. Вдихаю на повну п’янкого повітря, Милуюся шалом квітневої млості. Літаю, мов голуб, купаюся в світлі Старого, як Всесвіт, величного сонця. І все...

Читати далі...

Коли від болю стиснуться вуста, Обпалиться душа від світу, Я і тоді горітиму до тла, Бо не бажаю просто тліти.Коли спаде із мене білий цвіт, І старість підійде зрадливо, Я все одно любитиму цей світІ буду все одно щаслива.Коли ж мене тихенько позовеВ краї далекі потойбіччя, Тоді побачиш в розчерках небесМоє усміхнене обличчя![Приєднана картинка]

В той день ішов Він на Голгофу, Ніс на собі животворящий хрест. Народ Йому кричатиме вже потім: - Христос воскрес! - Воістину воскрес! Тоді ж тягнув Він непосильну ношу, За ним товпилася юрма пуста. А Він кривавим умивався потом, Від спраги тріскались вуста. Саднили рани на руках Месії, А від важкої ноші ноги гнулись. І розуміла, плачучи, Марія, Що від Ісуса люди відвернулись… А розпинали, Господи, як страшно!.. - Терпи, Ісусе! -...

Читати далі...