хочу сюди!
 

Ліда

50 років, водолій, познайомиться з хлопцем у віці 46-56 років

Замітки з міткою «вшанування»

У Львові вшанували автора Державного Гімну України М.Вербицького

 У Львові вшанували автора Державного Гімну України

    04.03.2017


 
У Львові з нагоди 202-ї річницю від дня народження вшанували автора музики до Державного гімну України — отця Михайла Вербицького.

До монумента видатному українцеві, який відкрили у грудні 2015 року, лягли букети квітів. Тут представники влади, громадські активісти та школярі спільно виконали «Ще не вмерла Україна». Після цього відбулось громадське віче.

«Постать отця Михайла Вербицького об’єднує воєдино всю Україну. Не тільки у межах державного кордону, а й у всьому світі, де сьогодні живуть українці», — зазначив голова  облдержадміністрації Олег Синютка.

Урочистості продовжаться 4 березня у прикордонному селі Млини в Республіці Польща, де покоїться композитор. Тут львівська делегація покладе квіти до каплиці-пантеону, відбудеться чин панахиди. Відбудеться віче за участі керівництва області, дипломатичного корпусу та гостей з Польщі і України. У заходах візьмуть участь Львівська державна академічна чоловіча хорова капела «Дударик», муніципальний хор «Гомін» та чоловічий вокальний ансамбль «Калофонія».

Джерело: Високий замок online — http://wz.lviv.ua/news/194372-u-lvovi-vshanuvaly-avtora-derzhavnoho-himnu-ukrainy

Більше читайте тут

http://blog.i.ua/community/662/1645121/

А це навіть коментувати не потрібно:

 Календар подій Львівської міської ради на 04.03.2017

Час - 15.00

Подія - Освячення ікони «Страсті Христові»

Місце - Військовий храм Стрітення Господнього УГКЦ (Афганський храм), вул. Клепарівська, 30а

Примітки - Ікона є даром знаного іконописця, засновника першої інтернет-галереї українського іконопису всіх шкіл і періодів «ICON. ORG.UA», засновника школи іконопису «Десниця» Михайла Скопа

http://city-adm.lviv.ua/events/237766-kalendar-podii-lvivskoi-miskoi-rady-na-04032017
Більше - нічого. Немає ні Вербицького, ні Івасюка для львівського керівництва і чиновників при культурі. Є тільки ось таке ніщо, як Слічна Галина Миколаївна - в.о. заступника міського голови з гуманітарних питань, директор департаменту гуманітарної політики, колишній керівник освіти м. Львова.
Скільки сміття назбирав навколо себе голова міста Андрій Садовий, аж неможливо вивезти й утилізувати усе. Врешті і сам він давно потребує утилізації.

Богдан Гордасевич
21:04 04.03.2017
м.Львів


Голодомор. Вшануймо пам’ять загиблих...(оновлено2)

      Сьогодні Українці у всьому світі вшановують память жертв Голодомору 1932-1933 років. О 16:00 разом із загальнонаціональною хвилиною мовчання відбудеться традиційна громадська акція "Запали свічку памяті"
      Вшанування також відбудеться сьогодні в Києві біля Меморіалу памяті жертв голодоморів в Україні (вул. Лаврська; схожий на велику свічку), збір на 15:00. Приходьте

Продовження: У Львові сьогодні буде мовчазна хода, збір о 18:00 біля пам'ятника Степану Бандері. Прохання брати з собою власні лампадки.
 


Сперто з Контакту:

"СВІЧКИ ПАМ’ЯТІ ЗАСВІТЯТЬСЯ ПО ВСІЙ УКРАЇНІ. ПРОГРАМА ЗАХОДІВ 22 ЛИСТОПАДА

Цього року 22 листопада у Києві вшанування розпочнеться о 15:00 біля Національного музею "Меморіал пам’яті жертв голодоморів в Україні" (вул. Лаврська, 3) та завершиться хвилиною мовчання та запаленням свічок о 16.00.

На вшануванні біля Меморіалу будуть присутні Президент України Петро Порошенко, Прем’єр-міністр України Арсеній Яценюк, міський голова Києва Віталій Кличко, представники Громадського комітету вшанування пам’яті жертв Голодомору-геноциду 1932-1933 рр., зокрема академік Ігор Юхновський,свідок Голодомору Іван Нікітенко,співголова Громадського комітету Іван Васюник,Міністр культури Євген Нищук,Голова Українського інституту національної пам’ятіВолодимир В’ятрович, керівники дипломатичних представництв, ієрархи українських церков та релігійних організацій.

Організатори просять приходити дещо завчасно з огляду на заходи безпеки.

У ОБЛАСНИХ ЦЕНТРАХ

Акції зі вшанування 81-х роковин Голодомору відбуватимуться в кожному обласному центрі (за винятком окупованого Росією Криму):

Вінниця, 21 листопада о 14:30 — мітинг-реквієм біля пам’ятника жертвам Голодомору (вул. Хмельницьке шосе).

Дніпропетровськ, 22 листопада, о 16:00 — мітинг-реквієм на Алеї Небесної Сотні (пр. Кірова,1)

Донецька обл. (м. Краматорськ), 22 листопада, о 15:30— покладання квітів і мітинг-реквієм біля пам’ятника Т. Шевченку (площа Леніна, біля виконкому), а також покладання квітів до пам’ятника жертвам Голодомору (вул. Орджонікідзе).

Житомир, 22 листопада о 16:00 — мітинг-реквієм біля пам’ятного знака жертвам голодомору "Сумуючий Янгол" (Путятинський майдан).

Запоріжжя, 22 листопада о 12:00 — скорботна хода від площі Фестивальної до пам’ятного знака жертвам політичних репресій. О 15:50 мітинг-реквієм біля пам’ятника жертвам Голодомору 1932-1933 років.

Івано-Франківськ, 22 листопада о 16:00 — віче-реквієм на Вічевому майдані. По закінченні віча — хода пам’яті Вічевий майдан – вул. Незалежності — Меморіальний сквер, де відбудеться панахида.

Кіровоград, 22 листопада, о 14:30 — жалобна хода від Соборної площі до пам’ятного знака "Жертвам Голодомору 1932-1933 років" на Меморіальному комплексі "Фортечні вали" (збір біля пам’ятника Ангел-охоронець). По закінченні ходи на "Фортечних валах" відбудеться мітинг-реквієм.

Львів, 22 листопада, о 15:10 — покладання композицій з пшеничних та житніх колосків до Пам’ятного знаку жертвам Голодомору та політичних репресій, запалення лампадок (просп. Чорновола)

15:30 — початок жалобних заходів з метою вшануванням пам’яті жертв голодоморів (просп. Свободи, площа біля пам’ятника Тарасу Шевченку)

15:40 — проведення екуменічної панахиди за жертвами голодоморів 1921-1922, 1932-1933, 1946-1947 років в Україні.

16:00 — Загальнонаціональна хвилина мовчання.

16:02 — Початок акції "Запали свічку".

Луганська обл. (Сєвєродонецьк), 22 листопада о 10:00 — мітинг-реквієм з покладанням квітів та запаленням скорботних свічок біля каплиці "Пам’яті жертв Голодомору 1932-1933 років в Україні".

Луцьк, 22 листопада о 15:00 — скорботна хода від Театрального майдану до Замкової площі. О 15:30 на Замковій площі панахида та мітинг-реквієм.

Миколаїв, 22 листопада — з 14:30 до 15:15 (збір учасників о 14:15) — скорботна хода від площі перед Кафедральним Собором на вулиці Садовій по проспекту Леніна, Херсонському шосе до Пам’ятного знаку жертвам голодоморів в Україні. О 15:15 — покладання квітів і горщиків із пшеницею до Пам’ятного знаку жертвам голодоморів в Україні.

Одеса, 22 листопада, о 10:00 — покладання траурних вінків та композицій із житніх та пшеничних колосків до пам’ятника жертвам Голодомору 1932-1933 років (Лідерсовський бульвар, 19).

Полтава, 22 листопада о 15:45 — мітинг-реквієм до Дня пам’яті жертв голодомору і політичних репресій в Україні (Театральна площа). О 16:15 — хресна скорботна хода від Театральної площі доСоборної площі.

Рівне, 22 листопада о 15:30 — тематичний захід "Свіча пам’яті" біля Свято-Покровського собору.

Суми, 22 листопада, о 10:00 — мітинг, покладання квіткових композицій до пам’ятника жертвам Голодомору 1932-1933 років (район автовокзалу), панахида за загиблими. О 15:45 — акція "Засвіти свічку" і хвилина мовчання (вул. Соборна, навпроти пам’ятника Т. Шевченку).

Тернопіль, 22 листопада о15:15 — мітинг-реквієм (Театральний майдан). Після мітингу відбудеться панахида біля пам’ятник жертвам Голодомору (біля церкви на вул. Руській).

Ужгород, 22 листопада о 15:30 — початок мітингу для проведення всеукраїнської хвилини мовчання з нагоди вшанування пам’яті жертв голодоморів (Театральна площа).

Харків, 22 листопада о 10:00 — церемонія покладання квітів до Меморіального комплексу пам’яті жертв голодомору 1932-1933 років.

15:00 — церемонія покладання квітів до Хреста жертвам голодоморів у Молодіжному парку (вул. Пушкінська).

Після покладання квітів — скорботна хода Від Молодіжного парку до площі Свободи.

16:00 — 18:00 акція запалення лампад (площа Свободи).

Херсон, 22 листопада о 15:00 — хода від площі Свободи до пам’ятника жертвам тоталітарного режиму (вул. Тираспольська). О 15:30 — мітинг-реквієм біля пам’ятника жертвам тоталітарного режиму (вул. Тираспольська)

Хмельницький, 22 листопада, о 15.00 — початок загальноміських заходів із вшанування пам’яті жертв Голодомору (майдан Незалежності України).

15:30 — Скорботна хода від майдану Незалежності вулицями Соборною та Проскурівською до пам’ятного знаку "Ангел Скорботи" (вул. Проскурівська, 61).

16:00 — Панахида за жертвами голодомору (Пам’ятний знак "Ангел Скорботи").

Черкаси, 21 листопада, о 9:30 — заходи до Дня пам’яті жертв голодоморів (Соборний парк).

Чернівці, 22 листопада, о 12:00 — покладання вінків і квітів до пам’ятного знаку жертвам голодоморів, спільний молебень за участю представників різних конфесій (біля пам’ятного знаку на розі вулиць Руської та Шевченка).

Чернігів,22 листопада, о 16:00 — громадська акція "Засвіти свічку", загальнонаціональна хвилина мовчання (біля П’ятницької церкви)."



Степан Бандера назавжди з нами!

З нагоди 55-ї річниці вбивства Степана Бандери, сина вбитого в застінках київського НКВД священника східного обряду-уніата о. Андрія Бандери



Відкритий лист до редакції та власнику ЗМІ "Ера" Андрію Деркачу

Дорога редакція радіо Ера, прощаюсь з вами, тому що цитування навіть в новинах представників партії Ляшка, не кажучи вже про той непомірний час, який займає означена партія у ефірі вашого мовлення, - змушує мене більше не вмикати канал радіо "Ера"
Оскільки я дуже поважаю переважну більшість вашого колективу за розум, тому і не роблю пояснення хто і що є проект "Радикальна Партія Олега Ляшка", а скажу просто: мені осточортіло до нестями оті всі "політичні ігрища" довбаних закулісних лялькарів, бо вже життя скінчилося, а пожити в нормальній країні так і не довелось власне з цієї підступної причини. Ми не раби і не маріонетки - ми живі люди! Засуньте собі тих довбаних політтехнологів їх довбані власники-лялькарі туди, куди ви постійно хочете запхати народ України!

Якщо комусь мало революцій і гільйотин - дочекається, за тим не стане!

Єдине, що мені, Богдану Гордасевичу, сину письменниці-дисидентки Галини Гордасевич, дуже прикро бачити в таборі підтримки блазня-гоміка Ляшка власника "Ери" пана Андрія Деркача, сина Леоніда Деркача. Знову ж не маю бажання розписувати чому, а просто мені було цікаво як в книзі Аміраджибі "Дато Туташхія" мати Андрія Деркача за своєрідного заочного опонента по життю та боротьбі. Жаль, дуже жаль, що мною втрачено мій антипод (але не ворог!) по життю, бо хто з Ляшком - той для мене викликає тільки співчуття, як Іван Заяць чи Юрій Шухевич, а тепер - і Андрій Деркач. За таких обставин наше подальше тривале тривіальне заочне змагання в стилі "контрверсій" стає неможливе і я прощаюсь.

Час, люди і Бог розсудять кожного.

Поскриптум: добрі правила потребують винятків, тому я все одно буду включати радіо "Ера" вранці, як це і роблю багато років, - рівно о 5.55, але виключатиму після 6.02 - святе не може бути переможено поганим.

Богдан Гордасевич
11:54 15.10.2014

Читайте основне по темі Степана Бандери в сучасності тут -  дуже вартісний матеріал:
http://blog.i.ua/community/5846/1541379/


88%, 15 голосів

0%, 0 голосів

12%, 2 голоси
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.

Урочисте вшанування Державного Прапора України

Виступ Президента України на церемонії урочистого підняття Державного Прапора України



Дорогі співвітчизники, брати і сестри!

Вітаю всіх нас з Днем Державного Прапора!

Поздоровляю і юного українця Петра Зубара із Артемівська, що на Донеччині. 16-річний парубок більше місяця переховував від окупантів Герб України, збитий бойовиками з приміщення міськради. Петре, ти справжній герой!

Особисто хочу звернутися і до десятирічного львів’янина Тараса Кротька. Дитина мріяла купити собі планшет. Хто з нас не пригадує сили своїх дитячих бажань? Але зібрані гроші хлопець здав у фонд допомоги армії. Так прямо й приніс їх зі скарбничкою. Сказав, що він без планшета може обійтися, а солдат без бронежилета – ні. Тарасику, ти справжній патріот!

Країна, в якій зростають такі діти, як Петро Зубар та Тарас Кротько, – має велике майбутнє. І буде єдиною, бо Петро – з Донбасу, а Тарас – з Галичини!



Дорогі українці!

Сьогодні ми вшановуємо наші національні святині: Державний Прапор, Державний Герб та Державний Гімн. Блакитні й золоті, сині та жовті барви сяяли ще на державних символах великих князів київських і короля Данила. На хоругвах Славного Війська Запорозького!

В 1848 році, замайорівши над Львівською ратушею, наш прапор став провісником народження нової української нації під час так званої весни європейських народів.

1914-го, рівно сто років тому, - перша маніфестація під жовто-блакитним прапором відбулася тут, в Києві.

Цими кольорами були освячені Українська та Західно-Українська народні республіки, Акт злуки та відродження сучасної української держави. Під цим прапором йшли в бій вояки Української Повстанської Армії. За любов до цих кольорів імперія етапувала наших патріотів на сибірську каторгу. Під нашим прапором народ повстав на захист своїх прав під час Революції Гідності.

Зверніть увагу. Прапори України та Європейського Союзу – витримані в одних кольорах. Це промовиста і дуже важлива деталь! Як і знамено ЄС, український стяг став символом свободи, простір якої поширюється дедалі на Схід. Це наочно продемонстрували нам буквально днями ті відчайдушні росіяни, які не побоялися підняти український прапор над Москвою!

Якби ми захотіли знайти для нашого прапора більш мирні кольори – не змогли б. Ніщо більшою мірою не символізує мир та спокій, ніж блакитна вись та жовте поле.

«Синій, як море, як день – золотий –

З неба і сонця наш прапор ясний»,

- писав великий український поет Олександр Олесь.

Це фарби нашого прапора не лише мирні, але й сильні.

Вони - це впевненість!

Вони - це сила!

Вони - це звитяга!

Вони – це слава!

 Ми - мирний народ, але готові платити й платимо – потом та кров’ю - за право жити під цим прапором, під цим небом і серед цих полів.

Синьо-жовтий прапор став символом спокійного життя, до якого українські Збройні Сили повертають Донбас, звільняючи його від терористів.

Державний прапор знову гордо майорить над Слов’янськом і Краматорськом, Лисичанськом і Сєверодонецьком, Артемівськом та Костянтинівкою. Миру чекають катовані бойовиками жителі Донецька та Луганська. І я вам обіцяю - обов’язково дочекаються!

Державна символіка органічно увійшла в повсякденне життя людей. Синьо-жовті кольори стали предметом національної гордості і знаком моди. Подивіться на цей зворушливий рух. Тисячі, сотні волонтерів на зібрані серед громадян гроші по всій Україні фарбують в синє та жовте паркани й мости. А мости через Дніпро - це не просто дороги. Це – втілення єдності двох берегів нашої України.

22 роки ми поволі формувалися як сучасна політична нація. Важкі випробування, які випали протягом останнього року, не просто надзвичайно прискорили цей процес. Вони призвели до його логічного завершення. Сьогодні як народ ми - єдині та могутні, як ніколи! Ворог - сильний, жорстокий, підступний – загартував і зцементував нас як ніхто. Той, хто хотів нас роз'єднати та послабити, – ще більше об'єднав нас та зміцнив!

Саме за останній рік кардинально зросла кількість тих, хто вважає себе патріотом України. Хто за вступ до Євросоюзу. Хто за унітарний державний устрій. Хто за українську - як єдину державну. До речі, багато хто у нас говорить російською. Але думають тут інакше, ніж у Росії.

Спілкуючись із солдатами в зоні АТО чи у військовому шпиталі, я бачив і чув, що російською мовою Україну люблять не менше, ніж українською. Скільки, нажаль, полеглих воїнів свої останні слова любові до Батьківщини чи до мами, до дружини чи до коханої вигукнули, сказали або прошепотіли російською мовою... Знаю, що тепер за мовною ознакою нас не розколе вже ніхто і ніколи.

Принципово залишаючись на тій позиції, що єдиною державною мовою має залишатися українська, маємо належно оцінити внесок російськомовних громадян України в захист нашої спільної Вітчизни. Наша нація міцніє вже не лише на грунті мови чи етносу, а на основі спільної волі більшості мешканців України. Ця воля полягає в тому, щоб жити разом в єдиній, соборній, унітарній, демократичній та європейській державі. У минуле стрімко відходить поділ України на Схід та Захід, Центр та Південь. Це значить, що ми остаточно і безповоротно відбулися як нація, як український народ.

Ми – на порозі грандіозних, тектонічних змін. Так само, як наші воїни встановлюють прапор над звільненими містами та селами, ми всі разом спільною працею зобов’язані підняти прапор перемоги над подоланням корупції, безробіття та бідності.

У нас, дорогі мої співвітчизники, все з вами вийде.

Все буде добре. Ми - сильні та цілеспрямовані. І я пишаюся тим, що я українець.

Україна – наша рідна Вітчизна, це місце великих мрій і грандіозних справ!

Ми як народ здатні на надзвичайні зусилля і великі перемоги.

І кожен з нас може і зобов’язаний докластися до них.

Слава Україні!


Прес-служба Президента України
http://www.president.gov.ua/news/31051.html

Сторінки:
1
2
попередня
наступна