хочу сюди!
 

Людмила

48 років, рак, познайомиться з хлопцем у віці 45-55 років

Замітки з міткою «книга»

Про подарки на день рождения

Подарки - это хорошо. Кто не любит подарки?

Я люблю больше дарить, так намного радостнее. Смотришь в глаза человеку и ждешь его реакции. Когда дарят мне, я немного смущаюсь.

Мне всегда приносят книги. Ведь я очень люблю читать. Мама собирает макулатуру, ни одна бумажка не уходит в мусорное ведро, любой кусочек бумажки тщательно разглаживается и кладется в специально отведенное место в шкафчике на балконе. Потом, когда бумаги будет много, ее сдадут в пункт приема. Там за каждые двадцать килограммов старой бумаги дадут талончик. Это не просто талончик! Это - право купить хорошую книжку! Правда, в нагрузку дают еще несколько книжек, которые никто не покупает. Например, в прошлый раз, нам продали книгу "Малая земля". По радио дедушка как раз услышал, что "Малая земля" стала самой читаемой книгой в мире. Дедушка послушал и засмеялся...

А еще один раз мы с мамой зашли в книжный магазин. Просто так. А вдруг есть что-нибудь интересное не по талончикам. Подошли к прилавку, а там две тетки покупают "Остров сокровищ"! Вот это да! Я сказала маме:

- Смотри, "Остров сокровищ"!

Мама вытащила кошелек и сказала продавщице:

- "Остров сокровищ", пожалуйста.

Продавщица посмотрела и ответила:

- У нас нет никакого "Острова сокровищ".

Мама твердо повторила:

- "Остров сокровищ", пожалуйста. Я видела, как вы только что продали эту книгу.

Продавщица стала красная и злая. Куда-то вышла. И вернулась с книгой, прижимая ее заглавием к животу.

Так у меня в библиотеке появилась эта книжка.

А сегодня у меня день рождения. В гости придет весь класс. Интересно, что мне подарят?

Мне надарили очень много подарков. И конечно книг. Просто глаза разбегаются: и фантастика, и приключения! А один мальчик принес большого лохматого медведя.

Есть у нас в классе две хохотушки. Любят подурачиться. И вы знаете, что они мне подарили?

Да никогда не догадаетесь!

Открываю я дверь и мне протягивают кувшин. Керамический. Красивый очень! Расписной. Я беру его и вижу надпись:

"Дадагая Иишя! Лазлеши позгавить тибя с Днем лаждения!.."

Длинная надпись и вся в этом роде. А внутри в кувшине - шарик. Лопнувший, на веревочке!...

Когда все ушли я села перед грудой подарков. Перебирала книги. Вдыхала их чудесный запах: романтики, приключений, неизведанного мира...

Потом погладила лохматого мишу и пожелала ему спокойной ночи.

А потом стала вынимать шарик из кувшинчика, за веревочку. Туда-сюда. Как ослик из мультика. Слушайте, что я вам скажу: а ведь это и вправду весело! Туда-сюда!

Все-таки день рождения - это очень здорово!



Моногамия

В общем, это предисловие к моей повести)) Юмористическо-кроваво-психотроПная сказка. 

Кто-то свыше изначально поставил нам свои требования. Кому-то он подарил жизнь, у кого-то её забрал. Некий х должен заплатить дорогую цену за своё существования, а всем известный у живёт на полную катушку, даже не задумываясь о вопросах бытия. И как бы мы ни были предусмотрительны, всё равно бешеная тётка-судьба отрежет кусок нашей нитки-жизни себе на очередное дешёвое платье.

 Меня зовут Бабочка, и я, как вы догадались не здоровенный мужик с фаршем вместо лица, а милая симпатичная девочка. Нет, конечно, у каждого могут быть свои представления, как должна выглядеть «милая симпатичная девочка», но можете мне поверить, под всеобщий стандарт М.С.Д. я попадаю.   Со мной произошла очень интересная история, которая заставила меня поразмыслить над кое-чем. Но так, как мыслю я не плодотворно, (мой мыслительный процесс похож, скорее на стремление тухлого яйца стать крутым, чем на продуктивную деятельность среднестатистического мозга) то решила вести дневник.  По-моему неплохая идея, к тому же всю информацию о прожитых мною восьми жизнях легче уместить на бумаге, чем в бесконечном монологе, плавно перетекающим в бредни сумасшедшего.  Хм... Короче, я начну. А начну я рассказ с момента, произошедшего задолго до моего рождения...  Ля-ля-ля... Декорации сменяются, вы теперь в лесу следите за разговором двух индивидуумов, (иначе я их назвать не могу) а говорят они о...

Лоуренс Дэвид Герберт -- " Любовник леди Чаттерли "

Дэвид Герберт Лоуренс остается одним из самых любимых и читаемых авторов у себя на родине, в Англии, да, пожалуй, и во всей Европе. Важнейшую часть его обширного наследия составляют романы. Лучшие из них — «Сыновья и любовники», «Радуга», «Влюбленные женщины», «Любовник леди Чаттерли» — стали классикой англоязычной литературы XX века. Последний из названных романов принес Лоуренсу самый большой успех и самое горькое разочарование. Этический либерализм писателя, его убежденность в том, что каждому человеку дано право на свободный нравственный выбор, пришлись не по вкусу многим представителям английской буржуазии. Накал страстей и яркость любовных сцен этого романа были восприняты блюстителями морали как вызов обществу. «Любовник леди Чаттерли» сразу же после выхода в свет в 1928 году был запрещен к дальнейшему изданию, а готовый тираж был изъят и уничтожен. Запрет действовал более 30 лет, и лишь в 1960 году после громкого судебного процесса, всколыхнувшего всю Англию, роман был реабилитирован и полностью восстановлен в правах. Лоуренс создал три версии своего романа. Последняя из них была признана окончательной самим автором.

ЗДЕСЬ можно почитать или скачать

" Любовник леди Чаттерли "





Delphin Enjolras

Патріотам до відому

Надибала цікавий сайт з можливістю завантаження української (і зарубіжної) літератури: http://www.ukrlib.com.ua/





Знайшла багато цікавого, що не зустрічала раніше

То ж і Ви завітайте!

Вспомнить все

Книгочеи!

У меня всегда траблы с запоминанием названий книг и имен авторов, вот и сейчас хотел бы спросить Вас, может кто читал книгу и знает ее название/автора.

Сюжет такой: вторая мировая, Румыния, замок. Туда попадает венгерский профессор-еврей с дочкой-красавицей, плюс есть немецкий отряд. В замке творится какая-то ерунда а-ля Дракула и нечистая сила, которую разбудили солдаты в поисках чего бы пограбить. По финалу добро победило при помощи умного профессора и смекалистой дочки.

Сумбурно конечно, но думаю что если кто читал, то вспомнит.

Не видал ли где на свете, ты девицы молодой? "с)

site statistics

А вы любите Шоколад...

Ради этой книги я давно не читаю блогов, не сижу по долгу на сайте, она меня захватила буквально с первых страниц, как, в прочем, и другая книга Джоанн Хэррис ("Джентльмены и игроки"). 

Итак, ШОКОЛАД...

 Фильм уже скачан, но смотреть его буду только когда дочитаю книгу, осталось совсем чуть-чуть...

чтение

Недавно посетил я книжный базар "Петровка" с целью приобрести книгу.
Вообще, мне не очень везёт с книгами на Петровке. Я всего лишь хочу лучшие фантастические книги (я знаю, что именно хочу купить), и обычно на рынке нет того, что я ищу. В этот раз повезло больше - искомая книга оказалась в продаже. Однако цены даже меня удивили. Да, книга толстая, в хорошем переплёте, но 125 грн - это мой личный рекорд цены. Это практически цена, которую я плачу за месяц доступа к Интернету. Моё хобби очень сильно подорожало. Придётся таскать книги у друзей - я не смогу часто покупать за такую цену.
Интересно, что покупать всё равно надо. Потому что если мне повезло найти книгу сегодня, то далеко не факт, что я найду её завтра. Такую популярную и знаменитую вещь, как "Космическая одиссея" Артура Кларка я выискивал полгода - не было в продаже! Что уж говорить про менее известных авторов.
Теперь, когда по телевизору или в журнале тётеньки-журналистки будут возмущаться, что молодёжь почему-то перестала читать, я буду знать ответ на вопрос "почему". Любой здравый человек при выборе между месяцем Интернета и одной книгой должен выбрать Интернет.

Сериалы - наше все...

Господи, как же бывает сложно сосредоточиться на какой то работе, если у тебя есть начатый сериал или книга. Вот даже сейчас, я пишу эту заметку и параллельно слушаю сериал. Это так мешает, но одновременно с этим ты не можешь остановиться. Сериалы - как наркотик, посмотрев первую серию, не сможешь сосредоточиться. Вроде бы умом понимаешь, что если сейчас не сделаешь работу, то потом уже будет поздно, но все равно говоришь себе:"все, это последняя серия.". И так всегда... Много нас тут таких?

30%, 3 голоси

30%, 3 голоси

40%, 4 голоси
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.

Делюсь с друзьми

Делюсь с вами новостью.

 

29 августа 2013 года в Германии вышла книга-сборник, посвященная памяти рано умершей Л.Толимоновой (http://www.talimonova-lyubov.com/ )   - известной на Западе художницы, иллюстратора, писательницы. Ее картины побывали в космосе и она получила награду НАСА. Толимонова - член Британского союза художников.


Я безмерно благодарна ХайВею (сайт гражданской журналистики, моя страничка ссыль http://h.ua/stories/522418/ ) - за возможность реализоваться. За то, что могу публиковать здесь свои рассказы и получать поддержку многих из вас, дорогие мои друзья-читатели. За то, что меня заметили и я стала одним из авторов сборника. Рассказ "Обретенная реальность" (который, кстати, занял 2 место на литературном конкурсе), был отобран составителем сборника "Не уходи".

  Спасибо тем, кто верил в меня. Спасибо тем, кто писал мне чудесные теплые письма со словами поддержки. Они мне очень дороги, эти слова, потому что, честно сказать, я не верила, что занимаюсь чем-то стоящим.

Скоро должна выйти моя первая книга в Украине. Она будет называться "Откуда берутся люди" и будет включать в себя детский цикл.

 

Спасибо всем! Удачи, любви, терпения, благополучия и здоровья вам всем! С любовью и уважением. Ирина.

фото - обложка книги





"Помаранчева дівчинка" - мої враження.

Приблизно два місяці тому,гуляючи вечірнім Львов з подругою ми зайшли в книгарню.Я якраз дочитував книжку і вирішив що треба купити щось нове.Проходячі повз полички і розглядаючи книжки я помітив тоненьку оранжеву книжечку. По обкладинці я зрозумів що це "Помаранчева дівчинка" Гордера і не задумуючивсь взяв її. Річ у тім що її мені рекомендували кілька людей ще років 4-5 тому коли я ще навчався в університеті.Вона тоді напевне якраз зявилась у львівських книгарнях і мої знайомі філологи,які слідкують за новиннками ))) в літературі, зразу її запримітили.Одна подруга навіть дуже сильно рекомендувала і обіцяла подарувати.Але не склалось. За цей час я мав напевне кілька можливостей почитати цю книжку але якось так напевне попровадив Бог, що я прочитав її тільки тепер. І то не одразу , бо довелось віддати спочатку подрузі з котрою гуляв)))
 І ось не давно отримавши книжку назад, прочитав її, практично на одному диханні. Цікаво що хоть я не одноразово чув рекомендації прочитати її, мені ніхто не розповідав про що вона, як правило коли люди рекомендують книжку то говорять кілька фраз про що вона, а тут жодного слова окрім того що вона про дівчинку))) що само собою зролзуміло. І моє уявлення про те, про що ця книжка можна сказати взагалі не співпало з реальністю, за виключенням знову ж таки, що там йдеться про дівчинку))). Книжка мене дуже сильно вразила. Книжка,хто не знає, є листом померлого батька до свого сина в майбутнє.Хворий батько знаючи що скоро помре, пиасав синові листа коли тому було чотири роки, і лист пролежав одинадцять років схований в іграшковій машині сина.  В книжці описані занайомство і зустрічання батьків хлопця, також батько задає своєму синові дуже цікаві і водночас не прості, філософскі запитання щодо життя.Одним словом маленька книжечка дає дуже великий простір для роздумів.
 А  торкнулось мене впершу чергу не те,заради чого, як я думаю, мені її рекомендували. Більшість людей ,як я потім побачив з коментарів на кількох форумах, і думаю мої знайомі теж, звернули увагу саме на головну сюжетну лінію, на чарівну, захоплюючу, романтичну історію кохання батьків хлопця.Так історі справді надзвичайна,думаю більшість читачів мріяли про щось схоже в своєму житті. Але історія зустрічянь і стосунків у кожного своя і запозичити чиюсь не можливо... Мене ж торнувся власне сам "діалог" батька і сина, якщо так можна сказати.Хто з вас чув від свого батька історію його кохання, його зустрічань? Так, більшість з вас чули як познайомились ваші батьки.Але ось так, з емоціями, з усіма переживаннями...як кращому другу?Хто може похвалитись,що його батько був справжнім другом, з яким він бігав футбол, розповідав про дівчат які подобались, ділився своїми переживаннями...і щось таке ж отримував від нього. Я не впевнений, що батько хлопця якби не помер, був би таким в майбутньому як в момент написання листа, чи він би мав сміливості і бажання ось так само розповісти свою історію вже дорослому сину, ось так вести задушевну розмову з ним.Але хочеться в це вірити.
Наші батьки особливо вже в старшому віці хочуть розмовляти з нами на такі теми, вони вже менше бояться бути смішними, і хочуть щоб ми ділились з ними своїми переживаннями але нас вони не навчили цього. А коли в вас нема ціього душевного звязку з батьками то відвідини їх і допомога їм в старості є для вас важким обовязком і виділення свого часу на це я для вас проблемою. А їхні фарази, що ти зобовязаний це робити, бо ж вони потратили на тебе більшу частину свого життя, сприймається вельми гостро. У мене чудові батьки, вони є прикладом для мене у більшості життєвих ситуаціях,але я не можу похвалитись сильним духовним звязком з ними.
У більшості з вас є діти, абож будуть. Які відносини у вас звашою дитиною? Так, вулиця, школа, суспільство вносить свою лепту у виховання, але на вулиці багато дітей і чомусь вони виростають різними. Думаю саме сімєю, батьками вони й відрізняються.