"Мы в Европе знаем одну Русь — Киевскую, последним королем которой был Данило Галицкий".

(Из письма Вольтера Екатерине ІІ)

Отут з'явилося декілька унікумів, котрі кажуть, що термін Московія вигадали поляки внаслідок своєї вродженої русофобії, а в Європі всі начебто знали, що московити то Русь. Загалом далі просто мапи.

 Мапа італійця Агнеса Баттісти, 1550 рік. На мапі землі України названі Русь, території сучасної Росії поділені на Московію та Тартарію.

Мапа француза Гійома Сансона, 1674 рік, територія Україна позначена як Vkraine ou Pays des Cosaques, територія Росії - Frontieres de Moscovie.

Мапа голандця Йоганна Янсоніуса, 1648 рік, має назву Typus Generalis Vkraine, на Сході - Moscovia Pars.

Посилання на карти в більш крупному розмірі:

1. http://i22.fastpic.ru/big/2011/0607/cf/68aa8cd2f57cc5abed64ba99e34d1bcf.jpg

2. http://i22.fastpic.ru/big/2011/0607/fa/336d45eacd6e4ec625381cdc44e2bdfa.jpg

3. http://i22.fastpic.ru/big/2011/0607/35/c6ed20c9c6d19735846f838be6e3ab35.jpg

Хай будуть тут на випадок зустрічі з неадекватами. Та й Вам, друзі, може станеться в нагоді

Один из моих болгарских друзей на Ютьюбе прислал мне сегодня вот такое сообщение-статью. Прошу ознакомится. Перевода не делал, редакции тоже - но думаю понять смысл нетрудно.


Украина - Беларусь (изначальная РУСь) начало всех словян. Старо-руський язик, на котором украинский - беларусский пострoенний - изначальний язик славян. полонизми не могут бить, если начало славянства на Украине. русский язик новое явление. русский развился под влиянием ЦЕРКОВНО СЛАВЯНСКОГО, которий бил официальним в русской церкви, а раcсейское общество крутилось и росло возле русской церкви. церковно славянский основан кrлиллом и методием на наречии болгарских славян из македонии около города салоники. у нас болгар (+македонцов сегодня, так как их отделили от нас) падежной системи нету, потому что славяне (полуиранские анти) в состав так названого болгарского (включая сегоднешнего 'македонского') народа только 20%. Основа народа древне-тракийская (+ трако-македонская пеонская paeonian) 60%. В добавок, но очень важний, так как они стали двигателем державности населяния на земле которой назвали болгарской - тюркизированние иранские пра-болгари из балка в памирах (племена канасубиги аспарух-а и канасубиги кубер-а, а их брат канасубиги котраг отправися на волгу и основал волжскую болгарию, а брат алтцек отправился на апенини/ италия - встречали италянскую модную марку БУЛГАРИ/ BVULGARI?). власт-имеющие пра-болгари вибрали для основи написания книг всего так названого болгарского (трако-македоно словено пра-болгарского) народа - славянского язика на котором говорили в регионе города салоники в исторической македонии, так как пра-болгари, которие до создания дунайской болгарии имели еще нескольких болгарий, хотели иметь влияние над другими славянями ЧЕРЕЗ ХРИСТИЯНСКИЕ КНИГИ КОТОРИЕ ПРИШЛИ В КИЕВ С БОЛГАРИИ. но, так как местние славяне жили вместе с тракийцами, трако-македонцами, пра-болгарами (греками, ароманами, тоже), етот славянский уже не бил тот славянский которий бил на изначальние
славянские земли к северовостоку от карпат до днепра - он уже бил насищен новими словами, нетипичних для словян Украини, Белорусии, Плоьши, Чехии, Словакии, Словении. корни русского язика сохранили и ети
корни в Киеве (тоесть, в русском ДЕ-ФАКТО украинские корни), но ствол, ветки, листя, цвет УЖЕ НЕ УКРАИНСКИЕ так как рассеяне пошли своим путьом различним от киевского. и в етом вклад имеет и церковно
словянский старий болгарский. граматики у нас сейчас разние, так как у нас разние корни, но 60% СЛОВ В РУССКОМ И БОЛГАРСКОМ ОДИНАКОВИЕ. украина является землей начало всех словян. по етой логике - нету никаких полонизмов в украино-белорусском, а трако-македоно тюрко-ирано-праболгарские 'болгаризми' в русском.

Не всегда язык на котором пишут церковные книги - именно тот на котором все говорят! как пример - засилие латыни в средневековой европе! но, везде где латинский бил официальним под кокойто форме - сегодня изпользуются латинские слова. например - германия, польша, так как в русском 'болгаризми'. Я ЕСМь критичний и последовательний в своих высказываниях!! Мой взгляд - не типичный для европы, я телевизор не смотрю, а и тут не поют о россии - она аж никак нам не интересна.

Рассеи я - болгар, НЕ обязан своим существованием! если бы не болгари рассея и рассейство не били би в етом виде как сейчас, а били би УКРАИНЦАМИ, а рассеяне сейчас топчат свои украинские корни.


История, такую как москва мне ее предостявляет, мне не нужна - ето скучно слушать москальскую лапшу. болгария била под турками целих 500 лет. почему за 500 лет туки В КОНЕЦ НЕ ПЕРЕРЕЗАЛИ болгар??? очень
интересний вопрос? и еще интереснее - когда украинские, белорусские, молдавские и даже финские под название 'русские' войска прийшли освобождать болгар, они удивились как хорошо и богато жили болгари под турками когда бил налог 10%, а иначе жили и торговали свободно в отличии от людей под игом русском, где они били крепостними рабами. и еще, даже если русские би не прийшли, османская империя так или иначе би разпалась, так как били бунти и самих турков против султана. да, россия освободила болгарские земли, но катастрофально для болгар, абдикировала сразу после окончания войни и на берлинском конгресе договорилась с западними силами разделить болгарию на несколько кусочков. северную добруджу дали руминии, так как рассея взяли у них бесарабию, ниш отдали сербам, так как ето рассейские любимие братя, которие не перемешались с пра-болгарами, которих москва столетиями ненавидела изза волжской болгарий, тракию отделили под именим восточная румелия и сделали
васльной османской империи, а македонию полностю вернули туркам, где турки и греки, и серби после окончания войни свершили большие зверства против македонских болгар. русские для меня не освободители, а напротив
ПОРОБИТЕЛИ, потому что мои предки из региона костур (кастория), которий сейчас в греческой македонии. они били македонскими болгарами. но они должни били бежать с родной земли, потому что русские убежали и не
защитили их - македонских болгар. ета часть македонии била завоевонна греками, а северная часть македонии сербами. во время югославии, при согласии москви, серби сделали новое государство - република македония и
десетилетиями боролись против болгарского самосознания людей там, насаживая им нового видуманого македонисткого сознания, а в греции - славо-македонского. так названая освободительная война, которую русские
вели, привела в конце концов к 1 000 000 беглецов - етнические болгари с земли македонии и беломорской (егейской) тракии. мои предки одни из них. они навсегда должни били покинуть свои земли на которих жили веками
- РОССИЯ ПРИВЕЛА К НАЦИОНАЛЬНОЙ КАТАСТРОФЕ БОЛГАРСКОГО НАРОДА.

Многие "великоросы" чтять и уважают Михаила Васильевича Ломоносова. Но никогда не читают его. Историю "великоросы" предпочитают изучать по творениям Шлецера, Миллера и Карамзина, которые сфабриковали историю в угоду немецкой правлящей династии Романовых. Действительно не пристало немке править полудикими фино-уграми, куда престижней быть правительницей Великой Руси. Та и "Императрица всея Руси" звучит солиднее чем "Императрица чуди, веси и мурома". Поэтому "идеологи" Российской империи начали создавать миф "Московия - наследница Руси". Но не забыли и о "нордической" составляющей своих писюлек. Отсюда и норманизм - варяги, спасшие Русь от дикости и варварства. И тут уже чисто "арийские" начала Екатерины ІІ выглядели просто как мессианские, так бы говоря продолжение традиций Рюрика -варяга, несшего культуру "диким словенам". 

   

Петро Чаадаєв, філософ:

«Де наші московські мудреці, мислителі? В усьому світі лише ми, москвини, не дали культурному світові нічогісінько вартісного, нічого доброго його не навчили. Ми, москвини, не дали жодної творчої ідеї до скарбниці світової культури, нічим не допомогли поступові людської культури. Жодна понад середню вартість ідея не зродилася у нас у Московщині, в московській голові. Щогірше – все, що ми одержували від культурного світу, ми спотворювали, переймали лише зовнішні форми, відкидаючи, або спотворюючи до невпізнання сам зміст .»

Василь Розанов, філософ:

«Московщина – це потвора, що нею навіть пекло гидилося і виригнуло на землю.»

Іван Тургєнєв, письменник:

«Якщо б Московщина крізь землю провалилася б, то у світі нічогісінько б не захиталося.»

Олександр Герцен, філософ, письменник, публіцист:

«Якщо наші московські соціалісти матимуть колись державну владу у своїх руках, то вони своїм катівством значно перевищать охранку»

«Народ дикунів та виродків людських»

Дмитро Мережковський, письменник, філософ:

«Природна річ: ескімоси їдять сире м’ясо, а москвини катують людей... Лежачого ніде не б’ють. Але у нас у Московщині б’ють, і то з подвійною насолодою »

Василь Розанов, філософ, критик, публіцист:

«Ми, москвини, споїли киргизів, черемисів, бурятів та інших, пограбували Вірменію та Грузію, заборонили навіть Богослужбу грузинською мовою, ожебрачили багатющу Україну. Європі ж ми дали анархістів: П. Кропоткіна, М. Бакуніна, апостолів руїни і катівства С. Нєчаєва, В. Леніна і т. п. моральний бруд .»

Олексій Масаїнов, письменник:

«Ми,москвини,є народ небезпечний,бо маючи азійську кров,ми жорстокі від природи...Ми москвини є пихаті,заздрі,напівцивілізовані,але зарозумілі,хворі на манію своєї нібито вищості.Ми, москвини, всіх ненавидимо і нічого не шануємо. В історії вічним нагадуванням цього залишиться наша рідна ЧЕКА .»

Олексій Толстой, письменник

«Русь Московська — це тайга монгольська,дика,звіряча.Ця Русь зробила своїм національним ідеалом криваву деспотію і дику запеклість.Ця Московська Русь з давніх давен була,є і буде цілковитим запереченням всього європейського і запеклим ворогом Європи.”

Олександр Пушкін,поет:

”Мусимо визнавати,що наше громадське життя є дуже сумне.Брак громадського критичного осуду,байдужість до всякого обов*язку,до справедливості,до правди.Цинічна зневага до людської гідності,до нової думки — все це викликає розпач.”

Іван Аксаков,поет,публіцист,громадський діяч:

“Ох,як тяжко жити в Московщині,в цьому смердючому середовищі фізичного і морального бруду,підлоти,брехні,крутійства.Злодійства хлібосольних хабарників,гостинних шахраїв.Добрячих падлюк.Побожних розпусників.Чого ж можна сподіватись від народу який створив і утримує такий суспільний лад.”

Максим Горький,письменник:

“Найяскравішою рисою москвинської національної вдачі є саме жорстокість.Тут говорю не про вийнятки,а про масову психологію,про народну душу,про масову жорстокість з її диявольською вигадливістю.З її я б сказав естетичною вишуканістю.”

Володимир Булгаков,письменник:

«Не народ,а худоба,хам,дика орда душегубів,злодіїв»

Таких і подібних висловів у російської інтелігенції є ще дуже і дуже багато.У статті використано матеріяли журналу "Дзвін”2012 рік число 5-6 сторінка 128 і матеріяли сайту

http://dramatica.org.ua/%D0%9C%D0%BE%D1%81%D0%BA%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%BC%D0%B5%D0%BD%D1%82%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D1%96%D1%81%D1%82%D1%8C

3 липня 964 року князь Русі Святослав Хоробрий знищив паразитичну юдейську державу Хазарський каганат. Це була велика перемога народів Русі, котримим є українці. Тож вітаю, друзі, з великою перемогою руської (української) зброї. Так буде з кожним ворогом Русі-України, в тому числі з послідовниками хазарської ідеї

Русь поведет за собою весь мир - земное человечество, взяв под свое крыло! И это не будет "унизительно", ни для одного, из народов! Потому что никто иной так четко не осознает, как стоявший у Истоков земного Человечества, что планета Земля - наш общий Дом; что

[ Читать дальше ]

Довго мені один знайомий пояснював, що росіяни це все населення Росії - бо вони там живуть, а ті хто живе в Московії (Москва, Петербург ....) ті рускіє, шкода тільки, що кордонів та держави тієї рускої в Росії не прослідковується, як і самих рускіх вже важко там знайти, але славні нащадки татаромонгол як мантру повторяють ми рускіє. Така повага до Русі-України звичайно радує, але не в нас питання, з нами все просто "Київська Русь", з відкіля ти (ми)? "Рус з Кия - рускія", то чому асимільовані крихти заблудлих на північному-сході слов'ян з Кия так уперто називають себе русинами і всі розкосі обличчя монголоїдної раси, що становлять абсолютну більшість там.

Поясніть мені в кого мізки варять таке питання:

Чеченці, ханти, Маріелці ... це росіяни, руські чи може китайські ? Хто такі росіяни і руські в московії, де вони взялись там ?

* Слабким мізками ПОЯСНЮЮТЬ розумні люди:

- Видатний філософ Вольтер, з яким листувалася цариця Єкатєріна ІІ, відписав їй якось, що в Європі знають тільки єдину Русь, правителем якої був король Данило Галицький.

ВИСНОВОК (для нездатних думати):

- Той даун який заперечує приналежність Галичини до Русі, фактично заперечує свою приналежність до Русі-України, якщо татаромонгол то така позиція не дивує, а якщо русин таке говорить то просто даункомзомбівський.

http://video.i.ua/user/3301642/54130/321441/ -в тему сили коксу й згубної дії на мізки

Гетьман Богдан Хмельницький в офіційних документах і в дипломатичній переписці називався "господарем всієї Русі", "єдиновласником і самодержавцем руським".

У XVIII столітті в Україні з'являється геніальний історико-політичний твір - "Історія русів", який стверджує однозначний український характер Русі. Українські козаки в XVI-XVII століттях вважали свої походи на Стамбул продовженням походів Київських князів на Константинополь.

Українські козаки вважали, що назва Русь походить від сарматського племені роксолан. Це плем'я розселилося в Центральній Україні на південь від Києва починаючи з І століття до н.е. У тому регіоні є назви річок Рось, Росава, Роставиця, Рутець тощо.

Тарас Шевченко у своїх творах не застосовує щодо Росії слів "Русь" і навіть "Росія", а завжди писав про "Московщину".

В українській мові є слово "росіяни", у той час як прикметник "руський" залишено для всього, пов'язаного з Київською середньовічної державою.

Тобто в Україні еліті від початку було зрозуміло, що з боку влади Московії мала місце проста маніпуляція назвою.

Якби Росія, приміром, зараз назвала себе Китаєм, невже вона б мала право претендувати на спадок і досягнення династії Цинь?

З іншого боку, справді в дипломатичній переписці з іноземцями у Смоленська і Новгорода в 13 столітті є кілька згадок про їхні території як про "руські землі".

Причина цього, вочевидь, в тому, що нащадки старшого сина Володимира Мономаха - Мстислава Великого (1125-1132) княжили переважно в Україні, та в залежних від Києва Смоленську та Новгороді.

Смоленськ і Новгород у відносинах з іноземцями цими згадками, вочевидь, намагався пояснити своє міжнародне становище в традиціях своїх династичних відносин з Києвом.

Водночас,у самій Русі ані Новгород, ані Смоленськ Руссю не звали. Під 1154 рокомКиївський князь Юрій Довгорукий посилає по свого племінника Ростислава у Смоленськ, кажучи: "Сину? Мені з ким Руську землю удержати? З тобою. Поїдь-но сюди".

1173 року, коли Ростиславичам було запропоновано залишити Київ і навколишні міста Білгород і Вишгород та піти до Смоленська, літопис повідомляє, що "І заремствували вельми Ростиславичі, що він позбавляє їх Руської землі".

Коли 1148 року Великий Київський князь Ізяслав Мстиславич прийшов у Новгород, щоб разом із новгородцями, очолюваними його сином Ярославом, йти на Юрія Довгорукого, київський князь каже новгородцям: "Осе, браття, син мій, і ви прислали до мене, що вас ображає стрий мій Юрій. На нього я прийшов сюди, залишивши Руську землю".

Коли того ж року київське і новгородське військо пішло війною на Суздальщину, літопис чітко розділює новгородців і Русь:

"І звідтіля послали вони новгородців і Русь пустошити до Ярославля", "І в той час прийшли новгородці і Русь, попустошивши, од Ярославля, і здобичі багато вони принесли".

У літописі за 1141 рік читаємо: "А коли Святослав (Ольгович) утікав із Новгорода йшов у Русь до брата, то послав Всеволод назустріч йому".

Сучасна російська мова є ближчою до болгарської, ніж до мов сусідніх слов‘янських народів - української, польської, білоруської. Мовна дистанція між українською і російською досить значна, і часто росіяни з Росії взагалі не розуміють української.

Причина цього в тому, що російська мова була створена не на базі стародавніх слов'янських діалектів, а натомість за рахунок засвоєння місцевим, переважно фіно-угорським населенням церковнослов'янської мови, насаджуваної церквою та владою.

Церковнослов‘янська, як відомо, була штучно створена слов'янськими просвітниками Кирилом і Мефодієм для християнського просвітництва на основі солунського діалекту болгарської мови.

Київський князь Володимир Мономах добре володів церковнослов'янською мовою, але, пишучи повчання своїм дітям, не міг уникнути українських слів, яких немає в церковнослов‘янській: дивуватися, ірій, сторожа, парубок, ворожбит, гребля, лінощі, сором, вдовицю та інше.

"Слово о полку Ігоревім" написане в рік першої згадки слова "Україна", на території України місцевим мешканцем про події, що мали місце в Україні. Цей твір написано церковнослов'янською мовою - слов‘янським аналогом латини.

Водночас, у ньому присутні численні українські слова, які відсутні в церковнослов'янській: яруга, не доста, жалощі, година, брехати, туга, вельми, дівиця, вергати, звичаї, могутній, порох (в значенні "пил"), смага, хула, чи тощо.

Приміром:

"Комони ржуть за Сулою, -звенить слава въ КыєвЂ; трубы трубять въ НовЂградЂ,-стоять стязи въ ПутивлЂ!" "Ни хытру,ни горазду,ниптицю горазду,суда Божіа не минути".

Російський літературний критик ХІХ століття Віссаріон Бєлінський писав про "Слово": "Є в мові його ("Слова о полку Ігореві") щось м'яке, що нагадує нинішнє малоросійське наріччя особливий надлишок гортанних звуків і закінчення на букву "ь" у дієсловах теперішнього часу третьої особи множини.

Але найбільше говорить про південноросійське походження "Слова" побут народу, який описується в ньому...

Цей твір явно сучасний оспіваній у ньому події й носить на собі відбиток поетичного й людяного духу Південної Русі, що ще не знала варварського ярма татарщини, далекої від брутальності й дикості Північної Русі".

Слово "Україна" вперше з'явилося в літописах у 1187 року - того ж року, коли було написано "Слово о полку Ігоревім". Вживання назви Україна в літературі 12-15 століть свідчить, що в той період термін "Україна" вживався як синонім "князівства", "землі".

Україна позначає "наше князівство", "наша земля", "країна". І нині по-українськи слово "країна" означає власне країну.

Слово "українянин", яке зустрічається вже в ХІІІ столітті, а пізніше "українець", відповідно, означало "земляк", "співвітчизник".

Слід відзначити, що назва "Україна" застосовувалася й щодо російських та білоруських земель - Рязанська Україна, Ростовська Україна, Полоцька Україна.

Відомі також повідомлення про польських князів, які після походу на Галичину й Волинь верталися "в свою Україну", тобто у власне князівство.

Тому Україна є просто новою, більш молодою назвою Русі. А Русь, відповідно, є древньою назвою України.

У такій подвійній назві Україна типова. Це швидше правило, ніж виняток.

Колись Франція звалася Галлією, а Іспанія - Іберією. До англосаксонського завоювання сучасна Велика Британія звалася просто Британією, потім Альбіоном, потім Англією, а сьогодні використовує одразу дві назви.

Китай змінював назву кожного разу зі зміною правлячих династій. Так само й Росія нещодавно звалася СРСР, до того Московським царством, а ще перед тим - Суздалю й Заліссям.

Сьогодні ми можемо сказати, що Київське князівство, разом із Переяславським та Чернігівським, одні лише називалися Руссю й становили ядро Київської держави в часи, коли до цієї держави належали сучасні російські й білоруські землі.

Пізніші спроби привласнити назву Русі - це просто спроби колишніх околиць підняти свій престиж.

Так, Німеччина в Х столітті назвала себе на честь Риму, а Румунія - навіть в ХІХ столітті.

Московія почала претендувати на спадок Русі щонайменше через п‘ятсот років після князя Володимира з появою ідеї "Третього Риму", через кілька століть після того, як були припинені державні зв‘язки з Києвом.

Якщо українців це зможе втішити, то Московія з не меншим ентузіазмом аж до ХІХ століття претендувала на спадок другої Римської імперії, тобто Візантії.

Насправді Росія має таке ж відношення до "Кыєва" і князя "Володымера", як, приміром, Індія до англійського короля Георга. Між тим, у Росії є своя справді велика історія, особливо починаючи з XVIII століття. Але чомусь Росії її здається мало.

Нещодавно російський прем'єр Володимир Путін порівняв тяжкі пожежі в Росії з нападами печенігів і половців. Навряд чи в ці драматичні дні він думав про історію, а, швидше, підбирав аналоги біді. Однак, варто відзначити, що напади печенігів на території Росії в історії не зафіксовані.

Половці, щоправда, кілька разів були присутні - переважно в ролі союзників суздальських князів Юрія Довгорукого й Андрія Боголюбського під час їхніх воєн проти Києва.

Цінуймо це - історія України настільки престижна, що викликає бажання запозичити навіть її супротивників.

Щоправда, на жаль, це стосується переважно давньої історії. З найбільш актуальною новітньою у нас поки складається не так добре. Але це вже інша тема.

Газета «Дневник руський» в октябре 1848 г. в статье «Слово о Руси и ее
политическом положении» писала, что Т.Шевченко «сегодня считается
мучеником дела руськой свободы…». И.Вагилевич на страницах этой газеты
называл Т.Шевченко знаменитым поэтом, стихотворения которого «полны
страстного чувства». В этой же газете польский поэт Г.Яблонский
напечатал стихотворение «Мученикам вольности 1847 г.», в котором
воспевал кирилло-мефодиевцев как борцов и мучеников «за свободу, за
вольность братий».

Історик Євгеній Наконечний у своїй книзі "Вкрадене ім'я" досліджував історію перейменування Московії на Росію.
"У 17 столітті усі в Європі знали, що Русь - це край над річками Саном, Бугом, Дністром і Дніпром. Зате дику азіатську державу називали Московією, або на німецькому Moskowitien. Після спроби перейменування в Росію і розділення її на "Велику, Білу і Малу" Русь самі московські царі і дворяни довго плуталися в назві. Назва "Московська держава" фігурує в договорі з Данією від 1701 року. У договорі з Реччю Посполитою від 8 червня 1703 звично вживаються терміни "Монарх Московський", "Війна Московська".
На початку 1703 року почала виходити перша московська газета "Відомості про військових і інших речах, гідного знання і пам'яті, що сталися в Московській державі і в інших навколишніх країнах" або як її скорочено називали "Відомості московські". Тільки у 1725 році видання перейменували в "Відомості Російські".
Історик говорить, що цар Петро носився з ідеєю перенесення столиці в Київ. Фаворит царя Олександр Меньшиков вислав до посла в Копенгагені таку директиву: "Во всех курантах печатают государство наше Московским, а не Российским, и того ради извольте у себя сие престеречь, чтоб печатали Российским, о чем и к прочим ко всем дворе писано".
"Просто Москву тоді ніхто не знав і вважав її азіатською країною. А до азіатів тоді було відношення негативне. А Русь знали давно. Ось чому, повернувшись з Європи, московський цар перейменував своє царство в Російське, а солдати уперше дізналися, що вони великороси. Допомогло Москві ще і те, що українська Русь(а Україну знали на заході тільки як Русь) була вже під Москвою. Великоросы - це єдиний у світі народ, який до початку 18 ст. не мав своєї назви, а називався московським людом", - говорить історик.
"Буковинський поет Юрій Федькович так писав про це: "Зведено бій під Полтавою(1709), Москалі здобули Русь, їх цар Петро присвоїв собі ім 'я побідженого народу, бере титул царя Русі, - цитує Євгеній Наконечний.

 Юрій СТРИГУН

Джерело

В принципі нам про то відомо, але посилання на чергове наукове дослідження з цього приводу не завадить