хочу сюда!
 

Vik-kis

42 года, дева, познакомится с парнем в возрасте 39-99 лет

Заметки с меткой «наука»

Зачем контролировать сны?

Одна из подглав из пары сотен книг, которые я, находясь в социальном рабстве, скорей всего никогда так и не допишу.

Декарт как-то сказал:«Cogito,ergosum (слат.— «Мыслю, следовательно существую».» А Болгарчук как-то подумал – «люди не способные осознавать себя во сне не существуют».

Сейчас поясню. На самом деле это следует с логики Декарта. Ведь во сне мы не мыслим, а, следовательно, не существуем как разумное существо. Нет, это не крайняя степень агностицизма. Личность или Мир не перестает существовать, когда мы засыпаем. Просто в понятие личность и существование я вкладываю немного больше смысла, чем жвачка жизни и пусть даже чрезвычайно сложные, но все же условные и безусловные рефлексы и автоматизмы. Посему отсутствие осознания во сне, является ярким маркером того, что личность, мягко говоря еще не достигла той стадии развития, чтобы думать самостоятельно в отсутствии внешних раздражителей, поэтому такая личность засыпает и перестает существовать как личность, на время сна. Конечно во сне появляются разные стимулы и соответственно могут снится сны, но если на них нет адекватного ответа, то это можно сравнить с психически больным человеком, который не может дать такой ответ и в реальной жизни. По сути, многие остаются такими психически больными людьми. Лишь с детства привитое воспитание и условности удерживают их, правда далеко не всегда от, совершения глупостей. Во снах же таких удерживающих стимулов нет, и они полностью поглощают такую слабую личность. Поэтому обычные люди, когда просыпаются либо помнят глупые сны, в которых как правило логика отсутствует, а они делают непонятно что и непонятно зачем; либо вовсе не помнят, что им снилось не уделяя при этом даже минимального внимания своему сознанию, саморазвитию и не ведя работы над собой в психологическом плане. Но некоторые a философские учения, в частности учения Толтеков, уже давно задолго до официальных ученых проводили такую работу, замечали аналогии и пытались осознать себя во сне. По сути осознание во сне, даже для меня, к сожалению, на данный момент является чем-то типа хобби. Но на самом деле при серьезном подходе, желании постоянно контролировать то: «кто ты?», «где ты находишься?», «чем являешься?» и задействование максимального внимания будь то в бодрствовании либо во сне, является мощной техникой по саморазвитию. Человек осознающий свои сны, и в реальности может более трезво оценивать ситуацию, т.к. стремиться основываться на здравом смысле, логике, актуальности тех или иных действий именно в конкретных условиях и многом другом, что за частую не присуще обычным людям, будь то во снах или наяву. Поэтому мышление практикующих данные техники более гибко и более ясно воспринимает окружение. Такие люди более устойчивы будь то во сне или наяву от неадекватных ответов на разные стимулы. Сон для них является как бы тренировкой удерживать свое внимание и осознанность в бодрствовании. Хотя естественно это далеко не единственная функция сна и осознанных сновидений. На самом деле образы, аналогичные образам снов, возникают и в бодрствующем состоянии, но по ряду причин (от части описанных выше), мы не обращаем на них внимания. Люди замечают мысли не в тот момент, когда они возникают, а в тот, когда исходя из обученных обусловленностей они орут себе эти мысли через рупор внутреннего диалога. Поэтому обычные люди плохо контролируют, о чем реально думают, почему приняли то или иное решение, какая едва заметная мысль этому предшествовала.

Мне нравиться хорошая аналогия между снами и звездами на небе, которую сделал Карл Саган в своей книги «Мир, полный демонов: Наука — как свеча во тьме» он писал:

«…если просыпаться время от времени ночью, тут-то и увидишь звезды: мы забываем о них, как забываем и о снах, а звезды светят всегда.»

Что бы заметить звезды днем, а точнее сны, надо заниматься самовыслеживанием. Стараться заметить и с поймать себя на какой-то глупости. Каком-то неадекватном зачастую автоматическом действии, реакции, мысли. Которые возникают на основе привычек, стереотипов. Частенько в результате таких мыслей мы в бодрствовании принимаем не подходящие решения, а во сне просто целиком погружаемся в них и теряем осознанность.

Поэтому надо учиться замечать сны вовремя дрема и бодрствования, и тогда придёт осознанность во сне. Многие этого не замечают и как роботы делают какую-то автоматическую работу наяву, в результате во сне так же не осознают себя потому что аналогично бодрствованию не привыкли вникать и проявлять осознанность. Именно поэтому толтеками практикуется неделание в бодрствовании, чтобы пробудить осознанность во сне и избавиться от автоматизмов. Не делание как раз-таки направленно на избавление от автоматических действий. Порой, воины специально создают себе нестандартные условия что бы возникающие при этом состоянии задачи нельзя было решить стандартными способами, и что бы они вызывали вовлеченность сознания в процесс решение задач и поиск новых когнитивных неординарных решений.

Но многие с ученых пока не дошли до понимания учений именно в качестве философских, а под маркой учений быдло взахлеб жрет суррогат и микс различного бреда. Хотя некоторые с ученых, яркий пример Стивен Лаберж, начали изучать хотя бы одну грань учения. Увы психология как наука пока еще очень молода и пестрит как куча дерьма гуманитариями, в то время как должна быть ближе к естественным наукам. Тогда бы можно было бы на основе понимания учений сложить более целостную картину Мира которая смогла бы дать многое и психологам, и социологам, и философам, и ученым в целом, и обывателям, многие из которых, до сих пор как и в 16 веке являются архаично преданными бессмысленным религиозным верованиям; либо вовсе не имеют никакой целостной картины Мира. Но это уже другая тема…

Українські вчені за кордоном

Українські вчені за кордоном: Ми не виловлюємо мізки в Україні, навпаки — повертаємо, збагачені новими ідеямиСпалах на Сонці 14 травня 2013р. (NASASolar Dynamics Observatory). Фото: HO, AFP/Getty Images
Спалах на Сонці 14 травня 2013р. (NASASolar Dynamics Observatory). Фото: HO, AFP/Getty Images
Про те, як прискорити інтеграцію українських вчених у міжнародну наукову спільноту, особливості британської вищої освіти та телескоп на повітряній кулі

Допоки підтримка науки державою залишається словами, не перетворюючись на гідну фінансову базу, наша країна продовжує втрачати таланти. Подивившись, скільки українських вчених працює за кордоном, ви жахнетеся від статистики. Однак багато хто з них, залишаючи рідну країни, не спалює мости, а намагається допомогти вивести вітчизняну науку на новий рівень.

28 серпня — 1 вересня в Києві пройшла IV Британо-україно-іспанська конференція з фізики Сонця і космічних наук. У великому конференц-залі Національної академії наук зібралися 50 вчених з 10 країн: Бельгії, Великої Британії, Грузії, Ізраїлю, Китаю, Німеччини, США, Туреччини, України та Швеції. Велику Британію — співорганізатора конференції — представляли десятеро вчених. Частина з них — наші співвітчизники.

Про те, що українським вченим можуть дати такі заходи, про особливості британської вищої освіти й телескоп на повітряній кулі «Ракурс» розмовляв з Віктором Федуном, викладачем кафедри управління та системної інженерії університету Шеффілда (Велика Британія).

— Це вже четверта конференція, що проходить в Україні, співорганізатором якої ви є. Які основні цілі ставите перед собою і на якому рівні перебуває фізична наука в Україні?

Віктор Федун
Віктор Федун
— Головна ідея — інтенсифікувати інтеграцію українських колег в міжнародну спільноту. Україна прагне бути в ЄС, але наука (принаймні в тій галузі, якою ми займаємося), перебуває в гнітючому стані. Це не тільки недостатнє фінансування досліджень загалом, але й значні труднощі в поданні отриманих результатів. Тут і дорожнеча публікацій в провідних міжнародних наукових журналах, і чималі кошти, необхідні для участі в зарубіжних конференціях, і поки що низькі рейтинг і популярність в світі вітчизняних наукових видань.

Мій науковий напрям  фізика Сонця. Для спостережень потрібні дорогі інструменти, яких в Україні гостро не вистачає. Тому спостереження практично не ведуться й українські вчені змушені користуватися даними зарубіжних досліджень.

У сонячній фізиці, крім спостереження, важливо також чисельне моделювання. Використовуючи суперкомп'ютери, можна зробити досить точну імітацію реальних фізичних процесів. На жаль, цього в Україні поки також практично немає, оскільки побудова власних і навіть використання зарубіжних суперкомп'ютерів вимагає значних коштів.

Підсумовуючи, зазначимо два моменти. Спостереження і чисельне моделювання в Україні практично відсутні або перебувають у досить жалюгідному стані. З іншого боку, на високому рівні залишаються фундаментальні теоретичні дослідження. Тому вчених з України досить добре приймають за кордоном, охоче використовуючи їх результати. Головна ідея таких наукових зустрічей  об'єднання теоретичних досліджень українських вчених з іншими ланками європейського і світового наукового процесу.

— Розкажіть докладніше про те, чим саме сьогодні займаються вчені, які присвятили себе фізиці Сонця...

— Всім відомо, що Сонце — це зірка в центрі нашої Сонячної системи, величезна плазмова куля. Це дуже динамічний об'єкт, що впливає на всі аспекти життя на Землі. Ми намагаємося зрозуміти, як сонце працює. Як передається енергія з нижніх шарів атмосфери у верхній шар, чому воно сильно гріє корону, як можна передбачати виникнення великих фізичних ефектів на сонці, наприклад, спалахів. Чому спалахи важливі? Вони виділяють величезну кількість енергії, відповідно, можуть впливати на наші супутники, зв'язок, самопочуття тощо. Необхідно навчитися прогнозувати спалахи. Ми сподіваємося, що років через п'ять, крім звичної погоди, в щоденних прогнозах буде і надійно передбачена космічна погода.

З іншого боку, фізика Сонця — фундаментальна наука. Сонце — природна жива лабораторія плазмових процесів, вивчення яких важливо для вирішення завдань термоядерного синтезу і багатьох інших. Спостерігаючи та досліджуючи їх, ми можемо краще зрозуміти, як магнітні поля взаємодіють. Це колосальний обсяг робіт різних напрямків. Ми плануємо в лабораторних експериментах (це робилося і раніше, але наш підхід інший) промоделювати процеси, що проходять на Сонці, в мікромасштабі. Чому це можливо зробити? Рівняння, яким описуються плазмові процеси, зокрема хвильові, масштабуються. Грубо кажучи, рівняння ті самі, але масштаби процесів можуть бути різні. Суть процесів не змінюється.

— Хто в Україні вас підтримує, чи відчуваєте сприяння на державному рівні?

— Співорганізаторами конференції з українського боку виступають Інститут космічних досліджень НАН України, Астрономічна обсерваторія Львівського національного університету ім. І. Франка та фізичний факультет Київського національного університет ім. Т. Шевченка. Постійну і дуже активну допомогу надає доктор фізико-математичних наук, професор Олег Черемних, заввідділу космічної плазми Інституту космічних досліджень НАНУ.

 IV Британо-україно-іспанська конференція з фізики Сонця і космічних наук. Фото:new.nas.gov.ua
IV Британо-україно-іспанська конференція з фізики Сонця і космічних наук. Фото:new.nas.gov.ua

З України виїхало багато вчених. Буквально в кожному університеті світу доволі високого рангу є наші співвітчизники. Вони готові допомагати й щось робити для своєї країни. Якщо взяти конференцію, то з тих, хто за службовим обов'язком має бути зацікавлений у просуванні української науки, прийшли не всі. Але ж усі знають, що конференція проводиться. На жаль, тут це мало кому цікаво.

Хочу зауважити ще одну річ. Є Міжнародний інститут космічної науки у Берні, Швейцарія (International Space Science Institute, ISSI). Це міжнародний майданчик для зустрічей різних наукових груп, який повністю забезпечує і оплачує всі оргвитрати. Я теж брав участь в цих проектах. На сайті ISSI серед спонсорів і партнерів можна побачити Space Research Institute — Інститут космічних досліджень. Це Москва. Мені незрозуміло, де Україна? Росія якимось чином бере участь і в ISSI, і в Європейському геофізичному товаристві, і в Лондонському королівському товаристві... Україна ніде не фігурує.

Наприклад, в Лондонському королівському товаристві (The Royal Society of London for the Improvement of Natural Knowledge — провідне наукове товариство Великої Британії, одне з найстаріших наукових товариств у світі. — Ред.) є International Exchanges — доволі простий грант, всього-на-всього на 12 тис. фунтів на два роки. Ідея в тому, що вони дають гроші на квитки, житло, харчування тощо. Сенс у тому, що вчені з різних країн, які працюють над спільною тематикою, можуть їздити один до одного протягом двох років. В принципі, нам більше й не потрібно. До нас приїжджатимуть українські колеги для спільної роботи. Потім можемо разом подати на більш вагомий грант.

Є одна заковика. Така система існує для досить великої кількості країн, наприклад, Китаю, США, Росії... України в цьому переліку немає. В цьому напрямку ми почали рухатися ще у 2013 році. Підготували всі листи. Запропонували організувати схему, щоб Україна мала можливість подавати на цей грант хоча б один раз на рік (наприклад, для Японії передбачено три раунди, тобто можна подавати на грант тричі на рік до 10 осіб). Далі була Революція гідності й у вирі подій наші домовленості в Україні канули в Лету. Люди на місцях змінювалися дуже швидко. Ми не знали, до кого звертатися. Тепер знову намагаємося просувати цю ідею — встановити зв'язок між Королівським товариством і Академією наук України, щоби принаймні одна програма почала працювати. Це стосується не тільки фізики. Королівське товариство цікавиться всім спектром наук. Сподіваюся, що цього разу у нас все вийде.

— Одне з нагальних питань: хто фінансує конференції?

— Все відбувається на особистому ентузіазмі, і це непросто. Нам вдавалося отримувати підтримку різних фондів. Наприклад, успішними були заявки на гранти в Science and Technology Facilities Council (STFC) і European Office of Aerospace Research and Development. Це говорить про те, що міжнародні організації зацікавлені в тому, щоб українська наука була гідно представлена на міжнародній арені, адже теоретична фізика та інші наукові дослідження в Україні досить сильні. Підтримку надавав також університет Шеффілда, в якому я працюю. Цього року значну допомогу ми отримали також завдяки зусиллям нашої співвітчизниці — професора Валентини Жаркової (університет Нортумбрії, Великобританія).

— Чи вдалося досягти поставлених цілей?

— Перша конференція у 2011 році проходила в Криму, тоді паралельно ми організували Літню школу для студентів. У Британії є державні фонди, які здебільшого виділяють гроші для місцевих студентів. Ми спробували зробити річну школу у нас, переконавши відправити британських студентів в Україну, щоб молодь взаємодіяла. Лекції читали експерти з різних країн. Деякі зв'язки утворилися — це позитивний момент. Ми намагаємося це продовжувати.

Такі конференції допомагають встановлювати нові, і, що не менш важливо, — відновлювати втрачені наукові зв'язки. Наприклад, кілька років тому університет Шеффілда спільно кількома європейськими університетами та київським Інститутом космічних досліджень (ІКД) подали успішну заявку на участь в «Горизонт 2020» (найбільша в історії ЄС програма з досліджень та інновацій з бюджетом близько 80 млрд євро, розрахованим на сім років (з 2014 по 2020 г.), на додаток до приватних інвестицій, які будуть залучені фондом. — Ред.). За цією програмою ІКД отримав досить сильну підтримку. Кілька місяців тому ми також подали спільну заявку на грант Королівського товариства.

У чому наш інтерес? Ми аж ніяк не виловлюємо мізки в Україні, навпаки — повертаємо, збагачені новими ідеями. Натомість отримуємо теж багато свіжих ідей та задумів. В цьому і полягає специфіка і користь наукової взаємодії — у симетричному взаємному збагаченні результатами.

— Перед інтерв'ю я переглядала сайт університету Шеффілда, у вас зі студентами є цікавий проект телескопа на повітряній кулі SunbYte. Розкажіть, будь ласка, про це докладніше.

— Ідея сонячних спостережень за допомогою висотної надувної кулі не нова, було зроблено близько десяти подібних інструментів. Однак такі місії дорогі та плануються дуже довго. Час життя проекту від подачі до запуску доходить до 5-10 років. Слід розуміти, що якщо ми почали розробляти сьогодні, а запуск за десять років, то обладнання застаріває, змінити його не можна, адже воно вже внесено в проект. Це все одно як сказати комусь: давай ми тобі дамо iPhone 1 замість останньої моделі. Це проблема. Ми хотіли термін цієї розробки набагато зменшити. Для цього потрібна проста система, яка підніматиме телескоп і перебуватиме в робочому стані певний час. Кілька років тому ми запропонували multiballoon — систему з повітряних куль, яка буде піднімати платформу з телескопом. Це дуже складний проект і поки він лежить у столі.  

Фото: rexusbexus.net
Фото: rexusbexus.net

Близько року тому ми звернули увагу на проект REXUS/BEXUS — Rocket and Balloon Experiments for University Students — використання ракет і повітряних куль як платформи для проведення університетських студентських досліджень. Ми зібрали команду студентів, зацікавили колег з інших університетів і спільно приступили до розробки повітряної сонячної наглядової місії. На сайті програми можна більш детально дізнатися про проект, тут також йде зворотний відлік: скільки залишилося до запуску.

Студенти, які працюють над проектом. Фото: facebook.com/projectsunbyte
Студенти, які працюють над проектом. Фото: facebook.com/projectsunbyte

— Ви читаєте лекції британським студентам. Наскільки відрізняється підхід до навчання в Україні та Британії? 

— Підхід відрізняється кардинально. Головна відмінність у тому, що в Британії студент — це покупець. Ми надаємо послугу. Тут освіта три роки, потім магістратура один рік. Освіта слабкіша, ніж колись у радянських університетах, та й у деяких українських вузах. Але сенс в тому, що навчання протягом трьох років дає хорошу базу, така собі підвищена середня освіта. Студентів навчають думати, приймати рішення, загалом готують до життя. Багато студентів після цього йдуть працювати в різні компанії, банки тощо. Університет націлює на те, що не обов'язково йти в науку. Продовжують навчання тільки найсильніші.

Університет Шеффілда Фото: study.ua
Університет Шеффілда Фото: study.ua

Коли я був студентом фізичного факультету Київського університету, вчитися було нелегко Якщо не здав — до побачення. У Британії освіта досить дорога.Університетам невигідно відраховувати студентів  вони головне джерело їх фінансування, вузи за ними «полюють». Атмосфера навчання вкрай доброзичлива. Припустимо, я питаю студента: скільки буде два плюс два? Він відповідає  п'ять. Що ви йому скажете?

— У нас би сказали, що така відповідь неправильна.

— Тут так говорити не прийнято. Потрібно сказати, що відповідь хороша, але є кращий варіант. Потім учневі слід пояснити, чому мій варіант краще. Ображати не прийнято. Тут ніколи не говорять, що ти не правий. Іноді це трохи дратує, але в цілому це робить людей більш спокійними.Коли глузують з британських вчених та освіти — це все неправда.

Система британської освіти налагоджена, як годинниковий механізм, і дозволяє працювати зі студентами будь-якого рівня знань з будь-якої країни й будь-якого достатку. Можна подавати на різні фінансові підтримки. Тут багато курсів, організацій, які допомагатимуть, скеровуватимуть студента. Все запротокольовано. Британія — стара колоніальна країна і знає, як розмовляти з людьми, вміє домовлятися. Точно так само і зі студентами університету.

Космический лифт и комментарий к "ИСКУССТВЕННАЯ ДНК"

2:28  - та какая разница, с первой, со второй. Дети... Одни делают самолетики  в виде сиамских близнецов, не понятно в какой кабине пилот и как они  будут синхронизировать скорость двух фюзеляжей, другой ракетками  балуется. Не ужели так трудно и не ужели не очевидно, что проще и  дешевле скомпоновать эти все технологии, собраться всем, кто занимается  космосом и создать один большой космический лифт, который бы значительно  удешевил и упростил доставку груза на орбиту. Про такой лифт говорил  еще Циолковский в 1800 каком-то году. И до сих пор его нет. Уже  генно-модифицированные козы с молоком паутину дают и что угодно. А  благодаря биотехнологии и генетике можно было бы создать к примеру  шелкопрядов у которых в паутине были бы углеродные нанотрубки  или ракушки и дрожжи   . А лифт все не как. Понятно, что когда его будут строить (именно в  момент постройки) он может упасть. Но ведь можно в этот момент его  поддерживать. Есть же гигантские дирижабли, можно с них сделать большую  платформу через которую будет проходить лифт, на большей высоте можно  поставить солнечные батареи которые будут уже с помощью турбин  поддерживать этот лифт. Жаль, что у меня нет бабок как у Маска,  наверное, уже давно бы построил. А так всем наплевать. Кстати про  поддерживаемый лифт уже не помню где писал статейку. Некогда искать  ссылку. Если все хорошо просчитать и продумать, то можно построить. А у  нас вместо того что бы строить дружно мост кто как может перебирается  через реку, то на дырявых лодках, то на надувных кругах. Живем как в 16  веке. Дикари.

 4:27  – вполне. А что он уже реализовал? Так что бы все пользовались. Вместо  того, чтобы продумать и сделать хотя бы что-то, хватается за все сразу.

  5:00  – ну конечно же оставляю. Не мыть же его после мусора. Правда эти  черные в АТБ пока платны, поэтому я часто использую прозрачные –  бесплатные. Хоть что-то стало доступно в 21 веке.  

ДНК-ПРИНТЕР!

 6:46  – Digital-to-biological converter Вот! Вот это уже что-то. Я как раз в  прошлом комментарии писал, как создать ДНК-принтер. Собрали конечно не  так как я рекомендовал. Мой бы был эффективнее, но этот по-видимому,  проще. Хотелось бы по подробнее, как он работает?   Можно ли собрать в домашних условиях? Марс — это ерунда. Я бы  руководствовался перефразированным девизом Гейтса «“компьютер на каждый  стол и в каждый дом”.», т.е. ДНК-принтер в каждый дом. К тому же у нас  идиоты в парламенте запретили продавать ГМО, не факт конечно, что они не  запретят делать эксперименты на кухне. Может скоро и продукты запретят  готовить, у них ума хватит, упароть очередную глупость. Но все же…   Можно было бы с интернета скачивать и синтезировать себе вакцины от  гриппа, вместо того что бы покупать дорогой и бесполезный тамифлю. Да и  вообще синтезировать любой продукт. Например, культуру бактерий с вкусом  какао или трюфелей. Или не покупая скотч синтезировать культуры,  продуцирующие ту же паутину. Та много чего еще. Можно было бы забыть о  супермаркетах и алиэкспресе. Самым ходовым и единственным товаром стали  бы удобрения (для синтеза) и 4 нуклеотида. Вот тогда бы будущее  наступило. А пока мы живем в прошлом. 

 7:02  – ну какими химикатами ((. Наверно с ферментами и нуклеотидами. Не  пугайте быдло, а то уже завтра они нашепчут депутатам что бы приняли  закон о запрете и обычных принтеров. Будут на всю технику, а не только  на горшки и продукты лепить наклейку Без ГМО. 

 8:00  а в чем собственно препятствие? Синтезировать надо естественно не на  поверхности Марса, а к примеру, в защищенных модулях. Можно даже  забуриться в грунт, там еще меньше радиация. Сами синтезированные  формы должны быть по типу  Cladosporium sphaerospermum, Cryptococcus  neoformans и Wangiella dermatitidis с повышенной продукцией меланина и  репаративными функциями. Ну и естественно сами ферменты и нуклеотиды при  транспортировки надо защитить от излучения. В этом тоже нет особой  сложности.  

8:43 – до Галатеи пока далеко. Хотя весьма и весьма заманчивая идея. 

 9:24  – не вешать нос. Гатаки не будет. Гатака это убожество фантастов,  которые не знали о генной терапии. Может наш вид и вытеснит новый, но  некоторым уже живущим удастся стать этим новым видом перекроив свою ДНК.  

 9:34  – вот. Лучше бы вместо этого ДНК-принтером занялись. А то так и будем  общаться с этими недоразвитыми обезьянами. Хотя, я стараюсь не общаться,  уж слишком это дорогое удовольствие. Тем более с учетом социальных  запретов и моральных нравов. Да и Галатея из ДНК-принтера получилась бы  куда красивее, и во всех отношениях лучше. А при правильном воспитании  без тараканов в голове.


Землю "бомбардирует" экзотическая антиматерия.

Исследователи прежде всего намерены проверить все остальные версии, прежде чем переходить к экзотической.

Наблюдая за соседними пульсарами, учёные не установили источник загадочных потоков антиматерии, которые "бомбардируют" Землю из космоса. По мнению исследователей, это указывает на их крайне экзотическое происхождение, отмечается в статье Science.

- Эти замеры интересны по той причине, что они фактически полностью исключают возможность того, что эти "лишние" позитроны долетают до Земли от двух ближайших к нам пульсаров, — заявил Джордан Гудмэн из университета Мэриленда.

В 2008 году российско-итальянский детектор антиматерии PAMELA обнаружил необычно огромное количество позитронов высоких энергий в околоземном космическом пространстве. Тогда исследователи пришли к выводу, что какой-то космический объект или процесс "обстреливает" Землю антиматерией.

В 2013 году эти данные подтвердили данные детектора AMS-02, который устанавливали на борт МКС. Тогда исследователи не исключили экзотического происхождения антиматерии из-за того, что она была распределена по околоземному космосу случайным образом.

Специалисты полагают, что источником этой "лишней" антиматерии может являться темная материя, но, по мнению Гудмэна, пока об этом говорить преждевременно — необходимо проверить все остальные варианты, прежде чем переходить к экзотическому объяснению данной аномалии.

Заготовка свинины в особо крупных размерах и математика


Сегодня почти всю ночь занимался двумя делами - засаливал свинину и искал украденные деньги.

Свинину солил в неимоверных объемах и самого разнообразного качества - от нежнейшего сала и грудинки до шеи и лопатки в количестве почти целой свиньи и все вручную, перекладывая ломтиками чеснока, лаврушечкой, пересыпая солью и растирая пальцами...

А в промежутках между засолкой упорно искал пропавшие восемь тысяч долларов. Даже нашел почти, но меня постоянно преследовали, поэтому нигде не мог уединиться, чтобы вскрыть пакеты и пересчитать находку. Постоянно прятался по туалетам, запирался там вместе с портфелем и пакетами, начинал вскрывать, но меня тут-же догоняли, вламывались в кабинку и приходилось снова убегать, ховаться среди свинины и прочая-прочая хрень. В итоге проснулся голодный и злой - ни свинины, ни денег.

Расстроился и целый день читал умняки на Хабре и Дерти. Очень проникся невычислимыми трудолюбивыми бобрами на примере машины Тюринга. Даже больше, чем числом Грэма. Просто поразительно, что функция бобра уже для n=7 невычислима в принципе. Просто всей существующей математики и всех ресурсов вселенной не хватит, чтобы хоть примерно догадаться какого размера будет это число. А ведь кроме n=7 есть еще и гораздо большие значения...

(пример работы функции бобра для N=4)

Free Image Hosting at FunkyIMG.com

Я ведь как-то расказывал, что кроме астрофизика меня прочили в математики, но чистая математика была мне тогда немного чужда. А теперь вот жалею, ибо очень интересно
В рамках проекта "Душа наизнанку недорого"
Карта Приватбанка - 5168 7573 2914 3327
МТС - 099-698-55-84
Map

Холестерин

Наука. Kрупнейшая афера XX века

Миф об опасности богатой холестерином пищи привел к серьезным последствиям для здоровья человечества. Раскрыты главные причины атеросклероза.

Известный венский хирург и ученый Теодор Бильрот (хорошо известный авторскими операциями по удалению части желудка при язвенной болезни) попросил своих учеников провести интересный опыт. У козочек и овечек удаляли щитовидную железу. Результат оказался совершенно парадоксальным. Операция привела к резкому скачку уровня холестерина и тотальному атеросклерозу артерий, в т.ч. коронарных. Итак, у травоядных животных, которые никогда не пробовали содержащей холестерин животной пищи, развился атеросклероз.


Было заподозрено, что пониженная функция щитовидной железы может привести к атеросклерозу. Позже эти предположения были подтверждены на людях. Именно недостаточная функция щитовидки, а не животные жиры, является одной из главных причин атеросклероза. Начиная с ХIХ века атеросклероз успешно лечили малыми дозами гормонов щитовидной железы.

Во второй половине ХХ века появилась теория, последствия которой равносильны проведению массового геноцида. Рождение теории о том, что причиной атеросклероза является употребление содержащей холестерин животной пищи, было замешано на эгоизме недалеких ученых и жадности фармацевтических компаний. Жертвами ее пали многие миллионы больных атеросклерозом. Среди жертв оказался и президент США Дуайт Эйзенхаур, которого сразу после первого инфаркта миокарда врачи посадили на низкохолестериновую диету. Невзирая на диету, уровень холестерина продолжал нарастать. Чем жестче ограничивали животные жиры, тем выше поднимался уровень холестерина. Вместе с холестерином наростал и вес. Результат неправильного лечения оказался печальным: у президента случилось еще несколько инфарктов, что в конечном итоге привело к сердечной смерти. Президентов лечат не самые знающие врачи. Если бы лечащий врач президента D.White прислушался к советам своего знающего коллеги B.Barnes, то возможно ход всей истории и направление научных исследований пошли бы совсем другим путем.

Многие миллионы долларов были брошены в топку безрезультатных научных разработок с целью подтвердить «виновность» животных жиров в возникновении атеросклероза и инфаркта миокарда.Вплоть до сегодняшнего дня никаких реальных доказательств предоставлено не было. Тем не менее широкой публике об этом не сообщили, а антихолестериновый препарат липитор успешно удерживает лидерство по продажам.

Понизить уровень холестерина президенту Эйзенхауэру смогло бы помочь еще одно средство: исключение из диеты «плотных» углеводов. Именно сладкая, богатая крахмалом и рафинированная пища является второй по важности причиной высокого уровня холестерина и атеросклероза артерий миокарда.

А между тем еще отец физиологии Рудольф Вирхов писал о том, что холестерин никогда не был причиной атеросклероза, а появляется только на конечной стадии повреждения артерий. Холестерин приходит для «заживления раны», но никогда не был причиной появления этой «раны», утверждал ученый. Повышенный уровень холестерина является ТОЛЬКО ПРИЗНАКОМ воспаления в организме, но не его причиной. Повреждают стенки артерий множество факторов. Например, повышенный уровень глюкозы и инсулина в крови.


Не удивительно, что половина людей, перенесших инфаркт миокарда, имели нормальный уровень холестерина. И наоборот, у людей с низким холестерином уровень смертности выше в 2 раза.

Доказательств несостоятельности холестеринового мифа можно привести множество. Например, население северной части Индии употребляет в 17 раз больше животного жира, чем население южной ее части. Однако частота атеросклероза артерий миокарда у северян в 7 раз ниже.

Холестерин является незаменимым веществом, которое обладает к тому же противомикробными свойствами. Он необходим как для внутриутробного развития мозга плода, так и для нормальной функции центральной нервной системы. Неспроста 23% запасов холестерина находится в мозге. Если бы многие поколения наших предков находились бы на низкохолестериновой диете, то, боюсь, мозг человека стал бы похожим на медузу. Не удивительно, что именно низкий уровень холестерина приводит к понижению памяти у людей среднего и старшего возраста.

Особо хочу подчеркнуть жизненную необходимость холестерина в качестве строительного материала для синтеза витамина Д и гормонов, в частности половых и гормонов надпочечников. Именно низкохолестериновое питание ослабляет возможности организма в борьбе со стрессом.

Отсутствие животных жиров в рационе вынуждает печень работать с перегрузкой. Поскольку холестерин критически необходим для жизнедеятельности, печень вынуждена синтезировать его из того, что имеется в наличии – из углеводов. Синтез холестерина требует от печени мобилизации гигантских ресурсов. Отсутствие холестерина в питании – это настоящий кризис для печени! Не лучше ли дать ей возможность заняться работой по выведению токсинов?


Боюсь, что никто не знает о том, что холестерин является антиоксидантом. И понижение его уровня увеличивает риск развития рака, сексуальной дисфункции, нарушения памяти, болезни Паркинсона, инсульта (да, инсульта!), самоубийства и даже агрессивного поведения. Не потому ли в помешанной на низкожировой диете Америке происходит так много случаев применения огнестрельного оружия с целью массового убийства, например в школах? Так что мой вам совет: если кто-то хвастается тем, что у него низкий уровень холестерина, лучше будьте с таким человеком предельно вежливы…

Никто не станет утверждать, что седина является причиной старости. Аналогично холестерин не является причиной инфаркта миокарда. Миф о холестерине привел к тому, что врагами сердечного здоровья объявлена чрезвычайно полезная для здоровья пища — животный жир. Дело дошло до абсурдного «обрезания»: белок отрезали от желтка, и стали выбрасывать самую полезную часть яйца.

Пришло время для торжественных похорон мифа о виновности холестерина в инфаркте миокарда; и сделать это следует с громком военным салютом. Чтобы залпы салюта услыхало как можно больше обманутых людей.

Если вы нашли эту статью полезной,
то вспомните о ваших близких. Поделитесь с ними,
нажав на кнопки социальных сетей. Искренне ваша:
О.И.Синёва, кандидат мед.наук —
врач, специалист по натуральной медицине.


Related Posts:

Гипотеза о межгалактическом ветре.


Гипотеза исследователей из Центра астрофизики Северо-Западного университета (штат Иллинойс) основана на данных, которые позволяют предположить, что большая часть материи в Солнечной системе и близлежащих участках Млечного пути, имеет внегалактическое происхождение.

Исследователи разработали ряд компьютерных моделей, которые иллюстрируют, как материя перемещается между галактиками с помощью галактических ветров.
Основными источниками этих ветров являются вспышки сверхновых звёзд, которые выбрасывают в пространство колоссальные объемы материи.

Таким образом, материя, из которой состоят объекты в одной галактике, на самом деле может быть родом из другой части Вселенной.



Примерно половина материи в Млечном пути прибыла сюда из других галактик.

Именно это соображение легло в основую компьютерного моделирования группы астрофизиков во главе с Дэниэлом Англес-Алсазаром.

"Учитывая, сколько материи, из которой мы созданы, могло прилететь из других галактик, мы вполне можем считать себя внегалактическими мигрантами", - объясняет учёный мысль, которая лежит в основе научной работы.

Учёные смоделировали перемещение материи и галактик, начиная со времен Большого взрыва. На такое моделирование ушли миллионы часов компьютерного времени.
Согласно полученным моделям, материя имеет свойство перемещаться от мелких галактик к крупным. Материя перемещается в газообразном состоянии, а затем участвует в формировании новых звёзд.
В среднем в отдельно взятой галактике, например, в нашем Млечном пути, доля материи не местного происхождения может составлять до 50%, считают исследователи.
Расчёты показывают, что расстояние, которое материя могла преодолеть, прежде, чем стать частью Млечного пути, могло составлять до 1 млн световых лет.
Даже несмотря на то, что скорость межгалактических ветров составляет порой сотни километров в секунду, на преодоление таких расстояний могли уйти миллиарды лет, заключают авторы работы.

В отдельно взятой галактике доля материи не местного происхождения может составлять до 50%.
До сих пор было принято считать, что материя в галактиках имеет преимущественно локальное происхождение, комментирует результаты исследования Эндрю Понцен, британский астрофизик, не принимавший участия в этой работе.
"Мы всегда знали, что атомы из которых мы состоим, были рождены в недрах звёзд, - констатирует Понцен. - Но это исследование предполагает, что это были отнюдь не близкие и знакомые нам звёзды Млечного пути, а далёкие светила, расположенные в миллионах световых лет отсюда".


Движение материи.

Основная ценность работы не в том, что она позволяет предположить, что люди родом из другой галактики, а в том, что компьютерное моделирование доказывает правдоподобность гипотезы о перемещении материи между галактиками.

Сама концепция о движении материи между галактиками родилась сравнительно недавно.
По мнению ряда учёных, это концепция может в корне изменить наши представления о том, как формируются галактики.
"Это исследование меняет наши представления о формировании галактик со времён Большого взрыва", - констатирует Клод-Андрэ Фаше-Гуэре, один из соавторов исследования.


Ася Казанцева в Украине

Сегодня Ася Казанцева (Asya Kazantseva) читала лекцию во Львове. Зал был забит до отказа. Горжусь Львовом! 
Друзья рассказали, что в Днепре тоже уже все места забронированы. Думаю, что и в других городах будет переаншлаг. Это не может не радовать. А мне сегодня удалось взять интервью у Аси для передачи Гвоздичное море. Наш разговор вы можете послушать прямо сейчас. Вот ссылка:




Новости ноуки и спорта

Сегодня в полдень стартовали первые в мире гонки на нанотреках.
Молекулярные машынки - вжжж - катаются на трассах CNRS.
Болельщики прильнули к окулярам электронных микроскопов и болеют за своих микролюбимцев потея, волнуясь и пия пиво.

Участие в заездах принимают команды Франции, Японии, США, Швейцарии и Германии.
Протяженность гоночной трассы, включающей в себя два поворота под углом 45 градусов, составляет 100 нанометров.
В качество болидов в рамках соревнования выступают молекулы, размер которых в десятки раз меньше сечения человеческого волоса.

Подробности на сайте CNRS, трансляция тут:
и в Ютубе:

На гонки отведено 38 часов.
Спешите видеть!

“Багато людей стоять на низькому старті в очікуванні “дерибану”

“Багато людей стоять на низькому старті в очікуванні “дерибану” наукового майна”
13.03.2017   АктуальнеНаука

Заступник Міністра освіти і науки України Максим СТРІХА розкрив чимало таємниць Національної академії наук.

3 березня керуючому справами Національної академії наук України, кандидату медичних наук Михайлу Сидоренку повідомили про підозру у зловживаннях на суму 22 млн грн. Справа була пов’язана із квартирами, які мали надати працівникам НАН. Такі великі суми вражають, особливо у порівнянні зі злиденними зарплатами науковців та й узагалі із жахливим фінансовим становищем української науки.

Коресподент ТСН.Тиждень Галина Сергєєва поговорила на цю тему із заступником міністра освіти Максимом Стріхою, який розкрив й інші таємниці НАНУ.

— Щодо ситуації з паном Сидоренком, то я маю таку ж ситуацію, напевно, що і ви. Йому було пред’явлено підозру у справі, пов’язаній з укладанням інвестиційної угоди, згідно з якою на майданчику одного з інститутів Національної академії наук на вулиці Васильківська мали бути споруджені два житлові будинки, частину квартир з яких мусили дати працівникам НАН. Як це у нас часто буває, один будинок спорудили, а другий – ні. НАН подала до суду на компанію. У результаті за рішенням суду було укладено мирову угоду, за якою компанія погодилась дати квартири, але не в цьому будинку, а в інших будинках по всьому місту. Зараз Сидоренку пред’явлено підозру, що він уклав цю угоду незаконно.

Я не берусь оцінювати правомірність дій Сидоренка, оскільки остаточну крапку, як ви розуміємо, може поставити тільки суд. Але Міністерство освіти і не може за своїми функціями в цю справу втручатися, оскільки Академія, згідно з законом про науково-технічну діяльність є структурою цілком самостійною у своїй господарській діяльності. Тому жодний чиновник міністерства їй тут не указ.

Але безумовно за тим є дуже тривожна річ, яка не може не хвилювати міністерство, те, що було відомо дуже давно, а саме: дуже багато людей стоять на низькому старті в очікуванні взяти участь у “дерибані” наукового майна. Невипадково дев’ять років тому попередника Сидоренка Віталія Арсенюка (колишній керуючий справами Національної академії наук України, – ред.) було застрелено на вулиці Антоновича серед білого дня. Виконавці і замовники поки не знайдені.

— Я правильно розумію, що справу було відкрито місяць тому?

— Я не фахівець, хто і де відкривав кримінальні справи. Але, очевидно, що попри злиденне фінансування науки, вона все ще є розпорядником будинків і головне земельних ділянок в Києві і центрах найбільших міст. Це – великий сьогодні актив, на який, на жаль, зазіхають багато сторонніх людей.

— Я розумію, що і в самій НАН складна ситуація.

— Там непроста ситуація. Вона базована на тому, що НАНУ, сказати м’яко, є структурою дуже консервативною. Президент НАН Борис Євгенович Патон перебуває на своїй посаді з 1962 року, встановивши всі можливі рекорди. Довше – тільки її величність королева. Але вона успадкувала. Борис Євгенович обирався на цю посаду, здається, уже 11 разів. Тут я можу помилитися. Відтак, зрозуміло, що структура ця була створена і вона була дуже ефективною, щоб обслуговувати потреби радянської економіки. В той час керівництво УРСР дуже прислухалось до Академії. Відомо, що провідні академіки читали лекції для членів політбюро. Напевно, що це було непогано, але біда в тому, що тієї планової економіки УРСР давно немає, а структура лишилась приблизно такою, як і була. Зрозуміло, що зараз повинні прийти молодші, динамічніші люди, які зможуть привести її, не руйнуючи, у відповідність до потреб, які реально сьогодні ставить час.

— Який середній вік академіків?

— Академікам – понад 70 років в середньому. Членам президії, наприклад, Борису Євгеновичу 98 років, першому віце-президенту Наумовцю – 81 рік, першому віце-президенту Горбуліну – 79 років. Це справді активні люди, безумовно з ясними головами, але вони уже достатньо поважного віку.

— Чи багато молоді в складі НАНУ?

— Серед академіків і членкорів, звичайно, дуже мало молоді, оскільки безсмертні обирають самі себе, то вони здебільшого обирають людей, яким уже за 50 років. Є винятки, але їх насправді можна порахувати на пальцях двох рук. Якщо говорити про працівників інститутів, то, звичайно, молодь є. Ця молодь прекрасна і талановита. Єдине, що триває постійний відтік або в інші сфери діяльності, або закордон. Бо не секрет, що сьогоднішня зарплатня в інститутах НАН уже вдвічі нижча за середню по Києву. Треба бути великим фанатиком науки, щоб прирікати себе на нестачі, відмовляти собі в усьому, щоб займатися наукою. Проте і це не завжди можливо, бо, на жаль, злиденне фінансування науки призвело до того, що дуже часто наукові установи не мають необхідних приладів, матеріалів, щоб проводити експерименти на сучасному рівні. Краще теоретикам, як мені, бо потрібні лише комп’ютер, голова і доступ до інформації, але експеримент сьогодні – річ дуже дорога. Часи Фарадея, коли можна було робити світові відкриття з мотка дроту і мотузочок, на жаль, минули остаточно.

— Я так розумію, міністерство не має жодного впливу на НАН?

— Міністерство не має права впливати на господарську діяльність НАН, оскільки НАН автономна. Міністерство може брати участь у формуванні нової законодавчої бази, яка б встановлювала кращі рамки для діяльності української науки. Це міністерство і робило, коли було підготовлено новий закон України про науку і науково-технічну діяльність, який було ухвалено наприкінці 2015 року, а зараз перебуває в процесі імплементації. Це теж складний процес, було створено дуже складну систему запобіжників, залучено іноземних учених. Зрозуміло, що це все робить процедури громіздкими, але, слава Богу, ми з цим законом із запізненням, але крок за кроком робимо те, що треба. Я сподіваюсь, що цього року запрацює Наукова рада з питань розвитку науки і технологій на чолі з прем’єр-міністром, членом наукового комітету, якого буде обрано за спеціальною конкурсною процедурою ідентифікаційного комітету, куди входять шестеро провідних науковців переднобелівського рівня і троє провідних українських вчених. Цей орган матиме довіру громадськості. Ця рада нарешті стане координуючим органом, який забезпечуватиме діалог наукової спільноти з владою.

— Наскільки я обізнана, українські вчені не хочуть її сприймати.

— Якраз більшість учених покладає на цю раду надії, хоча, звичайно, є скепсис. Серед того ж керівництва Академії є скептичне ставлення до цієї Ради. Я знаю. Але зараз я уже не хочу коментувати чутки. Я хочу просто констатувати те, що закон поставив таке завдання і ми зробимо все, щоб його було виконано в такий спосіб, щоб не виникло проблем, які зараз, як ви знаєте, пов’язані з іншим органом, який ще до того, як запрацював, виявився обтяженим всілякими недобрими історіями. Я маю на увазі Національне агентство з питань якості вищої освіти.

— Але закон уже ухвалений?

— Так. Але, щоб закон запрацював, потрібно, щоб було ухвалено приблизно півсотні постанов уряду. В умовах нашої неповороткої бюрократичної системи – це складно. З тією ж самою науковою радою. Скажімо, вона не є органом за своїм новаторством. Ми намагаємось дати громадськості таку роль, якої вона раніше не мала, яка не дуже вписується в чинний закон про Кабінет міністрів. Сьогодні на рівні постанов Мін’юст робить зауваження, що так не можна і так не можна. Він по-своєму правий, бо формально, якщо іти за вимогами чинного законодавства, то справді громадськість не мусить мати такої ролі, не мусить бути аж так допущена до ухвалення урядових рішень. Але є закон, якого очікують. І тут уже треба ухвалювати певні політичні рішення, які на певному етапі дозволили б абстрагуватися від занадто буквалістичного тлумачення певних регламентних вимог, які не є дуже суттєвими, і дозволити створити орган, який справді дав би громадськості роль у вирішенні цих питань і забезпечив би діалог влади, бізнесу і наукової спільноти для створення, реалізації сучасної державної науково-технічної політики. Сьогодні у нас такої єдиної політики немає.

— Це було б дуже добре, якби така рада запрацювала?

— Безумовно, бо наше міністерство називається освіти і науки. Через те ви сюди і прийшли, очікуючи якихось пояснень. Але насправді я можу діяти тільки в рамках своїх повноважень. Реально від нашого міністерства залежить трошки більше, ніж 1/10 всього невеликого наукового бюджету України. Понад половина це Національна Академія, яка цілком автономна. Ще приблизно чверть – це інші галузеві академії, які теж цілком автономні і те, що лишилося, це інші міністерства і агентства, ну от, скажімо, Державне космічне агентство. Себто, орган, який називається Міністерство освіти і науки адмініструє університетську науку, відповідає за здійснення науково технічного співробітництва, за формування законодавчої бази, але ми не впливаємо на сегмент, який включає понад 70% бюджетного фінансування цієї науки.

— Я читала про один проект, куди приходили молоді вчені, і все начебто рухалося в потрібний бік. Але так само нічого не було зроблено в наукових цілях.

— Ви розумієте, це загальна проблема, бо от Борис Євгенович – унікальна людина. Хоча я був один з небагатьох, хто відверто казав, що обрання його на черговий термін в 96 років є помилкою, яка не буде сприйнята. Але те, що він просидів 54 роки на своїй посаді, означає – що декілька яскравих людей, які могли б за цей час теж бути президентами і привнесли б свої ідеї – президентами не стали. Ще більше людей, які могли б бути віце-президентами, теж не стали ними. Ще більша кількість людей, які мусили б бути директорами, не стали ними, і так по всій вертикалі. Себто відбулася затримка природних ліфтів по всій вертикалі.

Я дуже шаную “старих” у науці. От мій дідусь прожив 102 роки, і працював активно в науці до 100 років. Я вважаю, що люди повинні працювати в науці, стільки в них є снаги і сили, але не на адміністративних посадах. От вони мусять мати можливість мати свої невеличкі групи, ставити досліди, писати наукові праці, але, коли людина в 98 років очолює структуру, яка є дуже складною, в дуже динамічний час, який ставить часом неймовірних викликів, на які треба швидко реагувати, – це не є правильно.

Я знаю, що за ці слова, якщо ви їх дасте, мене будуть розпинати. Але я висловлюю свою позицію не чиновника, а науковця, який теж пропрацював в цій структурі, починаючи від 83-го року, начебто, є непоганим фізиком і має відтак право на власну думку.

— Розкажіть про ІнБіХ? (Інститут біохімії, – ред.)

— Ви розумієте, такі ситуації є практично у всіх Інститутах. Через те я не хочу на цьому спинятися, тому що знову ж таки це не моя функція. Я можу загалом сказати, що цей інститут є активний, там є хороший науковий колектив. Там є дуже активний директор з дуже прогресивною позицією, але в кожному із таких Інститутів можуть бути якісь такі історії пов’язані з тим, як вони зараз намагаються вижити. Ну, хоч щось здати в оренду чи укласти якийсь… Бо інакше просто треба виганяти людей. Робити це їм дуже тяжко, бо здавати в оренду – не дуже багато є охочих на ці старі пошарпані корпуси, які давно не оновлювалися, в 90-ті було краще. Зараз з’явилися офісні центри, фактично всі ласі орендатори з’їхали, за невеликими винятками. Чутки, що Академія жирує за рахунок орендаторів, м’яко кажучи, сильно перебільшені. Інвестиційні угоди?.. Приклади того, що вчені, за природою своєю, люди порядніші від загалу. Вони, мабуть, стають легкою мішенню для ошуканства. Відтак, на жаль, навколо багатьох наших інститутів, вищих навчальних закладів виникають складні історії такого штибу. Я би не хотів, щоб ми з того кидали тінь на весь колектив.

— Просто ця історія про вбивство, головний інженер цього інституту…

— Це треба насправді питати не мене, а представників слідчих органів, які мають інформацію. На жаль, таких сумних історій в науці є багато. Причому з різних причин. В Інститут біохімії в середині 90-х убили заступника директора з усією родиною через те, що від діда-прадіда йому дістався якийсь розвалений будинок, але на Печерську, де на тому місці вже стоїть особняк. Є й інші приклади вбивства. Розстріл попередника пана Сидоренка. Безумовно, що Академія – це велика кількість майна і тут можуть бути пов’язані великі ділові інтереси.

— Але ж це протиріччя. Ви кажете і ми бачимо, що всі вчені реально бідують, через що не можуть проводити свої дослідження, їдуть закордон, рятуючись від цього, рятуючи свої родини від бідності. І тут ми бачимо великі гроші, 22 мільйони…

— Що я вам можу сказати. В цілому я все життя прожив у науці. Звичайно, що тут є різні люди. У нас є приклади кількох таких бізнесменів від науки, вони також відомі. Але в цілому, і той Борис Патон, і ті його перші віце-президенти, і більшість директорів інститутів – не є людьми типу відомого сьогодні всім Насірова. Тобто коли ми побачимо їхні декларації, то побачимо долю людей, які все життя працювали, які мають по квартирі, можливо, по дачі, і можливо по якомусь не надто новому автомобілю і може півмільйона українських гривень на банківському рахунку. Але це не ті люди, які запускали глибоко руку в державну кишеню.

— Але це ті люди, які не дають нашій науці рухатися вперед.

— Ну, знову таки, не всі. Значна частина директорів сумлінно працюють, вони є добрими науковцями. У цій ситуації вони намагаються втримати свої інститути на плаву. Те, що омолодження мусить бути – безумовно. І ми вклали у наш закон положення, що всі посади мають бути тільки на два терміни. І не буде вже ніколи такого президента як Борис Євгенович Патон 54 роки. За два терміни, за 10 років всі мають змінитися.

— І директори?

— Так, всі-всі-всі. І члени президії. І ми внесли ще одне важливе положення. Як досі Академія була влаштована. Це клуб людей, який обирав сам себе. І там приблизно 600 людей мають право розпоряджатися достатньо великим грошима. Люди, які реально працюють в інститутах Академії, досі не мали жодного юридичного впливу на процес виборів, оновлення цього клубу і на процес прийняття ним рішень. Ми трошки цю ситуацію змінили. Ми вперше надали право голосу. Нехай обмеженого, але кандидатам і докторам наук, які працюють в академічних інститутах. Це теж має запрацювати.

Я розумію, що ця реформа напевне теж багатьох не задовольнила. Я сам чесно сказав, що це щось на кшталт британської виборчої реформи 1832 року, тобто крок у правильному напрямку, але не останній. Далі мусять бути інші кроки. Але зараз дуже важливо розворушити це, змусити людей бути активними, розуміти, що їхня доля залежить від них і змусити вибрати певних активних людей.

Поки що кадрова робота в Академії йшла згори вниз. У Бориса Євгеновича відбувалися всім відомі чаювання, де він з колом наближених людей виробляв і досі виробляє рішення, як воно має бути. І фактично завжди воно так і було. Бо нинішній склад академіків і член-корів він сам сформував майже у ручному режимі. От останній академік, який голосував за самого Патона як за президента у далекому 1962 році, славетний математик Митропольський помер у 2010 році. Передостанній був мій дідусь, який помер у 2007-му. Себто весь нинішній склад сформований ним. Багато в чому зобов’язані, багато в чому вже не мислить життя в інших координатах. Зрозуміло, що має пройти певний час для оновлення.

Тут є інший ризик. Якщо цю систему штовхнути, як дехто вимагає, якщо вона завалиться, станеться колапс, то врешті від цього отримають вигоду ті, хто сьогодні стоїть на низькому старті, щоб боротися за майно, а наука точно програє. Через те треба трошки терпіння, щоб ці реформаційні процеси відбулися природним чином і в рамках легальних процедур, щоб потім не було судів про те, чи законно воно було.

Моє становище складне, бо з одного боку, мої слова не сподобаються поважним “безсмертним”, з іншого боку, мої слова не сподобаються юним радикалам, які мають гасло “Все й негайно”. Але насправді тут всі мають зрозуміти, що треба рухатися вперед, треба оновлювати, але при цьому треба зберегти систему, треба не дати їй зруйнуватися. Бо якщо ми зруйнуємо нашу базу, ми її вже не відновимо.

Зараз дуже багато держав намагаються побудувати з нуля свою науку, вкладаючи по українських мірках казкові гроші, і вони не досягли навіть сьогоднішнього українського рівня, бо наука формується десятиліттями.