хочу сюда!
 

Елена

52 года, лев, познакомится с парнем в возрасте 47-58 лет

Заметки с меткой «пресса»

За ваши деньги - любую "правду".

На самом деле, информационная война сегодня проста до неприличия.
В эру высоких информационных технологий общественное сознание испытывает острую информационную зависимость.
Это нечто сродни наркозависимости.

Ему ежедневно нужна доза. Информации. Без этой дозы субъекты коллективного бессознательного чувствуют себя неуютно, у них начинают стремительно развиваться чутко дремлющие фобии, главная из которых - боязнь отстать от жизни, выпасть из её стремительного потока, проиграть в бесконечной схватке всех со всем без достаточной информации.

Оно - сознание - взбудоражено, ему необходимо постоянно "закидываться" всё новыми и новыми дозами.
Понятно, что спрос определяет предложение
Понятно, что освоить такой информационный поток люди просто не в состоянии.
Происходит сужение восприятия.

Сегодня большинство потребителей информации способны только
- прочеть заголовок
- увидеть фотографию ( видео - не более минуты )

В сухом остатке получаем это :


Современная пресса - выбери себе подходящую реальность.


   
http://marina-yudenich.livejournal.com/1241767.html

Неукраїнська українська преса

Аналогія заголовку цієї статті з назвою надзвичайно вдалого матеріалу Вадима Ростова «Нерусский русский язык», популярність якого в Інтернеті лишається стало високою, навмисна. Пан Вадим провів дослідження і спробував довести своєму читачеві, що російська мова, будучи наче б то російською, такою насправді не є. І хай це звучить суперечливо, навіть комічно, проте під тиском наведених автором аргументів ламається впевненість найзатятіших прихильників теорії про первинність «вєлікоґо і маґучєґо». Схожу ситуацію маємо і з вітчизняною пресою: розмаїття друкованих ЗМІ чомусь звертається до нас здебільшого російською. Питання «якою ж мовою друкуватися українським газетам і часописам?» днями захлеснула нова хвиля суперечок.

А «розігрів» цю полеміку законопроект «Про державну мову та мову національних меншин», який днями подав на розгляд до парламенту народний депутат від БЮТ Юрій Гнаткевич. З-поміж низки заходів, що покликані зміцнити позиції української мови на території нашої держави (а це і переклад ліцензійного програмного забезпечення, і дублювання російських та радянських кінострічок тощо) найбільше невдоволення викликала фактична українізація ЗМІ; згідно з документом, газети й часописи мусять виходити українською мовою за винятком тих, які обслуговують інтереси національних меншин, а телевізія відтепер розмовлятиме з нами російською лише у 10-25%. Сам пан Гнаткевич заявив газеті «Коммерсантъ в Украине», що саме ЗМІ мають величезний уплив на громадськість, відтак перевівши їх на українську матимемо можливість змусити людей поважати свою мову й спілкуватися нею. На сьогодні «впливати» на людей таким чином вельми складно, позаяк близько 90% усіх засобів масової інформації виходять російською.

Російськомовна преса відразу подала своє бачення ситуації. Так, одна з найпопулярніших у Києві ранкових газет на третій шпальті помістила матеріал відверто негативного відтінку. Автор навіть провів дослідження й «дізнався» в одному зі столичних кіосків, що за день люди скуповують понад 300 екземплярів цієї самої газети, по сотні примірників інших російськомовних газет та лише 10 – «України Молодої». Чому кореспондент знехтував існуванням інших видань українською мовою, невідомо. Решта російськомовних ЗМІ висловилася або так само негативно, або нейтрально.

Між іншим, самі газетярі розділилися на два табори – «за» і «проти». Наприклад, голова Національної спілки журналістів Ігор Лубченко не підтримав ідеї українізації друкованих видань. На його думку, замість того, щоб змушувати людей читати українською, потрібно забезпечити підтримку мови на державному рівні. А ось мій добрий товариш, кореспондент однієї з російськомовних газет, висловився інакше: «Чудово, що нарешті намагаються навести лад у всіх цих справах. Я тільки за перехід на українську, бо народ мусить читати притаманною йому мовою, а не іноземною, колись штучно нам нав’язаною». Керуючись правилами елементарної журналістської етики, навмисно не наводжу назви газети та ім’я друга – а раптом редакція не поділить його позиції?

Російськомовних журналістів можна зрозуміти. Уявіть собі людину, котра прокинулася одного ранку й помітила, що її волосся раптово змінило колір (уже нічому в житті не дивуємося). Навіть, якщо нове забарвлення буде виглядати краще, вона все одно впродовж тривалого часу буде намагатися повернути все, як було, а отримавши у цій справі поразку опустить руки й упаде в депресію. Так і російськомовні кореспонденти не можуть миттєво перевчитись писати українською, бо вони вже звикли до іншої мови. А багато хто з них навіть востаннє писав українською на студентській лаві. Ну, або ж просто звичний ритм життя міняти не хочеться. На українізацію преси потрібні час, гроші та велике бажання – за дві секунди такі речі не робляться, як на мене.

Варто відзначити, що український народ сьогодні має аж три погляди на українізацію. Так, перші – україномовні – підтримують мовну політику влади, котра на їхню думку повільно, але таки сприяє поширенню й популяризації української серед людей. Другі виступають рішуче проти й називають усі ці спроби «уґнєтєнієм прав рускаґаварящіх». Але найцікавішу точку зору мають люди, що є російськомовними, росли, виховувалися й нині лишаються в російськомовному середовищі, проте також підтримують українізацію, у тому числі і ЗМІ. «У нас на Донбассе и так мало украинского языка! Я хочу, чтобы мои дети могли свободно развиваться именно в украинской, патриотической среде. Я не против украинизации, даже «насильственной», и не понимаю, чем так обижены мои земляки. Лучше б язык учили, а не протесты устраивали!», - коментує мешканець Донецька з ніком «Nightwolf» замітку, присвячену законопроектові пана Юрія Гнаткевича на одному з форумів у мережі. Цікавим є те, що ця тема спричинила активність саме мешканців східних регіонів, які хочуть читати газети українською – їх небагато, але вони є. Так само можна надибати і проросійських львів’ян чи івано-франківців

Я все ж таки переконаний, що варто спершу популяризувати українську мову серед населення, а вже потім переходити до таких радикальних кроків. Вони, безперечно, потрібні, проте треба створити, так би мовити, «тло», сприятливий контекст, у якому ці заходи будуть дійсно доречними. Та й саму мову підправити необхідно, позаяк нерідко в українськомовних виданнях часто наштовхуємося на перли штибу «задати запитання», «згідно наказу» та інші. Мова телебачення – це взагалі окрема тема. Доки серед «медійників» пануватимуть безграмотність і повна байдужість до мови, доти лишатиметься невирішеним питання, яким же чином поліпшити ситуацію із українською в Україні (перепрошую за каламбур). Цілковито погоджуюся з паном Лубченком – такий миттєвий перехід видань із російської на українську може мати негативні наслідки. Можливо це навіть «доб’є» і так не надто успішну вітчизняну пресу, адже читач просто розгубиться. У цьому плані розумно зробила газета «Дзеркало тижня», що виходить і російською, і українською.

На словах усі патріоти, але ж скільки можна власний патріотизм вимірювати розмірами свого комплексу меншовартості? Життєвий досвід підказує, що найщиріші патріоти – ті, хто може об’єктивно оцінити себе, свою країну та діяти на благо народу та держави, а не ті, хто за першої ж нагоди волає про свою націоналістичну спрямованість. Вищезгадана мною стаття Вадима Ростова – яскравий приклад правильного ходу думок. Цікаво, чому я змушений констатувати, що росіянин пан Ростов більший український націоналіст за наших державців? Якщо хочемо розповсюджувати українську мову, то треба змінити перш за все самих нас. А це складно, для владців – поготів…

Богдан КОВАЛЬЧУК
http://www.upu.org.ua/

Русский президент педофил на устах у всего мира!(ФОТО)


Мировая пресса пестрит заголовками о том, что педофильская подоплека могла быть одной из причин жестокого убийства Александра Литвиненко в Лондоне

48446353.cached

i_paper.750
guardian.750

scotsman.750

 the_independent.750

Veo

Veo

Скандалы! Скандалы!

"Хлеба и зрелищ!"

Видимо люди до сих пор не научились контролировать свои эмоции, поэтому "желтые" газеты и занимают большинство рынка прессы.
Просто смешно на это смотреть - огромные заголовки на пол-страницы с какой-то скандально перекрученной фразой, под ней фотография на половину остатка страницы (c тем же скандальным содержимым) и два абзаца текста с душераздирающей историей.

Всю эту галиматью неплохо демонстрирует демотиватор (единственный действительно ДЕМОТИВАТОР, который я видел):


Это мне вспоминается еще с детства, когда появились всякие "ФАКТЫ" и "Сегодня", услужливо кормящие людей какой-то ахинеей.
Тогда я их понимал - надо как-то зарабатывать деньги, значит надо, что бы люди покупали это, значит надо печатать что-то сенсационное, а поскольку сенсаций не так-то много, то надо печатать все подряд под видом сенсационного.
Ну ладно, это было раньше, пускай я это сейчас не одобряю, но тогда это еще как-то можно было назвать правильным.
Сейчас же ситуация в прессе кардинально не поменялась, хотя нельзя не заметить факт появления нескольких профессиональных изданий. НО! В большинстве своем они тематические.

Теперь эту же ситуацию можно наблюдать в блогах.
Я уже публиковал ироническую заметку по поводу того, как стать популярным на блоге, да и в интернете в принципе.
Если посмотреть на колонку популярных заметок, то видно, что они в основном сделаны людьми с зашкаливающим рейтингом на сайте (ну, это не результат, а предпосылка).
Фактически во всех автор выражается эмоционально и с бранью.
Ну чем вам не желтая пресса?
А самый большой минус в том, что всем это нравится.

Газета «Сегодня» снова отожгла

Покупаю сегодня свежую газету — а там:





АТАКЕ-АТАКЕ!!!!!!11адын ПЫЩЬ-ПЫЩЬ
Онотоле негодуэ!!111

шукаю роботу в медіа-сфері, Київ

журналіст, редактор, репортер, блогер, фотограф, копірайтер, папарацці шукає роботу.
Розповсюдьте серед друзів, будь ласка.

дякую! 

Газет- то сколько...


***
Газет- то сколько всевозможных!..
Быть может, что- нибудь купить?..
Читать их, правда, невозможно,
Но очень мух удобно бить.

***

© Copyright: Гном Котя, 2013
Свидетельство о публикации №113120804810

про лазурное. интернет, пресса и ночные воры.

интернет 3 грн. в час, скорость отличная, монитор сносный, мышка, правда, старой формации, с колескиом в центре,
приятная прохлада кондишна в 40-градусную жару - все это Укртелеком в Лазурном Херсонской области!
это самое цивилизованное место в Лазурном, как я погляжу.
буду сюда ходить.)
-
кстати, цены здесь на пиво, еду, шмотки, тоже бесстыдно низкие.
к примеру, купальники стоят 29 грн.)таких смешных цен, наверное уже нигде не осталось.
а еще здесь есть пенная дискотека около лунапарка
не ходила пока,
но все о ней только и говорят.)
сегодня по дороге в центр пыталась фоткать козочку, так она подумала, что я ее кормлю и тыкалась мордочкой в объектив
надо будет в следующий захватить для нее еды.)

-

вообще-то я на почту зашла в надежде купить местную (херсонскую и прочую южноукраинскую) прессу
та не там-то було!
спасибо ХОТЬ ИНТЕРНЕТ ЕСТЬ.) (НЕ ОЖИДАЛА ЕГО ЗДЕСЬ УВИДЕТЬ)

про ПРЕССУ.
здесь есть все (на раскладках и на самой почте) - газета Жизнь как она есть, Криминал, Факты, Сегодня, АИФ, Комсомолка,Совершенно Несекретно, Эротика и Клубничка, ХХХХХLLLL, кроссворды всех мастей и пород, анекдоты и проч.
но никаких тебе Гривны, Булавы, ВГору, Провинциалки (это названия херсонских газет)
-
а еще здесь не ловится ни одна ФМ-станция!
из телеканалов есть только Интер, УТ-1 и НТН.)
информационный вакуум короче
не зря здесь есть город Цюрупинск, который напоминает анекдотический Урюпинск)
-
а торговцы, о, они заслуживают отдельного поста
чего только стоят
"самая сладкая вата"
"самые полные трубочки со сгущенкой"
"САМЫЕ СВЕЖИЕ КРЕВЕТКИ"
И ПРОЧ.

--

ночью из соседнего домика пропала мобика, кошелек с мелочью, кепка и голубое полотенце,

придется на ночь двери закрывать, а так хотелось воздухом дышать

 

FTP - "Три веселых буквы"

Было у нас такое издание для начинающих юзеров, в котором в доступной форме рассказывалось о ПК. Иногда это было ОЧЕНЬ просто...

Сайт Украинской железной дороги (ее адрес) посвящен железнодорожному транспорту на территории нашей страны.
Типы данных, которые используются для хранения данных только одного типа.

Пользователь мышью двигается по коврику.

Будучи журналисткой, своими каналами и методами пытается провести расследование.

Ребенок использует Интернет не совсем подобающим образом.

Стоит помнить, что каждый из наших солдат является полноценной личностью со своей биографией.

Ежеминутно около тысячи человек начинают новую шахматную партию, чтобы приятно провести время, размять мозг.

Трус не играет в хоккей, а все остальные могут насладиться этим прекрасным видом спорта прямо за компьютером.

И мое любимое

Процедура насильственного выбрасывания пользователя из Сети путем подвешивания его компьютера с помощью специальных программ.

заголовок статьи про FTP: "Три веселых буквы"

взято с блога моей родной литредакции ИД "СофтПресс" http://ht.ua/blog/Litred/64.php#175

Страницы:
1
2
3
4
5
7
предыдущая
следующая