"Ну что? Что ж там за такой большой подарок был?
Умираю от любопытства " - ось так мені сьогодні нагадали про обіцянку розповісти, що ж мені таке важке збирався подарувати коханий. Свято минуло, дарунок отримано, тож розповідаю, а точніше показую.

Це лампа.

Точніше, соляна лампа, вагою 5 кг.

Давно придивлялася до такої, а все ніяк не наважувалася купити... Добре, що є чоловік, котрий, - в один із наших візитив маленькою компанією до такого ж маленького магазинчику езотеричних товарів, - помітив мій захоплений погляд на подібну соляну красу. Ще краще, що це коханий чоловік.

Это только всего лишь повод –

цифра  8осемь, начало Весны…

Каждый Праздник тогда нам дорог,

если он – состоянье Души…

А Душе не прикажешь смеяться

или плакать, она, Душа,

будет вечно,

8 

бесконечно,

по Миру скитаться,

 если пары себе не  нашла…

И когда вдруг Весна наполнит

тайной страстью Судьбы берега,

обо мне пусть нечаянно вспомнит

неЗемная   Твоя   Душа…

За версією пропагандистів СРСР рішення про щорічне святкування жіночого дня було прийнято в 1910 році на Другій міжнародній конференції соціалісток в Копенгагені.

Справжнє коріння свята, яке так приховувала совєтська пропаганда - маніфестації феміністок, основну масу з яких складали німецькі повії. Очолювала демонстрацію німецька революціонерка Клара Цеткін.

У 1895 році, 8 березня, повії Чикаго вийшли на демонстрацію з вимогою виплатити матросам зарплату. В останніх просто не було грошей, щоб розплатитися із представницями найдавнішої професії. Через рік, 8 березня, 1896 році, те ж саме відбулося в Нью-Йорку.

Це стало причиною для проголошення дати 8 березня Міжнародним жіночим днем в СРСР. Суть свята полягала в тому, щоб акцентувати увагу на особливому місці жінки в боротьбі за „щасливе комуністичне завтра”, виділивши для неї аж цілий день. Совєтська влада забезпечила цю рівність тим, що дала жінці в руки лопату, відбійний молоток, посадила на трактори – зробивши з неї тяглову робочу силу, відібравши від жінки традиційну функцію – берегині сімейного затишку, жіночність, материнське щастя, одним словом – забрали те, що було даровано їй Богом.

Латвійський сейм відмовився офіційно визнати день 8 березня святковою датою. Депутати парламенту вважають, що „в цьому святі відчувається подих комуністичних привидів – Клари Цеткін та Рози Люксембург”.