хочу сюди!
 

Vitalina

34 роки, овен, познайомиться з хлопцем у віці 28-35 років

Замітки з міткою «змі»

Росіяни лякають Захід Бандерою і Шухевичем,яких"підтримує влада"

Офіційний кремлівський "рупор" для англомовних глядачів, телеканал Russia Today заговорив про "зростання неонацизму в Україні, якого підтримують українські правлячі еліти". Невже таким вважають і президента Януковича, і прем'єр-міністра Азарова???  Про це повідомляють "Коментарі".

   Приводом для телесюжету стало побиття водія клубу "Динамо" на матчі між київським "Динамо" та львівськими "Карпатами" 7 серпня. В ході матчу, після того, як у секторі "Карпат" були розтягнуті банери із зображенням Степана Бандери та Романа Шухевича, водій Андрій Саламатов самовільно вирішив зірвати ці банери. Після цього він був побитий кількома фанами обох клубів.
   Після цього прес-служба "Динамо" повідомила, що Саламатова звільнено за провокування конфлікту. Це не пов'язано з його роботою в клубі - оскільки водій знаходився на стадіоні не в робочий час і не займався посадовими обов'язками.

  Російський телеканал висвітлив цей інцидент так (переклад з англійської): "Жорстоке насильство затьмарило в цьому місяці футбольний чемпіонат України, коли завгосп стадіону був побитий після того, як спробував прибрати транспаранти з іменами пособників нацистів". Ведуча каналу також заявила, що "неонацизм" підтримується в Україні на найвищому рівні.

   Що ж стосується самих Бандери і Шухевича, то на телеканалі прозвучала наступна оцінка: "Статус Бандери і Шухевича залишається головною темою для розмов в Україні ось уже багато років. Деякі вважають їх борцями за свободу, інші - більшість населення - називають їх посібниками нацистів. У 1940-х роках вони воювали пліч-о-пліч з німецькими загарбниками, безжально вбиваючи мирне населення - росіян, поляків і євреїв. Сьогодні, більше ніж за 60 років, Андрій (побитий водій Андрій Саламатов - ІП) теж мало не був убитий, але не шкодує про те, що зробив.
   Далі телеканал навів кілька думок аналітиків, переважно російських. 

   Політичний аналітик Інституту країн СНД (Київ) Володимир Корнілов заявив: "Ультранаціоналізм став в Україні більш радикальним. Це тому, що п'ять років його рішуче підтримували правлячі еліти. Сьогодні ультраправі і неонацистські рухи проникають у компанії футбольних фанатів. І ніхто з цього приводу нічого не робить - ні владa, ні футбольні клуби".

   Закінчується сюжет застереженням з приводу перспективи проведення в Україні Євро-2012: "Коли очі всієї Європи будуть спрямовані на Київ, транспаранти в пам'ять про людей на кшталт Бандери і Шухевича можуть серйозно зашкодити репутації країни.( ??? Яка турбота про Україну ! - автор блогу ) У Польщі, наприклад, з цього приводу немає ніяких розбіжностей - Бандеру і Шухевича вважають нацистськими злочинцями".

Телеканал Russia Today почав мовлення восени 2005 року і фінансується за кошти федерального бюджету Росії. Канал був запущено для "відбиття російської позиції з головних питань міжнародної політики", а також з метою "інформування аудиторії про події та явища російського життя".

   На жаль, при цьому російський державний телеканал не повідомив, що погляди іншого учасника конфлікту Андрія Саламатіна є не менш шовіністичними, ніж у можливих "прихильників нацизму" на трибунах. Як повідомляє ТСН, Саламатін вважає, що проживає в "русском городе Киеве", а також впевнений, що "Украинской нации никогда не было,нет и не будет!". Подібні антидержавницькі та українофобські висловлювання він неодноразово висловлював на порталі міста Василькова, в якому він проживає.

На власній сторінці в соціальній мережі в пункті "Коротко про себе" Саламатов вказав, що він є "Советский человек - гражданин некой Украины, надеюсь ненадолго...". Крім того, він є членом віртуальних груп за інтересами з красномовними назвами "Я - чекист!" та "НКВД".

На переконання пана Саламатова, "украинская нация" и "украинский язык" - это исскуственные химеры, созданные для расчленения и уничтожения Русского народа".

Інформація наших ЗМІ і ЗАРУБІЖНИХ абсолютно РІЗНА!!!

Віталій Кличко повернувся в тренувальний табір Чемпіон світу в суперважкій вазі за версією WBC Віталій Кличко вже повернувся у свій тренувальний табір, де він продовжує підготовку до поєдинку з Томашем Адамеком, запланованого на 10 вересня у Польщі.

Про це повідомляє BoxingScene. 

Нагадаємо, що недавно з'явилася інформація про те, що Віталій Кличко перервав підготовку і повернувся в Україну у зв'язку із арештом колишнього прем'єр-міністра країни Юлії Тимошенко.

"Віталій вже знаходиться у відмінних кондиціях. Тренування проходять добре, і не виникає ніяких проблем. Віталій стає з віком кращим", - цитує тренера Кличка Фріца Здунека championat.com.

Потреба самозахисту .

Ростислав Павленко .

Українське суспільство готове протистояти недружнім впливам. Влада лише має спромогтися на адекватну інформаційну політику.
  

У другій половині ХХ століття стався якісний зсув у обсягах і формі подачі інформації, яка доноситься до людини: урізноманітнилися способи її постачання, ускладнилася система прийняття рішень, полегшився доступ до альтернативних джерел. Відтак відкрилися можливості для більш зваженого вибору, врахування порівняльного, історичного досвіду, різних поглядів. Але зросли й обсяги інформаційного шуму – надлишкової для людини інформації, а то й такої, що може завдати шкоди. Адже в «шумі» можна відчути і нотки, які озвучуються навмисне, щоб спрямувати суспільство-мішень у потрібному напрямку.

Тож нині на порядку денному питання інформаційної безпеки. Сьогодні воно надзвичайно містке. Це і контроль над непоширенням інформації, яка вважається таємною, і вчасне, повне та якісне інформування громадян про події в країні та світі, вільний доступ до різних джерел. Водночас сприяння цілісності суспільства, підтримання його морального здоров’я, захист від несприятливих інформаційних впливів – як через зміст інформації, так і через її форму (мову, спосіб подання, стиль викладу, апеляцію до значущих фактів, подій тощо).

Увесь комплекс впливів утворює те, що можна назвати спільним змістовим простором суспільства – системою вірувань, світоглядних настанов, мовних конструкцій, стереотипів, способів пов’язання форми (знаку) і змісту та інших інтерсуб’єктивних категорій, що визначають особливості мислення та комунікації в певному суспільстві.

Відтак державі потрібно віднайти динамічний баланс між свободою слова і необхідністю захисту спільного змістового простору. Підтримка такого балансу здійснюється засобами інформаційної політики. Адже якщо сфери мовної та культурної самобутності залишити без захисту, то там хазяйнуватимуть інші держави і наслідки можуть бути фатальними.

Суспільство «соціальних мереж»

Ефективна інформаційна політика має враховувати особливості суспільства, на яке спрямована. Останні можна встановити на підставі даних соціологічних опитувань.

Одна з тенденцій, що впадає в око, – більшість дорослого населення отримала «традиційне» виховання в межах невеликих громад. Дитинство 42,8% опитаних минуло переважно в селі, 24,1% – у невеликому місті, у 21,5% – у місті з населенням понад 250 тис. осіб. Для невеликих громад характерна чутливість до питань «свій – чужий», вони більше схильні спиратися в житті на «своїх», на мережі неформальних зв’язків і надавати підтримку учасникам мереж. І справді, орієнтуватись у житті, розуміти хід подій, приймати правильні рішення 77% українців допомагає особистий досвід, 55% – думки та досвід друзів і родичів, 25,4% – преса, радіо та телебачення.

57% переконані, що найефективніше права й інтереси можуть захищати родичі та друзі. На правоохоронні та судові органи покладаються 11% наших співвітчизників, на місцеву владу – 7,1%, центральну – 2,8%.

Такі особливості світосприйняття свідчать ось про що. По-перше, оскільки судження «референтної групи» («своїх», кола довіреного спілкування) для людини важливіші, ніж «офіційна» інформація, остання може не досягати мети, якщо не відповідає очікуванням, настроям та віруванням «лідерів думок» у згаданих групах. Тож інформація, подана без розуміння цих особливостей, сприйнята не буде. Але, по-друге, якщо вдасться переконати «лідерів думок», нові ідеї дуже швидко охоплять широкі маси, знову-таки поширюючись неформальними мережами.

Інша особливість українського суспільства – відчуття тривоги через невідповідність дійсності очікуванням. Традиційно понад 50% опитаних вважають, що події в країні розвиваються в неправильному напрямку, 61,1% характеризують політичну ситуацію як напружену і лише 19,3% – як спокійну. При цьому напруження найчастіше пов’язане з проекцією власних проблем на загальну ситуацію: своїм становищем у суспільстві переважно незадоволені майже 47% українців, швидше задоволені близько 22%, не визначилися 31,4%. Незадоволені й не впевнені, що задоволені, формують очікування стресу: із твердженням «Зараз усе так хитко, що може статися все, що завгодно» згодні 77,1% наших співвітчизників, не згодні лише 13,5%.

Таке ставлення до реальності підвищує цікавість до продукції, яку штампує насамперед російська індустрія видовищ і розваг: передчуття лихого найлегше топиться у примітивних шоу та фільмах, присвячених криміналу, насильству, побутовим чварам або, навпаки, простим та одновимірним «любовним» стосункам. Що примітивніше, то легше затягнути аудиторію, яка не чекає нічого хорошого від життя.

А перенасичення ринку продукцією, що потурає приземленим очікуванням, посилює ефект дебілізації: пропозиція створює попит, що притягує пропозицію, і так до нескінченності. 

Такі особливості дають підстави і для політичного маніпулювання. Відчуття неправильності ситуації в країні є одним із чинників надмірної політизованості. Політика «певною мірою» цікавить понад 67% українців, «дуже цікавить» майже 14%, зовсім не цікавить 18,7%. Інтерес до неї міг би втілитись у громадянську активність, контроль над діями влади, боротьбу з корупцією (бодай на низовому рівні) тощо. Однак це потребує відповідного інформування: більшість зазначає, що бракує інформації про свої права і способи їх захисту. В такому разі зацікавлення політикою перемикається на пошук винних, чим і користуються маніпулятори, які через ЗМІ намагаються нацькувати громадську думку на вигідний об’єкт: опозицію, інші етнічні чи соціальні групи тощо.

Насамкінець зазначимо, що відчуття неправильності реальності й значна увага до політики не обов’язково мають вести до негативних висновків. Попри все, почуття, яке у 58,8% українців пов’язується з власним майбутнім, а в 56,4% – з майбутнім України, – це надія.

Потреба в інформаційній політиці

Щоб відповідати сподіванням суспільства, держава має створити й забезпечити такі правила гри в інформаційній галузі, які захистили б її від недружніх впливів і дали б змогу розвиватися національному інформаційному та культурному продукту.

Вирішення більшості проблем інформаційної безпеки України лежить у річищі ширших реформ, про необхідність яких давно ведеться мова на різних рівнях і в різних аудиторіях. Зокрема, очікують свого вирішення питання убезпечення ЗМІ, друкарень, інтернет-провайдерів від невмотивованих перевірок і зниження собівартості видавництва української продукції через державну підтримку.

Можливе запровадження системи підтримки «національного культурного продукту» (за прикладом Канади). Вона має надаватися на засадах відкритого конкурсу: оголошення теми, створення незалежного журі, яке розглядало б заявки від колективів і редакцій. За процедурами тендера, а також витрачанням коштів його переможцями має здійснюватися як державний, так і громадський контроль. Для заощадження бюджетних коштів варто передбачити механізм заохочення бізнесу до підтримки культурних проектів.

При цьому треба передбачити окремі механізми підтримки для українськомовних  проектів, що популяризують єдність і самобутність України, її перемоги. Держава може і має вжити активних заходів на підтримку і поширення тієї інформації, повідомлень, образів, які відповідають її національним інтересам. Згідно з термінологією Закону «Про основи національної безпеки України» це «життєво важливі матеріальні, інтелектуальні і духовні цінності Українського народу як носія суверенітету і єдиного джерела влади в Україні, визначальні потреби суспільства і держави, реалізація яких гарантує державний суверенітет України та її прогресивний розвиток».

У статті використано дані опитування з видання «Українське суспільство 1992–2010. Соціологічний моніторинг», підготовленого Інститутом соціології НАНУ


Чи зміниться тепер інформаційна політика "УП", "ДТ" та ТВі?



Цьогорічний День журналіста в Україні запам’ятався намаганням групи журналістів потрапити до резиденції Президента України у с. Межигір’я. Про це писало ряд видань і тому не будемо повторюватися. Нас зацікавив інший факт того дня.

Як повідомили сайти “Телекритика” та офіційне представництво Президента України, саме того ж дня Президент України Віктор Янукович зустрічався з журналістами провідних ЗМІ. На фото та на відео серед інших можна побачити керівників “Української правди” Олену Притулу, “Дзеркала тижня” Юлію Мостову, “ТВі” Миколу Княжицького.

До цього часу у народі ці ЗМІ асоціюють, як опозиційні (або – вільними від влади). То чи зміниться тепер інформаційна політика “Української правди”, “Дзеркала тижня” та ТВі?

Спільнота "Україна - Ukraine".

Прокуратура "наїжджає" на журналістів?

  Працівники прокуратури телефонують у редакції окремих інтернет-видань з приводу матеріалів про "регіонала" Юрія Іванющенка, відомого під прізвиськом "Юра Єнакіївський". Про це у своїй статті для Радіо Свобода пише журналіст Артем Фурманюк. "У числі таких "щасливчиків" виявився і автор цих рядків. Чоловік, що представив себе як старший слідчий прокуратури Донецької області Сергій Будник, неодмінно хотів знати про мотиви, що три роки тому спонукали донецький сайт Pro-test, до постійних авторів якого належу і я, передрукувати статтю Станіслава Речинського під промовистою назвою "Кілери та бариги", розміщену спочатку на сторінках інтернет-видання "ОРД", - пише він. [ Читати далі ]

Байки Януковича для iноземних ЗМІ

 

Проаналізувавши інтерв'ю Януковича іноземним ЗМІ, Kyiv Post знайшов чимало цікавого і несподіваного.

Українці звикли порівнювати обіцянки влади із тим, що вона реально виконує. Проте, не менш цікаво побачити, що влада розповідає про Україну іноземцям.

1. “Я не люблю багато говорити, але кожного разу, коли я говорю, я відповідаю за свої слова”, - казав Президент Віктор Янукович інтерв'ю Financial Times 18 січня 2010 року, незадовго до того, як стати президентом України. 

[ Читати далі ]

Навіщо ЗМІ постійно брешуть?

За кілька останніх днів чого тільки не почула про Президента Ющенка…
Вже він і прем’єр міністром побував, і нирки обморозив, і одеських художників на «бабло» розвів, і у власній партії зі всіма пересваритися встиг, і з Наливайченком за чільні повноваження мало не побився.
І ні в кого зі ЗМІ не виникло бажання поспілкуватися з Віктором Андрійовичем і роздобути інформацію з першоджерел?
Пропоную почути, що про це каже пан Наливайченко!!!

Наливайченко: Курс на оновлення партії, оптимізацію її роботи, забезпечення прозорості її рішень і ясності позиції – це вимога часу

16:18, 17 Березня

У партії немає персонального конфлікту. Про це заявив голова політради «Нашої України» Валентин Наливайченко. «Погано, що минула історія «Нашої України» вже привчила всіх саме до такого сприйняття подій в партії. Я це спростовую», - сказав він.

«За останні півроку ми почали наводити порядок в партії. Маємо перші результати. Партія ожила, є бачення її розвитку, є здорова мета, є розуміння того, які провести організаційні зміни. Звичайно, це може когось дратувати. Тому і поширюються плітки про надумані чвари. Не виключаю, що вони походять з кабінетів влади і від наших політичних конкурентів», - наголосив Наливайченко.

«Курс на оновлення партії, оптимізацію її роботи, забезпечення прозорості її рішень і ясності позиції – це вимога часу. Ці процеси – незворотні», - переконаний він.

«Безперечно, що у нас ідуть дискусії. Вони не стосуються персон. Вони стосуються способу і системи роботи. У п’ятницю буде політична рада партії. Вона вирішить, наскільки ми готові проводити з’їзд, щоб втілити зміни, і коли проводити зібрання партійців», - сказав голова політради «Нашої України».

Він додав: «Для ефективності нам потрібна єдність. Цього намагаюся досягти. Тому прошу слідкувати за нашими рішеннями та результатами, а не за розмовами навколо «Нашої України».

Російські ЗМІ про Україну…

Почитала я сьогодні російську пресу (Я її час від часу переглядаю, і єврейську також…)

Наведу кілька статей.

Потомок Кобзаря пополнил ряды националистов.

ЧЕРКАССЫ, 10 марта. Черкасский областной комитет ВО «Свобода» накануне, 9 марта принял в ряды партии праправнука Тараса Шевченко националистической партии «Свобода».

Украинские националисты уверены, что Крым принадлежит им с 1918 года

СИМФЕРОПОЛЬ, 23 февраля. Исторически обоснованная дата «возвращения» Крыма Украине — сентябрь 1918 года. Как передает корреспондент «Росбалта», об этом заявил глава крымского отделения Украинской народной партии Олег Фомушкин.

По мнению националиста, необходимо считать официальной датой присоединения Крыма в состав Украины именно 28-29 сентября 1918 года. При этом сам Фомушкин настаивает на термине «возвращение Крыма в состав Украины».

Политик заявил, что в сентябре 1918 года в Киеве прозвучали слова гетьмана Павла Скоропадского о том, что «Украина не может существовать без Крыма — это будет туловище без ног». «Лишь узнав про избрание его гетманом и возрождение Украинской державы, все корабли Черноморского флота, которые на 80% комплектовались украинцами, мгновенно подняли сине-желтые флаги», — пишет Фомушкин.

Ученый: В жилах украинцев течет армянская кровь.

КИЕВ, 18 февраля. Украинцы плохо знают свою историю — в частности благодаря скудным данным о народах, населяющих Украину, в школьных учебниках. В том числе умалчивается информация об армянах, веками проживающих на территории современной Украины, отметил в интервью Analitika.at.ua известный украинский историк, председатель общественного научно-исследовательского центра «Восток-Запад», руководитель Донецкого центра Института востоковедения НАН Украины Михаил Швецов.

Аналіз продуктів ЗМІ

Шановні теле- та радіо-глядачі! Чи не так починається звернення Вашої улюбленої програми на TV чи Radio, чи є вона у вас, за що ви до неї придивляєтесь, прислухаєтесь,нею насолоджуєтесь...чи навпаки, вона  вам не подобається, але це не заважає вам її дивитись жваво критикуючи.
Шановні, прошу вас не оминути "гострим слівцем" це опитування  і дати на нього змістовне пояснення, це є дуже для мене важливим дослідженням.
Особливе прохання до друзів та людей яким не байдужий інформаційний простір України!
 І, якщо можете вкажіть, Ваше ставлення до тих чи інших каналів та засобах (вдалих на Вашу думку чи ні) подачі інформації в суспільство.
Отже питання:
Чи є програма(и), до якої(их) ви небайдужо ставитись, важливі саме емоції які виникають  у вас при перегляді, завдяки чому ви приділяєте їй свій час.

7%, 2 голоси

34%, 10 голосів

59%, 17 голосів
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.

Кременчуцькі журналісти звинувачують мера в обмеженні доступу

Провідіні журналісти Кременчука звернулися до міського голови Кременчука Олега Бабаєва з відкритим листом з приводу відносин, які складаються у новообраної влади Кременчука з представниками ЗМІ міста:

«Шановний Олеже Мейдановичу

Ми, журналісти Кременчука, звертаємось до Вас із відкритим листом з приводу відносин, які складаються у новообраної влади Кременчука з представниками ЗМІ міста.

Передусім, ми стурбовані відсутністю інформації про намічені заходи та наради за участю місцевих високопосадовців, ігноруванням прес-служби міськвиконкому, а відповідно і журналістів.

На нашу думку, таке явище набирає ознак систематичності. Нагадуємо, що ми повідомили Вас у п'ятницю, 26 листопада, відразу після апаратної наради про те, що засідання в мерії, яке стосувалося нагальних питань громадськості, минулого тижня пройшло без оприлюднення. У відповідь Ви пообіцяли виправити ситуацію.

Але у понеділок, 29 листопада, ситуація знову повторилася. Ми вважаємо, що за таких обставин журналісти не зможуть сповіщати своїх телеглядачів, слухачів та читачів про питання життєдіяльності міста і роботу міської влади.

Тим часом згідно із ч.2 Закону України «Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації», «Засоби масової інформації України відповідно до законодавства України мають право висвітлювати всі аспекти діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані надавати засобам масової інформації повну інформацію про свою діяльність...»

І мешканці міста мають законне право отримувати цю інформацію. Крім того, віце-мери відмовляються спілкуватися із журналістами і просять всі питання ставити у письмовій формі через прес-службу міськвиконкому, що позбавляє пресу можливості оперативно отримувати інформацію і вчасно її подавати слухачам, телеглядачам і читачам.

Також від чиновників міського виконавчого комітету журналістам стало відомо, що Ви, як міський голова, плануєте відмінити проведення розширених відкритих апаратних нарад по п'ятницях за участі ЗМІ.

Нам стало відомо, що Ви маєте намір запрошувати журналістів раз на місяць лише на окремі апаратні наради. Ми припускаємо, що, можливо, це робиться з урахуванням Вашого бачення проведення цих засідань.

Але не можна відкидати і того, що закриті наради - це спосіб приховати непідготовленість новопризначених чиновників до роботи, та спроба зберегти їх репутацію.

Дозвольте Вам нагадати, що будь-які наради у міськвиконкомі є для журналістів, так само, як і для всієї громади, одним з головних офіційних джерел інформації про діяльність Кременчуцької влади. Крім того, обмеження доступу ЗМІ до інформації та створення перешкоди для реалізації прав та посадових обов'язків журналістів є порушенням чинного законодавства України, а саме частини 2 ст.34 Конституції України, Закону України «Про інформацію» (ст.. 1, ст..9, ст.. 10. ст..29, ст..42, ст.. 43).

Ми нагадуємо Вам, що на своїй першій прес-конференції у якості міського голови 16 листопада 2010 року Ви, Олеже Мейдановичу, заявляли про те, що всі наради будуть відкритими. Наразі Ваше слово йде урозріз зі справами. А журналісти, позбавлені можливості оперативно та об'єктивно висвітлювати події в місті.

Сподіваємося, що Ви НЕ ПРАГНЕТЕ зашкодити інтересам міської громади, яка має право на отримання своєчасної та збалансованої інформації про життя міста і діяльність органів місцевого самоврядування.

І це лише непорозуміння, яке Ви виправите якнайшвидше. Зважаючи на вищевикладене, просимо забезпечити журналістам вільний доступ до інформації, крім випадків, передбачених Законом України.

Зі свого боку пропонуємо з урахуванням діючого законодавства, роз'яснити заступникам міського голови та чиновникам міськвиконкому про право журналістів ставити їм питання в усній формі, а не лише через письмовий запит; зберегти можливість відвідування журналістами вузькопрофільних апаратних нарад; відкрито оприлюднювати у плані роботи міськвиконкому наради, що проводяться за участю віце-мерів і дозволити їх відвідування журналістами; проводити раз на місяць брифінг мера з пресою; проводити раз на тиждень прес-конференцію з одним із віце-мерів (таким чином, кожен заступник міського голови зустрічатиметься з журналістами приблизно раз на місяць); застосовуючи досвід мера Полтави, проводити прес-конференцію мера та секретаря міської ради після кожного засідання сесії міської ради.

З повагою, журналісти - працівники ЗМІ Кременчука: від редакції ''Кременчуцького Телеграфу'' випусковий редактор газети Олег Булашев, редактор газети ''Програма плюс'' Олександр Курилов, редактор служби інформації радіо ''Європа плюс Кременчук'' Олена Орлова, за дорученням служби інформації ''Відкритого радіо'' зав. службою інформації Ірина Кожарська, редактор служби новин ''Авторадіо'' Ольга Леонова, відповідальний секретар газети ''Вісник Кременчука'' Наталія Мігунова, головний редактор газети ''Кременчуціька панорама'' Інна Данилейко, зав. творчим відділом газети ''Вісник Кременчука'' Ольга Мінчук, керівник служби інформації радіо ''Шансон'' Едуард Севастьянов, Ірина Скрипачова (ТК ''Візит''), головний редактор газети ''Кремінь'' Ольга Оленич».

Архів Майдан-ІНФОРМу на цю тему:
http://maidan.org.ua/static/news/2010/1291110736.html

"Майдан".