хочу сюда!
 

Елена

42 года, рыбы, познакомится с парнем в возрасте 40-45 лет

Заметки с меткой «єс»

Україна і Польща громлять позиції Росії в Європі

Вже протягом п'яти років агресивна політика Москви в усьому світі загрожує безпеці та демократичним цінностям. Санкції виявилися малоефективними, а рівень загрози глобальній стабільності неухильно зростає. Україна з початку військової агресії в Криму та на Донбасі в повній мірі усвідомила масштаб трагедії і протягом п'яти років самотужки протистояла воєнному монстру. Здається, зараз інші країни також почали усвідомлювати масштаби катастрофи, і в межах Європейського союзу почала створюватися антиросійська коаліція. Її діяльність носить поки ще лише інформаційний характер, але, практика показує, що саме така протидія кремлівській агентурі зараз життєво необхідна Європі.

Тісні контакти Адміністрації Президента України та МЗС Польщі свідчать про те, що робота з дискредитації антидемократичних сил в Європі йде повним ходом. Зокрема йдеться про угорських маріонеток кремля та шведських євроскептиків.


Ідеологічний розкол в ЄС є загрозою не тільки для цілісності Європи, але також і для самого існування української держави. Наприклад, позиція Угорщини з багатьох зовнішньополітичних питань віддаляє євроатлантичні перспективи України та розв'язує руки агресору. А прихід до влади євроскептичних сил в інших країнах взагалі загрожує втратою самостійності, що, звичайно, не потрібно ні Україні, ні Польщі, ні нашим заокеанським партнерам та союзникам. Усвідомлюючи це, Варшава навіть готова забути власні розбіжності з Брюсселем щодо мігрантів і судової реформи та домагатися виключення Угорщини з Вишеградської четвірки.

Особливо слід відзначити високу залученість України до подібних процесів, адже наша країна кровно зацікавлена в перемогах на дипломатичних фронтах, бо це дозволить наблизити також і воєнну перемогу над агресором. Більш того, саме наша країна змогла значно послабити позиції Москви в Європі. Судячи з повідомлення керівника Головного департаменту зовнішньої політики та європейської інтеграції Адміністрації Президента України Ігоря Жовкви, в Варшаві це розуміють та цінують. Залишається лише сподіватися, що подальша співпраця насправді дозволить Украйні посісти належне місце в європейській сім'ї та домогтися повної і безумовної перемоги над окупантом не тільки на полі бою, але також і в головах європейців.

Источник.

Потенціал УДП в реалізації стратегії ЄС для Дунайського регіону

Дунайська стратегія

Дмитро Чалий,
голова Правління ПрАТ
«Українське Дунайське пароплавство»

Морський та річковий транспорт є однією з базових галузей економіки Придунайського регіону, стабільне та ефективне функціонування якого є однією з необхідних складових забезпечення економічної стабілізації, сталого розвитку української ділянки Придунайського регіону та підвищення рівня життя його населення. Особливої уваги заслуговує розташування Придунайського регіону України на перетині найважливіших міжнародних шляхів з Європи в Азію, яке сприяє реалізації потенціалу морського та річкового транспортного комплексу, зокрема дунайського судноплавства. на На Дунаї розташовані три українських морських порти Рені, Ізмаїл та Усть-Дунайськ, які можуть бути точками росту транзиту європейських перевезень.

Провідною транспортною судноплавною компанією в Дунайському регіоні є ПрАТ “Українське Дунайське пароплавство” (УДП).

Прагнення до інтеграції в ЄС зобов’язує Україну враховувати загальноєвропейські тенденції, зокрема, яку увагу ЄС приділяє розвитку водного транспорту як екологічного, безпечного й ефективного.

До 2020 р. ЄС планує збільшити наявну частку ринку перевезень водним транспортом на 10%, що за розрахунками має забезпечити економію транспортних витрат вантажовласників до 2 млрд євро на рік. При цьому в рамках Стратегії Євросоюзу для Дунайського регіону визначено збільшення вантажопотоків при перевезеннях по р. Дунай до 2020 року на 20% за рахунок модернізації дунайського флоту, інвестування в інфраструктуру Дунаю, каналів, протоків, координації національної політики придунайських країн, підтримки Дунайської Комісії, розвитку портів в логістиці мультимодальних центрів, покращення комплексного управління водними шляхами р. Дунай та інше.

В рамках нинішнього підходу до розвитку транспортної інфраструктури та транс’європейської опорної транспортної мережі (TEN-T) визначені дев’ять транспортних коридорів: два в напрямку Північ–Південь, три в напрямку Схід–Захід, а також чотири діагональні транспортні коридори. У напрямку території України проходить транспортний коридор «Рейн-Дунай» у сполученні через водні шляхи Майну та Дунаю, з відгалуженням від Мюнхена до Праги, Жиліни, Кошице та до українського кордону. TEN-T є проектом Європейського Союзу та охоплює основні транспортні маршрути в рамках ЄС з метою вирівнювання дисбалансу між рівнем розвитку транспортних мереж держав-членів.


Мал. 1. Транспортний коридор «Рейн-Дунай»
Згідно з основними цілями Стратегії ЄС для Дунайського регіону щодо розвитку водного транспорту, знайшли застосування наступні принципи:
  • Забезпечення вільного і відкритого для перевезень вантажів і пасажирів судноплавства без дискримінації за ознаками громадянства осіб і національності суден на основі взаємної економічної вигоди від транспортної діяльності в сфері застосування Конвенції про режим судноплавства на Дунаї;
  • Створення на Дунаї, визначеному як загальноєвропейський транспортний коридору Рейн-Дунай, ефективного та конкурентоспроможного маршруту транспортування вантажів і пасажирів;
  • Ефективна інтеграція транспортного коридору Рейн-Дунай в мережу інших загальноєвропейських водних шляхів і транспортних коридорів, що формують стійкі економічні зв’язки за напрямками Схід-Захід, Північ-Південь.

В той же час, Стратегія ЄС для Дунайського регіону вирішує питання взаємодії важливого для УДП пріоритетного напрямку 1а (внутрішнє судноплавство) та напрямку 1b (автомобільний, залізничний транспорт) Стратегії, тобто поєднання внутрішнього водного транспорту з автомобільним та залізничним задля досягнення синергії транспортного комплексу Дунайського регіону.

Одним з пріоритетних завдань Стратегії ЄС для Дунайського регіону є створення до 2020 року ефективних мультимодальних терміналів у річкових портах уздовж Дунаю і його судноплавних приток з метою ефективного поєднання внутрішніх водних шляхів, залізничного транспорту і автомобільних доріг.

Сьогодні в цьому контексті реалізується низка розроблених в ЄС перспективних програм та проектів з розвитку європейського внутрішнього водного транспорту, які стосуються дунайського судноплавства, такі як “NAIDES”, “PLATINA”, “TEN-T”, “EDDINNA”, “NEWADA”, “NELLI”, “WANDA” тощо, але вони не передбачають участі України. Зокрема українська ділянка Дунаю (ані Кілійське гирло, ані вихід в Чорне море через гирло Бистре) на даний час проектами не передбачені. Так, коридор Рейн–Дунай закінчується в румунському штучно спрямленому каналі Суліна (Сулінське гирло Дунаю) в порті Суліна.

Впродовж останніх двох десятків років вихід до Чорного моря через українську частину р. Дунай поступово втрачав своє значення. На міжнародних заходах різного рівня, які стосуються проблем Дунайського транспортного шляху, єдино розглядається і аналізується наскрізний шлях Дунай-Чорне море лише через румунські канали – Сулінський та Чорновода-Констанца. В колишні роки в транзитному Дунайсько-морському сполученні тільки через українські порти Усть-Дунайськ, Ізмаїл та Рені щорічно перевозилося більш 1 млн. тонн вантажів на порти Середземномор’я та в зворотному напряму. На даний час румунський порт Констанца щорічно перевалює на р. Дунай більше 10 млн. тонн вантажів і є практично невичерпним джерелом вантажопотоків у напрямку вниз та вгору по р. Дунай.

На цьому тлі актуальним є питання приведення у відповідність з вимогами сьогодення правового режиму міжнародного судноплавства по Дунаю. Мають бути підтверджені та належним чином забезпечені принципи свободи міжнародного торговельного судноплавства по Дунаю та принцип недопущення дискримінації суден за мотивами їх національної належності.

Основні наявні проблеми міжнародного дунайського судноплавства сьогодні можуть бути розподілені на дві основні групи – проблеми забезпечення навігаційних умов та прохідних глибин та проблеми оновлення дунайського флоту. При цьому проблеми українського судноплавства є майже такими самими: старіння флоту, зношеність основних фондів для перевантажування вантажів, відсутність достатніх глибин глибоководного судноплавного ходу (ГСХ) Дунай – Чорне море на українській частині дельти р. Дунай.

Безперечно, сьогодні питання розвитку транзитного потенціалу України і участь в цьому процесі УДП є ще більш актуальними через дію Угоди про асоціацію між Україною і ЄС, у якій міститься низка положень щодо роботи підприємств морської та річкової галузі. Наприклад, розділ 7 частини 6 Угоди визначає принципи лібералізації сектора транспортних послуг. Так, у галузі міжнародних морських перевезень установлюється режим найбільшого сприяння суднам, які ходять під прапорами України або країн – членів ЄС або ж перебувають в управлінні провайдера послуг, зареєстрованого в цих державах. Це, зокрема, поширюється на такі сфери, як доступ до портів, використання інфраструктури й портових послуг, послуг з обробки морських вантажів, складських послуг.

Україна вкрай зацікавлена у повній реалізації усього комплексу заходів та проектів, передбачених Стратегією ЄС для Дунайського регіону. Але й очевидно, що й інші придунайські країни отримають деякі преференції у разі успішної реалізації проектів в українському Придунав’ї. У першу чергу, це реалізація транспортного проекту, альтернативного до існуючих – ГСХ Дунай-Чорне море. Це один з елементів національної мережі міжнародних транспортних коридорів та її інтеграції до транспортної системи країн Європи, Азії, Балтійського та Чорноморського регіонів. Він включений до Переліку внутрішніх водних шляхів міжнародного значення (водний шлях категорії Е 80-09) Європейської угоди про найважливіші внутрішні водні шляхи міжнародного значення і тому від реалізації проекту виграють усі країни-учасники Дунайського регіону.

Відновлення ГСХ р. Дунай Чорне море є одним з основних транспортних проектів України в Дунайському регіоні. Проектом передбачений двосторонній цілодобовий цілорічний рух суден, що забезпечується відповідністю системи управління безпечним рухом суден міжнародним стандартам ЄС та міжнародним конвенційним вимогам. Поновлення судноплавства на українській ділянці Дунаю може стати одним з потужних реальних заходів євроінтеграційного курсу, заявленого Україною.

З відновленням українського суднового ходу через Кілійське гирло Дунаю судноплавні компанії отримають можливість вибору в залежності від ситуації оптимального варіанту маршруту плавання в Нижньому Дунаї або через Сулінський канал у Румунії, або через гирло Бистре в Україні. Стале функціонування українського ГСХ також сприятиме формуванню умов здорової конкуренції та зваженої тарифної політики, підвищенню якості обслуговування, оптимізації перепускної спроможності у сполученні Дунай-Чорне море та збільшенню вантажопотоків через українські порти на Дунаї і в його гирлі.

Для України необхідними умовами розвитку водного транспорту відповідно до Стратегії ЄС для Дунайського регіону є створення обґрунтованих дієвих механізмів державного регулювання та сприяння у вирішенні транспортних проблем в Українському Придунав’ї:

  • підвищення рівня безпеки судноплавства в Дунайському регіоні;
  • створення умов для скоординованого та узгодженого розвитку мультимодальних перевезень через порти українського Дунайського регіону на країни Європи, Чорного та Середземного моря;
  • модернізація флоту для підтримки належних умов міжнародних перевезень, забезпечення швидкісного руху, якісного сервісу, гарантій безпеки;
  • активізація міжнародного співробітництва та поліпшення іміджу України на міжнародному ринку транспортних послуг;
  • розробка інвестиційних програм та залучення інвестицій для проведення модернізації флоту та портів;
  • залучення та подальше відновлення вантажопотоків через українські дунайські порти Ізмаїл, Рені, Усть-Дунайськ;
  • вдосконалення нормативно-правової та законодавчої бази та припинення дискримінаційних дій з боку Румунії до суден під прапором України при перевезеннях на порти «третіх» країн.

Наразі УДП бере активну участь у заходах, спрямованих на покращення ситуації у сфері річного судноплавства, що визначено пріоритетним напрямком 1а Стратегії ЄС для Дунайського регіону. Серед іншого долучається до роботи Дунайської комісії на рівні експертів; розглядає проблемні питання на Конференціях директорів дунайських пароплавств, де судноплавні компанії-учасники Братиславських угод вирішують яким чином підвищити привабливість дунайського судноплавства та забезпечити надійне партнерство і добросовісну конкуренцію на Дунаї; разом з Міністерством інфраструктури обговорює заходи щодо реалізації проекту «Реконструкція об`єктів будівництва «Створення глибоководного суднового ходу р. Дунай – Чорне море на українській ділянці дельти» тощо.

УДП на різних рівнях постійно піднімає питання включення української частини р. Дунай до опорної мережі TEN-T, а також заборони Румунією операцій розвантаження/завантаження та посадки/висадки пасажирів для суден під українським прапором при перевезеннях між портами України та країнами ЄС.

Для УДП є вкрай важливим, щоб Україна входила до Транс’європейської опорної транспортної мережі TEN-T на рівні спільних з ЄС проектів та програм. 21 червня 2016 в Роттердамі міністрами транспорту країн Східного партнерства, країн-членів ЄС та Європейською Комісією було ухвалене рішення про поширення мережі TEN-T на сусідні з ЄС країни, в тому числі на Україну, а також поділу регіональної транспортної мережі на «ключову» і «базову».

На початку листопада 2018 року Єврокомісія затвердила і опублікувала на своєму офіційному сайті індикативні карти транспортних коридорів опорної мережі TEN-T на території країн Східного партнерства, в тому числі і України.

При цьому було заявлено, що співпраця в галузі планування і розвитку інфраструктури з сусідніми країнами є частиною політики ЄС щодо транс’європейської транспортної мережі (TEN-T). Це зробить перетини кордону більш ефективними, покращить безпеку транспортного руху, в той же час ефективні транспортні мережі створюють зростання економік і робочі місця, а також дозволяють зблизити людей і спростити рух товарів, – зазначено на сайті Єврокомісії.


Мал. 2. Скан-копія карти транспортних коридорів з сайту Єврокомісії

Рішенню ЄС, яке скоро має набрати силу закону, передувало підписання шести угод високого рівня між та шістьма країнами-партнерами, в тому числі Україною на Брюссельському Саміті Східного Партнерства 24 листопада 2017 року, де країни-партнери узгодили орієнтовні карти, що передбачали поширення Транс’європейської опорної транспортної мережі Європейського Союзу на території країн Східного партнерства в якості основи транспортної взаємозв’язку і визначення загальних інфраструктурних пріоритетів.

Рішення Європейської Комісії означає, що Україна стає важливим учасником розбудови транспортного коридору у сполученні Європа – Азія, а українська транспортна мережа вперше стає частиною стратегічних транспортно-логістичних коридорів Євросоюзу, – заявив міністр інфраструктури України Володимир Омелян. Він переконаний, що це найважливіший крок на шляху інфраструктурної євроінтеграції України, який свідчить, що українська інфраструктура модернізується, поступово набуває європейської якості та розглядається Європейською Комісією як невід’ємна складова транспортно-логістичної системи ЄС.

Варто нагадати, що основна транспортна мережа TEN-T має пріоритет щодо фінансування та модернізації. Це означає, що в майбутньому Україна також зможе претендувати на допомогу ЄС у питанні розбудови своєї частини Транс’європейської транспортної мережі. Однак, ще до цього нам потрібно буде продемонструвати європейським партнерам, що українська транспортна-логістична система розвивається у гармонійному поєднанні з європейською системою.
Інтеграція внутрішніх водних шляхів, в тому числі української ділянки річки Дунай, в загальну логістичну мережу TEN-T також є одним з пріоритетних напрямків Національної транспортної стратегії України на період до 2030 року – і це визначає для Українського Дунайського пароплавства перспективи долучення до участі в проектах, спрямованих на реалізацію Стратегії ЄС для Дунайського регіону.

Журнал Судоходство


Польща підозрює СБУ в організації державного перевороту


У Польщі хочуть висунути проти України нові звинувачення, які стосуються діяльності українки Людмили Козловської та її Фонду "Відкритий діалог", що має філії в Києві, Брюсселі та Варшаві. Конфлікт фонду з польською владою почався влітку 2017 року, коли правозахисники закликали виходити поляків на протести проти скандальної судової реформи. Варто нагадати, що рішення Варшави грубо втрутитися в роботу суддів вкрай негативно сприйняли в ЄС, а Єврокомісія навіть запустила санкційну процедуру щодо Польщі за порушення фундаментального принципу незалежності судової системи. В даний час Європейський суд юстиції розглядає відповідний позов Єврокомісії проти Варшави.

Замість того, щоб потурбуватися дотриманням демократичних цінностей і спробувати поліпшити свою репутацію в очах Брюсселя, польська влада в першу чергу вирішила зігнати злість на тих, хто допомагав опозиції і захисникам демократичних цінностей організовувати багатотисячні протести в країні. В результаті проти Фонду "Відкритий діалог" почалися жорсткі перевірки, які призвели до того, що Козловську спочатку позбавили ліцензії на поставку військового спорядження, в тому числі українським військовим, а потім і зовсім заборонили їй в'їзд до Польщі. Тепер, коли ряд польських опозиціонерів і європейських політиків висловилися на підтримку Людмили Козловської, Варшава, мабуть, вирішила звинуватити її у співпраці з СБУ. Фонду "Відкритий діалог" навіть довелося викласти спростування з цього приводу.


Заява від Фонду Відкритий Діалог від 26 листопада 2018

Повідомляємо, що поширювана в Інтернеті інформація про підготовку Фондом протестних акцій в Польщі за вказівкою української влади не відповідає дійсності. Президент Фонду Відкритий Діалог Людмила Козловська ніколи не виконувала доручень українського уряду і не працювала в Польщі за завданням спецслужб України. Робота Фонду полягає виключно в неупередженій оцінці випадків порушень прав людини і громадянських свобод на території тієї чи іншої держави і підготовці за результатами проведення незалежних спостережних місій звітів для інформування міжнародних організацій та інституцій ЄС.

Фонд володіє достовірними відомостями про те, що поширення недостовірної інформації про свою причетність до підготовки держперевороту в Польщі за завданням Києва є спробою дискредитації нашої діяльності, здійсненою спеціальними службами Молдови на замовлення державних органів. Масштабна інформаційна провокація проти представників Фонду Відкритий Діалог може бути пов'язана з тим, що виявлені Фондом порушення міжнародних зобов'язань з боку Молдови стали причиною припинення Єврокомісією надання фінансової допомоги Кишиневу.

І Людмила Козловська, і Фонд зобов'язуються прийняти відповідні юридичні заходи з цього питання.

На жаль, судячи з реакції журналістів і політиків, що солідаризуються з польською владою, вони порахували дану заяву недостатнім виправданням і продовжили поширювати інформацію про те, що саме за вказівкою СБУ Фонд "Відкритий діалог" займався підривною діяльністю в Польщі, причому з головною метою перешкодити обговоренню та схваленню "антибандерівських законів". Варшава подібною дезінформацією явно намагається відвернути Євросоюз від критики польської внутрішньої політики, переводячи увагу на Україну і захисників "ідеології українських націоналістів".

На цьому прикладі ми знову переконалися в тому, що Польща веде безпринципну інформаційну війну проти України, звинувачуючи Кабмін і СБУ в кричущому порушенні міжнародного права. Пов'язуючи скандали навколо фонду Козловської з кураторством СБУ, польська влада також намагається дискредитувати Україну в очах Молдови, Казахстану та інших наших партнерів. Варто сподіватися, що такі дії не залишаться без своєчасної жорсткої відповіді з боку МЗС, а спроби Польщі приплести Україну до діяльності незалежного правозахисного фонду не приведуть до більш серйозних наслідків для нашої країни.

Матеріал в топку євроскептицизма

...підкинула людина, що їздить по світу та Європі, певно, не лише туристом.
Отже, куди "ми всі" хочемо, яких речей не помічаємо і не бажаємо ними втішатися та чого соромимося - описано в основному крізь призму інтересів економічного експерта, бізнесмена, антисоціаліста і ліберала Михайла Кухаря. Але кожен може розглянути наведені факти з точки зору своїх інтересів та знань.
Экономист IMF Group Ukraine Михаил Кухар описал 8 вещей, которые в Украине намного лучше, чем в Европе. (Сохранены стилистика и орфография автора)

1. С точки зрения бизнес-климата: Украина - самый большой неподдекларированный оффшор на границе с Евросоюзом.

2. НИГДЕ в мире нет таких низких налогов на доходы физлиц-предпринимателей (6%) как в Украине! Даже в оффшорных зонах! Немцы и французы (частные предприниматели) "обналичиваются" в странах Балтии под 22% и умирают от счастья избегая 50-60% налогов у себя на родине...

Исключение -- только Швейцария и Болгария. Но их схемы уже полузаконны...

3. Свобода за рулем. Украина - удивительная страна, где за 4 года отсутствия дорожной полиции количество аварий и смертность на дорогах уменьшились. Водители стали вежливей друг к другу самоорганизовались пропускать из полосы в полосу, хотя по-прежнему любят ездить быстро.

Дай Бог вам, украинские водители, никогда и не испытать того уровня стресса что испытывает КАЖДЫЙ ДЕНЬ за рулем житель европейских столиц, увешанных смарт-камерами контроля нарушений, когда ты три раза ускорившись чтобы избежать "подрезания" в потоке выше 50-70 км в час рискуешь получить штрафов на свою недельную зарплату! Поверьте, вы даже не можете себе представить этот уровень стресса за рулем, что испытывают европейские водители КАЖДЫЙ ДЕНЬ СВОЕЙ ЖИЗНИ. Так что радуйтесь этой вашей свободе, которую у вас еще не отобрали. Украина -- последняя страна в Европе где водители ездят сдерживаемые лишь чувством взаимной вежливости.

4. Население ТОТАЛЬНО не платит налоги со своих доходов.

И за 26 лет этой вакханалии еще никого за это не посадили! Более того: в Украине действует презумпция невиновности по налоговым обвинениям (то есть налоговая должна доказать что вы незаконно заработали эти деньги), а во всей Европе ПРЕЗУМПЦИЯ ВИНОВНОСТИ ПО НАЛОГОВЫМ ПРЕСТУПЛЕНИЯМ (то есть вы ОБЯЗАНЫ объяснить откуда у вас деньги на квартиру на машину и на летний отдых. Иначе вы считаетесь виновными)

5. В Украине банковский сервис -- на уровне лучших американских и сингапурских банков! То есть последних достижений в мире!

Европейские банки умышленно "застыли" в своем развитии 8-10 лет назад.

В 95% европейских банков НЕВОЗМОЖНО получить следующие банковские услуги, которые в Украине существуют давно и вошли в привычку.

Мультивалютные счета, две или три карточки в разных валютах для управления счетом, управление счетом по телефону (не через колл-центр визы в Лондоне), обмен наличной иностранной валюты, собственные приложения для айфонов для управления счетом.

А перечисление денег друг-другу просто по номеру карточки виза и имени владельца -- это просто высший пилотаж которого нет даже в Америке! А мои знакомые банкиры в Париже и в Риге до сих пор не верят когда я им рассказываю, что такое вообще возможно!

Европейцы не глупее нас, но функции налогового контроля, возложенные на банки как гири тянут их вниз, замедляя развитие...

Что? Перечисление с карточки на карточку? -- Нет! Налоговая будет против, так слишком сложно уследить за деньгами. Нет! -- и сервис не вводится.

По европейским карточкам вы не сможете рассчитаться на 70% сайтов в интернете или купить биткоины. Как вы знаете, в Украине нет таких проблем вообще.

6. За 100-мегабитный интернет что стоит у вас дома и передается "Волей" за 5 долл в месяц вы в ЕС от Балтии до Англии заплатили бы от 50 евро до 100 фунтов в месяц.

У нас европейское качество мобильной связи и интернета а стоит это копейки, потому что сфера айти не перегружена регуляциями бюрократией и лицензированием.

7. У КАЖДОГО жителя Украины у которого есть компьютер или айфон -- он забит под завязку музыкой и кино, скачанными абсолютно бесплатно! В смысле, даже без уплаты 0,99 долл за трек через Apple store.

Вся страна свободно смотрит все сериалы Netflix даже не подозревая что для их европейских соседей накая роскошь стоит под 1000 евро в год!

А за каждый скачанный пиратским способом трек или фильм (если вы не догадались включить VPN) немецкая полиция найдет вас по айпи и выпишет штраф в 600 евро.

Украина - это не только крупнейший оффшор в Европе -- это еще и крупнейший пиратский остров в интернет со свободным обменом музыкой, книгами, фильмами, обучающими программами.

8. Мы воспринимаем это как должное, но мы, оказывается, страшно вкусно и дешево едим. Притом, в основном, натуральные продукты.

Я ставлю Украину на 4 место среди 27 стран Европы после Франции, Италии и Испании по количеству и качеству дорогих (высшего класса) и среднего класса ресторанов. И на 1 место по соотношению цена/качество. Мы сами не заметили как проснулись в стране, где не осталось ни одной заправки даже (не то что кафе), где не стояли бы такие же дорогие кофе-машины как в лучших тратториях в центре Милана. У нас сложно найти плохой кофе даже на Оболони. В Берлине или в Риге -- сложно найти хороший.

Если вы не питаетесь в ресторанах, а привыкли покупать еду на рынке -- в Европе вас ждет еще больший шок.

В огромном Кауфленде в Берлине -- на 3000 метров торговых площадей нет ни одного уголка где бы продавалось живое мясо. Только готовые вареные и копченые колбасы. Максимум -- фарш.

Свежих фермерских кур, говядину, телятину, свинину по цене 4-8 евро за кг -- вы не найдете нигде в Европе!

На моих глазах с 2004 по 2008-й год умирал последний такой фермерский рынок в парижском Сент-Жермен...

Где можно было купить свежие яйца, сыры, паштеты, мясо и рыбу у фермеров из Нормандии каждое утро. Теперь там огромный флагманский Apple store...

Такого количества свежих фермерских продуктов в шаговой доступности от дома как в Киеве с его многочисленными рынками -- вы не найдете уже ни в одной из европейских столиц.

Их заменили огромные продуктовые моллы на окраинах и со стандартными пакетами ГМОшной клубники круглый год.

Исключения есть, от Салоников до Хельсинки -- но это, увы, исключения, подтверждающие правила...

більше подробиць на цю тему тут
https://www.facebook.com/permalink.php?story_fbid=1864520726905840&id=100000437913326

ЄС модернізує залізницю до порту Констанца


Єврокомісія виділить 1,3 мільярда євро на розвиток залізничної інфраструктури до румунського порту Констанца. Про це повідомив офіційний представник Єврокомісії Маргарітіс Схінас.

Головний конкурент портів Великої Одеси, Констанца планує модернізувати залізничний коридор від міста Куртич на кордоні між Румунією та Угорщиною до порту на Чорному морі. Саме Констанца завдяки розташуванню в Євросоюзі і більш низьким тарифним ставкам в значній мірі “перехоплює” транзитний вантажопотік з Чорного моря до країн Євросоюзу.

“Будуть модернізовані 13 залізничних станцій. Будуть покращені системи сигналізації та інформування пасажирів. Будуть побудовані мости і тунелі”, – повідомив чиновник.

Головною метою проекту буде значне збільшення швидкості і безпеки руху на залізничному транспорті на ділянці між румунськими містами Куртич і Сімер.


Констанца – найбільший морський порт Румунії, і серйозний конкурент для українських гаваней в боротьбі за транзит. Порт оперує 140 причалами загальною протяжністю 28,5 км, крім того має наддовгий подвійний хвилеріз довжиною 14 км, має територію в 1313 га і акваторію в 2613 га. Для порівняння, акваторія порту Одеси становить 220 га, Іллічівська – 480 га, порту Південний – близько 600 га. Довжина причальної лінії в Одесі – лише 9 км, в Іллічівську – 5 км, в Південному – 2,3 км.

Поступаються українські порти Одеської області порту Констанца також глибинами: румунський порт може обробляти судна осадкою до 19 м, що дозволяє швартуватися біля причалів гавані танкерам дедвейтом 165 тис. т, суховантажам дедвейтом 220 тис. т і контейнеровозам дедвейтом 79 тис. т (Post Panamax). Глибини українських портів помітно програють: в Одесі – не більше 13-ти, в Чорноморську – 14-ти і в Південному – 15-ти метрів.

Джерело: Сайт Дмитра Чалого

У ЄС віднайшли нову модель відносин з Україною

У МЗС Німеччини запропонували ЄС нову модель відносин з Україною

Україна і Туреччина навряд чи стануть членами ЄС у найближчому майбутньому, вважають там.

Зігмар Габріель вважає, що в найближчі роки Україна і Туреччина не стануть членами Євросоюзу.© serc.carleton.edu

Міністр закордонних справ ФРН Зігмар Габріель вважає, що Брюссель має ширше застосовувати у відносинах з державами, що не входять у союз, "альтернативні форми співробітництва". Про це він заявив в інтерв'ю медіагрупі Funke, передає DW.

На думку Габріеля, Україна і Туреччина навряд чи стануть членами ЄС в найближчому майбутньому, і прикладом відносин з ними може стати угода, подібна до тієї, яку Брюссель намагається домогтися з Лондоном.

"Якщо ми зможемо прийти до розумного угоди, яка буде регулювати відносини з Європою після Brexit, це могло б стати моделлю для інших країн: для України або для Туреччини", - пояснив Габріель.

Німецький політик, зокрема, зазначив, що можна було б задуматися про нову, тіснішу взаємодію з Анкарою в форматі митного союзу.

"Зробити це, однак, не уявляється можливим, поки ситуація в Туреччині не зміниться", - додав він.

Але, тим не менш, міністр визнав, що у цієї країни в принципі присутня політична воля для поліпшення відносин з Європою. "У нас вона також є", - підкреслив він.

Раніше президент Литви Даля Грібаускайте заявила про те, що тільки від України залежить, коли саме вона зможе вступити в Європейський Союз. Грібаускайте також наголосила, що ЄС вже виділив Україні чимало фінансових ресурсів, але це держава використовує їх не повністю.

Як свідчать результати соцопитування, проведеного за замовленням Ялтинської європейської стратегії (YES), 48% жителів Німеччини, Франції, Великої Британії, Італії, Нідерландів, Польщі і Литви підтримують вступ України до Євросоюзу, а переважна більшість (79%) вважають, що Україна стане членом ЄС в найближчому майбутньому.

За даними опитування КМІС, у вересні 2017 року на референдумі про вступ до Європейського Союзу взяли б участь 75% усіх, хто має право голосу та проживає на вільних від російських окупантів територіях, і подані голоси розподілилися б таким чином: за вступ до ЄС - 77% голосів, проти - 23%.

 https://dt.ua/WORLD/u-mzs-nimechchini-zaproponuvali-yes-novu-model-vidnosin-z-ukrayinoyu-264441_.html

Про українські іреденти

           На жаль, на сьогодні, серед українського суспільства ще не є поширеною думка про те, що втрачати землі – не по-українськи, бо ж по-нашому – повертати все своє! Українська влада всіляким шляхом намагається догодити насамперед міжнародним спільнотам, а не українському народу.

           Акцентуючи увагу на чисельних втратах у московсько-українській війні, яких можна було б уникнути, якби вирішили сумнозвісне "східне питання" ще в 2014 р., олігархічна влада намагається "погратися" у дипломатів, пробуючи розмовляти з усіма, хто хоче вплинути на долю України. Далека від нашої країни Франція та Німеччина нав’язали свою ідею замороження конфлікту на Донбасі, що, навіть не думаючи, підтримав Петро Порошенко, аби тільки показати свою готовність співпрацювати з ЄС та іншими міжнародними організаціями, для яких, відверто кажучи, неважлива доля України.

           Історія Батьківщини вчить, що потрібно нарощувати свої м’язи, а не шукати крило, під яке можна сховатися від ворога. Згадаємо хід подій у часи Паризької мирної конференції 1919-1920 рр., коли міжнародна спільнота просто начхала на Україну та наші національні інтереси. Століття тому, як і зараз, загрозою для Європи була Московія! Політики держав-переможців малювали кордони як їм заманеться, намагаючись представляти інтереси тих держав, які, на їхню думку, мали стати захисним буфером від більшовицької навали. Делегатів УНР на конференції не сприйняли серйозно, оскільки європейські держави робили акцент на Польщу. Навіть більше, на Паризькій конференції нехтували свідченнями про українські етнічні землі, прикладом цього є те, що долю українців вирішували без їхньої думки, і траплялися випадки, коли вирішували навіть без думки тої держави, яка мала володіти українськими землями. Прикладом є передача Закарпаття Чехословаччині, засновники якої навіть не розраховували бачити Срібну Землю у своєму складі, оскільки хотіли обмежитися тільки Словаччиною. Звичайно галицькі вояки та закарпатські гуцули пробували утворити свої державні адміністрації, які згодом були розформовані румунськими окупантами.

            Українська влада замість спроби відновити територіальну цілісність держави, що є їхнім обов’язком, піддалася інтригам ЄС, які планують зробити з України державу-маріонетку, яка не матиме власного стержня. Кожна спроба увести перемир’я є крок до здачі наших територій. Система пробує маніпулювати думками народу, що це "перемир’я" врятує сотні українських військових. Але чому тоді після двох "мирних" мінських домовленостей загинуло декілька тисяч українців? Світ має знати, що українська національна ідея проголошує повну єдність нації в одній державі (виключно на етнічних територіях!). Українці не повинні спостерігати за діями злочинної української влада, яка віддає свої території та одночасно плює в історію держави.

            З часом, українці повернуться до іредентизму, що дасть новий подих у боротьбі за Українську Самостійну Соборну Державу від Сяну по Кавказ!

           P.S. Для тих, хто не підготовлений, нагадуємо, що іредентизм – термін у міжнародній політиці, який являє собою рух за приєднання територій іншої держави на підставі етнічної належності та / або попереднього володіння.

© Юрій ГРИГОР'ЄВ

Джерело

Він винен тільки в тім, що звався він Бандера

FB, Андрій Іллєнко ©


Пан Качинський заявив, що "Україну не візьмуть до Європи з Бандерою".

Не буду повторювати очевидного - іноземці не можуть диктувати нам, як жити в себе вдома і кого вважати героєм.

Так само не буду нагадувати про те, що зверхня позиція Польщі щодо України завжди призводила до поразки самої Польщі і вигідна завжди була Москві.

Натомість давайте відповімо пану Качинському просто - Польщу ж взяли у Європу з Пілсудським, то в чому ж тоді проблема України з Бандерою?

Коротка історична довідка.



У 1887 році Юзеф Пілсудський заарештований царською владою, звинувачений у підготовці замаху на Олександра III, засуджений до сибірського заслання. Потяг до атентатів на керівників окупаційного режиму зовсім як у молодого Бандери.

Після повернення із заслання Пілсудський був організатором бойової школи у Кракові. За рапортами начальника Варшавського охоронного відділення (таємної поліції Росії) П. Заварзіна, школа "масово готувала вбивць та грабіжників". Приблизно так само польська влада трактувала дії Бандери по підготовці озброєного підпілля.

Пілсудський керував бойовими групами, які вчиняли терористичні акти проти окупаційної влади та здійснювали експропріації (грабували банки та державні установи в інтересах визвольної революції ). Зовсім як Бандера та його бойові групи на Західній Україні в 1930-ті.

Під час Першої світової війни воював на чолі польської бригади на боці Німеччини та Австро-Угорщини. Тобто з точки зору Російської імперії та її союзників з Антанти був "колаборантом" і "зрадником", адже Пілсудський був народжений у окупованій Варшаві та був підданим Російської імперії. Бандера так само грав на протиріччях імперіалістичних держав та використовував їх конфлікти заради створення української держави. Так само воював з окупантами і так само був оголошений ними "зрадником".

Будучи на чолі Польщі, Пілсудський спочатку війною знищив Західно-Українську Народну Республіку, а потім за спиною українців домовився з більшовиками про новий поділ України. Бандера на чужі землі ніколи не претендував і чужих держав не ділив. Тим більше ніколи не мав жодних угод з Москвою.

У 1926 Пілсудський вчинив державний переворот в Польщі, після чого був встановлений жорсткий авторитарний режим. Були проведені каральні акції проти українців (так звана "пацифікація") та інших національних груп. Бандеру важко змалювати прихильником ліберальної парламентської демократії, але як бачимо і Пілсудський ним теж аж ніяк не був.

У 1934 році завдяки Пілсудському відбулося підписання угоди з Гітлером, яка була одним з перших дипломатичних успіхів Третього Рейху та давала можливість німцям вільніше почувати себе на інших напрямках своєї політики. На знак особливої поваги Адольф Гітлер особисто був присутнім на похороні Пілсудського у 1935 році. Бандера ніколи угод з Гітлером не підписував, натомість свого часу сидів у нацистському концтаборі.

Так в чому проблема з Бандерою?





А чи може досить?



Щодо Бандери кілька слів

Кілька чужих слів, але я краще не скажу   podmig 




    Andriy Kylish

Поляки ставлять ультиматум: Бандера або ЄС!

Якщо обирати. Я за Бандеру!

Спільнота, яка змушує відмовлятись від індентичності і власної історії, заради примарної ковбаси нам не потрібна!

Якщо нам десь не раді з Бандерою, то навіть і без Бандери туди не варто іти!



Похорон друга Гітлера, великого поляка Пілсудського.
(спеціально для Качинського)

Світлина від Український інформаційний простір.