[Приєднана картинка]Йдучи якось містом, зустрів я жахливу картину: Дітиська ганяли ногами зчерствілу хлібину. І зойкнуло серце, і день став темніше від ночі, І рік тридцять третій одразу повстав перед очі,Де круками чорними смерть невблаганна літала, Де в дикому голоді нація горда згасала. Не був я, на щастя, у тому страшному горнилі, А бачу, немов це зі мною все трапилось нині:...Жнива в тому році проходили тяжко, з дощами, Та все позбирали - старалися днями...

Читати далі...

(Майже за М.Некрасовим)Колись у холодну засніжену пору, Я вийшов із лісу. Мороз – аж до сліз. Дивлюся – прямує неспішно під гору Конячка і хмизом наповнений віз.А поруч поважно (без плейєра в вусі) Конячку за ліци веде мужичок В великих чоботях, в овечім кожусі, А сам – що мізинчик! Мені по пупок.-І звідки ці дрова? – А то, ти не знаєш! Некрасова, мабуть, у школі читав? Дивлюсь по одежі – не тут проживаєш, В столиці давно від реалій відстав.У нас, як по книзі, - сім’я чималенька, А...

Читати далі...

Старий альбом мені попався в руки: Поблідли фото, зжовкли сторінки. Здається, ніби з довгої розлуки До мене знов прийшли мої батьки.Веселі очі і щасливі лиця... Ось я, маленький, в мами на руках. І знову захотілось притулиться І посмішку побачить на устах.А тут - ялинка. Новорічне свято І хлопчик-зайчик віршики чита... А далі ще такий чубатий тато Мою сестричку ніжно пригорта...А з цих світлин так музика і ллється - Я в школу йду з букетом в перший клас... А тут Амур моє &quot...

Читати далі...

(роздум-сповідь)О, світе мій! Чи можу я змінити Тебе одним лиш помахом руки? Чи можу сподіватись і молити Едему після смерті на віки?Не знаю я, де силу відшукати, Адже не Бог я, Господи прости! Шептатиму... Не смію викрикати, Ти бачиш всіх. Почуй і відпусти!..Щемить душа моя і серце мліє - Одвічна туга втрачених надій. Єство до Неба вирватись воліє, На хвильку хоч, якщо не назавжди.Але мені туди немає входу, Не так важливо, скільки є гріхів... Елегії співаючи народу, Був десь...

Читати далі...

Де ти, мамо моя?! Я не плачу. Я в сiм'ї тепер старший мужчина! Тiльки часто ввi снi тебе бачу: Ти чужого колишеш хлопчину.Ти долоню кладеш свою нiжну На голiвку його кучеряву, - А я кручусь в холодному лiжку - Так давно ти його застеляла.Йому на нiч ти казку читаєш - Тiльки мова чужа й незнайома. Крадькома ти сльозинку втираєш... Просинаюсь - нема тебе вдома!Знаю я - ти в країнi далекiй, Десь там грошi для нас заробляєш. Пояснили, я вже не маленький, Що нiчого без них не придбаєш.От ...

Читати далі...

Вітаю вас, політики й поети, Хто нам пророчить диво-майбуття, Хто впевнений, що знає всі секрети Та ллє з трибун «водичку» без пуття;Кому – аж піна з уст: «Верніться, люди! Ми рук чекаєм ваших і мізкІв. Позбудьтесь буржуазної облуди! Згадайте про Вітчизну, про батьків…»Поетам – що: з них взятки нікудишні – Роз’ятрять душу й нишком – у кущі… Політику ж пізнати би не лишнє Севільську спеку й лондонські дощі,Коли в очах – пісок, в руках – лопата, А за плечима – пильний наглядач...

Читати далі...

Стара криниця. Зруб на три колоди, А біля неї – мальви і майори. В спекотний день – краплинка прохолоди Втамує спрагу… Все, неначе вчора:…Ковзне промінчик по верхів’ї груші, А вже дідусь з коровою – на полі. Грайливі горобці серед калюжі Купаються… Заходить день поволі.Повзе димок по хаті так звабливо Й лоскоче ніздрі. Відкриваю очі І вкотре бачу незбагненне диво: До печі садять хліб, підрослий з ночі.Клопочеться бабуся між горняток. А я вже – шмиг: на вулицю. На волю! Оброшена іде з ...

Читати далі...

Мандруючи краєм, проходячи безліч шляхів, Збираю палітру мені дорогих кольорів І знов зачарований, дивлячись в небо, стою, І в світлі веселки земні кольори впізнаю:Червоні троянди дарую коханій моїй І небо червоне віщує мені вітровій; Вплітаються маки у ниви вагому косу, І кетяг калини в далеку дорогу несу.Оранжеві барви відтворює пам'ять моя: Стояв на Майдані пліч-о-пліч з братами і я. Той цвіт помаранчу у серце надію вселяв І спраглих на правду багаттям вночі зігрівав....А сонце...

Читати далі...

Бокал хорошого заморського винаЯ підніму за Незалежність України,Та не спішитиму, не питиму до дна -Нехай до Краю моя думка лине. Ковток за тих, хто волю здобував, Із різношерстною воюючи чумою, Й на полі битви голову поклав, Щоб святкували нині ми в спокою. Ковток за тих, хто нас чекає там,За їх терпіння, віру і надію.Коханим наша вдячність і батькам:За їх молитвами ми скруту одолієм. Згадаєм тих, що до керма прийшли,З чиєї ласки в чужині блукаєм.За тих, ...

Читати далі...