Друзі! Не ведіться на проплачених коментаторів
- 04.12.13, 01:20
Міністерство освіти Росії схвалило серію підручників з російської та загальної історії під редакцією помічника президента Росії, колишнього міністра культури РФ, голови Російського військово-історичного товариства (РВІТ) Володимира Мединського. Підручники вже найближчим часом підуть в друк. Вихід першого тиражу намічений на кінець квітня - початок травня.
За словами голови РВІТ, «маніпулювання історичним порядком дозволяє впливати на громадян Росії і їх світогляд». «Вважаємо важливим підійти до питання розробки і затвердження основ державної історичної політики, так само, як вже були прийняті в свої роки основи державної культурної політики» - сказав Володимир Мединський. «Спільно, з науковим співтовариством, іншими зацікавленими структурами ми повинні розробити такий короткий, зрозумілий і певний документ. Він зараз просто життєво для нас необхідний» - зазначив він.
В ході круглого столу в Раді Федерації Мединський заявив: «Росії необхідно на державному рівні виробити основи історичної політики».
Російська влада залюбки застосовує викривлення історії з метою підкреслити власну велич та приховати історичні катастрофи Імперії. Маніпуляції з історією та спотворення історичних фактів, яке почалося з історії Другої Світової війни, вже поширюються на інші часові проміжки. Дуже влучно сказав академік А. Д. Сахаров: «Народом, що не знає свою історію, можна маніпулювати». Інструментом саме таких маніпуляцій і є серія підручників з російської та загальної історії під редакцією Володимира Мединського.
Псевдонауковець Мединський – один з тих, хто використовує історію, як засіб досягнення імперських забаганок Кремля, повністю ігноруючи історичну правду. Серед фахівців з історії він відомий тим, що «підганяє» історичні факти під свої забаганки обґрунтовуючи це тим, що історію слід розглядати виключно з позиції інтересів Росії. Мединський працював в уряді з 2012 року. Найбільше він запам'ятався активним протекціонізмом російського кіно, скандалом зі своєю дисертацією і крилатими виразами, які розлетілися по мережі.
Половці і печеніги - потім блискуча революція 1917 - потім героїчний народний улюбленець Сталін (про колоски і ГПУ - ні слова!). Потім відразу ВВВ та Перемога, потім - успіхи соціалізму, потім - геополітична катастрофа, але зате відразу - Путін-геній людства. Приблизно так виглядає «справжня» історія Росії на думку екс-міністра культури РФ. Були казки братів Грімм, казки Андерсена, Пушкіна, а тепер ось з'явилися і казки Мединського. А Мединський - ще той казкар!
Більш за все, серія підручників під редакцією Мединського не що інше, як розширена версія його тритомника «Міфи про Росію». У трьох книгах «Про російське пияцтво, лінь та жорстокість», «Про російську демократію, бруд та «тюрму народів», «Про російські крадіжки, особливий шлях і довготерпіння» відображені його власні версії і тлумачення російської історії. Книги серії «Міфи про Росію» неодноразово критикувалися за недостатньо науковий характер. Опоненти звинувачували Мединського у свідомому перекручуванні історичних відомостей, заміну негативних стереотипів про Росію «рожевими» міфами. Критиці піддавалися власні погляди Мединського - переконання в необхідності позитивного трактування вітчизняної історії та готовність інтерпретувати різночитання в джерелах на користь національних інтересів.
Навіть дисертація Мединського на ступінь доктора історичних наук піддалася значній критиці з боку вчених. На думку експертів Мединський відкидає або приймає історичні факти, спираючись виключно на власні суб'єктивні уявлення про те, «як все було насправді», відкидаючи як наклеп всі негативні повідомлення і беззастережно приймаючи позитивні. За висловом к.і.н., фахівця з історії Росії XVII століття А. Н. Лобіна, роботу Мединського характеризують дилетантизм, несумлінність дослідження, ігнорування джерел. Як пише Лобін, «в результаті ми маємо не наукове дослідження, а якийсь наукоподібний сурогат на рівні курсової (правда, вельми об'ємної) студента 1 або 2 курсу. В основі дисертації лежить не сучасна методика, що відрізняються новизною, а повне незнання. Незнання реалій епохи, незнання основ соціально-економічного становища, незнання зовнішньої політики Російської держави». Наукова спільнота фахівців з історії намагалася позбавити Мединського наукового ступеня доктора історичних наук, вказуючи, в тому числі, на наявність в його дисертації безлічі грубих помилок, некоректну роботу з джерелами і пропагандистський характер роботи. Але Міністерство освіти та науки Росії видало наказ про відмову в позбавленні Мединського наукового ступеня.
Ось такий «науковець», а за сумісництвом - полум'яний апологет нинішнього путінського режиму і головний захисник ідеї, що шкільний підручник з історії Росії повинен бути тільки один - ідеологічно сумісний з цим режимом, буде вирішувати, яку «історичну правду» потрібно донести до підростаючого покоління росіян. Людина, яка відверто заявляє, що «факти взагалі не мають ніякої цінності, і якщо міф - духопід'ємне, то він має цінності більше, ніж факти», буде формувати історичну пам'ять нації.
Кремль використовує сюжети історичного минулого для задоволення своїх поточних, тактичних та стратегічних політичних цілей. Причому, не беручи на себе відповідальність за формування культури історичної пам’яті в суспільстві чи пам’яті про минуле. Такі небезпечні дії путінської влади обов’язково приведуть до конфлікту різних національних, етнічних, релігійних, соціальних груп у суспільстві. Маніпуляція минулим, виокремлення з історичного контексту тих чи інших подій, фактів, що влаштовують правлячу політичну силу, становлять загрозу громадянському суспільству і дестабілізують Росію не менше, а може й більше, ніж економічні та політичні кризи.
https://myc.news/ua/mneniya/istoricheskie_ulovki?fbclid=IwAR1vhXjbNpgX21TUXLXR9fzrWNUKksyiwFciwCsR-2lh_6YvGe93bAzR_Z8
Микола Княжицький.
22 липня закінчується термін подачі заявок на конкурс з розподілу частот для цифрового телебачення.Українські політики, як і громадяни, досі не звертають серйозної уваги на цей процес, хоча його завершення найближчим часом перенесе нас у зовсім іншу інформаційну реальність. Деякі медіагрупи мають усі шанси вже до наступних виборів стати абсолютними монополістами в українському медіапросторі, а деякі — повністю з нього зникнути. Спробуємо пояснити, чому це відбудеться і які реальні небезпеки для українського суспільства і держави становить цей процес.
Уже нинішнього літа так звана група « РосУкрЕнерго » може не тільки завершити процеси над опозиціонерами, а й отримати повний контроль над телевізійним простором. У серпні Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення, контрольована, на думку преси, Хорошковським, підіб’є підсумки цифрового конкурсу.
І якщо в більшості європейських країн перехід на цифру жорстко регулюється спеціальними законами або доповненнями до чинних законів, то в нас процес цей проходить абсолютно безконтрольно й нічим не регламентується. Раніше в країні існувало 15 загальнонаціональних наземних каналів. Більшість з них належать холдингам Пінчука, Коломойського та групі «Інтер», яку пов’язують з Валерієм Хорошковським. Усього два телеканали з числа загальнонаціональних були не залежні від цих груп — «5 канал» Петра Порошенка і «Тоніс» Володимира Костеріна. Останній, схоже, вже втратив контроль над каналом. Пінчук, Коломойський і група «Інтер» поділили ринок мовлення практично порівну — від 25% до 35% в кожного. Усі ці групи, з погляду українського законодавства, є монополістами, оскільки будь-які дві з них контролюють понад 50% ринку. Тепер же в нових цифрових мультиплексах кількість каналів зросте до 28. Але це зовсім не означає, що монополізація зменшиться. Швидше, навпаки. Та ж таки група «Інтер» напевне збільшить власну частку на ринку за рахунок як значного збільшення покриття кожного з існуючих власних каналів, так і новостворених.
[ Читати далі ]Дмитрий Медведев в день Военно-морского флота побывал в городе Балтийске Калининградской области на главной базе Балтийского флота. Однако, как выяснила газета "Коммерсантъ", отмечать праздник глава государства должен был в Севастополе, пишет РБК.
Как сообщили изданию в МИД Украины, Кремль и российский МИД, готовясь к Дню ВМФ, вели с Киевом активные переговоры о том, чтобы президент отметил его в Севастополе, где расположена база российского Черноморского флота. "Но договориться не удалось", - сообщил украинский дипломат.
По его словам, обо всех "подводных камнях" в украинском руководстве и МИДе знают всего несколько человек. Факт обсуждения возможного визита Дмитрия Медведева в Севастополь и неуспех переговоров подтвердили и российские дипломаты. "Идея обсуждалась, но безуспешно", - ответил знакомый с ситуацией сотрудник МИД РФ.
Собеседники газеты в украинском руководстве высказали предположение, что основной причиной того, почему Москва и Киев не согласовали визит президента РФ в Севастополь, могла быть политическая. Российско-украинские отношения переживают сейчас не лучшие времена, а в июне Москва и Киев и вовсе вступили в открытый конфликт из-за учений Sea Breeze 2011 и захода в Чёрное море для участия в них американского ракетного крейсера Monterey, оснащенного зенитно-ракетным комплексом Aegis. Кроме того, Москва открыто упрекает Киев в том, что при президенте Януковиче он активно наращивает сотрудничество с НАТО, обсуждая с альянсом чувствительные для Москвы вопросы: безопасность в Черноморском регионе, будущее дислоцированного в Крыму Черноморского флота РФ, а также ПРО.
Куда более важной причиной несостоявшегося приезда Дмитрия Медведева в Севастополь оказалась углеводородная. Как рассказал источник в МИД Украины, знакомый с подготовкой визита, основным условием его проведения российская сторона ставила подписание конкретных договоренностей по объединению Газпрома и украинского "Нефтегаза" на условиях Москвы. "Поскольку мы сочли это для себя невыгодным, нам было заявлено: тогда и визита не будет",- пояснил он.
В Кремле эту версию полностью подтвердили. Источник в президентской администрации сообщил, что российская сторона действительно ставила во главу угла при обсуждении возможного визита президента РФ в Севастополь подписание конкретных договоренностей, в том числе по углеводородной тематике. "Когда стало известно, что этого не произойдет, Дмитрий Медведев принял решение не лететь на Украину", - отметил источник.
Що це - гра в *патріотичний прагматизм* з начебто *витоком інформації* чи правда ?