Трагічно завершилася третя гонка сезону VLN-2010 на Нюрбургринзі. Гонку було припинено через аварію на трасі на дільниці Бергверк (Bergwerk), внаслідок якої загинув німецький автогонщик Лєо Льовенштайн (Leo Loewenstein).



Пі цим псевдонімом у гонках на Нордшляйфе брав участь принц Карл Фридрих цу Льовенштайн-Вертгайм-Розенберг (Carl Friedrich zu Loewenstein-Wertheim-Rosenberg), єдиний нащадок цього князівського баварського роду.

Aston Martin Vantage Льовенштайна, який йшов на 61-му місці в абсолюті, обганяв відстаючих від нього на коло Lexus IS F та BMW 130i. Під час маневру сталося зіткнення, внаслідок якого Aston Martin Льовенштайна перекинувся і вдарився в сталеву огорожу траси. При ударі автомобіль спалахнув. Пілот був заблокований  в салоні і не зміг  вибратись з палаючого авто. На момент прибуття рятівників та пожежних, Лео Льовенштайн був вже без ознак життя, на думку лікарів - вчадів від продуктів горіння.

Про дії інших учасників зіткнення, а також про оперативність рятувальних служб нічого не повідомляється. З’являються перші версії причин відсутності інформації про деталі трагедії. У відкритому доступі відсутні також фото, відеоматеріали та свідчення очевидців. Триває слідство.
Батько небіжчика є не тільки баварським князем, але й дуже впливовим в Німеччині юристом.

Лео Льовенштайн став 68-м пілотом, який загинув під час офіційних змагань на Нюрбургринзі за всю його 72-х річну історію.
Перелік жертв Нюрбургрингу з дня його відкриття можна оглянути в англомовному розділі Вікіпедії.

За цих обставин більшість команд не обговорюють своїх результатів. З офіційними результатами третьої гонки сезону, зокрема українських та російських гонщиків можна ознайомитись тут.

Джерела.
Українці на Нордшляйфе.
vln.de
Фото: Royal Musings

Ще вчора вони були з-поміж нас…

І по житті з своїм народом крокували.

Та рідну землю бачили в останній раз,

Коли у рейс смертельний вирушали.

 

Із найріднішими прощались у цей день,

Щоби ніколи вже назад не повернутись.

Невтішним горем для батьків і для дітей

Польоту цьому треба було обернутись.

 

Вже швидко їх смертельний час проб’є…

Вони ж безпечно у літак сідають.

Вони іще живуть… І в кожному надія є…

Та в небі ангели уже на них чекають.

 

Тільки серця  бездушні і пусті

В цей день не обливаються сльозою.

Це попередження страшне для нас усіх,

А не трагедія окремого народу.

 

 Спасіння вже нема…Вогонь, жахливий крик…

А в небесах вже реквієм лунає.

Нехай Господь воскреслий прийме їх усіх.

А на землі нехай їм буде вічна пам'ять.

вчора ввечері в Євпаторії вибухнув будинок. ЗМІ пишуть "вибух не через природний газ". станом на 20 годину, витягли 18 загиблих.

мої глибокі співчуття загиблим та постраждалим в наслідок цієї трагедії!

Побачила в Інтернеті фото маленької дівчинки, яка опинилась такій складній ситуації, що розкриває те, наскільки ми сильні духом, наскільки можемо протистояти відчаю, боротися з бідою, що захопила тебе в свої сильні лапища, тримати себе в руках і мислити тверезо...

13 жовтня 1985 року в Невадо дель Руіз (Колумбія) відбулося виверження вулкану: почав танути гірський сніг і маса з грязі, води та землі товщиною 50 метрів буквально стерла з лиця землі все, що траплялося на її шляху. Кількість загинувших перейшла за відмітку 23 тис. чоловік. Ця катастрофа пройшлась по світу величезним і гучним відгомоном, здебільшого завдяки фотографіям маленької дівчинки, на ім'я Омаїра Санчаз, які зробив фотограф Frank Fournier. Ця дівчинка опинилася в пастці: по шию в густій грязній рідині, а ноги зажаті в бетонних конструкціях будинку. Рятівники всіма силами намагалися відкачати грязюку і звільнити дитину, але все дарма. Так дівчинка трималась три дні, після чого заразилась одразу декількома вірусами. Але дивом було те, що хоть і дівчинці було дуже страшно і вона весь час хотіла пити, та вона трималась напрочуд мужньо - весь час шуткувала, співала та спілкувалась з оточуючими. Та вже на третю ніч в неї почались галюцинації і невдовзі вона померла.

Це фото зроблене за декілька годин до настання смерті дівчинки...

Коли я все це прочитала, у мене в голові завертілось питання: «Які думки роїлися в її голівці?..» Дівчинка ще досить мала, ій було страшно перед незрозумілим майбутнім, та вона трималася зі всіх сил і намагалась не показувати свого страху. Це говорить про велику мужність, яка дуже часто не притаманна навіть дорослим, більшість з яких в такій ситуації запанікували б...

Я навіть не можу уявити, про що б думала я... Кажуть, що коли приходять останні хвилини, то перед твоїми очима пролітає все твоє життя, але я в цьому сумніваюсь... Мені здається, що людина в цей момент думає не про прожите життя (хоча люди різні бувають), а про те, що її чекає далі. І хоть дехто із нас не вірить в потойбічне існування, але в такі моменти, мені здається, всі надіються, що все ж таки воно існує...

Я думаю, що душа цієї дівчинки все ж таки повернеться на землю і в наступному своєму земному житті вона проживе довго і щасливо...