хочу сюда!
 

Маша

46 лет, козерог, познакомится с парнем в возрасте 33-63 лет

Заметки с меткой «іздрик»

Про мудаків

Для повноти колекції класичний текст класика (звучить досить по-мудацьки):

Для мудака немає більшої розваги, як побачити, що хтось спіткнувся і упав, або комусь на голову крапнула ворона, або хтось сів на свіжо пофарбовану лавку чи вступив у калюжу. Мудак — він різний, але завжди мудак. Він старанно відригуватиме після обіду, знаючи, що ти терпіти цього не можеш, і весело реготатиме, якщо помітить на твоєму обличчі гримасу відрази. В поетичній задумі він копирсатиме пазурі гребінцем, вуха — сірником, а для профілактики зубів використає ножиці, спеціально виплеканий жовтий ніготь мізинця, скріпку або англійську булавку. У пубертатний період він безперервно й ненастанно видушує вугрі перед дзеркалом, а в сезон парування продовжує вправлятися на своїй самиці, причому полюбляє робити це в людних місцях, скажімо, на пляжі. Якщо мудаків збирається декілька, вони п’ють пиво з трилітрового слоїка, до посиніння розписують пулю, а потім влаштовують чемпіонат із гучного газовипускання чи каліграфії напісу. Однак, незважаючи на каліграфічні здібності, мудак ніколи не може влучити ні в унітаз, ні в пісуар, не кажучи вже про отвір стільчака. Зате він залюбки буде лляти в умивальник. Ті ж раритетні види мудаків, яких природа відзначила прицільністю, ніколи не спускають по собі води, завершуючи акт випорожнення розлізлою крапкою укинутого в жовту калюжу недопалка.

В їдальнях і кафе мудак не може подолати шлях до каси без того, щоб не випити відразу свій компот або не почати напихатися солодким коржиком, не чекаючи ні розрахунку, ні десерту. А якщо навіть компоту і пощастить вціліти якимось чином до завершення обіду, то мудак спочатку сполоще ним рот і аж потому проковтне. Я бачив безумців, які полоскали писок кефіром, чорною кавою, шампанським — останнє, як правило, закінчувалося катастрофою.

Мудак має непереборні сентименти до жуйки. Йому надзвичайно важко виплюнути її, а тим більше викинути. Він гордий своїм умінням видувати з неї кульки — а ті, що не вміють, втішаються витягуванням із-поміж зубів довжелезних каліброваних шмарклів. На час їжі, поцілунку чи офіційної розмови мудак виймає гумку і кладе її на видне місце, щоб кожен зміг помилуватися зліпком його досконалих щелеп. Найделікатніші в подібних випадках скатують компактну білу кульку, котру чіпляють позад вуха. Використані, висмоктані до останньої клейкої субстанції жуйки наліплюються мудаками на стільці і стіни, під столи і вікна, попросту кажучи — всюди.

Мудак ніколи не може бути сам. Його бажання спілкуватися пересилює всі інші бажання та інстинкти

Мудак ніколи не скористається серветкою перед тим, як пригубити напій. Тому святковий стіл завжди прикрашений заслиненими ним, масними по краях шклянками. […]

Мудак, мудак, мудак...

Що там ще?

Мудак — людина принципів, у котрі він свято вірить і котрих він свято вірить, що дотримується. Один кретин, з яким я змушений був жити поруч протягом кількох років і який перетворив ці роки на пекло товариських стосунків, прощаючись, за пару хвилин легко переконав мене, що всі його вчинки підлягають закону всесвітньої справедливості і рівноваги. I я зрозумів, наскільки зле і недалекоглядно трактував його раніше як дрібного негідника і мстивого нікчему.

Мудак завжди прихильник чогось-такого-оригінального. Він завзято вишукує екзотичні, критичні, екстраординарні та маргінальні прояви буття.

Мудак — страшенний ентузіаст виїздів на природу. Із шашличками, дівчатками, музичкою.

Мудак зазвичай настроєвий, почасти сентиментальний. Він залюбки згадує дитинство й юність, як справжній сноб готує коктейлі за рецептами, вичитаними в Хема, а каву п’є з періодичністю, підказаною постейзенштейнівським монтажем французьких фільмів.

Мудак — природжений турист. Кожен туристичний автобус напхом напханий мудаками.

Мудаки кохаються в талісманах, сувенірах і відзнаках, байдуже яких — від поштівок і брелоків до вірчих грамот і фамільної зброї. Мудак, який не має браслета або персня, кульчика чи шворочки, а може, татуювання, а може, значка на лацкані, а може, анаграми на білизні, — такий мудак не мудак або не зовсім мудак. У кожному разі я взяв би під сумнів його мудакуватість як неповноцінну і підозрілу.

Мудак завжди індивідуальність. Він вирізняється з натовпу: він стильний, має свою, притаманну лише йому зачіску, манеру одягтись, старанно добирає взуття і прикраси. Очевидно, тому натовп складається з мудаків.

Мудак охочий до знань, ба навіть до всезнайства. Він прагне Мудрості, Iстини і Правди. Він хоче своїми ручками весь світ обійняти. Своєю смердючою всеохопною любов’ю.

Мудакові завжди замало однієї лише батьківської віри — він хоче пізнати всі існуючі та уявні релігії. Мудак дослідник і екуменіст. Його зжирає цікавість і сенсорний голод.

Це мудаки влаштували перші виправи на Схід і на Захід, це вони придумали слова ”сідхартха”, ”катарсис”, ”нірвана”. Це вони завезли помідори, порох, анашу й уклали перший міфологічний словник.

Вони боролися за декларації незалежності і прав. Вони захищають рівність і демократію. Вони проповідують слово Боже повсюдно.

Мудаки створили науку і так званий об’єктивний підхід, згідно з яким чорне і біле, верх і низ, пречисте й сквернотне, гівно і вино, воно і воно є рівноцінними об’єктами класифікаціїї.

Мудакам притаманне глибоке метафоричне та езотеричне бачення. Вони і тільки вони можуть угледіти в землі і воді, печерах і коморах, камерах і тунелях, у вікнах і вінках, калошах і шкарпетках символи піхви, черева, вагіни, а по-простому кажучи — п(...). Це їм ввижається у дереві і в пальці, у потязі й смичку, в стрілі й єдинорозі, в сурмі і в рурі, в ковбасі, огірку і навіть у кульковій ручці один великий і непереможний х(...).

Мудаки вигадали мистецтво і всіляко підтримують його культ. Вони, мовляв, лиш передавачі гармонії небесних сфер. Митці, мовляв, найкраща, найбеззахисніша частина людства. Вони так носяться зі своїми ”оголеними нервами” і світовою скорботою, що доводять публіку до шалу, до всирачки. А в публіці шаліють залюбки. Вони вибороли собі право впиватися, вшиватися, обкурюватися, обколюватися, любити чужих жінок і власних тещ, неповнолітніх, перестарілих, парнокопитних, яйцекладних, сумчастих, перетинчастокрилих і навіть право не любити взагалі. Вони не потрафлять зарубати курки, але не проти вени врізати на сцені — ось де гранична болючість невимовно жертовної екзистенції надчутливого мистецького серця!

Однак я захопився.

Мудак іще, здається, совісливий, церемонний (або безцеремонно-безсовісний) і, як і кожна людина, грішний та слабкий.

I нарешті:

Мудак, як правило, хороший товариш. Тому мудаки гуртуються. Мудак ніколи не може бути сам. Його бажання спілкуватися пересилює всі інші бажання та інстинкти, навіть інстинкт самоподвоєння. Табуни мудаків-тубільців надзвичайно стабільні, мають власні табу і займають більш-менш визначені ареали. А отже, проблема винищення мудаків не є вже такою складною. 

Власне кажучи, вона є есхатологічною проблемою, адже мудаки — практично всі.

© Іздрик


явторбі

Невротики і психопати

Невротик зазвичай невротичний. Він невпевнений у собі. Ніжний і беззахисний. Він потребує подобатися іншим, через що буває непривабливим. Або навпаки - здається милим і завжди готовим допомогти. Однак його метушливість більше заважає, ніж допомагає. Його благальний погляд породжує бажання вбити й потоптатися. Це, власне, невротики хочуть, як краще, а виходить, як завжди. Це їхніми добрими намірами вимощена дорога в житлово-комунальну контору. Невротики безпомічні в побуті. Невротики сублімативні. Це вони створили мистецтва й увесь артистичний бедлам.

Психопати рідко схожі на психів. Вони соціально адекватніші від невротиків, які завжди дивуються постфактум, коли їхній сусід виявляється вбивцею-маньяком. Що? Не може бути! Така порядна, така інтелігентна людина! Я знав його стільки років! Він завжди був таким ввічливим І приязним! Так, психопати ввічливі й приязні. А ще цілеспрямовані й наполегливі. Їхня патологічність співрозмірна лише з їхньою послідовністю, яку часто плутають із занудством. Психопат просто не може відмовитися від задуманого. Він іде до мети по трупах. А його добрими намірами вимощена дорога до травмпункту (і банкомату).

Невротики, як уже було сказано, створили мистецтва.

Психопати - політику й точні науки.

Невротиками всіяні позацвинтарні поховання.

Психопати складають пантеон найжорстокіших тиранів і найгеніальніших вождів.

Психопати - месії.

Невротики щонайбільше - апостоли.

Невротики продукують ідеї.

Психопати ідеї втілюють.

Невротики часто зневірюються, відрікаються, каються, просять цюцю, цицю і безстроковий кредит.

Психопати тихо вичікують і ніколи не відмовляються від задуманого.

Невротики всуціль талановиті, мислять неординарно і творять непересічно, але найчастіше банально про...ають свій талант (потрібне вставити). Іноді вони просто не можуть вибрати з-поміж своїх різнобічних талантів найважливіший і помирають від розгубленості.

Геніями бувають лише психопати. Навіть якщо їхня геніальність цілком неужиткова (скажімо, вміння ліпити з гівна солдатиків), особистість цілком зосереджена на одному вмінні. Психопати не бувають обдарованими різносторонньо (Гітлер - прісний живописець, Айнштайн - містечковий скрипаль). Якщо психопат через якийсь катаклізм не може реалізувати свій основний дар, він залишається нерозпізнаним, мімікруючи в невротика.

Невротика іноді й справді можна сплутати із психопатом: у них подібна психосоматика. Наприклад, і ті, і ті часто миють руки. Однак невротики роблять це від непевності й побутової амнезії (я помив руки? боже, я помив руки? мені ж зараз вітатися...), а психопати - в рамках пожиттєвого протистояння з мікроорганізмами (що, мої маленькі друзі, скучили за таточком? а ось ми вас дихлофосиком... а ось ми вас хлоринольчиком... а ось вам мило дитячненьке з діоксинчиком...). Руки невротиків - сухі й гарячі. Руки психопатів - липкі й холодні. Хоча буває й навпаки.

Попри те, що клінічна картина як психопатів, так і невротиків прописана детально й повноцінно, в мистецтві мало переконливих образів одних і других. Вожді, маньяки, легендарні скнари, авантюристи, полководці і т.п. в літературі-театрі-кінематографі - радше знаки і маски, аніж повноцінні психологічні портрети. Можливо, через те, що сценаристи й актори здебільшого - невротики, а режисери і продюсери - психопати, ці два полярні типи мікшуються, і в кінцевому результаті ми отримуємо нежиттєздатних і неправдоподібних мутантів.

© Іздрик

Хто ви?


22%, 2 голоса

56%, 5 голосов

22%, 2 голоса
Авторизируйтесь, чтобы проголосовать.

Знову Іздрик

а та о ти ото

а та що проклясти мене не сміла та так хотіла заклясти
від голосу твого і твого тіла на користь своєї масті –
вона ворожила украй невміло їй всюди ввижалися пастки
і так їй боліла душа її біла і чорно хотілось пропасти
а так вже ламало і так її крило усе що було непідвласним
що стала сама собі зовсім немила і крила підрізала власні
із пір'я із глини із крові і слини місила мастила і пасти
і різала жили і знов ворожила чаклунську скликаючи паству
щоб ніде нам було.. щоб всюди нас било.. щоб ми відреклися від щастя..
щоб радість зміліла.. а втіха зімліла.. а пристрасть змінилась на страсті..
та снасті її залишились без діла і нас не торкнулись напасті
хоч як вона бога і чорта молила – не склалось ні взяти ні вкрасти
сама собі того простити не вміла і знову кидалася в наступ 
хоч просто ніколи себе не любила
хоч просто ніколи себе не любила
хоч просто ніколи себе не любила
як брила могила і заступ
о ти що ідеш мов ягня на заклання 
без прощення і без любові
я з тебе знімаю твої заклинання 
своїм ще не проклятим словом



Ігуана

Напередодні Різдва розповіли мені історію, що скидалася на анекдот. Про якогось типа, — чи то етнографа, чи то археолога, — який після довгого африканського відрядження привіз собі додому ігуану. Ігуани-бо, мовляв, нічим не гірші від котів чи собак, а за багатьма параметрами навіть кращі: полюють на домашніх комах, не галасують березневими ночами і надвір просяться нечасто. Та, незважаючи на ці чесноти, імпортована рептилія в перший же день повелася вкрай неадекватно і вкусила археолога за палець. Археолог не надав цьому інциденту ваги, однак палець посинів, розпух, загноївся і втратив функціональність. Ба більше, з кожним днем йому, пальцеві, робилося все гірше. Треба було йти до лікаря. Щоправда, ігуана, немов відчуваючи докори сумління, почала всюди супроводжувати нашого археолога, попросту ходити за нам назирці: він на балкон — вона на балкон, він у туалет — вона за ним. Постраждалого це неабияк розчулило, він вирішив, що африканські колеги мали рацію: ця холоднокровна істота чутливіша за багатьох людиноподібних. Саме про це, у першу чергу, він і розповів терапевтові, виправдовуючи занедбаний стан пальця. Лікар іронічно всміхнувся, увів пацієнтові антидот і пояснив, що цей різновид ігуан належить до слабкоотруйних рептилій, чий укус не призводить до миттєвої смерті, однак організм жертви починає поволі розкладатися, а помирає жертва, щойно досягши стадії, коли стане легкостравною для ігуани. Ігуана ж ходить за нею назирці, аби здобич, бува, не втекла, або харч не потрапив у пащу якомусь іншому хижакові.

© Іздрик, «Таке»

Ще з останнього Іздрика

БЕРЕГ (ТИ)

є лівобережні є правобережні
а ти безберегий і необережний
живеш під заставу шукаєш заплаву
і рідко торкаєшся дна
панічно трагічно щонічно щоденно
мов пісня сирени пульсує у венах
нерідна твоя рідина

а ще тобі сниться срібляста лисиця
що дражниться кличе підступно і ницо
а ти без рушниці та вже без різниці
впольований ти чи вона
заточені точні і гострі причини
пронизують ночі нанизують днини
зализуєш рани та пізно чи рано
закінчиться кожна війна

мальованим лисом увійдеш до лісу
де м'ята прим'ята і млосна меліса
де мирно чекає на свого улісса
безпам'ятна вірна жона
віддай їй півсвіту здобутого списом
щоб збулося писане богом чи бісом
щоб хоч ненадовго
щоб хоч під завісу
озвалася срібна струна

(з Іздрика)

МОДА ДА
із балкону навпроти ранковий гобой догодовує бога гобоїв
я відгадую ноти чекаю годо серед безалкогольних напоїв
божевільний джедай пересів на джихад я ж тримаюсь традиції раста
розтабачую дуст пересіюю dust переписую копіпасту
перемелюю чай іпомею товчу підсипаю у йогурт мускати
клею марки держав про які і не чув і чий дим не хотів би вдихати
я вдихаю момент пам'ятаю про смерть зупиняю хвилини і миті
я завершую гучно дивертисмент та хотів би піти непомітно
я хотів би піти як виходжу вночі на балкон закурити цигарку
як виходить приборкувач змій і ключів з-за куліс заглядати у шпарку
шепотить шапіто згубно грає гобой і прихід мабуть десь на підході
ти не йди лиш ніде – з нами бог і годо
ми ще в темі
                  і ми ще такі молоді
                  ми ще йдемо
і ми іще в моді

ТАМТАМ
якби ти знала яка ти гарна коли у собі не маєш страху
коли смієшся так ніби влітку діти плюскочуться у ріці
печуть безкарно очі сарни а кожен подих штовхає з даху
і стигне серце моє астральне давно забуте в твоїй руці
і кожна стигма і кожна айстра висить на сході зове додому
і кожен вітер як варте слово летить на захід і кличе в гон
на небі майстер латає дірку ламає мірку ховає втому
а в дні морському знаходить отвір зливає воду і горизонт
стоїш нівроку ідеш півкроком шукаєш місце знаходиш метод
де край за краєм і рій за роєм плетуть навзаєм картату шаль
то ж з новим раєм! і з новим роком! готуйте каву і сигарети
живу як можу роблю що хочу люблю як знаю і вся печаль
любив як вмів і люблю як знаю і знаки гадів морських і чайок
читав запоєм тепер засвоїв пливу як риба мовчу як мім
з колишніх днів не завариш чаю любив як вмів і люблю як знаю
і знов чекаю і знов чекаю і знов чужих не пускаю в дім
безхмарні дні витрачаю марно курю безрадно пишу бездарно
цілком легально цілком безкарно зриваю шапки календарям
приходь як зможеш дзвони як схочеш хоч серед ночі хоч по непарних
яка ти підла..
яка ти гарна..
і як нам разом..
і як нам там..

РУЛЕТ-І-РУЛЕТКА
nihil cognitum quim praevolitum
ми по суті нічого не знаєм про себе навзаєм
нам не треба ані підказок ані відмазок
ти вже майже напам'ять усього мене не знаєш
я ж тебе як облуплену знаю практично ні разу
межи нас – мертве озеро-степ неозорої вінниці
і цвітуть як на дріжджах лани харчового продіджі
бачать сни усі та не всі їх дивляться
кожен чує звук та не кожен – голос
тож не прочитаю мила тебе і наосліп я
а ти не впізнаєш мене і в верблюдній пустелі
як взагалі з нами трапилась ця історія?
як таки-так віднайшлись ми на цій каруселі?
..слізно-щирий рулетик і старорежимна рулетка..
ми ні в що не в'їжджаємо тупо рулимо в туапсе
хоч відомо одне і воно просте як абетка:
хто боїться любити –
той просто не любить і все

ну і все

НІЖНІСТЬ І ЛІНЬ
ніжність повільна лінива нахабна
лізе під шкіру кличе у трави
то віртуозна а то незграбна
берег є лівий 
берег є правий
нас береже перестиглий серпень
нас береже недозрілий травень
падає хустка
котиться перстень
і намистини біжать по краю
ніжність манірна смішна навмисна
то сміхотлива а то печальна
як соло гітарне вгорі зависне
як мед до чаю на дні розтане
ніжність – алергік 
вона дитинна
рветься на волю і капризує
завжди під кайфом завше на нервах
завше в перервах 
здебільшого всує
ніжність без відліку ніжність без даху
така мала – і така бездомна!
але без пустки тривоги і страху
і безнадії 
і без утоми

берегом лівим і берегом правим
руслом ріки
сірим асфальтом
пристрасть тече вулканічною лавою
сіючи паніку й хаос вокзальний
всіх спопелить – дальніх і ближніх
все рознесе – рано чи пізно
виживуть тільки ніжні й ліниві
виживуть тільки ліниві і ніжні


Про подолання страхів, пов'язаних з сексом

Дядько Іздрик рекомендує:

аіхмофобія, страх чоловічого члена — прижиттєва цюпа з цвяхами, примусове колекціонування огірків і фалоімітаторів;

андрофобія, страх чоловіків — церковний шлюб з обов'язковими відвідинами чоловічої лазні двічі на тиждень;

аулофобія, страх музичних інструментів, здалеку схожих на пеніс — довічна гра на флейті;

аутомисофобія, страх «забруднитися» сексом — копрофілія тричі на день, натирання секрецією;

бромідросіфобія, страх тілесних запахів — профілактичні поїздки залізницею Станіслав-Рахів, літні екскурсії в групах чисельністю не менше 50 чоловік;

венерофобія, страх венеричних захворювань — ґумові рукавиці (дві в одній) замість презерватива, протирання геніталій спиртом, йодом, ацетоном, марлева пов'язка, препарати ртуті профілактично;

еротофобія, страх закоханості — переписування від руки повісті Окрю Іржона «Острів КРК»;

евротофобія, страх жіночих органів — асистування в гінеколога, приймання пологів, ранкове облизування клітора натщесерце;

гаптефобія, страх сексуального збудження — примусова мастурбація на скульптуру Батьківщини-Матері, відвідини львівського зоо;

геденофобія, страх насолоди — оральний секс з дільничим терапевтом, читання Набокова, Єшкілєва, Кокотюхи;

гетерофобія, страх гетеросексуальних осіб — фільтраційний табір для гермафродитів і транссексуалів, газова піч;

гименофобія, страх дефлорації — невиліковне, для пом'якшення симптомів рекомендується анальний підлітковий секс, балетна школа, а також як профілактика — кунілігмус у ліфті і петтінг у таксі;

гомоеротофобія, страх гомосексуальних осіб — 3-місячне стажування в театрі Романа Віктюка, монастир, проктологія, посмертний орден Натуралів;

ґамофобія, страх одруження — щоденна публікація шлюбних оголошень в інтернеті;

ґенофобія, страх сексу — працевлаштування в країнах Західної Європи за посередництвом фірми «Ukrainian Job»;

ґимнофобія, страх оголеності — праця натурником у дитячій художній школі ім. Олекси Новаківського;

ґинофобія, страх жінок — феміністичні семінари під патронатом Оксани Забужко;

копрофобія, страх тілесних виділень — трудотерапія в громадських вбиральнях міста Джанкой;

пеккатофобія, страх гріха на сексуальному тлі — копуляція на захристі винниківського костелу з благословення отця декана;

фалофобія, страх ерегованого пеніса (фалоса) — бананово-ковбасна дієта з поступовим введенням міньєту по четвергах;

сперматофобія, страх сперми — рисовий відвар, крохмаль, холодець, пуголовки;

травматофобія, страх зґвалтування — пояс цноти, бандаж, корок в дупі, протигаз.

хоча б заради цього списочку варто прочитати книжку 

Страницы:
1
2
3
предыдущая
следующая