хочу сюди!
 

Лилия

41 рік, скорпіон, познайомиться з хлопцем у віці 35-50 років

Замітки з міткою «доля»

о кабаках и нравах

В одном замечательном городке возвели культурную ресторацию. С приличной кухней, двурукой обслугой и кухрабочими, вооруженными санкнижками авторства маститых графоманов.
Но сразу же после открытия и опадения надувных цветных шариков руководство менеджмента и инвесторов заметило странную неприятную тенденцию. Выручки у храма общепита было явно маловато. Еле-еле хватало на оплату издержек и закупку ингредиентов для ассортимента.
Первым делом руководство пригласило баптистского священника и он окропил кафе изнутри святой водой одного из притоков Ганга. Хор исполнил "Хари Рама" и воскурил фимиама. Столь пёстрое культовое отправление не возымело никакого действия и бабло не хлынуло.
Дальнейшее увольнение всех официантов и набор новых, с высшим образованием тоже не раскрепостило финансовые протоки. Не помогло.
Потом руководство закономерно перекрасило стены в радикально голубой цвет, и побелило потолки, набело. Выручка не увеличилась
Следующим шагом инвесторы разогнали менеджмент, предварительно обвинив его в злостном воровстве. Бабло не пошло.
После все вместе собрались на общее собрание и решили покрыть крышу зеленой еврочерепицей. Черепица ничего не добавила.
Ни апгрейд стойки бара, ни новые стулья ни столы с красными скатертями - ничего не добавляло веселья.
И главное - по соседству стоял плохонький кабак без изысков и вполне себе процветал, а этот - ни в какую!
Что такое? - в очередной раз сводило концы с концами руководство...
Может сменить название? Сказано - сделано. Заказали огромную монументальную вывеску "Идальго" - дело не пошло; "Идальня" - с тем же результатом. Могли бы угадать с "Ибальго", но об этом после.
И тогда решено было нанять сурового вдумчивого эксперта. Эксперт сожрал и выпил все предложенное, сгреб гонорар за консалтинг и написал отчет на 31 странице, с таблицами и графиками. Пространно и авторитетно написал, но по сути бесполезно, как часто бывает у экспертов.

А между тем проблема лежала прямо на поверхности. Правда была рядом, на расстоянии вытянутой руки, но ее искали совсем не там. Для поиска истины достаточно просто посмотреть в зал. Итак...
Вот заходит бальзаковская женщина. Приличная во всех отношениях. Заказывает чашечку кофе и напряженно усаживается под пальмой. Она часто-часто дышит, поднимает грудь и сверлит "взором горящим" прочих посетителей на предмет "подсняться"(зачеркнуто) устроить личную жизнь на этот вечер. Можно быть спокойным - больше она ничего не закажет пока не выполнит программу, с которой пришла на предприятие. В случае неудачи она снова вернется на место преступления, опять закажет чашку кофе и опять будет пронзать кабак лучами нерастраченной тяги к прекрасному.
Но если предприятие удастся, она немедленно повиснет на руке кавалера и моментально утащит его в ночную мглу даже не кивнув официанту напоследок.
Кроме бальзаковских и одиноких, часто забредают молодые и веселые дружные компании девчонок из разряда "мы не такие". Они тоже берут по чашечке Низкафээ™ и дуют его переглядываясь и перешептываясь меж собою. Эти на кавалерах виснут не сразу, а только после крепко медленного танца, навеянного бардами из преисподней. Но чаще также уходят не прощаясь и без воздушных поцелуев официантам.
Кабак можно было назвать "8 марта" - настолько обычай приходить туда только по этим вопросам въелся в окружающую действительность. Просто проклятье какое-то тяготело над кабаком!..

В другом кабаке, практически через дорогу, происходили другие замечательные вещи. Туда было принято наведываться по другим вопросам, тоже далеким от "пожрать". Туда приходили, быстро опрокидывали стакан спиртосодержащего и ввязывались в кулачную потасовку.Спарринг быстро сходил на нет, окровавленные фигуранты лезли брататься, А-капелло исполняли громкие оралки неустановленных композиторов и пугали редких нервных прохожих и бродячих собак с соответствующей родословной. Зато официанты пуще кухни насобачились ремонтировать стулья, привинчивать столы к подиуму, стеклить окна и регулировать разлив от мерки "легкая перепалка" до "пора вызывать ментов".

К чему я тут распинаюсь? Ах да! О нравах!
Так вот, у кабаков, как и у людей, или целых стран и цивилизаций, есть некая судьба. Доля и функция, обусловленная как прежней грешной жизнью кабака до перевоплощения, так и диспозицией, обуславливающей приход и нравы прихожан. И той и другой категории горемык просто некуда деться от роковой обусловленности их обитания. Храмы гулеванева сгоняют, сгущают контингент, а контингент возносит идальни до уровня своего потребления. Они нужны друг другу, они не могут друг без друга и взаимно отображают как в луже чудесную лучезарную жизнь вокруг, во всем ее многообразии и великолепии.

Где вы тут палитику видите, паразиты?!

23 часа 59 минут Ангела

0 часов 00 минут.
Он спит тихо, совершенно без храпа и бледный лунный свет освещает его умиротворенное лицо.
5 часов 59 минут.
Звонит будильник. Ангел с улыбкой встает и выключает будильник, блаженно потягивается и идет делать утренний туалет. Когда приходит время бриться, в зеркале отражается улыбка на слегка порезанном бритвой лице.
6 часов 59 минут.
Время завтрака. Яичница с беконом вызывает улыбку. Бекон слегка сыроват, как говорится, с кровью.
7 часов 59 минут.
Автобусная остановка полна нервного заспанного народа. В воздухе носится напряжение и раздражение. Ангел помогает перейти на свою сторону слабенькой старушке с тяжелым пластиковым пакетом. В ответ на благодарность старушки он кивает и улыбается.
8 часов 29 минут.
Автобус прибывает строго по назначению. На выходе все толкаются и хмурятся. Ангел смотрит на суету с высоты своей площадки и озаряет сутолоку сияющей улыбкой. Какой-то женщине порвали пакет и из него рассыпались яблоки. Ангел сходит с автобуса и помогает женщине собрать яблоки. При этом он лучезарно улыбается.
8 часов 59 минут.
Ангел идет по коридору. Он здоровается со всеми сотрудниками и всех без исключения одаривает искренней улыбкой. Улыбка распространяется, растет и ширится.
9 часов 59 минут.
Время очередного ангельского поступка. Документы готовы и пора поставить подпись начальника. Он входит в кабинет и обменивается улыбками с шефом. Происходит пересечение улыбок, почти дуэль на улыбках. На этот раз верх остается за ним - начальник опускает улыбающиеся глаза в документы на столе. Символическая победа в символическом состязании вызывает еще одну улыбку Ангела.
17 часов 59 минут.
Весь день прошел в добрых делах. Улыбка не сходила с лица и поэтому спорилось любое дело. А разве может быть иначе?
18 часов 59 минут.
Концерт-холл. Ангел изящный и импозантный, элегантный и респектабельный. Он приковывает взгляды окружающей публики. От этого улыбка становится еще шире и лучезарней. Ангел берет под руку седовласую благообразную старушку и проводит в зрительный зал.
20 часов 59 минут.
Занавес. Представление закончено. Труппа выходит на поклон. В зрительном зале артисты замечают светлое пятно - там сидит Ангел.
21 час 59 минут.
Хрупкая шатенка держит Ангела под руку и щебечет ему о своем. Он почти не слушает ее - он улыбается ее голосу, переливам интонаций и игре обертонов.
22 часа 59 минут.
Ангел не спит. Он смотрит на шатенку, на ее простертое тело, на облако ее волос у себя на груди, на контраст и игру теней.
23 часа 59 минут.
Ангел рывком встает, едва не разбудив свою спутницу, подходит к столу, выдвигает нижний ящик, с улыбкой берет оттуда пистолет, разворачивается. Подходит к шатенке и делает один выстрел в упор. Улыбка гаснет.
"Пост сдал" - произносит он куда-то в пространство.



P.S.
Специально подсчитал арифметику. 99,9305556% совершенства, добрых ангельских дел, поступков и ангельского состояния.
Остальное - простая статистическая погрешность. Как бы..

Свято Долі

(Малюнок Віктора Крижанівського)

Богиня людської Долі (Стріча або Стреча), що веде людину від народження до смерті. Ще її називають Пряхою, бо пряде вона нитку життя, наскільки довгою вона буде, настільки довго людині жити.

Вона, як і Макоша,  є втіленням Матері Лади.

Вона має Віду (знання) про все, що було , є і буде з кожною людиною. Доля визначає,  чого потрібно навчатися людській душі, яка у чегровий раз повертається на Землю,  відповідає за вікові ініціації людини, вибір нею життєвого шляху. З нею в народі пов*язували бачення майбутнього, можливість його покращити.

Саме в день Долі дівчата влаштовували найголовніші ворожіння. Вважалося, що саме в ніч напередодні свята Долі (24 листопада) за зовсім простими прикметами можна дізнатися про судженого , про те, як складеться життя найближчі кілька років, про те, як оминути лиху долю. Доля, як і Рід, відповідає за родинні стосунки, зв*язки між поколіннями.  Окрім як ткати нитку життя конкретної людини, вона ще пряде павутиння роду, забезпечує нове народження померлих родичів в душах онуків. Пізніше в християнські часи, Долю стали визнавати суто жіночою Богинею, котра опікується нелегкою жіночою долею.

В народі побутувало безліч застережень жінкам від чого варто утримуватися в день Долі - у п*ятницю. Було заборонено робити звичну хатню роботу, прати, виносити сміття (бо можна було винести, викинути Долю).

Доля - парне божество, її парою є Недоля, що має своїми супутниками лихих духів: Злидні, Хвороби, Нещастя, які пиходять до людини, якщо вона нехтує законами Праві (Права).

Необхідним атрибутом Долі є прядка та веретено. Днем Долі є п*ятниця, свято Долі святкують 24 листопада. А ще святом Долі вважається Стрітення, бо Долю ще називають Стріча або Стреча. Дівчата готують кашу і  в горщику виносять за поріг, закликаючи: "Доле, Доле, йди до нас кашу їсти!"   1-2 лютого відбувається Стрітення - зима зустрічається з Весною. У цей день співають пісні-замовляння на тепло та добре літо, відбуваються гадання. "Доленько, Доле, дай мені збіжжя, теплу одежу ще й силу ведмежу".
Молитва-славлення:
Рано-раненько вийду я до річеньки, веретено в руки візьму, до Долі помолюсь. Матінко рідненька, захиснице миленька, дай мені долі, доброї волі. Нехай жінкою я буду коханою, господинею гарною, хай дітки здорові зростають, добро та щастя в сім'ю прибувають. Хай миленький мене любить, лише ніжно хай голубить. Буду я дружиною вірною, порадницею мудрою. Богам Рідним славу співаю, пожертву Долі у Вирій посилаю. Річенько-водиченько, віднеси веретено до Долі у світлицю, хай згадає мене дівицю, як буде долю виплітати, коханого на подвір'я моє зазивати. (за  Галиною Лозко; календар Рідної Православної Віри) ще стаття на цю тему на нашому порталі : http://blog.i.ua/user/515/358879/   

Любов’ю перемагаймо зло.

Я працюю над собою
дивлюсь на неба далечінь
і відчуваю, що зі мною
розпрощалась маячінь.

В моїх думках поволі
виникають образи просторові
в яких людські долі
не можуть жити без любові.

Вони злітають вверх до сяйва цього
і набирають сили вони від нього,
від творіння небесного, святого
для подолання шляху тернистого, земного.

Я любов’ю дорожу до дна
кожною краплею сповна.
Коли навколо стільки зла
мені сміливість придає вона.

Будь-яку небезпеку чи біду
я з готовністю прийму
і з любов’ю через все пройду
в палких обіймах її вогню.

Любов’ю я вже сповнений у щерть
зло від мене відлітає геть,
бо згорає в ньому навіть смерть
і страждань безкінечних круговерть.

без назви...

-_-_-_-_-_--_----___-----___----_--_-_-_-_-_-

І я боюсь, і ти боїшся...

Невже злякалися ми тиші?

Не хочеш, поруч щоб лишився

І так крадемось тишком-нишком

---

Бреду по днях, в тумані ніби,

В моїх долонях знову пустка.

Не ангели ми, всі без німбів

І грішимо десь часто-густо...

---

Будуєм замки в стиках долі,

Розучуєм сценарій просто.

Чи то спинивсь, чи йду поволі,

Чи просто фатум високосний?

---

Отак блукаєм, марим снами

І хочеться це все спинити...

Та все ж я вірю, що дістанем

Щасливий доленосний злиток..!

---

...

Абстрак(т)Трансцендентальність...

найкраще читати під музику John Surman "Edges Of Illusion"

велика подяка ХУДОЖНИК+, саме він дав підказку  щодо музичного супроводу

Ти! Ти...О!..

                Тихо!...

                            Хор химер;

Хвилює спів співзвуч примхливих...

Ти - диригент любовних сфер,

Маестро ораторій хтивих.

  

Ти - віртуоз симфофеєрій,

Гурман гармонії та цноти

Цінитель. ТрансАбстрактХимерій

Творець.

                  Ти!...

                           Тиша!.. Рухи... Ноти...

 

08.10..2010

 

© Copyright: Марина Степанская, 2011 Свидетельство о публикации №11111040309

 

...і знаю, і...26.04.09

---

Іти крізь безліччя доріг,

Не дивлячись в пітьму,

Півшляху поки зміг...

А далі... чи піду?

---

Шляхи щораз ростуть

У напрямі розтічч...

Канати натягнув

У світі протиріч

---

Снаги витрата сил

І лише слід від крил...

Лиш юності здогАд

І шир стіни стократ...

---

Пробити чи пройти,

Угору чи назад..?

Безкрилість висоти

Здолаю я навряд...

---

І ось перед межі

Стою чи тільки марю?

Долоні враз пусті,

Хоч і вогнем палають

---

Простий наразі знак,

Таке в житті буває...

Я хочу цього? - ТАК!

І знаю і не знаю...

Кохання покину, а з України не поїду!

Антін МУХАРСЬКИЙ: «Якщо Сніжана візьме дітей і поїде у США, нехай їде. Я залишаюсь в Україні»

Акторка та телеведуча Сніжана Єгорова вже неодноразово наголошувала, що не бачить майбутнього для своїх п’ятьох дітей у такій нестабільній країні, як Україна, тому хоче емігрувати до США. Чи вдасться зберегти сімейну ідилію зірковому подружжю Мухарський-Єгорова — невідомо.

Кореспондент «ВЗ» Інна Корчук вирішила з’ясувати, а як до переїзду ставиться її чоловік, шоумен Антін Мухарський. Як з’ясувалося, Антін проти еміграції. Він запевняє, що потрібно бути націоналістом, епоха мультикультуралізму закінчилась.

- У нас - сімейна війна, - сказав Антін Мухарський кореспонденту «ВЗ». - Сніжана категорично настроєна виїжджати за кордон, я — категорично проти будь-яких переїздів.

- Чи вдасться знайти компроміс?

- Не знаю, час покаже. Наразі валіз ще не пакуємо, конкретного напрямку руху не накреслили. Одне знаю точно — я з України їхати не збираюсь. Жити потрібно у своїй країні, тут працювати. Америка мені не подобається. Якщо Сніжана візьме дітей і поїде у США, нехай їде. Вона вважає, що для дітей - це шанс вивчити мови, здобути добру освіту, навчитись цивілізації, пожити у демократичній країні. Але з цим багажем згодом потрібно повертатись в Україну і жити тут.

- Ваша категорична позиція продиктована патріотизмом?

- Свого часу мав нагоду виїхати в Америку. Багато моїх друзів зважились на цей крок. Але навіть через роки залишаються там чужинцями. Одна річ, коли перебуваєш за кордоном у ролі туриста, інша — жити там і боротися за життя. Я не люблю глобалістичного світу, не люблю денаціоналізованих країн. За своїм напрямом я - український буржуазний націоналіст. Впевнений, найближчим часом буде відбуватись ренесанс націоналістичної ідеї по всьому світу. Епоха мультикультуралізму закінчилась. Свідомі люди повертаються до розуміння, що треба бути людиною, яка належить до певної національної спільноти, мислити національноцентрично. Дійшов таких висновків на 44-му році життя і переконаний у своїй правоті.

У Сніжани дещо інше світобачення. Вона мислить категоріями дітей — де буде краще жити та розвиватися її дітям. Чоловік і жінка — дві абсолютно різні категорії мислення. Якщо Сніжана остаточно вирішить їхати з дітьми за кордон, допоможу їм з переїздом, побуду поруч деякий час, але повернуся жити в Україну.

- Сніжана наголошувала, що Україна перетворюється на «бананову республіку», жити тут стає неможливо.

- Згоден. І це буде тривати, якщо люди тікатимуть звідси. Те, що зараз відбувається в Україні, — це грабунок, деструкція, жлобство, хамство. Розумію, що дітям жити в такій атмосфері важко. Коли розповідаєш малюкам про поняття добра, честі, правди, а вони довкола бачать жлобів, злодіїв та хамів, які дорвались до влади і керують нами, це жахливо. У цьому я зі Сніжаною погоджуюсь — хай діти виростуть у цивілізованій країні, будуть знати, що існують закони та правда, яких потрібно дотримуватись. Але нехай повернуться і впроваджують ці принципи у життя своєї країни. А батько, тобто я, залишиться на фронті, адже комусь треба воювати.

- Вірите, що діти, побачивши краще життя, захочуть повернутись в Україну?

- Хочеться вірити. Але це їхня доля, і їм вирішувати. Кожна людина — окремий шлях. Не можу за когось вирішувати, навіть за своїх дітей. У мене свій шлях, у дітей — свій, у Сніжани — свій.

- Тобто ваші шляхи розійшлись?

- Поки що ні. Але, можливо, розійдуться. У цьому немає нічого страшного.

Довідка «ВЗ»

Антін Мухарський (справжнє ім’я - Антон) народився 14 листопада 1968 р. у Києві. Закінчив Київський державний інститут театрального мистецтва ім. І. Карпенка-Карого. Працював у Національному академічному театрі російської драми ім. Лесі Українки. Працював на телебаченні. Автор проекту «Сільський гламур». 2012 р. - лідер гурту «Сталін & Гітлер капут» Орест Лютий (Антін Мухарський) презентував проект «Лагідна українізація». Одружений з акт-рисою Сніжаною Єгоровою, з якою має двох синів та доньку. Також батько двох дівчаток від першого шлюбу.
http://www.wz.lviv.ua/showbiz/122118


76%, 19 голосів

16%, 4 голоси

8%, 2 голоси
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.

Країні потрібні кардинальні реформи!

Інакше дуже скоро нації не залишиться:

- смертність вже дуже давно перевищує народжуваність, тому ми поступово вимираємо; - нас труять в супермаркетах, оскільки відсутній дієвий контроль за якість продуктів харчування та адекватна відповідальність за підірване здоров’я; - нас вбивають на дорогах через відсутність реальної загрози до порушників отримати справді відповідне злочинові покарання за вчинені дії (останній гучний приклад – травмування насмерть пішоходів водієм, який їхав на швидкості більше 200км/год. у Кременчуці, можна почитати і подивитись фото тут); - люди мільйонами виїжджають на заробітки до Росії, Португалії, Італії та Гамерики, оскільки не знаходять тут належної оплати своєї кваліфікованої та некваліфікованої праці і дуже часто там залишаються; - Ви можете продовжити самі цей список...

Я хочу, щоб теперішня влада не займалася політичними дискусіями, поділом сфер впливу і обдиранням народу, а була справді тим, навіщо створена історією. Тобто займалася створенням умов для безпечної життєдіяльності народу, його розвитку і праці на благо Батьківщини.

Я щиро вірю, що цього хочуть усі прості громадяни нашої країни. Так чому ми цього не маємо? Чому щоразу наступаємо на граблі і обираємо собі керівників-нездар, своїх грабіжників? Я просто хочу, щоб кожен сам собі задав це питання і отримав відповідь до наступних виборів.

26%, 11 голосів

17%, 7 голосів

2%, 1 голос

38%, 16 голосів

17%, 7 голосів
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.

Наблизилось...

триптих

 

*****

Наблизилось, скрадаючись, навшпиньки,           

            Долоні ніжні затулили очі.

                        «Впізнай-но!» - пошепки, лукаво.

                                   «Не знаю…» - ти. Кохання тихо зникло…

 

*****

Скрадаючись,  наблизилось – «Впізнай-но!» -

                  Прошепотіло, затуливши очі

                        Долоньками мякими. Посміхнулись

                                   Вуста, упевнено – «Це ти, Кохання!..»

 

*****

Наблизилось навшпиньки – «Упізнай-но!» -

                  Зашепотіло ніжно, посміхнувшись.

                        Зіщулившись, сахнувся – «Геть!» - Кохання,

                                   Руками затулившись, тихо зникло…

 

13.10..2010

 

© Stepanska Marina (SMG)

 

Сторінки:
1
2
3
4
6
попередня
наступна