Як приємно зігрівають Вже замерзлі на морозі щоки Від кохання й болю Сльози одинокі. Так приємно все збагнути, Усвідомить, щоб не повернути. Так приємно правду з’ясувати, Щоби знову досвід мати. Так погано, коли серце завмирає, Як болить, повітря не вдихає. Так погано знов обманутою бути, Але час не зупинить, не повернути. Так погано прокидатись ранком, Не такою, як учора на світанку. Добре так щасливою побути. От і все. Та невже і я не заслуговую на це?