хочу сюди!
 

Ксюша

44 роки, овен, познайомиться з хлопцем у віці 43-50 років

Замітки з міткою «читати»

Книжкова першість міста Львова

Ділова прогулянка по львівських книгарнях з користю і не без моралі.

Одразу зазначу, що це не є суто ділова чи тим більше - статистична першість. Все набагато простіше: я, Богдан Гордасевич, займаюсь видавничою справою і книгорозповсюдженням, отже маю чимало гарних знайомств і контактів з людьми, які знаються на книгах та письменниках, люблять літературу і можуть цікаво про неї розповісти. Багато років я планував розпочати видання такого собі суто в межах нашого міста "Літературного вісника", але оскільки бачу, що це вже нереально, то вирішив завести сайт "Бібліотека Богдана" (http://biblbogdan.io.ua/story), де і спробую реалізувати всі свої задуми і побажання.

Ідея проста і послідовна: суб’єктивно про об’єктивне. Але розумно! Фахово! Інтелігентно! Цікаво! Захоплюючи!

Головна тема: українська мова і література як витвір мистецтва.

Для початку мною вирішено провести невеличкий конкурс: Книжкову першість у м. Львові за 2013 рік. Подаю нижче взірець анкети, яку я розробив і розніс в різні книгарні на початку лютого, але заповнили її всього у тьох - теж непогано. По кожній книгарні буде окремий розділ-очерк, а тут всі анкети будуть вставлятись у порядку надходження з посуванням до низу - це щоб було зрозуміло структуру дійства. Отже розпочинаємо!

АНКЕТА КНИЖКОВОЇ ПЕРШОСТІ МІСТА ЛЬВОВА

Назва книгарні (хто?):............................................

За місяць чи період:................................................

Найкращі в продажу (придбано):

1..............................................................................

2..............................................................................

3..............................................................................

Новинки (найцікавіші з прочитаного!)

1..............................................................................

2..............................................................................

3..............................................................................

Рекомендуємо придбати (прочитати):

1..............................................................................

2..............................................................................

3..............................................................................

ГРАН-ПРІ! КНИГА МІСЯЦЯ!

(абсолютно довільно за власними смаками!)

................................................................................

за період грудень-січень-лютий 2013

"Українськ книгарня" (просп. Т.Шевченка)

Найкращі продажі:

1. Ю. Винничук "Танго смерті" - Харків, 2012, В-во "Фоліо"

2. А. Кокотюха "Червоний" - "Клуб сімейного дозвілля", 2012

3. Н. Гербіш "Теплі історії д кави" - Київ, 2012, В-во "Брайт Букс Паблік"

Новинки (найцікавіші!)

1. Кріс Тведт "Коло смерті" - пер. з норвезької Наталії Іваничук. — Київ, 2012, В-во "Нора-Друк"

2. О. Забужко"З мапи книг і людей" - Чернівці, 2012, В-во "Книги ХХІ"

3. Люсі Моннтгомері "Енн із Зелених жахів" - Львів, 2012, В-во"Урбіно"

Рекомендовано придбати:

1. В. Кожелянко "Діти застою", Чернівці, 2011, В-во "Книги ХХІ"

2. П. Кралюк "Сильні та одинокі" - Киїів, 2012, В-во "Ярославів вал"

3. Л. Костенко "Триста поезій" - Київ, 2012, В-во Малковича

ГРАН-ПРІ від "Української книгарні" отримала книга: Теттяна Яковлева-Таірова "Мазепа. Історія "зради"

ГЕТЬМАН ІВАН МАЗЕПА: РОСІЙСЬКИЙ НЕУПЕРЕДЖЕНИЙ ПОГЛЯД

 У ДЕРЖАВНІЙ ПУБЛІЧНІЙ ІСТОРИЧНІЙ БІБЛІОТЕЦІ РОСІЇ ВІДБУЛАСЯ ПРЕЗЕНТАЦІЯ КНИГИ «МАЗЕПА». ВОНА ВИПУЩЕНА ПРОВІДНИМ РОСІЙСЬКИМ ВИДАВНИЦТВОМ «МОЛОДА ГВАРДІЯ» В ПОПУЛЯРНІЙ У РОСІЙСЬКОГО ЧИТАЧА СЕРІЇ БІОГРАФІЙ «ЖИЗНЬ ЗАМЕЧАТЕЛЬНЫХ ЛЮДЕЙ» («ЖИТТЯ ВИДАТНИХ ЛЮДЕЙ»), ЗАСНОВАНОЇ ЩЕ НАПРИКІНЦІ ХІХ СТОЛІТТЯ.
 АВТОР КНИГИ - ДОКТОР ІСТОРИЧНИХ НАУК, ДИРЕКТОР ЦЕНТРУ З ВИВЧЕННЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ САНКТ-ПЕТЕРБУРЗЬКОГО ДЕРЖАВНОГО УНІВЕРСИТЕТУ ТЕТЯНА ТАЇРОВА-ЯКОВЛЕВА.

Науково-популярну біографію Івана Мазепи - гетьмана України, політичного діяча, дипломата й мецената - вперше видано в знаменитій серії. Автор розповідає про культурне середовище українського відродження кінця XVII - початку XVIII століття, Мазепу як яскравого його представника - поета, покровителя архітектури, книговидання, освіти та богослов’я. Двадцять років, протягом яких він очолював Україну, стали періодом економічного розквіту, зміцнення державного управління в рамках автономії та численних військових походів.
 Книга складається зі вступу, 14 глав і висновків; у додатку опубліковано листи Івана Мазепи до Мотрі Кочубей. У книзі наведено також основні дати життя й діяльності гетьмана і бібліографія.  Допомогу в ілюструванні книги надала Бібліотека української літератури в Москві.
 Відкриваючи презентацію, директор Державної публічної історичної бібліотеки Росії Михайло Афанасьєв відзначив, що провідна спеціалізована бібліотека Російської Федерації завжди відкрита для дискусій з актуальних проблем історичної науки, зокрема й тих, стосовно яких у минулому склалися певні стереотипи. Видання в Росії книги про яскравого представника української політичної еліти XVII - XVIII століть, безумовно, слугуватиме їхньому подоланню, кращому розумінню історії наших країн.
 Тетяна Таїрова-Яковлева, представляючи книгу, сказала: «Іван Мазепа - поряд із Богданом Хмельницьким - найвідоміший для широкого кола читачів діяч України цього періоду. При цьому в Росії й на Заході про нього знають в основному по поемах Пушкіна й Байрона, а в Україні - по зображенню на десятигривневій купюрі. «Зрадник» або «герой» - інших фарб, крім білої й чорної, для Мазепи звичайно не використовують, а в деталі й подробиці вникають вельми рідко. Дивно, як політична вистава із анафемою,  влаштована Мазепі Петром І для досягнення абсолютно певних завдань, на триста років укоренилася в свідомості більшості російських істориків. Проклін «зрадництва» - обвинувачення, що сприймалося сучасниками лише як привід для знищення автономії України, набуло форму аксіоми й незаперечного гріха.
 Мазепу виривали зі складного й суперечливого періоду козацьких війн, протягом якого всі гетьмани України, починаючи з Богдана Хмельницького, багаторазово міняли політичних спільників, і розглядали його договір з Карлом ХІІ як щось небувале й ганебне.
 Накопичення міфів і штампів настільки щільно оточує фігуру Мазепи, що його негативно оцінювали навіть найвидатніші історики України, - Микола Костомаров і Михайло Грушевський. Щоправда, вони лише поверхово зверталися до гетьманства Мазепи, не вивчали його серйозно та обмежувалися першим тенденційним враженням без глибокого аналізу джерел.
 Парадокс полягає в тому, що навіть автори, які обезсмертили ім’я Мазепи - Байрон, Рилєєв, Пушкін, Гюго, Словацький, Чайковський, - створювали романтичний, дуже далекий від істини образ. Свого, нереального Мазепу вигадують і ура-патріоти всякого роду, для яких знаменитий гетьман - лише привід, щоб сіяти ворожнечу між Україною та Росією.
 Тим часом Іван Степанович Мазепа - особистість настільки неординарна й багатогранна, що для його зображення потрібна вся палітра кольорів. Природжений політик, обдарований полководець і дипломат, людина відважна, честолюбна і цілеспрямована - він був уособленням епохи українського духовного відродження та розквіту козацтва. Поет і філософ, прекрасно освічений, казково багатий, із прозорливим та іронічним розумом, він двадцять років успішно лавірував в океані політичної боротьби, залишаючись біля керма України».
 Автор докладно розповіла про нові історичні джерела, введені нею в науковий обіг при підготовці видання. Частину з них буде опубліковано у двотомному науково-му виданні «Гетьман Іван Мазепа. Документи з архівних зібрань Санкт-Петербурга». У перший випуск, сигнальний примірник якого щойно отримано, ввійшли документи 1687 - 1705 років, зокрема матеріали так званого «Батуринського архіву», вивезеного О. Д. Меншиковим у 1708 р., що публікуються вперше.
 У висновках до представленої книги відзначається, що «давно настав час відмовитися від політичних анафем і прокльонів на адресу Мазепи і постаратися отримати урок з трагедій наших предків. Не варто дотримуватися пропагандистських штампів, які намагалися пояснити російсько-український конфлікт початку XVIII століття користю одного «зрадника-гетьмана». Треба набратися мужності та визнати, що інтереси та мета молодої Російської імперії та ослабленої Гетьманщини були дуже різними. До певної міри Україна стала заручницею геополітичних планів Росії. Петро прагнув створити нову державу, здатну як у військовому, так і в економічному плані суперничати з європейськими країнами. Ця політика була можливою лише за найжорстокішої централізації. Військова і економічна ситуація дозволяла провести об’єднання України та вирвати зі страшної безодні Руїни Правобережжя. Однак ці плани було принесено в жертву дипломатичній грі. Перед загрозою шведського наступу Лівобережжя повинне було перетворитися у випалену землю, арену військових дій. Саме ці два фактори, поряд з особистими образами, і змусили Мазепу на спробу союзу з Карлом ХІІ.
 Ще одним фактором був план ліквідації Гетьманщини та включення її в загальну структуру Російської імперії. Що б не говорили про Мазепу, але йому був далеко не байдужий цей план, і не тільки тому, що він не хотів міняти ре-альну владу гетьманської булави на порожній титул князя. Йому дійсно було дороге те, що було часткою і його двадцятирічної праці, інакше б він почив на лаврах свого величезного багатства. Правда полягала в тому, що багато старшин спокійно сприйняли перспективу перетворення в мирних російських дворян-поміщиків, ким вони й стали згодом. Саме ці люди зі старшини й не підтримали Мазепу».
 Автор відповіла на численні питання слухачів, які стосувалися не лише оцінки історичної ролі Івана Мазепи, але і його епохи, попередніх періодів історії України та Росії, російсько-українських відносин того часу.
 У презентації взяли участь редактор видавництва «Молода гвар-дія» Іван Тихонюк, співголова Об’єднання українців Росії та Федеральної національно-культурної автономії українців Росії Валерій Семененко, радник Посольства України в Російській Федерації Ольга Дарибогова, а також російські історики, громадськість, читачі Державної публічної історичної бібліотеки Росії та Бібліотеки української літератури в Москві; її учасники мали можливість ознайомитися з виставками книг з фондів обох бібліотек – літератури про Івана Мазепу та видань серії «Жизнь замечательных людей», присвячених українським діячам.
 Презентацію було організовано за сприяння члена Ради Федерації Федеральних Зборів РФ, голови Рад ОУР і ФНКА УР Василя Думи.
 
Бібліографічні описи книг Таирова-Яковлева Т. Г. Мазепа/Таирова-Яковлева, Татьяна Геннадьевна. - М.: Мол. гвардия, 2007. - 272 с., 16 л. портр., ил. - (Жизнь замечат. людей: Сер. биогр.; Вып. 1241 (1041)). - Библиогр.: с. 268- 270. - На об. тит. л.: Издательство выражает благодарность Библиотеке украинской литературы (Москва) за помощь в иллюстрировании этой книги. - ISBN 978-5-235-02966-8; 5000 экз.
 Гетман Иван Мазепа: Документы из архив. собраний Санкт-Петербурга: [В 2 вып.]. Вып. 1: 1687 - 1705 гг./Сост. Т. Г. Таирова-Яковлева; Отв. ред. Ю. Н. Беспятых; С.-Петерб. ин-т истории РАН; Центр по изучению истории Украины С.-Петерб. гос. ун-та. - СПб.: Изд-во С.-Петерб. ун-та, 2007. - 255 с. - ISBN 978-5-288-04241-6 (вып. 1); 500 экз. - ISBN 978-5-288-04242-3.
 Об’єднана прес-служба Федеральної національно-культурної автономії “Українці Росії”, Об’єднання українців Росії та Бібліотека української літератури в Москві.

Обережно, читання книжок розширює світогляд...

В США склали перелік книг, які не рекомендують читати в жодному разі. Хоча для інших народів ця десятка може виглядати дещо дивною. Про це пише ЛітАкцент.

У результаті журналістського опитування ряду вчених і політиків США було опубліковано десятку найбільш шкідливих, на їхню думку, книжок для людства.

Останнє місце списку посідає праця англійського економіста Джона Мейнарда Кейнса "Загальна теорія зайнятості, відсотка і грошей". Книжку звинувачують у пропаганді впливу держави на економіку країни.

На дев’ятому місці – Фрідріх Ніцше з "По той бік добра і зла". Незважаючи на захопливість, книжка, на думку опитаних, погана тим, що презентує дискримінаційну "теорію надлюдини".

Восьме місце в десятці отримав "Курс позитивної філософії" Оґюста Конта. Це основні положення теорії позитивізму: з сучасної точки зору, деякі з них сумнівні, але загалом книжка доволі цікава й цілком гідна прочитання.

На сьомому місці – "біблія фемінізму", написана американкою Бетті Фріден, "Таємниця жіночності".

Шосте місце належить "Капіталу" Карла Маркса. Нагадаємо, там ідеться про шкідливість капіталу для суспільства і про прийдешню перемогу комунізму за рахунок економічних передумов.

П’ята позиція списку вельми суперечлива, однак, на думку деяких американських учених, книжка "Демократія та освіта" Джона Дьюї антирелігійна і відкидає загальноприйняту мораль.

На четвертому місці – "Сексуальна поведінка самця людини", книжка, написана американським сексологом Альфредом Кінсі. Вона описує, зокрема, аморальну поведінку й сексуальні збочення, і тому, як вважають опитані, після її прочитання залишитися нормальною людиною не вийде. Хоча, звісно, читання захопливе…

Третє місце посідає вкрай популярна в Китаї і значно менш відома на Заході книжка-збірник висловів Мао Цзедуна. Це цитатник, що містить висловлювання Мао часів "культурної революції". Багатьом із нас окремі цитати здадуться банальними, наївними чи попросту маячнею, проте в Китаї громадяни вважають за святий обов’язок знати хоча б десяток із цих висловлювань напам’ять.

"Mein Kampf" Адольфа Гітлера опинилася на другому місці ганебного списку. "Моя боротьба" вважається настільною книжкою будь-якого нациста: в ній наводяться обґрунтування расової теорії.

І, нарешті, найбільш шкідливою книжкою всіх часів і народів визнаний "Маніфест Комуністичної партії". Його, як відомо, створили основоположники наукового комунізму Карл Маркс і Фрідріх Енгельс.

О, так. Тільки ситий, веселий і неосвічений раб не становить небезпеки для правлячого класу.

Цікаво, що то за анонімний список "вчених та політиків США"... Я пишаюся, що найнебезпечнішу книжку для людства я давно прочитав. А зараз долаю книжку того ж автора, що перебуває на шостій позиції чарту. Хоча і досить поволі: шматок здоров'ячка - цей логічний молот) Досить важкий... Очевидно, слід поповнити свій персональний список творів, що обов'язково мають бути прочитані. Ну, за винятком, можливо, Ніцше та Мао...

Іван Франко - це супергерой



Natasha Kulbachuk
Якби я хотіла, щоб дитина, прочитавши біографію Івана Франка нічого не відчула, я б змішала злидні з пафосом і додала купу дат - тобто все так, як написано в шкільних підручниках.
Якби я хотіла, шоб дитина, прочитавши про Івана Франка, офігіла і захотіла прочитати його твори, то написала б так.

Іван Франко - це супергерой з розумовими надздібностями і феноменальною пам’яттю з королівства Галичини і Володимирії (сучасна Львівщина і Франківщина). Мікс геніальності і фантастичної працездатності. Перший український професійний письменник, який заробляв літературною діяльністю дуже немалі гроші, а почав з того, що ще в дитинстві сам в себе інвестував - в свою освіту і розум. Спочатку звичайна початкова школа, потім школа з німецькою мовою викладання, далі гімназія з польськомовним викладанням. В 9 років помер батько. Малий вчився так, щоб знань вистачило підробляти репетиторством, а на зароблені гроші купував книжки, читав, вчився, заробляв і т.д. Зрештою ще юнаком зібрав фантастичну бібліотеку українських і європейських авторів, став ходячою енциклопедією і фінансово незалежним красунчиком.
Друзі-гімназисти розказували, що Франко після годинної лекції вчителя міг дослівно її переказати. Знав напам’ять всього товстелезного Кобзаря, домашку з польської робив у віршах, почав писати свої вірші, прозу і історичні драми, перекладав Гомера і Софокла. В 15 перекладав Гомера і Софокла! В 15. Гомера і Софокла. Без гугл-перекладача. (Шо ви робили в 15? Я, наприклад, щовечора оплакувала Цоя під під’їздом і мені тоді точно було не до Софокла)
Дівчатам Іван подобався. Підлітком, коли за гроші «підтягував» сина священника, закохався в його доньку. Ольга Рошкевич. Роман був взаємний і тривав досить довго. Франко запропонував Ользі вийти за нього, але коли батько нарешті дав згоду, Івана як назло посадили в тюрму «за участь у таємній організації» і батько передумав.
Далі були ще жінки, університети і арешти за громадську і політичну діяльність. Інтелектуальний рок-н-рольщик.
Ще два сильних кохання. Три універи: Львівський, Чернівецький, Віденський. У Віденському захистився на доктора філософії. Ще два арешти.
Франко знав 14 (ЧОТИРНАДЦЯТЬ!!!) мов на рівні перекладача. Переклав Гомера, Платона, Шекспіра, Діккенса, Золя, Гюго, Флобера, Гете, Твена, Сервантеса, Алігієрі і ще довгий вражаючий список авторів світової класики і античної літератури.
Письменник, поет, драматург, перекладач, критик, політик, історик, мистецтвознавець, економіст, доктор філософії, ГЕНІЙ.
Ще й до всього мав ідеальний слух і прекрасний голос - Микола Лисенко писав музику з його співу.
Друге кохання - Юзефа Дзвонковська. Взаємне і трагічне. Юзефа відмовила у шлюбі, бо мала смертельний на той час діагноз - туберкульоз.
Третє - Целіна Журовська -«женщина чи звір». Цинічна і холодна. Франко присвятив їй вірші у збірці «Зів’яле листя», але вона їх навіть не читала. Правда згодом їй зачитали вірші-присвяти, і Целіна зауважила, що найбільше в тих віршах їй запам‘ятався опис квартири, бо він нагадував їй квартиру, яку вона мала на вулиці Вронських у Львові.
Одружився з Ольгою Хоружинською. Ольга народила трьох синів і доньку. Франко для сім’ї власноруч побудував розкішний будинок у Львові. Родина Франків щоліта виїжджала на відпочинок на Гуцульщину у компанії Лесі Українки, Михайла Грушевького, Ольги Кобилянської, Михайла Коцюбинського - норм компанія)
Прожив 60 років. Поліартрит спочатку паралізував руки.
Залишив по собі 100 томів власних творів українською, польською, німецькою, російською, болгарською, чеською мовами. Номінант на Нобелівську премію. Займав 4-те місце серед номінантів, але помер в рік проголошення лавреата (Ромена Ролана, до речі), тому був виключений зі списку.
Перед смертю покликав священника на сповідь, але вигнав його до біса «за нетактовність», так і не сповідавшись.
Все.
Про твори жодного слова. Їх треба читати.
Хоча б для того, щоб не ржати зі слова «побіда» під час перегляду «голлівудського» кіно «Захар Беркут».