Первый раз за пару месяцев пригнал я свою тачку на мойку. То все времени не хватало. Заеду, сверху окатят и поехал по встречам да по делам. А тут решил по-нормальному - с пылесосом, с воском, с тряпочкой :)

Кноп (я его так ласково называю), как увидел, куда его привезли - сразу поменялся внутри и снаружи. Раньше задняя правая колонка дребезжала чуть-чуть на тяжелых басах. А тут... раскачиваю почти на полную - ничего! Вот это номер, - думаю. А раньше нельзя было? А он меня даже не слышит - весь уже там, в своем душе ненаглядном.

Вобщем, заехал на позицию, отдаю ключи, выдаю пожелания. Мне обещают отдать тачку через час. Мол, погуляйте пока, поразмыслите о соих планах, можете подняться у нас тут в кафе блинчики делают. Ладно... Мне от вашего навязчивого сервиса уже плохо, буду через час.

В установленное время, появляюсь возле бокса. Ощущение - как девушку из салона красоты забираешь :) Волнуюсь, почему-то. Каким он был, каким он станет. Перетаптываюсь. Ну что они там копаются? Заглядываю в окошко. Стоит... Красавец! У него даже стекла потемнели. Диски сверкают, на кузове ни единого изъяна, фары - чище, чем мои очки :) В салоне - ни единой пылинки. У меня бальзам полился по кровеносной системе. Хоть на блядки! :)

Расплатился. Подхожу к нему, а он гордо так стоит. Мол, хозяин, так я должен выглядеть всегда. Я горд, когда ты можешь гордиться мной. Садись, прокачу как следует.

Оставляю последнюю земную пыль на специальном коврике, выложеном перед водительским местом, и погружаюсь внутрь. Ароматный, чистый, как только что из салона. Кноп заводится с полоборота. Выезжаю в теплый солнечный уже совсем весенний Киев. Музыка... Газ... Выезжаем за пределы моечного комплекса и я еще больше погружаюсь в педаль газа. Мне не показалось. Он сам разгоняется, красуется перед другими тачками, выполняет сумасшедшие маневры, успевает на зеленый свет повсюду. Я не прилагаю абсолютно никаких усилий.

Спасибо тебе, хозяин, мне так хорошо!

Нет, определенно, моя тачка - живое существо!

Я напился весны, обкурился стихами
Я гуляю по парку, по зеленым аллеям
Отключив тормоза я бросаюсь словами
И с улыбкой красивого нежного зверя

Как в оркестре большом мои гормоны играют
И симфония света выходит за грани
Да, весна-дирижер всем здесь заправляет
И душа моя в небо как птица взлетает

Источник: Я напился весны
Читайте мои стихи на stihi.lostclus.kiev.ua

Подих....
Ясний, свіжий,
Але не холодний
І весняний.
І всюди видно,
По небу,
По хмарам
І навіть по зорям,
Ясним - весняним.
Весна наближається,
Весна наближається
І сяє обличчя моє,
Від радості,
Щастя, почуттів
І кохання в мені ;)
А серце все гріє,
Нагадує все,
Але тільки ясне,
Радісне, світле.
І тепло мені
І знаю я що...
Все буде просто неймовірно!!!!
Хочу весну
І вона йде,
Але не тільки до мене
І ще більше радію
І більше свічусь,
Тим полум’ям щастя в мені )

Солнышко...   

Этот голод неутолимый
Мимо, мимо проходит всё.
И желаний поток одержимых
Мимо мутной волной несет.
Я глаза закрываю плотнее,
Не хочу и не буду смотреть.
Пусть бы мимо, да поскорее,
Но смогло и меня задеть.
И на сердце невольно кручина,
Губы кривит немая печаль.
Я хотела бы быть мужчиной,
Да мне женщин немного жаль.

В цьому році, після Маслениці, вирішив вперше в житті спробувати витримати піст. Окрім того, що розпочинається він відразу після свят, і що під цей час не можна вживати ніяких животних жирів, та продуктів з них, я нічого не знав.

Через тиждень мене запитали, як я витримаю всі ці 7 тижнів? Адже я так люблю м'ясо... і в мій раціон харчування завжди входило щось не вегеторіанське...

Пам'ятаю своє здивування, коли зрозумів, що піст продовжується майже два місяці.. На що я "підписався" своїм рішенням... Саме тоді і проблиснула в моїй голові думка: "Чому ж так довго-то?" І майже відразу, після того, як я задався цим питанням, зрозумів, чому так (-:

Це мудра традиція, тримати піст на початку весни! Складена вона була ще тоді, коли їжу не отримували в хімічних лабораторіях, і люди були в повній залежності від природнього оточення.

Не для кого не таємниця, що м'ясо в природі не існує окремо від кісток, шкіри та інших органів живих істот. Тобто, для того, щоб здобути шмат м'яса собі, потрібно позбути цього шмата м'яса когось іншого, хто його має, а разом із м'ясом позбути і життя.

А тепер уявіть собі - весна! Природа прокидається після зимівки! Тварини вилазять зі своїх нор щоб поживитись свіжими весняними дарами... Разом із прокиданням в них просинаються інстинкти продовження роду! Саме на весні тварини паруються і зачинають своє потомство.

Разом із прийняттям піста, людина відмовляється від м'яса, а тому, йому не потрібно нікого вбивати. Виходить, піст не просто дарував життя диким та домашнім тваринам, а ще й допомогав їм відновити та помножити свою чисельність. Цілих 7 тижнів люди дарували живий природі на те, щоб відновитись, завагітнити та розпліднути...

Розумний риболов завжди відпускає рибу з ікрою. Розумний звіролов відпускає вагітних самок звірів, або тих, що з маленьким потомством. Птахолов допоможе захистити гніздівку.. Розумна людина знає, що якщо не подумати про майбутнє природи зараз, то природа не подбає про тебе потім. Все має бути в гармонії... І 7 тижнів - це не так і багато...

Окрім цього фактору, відмова від животних жирів (виснажених за весь зимній період), допомогає людині добре почистити свій організм вцілому. Подарувати собі свіже дихання, наповнитись зеленими весняними вітамінами... 7 тижнів... за цей час оновлюється більшість активних клітин в організмі. Людина за цей час на 80% оновлюється. За цей цас остаточно виводяться всі старі жири та холестерин, накопичені перед зимою, та під час зими.

Тобто, піст, це подарунок не тільки від людей природі, а і від природи - людям!

Існує ще багато-багато ньюансів та деталей, які йдуть поруч із тим, про що я вже написав... але то вже дійсно дрібниці, які хоч і впливають на все життя цивілізації, але не так прямо, як ці найголовніші фактори. Хто зрозуміє головне, тому не складно буде розібратись і в супутньому (-:

Бажаю вам жити здоровими та розумними.

Щиро ваш, Миколка, вирішивший поститись.

---

 

Богдан-Ігор АНТОНИЧ ПІДКОВИ На сто возах весна приїде,  мов луки, вигнуться смички.  Крізь сито дощ весінній цідить,  і дяк запалює свічки.  Та їхать ми ще не готові,  й баси нам нетерпляче тнуть.  Хай, люба, місяць на підкови  нам ковалі перекують.

9 березня 1935

КАЛИНА Калина похилилась вниз,  мов ягода росте червоне слово.  Весні окриленій молись,  карбуй на камні пісню калинову!  Та промінь сонця, мов стріла,  проколе слово і проріже камінь,  і лиш калина, як цвіла,  цвіте щороку листям і піснями.  9 березня 1935

ДВА СЕРЦЯ У вечір, в обрії, у спів  підем, обнявшись, перед себе.  Мов черепицю із дахів,  зриває вітер зорі з неба.  І, відділившись від юрби,  загорнемося в хутро ночі.  Хай два серця — два голуби  співзвучно й тужно затріпочуть.  3 квітня 1935

БАРВІНКОВА ЩИРІСТЬ Кохай мене звичайно й просто,  так, як кохають всі дівчата.  Коли проходиш білим мостом,  зоря в твоє волосся вп’ята.  Так палко вміють цілувати  лиш ті, що перший раз цілують.  В тремтінні слів твоїх крилатих  я барвінкову щирість чую.  9 квітня 1935

                                              
Для більшосьті людей весна асоціюється з розквітом природи, пробудження зі сну, зародженням нових почуттів і т.д.

Для людей, котрі по-справжньому відчувають природу, відчувають всі її зміни, все має значення, навіть найменша дрібниця. От , наприклад, ви помічали, шо навесні повітря інше, що у людей змінюється погляд, що в їхній очах з`являється надія, радість, вони ніби очікують якогось чуда.

Весна чарівна пора, та що там казати, кожна пора року по-своєму магічна, але зараз не про це... Чи помічали ви, яке навесні повітря? Воно, ніби напоєне щастям, в ньому ніби витає аромат любові, наскрізь просякнуте чудом і радістю...

А небо яке навесні? Чесно кажучи, я рідко дивлюсь на небо, але вчора помітила, яке воно яскраво-блакитне, чисте, як по ньому повільно в даль пливуть легкі прозорі хмари, і від тієї чистоти, тиші і меланхолії в душі поселяється почуття спокою...

А як прокидається від зимового сну природа? Як повільно, але впевнено з-під торішнього листя пробиваються молоді пагони зеленої трави, як на деревах набухають бруньки, згодом з яких проростуть молоді зелені листочки чи білі квіти весняного цвіту. А я гарно і ніжно цвіте верба, спочатку ніби боїться , що холод ще не відступив, тому її котики світло-сірого кольору, а потім , ніби , показує всю свою красу і її котики стають яскраво-жовтого кольору...

А як прокидаються люди від зимової сплячки? Я б сказала так: "Як прокидаються людські душі після зими?". Тут можна довго не шукати аргументів чи слів, просто подивітся на людину, на її одяг, жести, слова... Отак просто йдеш по місту і бачиш : отам вже дівчата вдягнені у світлі легкі курточки, жваво ведуть розмову, сміються, а там, ідуть люди і по-всьому видно, що вони чимось не задоволені, хоча, на дворі +12 і світить сонце і все вказує на те, що зима закінчилась. Отак одні люди вже впустили весну у своє серце, а інші ще ні...

Якщо ви дочитали до кінця, то у вас може скластися враження, що мені весна вдарила в голову. І ви знаєте, скажу чесно, що так, тому що щоденні клопоти забирають стільки часу і сил, що здається, що нічого доброго і світлого немає , але роззирнувшись навколо, я зрозуміла, що щастя і радість поруч нас, треба просто вміти їх вчасно побачити і знайти...

 

 

 

Я вышла в сад,
Ведь за окном весна,
А календарь
О том же мне пророчит.
Уж ночью мне похоже,
Не до сна
И шум в крови
Не только ночью.
Но мокро,
Сыро все кругом
И нет еще
Ростков зеленых.
Да, рано,
Это мы учтем,
Но, все таки
Пора бы клену
Свой сок весенний
К почкам гнать,
Чтоб с солнечным
Весенним утром,
Свечой зеленою
Как будто
Ветрами весело играть.
Я терпкой почки
Выжму сок
И, растерев его в ладонях
Вдохну
Дарующий бессонье
Зеленой крови
Шалый ток.