Богдан-Ігор АНТОНИЧ ПІДКОВИ На сто возах весна приїде,  мов луки, вигнуться смички.  Крізь сито дощ весінній цідить,  і дяк запалює свічки.  Та їхать ми ще не готові,  й баси нам нетерпляче тнуть.  Хай, люба, місяць на підкови  нам ковалі перекують.

9 березня 1935

КАЛИНА Калина похилилась вниз,  мов ягода росте червоне слово.  Весні окриленій молись,  карбуй на камні пісню калинову!  Та промінь сонця, мов стріла,  проколе слово і проріже камінь,  і лиш калина, як цвіла,  цвіте щороку листям і піснями.  9 березня 1935

ДВА СЕРЦЯ У вечір, в обрії, у спів  підем, обнявшись, перед себе.  Мов черепицю із дахів,  зриває вітер зорі з неба.  І, відділившись від юрби,  загорнемося в хутро ночі.  Хай два серця — два голуби  співзвучно й тужно затріпочуть.  3 квітня 1935

БАРВІНКОВА ЩИРІСТЬ Кохай мене звичайно й просто,  так, як кохають всі дівчата.  Коли проходиш білим мостом,  зоря в твоє волосся вп’ята.  Так палко вміють цілувати  лиш ті, що перший раз цілують.  В тремтінні слів твоїх крилатих  я барвінкову щирість чую.  9 квітня 1935

                                              
Для більшосьті людей весна асоціюється з розквітом природи, пробудження зі сну, зародженням нових почуттів і т.д.

Для людей, котрі по-справжньому відчувають природу, відчувають всі її зміни, все має значення, навіть найменша дрібниця. От , наприклад, ви помічали, шо навесні повітря інше, що у людей змінюється погляд, що в їхній очах з`являється надія, радість, вони ніби очікують якогось чуда.

Весна чарівна пора, та що там казати, кожна пора року по-своєму магічна, але зараз не про це... Чи помічали ви, яке навесні повітря? Воно, ніби напоєне щастям, в ньому ніби витає аромат любові, наскрізь просякнуте чудом і радістю...

А небо яке навесні? Чесно кажучи, я рідко дивлюсь на небо, але вчора помітила, яке воно яскраво-блакитне, чисте, як по ньому повільно в даль пливуть легкі прозорі хмари, і від тієї чистоти, тиші і меланхолії в душі поселяється почуття спокою...

А як прокидається від зимового сну природа? Як повільно, але впевнено з-під торішнього листя пробиваються молоді пагони зеленої трави, як на деревах набухають бруньки, згодом з яких проростуть молоді зелені листочки чи білі квіти весняного цвіту. А я гарно і ніжно цвіте верба, спочатку ніби боїться , що холод ще не відступив, тому її котики світло-сірого кольору, а потім , ніби , показує всю свою красу і її котики стають яскраво-жовтого кольору...

А як прокидаються люди від зимової сплячки? Я б сказала так: "Як прокидаються людські душі після зими?". Тут можна довго не шукати аргументів чи слів, просто подивітся на людину, на її одяг, жести, слова... Отак просто йдеш по місту і бачиш : отам вже дівчата вдягнені у світлі легкі курточки, жваво ведуть розмову, сміються, а там, ідуть люди і по-всьому видно, що вони чимось не задоволені, хоча, на дворі +12 і світить сонце і все вказує на те, що зима закінчилась. Отак одні люди вже впустили весну у своє серце, а інші ще ні...

Якщо ви дочитали до кінця, то у вас може скластися враження, що мені весна вдарила в голову. І ви знаєте, скажу чесно, що так, тому що щоденні клопоти забирають стільки часу і сил, що здається, що нічого доброго і світлого немає , але роззирнувшись навколо, я зрозуміла, що щастя і радість поруч нас, треба просто вміти їх вчасно побачити і знайти...

 

 

 

Я вышла в сад,
Ведь за окном весна,
А календарь
О том же мне пророчит.
Уж ночью мне похоже,
Не до сна
И шум в крови
Не только ночью.
Но мокро,
Сыро все кругом
И нет еще
Ростков зеленых.
Да, рано,
Это мы учтем,
Но, все таки
Пора бы клену
Свой сок весенний
К почкам гнать,
Чтоб с солнечным
Весенним утром,
Свечой зеленою
Как будто
Ветрами весело играть.
Я терпкой почки
Выжму сок
И, растерев его в ладонях
Вдохну
Дарующий бессонье
Зеленой крови
Шалый ток.

По цветам, их бескрайним долинам, Пробежится и их не заденет - А погладит тёплом своим солнце, Своим светом, простым и манимым. Я закрою глаза, ароматом, В моё сердце ворвётся весна. В мои окна и русые степи, Где снегам нет ни края, ни дна. Там цветов золотая долина, Там небесная вишня цветёт – В моём сердце, тобою ранимом, Где твой сон – дня бегущего лёд.

Слова, быть может странные -
Без сомнения...
Время тёплого солнца,
и с ветром несомой свежести.
Время таящих облаков,
И ниспадающего цветения...
Светлой зелени
С оттенком нежности.

Без объявленья погоды...
Стереотипы ломая,
Громко стучит каблучками...
в марте ли,
может,
Но может и в мае,
входит весна...
А вы ей... отворяли?

Ветры смятения чувства,
Вести на проблесках,
В небе...
Твою погоду слогали
призраки вечного сна...
Капля упала
И зазвенела струна...
Май... - я ли...

Время не дошедших писем
до самого двойного дна...
Ты, я...
С потёртыми адресами
в отголосках птичьих песен,
Где она, ан-на...
Но нет... свободного мая,
А с ним последняя весны струна...
- И всё же, мир чудесен!

Ветерок открывает окно,
и вторгаются первые
звуки, проснувшейся улицы.
Просто всё, даже ты улыбаешся,
знаешь, что не одна...
и тихонечко слушаешь,
Капля упала, за ней другая,
И зазвенела струна...
Твой-я ли...

http://spiritoz.livejournal.com/13597.html

                       

  Вчера мы все очень бурно обсуждали приход весны.  У меня у самой какое-то излишне романтическое настроение.Неужели это с весной связано? А может, это авитаминоз обычный? Хотя животных не обманешь, то, что говорят про «мартовских котов»,наверное относится и к людям. Весна действует на организм человека магическим образом. Вот и сегодня заметила,как смотрят мужчины...Их взгляды кричат о том,что им срочно нужен секс.Да я и по себе замечаю,что весной, больше тянет на романтические встречи,тянет влюбиться по уши,заняться сексом.Значит наш организм тоже включается в полную активность именно весной, оживая после зимней "спячки"(это я так называю спокойный,уравновешенный, длительный ,зимний секс  ) Вам тоже весной секса хочется больше чем зимой?Или только я ненормально реагирую на весну?

Чахлое солнце, холодный рассвет,
Серость заборов, а зелени нет.
Грязные лица, спешащий народ,
Где-то искрится тающий лед.
Черные птицы над свалкой кружат,
Мокрые ноги промерзли, дрожат.
Тонкие ветви бьют по щекам,
Холодно, зябко затекшим рукам.
Лающий кашель повсюду звучит,
Сопли, мокроты, рвущий бронхит.
Нервы на взводе, ночи без сна...
Блядь, неужели это весна?

Я знаю що більшість проклинає цей день, що після свят нічого робити не хочеться.... але якщо подивитися що це початок пятниці (до якої ми всі прагнемо) то стає трішкі тепліше )))))) крім того на вулиці сонеко і сине небо - з весною всіх!!!! УРЯ!!!!

Ветер, ветер, подуй из-за моря,

Разбуди голубую волну

И, закрывших звёзд синие взоры,

Серых туч разорви пелену.

 

Из далёких неведомых странствий

Принеси песню светлой мечты,

Покоряющей мира пространства

Взглядом с дивной своей высоты, -

Эту песню так хочется сердцу

Вновь услышать и не позабыть,

В ней анданте сменяется скерцо,

С ней легко жить, творить и любить.

 

Ветер, ветер, повей из-за моря

Горькой влагой солёных глубин,

Ороси жизни пыльное поле –

Ты на поле моём господин,

Ты срываешь засохшие листья

С вековечных идей-тополей,

Освежаешь вспотевшие лица

Оболочек триады моей.

 

Ветер, ветер, развей по вселенной

Золотые искры Любви,

Что горит в моём сердце нетленном –

Каждой искре – цель подари.