Суперова стаття Сергія Дацюка на УП.  Варта уваги!!

"Всякое ослабление умственной жизни в обществе неизбежно влечет за собой усиление материальных наклонностей и гнусно-эгоистических инстинктов."

Федор Тютчев

.... суспільного ладу з минулого?

 Одні кажуть "Не можна увійти у одну воду двічі."
.
А інші, що нове, це забуте минуле.

Ну скажімо, колгоспний лад.
Сто років тому царська Росія була селянською на 80-90%. У 1965му СРСР на 40% селянською. Станом на 1985й близько 25%.

Сьогодні активні громадяни України як ніколи мають шукати і , головне, знаходити шляхи подолання кризи відносин між суспільством та владою. Владою, яка відсторонюється від власного народу, дивиться на нього з погордою, а часто відверто зневажає цей народ. Відповідно суспільство має зробити все доступне для зміни цієї скомпрометованої влади. Саме тому заслуговує на повагу спільнота активних громадян Донеччини ВО "Україні - чесні вибори". Цікавих людей та думок тут, судячи з матеріалів, вистачає.
Читаємо, вивчаємо, думаємо. дискутуємо. 

http://vocv.at.ua/index/vocv/0-2

Homo sapiens досконалий – пошуки ідеалу чоловіка.
    Мене якось спитали чи є у тебе ідеал чоловіка, задумавшись над цим немовби легким запитанням я десь через хвилину відповіла: Чорнобровий та кароокий, у стегнах вузький у плечах широкий. 
А чи так це? Неважливо! Важливо що сказала, аби відчепилися. І я задумалася  чи існує він насправді, і прийшла до висновку, що насправді ідеального чоловіка вигадали виробники заспокійливого, цукерок та дешевих мелодрам. Нам з дитинства розповідають казки про досконалого чоловіка: для когось це принц на білому коні, для когось лицар у світлих обладунках, або ж гарний легінь Іванко з казки «Іван мужицький син». І ми віримо: сумлінно чекаємо на нього – у юності; у дорослому віці – починаємо пошуки. Вже в підлітковому віці вимальовується спочатку його образ-зовнішнсть, а згодом у нього з’являються і риси характеру , наприклад –  шляхетність, доброта то що. Десь у двадцять переглядаючи свого досконалого чоловіка домальовуємо інші якості: романтичність, заможність і обов’язково – щоб був однолюбом.
    І кожного разу знаходимо його у черговому хлопцеві, чоловікові – правда невдовзі ми розуміємо, що він «казєл» і купуємо заспокійливо, а згодом коли ми розлучилися з ним: їмо тоннами цукерки і йдемо до прокату взяти якусь дешевеньку мелодраму.
    Безліч самотніх, або покинутих жінок кожної години, щоденно годують великі корпорації, які займаються парфумерією, білизною то що. І як же їм не годувати їх, коли на кожному другому рекламному щиті до нас посміхається або ж сам досконалий чоловік чи пара: досконалий чоловік і проста ніби то жінка, яка його знайшла з допомогою якогось засобу проти лупи, або ж зустріла його на курорті так саме той фірми у Єгипті. Та що там рекламні щити, якщо реклама на Ті Бі каже, що ідеальний чоловік це просто себто чоловік без лупи, з ідеальним м’ятним, приємним подихом, і ще неодмінно у нього сніжно білі зуби без жодної цяточки карієсу. І переважна більшість розумних, освічених жінок, з немалим життєвим досвідом все ще ведуться на цю химеру.
    Чому це так? Адже ми ж немовби не дурні так чому ж нас досі можна вловити на солодку казочку про гарного принца. Всі досі вірять у казки і чекають на якесь диво. В цій скаженій гонитві за дивом, ми майже завжди не помічаємо того справжнього зовсім поруч з нами.

 Знову як це вже було в Європейській історії демократично вибрана влада зрозумівши перемогу на виборах як перемогу своєї ідеології, починає брутально користуватись своїм правом переможця. Йде тотальна наруга українських святинь. Не оминула лиха доля і нашу історичну Пам"ять.  Все що було напрацьовано в напрямку організації збереження і наукового осмислення новітньої трагічної історії України комусь дуже було потрібно понівечити і викинути на смітник. Наші читачі люди розумні, самі здогадаються на якому злодієві горить шапка.

В Інституті національної пам'яті почала працювати ліквідаційна комісія. 15 лютого 2011 року у працівників установи останній робочий день.  Нагадаю - наступ на Інститут йшов поступово. Нова влада на наважувалася робити рішучі кроки не знаючи як на це прореагує українська спільнота.  Спільнота виявилась пасивною. Наміри влади стали зрозумілими коли спочатку наче на сміх призначили директором Інституту комуніста.  Далі маємо те, що й мусило бути.....

Читайте, люди добрі:

" Ліквідація установи відбувається згідно з указом президента В.Януковича від 9 грудня 2010 року за № 1085/2010. Щоправда, вже в наступному указі № 1086/2010 президент зобов'язує Кабінет Міністрів створити Український інститут національної пам'яті, як науково-дослідну бюджетну установу при Кабінеті Міністрів України.

В Кабміні створили ліквідаційну комісію на чолі з першим заступником голови інституту Володимиром Кривошеєю, а також - комісію, якій доручили зайнятися створенням нового інституту.

До останньої ввійшли міністр юстиції Лавринович, міністр освіти Табачник, міністр фінансів Ярошенко і нинішній голова інституту Валерій Солдатенко.

Також, на виконання указу президента, у Кабміні підготували проект постанови про створення Інституту національної пам'яті як науково-дослідного інституту. Вона має бути подана на розгляд уряду до 20 грудня 2010 року і в ній, зокрема передбачається:

- заснувати науково-дослідний інститут національної пам'яті;

- доручити міністерству освіти в двомісячний термін, розробити статут нової установи, її організаційну структуру, штатний розпис та граничні обсяги фінансування.

Поки що цю інформацію цю не оприлюднюють, відтак всі процеси відбуваються за зачиненими дверима, повідомляє видання, стверджуючи, що керівництво новим УІНП не довірять Валерію Солдатенку.

Основна причина - старість. В квітні 2011 р. Солдатенку виповнюється 65 років - граничний вік перебування на державній службі. Тому ім'я керівника, який займатиметься науково-дослідним "забезпеченням" формування політики національної пам'яті - під питанням.

Особливо не пощастило третьому заступнику Валерія Солдатенка - Дмитру Вєдєнєєву, якого призначили на посаду в листопаді 2010 року, вважає видання. Саме тоді розроблялася адміністративна реформа - і людям, які приймали таке рішення було добре відомо, що Вєдєнєєву вдасться попрацювати всього лиш місяць-два. Він пішов на цю посаду, покинувши престижне крісло завідувача кафедри історії національних спецслужб Національної академії СБУ."

http://joff.ucoz.ru/news/nastup_na_pam_39_jat_ukrajini/2011-01-11-169

Не варто випадок з вилученням слів з гімну України в Новорічну ніч видавати за недбалість. Мова швидше йде про зневагу до символів нової незалежної України. Можливо якась дрібнота за компьютером випила зайвого, можливо не вийшло всі виступи скласти до ладу, можливо просто не здались важливими ті декілька рядків гімну.

Якщо так, то винні ми самі, що не змогли пояснити людині важливість кожної літери в одному с основних символів нації.

Але може це така нова стратегія сучасної влади - тишком та нишком робити по-своєму? Робити свої дєлишки без зайвого галасу, але як це треба їм? То так ми і незчуємось як знову станемо малоросами.....

На щастя є в країні люди, що не дадуть глузувати з наших українських святинь:

"Дати оцінку спотворенню національного гімну вимагатиме від Генпрокуратури Микола Томенко.

Віце-спікер заявляє, що після новорічного привітання Президента деякі телеканали пустили гімн, з якого вилучили слова першого куплету: "Згинуть наші вороженьки, як роса на сонці. Запануємо і ми, браття, у своїй сторонці".

Політик це розцінює як наругу над державними символами, що повинно переслідуватися законом.

Микола Томенко, заступник голови Верховної Ради: "З першого куплета два рядки прибрали, для того, щоб зробити його більш толерантним і виваженим. Це чітко вписується в норму про наругу над державними символами. Очевидно, або вороги зникли українські, або є ідея зробити інший гімн. Можливо, гімн прокуратури "Мурка" стане нашим гімном. Тому що Генпрокуратура взяла це як офіційний гімн, я так розумію".

Любіть Україну, як сонце, любіть, як вітер, і трави, і води… В годину щасливу і в радості мить, любіть у годину негоди.

Любіть Україну у сні й наяву, вишневу свою Україну, красу її, вічно живу і нову, і мову її солов'їну.(с)  Сосюра

http://joff.ucoz.ru/news/nedbalist_abo_naruga/2011-01-10-165

Ми живемо в сучасному світі. Людина розвивається, пізнає щось нове. Можна впевнено сказати, що ми прогресуємо. Винаходимо різні прибори, навчились використовувати природні ресурси, лікувати безліч хвороб. Все в світі направлене на розвиток і покращення життя людей. Але...
Сказати, що люди живуть краще, неможливо. Люди працюють, працюють і ще раз працюють, щоб жити, їсти, одягатися, допомагати дітям, внукам, лікуватися і в результаті на те, щоб насолоджуватись життям часу так і не залишається. Технології розвиваються, а життя з кожним роком дорожчає і дорожчає, якийсь парадокс.

Повсюди трублять, що наша країна втрапила в тенета суцільної економічної,фінансової та духовної кризи.Яке ж майбутнє ми залишимо своїм дітям та внукам? Ми все маємо,все в нас є; гори і море і родючі поля.Чому ж тоді Україна вимирає з шаленою швидкістю? Страшно стає,коли думаєш про своє майбутнє життя.
    Може причина в тому,що нами керують люди,які до нашого етносу не мають жодного родинного відношення? Статистика стверджує,що українців в Україні майже 80 відсотків, то де ж наше пропорційне представництво у сферах влади?
   Уже писали найкращі специ з Європи нам конституції і закони, були радниками при українській владі, уже прийняли нас у світову торгову організацію. А ми все ніяк не можемо оговтатись.Все жебраємо в буржуїв грошей,а криза лише посилюється, етнос хворіє і вимирає ледь доживши до пенсії. Необхідно шукати вихід. Потрібно зосереджено напружити мізки і прислухатись до поклику своїх сердець, до природного інстинкту самозбереження.
    Боязливі люди мають боязливу мораль;вони славлять те, що ненавидять,вони боронять,те,що їх гнобить і неморальне стає їхньою мораллю. Безвартісне життя того батька,який своїм життям принизив життя дітей і внуків.Хто не здібний зрозуміти істини,що чужа,навіть добра мама не буде ріднішою за рідну, той втратив пошану до себе,до родичів своїх, до Батьківщини своєї. Син не може любити і поважати того чужинця,який убив батька і зґвалтував його матір.
        Нація,яка складається з мільйонів збайдужілих "я", не може мати віри в себе. З такої нації,як з пластиліну, спритні
кремлівські попи ліплять "єдіний руській народ".Такі "я" живуть і виконують вказівки чужих авторитетів, бо поки що не виростили своїх і по неволі стають свідомим,а дехто свідомим рабом.І чим такий раб займає вищий щабель у суспільстві,чим більш освічений, тим більш ниций і потворніший. Українець, який любить Єрусалим, Ватикан і Московію
більше,як Київ має неприродну, неморальну, викривлену любов.
     Доки Ми, Українці не почнемо з довір"ям ставитися до себе, доки не відродяться почуття національної гідності, не відновимо норми патріотичної моралі, доки не визначимо собі достойну ціну і не займемо відповідного місця в світі із
своїм самобутнім духовним обличчям, доті будемо " стояти на колінах" перед чужими пророками,чужими синами, чужими вождями і вчителями.

«Ми сподіваємося, що участь Церков слугуватиме віднові довір’я між усіма сторонами та полегшить пошуки мирних рішень. Дотеперішній досвід показав, що Церкви істотно сприяли мирному перебігу протестів аж до недавніх днів, що мусила визнати навіть чинна влада».

Про це в інтерв’ю для Католицької інформаційної агенції Німеччини сказав владика Богдан (Дзюрах), Секретар Синоду Єпископів УГКЦ, відповідаючи на запитання про ініціативу Всеукраїнської ради Церков і релігійних організацій в започаткуванні конструктивного діалогу між владою і опозицією.

«Якщо влада хоче почути свій народ, а не намагається впровадити диктатуру в Україні, повинен відбутися справжній, а не вдаваний діалог. Сприяти саме такому діалогу виявили готовність Церкви і релігійні організації», зазначив владика Богдан.

Також в інтерв’ю йшлося про миротворчу роль священнослужителів, особливо під час подій на вул. Грушевського. Журналіст запитував, чи церковний провід заохочував священиків до цього.

«У такій ситуації, як ця ніхто не може змушувати чи закликати людину виставляти себе на реальну небезпеку. Однак існують моменти, коли ти мусиш слідувати за голосом власного сумління, а не чекати на розпорядження настоятелів», пояснив Секретар Синоду Єпископів УГКЦ.

При цьому він зазначив, що Церква вчить своє духовенство бути з народом і супроводжувати своїх вірних у всіх життєвих ситуаціях. «Кожен мусить вирішити сам для себе, як виявлятиме цю близькість до людей, котрі перебувають в небезпеці, і свою солідарність з ними. Нас зворушують слова Папи Франциска, який сказав, що пастирі мусять «пахнути» своїми вівцями. Тож ми і надалі намагатимемося бути вірними своїй місії як Церква», сказав владика Богдан (Дзюрах), Секретар Синоду єпископів УГКЦ. Про це повідомляє Департамент інформації УГКЦ.

Джерело інформації - http://risu.org.ua/ua/index/all_news/state/national_religious_question/55137/

«Ми всі чекаємо на зміни. Ми потребуємо нового формату суспільства, яке не здатна створити сучасна влада.

Суспільство є системою, що має свою будову та живе за своїми правилами.

І щоб змінити систему існуючу, потрібно витворити нову, яка буде менша за розмірами, проте краще організована, ефективніша та діятиме за якісно новими правилами.»

Прочитати повну статтю члена Правління МГО "Українська Громада" Ольги Ситник «Еліта, що дасть імпульс» можна тут: http://ukrhromada.org/ua/media/quotes-content/id/78/