хочу сюда!
 

Галина

39 лет, рак, познакомится с парнем в возрасте 38-50 лет

Заметки с меткой «суспільство»

Той, що аж горить за "все українське"

Нарешті знайшлася людина, що чітко озвучила що таке те "все українське". Анатолій Гриценко, лідер партії «Громадянська позиція» і голова парламентського Комітету з питань нацбезпеки та оборони застерігає - "у влади загальна тенденція: загнати все українське – мову, історію, культуру, мистецтво - у межі 3-4 західних областей".    Якби народний обранець дійсно клопотався проблемами української мови, історії та культури, то мав би знати, що все, що він пишно назвав "всім українським" існувало і до нього, існуватиме і після. Якби. Але не дає покою дивний збіг активізації   клопотів таких захисників "всього українського" з вивільненням місця Головного Опозиціонера. А там гранти, мільйони від американців на розвиток демократії (така собі елегантна форма підкупу лобістів американських інтересів;) )  Ось як людина горить  на вогнищі  патріотизму (не звертайте увагу на той згаданий збіг, на те, що перебуваючи при владі, про  те "все українське" не дбали, просто  слухайте мелодіку полум"яного слова):   «Загальна тенденція: загнати все українське – мову, історію, культуру, мистецтво - у межі 3-4 західних областей», - зазначив Анатолій Гриценко, лідер партії «Громадянська позиція» і голова парламентського Комітету з питань нацбезпеки та оборони. Про це він заявив у прямому ефірі телекомпанії «Тоніс».

Гриценко згадав одеського даішника, а також донецького губернатора, який заявив: хочете українською – їздить у свій Івано-Франківськ.

«Це говорить державна людина, перша категорія державного службовця, - обурюється Гриценко. – І йому за це нічого не було!» На думку лідера «Громадянської позиції», такий губернатор мав би вилетіти зі своєї посади через 15 хвилин після того, як про інцидент дізнався президент. «Український уряд проводить засідання російською мовою. Скажіть, уряд Німеччини може проводити засідання французькою?» - питає Гриценко.

На його думку, влада демонструє всі ознаки совкової психології, у тому числі – у своєму ставленні до мови. «Цей совок треба зламати. Ідеологією держави мало б бути повернення до витоків України, шанування всього українського. І це мало би йти від першої особи», - переконаний Гриценко.

 Короче кажучи, пішли змагання за Головного Оберігателя Всього Українського.  А раптом Юля повернеться з Брюселя?.........  Едуард Джафаров. Той що теж за "все українське" http://joff.ucoz.ru/news/anatolij_gricenko_bude_golovnim_opozicionerom/2011-02-16-261

Социальная реклама в Одессе или "лягушачий креатив"

Їх принцип: постійно безперервно красти - Наша суть: злагаджено мовчки працювати

Очень интересная вещь - социальная реклама. По идее, она должна направлять людей в нужное полезное (социльное) русло. А в реальности? Посмотрим, что висит в качестве социальной рекламы на одесских бигбордах.

Бигборды, анализ по номерам:
Все "рекламки" можно посмотреть тут - http://pixs.ru/viewalbum/1097/

[ Раздолбываю ]

Про суспільство

Раби подібні до тварин, які можуть існувати лише в низинах, бо задихаються на висоті: повітря свободи вбиває їх.

***
Ополченець, неґоціант, який отримав чин королівського секретаря, селянин, який став священником і пропагує покору сваволі, син міщанина, який став історіоґрафом, - будь-хто, хто вийшов з народу, негайно повстає проти нього і допомагає його гнобити. Це воїни Кадма: заледве взявши до рук зброю, негайно повертають її проти своїх братів.

***
Англієць шанує закон і зневажає владу, а часом навіть її не визнає. Француз, навпаки, шанує владу і зневажає закон. Його треба навчити діяти навпаки, але це майже неможливо: занадто вже безпросвітне неуцтво, в якому тримають народ, - невігластво, про яке не варто забувати, захоплюючись успіхами просвіти у великих містах.

***
Більшість громадських установ побудовано таким чином, ніби їх мета - виховувати людей з пересічним мисленням і пересічними почуттями: таким людям простіше керувати іншими і підпорядковуватись іншим.

Себастьєн-Рош Ніколя де Шамфор (Sbastien-Roch Nicolas de Chamfort), 1741-1794

постноворічне (

В таких випадках я не знаю, в якому кутку моєї душі видобути співчуття, при всьому бажанні бути людяним і відчувати бодай крихту жалю. Тут, здається, Бог знає, що робить. Має ж існувати якийсь природний процес самоочищення людства від людського "сміття".

Але можна піти далі і запитати, на чиїй совісті це огидне закінчення цього повністю позбавленого сенсу "життя". Адже навіть життя (та специфічний спосіб його завершення) мусульманки-смертниці має більше сенсу.

Так само, як не схильний жаліти, я в найменшій мірі схильний винуватити цю молоду особу у власній смерті. Просто в цьому випадку наше квітуче суспільство з його "демократичними" інститутами, прогресивними радіо-телебаченням, інтернетом, виявилося вправним учителем. А Вікторія - напрочуд старанною ученицею у засвоєнні нелюдського модусу життя. Що ж, лишається привітати її, не знаю, чи з першою, але певно з останньою перемогою у цій науці.

А ось кого мені шкода.
Живих, що марнують життя у подібний спосіб. Поки що живих...

САТАНІЗМ. У Литві відкривається школа чаклунів


У Литві відкриється школа чаклунства. Перші заняття відбудуться вже 30 січня 2010 року, повідомляють джерела з Литви.

Вчитися чаклунству пропонують як дорослим, так і дітям «з відома батьків».

«Викладачі» читатимуть лекції про енергетику, магію, види чаклунства, шабаші, символіку та інші речі

Як розповів представник «учбового закладу», місяць навчання азам магії обійдеться в 100 литів (приблизно $ 40). Отримавши «диплом», «випускники» зможуть відкривати салони ворожіння.

Звістка про відкриття школи чаклунства в Литві серйозно стурбувала місцеве духівництво. Каунаський архієпископ Сигитас Тамкявічюс заявив, що заняття в такій школі здатні завдати серйозної шкоди дітям. Він сказав, що шкодкує про те, що подібному бізнесу в країні дали зелене світло, оскільки це «дуже безвідповідально по відношенню до литовського суспільства».

29%, 5 голосов

71%, 12 голосов
Авторизируйтесь, чтобы проголосовать.

"Є велика різниця між політиками і державними мужами"

Ми покладаємо надії на молодь — вона шукає себе, шукає кращого і гостро відчуває, що таке добре. Їй потрібен приклад і мудре виховання. Сьогодні наше найперше завдання — відродити і виховати справжню державну еліту, адже існує велика різниця між політиками і державними мужами.

Про високу місію еліти блаженнійший Любомир кардинал Гузар пише у своїй статті: Ми маємо надію на молодь — вона шукає себе, шукає кращого і має дуже тонке чуття на те, що є добре. Вона потребує прикладу та мудрого виховання. Вона має бажання вчитися і потребує вчителів. Але хто може стати вчителем?

Треба, щоби ми трошки виховали справжню державну еліту. Тобто людей, які знають і виразно бажають того, що є добре для народу. Вирощувати еліту — нелегкий процес. Втім, ми не позбавлені можливостей — у нас є достатньо людей, які щиро зацікавлені в тому, щоби забезпечити спільне благо. Їм тільки треба організуватися. Ми, власне, і знаходимося у фазі первинної організації громадянського суспільства — суспільства, де громада справді мудро рішає.

У нас є добра традиція такого суспільства. Я пам’ятаю свого родича, який вчився на агронома і був тісно пов’язаний з життям у селах на початку ХХ ст. — він свідчив про виразний вплив і силу сільських громад. І це було не лише на Правобережній, а й на Лівобережній Україні, яка була під царською Росією. Українські села мали війта і самоврядування на високому рівні. Тобто самоорганізація громади властива нам.

Інша річ, що цих людей винищили. Але їх тому і нищили, що вони мали позитивний вплив на народ. Вони були заможні і вільні, вони дбали за свою громаду і за свою гідність. Вони захищали свої інтереси і користувалися авторитетом. Як можна було терпіти такі кричущі прояви демократичної свідомості у тоталітарній країні? Не забуваймо, що наприкінці 20-х років в Україні — саме у східних областях — були повстання сільських громад. Голодомори й інші засоби знищення були спрямовані на придушення цієї волі. Себто вона була! А якщо вона була, в неї є шанс відродитися, повернутися. Тільки дайте час.

Сьогодні наше найперше завдання — відродити еліту. В наш час у країнах без монархічних структур еліта — це люди, які мають знання, але більше, ніж знання, мають мудрість, уміння бачити широко, які мають справжнє розуміння загального блага. Виховання еліти потребує часу — має пройти кілька поколінь, щоби виросла нарешті справжня еліта. Не можна сказати: він дістав докторат у такомуто університеті, і він тепер еліта. Ні, він просто освічена людина. Бо залишається питання: чи має ця людина солідні моральні засади, чи вона має мудрість, в тому числі державну мудрість? Адже є велика різниця між політиками і державними мужами.

Еліта — це не просто ті люди, які вміють побачити проблему і знайти швидко розв’язку. Це люди, які вміють дивитися далеко наперед. Приміром, ми бачимо проблему в певній групі населення країни. То, може, нам її позбутися в якийсь спосіб, аби не перешкоджали? Примір — Гітлер. Він мав високе завдання — зберегти і зміцнити німецький народ, зробити його сильним, здоровим, могутнім. Хіба не шляхетна мета для державного діяча? Але як він вирішував цю проблему? Він почав з того, що позбувся всіх психічно хворих — їх просто винищили. Тоді вирішили, що недоборе мати калік: яка потіха є з каліки, який тільки їсть і нічого не робить? Знищили і їх. Тоді знайшлися євреї, які занечищили їхню расу. Взялися до знищення євреїв. Якби того не зупинили, то і нас винищили би. В нацистичній літературі нам залишали доволі невелику роль — ми мали вміти рахувати до ста і не надто розмножуватися, ми мали бути виключно робочою силою на селі.

Треба дивитися далі, значно далі уперед, щоби розуміти наслідки власних рішень. Спосіб, в який пішов Гітлер, був неприпустимий. Той, хто дивиться далеко, найперше зберігає головне — людську гідність. Навіть якщо треба зараз змиритися, потерпіти якісь незручності. Те саме з економікою — вона має бути планованою на довгий час. І багато інших речей потребують такого самого далекого погляду. Бо є найвищі, найважливіші речі, які треба зберегти і утвердити. Еліта — це люди, які бачать ці речі, розуміють їх і втілюють в міру свого знання.

Ми сьогодні мусимо старатися виховувати еліту. Шукати молодих, здібних, які мають мудрість бачити трошки більше, і їх утверджувати, дати їм можливість побачити світу — щоби навчилися порівнювати і приносили додому те, що найкраще. Так вчинили японці у минулому столітті. В тому часі Японія була доволі відстала, замкнена на собі країна, вона зупинилася у розвитку. І тоді японський провід почав посилати своїх студентів по цілому світу — побачити і найкраще принести додому. Унаслідок того впродовж двох поколінь Японія стала передовою країною. Тобто японський провід вчинив мудро і врятував у такий спосіб країну. Але і нам, мені здається, не бракує мудрих людей — вони, можливо, не при владі, але вони можуть виховувати інших.

Ми кажемо, що наш нинішній провід не надто ефективний. Так. Але пригадайте, яка ця влада за рахунком в останні десять років, скільки ми вже їх мали, тих влад? І нинішня так само не затримається, як і попередні. Це все тимчасово — ці люди довго не витримають, вони негодні. Тільки еліта може витримати довго, втілити довгострокові програми і досягти успіху. А влада, так би мовити, суто політична, скута власними насамперед інтересами, не має шансу на довге існування. Приходять наступні вибори — і їх вже нема.

Проблема лише в тому, хто прийде на зміну — такі самі, чи трохи кращі? Добре було б, якби кращі. Для цього не треба мати сили, влади, кулака — треба мати розум. Потрібні люди, — а вони є в нас навіть сьогодні, — які мають елітарний розум, мають візію, розуміють свою історію, вміють думати, рефлексувати. Вони повинні бути вчителями, виховувати наступне покоління, яке буде мати відчуття суспільної відповідальності. Тоді за два, три, чотири покоління ми прийдемо до ефективної демократії.

Навіть не можу придумати адекватної назви...

Не люблю я політичної теми, і ніколи не любила, особливо тепер, зважаючи на те, в що перетворили політику в Україні. Завжди намагаюся оминати політичні теми у розмовах, матеріалах, блозі і всюди, де їх тільки можна порушити, але нині хочу трошки поділитися думкою. Вона не претендує на оригінальність, аналітичність чи щось особливе, але тим не менше…

Так от, 2 роки Україна має нового президента. Ну як нового… Битого, фарбованого, не дуже якісного, одним словом «б/у», але це як з автомобілем – хоч купив вживаний, але особисто для тебе він новий. Як я вже казала, політика це зовсім не моє, тому перших півроку так званої каденції я не дуже пам’ятаю, пам’ятаю хіба своє внутрішнє обурення і здивування від, вибачте, але іншими словами назвати не можу, тупості та недалекості нашого народу, який його вибрав… Але це трохи інша тема, зараз не про те… Щодо того, що нині хочу сказати – це тотальна неповага!!! Насправді, такої неповаги, яку має суспільство до нинішнього гаранта, не було до жодного з попередників. Дехто каже, що це ненависть, але думаю це не так, це саме тотальна неповага, ненависть – це те, що зробили з Каадафі…У нас це висловлювання, вираження творчості, цікаві порівняння тощо...


Безмежна кількість зображень з приниженням та осміюванням, футболки з «ананасами» та й не тільки футболки… Почалося все, звичайно, з далекого 2004 року, Івано-Франківська та яйця і з того часу понеслося… От не щастить людині просто… Таке враження, що сама його доля провокує на таке осміювання і неповагу. Посудіть самі: то від яйця свідомість втратив, то двері, які зачинилися просто перед носом перед інавгурацією,

вінок, який став зіркою Інтернету,



незрозумілі вирази обличчя, з яких люди з почуттям гумору просто не можуть не провести аналогій…

Сміються зі всього, що пов’язане з нинішнім президентом:
Його безграмотність


Його сім’я


Його минуле


І ще над всім, над чим тільки можна…

І було би дуже весело, якби не було так сумно… От я не знаю – чи така поведінка стосовно президента країни – це нормально, чи це просто захисний механізм від безвиході, чи це заміна активних протестів суспільства (в які воно вже ЧОМУСЬ не вірить), чи може це банальна спроба знайти хоч щось позитивне у тому, що робиться в країні (а що може бути позитивніше за сміх?)… В одному я переконана на сто відсотків – такої неповаги до головної людини країни не дозволяють собі в жодній цивілізованій країні світу (прошу не сприймати це як претензію до українців, йдеться про те, що наше суспільство політично нездорове). І ще одне, в чому я впевнена – довго це тривати не може… Але от чим закінчиться не знаю: чи тим, що українці змиряться, чи таки щось змінять (для чого потрібно хоч трошки змінитися самим)…

І наостанок...

Це не реформи, а ремонт за інтересами.

Попри всі запевнення владної еліти про тотальну налаштованість на реформи, завдання-максимум для правлячої влади – залишити державу дієздатною та не зробити непоправних помилок, які б призвели до втрати суверенітету держави. Сьогоднішні "реформи" просто ремонтують існуючу малоефективну систему та консервують ситуацію у політиці.Необхідно почекати хоча б ще 5-7 років, протягом яких неприватизовані суспільні ресурси нарешті знайдуть своїх власників, і великий бізнес побачить, як його інтереси стрімко розходяться з інтересами корумпованої номенклатури. Тоді у країни з’явиться шанс на системні зміни.

Якість життя українців на останніх позиціяхОчевидною метою усіх реформ має стати більш висока якість життя громадян. З точки зору усього світу, за великою кількістю показників, які описують цю якість життя, Україна знаходиться на останніх місцях.В Україні не найгірші у світі показники з точки зору злочинності або освіченості. Однак, маємо одну з найгірших ситуацій в царині державного управління, корупції та демократії.Україна займає четверте місце у рейтингу найгірших економік світу за версією журналу "Форбс", 134 місце з 178 за рівнем корумпованості за оцінкою "Трансперенсі Інтернешнл", 145 місце за рейтингом Світового банку з легкості ведення бізнесу. У рейтингу "Фрідом Хауз", що вимірює демократичність політичного режиму, Україна впала до рівня "частково вільних" країн. Тож реформи або модернізація країни очевидно потрібні.

[ Читати далі ]

All Our Dreams Are Sold - Procol Harum

All Our Dreams Are Sold
     
Всі наші мрії зраджені

Автори: Гарі Брукер, Кіт Рейд, Робін Трауер

Rings upon your fingers
      Пальці унизані перснями.
Bells upon your toes
      Ноги - в штанях-кльош.
Ev'ry day's a game of chance
      Кожен день азартна гра,
Ev'ry body knows
      кожен про це знає.
In the king's apartment
      В королівських апартаментах
Heavy lies the crown
       залягає жирна коронована потвора. 
There must be a thousand ways
       Можна знайти тисячу способів
To bring that castle down
       повалити цей палац.     

Приспів
Wave the mighty dollar
       Скажіть "Бувай" могутньому долару,
Make us live again
       примусьте нас ожити.
Lead and we will follow
        Покажіть приклад - і ми підемо за вами
Faithful to the end
        віддано і до кінця.
Wave the mighty dollar
        Помашіть ручкою могутньому долару,
Pave the streets with gold
        вимостіть вулиці бруківкою з золота,
Lead us by the collar
        ведіть нас за ярмо,
All our dreams are sold
         всі наші мрії зраджені.

Rings upon your fingers
        Пальці унизані перснями.
Stardust in your hair
        Волосся припорошене зірковим пилом.
Jumping through that wall of fire
        Стрибають крізь вогняний вал,
All for the market share
        тільки б мати свою частку прибутку.
In the king's apartment
        В королівських апартаментах
Desperate human greed
        живе потворна людська жадібність.
Try to find a diff'rent way
        Спробуй знайти інший шлях.
Satisfy that need
        Вдовольняйся тільки необхідним.

Приспів

letsrock С Л У Х А Т И letsrock

Us and them - Pink Floyd

Us and them
            Ми і вони...

Us and them
            Ми і вони...
And after all we're only ordinary men
            Як би там не було, ми є лише пересічними людьми.
Me, and you
            Я і ти...
God only knows it's not what we would choose to do
            Бог свідок, це зовсім не те, чого б ми бажали.
Forward he cried from the rear
            "Вперед!", скомандував дехто в тилу,
and the front rank died
            і на передовій боєць загинув,
And the General sat, and the lines on the map
            і народ змовчав, і лінії на карті змістилися
moved from side to side
            з одного місця в інше.

Black and blue
            Чорне і синє...
And who knows which is which and who is who
            І хто зна, котре з них чим є, і хто ким є...
Up and Down
            Вгору і вниз...
And in the end it's only round and round and round
            А кінець кінцем тільки по колу і по колу.
Haven't you heard it's a battle of words
            Хіба ти не зрозумів, це ж гра слів,
the post bearer cried
            що їх проголосив посадовець.
Listen son, said the man with the gun
            -Слухай, синку, - сказав озброєний чоловік,-
There's room for you inside
            Ось ніша, що ти її можеш зайняти.

Down and Out
             Принижений і вигнаний...
It can't be helped but there's a lot of it about
             Тут нічим не зарадиш, але такого чимало навколо.

With, without
             З, без...
And who'll deny that's what the fighting's all about
             І хто заперечить, що все навколо - боротьба?
Get out of the way, it's a busy day
             Геть з дороги, сьогодні мав важкий день,
and I've got things on my mind
             і мої думки нині про те,
For the want of the price of tea and a slice
             як оплатити чай і хліб.
The old man died
             Та й помер старий...
                                               09.06.2015
СЛУХАТИ