Us and them
            Ми і вони...

Us and them
            Ми і вони...
And after all we're only ordinary men
            Як би там не було, ми є лише пересічними людьми.
Me, and you
            Я і ти...
God only knows it's not what we would choose to do
            Бог свідок, це зовсім не те, чого б ми бажали.
Forward he cried from the rear
            "Вперед!", скомандував дехто в тилу,
and the front rank died
            і на передовій боєць загинув,
And the General sat, and the lines on the map
            і народ змовчав, і лінії на карті змістилися
moved from side to side
            з одного місця в інше.

Black and blue
            Чорне і синє...
And who knows which is which and who is who
            І хто зна, котре з них чим є, і хто ким є...
Up and Down
            Вгору і вниз...
And in the end it's only round and round and round
            А кінець кінцем тільки по колу і по колу.
Haven't you heard it's a battle of words
            Хіба ти не зрозумів, це ж гра слів,
the post bearer cried
            що їх проголосив посадовець.
Listen son, said the man with the gun
            -Слухай, синку, - сказав озброєний чоловік,-
There's room for you inside
            Ось ніша, що ти її можеш зайняти.

Down and Out
             Принижений і вигнаний...
It can't be helped but there's a lot of it about
             Тут нічим не зарадиш, але такого чимало навколо.

With, without
             З, без...
And who'll deny that's what the fighting's all about
             І хто заперечить, що все навколо - боротьба?
Get out of the way, it's a busy day
             Геть з дороги, сьогодні мав важкий день,
and I've got things on my mind
             і мої думки нині про те,
For the want of the price of tea and a slice
             як оплатити чай і хліб.
The old man died
             Та й помер старий...
                                               09.06.2015
СЛУХАТИ

ЛЮДИНА

  намагаєтся    створити  Рай  на  Землі.

Істота  Без  ДАРів, талантів  і  істота  - Раб  власних  Тіла  і   Жлобства-

Засмічує   Землю  Торгово -  розважальними  новобудовами,  генделиками,  барами  Банками,.......

Black Sheep Of The Family
           Виродок в сімействі

I've got nothing in my head
           Маю пусту голову,
Got a floor for a bed
           і підлога мені за постіль,
The future's at bottom of a tea cup
           моє майбутнє на дні чайної чашки.
I got a half a pair of shoes
           Маю пів-пари черевиків
and no time to lose
           і не маю, де згаяти час,
I'm wondering when I'm going to wise up  
           що більше дізнаюся, то більше дивуюся.
                                                
So, fortune shine your light
           Тож озори, Фортуно, своїм світлом
on me and my clothes
           мене і моє лахміття,
Cause we need some security
           адже й нам треба трішки віри в майбутнє.
You get a little bad luck
           Бо як трапиться маленька неприємність,
And it grows and it grows
           то росте, наче снігова куля:
I'm the black sheep of the family
           я - паршива вівця в стаді.

I've got half a pound of rice
           Маю пів-фунта рису,
A beard full of lice
           і повну вошей бороду,
A mission called retrogression
           і покликання, що зветься деградацією.
I've got pocket full of dust
           Маю мішок всякого мотлоху,
And eating is a must
           а іноді треба щось покласти на зуб,
If you want to make a good impression
           якщо хочеш справити гарне враження.

So, fortune shine your light
          Тож, освіти, удаче, своїм світлом
on me and my dog
          мене і мого собачку,
Cause we need some security
          адже й ми потребуємо трохи безпеки.
While all the folks are living high up the hill
          В той час, як всі люди живуть як люди,
I'm the black sheep of the family
          я - мов блудна вівця.

Don't talk to me about society
           І не торочіть мені про суспільство,
You got to pay the rules
           де маєш платити, що з тебе належить,
or pay the penalty
           або платити штраф,
Because there's nothing to choose
           бо не можна вибирати
between a handfull of blues
           між двома жменями лайна.
Double indemnity
           І там, і там стягнення.

The hour was wrong
            Пізня година, і тінь стає довшою.
and my shadow's getting long
            Єдине, що лишилося -
My real life's song, don't need much
            співати цю пісеньку і не шукати більшого.
But I've got an ache in my head
            Але болить голова,
I wanna go to bed
            хочу йти до сну,
Tomorrow I don't have to wake up
            завтра я не маю прокинутися.
No
            Ні.

So, wisdom shine your light
             Тож, озори, мудрість, своїм світлом
on me and my knees
             мене і мої коліна.
Cause it's true
             Бо то є правда,
what they say about familiarity
             що кажуть про близькість -
there's nothing good this way
             нічого доброго в тім нема.
And it's true they say
             І правду кажуть,
I'm the black sheep of the family
             що я - виродок в сімействі.

                           07.05.2015

Слухати

Находчивые, изобретательные, остроумные, ловкие и смышленые – где вы, друзья??!!

Почему, сколько живу на этом свете, не вижу я этих людей. Что не так? Почему все так?

И вот, казалось бы, попадает в поле зрения и общения некий индивид, казалось бы, что-то может получиться то, что нужно – тут же наблюдаются подводные камни в виде недоверия, сомнений, спящего сознания, ухода в себя… Почему так? Хочется схватить человека за плечи встряхнуть и кричать «Ты крутой(крутая)! Ты супер! Ты можешь! Все возможно и все может получиться! Осознай это! Проснись!». Но он (или она) не желают ничего понимать, уходят в себя, «спят» и помогают себе засыпать с помощью либо алкоголя, либо наркотиков, либо еще чего-то там, (разные могут быть средства).

Никто никогда ни во что не верит, никому никогда ничего не нужно из них. Не верят в себя. Не верят в возможности. А мы ведь сами эти возможности себе добывать должны! Это же интересно даже! Это и есть жизнь – увлекательная головоломка!

Но они уходят. В себя. Не желают ничего достигать. Чем-то критически разочарованы. Придумывают несуществующие барьеры между собой и желаемой целью. И ты хочешь опять кричать им в ухо, пытаясь достучаться именно до них внутренних «Нет этих барьеров! Цель достижима! Цель ждет тебя и ничего тебе не мешает ее достичь!». Но они не верят, не слышат, не желают слышать.

Почему?

Где-то что-то заранее вложено в головы этих людей. Что-то, чего я никак не пойму, но эта закладка заставляет их сойти со своей колеи. И прятаться за маревом опьянения разных наркотических средств. Сойти с колеи, прекратить стремиться и желать чего-то достигать, а главное – прекратить бороться.

Всегда мечтала быть психологом, психоаналитиком. И мне жутко недостает всех этих знаний, чтоб разложить для себя все по полочкам. Очень много уже хвостов в моей коллекции оторванных от птиц истины, которые от меня удрали.

Хвосты вижу, а истина увиливает.

Вижу, что многим людям очень сильно что-то мешает быть самими собою. Вижу, что в своем большинстве это люди интеллектуального склада ума, те самые находчивые, изобретательные, остроумные, ловкие и смышленые. Но понять, что именно их сбивает с колеи – уловить не могу, не хватает для этого знаний в области психоанализа.

Подозреваю, что причина может быть в том, что все эти личности относятся к типу «одинокие волки», с акцентом на слове «одинокие». И это истребляет их с лица земли. Они просто не объединяются в стаи. Потому, что по природе такие гордые.

Блин, волки действительно уходят.

 

Broken barricades
          Зруйновані барикади

It was all once bright jewels
          Було колись все упосліджено яскравими діамантами
And glittering sand
          та блискучим піском.
The oceans have ravaged
          Океани спустошені,
And strangled the land
          землі виснажені,
Waste fills the temples,
           сміття переповнювало храми,
Dead daughters are born
           народжувалися мертві дочки,
The presses are empty
           газети були пустими,
The editors torn
           а редактори дискредитованими.

Whose husband was the first to fall?
           Чий чоловік мав першим загинути?
Who died the worst death of them all?
           Хто з них помер найгіршою смертю?
How many splinters in each separate band?
           На скільки уламків розпався гурт?
How many stations in the final hand?
           Скільки станцій на кінцевому перегоні?

Now gather up sea shells,
           Тепер збирайте морські ракушки,
And write down brave words
           та записуйте хоробрі накази!
Your prayers are unanswered,
           Ваші молитви лишилися без відповіді,
Your idols absurd
           ваші ідоли абсурдні,
The seaweed and the cobweb,
           у водоростях і баговинні
Have rotted your sword
           зіржавіли ваші мечі,
Your barricades broken,
           ваші барикади зруйновані,
Your enemies lord.
           ваші вороги панують.
                                         
                                       11.12.2014

Слухати

Піранья – дрібна паскудна рибця, яка пожирає все живе, що лишень трапить до ареалу її існування.

У цьому ж разі «піранею» я образно називаю людину певного типу. Людина-програма для знищення. При чому, ця людина абсолютно не усвідомлює своїх дій, що дуже привертає увагу і дивує.

Спостерігати піраній доводилося у своєму житті, у житті знайомих, збоку в чужому житті, та в усіх умовах де створювались і мали місце скупчення людей.

 

Хочеться провести психічну анатомію людини-піраньї, що я і зроблю зараз.

 

За моїми спостереженнями й експериментами людиною-піранею рушать незалежні від її самої мотиви й цілі. Часто її пагубні дії нею самою не зрозумілі, вона чи він намагаються самі собі пояснити навіщо вони те чи інше зробили. Якщо розмовляти «по душам» це звичайні люди, такі самі як і інші, і добрі, і свідомі, й кмітливі. Але – не можуть охопити власним розумінням тих моментів, коли ними рушать пагубні для інших мотиви. Якби це було можливим – то можна було б припустити, що це запрограмовані люди, люди-програми, які інколи «вмикаються» і так само «вимикаються».

 

Як проявлялися дії цих людей в мому власному житті. Знала і знаю дотепер таких осіб кілька.

У певні моменти життя, коли я «вхопила хвилю успіху» і впевнено й старанно, не шкодуючи сил, йшла до своєї мети в якійсь справі. Якийсь час мені щастило «плавати вільно» і робити все, що мені було необхідно. Досягати цілей, радіти успіхам й наздобуткам. Але в якомусь випадковому порядку, так само, як підхопити грибок під час примірювання взуття (може статися – а може й ні) до мене чіплялася така людина і починала свою програму знищення. Часто її дії безглузді до сміху. Часто неадекватні. Але завжди призводять до одного й того самого результату – тебе гальмують.

Приклади дій піраньї:

-        якщо ти вчишся через слухання якоїсь передачі по радіо – ця людина без будь-яких причин підійде і розіб’є це радіо навіть не зважаючи на те, що після цього ти можеш їй поставити фінгала. Вона через своє страждання виконує свою програму будь-якою ціною.

-        якщо ти співаєш – ця людина буде навмисно біля тебе розмовляти по телефону, чи жалітися на біль у голові, вигадувати будь-до аби тільки зупинити тебе в твоєму розвитку;

-        якщо ти вчишся на «відмінно» в інституті – ця людина намагатиметься тебе зкомпроментувати будь-якою ціною аби скасувати твій статус. В мене, наприклад, така людина «внедрилася» через соц-сіті до спілкування з моїми однокурсниками і всіляко псувала мені репутацію, розпалила конфлікт, знищила повагу до мене на курсі;

-        якщо ти успішно працюєш на роботі людина-піранья буде вдаватися до будь-чого аби тільки знищити тебе, не дивлячись на те, що твоя робота ніяк не перетинається з її роботою. В мене був випадок, коли така людина просто безглуздо стрибала навколо мого робочого місця й «лялякала», ніби тільки й мріючи про бійку. Бійки не було, безглуздя призвело до повного ступору моєї роботи. І ця піранья домоглася свого – вона загальмувала мене, спинила мій розвиток тим ступором. Я так і не змогла там працювати, бо відволікання були постійні. При чому, при особистій розмові ця людина проявляла дружність й бажання товаришувати.

 

Особливо цікаво було спостерігати на чужих прикладах потерпання від людей – піраній.

Так, наприклад, спостерігала, як не знайомого мені хлопця-спортсмена зпоювали. Яскраво-виражений чоловік-піранья підлабузничав до того хлопця, всіляко «підмазувався» типу він йому найкращий, найщиріший дружбан. Але тільки-но той хлопець робив якісь кроки у бік здоров’я – цей чоловік ставав суровим і страшним, тільки-но той хлопець «здавався» робити щось корисне для себе і повертався до чарки – чоловік-піранія добрішав, ласкавішав, і просто таки у млинець розплескався перед тим хлопцем. Через дрібні рефлекси «добре» й «погано» хлопець згодом сам не помітив як почав намагатися робити тільки «добре», тільки те, за що отримував приязну любов від того названого другана-піраньї. Доля хлопця мені не відома, але той чоловік-піранія супроводжував хлопця скрізь, мало не за руку водив. А помічаючи моє спостереження – зустрічався з моїм поглядом холодними жорстокими очима, які виражали одне «тільки спробуй наблизитись і завадити».

 

Яскравий приклад людей-піраней можуть визначити всі бажаючі. Цьому посприяли люб’язні творці проекту «Мастер-шеф» четвертого сезону. Усі минулі сезони були інакшими, і тільки в цьому, таке враження, що спеціально, для представлення публіці «диковинних осіб» домоглися високої концентрації наявності цих дивовижних. Хто дивився – розуміє про що я.

Діана Бабошина. Яскраво виражена людина-піранія, запрограмована на знищення інших людей. Вміло і влучно «прикипає» до найуспішніших, аби згодом їх підставляти й топити на дно.

Якщо прослідкувати її спілкування у соц.-сіті, то можна помітити численні намагання нею пояснити свої дії, виправдати, запевнити інших у відсутності злих намірів. Помітно, що дівчина насправді сама по собі цікава, дружня, привітна. Але у певні моменти в неї вмикається програма дій, яку вона сама не може ніяк ідентифікувати, пояснити, аргументувати.

 

Цікава особливість – цих піраній не цікавлять всі підряд люди. Вони «прикипають» виключно до тих, хто має всі дані досягти успіху в чомусь, розвинутись.

Діють за принципом похвали і заохочення всіх, хто «не висувається», хто бовтається в багні убогості, всіх, хто залежні від шкідливих для здоров’я звичок, всіх, хто убогий за спілкуванням, заражений «паршею» шкідливих слів, тощо. Таких, як щойно описано, людей піраньї активно підтримують, заохочують, леліють, плекають, і ведуть за собою.

І як бик на червоне реагують на будь-які прояви світлих якостей в людях. Вдаються до найпідліших методів. Можуть втиратися у довіру дуже довго, аби згодом нашкодити. Можуть дуже довго прикидатися найближчим другом, аби потім підлаштувати капость, або навіть влаштувати цілу трагедію з нацькуванням фізичної розправи інших, тощо.

 

Найненависніші якості для людей-піраній:

-        тверезість (люди, які не вживають алкоголь);

-        відсутність шкідливих звичок;

-        спортивність;

-        розумність, прагнення до знання, зацікавленість різними інтересами, розвитком;

-        харизматичність, - коли людина приваблює до себе увагу інших, може переконливо висловитися, кмітлива.

 

Отже, маю всі підстави вважати фактичним існування певного осередку людей, що мають за сенс життя знищувати перспективних особистостей.

Маю деякі підстави вважати, що ці люди діють не свідомо. Що програма по знищенню закладена в них настільки глибоко, що вони самі можуть й не мати гадки про неї. Адже, завжди на питання «навіщо ти це зробив/зробила» вони відповідають «я не знаю» або «я не навмисно», і це виглядає щиро.

Принцип завжди схожий:

-        за всі прагнення розвиватись, вести життя здоровим чином, ці люди «колькають» на кшталт електричних розрядів для створення дискомфорту і породження рефлексу «погано зробив». Це можуть бути безпідставні сварки, бійки, та створення будь-якого дискомфорту людині за кожного її кроку догори розвитком. Так, щоб людині не ставало сил більше рухатись догори.

-        І різко протилежна реакція на будь-які дії донизу сходинками розвитку. Це яскрава реакція радості, якщо раптом вирішив приєднатися до розпування горілки, або підтримати іншу шкідливу розвагу. Так, людині, яку знищують можуть дарувати подарунки за кожну брудну справу, лестити, пестити, виражати бурну любов, тощо.

 

Принцип полягає в тому, щоб вкоренити у підсвідомість знищуваної людини на чуттєвому рівні, погані відчуття під час прагнення щось покращити у своєму житті. Аби зрештою це перетворилося в асоціацію «робити добре це погано, нестерпно, неприємно».

 

Так, наприклад, коли я роблю ремонт у квартирі, то ці люди (в мене їх кілька різних) починають сваритися, влаштовувати бійки, відволікати, і робити це кожного разу, як я беруся до ремонту. Таким чином, з’являється відчуття, що ремонт краще не робити.

Так, на прикладі інших людей бачила ситуацію, коли батько в сім’ї бувший спортсмен намагався повернути себе до форми, припинити вживати горілку, почав тренуватися, бігати, після деякої перерви (що дуже змінила його стан здоров’я, зовнішність у гірший бік). Його жінка влаштовувала йому скандал без причин кожного разу перед його пробіжкою. Висміювала його бажання змінитися, та методично повторювала кожного дня «нічого в тебе не вийде, гівно». Зрештою він зірвався до чарки – скандали припинилися, жінка заспокоїлася. Він продовжив щоденно бухати й лінуватися.

 

Тема цікава. Хотілося би її досліджувати далі. Адже щось таки таке є! Якщо люди-програми існують, то це дивовижно! Я ніби вже давно все собі вислідкувала й доказала, але й досі сама собі не можу повірити, що таке дивовижжя має місце бути. В народі цих піраній називають просто «ущербные люди». Тому велосипеда я не вигадала. Та мій меседж про те, що вони існують не просто так і не випадково.

 

 

 

 Стикалися з подібним?

 
Голосуючі пенсіонери в черговий раз зрадять тих, хто зараз на фронті проти путінської Росії. Бо підтримають головного сателіта Москви - Порошенка. 

     Населення ще не усвідомило, що можна ось так, в усіх на очах, здавати Українську територію під надуманими гаслами вічного миру з Путіним. І вибори якось не пов'язують з пролитою кров'ю на фронті.
     
Агітація, як видно, не досягає мети - бо психологічна пов"язаність олігарха з бідними людьми виключає можливість вирішального впливу середнього класу та інтелігенції на вибори. Так було з Януковичем, довелося проганяти силою - так повторюється з Порошенком, який бачить у Путіні не мир, а саме союзника проти Майдану.  І шукає нагоди та сил для розправи над людьми з Майдану.
   
 Поки вдалося лише залишати людей Майдану у котлах Донбасу, дбайливо створюваних зрадниками. Все настільки просто, що аж засліплює очі - і я втомився повторювати очевидне - інтереси олігархів  ближче за інтереси країни, де вони живуть.
   Пересічний українець не може повірити у очевидне: країною може керувати людина, якій Україна байдужа, навіть ворожа - бо надто бунтівлива, непокірна. 

 Ще: у нас дехто каже, що у нас розвинуте громадянське суспільство, але слабка держава. Дурниця - сильне громадянське суспільство здатне створювати власну державу по своїй подобі.
       Але подоба нашого громадянського суспільства - сила героїзмом і слабкість на розсудливість. Ще і коротка історична пам'ять. Тому нашу недавню історію нам весь час розповідають сторонні люди. 

Якщо буде більше розсудливості та логічної послідовності - менше треба буде  героїзму та пролиття крові.  Ми не повинні себе славити - бо кров'ю виправляємо лише суто власні помилки політичного мислення.

Але зараз - до меншості: жодної довіри до порошенківців як відблиску регіоналів та комуністів!  

     Станіслав Овчаренко

Більшість людей мені хотілось би назвати трамваями. Рухаються життям ніби колією, завжди незмінним напрямком, будь-який крок ліворуч чи праворуч для них табу. Та які там кроки, коли навіть погляди в інший бік для них неможливі. Не хочуть, не можуть, не знають, що так можна, та й взагалі, що можливо…

Колії це відшліфовані установки. Заздалегідь прокладена дорога. Століттями виходжена стежина, поколіннями відполіровані задирки. Все рівно й просто. Аж настільки, що будь-який вим’яток на шляху настільки неочікуваний, що перебільшується до тера вимірів та здається бідою.

А я, так, ніби стою на узбіччі цієї крихітної колії у величезному світі і збоку споглядаю на трамваї. І бачу настільки більше і так багато, що захоплює подих, і всередині калатає від щастя та від передчуття прекрасної подорожі.

Тільки трамваї ці у відповідь мені мерзенно тріщать, аби не заважала проїзду до їхнього сірого монотонного, завжди однакового життя…