хочу сюда!
 

Оленька

36 лет, козерог, познакомится с парнем в возрасте 26-50 лет

Заметки с меткой «суспільство»

Депутатів - до відповідальності,аналогічної прийнятій для суддів

Влада в Україні розділена на три гілки, рівноправні між собою - законодавчу, виконавчу і судову. Принаймні, так сказано у Конституції України. І, відповідно, представники гілок влади мають бути рівними у правах та відповідальності.

Верховна Рада днями прийняла закон, що передбачає довічне тюремне ув'язнення суддів, прокурорів і слідчих, які будуть засуджені за хабарництво в «надзвичайно великих розмірах».

Зміни до Кримінального кодексу, за які проголосували 364 народних депутата – представники всіх фракцій, ще взимку підготував і вніс на розгляд у Верховну раду народний депутат Анатолій Гриценко («Наша Україна–Народная самооборона»). Нововведення направлені на боротьбу з корупцією і хабарництвом. Зокрема, автор доповнив перелік обтяжуючих провину обставин такими поняттями, як «скоєння злочину особою у зв'язку з виконанням нею службових обов'язків» і «скоєння злочину з корисливих мотивів», а також такою категорією, як «хабар в надзвичайно великому розмірі» – 4 тис. неоподатковуваних мінімумів і більш – це понад 68 тис. грн.

Згідно закону, за отримання хабара в надзвичайно великому розмірі особою, що займає відповідальне або особливо відповідальне положення (державні чиновники високого рангу, мери та інші), передбачено покарання у вигляді позбавлення волі строком на 15 років без права на амністію і з конфіскацією майна. За скоєння того ж злочину суддею, прокурором або слідчим – «довічне позбавлення волі без права на амністію і з конфіскацією майна». Слід зазначити, що зараз, згідно КК, максимальне покарання за отримання хабара – позбавлення волі строком на 12 років з конфіскацією майна.

І тут у мене виникли декілька запитань:

1. Чому такі ж покарання не передбачені для представників законодавчої гілки влади - депутатів усіх рівнів. Чи рівність усіх гілок влади вже скасовано?

2. Коли буде виконана обіцянка деяких політичних сил про скасування депутатської недоторканності?

Самогубства - від безвиході чи слабкості духу?




Троє водіїв Півдня України за останні дні трагічно пішли з життя через неможливість вижити в кризовій ситуації. Вже кілька місяців на Одещині мітингують тисячі автовласників, жаліючись на відсутність роботи і відповідно можливості виплачувати кредити.

Вони довго страйкували, але так і не були почуті владою. Наклавший на себе руки Володимир, разом з іншими безробітними дальнобійниками хотів достукатися до представників влади, щоб ті відповіли, коли, в кінці кінців, водії знову зможуть перевозити вантажі і отримувати зарплату.

Володимир з колегами чекав три місяці. Відповіді не було, і тоді він пішов на самогубство. Без годувальника залишилася дружина і двоє дітей. Поки одеські дальнобійники говорили на мітингу про смерть колеги, з Білгород-Дністровського надійшла нова трагічна звістка: ще один водій повісився. І знову через безробіття. ГУДИМА Віктор Миколайович, батько двох дітей вибрав кризі суїцид, таким чином, відводячи від родини відповідальність за неоплачений кредит. Не минуло й доби після похорону Віктора ГУДИМИ, як надійшла інформація про смерть ще одного перевізника з Одеси. Проблеми ті ж, що і у всіх українських далекобійників: відсутність роботи і кредитна заборгованість. Водій помер від серцевого нападу.

Страйкуючі на Окружній дорозі в Києві, у Львові, в Одесі та багатьох інших містах країни задають питання: скільки ще дальнобійників має загинути, щоб б влада нарешті звернула увагу на автомобільну проблему и хоть якось почала реагувати на вимоги автоперевізників.

http://kolomyya.org/se/sites/pb/?nid=12489&page=1

Не можу однозначно звинуватити цих самогубців (можливо, на їхню думку, справді не було іншого виходу), але я особисто вважаю самогубство останнім з варіантів вирішення проблеми. Потрібно було боротися, шукати виходу з кризової ситуації,  варіантів - безліч.

Але, тим не менше, мої розсуди не змінять фактів - люди кінчають життя самогубством, бо влада не в змозі вирішити їхні проблеми. Навіщо нам така влада? Навіщо Вам така влада?
    

Зупинити рейдерську атаку на націоналізм

Класна стаття Андрія Левуса, взята тут.

Девальвація цінностей набуває небезпечних масштабів. Нема нічого святого для торгашів від політики. На політичному аукціоні розпродується все і вся. Надійшла черга націоналізму?

В Україні націоналізм намагаються приватизувати то яскраві вождики, які на хвилі націонал-популізму вже вкотре марно прагнуть пролізти до парламенту, то штатні провокатори, які своїми екстремістськими діями лише дискредитують ідею нації.

Однак, націоналізм це явище понадпартійне. Його неможливо виміряти рейтингами й описати звичними політологічними категоріями. Націоналізм не вписується в жодну політичну систему координат. Він не визнає поділу українців на «помаранчевих», «біло-синіх» та «біло-сердечних». В цьому і є перевага націоналізму. Більше того, націоналізм переважно не потребує голосного афішування та реклами. Не маніфестація «ізму» є потрібною нації сьогодні, а, як казав Ленкавський, «діяння та мислення в інтересах нації». Хто був більшим націоналістом Великобританії: акцентований «націоналіст» Мослі, який фактично був «п’ятою колоною» ІІІ Райху, чи консерватор Черчілль, який врятував Британські острови від окупації? Чи зробив де Голль для Франції менше через те, що вголос не називав себе націоналістом?

Час значків, смолоскипних походів, камуфляжів і чорних сорочок минув. Хто цього не розуміє, страждає насамперед інфантильними, квазіромантичними уявленнями про націоналізм. Діяльність таких горенаціоналістів не принесе нації нічого доброго. Навіть навпаки – є хорошою картинкою для ворожих телеканалів.

Націоналізм ХХІ століття не потребує мілітаристської бравади. Так, як і не потребує надмірного пафосу та екзальтації. Націоналізм має незмінну ідеалістичну мету – велич Нації і розвиток Держави. І на шляху до досягнення цієї мети необхідно керуватися лише трьома критеріями: успішністю, доцільністю та ефективністю. Все інше – зайвий шкідливий естетизм та піжонство, які лише заважають справі. В тридцяті роки ХХ століття, очевидно, націоналісту був необхідний револьвер. В ХХІ столітті йому швидше знадобиться відмінна освіта та успішний соціальний статус, щоб ефективніше захищати націю.

Нові вождики, які претендують на лідерство в націоналістичному русі, намагаються спростити ідеологічну базу націоналізму. «У всьому винні жиди, москалі, комуністи та кадебісти» - чуємо в їхніх «нагірних проповідях». Такий «ідеологічний» фаст-фуд вони називають націоналізмом. Звичайно, найпростіше знайти «крайніх» ззовні легше, аніж визнати, що нація хвора й потребує духовного очищення та зцілення. Легше перенести відповідальність на ворогів і реальних, і уявних, аніж взяти її на себе. Це шлях в нікуди. Це шлях слабких духом гешефтярів від «націоналізму». Психологічна залежність від супротивника спотворює реальну оцінку ситуації й шкодить справі. Міф по те, що «українці бідні, нещасні створіння, які стали жертвою чужинецької експансії» є дуже небезпечним. Він провокує національну лінь, заважає процесу одужання від хвороби холуйства, безхребетності та моральної деградації провідної верстви. Націоналізм, насправді, ставить чіткий діагноз - в поневоленні українців винні насамперед самі українці, а не «трагічна історія» чи «невдала географія». Наша еліта занепала морально і духовно. Козаки стали свинопасами. Тому нас і завоювали. Тому замість ображених прокльонів на адресу «світової змови проти українства» треба брати на себе відповідальність за націю і діяти в її інтересах, що і є головним завданням провідної верстви.

Квазінаціоналістичні вождики і отаманчики здається забувають, що українці мають свою державу. Звичайно, існуюча держава, не є ідеальним утворенням. Тотальна критика всього і вся, що відбувається в країні з боку «націоналістів», насторожує. Їм все не догода і всі, окрім них, зрадники та запроданці. Націоналіст сьогодні має підтримувати все, що йде на добро нації, незалежно хто є ініціатором цих позитивних процесів. «Все робиться не так, як має бути», «влада боїться» лише чуємо від «реальних націоналістів». Існують і небезпечні спроби приватизувати націоналізм. Часто доводиться чути - справжні націоналісти лише в партії Х, або організації Y. Націоналізм за своїм визначенням не може бути власністю однієї структури. Націоналізм є власністю всієї нації.

Український націоналізм вже неодноразово відбивав «рейдерські атаки» різного роду пройдисвітів та провокаторів, які прагнули заробити на ньому політичний та фінансовий капітал. Націоналізм має стійкий імунітет до авантюристів різного пошибу. Однак, мусимо робити все для того, щоб націоналізм не став предметом політичного торгу, а потім як наслідок цього - суспільного розчарування. Для цього необхідно йти в народ і нести йому правду національної ідеї. Ознайомлений з основами ідеології націоналізму, його історією та традиціями народ сам відрізнить зерно від полови.

Націоналізм - це не політична гра, як це подають шулери від партій і партійок, а важка і рутинна праця, яка, втім, протягом століть дає свої плоди. І найкращий з них - сам факт існування української нації.

Межа толерантності, або що таке tolerastia

Здорове суспільство орієнтує людей не на вимушене терпіння одне одного, а на взаємну повагу Якщо прагнеш зрозуміти явище, то спершу поглянь, з чого воно почалося. «Первинно латинське слово tolerantia означало пасивне терпіння, добровільне страждання, асоціювалось з такими поняттями, як біль, зло» — читаємо на сайті «Простір толерантності». Тобто це коли нам щось не подобається, але ми його до певного часу терпимо. Наприклад, коли хтось в автобусі надто голосно розмовляє. Пасажирам неприємно, але вони не подають вигляду і починають дружно ТЕРПІТИ. Ця їхня толерантність триває доти, доки «балакун» не переходить допустиму межу. Тоді в людей уривається ТЕРПЕЦЬ і вони починають активно реагувати, захищаючи свій емоційний комфорт. Нормальне суспільство орієнтує людей не на вимушене терпіння одне одного, а на взаємну повагу. Повага — це велика суспільна цiннiсть. Чим більше людину поважають, тим кращ е їй живеться. Це заохочує до самовдосконалення. Натомість толерантність не перед бачає жодних стимулів до розвитку, адже за будь-яких обставин до тебе ставитимуться байдуже- терпляче. У медицині термін «толерантність» означає повну або часткову відсутність реакції на чужорідні речовини. Організм втрачає інстинкт самозбереження і стає байдужим до наявних загроз. З 90-х років медичний термін «толерантність» почали активно переносити на суспільство. В 1995 році генеральною конференцією ЮНЕСКО була навіть прийнята  Декларація принципів толерантності». Але з якогось дива цьому терміну надали протилежного значення: патологія була представлена як чеснота. Стаття 1 цього документа починається зі слів «Толерантність означає повагу...». Це якби хтось сказав «хвороба означає здоров’я» або «потворність означає красу». Мимохідь згадуєш Оруела з його «правда — це брехня», «незнання — сила». Адже очевидно, що терпіння і повага — це майже протилежні поняття: одна справа поважати людину, і зовсім інша — терпіти її. Проникливі уми вже давно намагаються з’ясувати справжню мету глобального просування світогляду нереагування на чуже. Для позначення набутої патологічної байдужості до зовнішніх загроз навіть з’явився термін tolerastia (толерастія). Частина дослідників схиляється до думки, що пропаганда толерантності — це масштабна спецоперація з психологічної підготовки людства до грядущого вторгнення «чужих». Щоб не спрацював природний захист, заснований на розпізнаванні «свої—чужі», максимально розширюється «простір толерантності», тобто «діапазон терпіння». Якщо ж таки проявляється суспільний імунітет, то апологети толерастії тут же на нього ставлять клеймо «к сенофобії». В результаті такого комплексного підходу вороже втручання починає сприйматися як щось нормальне. Можна сперечатися, хто вони ці «чужі» — інопланетяни чи все ж таки земляни. Безперечно одне: вони вже серед нас і готуються до рішучої атаки. Для людства, враженого толерастією, вторгнення «чужих» буде катастрофою. Наша проблема в тому, що ми не вважаємо їх чужими. Зате вони однозначно вважають чужими нас. (С)

Пора вже застосовувати реальні заходи покарання...

... до порушників правил дорожнього руху. І не тільки до мажорів (тому що мажори більше на слуху - на всяких там крутих авто), а й до простих громадян, які з якогось приводу вважають, що вправі піддавати ризику своє та чуже життя.

Останнім часом більше ніж раніше набувають розголосу автомобільні аварії з жахливими наслідками для водіїв, їх пасажирів та випадкових людей, що опинилися на шляху "шумахерів". Це можна списати на інформаційну війну проти Луценка, проте факти залишаються фактами. Автомобілісти стають все нахабнішими, тому що реального і відповідного покарання за завдану шкоду життю, здоров'ю і майну постраждалим не несуть... А за роки перебування в кріслі головного міліціонера паном Луценком нічого не зроблено в напрямку розроблення реального механізму боротьби з цим явищем. Натомість, ним демонструються "успіхи" в політичній діяльності... Доки триватиме така ганьба?

Останній гучний приклад автопригоди з сумними наслідками -

"6 июня, около 16.30 в Николаеве внедорожник «Тойота Рав 4», двигаясь с большой скоростью по улице 68 десантников, вылетел на обочину, ударился о дерево, и вернулся на проезжую часть.

В это же время, молоденькая девушка, сидевшая на заднем сидении, вылетела через заднее стекло. Пролетев 20 метров, несчастная разбилась о стену жилого дома, и
мгновенно умерла. (Шокирующие фото).

Вторая пассажирка госпитализирована с тяжёлыми травмами. Водитель, гнавший внедорожник с бешенной скоростью, не пострадал.

Тяжёлые неповоротливые внедорожники превращаются в кошмар улицы и дороги Николаева. ГАИ не в состоянии принять меры к зарвавшимся водителям дорогих иномарок.






Фотохроника жестокого ДТП от "Новости-N"." - це з Майдану.

І на місці цієї дівчини або на шляху такого авто кожного дня може бути кожен із нас.

Може, вже годі панам чиновникам займатися політикою, а час зайнятися реальними справами?

59%, 24 голоса

7%, 3 голоса

34%, 14 голосов

0%, 0 голосов
Авторизируйтесь, чтобы проголосовать.

Спільноти

Проглянув тільки що інформацію по спільнотам на цьому порталі. Дуже багато таких, в яких всього одна, дві, ну три людини... Навіщо було їх створювати? просто щоб забити назву? чи це просто черговий прояв манії величі: "От я створю і одразу всі почнуть спілкуватись, обговорювати і дякувати мені за створення спільноти"???
Групу не можна просто директивно от так взяти і створити, її як вибагливу рослину потрібно люблячи вирощувати...

Інтелектуали та інтелектофоби-2

Суперова стаття Сергія Дацюка на УП.  Варта уваги!!
"Всякое ослабление умственной жизни в обществе неизбежно влечет за собой усиление материальных наклонностей и гнусно-эгоистических инстинктов."

Фосфорні міфи та піар на цистернах

Дим, що виник внаслідок горіння фосфору під Ожидовом ще й до кінця не розвіявся, як шпальти газет та стрічки інформагенцій зарясніли все можливими (реальними і не дуже) версіями щодо походження самого фосфору, таємничого потяга і навіть уявної диверсії… Не встигли еменесники як слід ліквідувати наслідки аварії як цією ситуацією в кращих традиціях українського політикуму вирішили скористатись чи не усі політичні сили. Звісно, з благородною метою – допомогти людям… і обов’язково про це потім повідомити усі можливі мас-медіа.

Отож, фосфорні міфи та піар на цистернах – дві складові, без яких нині, на жаль, важко уявити ситуацію навколо аварії в Ожидові.

 Частина 1. Фосфорні міфи.

Міф №1. Фосфор – з Донецька. Власне автором цієї інформації є шанований політик і колишній керманич МЗС Борис Тарасюк. «Викликає серйозне занепокоєння походження цієї хімічної отруйної речовини, а саме те, що вона має походження з Донецького регіону, а трапилася аварія на Львівщині. Цей факт потребує серйозного розслідування… Наскільки я інформований, а я зараз перебуваю далеко від джерел інформації, але дещо знаю, що за походженням цей фосфор з Донецького регіону», – заявив він  у коментарі ЗІКу. Щоправда, таку заяву першим спростував міністр МНС Нестор Шуфрич, який порадив Борису Івановичу «не плутати Донецьк із Казахстаном».

Так би й сперечалися славні українські мужі, коли б не прес-служба МНС, котра сповістила українців, що «ожидівський» фосфор був не донецьким, не казахським, а… голландським. Отакої! Відомо також, що голландці везли той фосфор у Польщу, тому, не виключено, що невдовзі про своє право власності на цю речовину заявлять і поляки. Тому, продовження історії, вочевидь, ще попереду.

Міф №2. «Фосфорний» поїзд перевозив радіоактивні речовини. Таку здавалося б сенсаційну інформацію знову поширив ЗІК. «Серед цистерн вантажного потягу, який зазнав катастрофи в Ожидові на Львівщині, могли бути цистерни з небезпечними отруйними речовинами, не виключено, навіть радіоактивними, розгерметизація яких спричинила б наслідки, подібні до Чорнобильської катастрофи. Наявність саме цих речовин, а не загоряння фосфору, і спричинили переполох у представників відповідних владних структур», - про це ЗІК дізнався з оточення волинських правоохоронців, які у день аварії перебували на Львівщині.

Агенція, посилаючись на слова волинського правоохоронця, стверджувала, що «у район аварії були направлені спеціалісти-радіологи з дозиметрами, які перевіряли радіаційний фон на місці катастрофи, хоча відомо, що фосфороорганічні сполуки самі по собі не «фонять».

Щоправда, і цю «сенсацію» вмить було спростовано. До слова, спростовувала її також і корпорація, що поширила. Це виглядало так: «Керівник прес-центру ГУ МНС України у Львівській області Павло Василенко наголосив на тому, що «… є відповідні спеціалісти, які проводять відповідні заміри і дають висновки. Так, якщо певні правоохоронці і були на місці події та бачили потяг, то це не дає їм право коментувати, що там перевозилися якісь радіоактивні відходи. А якщо вони вже і спекулюють на цій темі, сіючи паніку, що для правоохоронців дуже дивно, адже вони знають, що за розповсюдження панічних чуток у таких випадках може наступати і відповідальність, то вони мають знати, що такі домисли і чутки необхідно підтверджувати бодай якимись фактами.

Не відповідають дійсності і коментарі про те, що на місце аварії скеровані спеціалісти-радіологи. У районі працює полк радіаційного, хімічного і бактеріологічного захисту Міністерства оборони України. І якщо вони проводять якісь заміри, то спершу потрібно поцікавитися, які саме заміри там проводяться, а не просто бачити військових, а потім розповідати про те, що вони заміряли… Потрібно перестати створювати паніку, підбурювати людей і тим самим ускладнювати роботу самих рятувальників».

Сказано-зроблено. Після паніки з уявними радіоактивними речовинами у ЗМІ з’явилась паніка щодо самого «фосфорного» потягу.

Міф №3. Привид «фосфорного» потягу. Насправді «фосфорних» потягів було щонайменше два. Перший – загальновідомий, який і зазнав аварії в Ожидові. Другий – порожній (як запевняє місцева та київська влада), котрий виявили журналісти ZAXID.NET у Львові на станції «Клепарів».

До слова, від існування другого потягу першим відхрестився губернатор Львівщини Петро Олійник. Проте, наявність фото на яких було видно навіть номери цистерн, змусила владу Львівщини озвучити версію, що це був насправді «порожній потяг», який нібито «підігнали для можливого його використання у ліквідації ожидівської аварії». Щоправда, Львівська залізниця спочатку запевняла, що потяг такий звичайно стоїть на станції «Клепарів» по дорозі з Польщі. Отож, скільки відомств – стільки й версій. Проте «клепарівський» потяг буквально канув в Лету (чи то в Полтву), залишивши по собі лише купу запитань та фото напам’ять.

Далі почалася історія із «фосфорним» потягом (чи його частинами) котрі транспортували на станцію «Красне». Цей потяг виявився таким собі потягом-перебіжчиком – хтось його бачив і перекривав колію, а хтось – ні і давав офіційні коментарі. Зрештою більш-менш розвіяв чутки голова штабу з наслідків ліквідації аварії під Ожидовом Валерій П’ятак, котрий запевнив, що «наразі цистерни на цю станцію можуть завозити лише на дуже короткий час для проведення маневрів, а тому місцевим мешканцям нема чого хвилюватися». Повіримо на слові.

 Частина 2. Піар на цистернах.

Піар, чи більш зрозумілою мовою – реклама, це справа важлива. Особливо напередодні виборів. Зрозуміло, найбільш метикуваті ідейні натхненники потенційних парламентських партій відразу ж взяли цю ідею на всеозброєння.

Першим «піарщиком» виявився власне президент держави Україна Віктор Андрійович Ющенко, який на третій день після аварії на кілька хвилин (!) відвідав Ожидів і запевнив селян, що «усе буде добре». Проте, чудодійна сила телекамер перетворила цей візит на справжню мандрівку поміж розкиданих вагонів з фосфором…Знаєте, мабуть все-таки правий тут був львівський політолог Анатолій Романюк, котрий сказав, що якби Ющенко їхав не до Польщі, візиту Гаранта в Ожидів могло б і не бути.

Далі випереджаючи один одного почались змагання політичних сил.

Спочатку були офіційні заяви від «Нашої України» з вимогою звільнити неугодних. (звісно, йдеться про профільних міністрів Рудьковського і Шуфрича) і з (як це належалось зробити) критикою уряду Януковича….

Постійні поціновувачі новин бачили і львівську координаторку «Народної самооборони» на фоні наметового містечка під Ожидовом та славнозвісного «кулака» Юрія Луценка. А вже наступного після ефіру дня відбулася прес-конференція про незадовільне лікування постраждалих….

Керівник виборчого штабу БЮТ на Львівщині озвучив цифри безкорисної («не для політичних дивідендів») допомоги потерпілим від місцевих лицарів червоного сердечка: 260 тонн води, 34 тисячі упаковок активованого вугілля та 75 упаковок "Ентеросгелю" мешканцям 22 населених пунктів….

Їздив вчора на полігон під Ожидовом і керівник Львівського обласного відділення Партії регіонів – аби, за його словами, аби вгамувати паніку непроінформованих людей і самому вияснити ситуацію…

Потім були прес-релізи від «Еко+25%» та від Партії зелених. Словом було всього і багато (даруйте, коли когось забула)… Адже тема чужого горя завжди була вдячною і продуктивною (в сенсі кількості отриманих на виборах голосів). І, вочевидь, вичерпає вона себе лише 30 вересня 2007 року.

 Отож, як бачимо, фосфорна аварія під Ожидовом, вже стала початком великої брехні і великого піару. Залишається хіба сподіватися, що вона стане початком принаймні мінімальної відповідальності.

Анна Тома, для JeyNews

Катастрофа в Ожидові

Брехня во спасіння чи Примари "фосфорної" хмари (продовження)

«Фосфорної» хмари більше не існує. Саме на такій здавалося б оптимістичній ноті завершився вчорашній день. Принаймні, таким його намагались завершити для журналістів львівські можновладці.

Хмари, що виникла внаслідок горіння фосфору на місці аварії поблизу Ожидова, більше нема - її вдалося локалізувати. У цьому вчора під час екстреного засідання Президії Львівської обласної ради запевняли як заступник голови облради Микола Горинь, так і керуючий штабом із ліквідації наслідків надзвичайної ситуації, перший заступник голови Львівської ОДА Валерій П’ятак.

Ще о 18.00 чиновники стверджували, що «ситуація контрольована, збалансована, і вона не може спричинити загрози для життя населення як Львівської області, так і міста Львова зокрема». «Я несу персональну відповідальність за ці слова», - заявив Валерій П’ятак, дивлячись в очі депутатам і в об’єктиви телекамерам...

Вже о 20.00 чи не усі телеканали наочно продемонстрували, що локалізована за словами львівських чиновників хмара… знову з’явилася. Звісно, несподівано і раптово. Населення України (і не лише) мало нагоду наочно пересвідчитись і тому, що славнозвісне «не словом, а ділом» у нас трактується по-своєму: словом одне, ділом – інше (головне, аби усім було добре і спокійно).

Звісно, такі заяви можна було б назвати, наприклад, «трохи прикрашеною правдою для блага громади – виключно заради спокою». Та чи потрібен нам у такій ситуації удаваний спокій? Запитання риторичне.

Хто нестиме відповідальність? А це вже інше риторичне запитання. Адже вчора ті ж чиновники так і не спромоглися відповісти на запитання своїх колег по облраді «Хто відповідальний за курсування територією Львівщини подібних потягів із особливо небезпечними речовинами?».

Частково відповідь на це запитання намагався знайти губернатор області Петро Олійник, котрий ввечері в ефірі 5-го каналу натякав на корумпованість українсько-польських кордонів і обіцяв розібратися чому злощасний потяг виявився під Ожидовом. Більш конкретним керманич Львівської області був у коментарях інформаційним агенціям:

«Безумовно, треба перевірити, чому подібні потяги «гуляють» Україною і Львівщиною зокрема. Треба перевірити, чому цей потяг курсував при температурі, що була більшою 30 градусів…Треба перевірити ще багато речей - як-то технічний стан цистерн, клапанів, а також те, чи було дотримано міжнародних норм страхування вантажу… Я хочу це перевірити, і я це зроблю».

На виконання цих слів нам залишається сподіватися.

Офіційно ж, за словами начальника Держекоінспекції в Львівській області пана Столярського, держінспектори розпочали перевірку документів перевізника та власника вантажу, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 20 червня 1995 р. №440 «Про затвердження Порядку одержання дозволу на виробництво, зберігання, транспортування, використання, захоронення, знищення та утилізацію отруйних речовин, у тому числі продуктів біотехнології та інших біологічних агентів». Коли будуть результати цієї перевірки – поки невідомо.

А що люди? Про отруєння мешканців прилеглих до місця аварії населених пунктів у різних ЗМІ звучали різні версії.

Офіційно: станом на вчорашній вечір медики обстежили майже 5 тис. людей в зоні екологічної катастрофи. Виявлено, що в результаті пожежі отримали отруєння різного ступеня важкості 18 осіб.

Неофіційно: станом на 19.00 вівторка за допомогою до медиків звернулося більш 50 чоловік, що знаходилися в зоні техногенної катастрофи, переважно місцеві мешканці, а також ліквідатори аварії. Також «фосфорна» катастрофа привела одного рятувальника до реанімації.  Про це повідомило джерело у Львівській облдержадміністрації.

І знову офіційно: більш подібна до реальної інформація з’явилася сьогодні зранку - у двох селах Львівщини зафіксовано перевищення вмісту фосфору в 20 разів! На 8-му годину 18 липня спеціальні підрозділи Міністерства охорони навколишнього природного середовища України отримали попередні результати моніторингу навколишнього середовища на місці аварії вантажного потягу з цистернами фосфору у Буському районі на Львівщині.

Як повідомила прес-служба Міністерства охорони навколишнього природного середовища України, за даними аналітичного моніторингу, в атмосферному повітрі населених пунктів Ангелівка і Лісове виявлено фосфорний ангідрид концентрацією 3,5 мг/м куб. (при нормі 0,15 мг /м куб.). Ось так. І виглядає на те, що це лише початок…

Ольга Кулик, для JeyNews

Катастрофа в Ожидові(початок)

Вибух фосфору в Ожидові: другий Чорнобиль чи звичайна істерія? (частина1)

Хроніка подій: Вчора, 16 липня, о 16 год. 55 хв у Буському районі Львівської області на перегоні «Красне-Ожидів» зійшли з колії та перекинулися 15 цистерн з жовтим фосфором товарного потягу № 2005 (всього у складі потягу було 58 вагонів). Цистерни слідували зі станції «Аса» (м. Джамбул, Казахстан) до станції «колеса» (Республіка Польща). Через виток фосфору з однієї цистерни сталося самозаймання 6 цистерн.

Вже о 22 год. 29 хв (згідно з офіційною інформацію «еменесників») пожежу було ліквідовано. Щоправда, окремі видання і досі запевняють, що пожежу остаточно не ліквідовано, оскільки місцями виникають нові загорання, а піни на їх гасіння не вистачає. Таку інформацію нібито повідомив голова Бузької районної держадміністрації Микола Білінський. За його словами, пожежа вже не така інтенсивна і потужна, а вже близько 200 сімей евакуйовані.

Щоправда, цю ін формацію не забарилися спростити офіційно: «Зараз ситуація контрольована. Спецпідрозділи охолоджують цистерни і тим самим попереджують самозаймання фосфору. У них є достатньо води та піни. Нічого хвилюватися про спалахи вогню», - зазначив начальник прес-центру головного управління МНС у Львівській області Павло Василенко. За його словами, створено піноутворювачі, тому піни в разі потреби вистачатиме.

Водночас і основні чиновники Львівщини особисто звернулися до мас-медіа з проханням не називати пожежу в Ожидові «другим Чорнобилем», мотивуючи це тим, Що «ситуація складна, але контрольована». Правда, ті ж чиновники чомусь порадили мешканцям уражених сіл закривати вікна мокрими шматами, не виходити без потреби з дому і навіть не випускати на вулицю худобу. 

Попередні наслідки: У результаті сходу цистерн пошкоджено 50 м залізничної колії, близько 100 м контактної мережі та 3 опори. Під час гасіння пожежі утворилася хмара з продуктів горіння (зона ураження - близько 90 кв км). В зону ураження потрапило 14 населених пунктів Буського району та окремі території Радехівського та Бродівського районів області.

Внаслідок пожежі продуктами горіння отруїлося 16 осіб, з яких 13 в стані тяжкого та середнього ступеня важкості госпіталізовано до військового медичного клінічного центру Західного оперативного командування у Львові.

Проведено позачергове засідання обласної комісії з питань ТЕБ та НС. Із 6 населених пунктів Буського району тимчасово відселено близько 800 мешканців.

До ліквідації наслідків надзвичайної ситуації залучено 450 чол. особового складу та 80 одиниць техніки від МНС, Мінтрансу, МВС, МОЗ. Наразі на місці події працює віце-прем'єр-міністр України О.Кузьмук, оперативна група МНС України на чолі з першим заступником міністра В.Антонцем.

Проте як представники влади, так і «надзвичайними» запевняють мешканців Львова і області, що особливих підстав для звилювання нема. Адже 82 кв км хмари, що утворилася внаслідок горіння фосфору, прямує… у зворотній від Львова бік. 

У чому небезпека: При 44С фосфор плавиться, окрім того, при взаємодії з повітрям утворює випари бурого кольору. Ці випари дуже шкідливо впливають на людей, зокрема, призводять до набряків легень.

Як переконана заступник директора Інституту екології Карпат Оксана Марискевич, дану аварію можна назвати справжньою катастрофою. За її словами, в Україні був подібний випадок - в Краматорську. Тоді 8,5 кв км зайняла зона ураження. За таких умов хіміки радять дочекатися, щоб увесь фосфор вигорів. Окрім того, фосфор важко гасити, хіба що з’явилися нові технології.

Тобто, ситуація достатньо серйозна. Жовтий фосфор вражає кістки. А такі захворювання насправді проявляються навіть через кілька років! Проте, справжні масштаби аварії (як офіційні, так і неофіційні) ми дізнаємось лише за кільканадцять літ. 

Читайте завтра – продовження теми про ситуацію в Ожидові