хочу сюда!
 

Лена

40 лет, стрелец, познакомится с парнем в возрасте 38-45 лет

Заметки с меткой «суспільство»

All Our Dreams Are Sold - Procol Harum

All Our Dreams Are Sold
     
Всі наші мрії зраджені

Автори: Гарі Брукер, Кіт Рейд, Робін Трауер

Rings upon your fingers
      Пальці унизані перснями.
Bells upon your toes
      Ноги - в штанях-кльош.
Ev'ry day's a game of chance
      Кожен день азартна гра,
Ev'ry body knows
      кожен про це знає.
In the king's apartment
      В королівських апартаментах
Heavy lies the crown
       залягає жирна коронована потвора. 
There must be a thousand ways
       Можна знайти тисячу способів
To bring that castle down
       повалити цей палац.     

Приспів
Wave the mighty dollar
       Скажіть "Бувай" могутньому долару,
Make us live again
       примусьте нас ожити.
Lead and we will follow
        Покажіть приклад - і ми підемо за вами
Faithful to the end
        віддано і до кінця.
Wave the mighty dollar
        Помашіть ручкою могутньому долару,
Pave the streets with gold
        вимостіть вулиці бруківкою з золота,
Lead us by the collar
        ведіть нас за ярмо,
All our dreams are sold
         всі наші мрії зраджені.

Rings upon your fingers
        Пальці унизані перснями.
Stardust in your hair
        Волосся припорошене зірковим пилом.
Jumping through that wall of fire
        Стрибають крізь вогняний вал,
All for the market share
        тільки б мати свою частку прибутку.
In the king's apartment
        В королівських апартаментах
Desperate human greed
        живе потворна людська жадібність.
Try to find a diff'rent way
        Спробуй знайти інший шлях.
Satisfy that need
        Вдовольняйся тільки необхідним.

Приспів

letsrock С Л У Х А Т И letsrock

Us and them - Pink Floyd

Us and them
            Ми і вони...

Us and them
            Ми і вони...
And after all we're only ordinary men
            Як би там не було, ми є лише пересічними людьми.
Me, and you
            Я і ти...
God only knows it's not what we would choose to do
            Бог свідок, це зовсім не те, чого б ми бажали.
Forward he cried from the rear
            "Вперед!", скомандував дехто в тилу,
and the front rank died
            і на передовій боєць загинув,
And the General sat, and the lines on the map
            і народ змовчав, і лінії на карті змістилися
moved from side to side
            з одного місця в інше.

Black and blue
            Чорне і синє...
And who knows which is which and who is who
            І хто зна, котре з них чим є, і хто ким є...
Up and Down
            Вгору і вниз...
And in the end it's only round and round and round
            А кінець кінцем тільки по колу і по колу.
Haven't you heard it's a battle of words
            Хіба ти не зрозумів, це ж гра слів,
the post bearer cried
            що їх проголосив посадовець.
Listen son, said the man with the gun
            -Слухай, синку, - сказав озброєний чоловік,-
There's room for you inside
            Ось ніша, що ти її можеш зайняти.

Down and Out
             Принижений і вигнаний...
It can't be helped but there's a lot of it about
             Тут нічим не зарадиш, але такого чимало навколо.

With, without
             З, без...
And who'll deny that's what the fighting's all about
             І хто заперечить, що все навколо - боротьба?
Get out of the way, it's a busy day
             Геть з дороги, сьогодні мав важкий день,
and I've got things on my mind
             і мої думки нині про те,
For the want of the price of tea and a slice
             як оплатити чай і хліб.
The old man died
             Та й помер старий...
                                               09.06.2015
СЛУХАТИ

Голосуюча отара знову зіллє свою кращу національну меншість?

<span class=' bold ' >С.О. Голосуюча отара знову зіллє свою кращу національну меншість? </span>
 
Голосуючі пенсіонери в черговий раз зрадять тих, хто зараз на фронті проти путінської Росії. Бо підтримають головного сателіта Москви - Порошенка. 

    
Населення ще не усвідомило, що можна ось так, в усіх на очах, здавати Українську територію під надуманими гаслами вічного миру з Путіним. І вибори якось не пов'язують з пролитою кров'ю на фронті.
     
Агітація, як видно, не досягає мети - бо психологічна пов"язаність олігарха з бідними людьми виключає можливість вирішального впливу середнього класу та інтелігенції на вибори. Так було з Януковичем, довелося проганяти силою - так повторюється з Порошенком, який бачить у Путіні не мир, а саме союзника проти Майдану.  І шукає нагоди та сил для розправи над людьми з Майдану.
   
 Поки вдалося лише залишати людей Майдану у котлах Донбасу, дбайливо створюваних зрадниками. Все настільки просто, що аж засліплює очі - і я втомився повторювати очевидне - інтереси олігархів  ближче за інтереси країни, де вони живуть.

   Пересічний українець не може повірити у очевидне: країною може керувати людина, якій Україна байдужа, навіть ворожа - бо надто бунтівлива, непокірна. 

 Ще: у нас дехто каже, що у нас розвинуте громадянське суспільство, але слабка держава. Дурниця - сильне громадянське суспільство здатне створювати власну державу по своїй подобі.
      
Але подоба нашого громадянського суспільства - сила героїзмом і слабкість на розсудливість. Ще і коротка історична пам'ять. Тому нашу недавню історію нам весь час розповідають сторонні люди. 

Якщо буде більше розсудливості та логічної послідовності - менше треба буде  героїзму та пролиття крові.  Ми не повинні себе славити - бо кров'ю виправляємо лише суто власні помилки політичного мислення.

Але зараз - до меншості: жодної довіри до порошенківців як відблиску регіоналів та комуністів!  

     Станіслав Овчаренко

Християнство-релігія для гоїв!?

Християнство - це релігія для  гоїв, тобто, за єврейським розумінням, для істот нижче чим тварини і раби. Християнство -підрозділ іудаїзму -релігії,яка дає можливість домінувати над іншими народами.Християнство - це те, що придумано євреями і культивується Сіоністами спеціально для обдурення і утримані у вузді колись волелюбних, гордих і самодостатніх народів. Християнство - це релігія рабів і для рабів. Рабів духовних, економічних, моральних і політичних. Християнство не дало Світу нічого, окрім кровопролиття, взаємного винищування, лицемірства  і брехні їх багатих покровителів. Можна продовжити своїм варіантом розуміння цієї релігії.

 Можливо хтось мені пояснит:Яким чином бог сам себе родив?Сам себе приніс у жертву?Сам собі молився?Сам себе воскресив? Ще й сказав,що ця жертва була богу угодна!

P/S Перечитав біблію кілька разів,але так і не повірив....



0%, 0 голосов

33%, 2 голоса

17%, 1 голос

50%, 3 голоса
Авторизируйтесь, чтобы проголосовать.

Цікава думка про наше суспільство

В книзі одного з колишніх президентів наштовхнувся на такий уривочок:

Головним у подоланні кризи виявився навіть не підйом виробництва — бурхливий підйом (не просте повернення втрачених висот) почався в Америці лише в 1943-му, на тринадцятому році кризи, коли пішли могутні замовлення на зброю, — а перелом настроїв у країні, який позначився в 1935 році. Тоді ще продовжувався крах банків, прийшла небувала засуха, лютували порохняві бурі, масово розорялися фермери, безробіття навіть ішло вгору, але більшість американського народу вже відчуло, що всупереч усьому воно перебороло долю. Що ж переломило настрій в Америці 30-х? Настанова на позитивні цінності, на оптимізм і патріотизм. В цьому були єдиними всі: церковні проповідники, газети, радіо (телебачення ще не було), Голлівуд. Опозиція не перетворювала соціальний протест на свідоме розгойдування човна.
Як би нам, українцям, засвоїти цей урок? Та й росіянам він не зашкодив би. Небезпечне — і при цьому абсолютно свідоме! — розгойдування ситуації не раз траплялося і в Україні, і в Росії. Державно мислячі люди ніколи не стануть піддавати державу ризику хаосу. Щоб ніхто не подумав, що мною володіють якісь особисті почуття, утримаюся від українського прикладу, наведу тільки російський. У травні 1998 року, коли шахтарі в російській частині Донбасу перекривали рейки, хитався і тріскотів рубль, а профспілки проводили масові демонстрації, один журналіст дивувався поведінці своїх колег: «Як по команді вони заговорили про ситуацію в Росії і про перспективи російських фінансів у термінах катастрофи, краху, провалу, передодня громадянської війни, стали змальовувати, забувши про відчуття реальності, страхітливий образ гинучої нації. Їх голоси злилися в єдиний екзальтований хор, увійшли в якийсь мазохистський раж: хай буде ще гірше — і за це ми зненавидимо владу ще більше! Вони підштовхували свою аудиторію до думки, що будь-які дії у відношенні цієї влади виправдані, а будь-які дії влади по самозахисту або хоча б по захисту суспільного порядку — неприпустимі й аморальні». Як на мене, це дуже гарний опис хвороби під назвою «громадянська безвідповідальність».

Наталія Яковенко : погляд на історію та її подання

Ганна Трегуб. "...Уявлення про себе як про націю-жертву, по-перше, прищеплює почуття меншовартості, сказати б – приреченості на неуспіх, а по-друге, це є неправдою, бо українці цілком давали собі раду й під "колоніальним гнітом”, над яким так уболівають підручники..."

Останні років 10 для українців позначені тим, що можна назвати "змаганнями за історію". І поза тим екраном, який складається з медійних повідомлень та суперечок, які виникають в самому суспільстві щодо певних історичних подій, губиться найголовніше – незаангажований та неупереджений погляд на історію. А за скандалами зникає бажання вивчати свою та чужу історію, знань з якої нині бракує великій кількості українців.

Українська історія новітнього часу нині перетворилася на низку скандальних епізодів, пов’язаних із українським "змаганнями за історію": йдеться про переписування і перекроювання матеріалів шкільних підручників з історії України, перешкоджання розсекречуванню архівів радянської доби, боротьба навколо персоналій Романа Шухевича, Степ

Небезпека ситуації у тому, що не лише в молодих українців, що нині навчаються у школах, а й широко за кордоном українська історія асоціюватиметься зі скандалом. Хто ж буде поважати націю, яка зробила з предмета гордості балаган? Українське суспільство змагається, але чи є ті, хто знає, за що саме, і навіщо? Складається враження, що українці перебувають не на теренах Європи ХХІ століття, а десь на американському Дикому Заході, де кривава ворожнеча починалася через дрібницю, і тривала десятиліттями, коли вже годі було розібратися, а що ж викликало таку глибоку ненависть у людей, що ворогують. Чи не те саме нині відбувається довкола української історії?

На ці та низку інших тем ми спілкувалися з відомим українським істориком Наталею ЯКОВЕНКО.

- Наталю Миколаївно, у 2007 році ви очолили моніторингову комісію з аналізу підручників з історії при УІНП. Яка її доля? Які досягнення? Чи змінилися підручники з того часу і в яку сторону? Якщо говорити про ідеальний підручник для школярів - яким він має бути?

- Нескладно вирахувати, коли й чому наша комісія померла тихою смертю. Це сталося після реорганізації Інституту національної пам’яті та переходу Міністерства освіти до рук пана Табачника, тобто в 2010 році. Ми встигли укласти й оприлюднити на сайті Інституту нові програми, оце й стало останнім досягненням комісії.

Подальшому рухові автоматично настав край, адже тільки підтримка Інституту й МОН давала би шанс перейти від сердитої реакції десятка істориків до публічного обговорення. Звісно, що підручники з того часу не мінялися – це продукція, яку зазвичай приправляють стійким консервантом.

Що ж до кон’юнктурних разових домішок (для прикладу, заміни терміну "Друга світова війна” на "Велику Вітчизняну”), то в світлі наших претензій до шкільної книжки вони ролі не грають, бо на стовбур змісту не впливають. А "ідеальних підручників” взагалі не буває, бо шкільна премудрість за означенням спрямована на відстояне, тобто на вчорашнє, тоді як життя вимагає щоденних оновлень. Інша річ, що можна й треба цю "учорашність” підкореговувати, аби вона не перетворювалася на "позапозавчорашність” – як сталося з нашими підручниками історії України.

Нинішній підручник з історії орієнтований на сьогодення. Фахові ж педагоги знають, що такий підручник розрахований на 10-15 років наперед, на нову генерацію, що за згаданий час підросте і увіллється до активного суспільного життя.

Складні, криваві сторінки історії потрібно висвітлювати у підручниках. Інша річ, яку можуть підказати психологи, в якій формі подати школярам різного віку криваві сторінки історіїСтаршокласники вже є достатньо психологічно дорослими, аби без особливих штучних фільтрів можуть сприймати інформацію про трагедії кривавого ХХ століття, зокрема Голодомор 1932-33, дві Світові війни, тероризм, нетерпимість тощо як ознаки міжвоєнного часу. Про все це школярам треба розказати.

- В чому секрет того, що радянський погляд на українську історію досі знаходить зручне місце не тільки в голові обивателя, але й істориків? Що шляхта Речі Посполитої - поляки, а не українці, що діячі Російської імперії - росіяни тощо.

- Тут немає ані секрету, ані підступної змови якоїсь п’ятої колони. "Радянський погляд”, тобто навички сприйняття минулого через призму, як колись казали, "єдино вірної марксистсько-ленінської методології”, засвоюють зі шкільної лави (з підручника!) і пересічний громадянин, і пересічний історик. А там цього, про що ви згадали, і не тільки цього, знайдеш подостатку.

- Як реформувати наш мартирологічний наратив? Чому українці тільки борються і програють, а не створюють і перемагають? Наш внесок у розбудову Великого князівства Литовського, Російської імперії, Речі Посполитої - хіба це погано?

Плачі над історичними кривдами – це не суто український винахід. Всі національні наративи так званих скривджених (бездержавних) народів свого часу виростали зі схеми опонування "чужим державам”, де "нас гнобили – ми боролися”, "наша еліта зрадила – народ вистояв”. Така схема у підсумку виконувала власну місію – перетворювала етнографічну масу на свідому своєї приналежності націю. Однак те, що було потрібне століття тому, сьогодні уподібнилося колоді поперек дороги. Адже уявлення про себе як про націю-жертву, по-перше, опосередковано прищеплює почуття меншовартості, сказати б – приреченості на неуспіх, а по-друге, це є неправдою, бо українці цілком давали собі раду й під "колоніальним гнітом”, над яким так уболівають підручники.

За нашою пропозицією, мобілізаційний ресурс історії сьогодні варто шукати у так званому "позитивному досвіді” минулого, тобто в наголошенні усіх культурних, соціальних та політичних здобутків українців у складі тих держав, до яких входила Україна. Приклади такого роду (а їх більш ніж досить!) ми вважаємо за один з найпереконливіших доказів успішності та креативності нашої нації, що дає учневі можливість нею пишатися.

Національне почуття людини, що живе в ХХІ столітті, спирається на інші принципи, ніж в людини початку ХХ або середини ХІХ століть. Все те, що в історії викликає почуття гордості за свій народ, причетності до високого, доброго, шляхетного, має виховуватися не конче старезними методами, зокрема відвертою пропагандою.

Шкільний підручник з історії працює також і на виховання в молоді почуття патріотизму, тобто у сфері ідеального, і нема на це ради. Але лишається питання, що до таких речей треба підходити дуже делікатно, різними способами, але не в рублячий спосіб пропаганди різних штибів.

- Чи варто відмовлятися і рішуче засуджувати СРСР як колонізаторів та окупантів? Чи можна вважати УРСР попередницею української держави?

- Відмовлятися й абсурдно, і невірно, бо це суперечитиме очевидному. За добрий приклад тут може послужити навіть створення СРСР, де, як відомо, Українська Республіка відіграла чи не основну роль. Ба більш, Радянська Україна була співучасником функціонування більшовицької системи як у її позитивних (масова освіта, індустріалізація тощо), так і в злочинних проявах – репресіях, колективізації, Голодоморі. Зрештою, в Україні діяла не "советская власть”, а радянська влада, яку будували "наші" - Затонський, Скрипник, Мануїльський та іже з ними. Принагідно нагадаю, що до процесів радянизації чимало зусиль доклала й українська мистецька еліта, адже діячі так званого "розстріляного відродження” теж чи не в більшості сповідували комуністичні ідеали. Інша річ, що учнів треба підвести до розуміння небезпечності та хибності радикальних ідеалів, а водночас на живих прикладах показати специфіку цього дивного часу, наснаженого гаслами революційних перемін, величезним ентузіазмом та шляхетними ілюзіями.

- Чи можна з певним ступенем провокаційності сказати, що українці створили російську мову і Російську імперію часів її найбільшого розквіту?

- Українці справді доклали чимало зусиль, і то на найвищих щаблях, до творення Російської імперії упродовж XVIII та на початку XIX століття. Але в ті часи поняття „імперія” було не лякачкою, а певним ідеалом – таким собі ґарантом стабільності й благополуччя, тоді як серце петербурзького сановника відпочивало в „милій серцю отчизні нашій – Малоросії”. Розквіт же імперії стався пізніше, й там уже обійшлися без нас.

- Чи є науково-популярна література, яка б допомогла пересічному читачеві усвідомити, що Велике князівство Литовське та Річ Посполита - частина його історії? Чи є цікаво написані українською чи російською книжки не про битви, а про побут тих часів?

- Такі книжки вже стали з’являтися: можу згадати нещодавно надруковані у популярній серії видавництва "Балтія Друк” книжки Олени Русиної і Віктора Горобця про Велике князівство Литовське та, почасти, Річ Посполиту.

Їх написано доброю легкою мовою та прекрасно ілюстровано, але наклад малий, ціна непідйомна, а розповсюдження практично нульове. Так що "пересічному читачеві” ще доведеться почекати. Те саме – про побут і повсякдення: тут поле популяризації взагалі не оране.

- Ви спілкуєтеся зі студентами, вчителями шкіл і владою. Опишіть, будь ласка, свої враження від кожної з цих груп.

- З учителями, на жаль, я не спілкуюся, бо комісія вже не діє, а від спілкування з владою Бог якось завжди беріг. Тому можу сказати тільки про свої враження від спілкування зі студентами – дуже оптимістичні й позитивні. Утім, студента Могилянської академії, з яким я мою до діла, мабуть, не назвеш типовим, тому на це питання я не в стані відповісти.

- Наші сусіди видають купу популярної історичної продукції - від книг до фільмів - де факти не завжди відповідають дійсності. Ми ж часто намагаємося бути ввічливими і не помічати цього. Як і чи треба діяти, щоб ця вигадана історична пам'ять не була нав'язана українському суспільству?

- Воювати з белетристичною, популярною та фільмовою продукцією – це воювати з вітряками. Адже автор самовиражається, і на те немає ради – у нас таких опусів теж хоч греблю гати.

"Мы из будущего-2": фільм замовили люди, "яким не відмовляють"

Інша річ – політика підтримки/непідтримки, до якої може докласти рук і держава (звісно, не через директивні, а через фінансові важелі). Нещодавно мені трапилося випадково (причому в нічний час!) переглянути дуже симпатичну збірку кіноновел кримськотатарською мовою на кримські історичні сюжети. Їх знімання було профінансоване Міністерством культури – ось вам приклад такої підтримчої акції.

-Яка доля "Історичної ініціативи", підписаної науковцями-істориками в січні 2011-го?

- Поки що жодних новин стосовно активності "Історичної  ініціативи” я не знаю.

- Останнім часом в українському суспільстві активізувалися розмови про апатію та страх тих його членів, які б мали виконувати роль його провідників та інтелектуальних орієнтирів. Чи ж насправді сучасний історик-інтелектуал мовчить, бо боїться публічно висловлюватися?

- Не можна ставити питання так категорично, і не можна звинувачувати тих істориків, які не є публічно помітними інтелектуалами, в тому, що вони бояться. Я думаю, що коли говорять про страх і апатію серед українських інтелектуалів, йдеться про інтелігенцію загалом. Насправді функція інтелігенції – не боятися говорити, коли її питають. Я не думаю, що в Україні присутній цей страх. Для багатьох інтелігентів це, радше, наслідок старої звички, запозиченої ще з радянських часів, коли думалося про те, що мій голос все одно нічого не важить, то чого даром язиком об землю бити? Нині серед своїх колег я подібного страху не бачу.

- Чи не хотіли б ви написати художній твір про 14-17 сторіччя? Історичний детектив, скажімо.

- На жаль, цьому на заваді стане не тільки брак таланту, а й навички "дисциплінованого джерелами” історика. А який детектив без вигадки?

Наталя ЯКОВЕНКО - історик (доктор історичних наук), професорка та завідувач кафедри історії Національного університету "Києво-Могилянська академія". Авторка декількох книжок, серед яких найвідомішими є "Паралельний світ: Дослідження з історії уявлень та ідей в Україні XVI - XVII ст.",  "Вступ до історії" і "Нарис історії середньовічної та ранньомодерної України".( Ще дуже цікава та важлива - "Українська шляхта" - автор блогу).

Питання: Ганна Трегуб, Павло Солодько       Українстка правда

Родился 7 миллиардный житель Земли.

Для мамы ребенка это событие оказалось сюрпризом. Семья малыша проживает в Калининграде, это третий ребенок в семье.

3518263_18009868 (480x360, 216Kb)

"Донбас хоче в Європу. Він уже побачив, що таке Росія".

Вадим Карасьов, політолог, один з лідерів партії "Єдиний центр" Чи потрібен країні рух до якогось із політичних чи економічних блоків? – Іншого шляху, ніж велике інтеграційне об'єднання, сьогодні не існує. Така ­країна, як наша, не має можливості модернізу­ватися за допомогою тільки внутрішніх ресурсів. У світі тепер взагалі немає ­таких країн – хіба що Китай. Але й він модернізується за рахунок експорту, відкритої економіки та залучення іноземних капіталів. При тому має гігантський внутрішній ринок і політичну систему авторитарного типу.Перед нами два шляхи: або поступово інтегруватися до Європи, або нас інтегрують до Росії. А наша влада каже, що Україна приречена на модернізацію національного типу. Коли чую: "Україні треба повернути суверенітет і повну незалежність, бо в Америці – криза", хочеться запитати: "А в якій валюті ви тримаєте заощадження?" Навряд чи у гривнях. Цим усе сказано – ми орієнтуємося на суверенітет долара. Наш внутрішній ринок сприйняти продукцію вітчизняних компаній не може. З індустріального боку, ми вже не можемо розраховувати на роль високотехнологічної держави. Нам ідеться про те, щоб хоча б мати свій сегмент у світовій економіці. Він може бути комп'ютерний, машинобудівний. Але не металургія. Вона не має високої доданої вартості, псує довкілля. Та й що це за країна, яка постійно залежить від коливаньпопиту на метал на зовнішніх ринках?

Російська економіка теж залежить від коливань попиту на нафту й газ.

– Тому Росія й почала рух до створення єдиного економічного простору. Щоб за рахунок розширення на інші території – Казахстан, Білорусь, Україну – реіндустріалізуватися й позбутися залежності від сировини. Замість підвищувати продуктивність праці, розвивати новітні технології й покращувати людський капітал.

Що дасть Україні членство в Митному союзі?

[cut text="Читати далі"]

– На деякий час – певні послаблення за рахунок зниження ціни на газ. Ми вирішимо поточні бюджетні проблеми, але законсервуємо економіку. Замість того, щоб змінювати політичну та економічну системи, робити ставку на креативні ресурси власного підприємницького прошарку.

Влада каже: у нас є космос, машинобудування, літаки. Але ж нам доведеться ­об'єднуватися в цих галузях із росіянами. Так, на світовому ринку атомної енергетики вони посідають третє місце. Але це – за рахунок контрактів із країнами третього світу. Продуктивність праці в цьому секторі в Росії в шість разів нижча за світову. Тому можемо надувати щоки, ставати монополістами в цій галузі разом із "великим сусідом", але маємо розуміти: це зовсім інша атомна енергетика, ніж у США чи Франції.

Європейський вектор передбачає інший сценарій економічного розвитку. Доведеться робити ставку не на великі монополістичні корпорації, а на дрібний та середній бізнес. Розосередити економічну владу – щоб уряд не втручався в ринки.Такий шлях дає більше свобод і прав муніципалітетам, місцевому самоврядуванню, людині. Держава не має ­єдиного центру в президентському кабінеті. Іншими центрами стають суди, політичні партії, незалежні медіа. ­Своєрідний федералізм.

А як федералізм розуміють в Україні?

– Як суто адміністративний підхід. Бо Росія – теж федерація, але реального федералізму не має. Це центро­периферична, імперська структура. І якщо українські еліти раптом домовляться між собою про федерацію, то такі ж невеликі центро­­периферичні системи утворять у регіонах.Україна ж досі "вкладена" у пострадянський простір – щодо військових кордонів, газотранспортної системи, гуманітарної та інформаційної політик.

Підприємницький вільноринковий ­капіталізм прогресивніший за соціалізм радянського чи китайського зразка. І народ сам ­побачив, де краще жити. Німці тікали зі сходу на захід. Китай почав реформуватися, бо побачив, як розвивається ­Тайвань. Зрозумів, що ті ж китайці можуть робити економічні дива. Ментальність на Сході України – ­радянсько­індустріальна. Не випадково саме там виникли староіндустріальний олігархічний бізнес і постпролетарська електоральна маса. Там нема того, що є на Заході – гегемонії середнього класу. Її причина не в кількості, а, приміром, у звичці львів'ян ходити на каву й спілкуватись за нею. Це – середньокласовий, буржуазний спосіб життя. На Cході ж розвинена не культура спокійного, обивательського життя, а культура "крутизни", напівкриміналу, хуліганства. "Круті хлопці не танцюють" – за назвою роману ­Нормана Мейлера.

Якщо підемо шляхом федералізації – отримаємо дві різні країни. Проблема вирішиться тільки тоді, коли Схід України втягнеться в середньокласову, європейську культуру.

А якщо він не хоче втягуватися?

– Він уже це робить. Східняки були основ­ною рушійною силою "податкових майданів". Там починає формуватися міський середній клас. Треба тільки дати підприємницькі свободи – і вони перевернуть гори, принесуть доходи в бюджет. А головне – вони втомилися від культури "крутизни". Бо, по суті, вона є культурою експлуатації більшості кількома. Наша проблема – не в пошуку моделі: ­федеративної, унітарної, децентралізованої. Вона – у виборі моделі розвитку – економіки, політичної системи. І ми всі будемо в Європі. Донбас теж хоче туди. Він уже побачив, що таке Росія. Тому що проблема не в самій Росії – а в тому, що там правлять олігархи. І їм на Росію начхати.

Нам все говорять про те, що Україна – мультиетнічна держава, що мови грека, єврея, росіянина й українця мають бути на одному рівні. Все це – брехня, і робиться для того, щоб через чорний вхід запровадити російську мову як другу державну.

Навіщо це робиться?

– Бо ті, хто це лобіюють, не вважають себе українцями. Для певних політиків вивчити мову – питання не ліні, а того, що українська нація має створюватися на їхніх умовах – на умовах Донбасу, скажімо. А хтось хоче будувати націю на умовах Львова. Але на сьогодні це все неконструктивно, тому що маємо створювати націю на умовах світу. На умовах європейських цінностей, які є універсальними. Уявіть, якби ми досі сперечалися, який у нас має бути державний прапор. Із погляду історії це абсурд, а з погляду політичної стратегії – я розумію, чому зараз вкидають цю тему. Бо розуміють, що країна стоїть на порозі фундаментального вибору. Ми повинні завершити розлучення з Радянським Союзом. В Україні на сьогодні все є – капіталізм у феодальному варіанті, звичка до демократичної процедури, напівнезалежна преса. Чого немає? Гарантій –прав власності, свободи слова, економіки, демократії. Потрібна правова держава.

Як її будувати?

– Нинішня влада запустила процес кримінального переслідування опозиції. Має два варіанти: або розтерти опозицію в порошок і зацементувати ситуацію ще на п'ять років – хоч проблеми в еконо­міці такі, що за цей час все одно виникне нова опозиція. Або ж нинішні опозиціонери вистоять,і, коли матимуть шанс прийти до влади, опиняться перед спокусою повторити сценарій судових процесів із теперішньою командою. Щоб цього не сталося, останні будуть зацікавлені в гарантіях. І тоді виникне пропозиція: давайте робити правову державу. Так само, як 2004­го домовилися про політичну реформу – що було прогресивним кроком. От і тепер у них буде привід сісти й провести масштабну правову й політичну реформи. В нас уже й люди готові до того, щоб жити в правовій державі.

Які події в Україні можуть бути каталізаторами змін?

– Перша точка – завершення суду над Тимошенко. А друга – парламентські вибори. Зараз багато хто не протестують, тому що сподіваються висловити свій протест через голосування. Вони ще мають надію. Якщо ж виборів не буде, люди робитимуть висновок: або виживати й доживати – або виходити і протестувати. І 2006­го, і 2007­го, і 2010 року вибір враховувався владою. Від 2002­го в Україні було п'ять виборчих кампаній, і на всіх перемагала опозиція. Українці звикли до цього. Якщо влада спробує підтасувати результати – народ обуриться.

Що робити людям, доки еліти дозріють до змін?

– Боротися за це. Суспільству треба розуміти: немає верхів і низів. Усе,закінчилась політтехнологія! Починається жива політика з реальними запитами людей, тому що в них визріли справжні інтереси.

І люди тепер ставитимуться до політики не як до видовища, а як до життя.Де вони не глядачі, а діячі. В цьому, певно, і є історична місія Тимошенко і ­Януковича.

Black Sheep Of The Family - Rainbow

Black Sheep Of The Family
           Виродок в сімействі


I've got nothing in my head
           Маю пусту голову,
Got a floor for a bed
           і підлога мені за постіль,
The future's at bottom of a tea cup
           моє майбутнє на дні чайної чашки.
I got a half a pair of shoes
           Маю пів-пари черевиків
and no time to lose
           і не маю, де згаяти час,
I'm wondering when I'm going to wise up  
           що більше дізнаюся, то більше дивуюся.
                                                
So, fortune shine your light
           Тож озори, Фортуно, своїм світлом
on me and my clothes
           мене і моє лахміття,
Cause we need some security
           адже й нам треба трішки віри в майбутнє.
You get a little bad luck
           Бо як трапиться маленька неприємність,
And it grows and it grows
           то росте, наче снігова куля:
I'm the black sheep of the family
           я - паршива вівця в стаді.

I've got half a pound of rice
           Маю пів-фунта рису,
A beard full of lice
           і повну вошей бороду,
A mission called retrogression
           і покликання, що зветься деградацією.
I've got pocket full of dust
           Маю мішок всякого мотлоху,
And eating is a must
           а іноді треба щось покласти на зуб,
If you want to make a good impression
           якщо хочеш справити гарне враження.

So, fortune shine your light
          Тож, освіти, удаче, своїм світлом
on me and my dog
          мене і мого собачку,
Cause we need some security
          адже й ми потребуємо трохи безпеки.
While all the folks are living high up the hill
          В той час, як всі люди живуть як люди,
I'm the black sheep of the family
          я - мов блудна вівця.

Don't talk to me about society
           І не торочіть мені про суспільство,
You got to pay the rules
           де маєш платити, що з тебе належить,
or pay the penalty
           або платити штраф,
Because there's nothing to choose
           бо не можна вибирати
between a handfull of blues
           між двома жменями лайна.
Double indemnity
           І там, і там стягнення.

The hour was wrong
            Пізня година, і тінь стає довшою.
and my shadow's getting long
            Єдине, що лишилося -
My real life's song, don't need much
            співати цю пісеньку і не шукати більшого.
But I've got an ache in my head
            Але болить голова,
I wanna go to bed
            хочу йти до сну,
Tomorrow I don't have to wake up
            завтра я не маю прокинутися.
No
            Ні.

So, wisdom shine your light
             Тож, озори, мудрість, своїм світлом
on me and my knees
             мене і мої коліна.
Cause it's true
             Бо то є правда,
what they say about familiarity
             що кажуть про близькість -
there's nothing good this way
             нічого доброго в тім нема.
And it's true they say
             І правду кажуть,
I'm the black sheep of the family
             що я - виродок в сімействі.

                           07.05.2015

Слухати

...And Justice for All - Metallica

...And Justice for All
          ...і справедливість для всіх

Halls of Justice Painted Green
         В залах правосуддя буяє зелень
-
Money Talking
         бал правлять гроші.
Power Wolves Beset Your Door
         Зграя владних вовків оточує твій дім,
Hear Them Stalking
         чуєш, як підкрадаються?
Soon You'll Please Their Appetite
         Незабаром ТИ вдовольниш їх апетит,
They Devour
         вони жертимуть.

Hammer of Justice Crushes You
         Молот правосуддя розчавлює тебе.
Overpower
         Надпотуга.

         The Ultimate in Vanity
Абсолютна зневага...

         Exploiting Their Supremacy
Зловживання своєю владою...
         I Can't Believe the Things You Say
Я не можу повірити в те, що ти говориш,
         I Can't Believe
Не можу повірити...
         I Can't Believe the Price You Pay
Я не маю ілюзій щодо жертв, на які ти йдеш.
         Nothing Can Save You
Ніщо вже не врятує тебе!


Justice Is Lost
         Справедливість втрачено,
Justice Is Raped
         справедливість зґвалтовано,
Justice Is Gone
         справедливість сконала...
Pulling Your Strings
         Смикаються нитки - рухайся лялько!
Justice Is Done
         Правосуддя звершилося!
Seeking No Truth
         Годі шукати правди.
Winning Is All
         Переможцю - все!
Find it So Grim
         Погодься, це так жорстоко,
              So True
         так правдиво,
              So Real
         так по-справжньому...

Apathy Their Stepping Stone
         Їх інструмент - байдужість.
So Unfeeling
         Які безсердечні!
Hidden Deep Animosity
         Глибоко прихована ворожість...
So Deceiving
         Які дволикі!
Through Your Eyes Their Light Burns
         Лампою сліплять твої очі,
Hoping to Find
         сподіваючись дізнатися...
Inquisition Sinking You
         Слідство зломлює тебе
With Prying Minds
         нав'язливими думками.
    The Ultimate in Vanity
    Exploiting Their Supremacy
    I Can't Believe the Things You Say
    I Can't Believe
    I Can't Believe the Price You Pay
    Nothing Can Save You
    Justice Is Lost
    Justice Is Raped
    Justice Is Gone
     Pulling Your Strings
     Justice Is Done
      Seeking No Truth
      Winning Is All
      Find it So Grim
              So True
              So Real

Lady Justice Has Been Raped
          Пані Справедливість була зґвалтована
Truth Assassin
          Істина - вбита.
Rolls of Red Tape Seal Your Lips
          Виток за витком червоною стрічкою обмотується твій рот,
Now You're Done in
          Ось тобі і гаплик.
Their Money Tips Her Scales Again
          Чиїсь гроші знов схилять шальку терезів цієї пані,
Make Your Deal
          укладай і свою угоду.
Just What Is Truth?
          Чекайте, а де ж правда?
І сan not Tell сan not Feel
          Не можу сказати, не можу зрозуміти...
 
  
    The Ultimate in Vanity
    Exploiting Their Supremacy
    I Can't Believe the Things You Say
    I Can't Believe
    I Can't Believe the Price We Pay
    Nothing Can Save You

Слухати