хочу сюди!
 

Наташа

49 років, телець, познайомиться з хлопцем у віці 44-53 років

Замітки з міткою «зрада»

Чоловіки - будьте на сторожі!

Лучший способ проверить мужчину на верность - задать спящему мужу под утро вопрос: - К своей пойдешь или у меня останешься?

Слухаю сесію

Ситуація:
Злодій лізе в кишеню (твою!), витягає гаманець (не порожній money ). Хапаєш за руку, stop  кричиш: "Поверни, де взяв!" beat
 А він аргументовано,впевнено та переконливо  відповідає:
-Давайте почекаємо, поки внормується економічна ситуація (с) 


РS
І Тетерук - курва!   angry foo

Слухаю далі...

27%, 3 голоси

45%, 5 голосів

18%, 2 голоси

9%, 1 голос
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.

Покарання за жіночу зраду....

Зрада є однією з найстрашніших гріхів подружнього життя. Однак, якщо в наші дні це «карається» розлученням, то в минулі часи все було набагато гіршим. Особливо жахливою жорстокістю відрізнялися покарання, передбачені для жінок-зрадниць.

Ми представляємо Вам ТОП найжорстокіших покарань у різних країнах за жіночу зраду.


1.Туреччина


Якщо жінка у цій країні зрадила свого чоловіка, то її садили в мішок з кішкою і били ланцюгами, намагаючись потрапити побільше по тварині. Проте побиття тривало доти, доки жінка не вмирала.

[ Читати далі ]

Напад на Дмитра Снєгирьова

На Дмитра Снєгирьова напали невідомі, вилили відро лайна, сказавши, що роблять це за нібито його антиукраїнську діяльність та співпрацю з Партією регіонів. Брехун і зрадник Дмитро Снєгірьов отримав гідну відповідь на  своє брехливе інтернет-гавкання . Так буде з усіма вовками в овечих шкурах, що під маскою патріотизму насправді працюють на користь режиму Януковича.

Renault Arkana — складено на ЗАЗі?

Несподівано! Виявляється, що на ЗАЗі домовились з Renault-Nissan про складання обхід санкцій проти Росії, бо почали складати (розібрані перед виїздом закордон) кросовери Renault Arkana, які випускаються на Росії. При цьому не виключено, що можуть доскладати ВАЗи: Granta, Vesta та X-Ray різних модифікацій.


Не є правий "Правий сектор"

Проти "Правого сектора" виступили українські батальйони

Двадцять три спецбатальйони МВС України виступили проти "Правого сектора". Вони встали на сторону глави свого відомства Арсена Авакова

14 липня 2015 року добровольчі батальйони заявили, що підкоряються тільки міністрові внутрішніх справ України. Під зверненням підписалися наступні військові підрозділи: "Скіф", "Січ", "Київщина", "Свята Марія", "Київ-1", "Київ-2", " Гарпун", " Кіровоград", "Золоті ворота", "Богдан", "Миколаїв", "Харків", "Харьків-2", "Вінниця", "Чернігів", "Січеслав", "Луганськ", "Болград", "Слобожанщина", "Туман", "Артемівськ", "Львів", "Шторм". Крім того, військові повідомили, що підтримують Авакова ще 12 батальйонів, але вони відмовилися підписати звернення.

Нагадаємо, відставки глави МВС України зажадали радикали "Правого сектора", що влаштували бійню в Мукачові. Прибічники націоналістів провели акції протесту по всій країні.



Против «Правого сектора» выступили украинские батальоны

Двадцать три спецбатальона МВД Украины выступили против «Правого сектора». Они встали на сторону главы своего ведомства Арсена Авакова (на фото).

14 июля 2015 года добровольческие батальоны заявили, что подчиняются только министру внутренних дел Украины. Под обращением подписались следующие военные подразделения: «Скиф», «Сич», «Киевщина», «Святая Мария», «Киев-1», «Киев-2», «Горпун», «Кировоград», «Золотые ворота», «Богдан», «Николаев», «Харьков», «Харьков-2», «Винница», «Чернигов», «Сичеслав», «Луганск», «Болград», «Слобожанщина», «Туман», «Артемовск», «Львов», «Шторм». Кроме того, военные сообщили, что поддерживают Авакова еще 12 батальонов, но они отказались подписать обращение.

Напомним, отставки главы МВД Украины потребовали радикалы «Правого сектора», устроившие бойню в Мукачево. Сторонники националистов провели акции протеста по всей стране.

http://content.directadvert.ru/news/txt/?id=25382&da_id=5788696&tag=dadiffrtnew_38648&ts=a1280b0c1d0e0f1g-h1i-j-k1l-m-n-o1p-q0r78s-t1u0v0w-

Суровые николаевцы спросили у Надежды Савченко...

Я чет слегка не понял: наезжал буром таким, мол "ты не знаешь!", а когда в ответ спросили - бур ушел и сразу зрада. "Он не николаевец!" - слышали мы все пожалуй, я таких "николаевцев" видел и спрашивал на сносе памятника известной серой личности "вы откуда?"
"Я николаевец" стучя пяткой в грудь и решил уточнить 
"а с района какого?", а в ответ тишина.
Говорю им(их было несколько) "Так вы хоть махните рукой в какой стороне живете"
"Там" - и махает в южном направлении(кто ореинтируется тот поймет, что это район ЮТЗ и Богоявленска)
"Что, аж из соляных приехали?!"
"Да!"
"Чтож, тогда мне говорить с вами не о чем"
Вы поняли к чему я веду? Нет там николаевцев!


Яничарство як психічна хвороба

Українi не повезло з сусiдами.Нi такої багатющої природи, нi тисячолiтньої звички працювати й ладувати з нею їм Бог не дав. Їм просто нiчого iншого не залишалося, як їсти Україну поїдом. Що вони й робили. Дарма билися в їхнiх тенетах нашi провiдники, дарма намагались укласти спiлку з одними сусiдами проти iнших, дарма сподiвалися на допомогу вiддаленiших шведiв, чи нiмцiв, чи французiв… Окупацiя була неминучою, i пiсля Полтави вона вже не припинялась. І не припиняється.

Наслiдки тривалого панування одного народу над iншим досить добре вивченi, оскiльки iсторiя дає на це безлiч прикладiв. Серед тих наслiдкiв є, так би мовити, класичнi – руйнацiя нацiональної економiки i встановлення колонiальної, приниження нацiональної гiдностi, пониження морального й культурного рiвня народу i т. д.; але є й специфiчнi для кожного конкретного випадку. Українi не повезло й тут: її окупант мало вiдрiзнявся мовою й релiгiєю вiд окупованого народу, що створило iлюзiю «возз’єднання» i прирекло пiдкорених на особливо тяжку й глибоку психiчну травму, вiдому як комплекс «меншовартостi», або «меншого брата». Найтяжчим виявом цiєї травми є яничарство.

Яничарство – це свiдомий перехiд на бiк противника, але з пiдсвiдомим багажем своєї первинної (рiдної, природної) культури і вiдповiдним комплексом вини перед нею.

Конфлiкт свiдомостi з пiдсвiдомiстю в душi яничара породжує алогiчну жорстокiсть та низку iнших психiчних вiдхилень, до яких ми всi так звикли, що вважаємо їх нормою, хоча, скажiмо, європейцям вони впадають в око моментально, шокують i вiдштовхують. Визначальнi патологiчнi риси гомо совєтiкуса – брехливiсть, заздрiсть, злодiйкуватiсть i постiйний страх (що другим боком свiтиться як агресивнiсть) – стали нашими майже нацiональними ознаками. Мало хто з українцiв сьогоднi й помiчає їх. Звикли

Цією московською отрутою українців годували протягом не одного століття,годували спочатку потроху і повільно , бо якщо дати відразу велику дозу то ніяка людина цього не витримає . А їм потрібні були раби і виконавці їхньої волі на загарбоної теріторії.

Полiтична консервативнiсть України та її вiрнiсть iдеалам старшого брата вражають нинi цiлий свiт. І мусимо визнати, що центральним стабiлiзуючим чинником українського суспiльства є потужний яничарський рух. В ньому запорука подальшого утвердження й змiцнення колонiального способу життя. Але в ньому ж таїться й небезпека: яничарство за своєю природою – хвороба не спадкова, отже потребує постiйного й досить розумного культивування. Інакше – дестабiлiзацiя з усiма наслiдками.

Ось чому Московія ніколи не шкодувала і не шкодує грошей на підтримку цього яничарського духу серед українців.Наше телебачення і газети наскрізь просякнути московською пропогандою , в наших книгарнях повно книг надрукованих в Московії яки восхволяють так званий "русскій мір " , і його "благатворноє вліяніє" .

Зазвичай людска спільнота ізолює психічно хворих,не дуже вiдрiзняючи їх вiд злочинцiв. Це нормальна захисна реакцiя здорового суспiльства.

Але коли психiчна хвороба набуває характеру епiдемiї, то всiх хворих iзолювати неможливо; прикладiв аж надто багато – пияцтво, наркоманiя, сексуальна стурбованiсть, булiмiя, клептоманiя, релiгiйний,політичний фанатизм.Поки хворих мало їх ізолювати можно легко і гумано, їх не треба бити , не треба саджати за ґрати та психушки, на них було достатьньо показати пальцем "дивись яка гидота , не будь таким".

Але зараз , коли таких психічно хворих аж занадто багато , то пальцями вже вказують на здорових "дивись який ідіот". Це захисна реакція нездорового суспільства.

Критична маса яничарiв – це така їх кiлькiсть, коли вони вже нікого не дивують, а далi суспiльство загалом погоджується (чи мириться) з тим, що, мовляв, це нормальнi, повноправнi люди. Та вiд того яничар не перестає бути тяжко хворою iстотою, страждання якої вдається хiба що притупити наркотиками, розвагами та iншими втiхами загальної деградацiї.

Конфлiкт, боротьба мiж двома культурами, тобто мiж свiдомою й несвiдомою частинами душi яничара, викликає в ньому специфiчну муку, «ломку», тим страшнiшу, чим сильнiшi цi два «противники». Ломка, в свою чергу, породжує позiрно алогiчнi форми поведiнки – жорстокiсть, агресивнiсть, авантюризм, саморуйнування, цинiзм, фаталiзм або й просто втечу в якесь традицiйне божевiлля

Немає з чим порiвняти пекло в душi справжнього яничара, свiдомо, iнтелектуально переконаного в своєму виборi: вiн має скiльки завгодно аргументiв на користь переходу в стан ворога, та все одно йому щось муляє, щось пече, i пече тим страшнiше, чим бiльше первинного українського залишилося в його душi.

Деякi яничари присвячують усе життя iнтелектуальному самовиправданню. Та найчастiше для полегшення своїх мук яничар знаходить рiзноманiтнi засоби притлумлення власної свiдомостi: вiн може замiнити або заглушити свою хворобу iншою – розпустою, кар’єризмом, боротьбою за владу, релiгiйним блюзнiрством

Існують навіть цілі держави яничарів, яскравим прикладом є Московія.«Нормальний» росiянин не може позбутися нi своєї очевидної культурної приналежностi до слов’ян i до Європи взагалi, анi своєї темної пiдсвiдомостi азiйського кочiвника-загарбника. Називає себе народом-воїном, але без горiлки вже давно не воює. Агресивний, безжалiсний, iстеричний. Не зважаючи на очевиднi патологiчнi ознаки, почувається майже самовпевнено – саме завдяки тому, що патологiя носить масовий характер, реалiзуючись, зрештою, в державнiй полiтицi.

І саме завдяки їхнього "благатворного вліянія" ,яничарство так поширено у нас в Україні.

Але видимiсть тотальної перемоги росiйської культури, як це вже не раз бувало, залишається видимiстю. Схрещення не вiдбувається, вiдбувається лише потужне пригноблення однiєї сили iншою. Часом здається, що сила силу ломить i українська культура приречена. Та це телевiзiйна iлюзiя людей, котрi нiколи не заглядали в саму глибину етнiчної культури i не пiдозрюють про пiдводну частину айсберга.

Враховуючи те , що українська культура творилася протягом багатьох тисячолітть , пам'ять нашої стародавньої культури зберегається на геном рівні , і ніяка пропаганда не взмозі її витравити.Московські "генетики" це дуже добре розуміли і саме тому вселяко заохочували новонавернених яничарів одруживатися на москальках , сподіваючись на те що таким способом їм вдасться подолати генетичну пам'ять. Але вони помилилися в своїх розрахунках . Українська генетична пам'ять одна з найстародавніших у світі , нам її залишили наші предки - арії, зосновники всіх сучасних цівілізацій.

Дiагностика та лiкування яничарства, як і бiльшостi масових психiчних хвороб, не тiльки не розробленi, але навiть не усвiдомлюються як суспiльна проблема. Може, це було б i не страшно, якби не тяжкi соцiальнi наслiдки яничарства.

Яничарство рiдко набуває чiтких однозначних форм.

У нас і в голову нікому не приде те , що Микола Гоголь був яскравим прикладом яничарства , а малюють його  як сирiтку безборонного, що його переманили й переiнакшили клятi москалi. Та і зараз ми маємо дуже багато прикладів такого ж самого яничарства ( зйомка українських акторів у московських фільмах які поплюжать українську історію та культуру , "Тарас Бульба" , "Мьі из будущего" , серіал "Моя прєкрасная няня" . Цих прикладів можна навести безліч )

Ускладнюється дiагностика ще й тим, що надто часто яничарством здається несвiдомий перехiд на бiк ворога, а то й узагалi просто бiологiчне походження. Пушкiн не був яничаром, бо в його пiдсвiдомостi не було жодних залишкiв жодної семiтської чи ефiопської культури. Це був чистий, стовiдсотковий, дуже гармонiйний росiянин – наскiльки взагалi може бути гармонiйною росiйська душа.

Не можна вважати яничаром i українця, який вирiс, наприклад, у росiйському культурному середовищi, – навiть якщо вiн усвiдомлює своє українське походження i думає, що щось знає про українську культуру. Нiчого він про неї не знає, державна система освiти забезпечила йому глибоку темряву в цьому питаннi, ба навiть спокiйне наївне переконання, що такої культури не iснує. Такий «українець» – цiлком здорова iстота i, до речi, завдяки своєму душевному здоров’ю, не переживає звiрячої ненавистi до української культури, коли раптом виявляє її iснування.

Найчисленнiший, найскладнiший для дiагностики i найтяжчий для лiкування контингент становлять мiжкультурнi покручi (не плутати з бiологiчними, мiжрасовими покручами). В їхнiх душах є i яничарство, i здоровий, усвiдомлений компонент кожної з культур, i, звичайно ж, дуже мало бажання розбиратися в цьому складному калейдоскопi. Та й навiщо. Розбиратися важко й боляче. Нехай уже так якось. Так якось цi люди й живуть – як тi жаби в пiдiгрiтiй водi, в’ялi, безпомiчнi й культурно безплiднi. Справжнього схрещення культур не буває, i душа яничара завжди схожа на посудину, в якiй перебовтанi двi субстанцiї різної природи. Навiть при наявностi потужного iнтелекту, здатного вмiстити та впорядкувати дві рiзнi культури (ой, яке ж це рiдкiсне явище…), перед яничаром постають нерозв’язнi проблеми самоiдентифiкацiї, виховання власних дiтей та багато iнших

Сама собою яничарська хвороба не така вже й страшна: якщо вона не дiйшла найвищої, незворотної стадiї (що трапляється досить рiдко), то покруча можна вилiкувати освiтою, апелюючи при цьому до автентичних глибин його душi. Тiльки повне й несилуване усвiдомлення тих глибин вiдкриває йому дорогу до вiльного вибору, а значить i до одужання.

Потужний i яскравий ефект дає шокова терапiя (наприклад, переляк), але результати її нетривкi й ненадiйнi, а рецидиви хвороби тяжкi. Переконливий приклад – еволюцiя нашої полiтичної номенклатури за останнi пiвтора десятка рокiв.

Зрозумiло, що серйозне лiкування не може бути нi швидким, нi простим, навiть у тому разi, коли освiта забезпечена. Але фактично освiта не забезпечена, а масовий характер покруцтва породжує пiдсвiдому впевненiсть, що вона й не потрiбна. Неосвiченi, неграмотнi й незлiченнi яничари-покручi створюють дику антисанiтарiю в культурi, тобто всi передумови для ще серйознiших психiчних епiдемiй, що роз’їдають духовну структуру суспiльства.

Московські ляльководи це добре розуміють і зараз ми якраз маємо вірного виконавця їхньої волі - міністра культури та освіти Д.Табачника. Про його діяльність я думаю не треба тут писати , вона відома.

Але епоха імперій наблизилися до свого кінця , і намагання Московії зберегти свій вплив на Україну це тількі останні пручання вмираючої імперії . Як би вони там собі не мріяли , але час вже неможливо зупинити.Україна вже не є колонією Московії у повному сенсі цього слова.Україна на шляху відродження. І прийде час коли саме наша країна стане духовним центром європейської цівілізації , як це вже було .

І у нас на це дуже високі шанси.

1. Нас припинили відстрілювати

2.Ми маємо юридично теріторію і державу.

3.Ми отримали величезний досвід виживання.

4. Ми ще й досi не втратили того розуму й таланту, який формувався протягом кількох тисяч рокiв напруженої й рiзноманiтної працi, що її вимагала наша земля.

Майбутьнє за Україною і українською нацією !

ОПУ розголошує держтаємниці

ОПУ розголошує держтаємниці

Ірина Фріз

Отримала відповідь від Служби безпеки України щодо наявності допуску до державної таємниці у громадянки М. Левченко, помічниці Президента України Зеленського.

Служба безпеки України заперечує наявність допуску до держтаємниці у зазначеної особи. Таким чином, перебування М. Левченко в кабінеті під час обговорення операції «Авеню», про яке повідомив журналіст Юрій Бутусов та екс-голова ГУР МО Василь Бурба, було незаконним та мало ознаки злочину, що передбачений ст. 328 ККУ (розголошення державної таємниці).

Президент не міг не знати про відсутність у своєї помічниці допуску, а тому не мав права залучати її до обговорення питань, що підпадають під обмеження «цілком таємно».

Подальший витік інформації також потребує детального розслідування на предмет наявності складу злочину «державна зрада» помічницею президента М. Левченко, яка не повідомила Офіс Президента про наявність у її чоловіка громадянства Російської Федерації.

Переконана, що СБ України має дослідити всі факти перебування громадянки М. Левченко у заходах з обговорення питань з обмеженим доступом та вжити заходів із мінімізації ризиків, що могли виникнути у разі їх потрапляння ворогові.

Прошу вважати це заявою про злочин та СБУ надати:

– правову оцінку незаконному доступу М. Левченко до відомостей, що становлять державну таємницю;
– провести розслідування щодо дотримання режиму секретності та таємного діловодства в Офісі Президента України;
– провести розслідування щодо фактів перебування осіб без допуску до заходів з обговоренням інформації з обмеженим доступом на нарадах за участі Президента України, керівника Офісу Президента України тощо.

Дмитро “Калинчук” Вовнянко

Ще один гарячий привіт Офісу Зеленського від фракції “Європейська Солідарність”.

СБУ відповіла на запит депутата Ірини Фріз щодо особи незрозумілого роду занять Марії Левченко, оформленої у студії “Квартал-95”, але яка постійно перебуває біля президента Зеленського, в т.ч. під час нарад, де обговорюються державні таємниці. СБУ повідомила, що мадам Левченко, одружена з колишнім помічником депутата держдуми Росії Валуєва і громадянином Росії Гогілашвілі, допуску до державної таємниці ще й досі НЕ МАЄ.

Тобто команда ЗЕ спробувала забити баки суспільству тим, що зарахували Левченко в штат Офісу президента, і розповіла байку, ніби Левченко виконувала обов’язки помічника президента на громадських засадах. Але! Допуску до державної таємниці мадам Левченко не мала ані тоді, ані зараз!

І причина цього очевидна. Жоден офіцер СБУ не надасть допуску до державної таємниці особі з такими життєвими обставинами.

Тобто в Офісі президента ще й досі в режимі ріал-тайм продовжують порушувати закон про державну таємницю, розголошуючи її ну от взагалі сторонній особі. А вдома у мадам Левченко повноцінний інформцентр, куди стікається інформація зразу з Офісу президента і з військової розвідки. А донедавна ще й з МВС.

Вам зрозуміло, чому Байден з ЗЕ говорив лише через 2 доби після переговорів з Путіним? А толку йому говорити з установою, де державні таємниці розголошують бозна кому? І Байден – це тільки перший приклад.

Джон Сміт

СБУ, яка відповіла, що Марія Левченко, яка постійно присутня на обговоренні державних таємниць, не має доступу до державної таємниці, це як відповідь: “Що ви від нас хочете? Ми тепер всього лише підрозділ клоунів з 95 кварталу. Самі розгрібайте”.

Тобто Левченко, яка разом зі своїм чоловіком, приймала участь в проекті ФСБ (“Центр здоровой молодежи” – в російському суді попередній керівник дав покази, що організував його за наказом ФСБ для проникнення в закордонні кола), сидить в кабінеті Зеленського, постійно слухає секретні спецоперації, які в її присутності обговорює Зеленський, а потім ці операції раптом зриваються, і деякі їхні виконавці гинуть.

В перекладі, СБУ фактично підтвердила, що Зеленський перебуває в триваючому злочині: постійно розголошує державну таємницю.

“Как только я нарушу закон, я уйду сам” © .
* “Ти хочєш, штоби російськиє танкі на слєдующій дєнь стоялі в Кієвє?” Руслан Демченко,
* Єрмак – синок співробітника ГРУ ГШ РФ,
* Левченко – керівниця української філії проекту організованого ФСБ,
* Її чоловік Гогілашвілі, помічник російських депутатів, кураторів згаданого вище проекту ФСБ, і який живе під одним дахом з керівником української розвідки Будановим…
* І тд, і тп… =>
=> Кремль обставив Президента Зеленського з усіх боків своєю агентурою.

При цьому СБУ паралізована сусідом по під’їзду, а її генерали замовляють вбивства один одного, тікають за кордон і погрожують звідти розповісти, як саме “Зеленському не заносять”.

В цьому випадку зобов’язані були б проявити ініціативу офіцери-контррозвідки, як це зробили їхні колеги в США, які здали таємні переговори Трампа з Путіним американському суспільству. Але їх російська агентура вже відшмагала по щоках: по дзвінку Путіна миттєво звільнила керівника операції по захопленню Цемаха. Тобто зі всіма ініціативними ворог в оточенні клоуна провів виховну роботу, щоб жили за російським “ініціатива дрючить ініціатора”.

Тому зараз СБУ в нас у країні немає. Є люди, які ходять на роботу і отримують там зарплату. Все.

Я думаю, що американський фільм “Не дивись угору” – це дитячий садок. В нашому виконанні сцена в овальному кабінеті виглядала б так:
Дзвінок Путіна.
Путін:
– Владімір Алєксандрч, ну как ето називаєтся? Ви клянетесь в дружбе, а ваши в ето время Цемаха похищают? Ето что такое?
Зеленський:
– Владім Владімич, да ето порошенковскіє кадри! Хотят поссоріть нас с вамі.
Кладе трубку, піднімає іншу, і в цей же день керівник операції Роман Червінський вилітає з роботи без пояснень.
Далі офіцера-розвідника везуть на задньому сидінні з мішком на голові.

Кінець.