Спробую розповісти про свої враження. Буду писати те, що бачив. Якщо буде дещо не дуже гарне за деяку частину опозиції, то це не паплюження, просто все це дуже кидалося в очі, і не сказати про це неможливо. До Києва добралися без проблем. Два мікроавтобуса, один автобус побільше та п'ять легковушек. Поїздка була організована Свободою. Я спочатку хотів їхати сам, потягом. Вже і за квитки з'ясував, були вільні. До Києва харківською Шкодою, назад донецьким Хюндаєм. Але, потім в центрі побачив намет Свободи, підійшов до них та запитав, чи Свобода організовує поїздку в Київ 18 травня. Так, кажуть, підійдіть до офісу та запишіться. Пішов та записався.
Виїхали 18 числа о четвертій ранку. По дорозі бачили безліч величезних автобусів, на кшталт Неоплану, з антифашистами(читай - фашистами). О пів-дев'ятої добралися до Києва. Залишили авто біля метро Бориспільська та поїхали на метро до Майдана Незалежності. О десятій тридцять вишукувалися в колону та пішли до Європейської площі. Поступово там збиралися всі учасники мітингу.
Фото не робив, не було сил, спека стояла страшна. Тільки вистачило сил вилізти на парапет та зробити два фото. Я був спиною до УНІАНу, і ось вигляд наліво -
А це вигляд направо -
Десь о 12-30 колона рушила. Хрещатик звісно був перекритий. Повернули на Володимирську, наверх та на Софійську площу.Як видно з фото, більшість учасників представляли Свободу. І взагалі, вся акція, це був повний бенефіс Свободи. Якщо був драйв, то він був від Свободи. Лозунги "Зека геть!", "Янукович - фашист!", "Комуняку на гіляку!""Слава Україні!", "Героям слава!", "Україна понад усе!" та решта сприймалася на "ура", та скандувалися навіть киянами, що стояли на тротуарах. І це нормально. Свобода було у своєму середовище, і це був ії історичний момент, як екстра консервативної політичної сили. Віддаю їм належне та кажу "браво!"
Тільки підійшли до площі, як почався мітинг. Першою виступила Ірина Луценко.Як для Ірини Луценко, виступ гарний. Не буду передавати зміст тексту кожного виступаючого, він всім відомий. По великому рахунку, нічого нового сказано не було. Хтось ще виступав з маловідомих. Потім надали слово О.Турчинову, він оголосив декларацію про координацію дій на президентських виборах. Яка і була одразу підписана Тягнибоком, Яценюком та Кличко. Після цього відбувся виступ основних спічрайтерів опозиції та ії лідерів. Емоцйний Іллєнко, академічна Фаріон, політично-математично виверений Тягнибок. Свобода і тут була найкращою. Кличко, це просто жах. Якщо він взагалі, в ораторському мистецтві зможе дотягнути до рівня хоч би Януковича, то це буде його найважливіша перемога в житті. Хоча, що він буде робити з цим рівнем, невідомо. Хіба що разом з Азіровим в 95 кварталі виступати. Ну, і правильний, неголений Яценюк. Все вірно говорив, але все це тільки слова....ніяких закликів до дій.
Вразила Батьківщина. Неприємно вразила. По-перше, не приїхала наша, полтавська Батьківщина. Було тільки чотири людини. Як вони доїхали, самі, чи за сприяння осередку, не запитував. Не було сенсу. Сама така кількість і є відповіддю на всі запитання. Власне, я і не здивувався. Полтавський осередок Батьківщини давно вже шестеріт у регіоналів. Чому їх не розженуть, не знаю. Але це не все. Як тільки почався мітинг, цілі колони Батьківщини почали покидати його. Всі вони завертали на сусідню вулицю, і підозрюю, там роздавалися гроші. Хоча, стверджувати не буду. Це були діти. Від 18 до 20 років. Наштовхує на думку, що їхня присутність була проплачена. Як це не прикро говорити. Батьківщина нічому не вчиться.
За УДАР нема що і сказати. Ніякі.
І останнє. Склалося повноцінне враження, що всі ці люди, навіть Свобода, не знають, що робити. Було чітке усвідомлення, що вони розуміють, що роблять щось не те. А що треба робити, ніхто не знає, і ніхто не говорить. Можливо це накопичення потенційної енергії, не знаю. Якщо це так, то хай так і буде, але час йде, події набувають негативного розвитку з шаленою швидкістю, а відповідної реакції на них нема. Приходить на думку атмосфера під час виступу Юлії Тимошенко та атмосфера під час виступу сьогоднішніх лідерів. Коли виступає Юля, повітря а ж дзвенить. Ії хочеться слухати безкінечно. Відчувалося, що вона знає про що говорить, і що робити. Ії пасіонарність заряджає краще за будь-які лозунги та викривальні тиради. Чого не скажеш, при всій повазі до них, а ні до Тягнибока, а ні до Яценюка, ну а за Кличка і мови нема.
Ну оце і все. В чотири години ми поїхали до дому, і о восьмій годині були вже в Полтаві.
Можливо здасться, що ця розповідь песимістична. Не розчаровуйтеся. З власного досвіду знаю, що такі відчуття завжди передують майбутнім перемогам.
Слава Україні!
