хочу сюда!
 

Ольга

39 лет, весы, познакомится с парнем в возрасте 35-48 лет

Заметки с меткой «мои стихи»

На нашей улице – туман

На нашей улице – туман,

Завеса призрачных мистерий,

Молочно-белый океан

Скрывает контуры материй.

Где явь, где блажь, где ряд теней –

Неясно, всё смешалось очень,

И пятна жёлтые огней

Как маяки в пучинах ночи.

Протянешь руку – тает взгляд,

По кругу рыскает впустую,

Лишь чьи-то каблуки твердят

О том, что кто-то существует.


14.05.2016

Не судите

                                                          
                                Ах, сколько раз его прощала,
не хватит пальцев загибать.
Но что таить, душа страдала,
желая мщеньем отвечать…

Промчалось всё потоком бурным,
навряд ли детям рассказать.
Кому дано родиться мудрым,
конечно, будет осуждать…

Но не судите, люди, строго,
не может легким быть урок.
Наук великих очень много,
но не научат Жизни впрок…  

Втома

Втома – і день має зміст,

Вартість помітна на ціннику,

Й новий написаний лист

У нескінченнім щоденнику.

Втома – і терпне душа,

Хочеться снів, та з картинками,

І заростає межа

Поміж думками та вчинками.

Все, що відбулось колись,

Стало тепер аксіомою,

Сили тихенько вляглись

І називаються втомою.


12.05.2016

Души их пламень не погас

А водка сладкой не бывает,
Сиропа влей хоть килограмм,
Там рюмка сваи забивает,
Где горечь прикрывает срам,

И, вспоминая поимённо
Отчаянных, проживших жизнь,
Целуем флаг не покорённый
И продолжаем чью-то мысль,

Как будто спорим с полужестом
Оставленным в наследство нам,
И заполняя в рюмке место,
Мы наливаем двум богам,

Отцу, чтоб помнил всё земное
И матери родившей нас,
Чтоб где-то там за дальним зноем
Души их пламень не погас,

Чтобы светились, как и прежде,
Неповторимые глаза,
Чтоб смерть безропотной надежде
Не нажимала тормоза,

Чтоб звёздный дом ждал на пригорке
И хлеб был мягким на столе,
И ангел взглядом дальнозорким
Мог отыскать огонь в золе

Автор: Геращенко Сергей Иванович
             Sengey
             29.08.2018

Над землею.

Над землею.

Над хмарами.

Високо.

Там, де можна

Торкнутися

Янголів,

Чистий всесвіт народжував

Музику,

Джерело

Втаємничених

Символів.

І вона розмовляла

Із зорями,

Дарувала свою

Нерозгаданість,

Із людьми розмовляла,

Із хворими,

І хвороба звалась та –

Закоханість.


09.05.2016

Володарі, не смійте йти у тінь

Володарі, не смійте йти у тінь

І назавжди у забутті згубитись,

Відчуйте гнів майбутніх поколінь,

Яким вже не судилось народитись.

Почуйте тих, хто не побачить світ,

Нові стежки не прокладе полями,

Хто по собі не лишить заповіт,

Яскравими не вибухне ролями.

Вони могли зробити те, що ми

Боялись уявити навіть в мріях,

Вони могли здолати тлін пітьми

У відчуттях, реальності, подіях.

Ви вбили їх жагою перемог

Потрібних тільки вашому багатству,

Вас не бентежив біль чужих тривог,

Для вас добро – синонім святотатству.

Так не для вас обійми сновидінь,

Ласкаві, заспокійливі та милі,

Володарі, не смійте йти у тінь!

Дивіться вічно, що ви наробили.


08.05.2016

Кривое

    Кривые улицы кривые  топчут ноги
Кривые пятки обивают кривоватые пороги 
                           Кривые толки поперед кривых ухмылок
      Кривенький ластик  для  равнения  подтирок 
        Скривившись рожица  кривит  свою же  шею 
Кривое зеркало для кривоворожеи 
   Пусть любят все красивое  прямое ,
     Коза кривая все же вывезет в кривое.



   

Люди прячутся за именами

Люди прячутся за именами,

За датами, за словами,

За поступками, за дверями,

Не принуждают их – сами!

Сами в клетки и за заборы,

За обиды моря, за горы,

На улыбки – губ сжатых шторы,

Будто в души их лезут воры.

Будто спрятанный будет вечен.

Или им поделиться нечем?


07.05.2016

Коли я буду зовсім старий

Коли я буду зовсім старий

І розпрощаюся з волоссям,

То трохи навіженим стану,

А може й божевільним зовсім.

Буду змагатись з диваками

Та плутати важливі дати,

А ще за старими бабками

Почну, нарешті, упадати.

Скакати буду по маршрутках

Та з диким криком переможним

Із місць зганяти молодь хутко,

Бо я вже дід, мені все можна.

До лікарів почну відважно

Ломитись, в мене – нетерплячка,

А ще почну щодня уважно

Шукать улюблені болячки.

Оце буде тоді забава,

Яку не скоро ще забудуть!

Але одне мені цікаво –

Чи ти мені жувати будеш?


06.05.2016

Ах, мне не надо славословий,

Ах, мне не надо славословий,

Ношенья на руках,

И радостно стучащей, бодрой крови

В побеленных висках.

Ни радостно-тревожных ожиданий,

Непрожитых времён,

Ни встреч, ни обожжённых расставаний,

Мне нужен только сон.


05.05.2016