хочу сюда!
 

Marissan

37 лет, дева, познакомится с парнем в возрасте 30-41 лет

Заметки с меткой «мои стихи»

И двигал жизнь сердечный клапан

И двигал жизнь сердечный клапан,

Вверх-вниз, работой упоён,

Кто память только поцарапал,

А кто-то – врезался в неё

Словами, делом, взглядом или

Иной был способ, поверней,

И свысока за тем следили

Уколы звёздные огней.


12.01.2016

Знай, я чекаю на тебе

Якщо у сонця

Закінчиться сила

Й зорі зітліють

На небі,

Вітер зірве

Та сховає вітрила,

Знай, я чекаю

На тебе.

 

Якщо життя відсахнеться

Та вдача

Не нагадає

Про себе,

Й дні будуть йти

Так, як їм заманеться,

Знай, я чекаю

На тебе.

 

Якщо у погляді,

Слові твоєму

Більш не відчують

Потреби,

Й доля для інших

Напише поеми,

Знай, я чекаю

На тебе.

 

Якщо із Богом

Не вийде розмови

Й кроки потонуть

В халепі,

Та навпаки,

Якщо буде чудово,

Знай, я чекаю

На тебе.


12.01.2016

Без тебе не існує мене..

"Без тебе – згорить літо. 
Без тебе – не прийде весна. 
Без тебе – зів'януть квіти. 
Без тебе – лишуся одна. 
Без тебе – вночі не засну. 
Без тебе – вічна зима. 
Без тебе – просто помру. 
Без тебе – щастя нема.
Без тебе – на все байдуже. 
Без тебе – зникнуть слова. 
Без тебе – замерзну дуже. 
Без тебе – колом голова. 
Без тебе – немає бажання. 
Без тебе – кислий настрій. 
Без тебе – піде кохання. 
Без тебе – життя згасне. 
Без тебе – серце на частки. 
Без тебе – світ за очі. 
Без тебе – тіло на шматки.
Без тебе – холодні ночі. 
Без тебе – зійду з розуму. 
Без тебе – в мить посивію. 
Без тебе – буду голодною. 
Без тебе – жити не смію. 
Без тебе – очі в сльозах. 
Без тебе – не існує снів. 
Без тебе – хаос і крах. 
Без тебе – в муках дні... 
Без тебе – опущу руки. 
Без тебе – взагалі не встану. 
Без тебе – гірше отрути. 
Без тебе – усміхатись не стану. 
Без тебе – сльози ливнем. 
Без тебе – чорні хмари. 
Без тебе – гроза грима. 
Без тебе - в серце удари. 
Без тебе – не уявляю. 
Без тебе – як же без тебе?.. 
Без тебе – знай, помираю. 
Без тебе – не існує мене."
_____________________
28.02.2015


















Здається, що це – професія

Здається, що це – професія,

За це, ніби, платять гроші,

Гризуться, як шавки, конфесії,

Гризуться й убогі, й вельможі.

Й не соромно їм лицемірити,

Доводячи свою думку,

Що тільки по-їхньому вірити

Правильно, решта – до пекла струнко.

Який їсти хліб, як пити вино,

Яку обирати дорогу,

Нібито Богові не все одно,

Як вірити треба у Нього.


11.01.2016

Небо у ночи в плену

Небо у ночи в плену,

Тучи берет нахлобучило,

Рвёт на куски тишину

Весельный выкрик уключины.

Это, свой начав отсчёт,

И, подавляя истерику,

Лодка событий плывёт,

Раз оттолкнувшись от берега.

Тут был оставлен закат,

Брошены были тревожности,

Лодке вернуться назад

Смысла нет до невозможности.

Время теряет длину,

Но до вниманья голодное,

Небо у ночи в плену,

Лодка событий – свободная.


11.01.2016

Январь на зиму – не похож

Январь на зиму – не похож,

Хоть он богатый белым цветом,

Но на дворе буянит дождь

И перечёркивает это.

Пусть равнодушен он к теплу,

И месяц вроде бы и зимний,

Январь стекает по стеклу,

Поддавшись козням мокрым ливня.

И всё равно что завтра ждёт,

Он не приемлет аргументов,

А утром будет гололёд

Считать количество клиентов.


11.01.2016

Мне говорят, что всё решили

Мне говорят, что всё решили

За нас – куда поставить ногу,

Куда смотреть, клониться или

Что подобрать себе в дорогу.

Что говорить, как дни сжигать,

Себя оправдывая яро,

Что помнить и чего не знать,

Что спрятать в глубине футляра

Своей души. Да и её

Ведут за нас к последней точке,

Где ждёт поживы вороньё,

Не заикаясь об отсрочке.

А там, в конце, пускать под нож

Святых и грешных – без разбора,

Но я не верю ни на грош

И рвусь вести с богами споры.


10.01.2016

Пробачте дні, що вас змінив на ночі

Пробачте дні, що вас змінив на ночі,

Ви – добрі, теплі, сонячні такі,

Та ночі, незрівняні і співочі,

У почуттях відверті та п’янкі.

Є у ночей і те, що вам бракує –

Ледь-ледь відчутний присмак таємниць,

Він серце розтривожене гамує

До перших жвавих сполохів зірниць.


10.01.2016

Глухие

Он на коленях просил-

ВелИк- от него не убудет

Люди , будьте же люди

Их на коленях просил.

Бедный. Он вечно жил

Чудом платил за чудо

Было так, есть , может,  будет

Бог на коленях просил:

Люди , станьте же люди

Мало осталось сил.

Плакали мирром иконы

Перезаконив Законы,

Люди били поклоны,

Сами себя искусив 

 

Страшно что так неразборчив

Божий речитатив. 

Виявляється...

Виявляється,

Іноді небо схиляється

Перед впертістю,

Що має добру мету.

Втім, це не впертість,

Це – мрія,

Яку тільки Бог

Розуміє,

А людство… А людство

Навіть не вміє

Розгледіти мрію ту.

 

Виявляється,

І неймовірне збувається,

Хоч і не завжди,

І зовсім не швидко,

Швидше підрахувати

Зорі,

Навіть ті, яких і не видко

У тому небесному

Морі,

Що ховає кометні

Сліди.

 

Виявляється,

В тебе майбутнє вдивляється,

Нехай і здається,

Що воно не настане

Ніколи.

Та воно точно настане,

Як тільки сонце над обрієм

Встане,

І вже воно є,

Яке є, та твоє,

І ніч на шматки розколе.


10.01.2016