хочу сюда!
 

Ксюша

30 лет, весы, познакомится с парнем в возрасте 28-40 лет

Заметки с меткой «мои стихи»

Спливає час...

Спливає час потоком голубим,
Життя давно закінчилися жарти,
Твій п'єдестал не зайнятий ніким,
Його ніхто, повір мені, не вартий.
Нема на світі жодної душі,
Якій би я дозволив там побути,
Людей багато, та вони - чужі,
Моєї їм не подолати смути.
Мені допомогти їм не дано.
До цього звик. Іду уже за обрій.
І що зі мною буде - все одно,
Аби тобі було на світі добре.

14.12.2015

Чистый путь. Мороз и ельник...

Чистый путь. Мороз и ельник.
Взгляды пристальные звёзд,
С воскресенья в понедельник
Перекинут ночи мост.
Тишины - как не бывало,
Где-то ухает сова,
Сочиняется помалу
Века новая глава.
От заката до востока
И от севера на юг
Не кончается дорога,
Ей кончаться - недосуг.
Жизнь такая непоседа,
За собой увлечь? Шутя!
И по ней я еду, еду,
Даже с места не сходя.

14.12.2015

Сегодня то же, что всегда...

Сегодня то же, что всегда - 
Минут привычное дрожанье,
Событий мутная вода
И века вечное молчанье.
Стада бегущие людей,
Без смысла, лишь бы дело было,
Крик самому себе - "Не смей!
Не смей впустую тратить силы!"
И ожидание... Чего?
Чем удивит ещё пространство?
Хочу я только одного - 
Взорвать пустое постоянство.

14.12.2015

А я неправильний сьогодні

А я неправильний сьогодні,

А, втім, і вчора був таким,

В моїх віршах – сумна безодня

В моїх очах – тривоги дим.

В моїй душі – неоднозначність,

Є сенс, а іноді – нема,

Шалена вчинків необачність

І мрій – на ціле синема.

І серце, що життя колише,

Слів не боїться полину,

Воно боїться тільки тишу

Й нерозуміння глибину.


13.12.2015

Рисует белой пудрой мгла

Рисует белой пудрой мгла

Холодные рассказы,

И туч сливаются тела,

И корчатся в экстазе.

Какой волнующий сюжет!

Величественный, страстный!

На щёках проступает цвет

Нескромный, ярко-красный.

Под снегом сгорбились дома

И вместе дремлют дружно,

Совсем нетихая зима

И так, наверно, нужно.


13.12.2015

Декабрь звёзд рассыпал груду

Декабрь звёзд рассыпал груду

И тишиною пропитал,

Луны катилось в небе блюдо

В извечных поисках начал.

Игру оставив цветовую,

Десятый сон смотрел восход,

И ночь, холодным поцелуем,

Из луж ковала тонкий лёд.


13.12.2015

Було нестерпно й темно у очах

Було нестерпно й темно у очах,
Пекло у горлі розумінням гірким,
Котилось серце у провалля з гірки,
Коли Ви розчинялися у снах.
Коли Ви йшли туди, де голос мій
Вас огорнути ніжно не посміє,
Де поруч з Вами тінь моя не мліє
Та меркне блиск розбурханих стихій.
Та що з того, що зараз невловимі?
Я Вас зберіг у спогадах та римі.

12.12.2015

Ти хто?

Ти хто? І хто тебе послав?

Скажи, хіба тобі так важко?

Моїх думок пекучий сплав

Та невловима синя пташка.

Ти хто? Чому пізнав тебе?

Твою ходу, твій погляд, коси,

Чом моє серце, не скупе,

Уже благає: «Досить! Досить!»

Ти хто? Й навіщо саме ти?

Жива, яскрава, загадкова.

Пора просити: «Відпусти…»

Та я не знаю цього слова.


12.12.2015

До всього звичка є лише в словах

До всього звичка є лише в словах,
А у житті насправді все складніше,
І знову рими на папері пише
Фантомний біль по молодих роках.
О, скільки шани білому листку,
Квадратному шматочку целюлози!
Та це єдині ліки від загрози
Вкотитись в тиху старість на візку.

12.12.2015

Містам, країнам та цілим народам

Містам, країнам та цілим народам

Душі моєї хтось відкриє суть,

Вони забудуть про печаль та лють,

Думки їх, покривавлені, поснуть

Навіки. Й тільки добрі розцвітуть,

Буде це точно, та не зараз, згодом,

Коли земний завершиться мій путь.

Я вдячний за увагу хоч таку.


11.12.2015