Продовжую свої казки Шахерезади 
Отже з ранку до обіда я пила мінеральну водичку, снідала-обідала, приймала мінеральні ванни і просто прогулювалась по навколишнім місцям. А після обіду ми їздили на екскурсії.
Одна з екскурсій була до водоспаду Шипіт. Шлях наш пролягав через село Пилипець звідки родом перша жінка Назарія Яремчука і бувший голова ЦИК Михайло Рябець.
Дорогою до водоспаду я милувалась місцевим колоритом. Цікаво, що тут у людей майже немає огорожі дворів і між дворами 
А в цьому дворі бігав кролик прямо по двору, він он там вдалині чорніє біля кутка будинка. І ще сподобалась цікава поштова скринька
На порозі іншого дому сиділа собака-охраняка )))
Ось ще один колодязь. Наче такий як я там бачила, але трішки видозмінений
І ще зустрівся цікавий гараж з пляшок з-під пива, правда ще не добудований.
Майже у кожному дворі велика кількість квітів і звичайно ж Червона рута
Спочатку ми заїхали на гору, звідки побачили прекрасні краєвиди, наїлись чорниць і малини і назбирали іван-чаю та звіробою
Там же ми бачили збирачів чорниць, у них зараз саме жнива Люди звечора заходять на полонини, ночують там, а з самого ранку починають збирати чорницю. Оце бабуся з онуком, які вже йшли вниз із зібраною чорницею.
Вже прямуючи до водоспаду ми побачили як в небі парили любителі екстриму. Дуже цікаво було спостерігати їх політ
Тепер йдемо дорогою до водоспаду. На початку шляху нас зустрічала цікава господиня Ми розпочали з нею фотосесію. Спочатку її саму фотографували, тоді вже осміліли і почали фоткатись з нею майже в обнімку. Нарешті їй це набридло, вона розсердилась на нас і почала сердито хрокати і намагатись хапнути ротом найближчого до неї. Загнавши нас у кропиву, пішла далі їсти травичку, а ми пішли до водоспаду )))
І ось повернувши за гірський куток нам відкрився Шипіт
Звичайно коли стоїш там на верху, то вже Шипотом його і не назвеш, бо ті хто стоять на горі, майже не чують тих, хто стоїть внизу. Нафотографувавшись, набрьохавшись у свіжій чистесенькій водичці ми поїхали віпочивати.
На наступний день наша подорож пролягала мимо Теребле-Рицької ГЕС, у напрямку міста Хуст і до солених купалень села Велятино.
На межі Міжгірського і Хустського районів збудована унікальна Гідроелектростанція. Єдина Гідроелектростанція, яка збудована на двох паралельних гірських річках. Річка Теребля знаходиться на горі, а річка Ріка протікає внизу. На горі створили Вільшанське водосховище і сполучили між собою дві річки.
(с) Немного истории. Идею построить Теребля-Рикскую ГЭС такой, какая она есть сейчас, еще до Второй Мировой войны вынашивали венгерские и чешские специалисты по водной энергетике.
Постройку плотины в селе Вильшаны усложняли постоянные оползни. Чтобы как-то решить эту проблему строители «навешивали» бетонные блоки на склоны, оставляя в них «окна», и врезались в берега из середины бетонного массива. Потом «окна» были замурованы. На постройку плотины ушло 200000 кубических метров бетона.
Туннель в скале бурили с двух сторон. Когда перегородка между встречными туннелями была пробита, оказалось, что ось туннелей не совпадала на 2 см.
Как-то, во время бурения, вдруг прорвало одну из стенок, и на строителей хлынул очень мощный поток воды. Когда специалисты, наблюдая за динамикой изменения объема воды, пришли к выводу что совершенно неизвестно, сколько будет продолжаться выток вод, было принято решение во чтобы то ни стало, «закупорить» выходное отверстие. Десять дней строители боролись со стихией и все-таки "остановили" воду.
Зима 1957 года была сложнейшим испытанием для молодой ГЭС. В горах резко выпало 1,5 метра снега после чего начался сильный ливень. Сразу за ливнем – 5-тибальное землетрясение в селе Нижний Быстрый. В итоге. Из туннеля через трещину хлынула вода, и стала дополнительно подмывать склон, многократно увеличивая возможность возникновения оползней. К счастью, ничего не случилось. Запас прочности при проектировании был достаточен. http://novostey.net/ges/
Прямуючи далі ми проїхали село Іза, в якому майже біля кожного двору стоять плетені з лози вироби. Це цікаве видовище.
Село Велятино нічого особливого з себе не представляє, єдине що там є солені купальні. Кажуть, що то з-під землі б"є джерело гарячої соленої води. Вода там там дійсно супер солена, бо ні на Чорному морі, ні тим більше на Азовському вода так не тримає як тут. Можна взагалі не рухатись і все одно будеш на поверхні )) Я не фоткала, бо не брала туди фотоапарат
Біля входу в купальні стоїть Пинтя Велєт, засновник цього села
Дорогою назад ми проїздили мимо сучасного збудованого замку, який тепер є Будинком одруження міста Хуст. Гарна будівля.
А у вікно бусика я видивилась церкву цікавої форми. Жаль, що не було можливості зайти і роздивитись її поближче і в середині.
Так що накупавшись у майже Закарпатському морі ми розімлілі повертаємось назад.
Треба відпочити, набратись сил, бо завтра нас чекала довга, але цікава подорож по замкам Закарпаття. Далі буде 
