«Нет надобности преуменьшать роль, сыгранную в создании большевизма и подлинного участия в русской революции, интернациональных евреев-атеистов. Более того, главное вдохновение и движущая сила исходят от еврейских вождей. В советских учреждениях преобладание евреев более чем удивительно, И главную часть в проведении системы террора учреждённого чрезвычайной Комиссией по борьбе с контрреволюцией, была осуществлена евреями и, в некоторых случаях, еврейками. Такая же дьявольская известность была достигнута евреями в период террора, когда Венгрией правил Бэла Кун. Похоже, что Евангелию Христа и проповеди антихриста предначертано было родиться в недрах одного и того же народа, и что эта мистическая и таинственная раса была избрана для высших проявлений как божественного, так и дьявольского.... Всемирный заговор для ниспровержения культуры и переделки общества на началах остановки прогресса, завистливой злобы и немыслимого равенства продолжал непрерывно расти. Он (заговор) был главной пружиной всех подрывных движений 19-го столетия; и, наконец, сейчас эта шайка необычных личностей, подонков больших городов Европы и Америки, схватила за волосы у держит в своих руках русский народ, фактически став безраздельным хозяином громадной империи. Нет нужды преувеличивать роль этих интернациональных и большей частью безбожных евреев в создании большевизма и в проведении русской революции. Их роль несомненно очень велика, вероятно она значительно перевешивает роль всех остальных».

Из речи У.Черчилля, произнессённой в Палате Представителей 5 ноября 1919 г.

Сьогодні мене запросили на пурім.

Для мене це було дуже почесно та приємно.. Навіть трішки несподівано, але від цього ще більше приємно.

Пурім - єврейське свято. В цей день вони святкують фізичне врятування єврейства від загибелі. Вони п'ють та їдять, читають Звитки Естер, роблять подарунки бідним євреям, а також пригощають близьких та друзів різними стравами. В цей день вони стають ближчими один до одного, більш об'єднаними, доброзичливими..

Мені казали, що в цей день обов'язково напиватись.. Але традиції кажуть, що не обов'язково. Раджено пити більше ніж звичайно, а їсти - солодше, і гуляти довше. Саме цей день, на святі, коли пили багато вина, Естер умовила Артаксеркса змінити своє рішення про знищення народності. Але ці деталі я дізнався тільки зараз, коли вже прийшов та пошукав в інтернеті. А на святі чув зовсім різні речі, які принципово практично не відрізнялись від того, про що я дізнався з офіційних джерел (-:

Святкування на яке мене запросили проходило в клубі Тайм-Аут. Було весело. Всі веселились, танцювали, виступали... А які були костюми!! АХ!!! Очі милувались цим видовищем!

Я щиро вдячний Роман_тику, Алі та Леї за запрошення! Хай вам буде більше добра та здоров'я в житті за таке тепле ставлення до мене!

 

Закон 6. Еврей, сделавшийся акумом (християнином), проклят до такой степени, что даже когда он жертвует в синагогу свечи или же нечто подобное, то принимать их воспрещено.

Закон 13. Еврейской акушерке не только разрешено, но она обязана помогать в шабаш еврейке и при этом совершить все, что при иных условиях оскверняло бы шабаш. Наоборот, помогать акумке (христианке) запрещается даже, когда это возможно было бы сделать без осквернения шабаша, ибо она должна рассматриваться как животное.

Закон 16. Во время Халмагоэда (праздника евреев, выпадающего на весну и осень) всякая торговая деятельность строго воспрещается, однако, дозволено растовщичествовать с акумом, так как лихоимствовать с акумом приятно Господу Богу во всякое время. Закон 23. Свидетелями могут считаться лишь те, которые именуются людьми. Что же касается акума, либо еврея, который сделался акумом и который еще хуже (природного) акума, то они никак не могут считаться людьми, стало быть и их свидетельские показания не имеют никакого значения.

Закон 25. Граждане (т.е. евреи) одной общины имеют право запрещать купцам из других местностей приходить к ним и продавать товары дешевле, за исключением того случая, когда товары иногородних лучше, нежели у местных жителей. Тогда последние не могут запретить этого, так как покупатели получили бы лучший товар. Но это может быть, разумеется, допускаемо лишь там, где покупатели также евреи. Там же, где покупатели акумы, там иногородним можно запретить, и это потому, что дозволение сделать акуму добро считается грехом; ведь у нас (евреев) признается за основное правило, что можно бросить кусок мяса собаке, но отнюдь не дарить его нохри (христианину), так как собака лучше нохри (христианина).

Повний текст тут

Довідка: Шулхан арух (ивр. , букв. «накрытый стол»; ср. Иез.23:41) — кодекс практических положений Устного Закона, созданный Йосефом Каро, который подвел итог кодификативной деятельности галахических авторитетов многих поколений. Шулхан арух — основное руководство по извлечению практической галахи, признанное всеми, без исключения, направлениями иудаизма, признающими Устный Закон. Его используют и изучают иудеи по всему миру уже несколько столетий. (Wikipedia)

Для сіонізму, який став основою державної політики Ізраїлю, притаманні такі ознаки, як войовничий расизм, шовінізм, насильство, тоталітаризм, мілітаризм, агресія, що максимально зближують його із загальноприйнятим визначенням фашизму.Неодноразово засуджували різноманітні прояви сіонізму Генеральна Асамблея ООН, Парламентська Асамблея Ради Європи та інші авторитетні міжнародні організації (...) На думку Е. Кайє, яка виросла в ортодоксальній юдейській родині, “ознакою істинно правовірного хасида чи ортодоксального єврея, так само як і багатьох інших євреїв, є очевидна ненависть до неєвреїв”(...) Ця “брудна робота сіонізму” здійснюється не тільки в Ізраїлі, а й далеко за його межами. Наприклад, до вже давно існуючих Всесвітнього та Європейського єврейських конгресів і сіоністських організацій нині долучилися Сіо­ністська федерація України (перша в СНД) та Євроазіатський єврейський конгрес, до роботи якого планується залу­чити Японію, Індію, Монголію, Австралію та інші країни. При цьому в сучасному сіонізмі, за визнанням його акти­вістів, серед різноманітних течій (державний, практичний, об’єднаний, релігійний, соціалістичний, ревізіоністський, духовний і навіть сіоністський сіонізм) перемагає найодіозніша — духовний сіонізм. Засновник цієї течії Ахад Гаам (Ашер Гінзберг, 1856-1927 рр., уродженець Сквири Київ­ської області), який народився в хасидській родині й одружився з онукою Менахема Менделя Шнеєрсона — заснов­ника “ультраортодоксальної неонацистської секти в хасидизмі”, “мета якої — всесвітня експансія”. Саме Ашеру Гінзбергу належить праця “Переоцінка цінностей” (а за даними французької дослідниці Л. Фрай, єврейського публіциста Е. Ходоса та інших джерел — ще й скан­дально відомі “Протоколи сіонських мудреців”), у якій він відверто викладає свої расистські, юдеонацистські погляди: “Ця нація володарюватиме над іншими. І ця нація є Ізраїль, яка серед інших народів є справді найвищим типом людства... і має волю стати господарем Всесвіту, незважаючи на те, чого це може коштувати масам нижчих істот і нижчих народів, на лихоліття, від яких вони можуть постраждати”. Саме найпоширеніший “духовний” сіонізм, заснований Ахадом Гаамом, на думку окремих до­слідників, разом з “юдеонацистською сектою” Хабад є візитівкою сучасного нацизму, що прагне до світового панування. Генеральний директор інформаційно-аналітичного агентства при Управлінні справами президента РФ А. Ігнатов стверджує: “Ключовим фактором, що впливає на сучасні глобалізаційні процеси, є діяльність Світового уряду”, влада в якому узурпована “хасидсько-парамасонською гру­пою”, орієнтованою на “інтереси нечисленної еліти, об’єд­наної етнічною спорідненістю та ініціацією в ложах деструктивної спрямованості”. Зв’язок сіонізму з масонськими ложами дуже давній. Своєрідним “надмасонством” російський дослідник, док­тор наук О. Платонов вважає міжнародну єврейську ложу “Бнай-Брит” (“Сини Завіту”), засновану ще 1843 року у США і нерозривно пов’язану з міжнародним сіонізмом. У 1913 р. за сприяння цієї масонської організації в США було створено так звану Антидифамаційну лігу (АДЛ), яку, за словами відомого єврейського пуб­ліциста А. Лілієнталя, “можна було б назвати “єврейським гестапо” або найбільшою неурядовою системою шпигунства”, з якою “синагоги й рабини безсоромно співробітни­чають”.

Серед єврейських організацій, які плодяться нині в ба­гатьох державах світу, є й відверто воєнізовані структури, що діють під патронатом посольств Ізраїлю та його спец-служб. Так, в обласних центрах України й інших країв СНД створено організації “Бейтар" — воєнізований моло­діжний рух, вихованці якого згодом формують підрозділи ізраїльської армії НАХАЛЬ (абревіатура слів “Воююча молодь піонерів”). Підрозділи НАХАЛЬ використовуються, як зазначається в Інструкції для вожатого в зимових табо­рах СНД (видана єврейським агентством “Сохнут” в Ізраїлі), “у бойових діях у тилу супротивника і для знищен-ня гнізд терористів”. “Бейтар” входить до “На­ціональної військової організації” (ЕЦЕЛЬ) разом із так званими ревізіоністами - членами терористичного, по суті, руху, які діють, відповідно до тієї ж інструкції, “мето­дами насильства й збройної боротьби”. У створенні “осередків НАХАЛЬ” бере участь і організація “Молодий страж”, одним з оcновних принципів якої є “національний фанатизм - сіонізм, що не визнає компро­місів”. Ці воєнізовані молодіжні організації “на­ціональних фанатиків і терористів”, покликані “діяти в тилу супротивника”, активно створюються нині в незалежних державах під патронатом посольств Ізраїлю, що не може не викликати обґрунтованої тривоги за національну безпеку цих країн, і насамперед України. При цьому сіоністи (часто люди нерелігійні) використовують старі й досить безглузді міфи про “обраність” євреїв. “Саме у процесі секуляризації народився цілком реальний єврейський шовінізм, — стверд­жує єврейська письменниця й соціолог X. Арендт. — Уяв­лення про обраність євреїв перетворилося... на уявлення, що євреї нібито сіль землі. З цього моменту стара релігійна концепція обраності перестає бути сутністю юдаїзму й стає сутністю єврейства”

Тези з доповіді Георгія Щокіна в Центрі імені Заєда при Лізі Арабських Держав

(Абу-Дабі, 2 жовтня 2002р.)

Издано в Тель-Авиве в 1958 г. Евреи! Любите друг друга, помогайте друг другу. Помогайте друг другу, даже если ненавидите друг друга! (...) Помогайте друг другу, не бойтесь прослыть националистами, не бойтесь протекционизма - это наш главный инструмент. Наш национализм интернационален и поэтому вечен. В него открыты двери евреям всех национальностей, всех вероисповеданий, всех партий. Истинный интернационализм только тот, что кровными узами связан с еврейством, все остальное - провокация и обман. Шире привлекайте людей, близких по крови, только они обеспечат вам желательную биосферу.(...) Готовьте еврейскую молодежь принять эстафету поколений. Пусть каждое поколение неевреев сталкивается с нашей глубоко эшелонированной обороной. Каждый раз, когда со сцены уходит старшее поколение, на его смену должна встать еще более мощная когорта заблаговременно подготовленных и окрепших молодых евреев. Для этого необходимо как можно раньше выдвигать на руководящие должности наших молодых людей, доказывая их зрелость и гениальность. Пусть пока это не так, они дозреют на должности. Кто у власти, тот и прав. Мы должны передать нашим детям больше, чем мы приняли от отцов, а те, сохранив и, преумножив принятое, передадут его в свою очередь потомкам. В реемственности поколений - наша сила, наша стабильность, наше бессмертие.(...) Русские не способны глубоко мыслить, анализировать и делать глубокие обобщения. Они подобны свиньям, которые живут, уткнувшись рылом в землю, не подозревая, что есть небо. (...) Все, что они имеют сегодня - это наше в их временном пользовании. Взять у них то, что нам завещано богом - это наша задача.(...) Когда двое русских дерутся - выигрывает еврей. Натравливайте русских друг на друга, возбуждайте и подогревайте в них зависть друг к другу. Делайте это всегда под прикрытием доброжелательности, незаметно и тонко. Пусть они дерутся между собой, вы же становитесь всегда арбитром.(...) Русские не умеют жить и не умеют ставить перед собой задачи. Мы ставим перед ними эфемерные задачи, а они пытаются их решать.(...) Нет аморальных вещей, если они способствуют утверждению и процветанию нашего народа. Цель освящает средства (...) Гои глупы и грубы настолько, что не умеют даже лгать. Свою примитивность и глупость они, опять же, называют честностью и порядочностью, хотя по природе своей они лживы и бесчестны. Свойственную себе примитивность они в древние времена называли варварством, в средние века - рыцарством, а позднее - джентльменством. Из-за пустых принципов они кончали жизнь самоубийством. Пусть они подолжают делать это! (...) Говорите и поступайте уверенно, напористо и агрессивно, обескураживающе и ошеломляюще. Больше шума и словесной мишуры, больше непонятного и наукообразного. Создавайте теории, гипотезы, направления, школы, методы реальные и нереальные; чем экстравагантнее, тем лучше! (...) Если какой-нибудь умник попытается разоблачить вас, остальные не станут его слушать и осудят, потому что, разоблачая вас, он уличил их в глупости, а это толпа не прощает.(...) Играйте на сердоболии русских. Изображайте из себя бедных и несчастных, вызывайте к себе жалость и симпатию, распускайте слухи о народе - вечном страдальце, о гонениях в прошлом и дискриминации в настоящем. Тактика "бедного еврея" проверена тысячелетиями! (...) Бог наш завещал нам владеть миром - мы им владеем. Наша задача - удержать мир в наших руках. Держите в своих руках средства пропаганды и информации: печать, радио, телевидение, кино. Нужно и далее проникать в аппарат партийного и государственного управления. Вокруг любого вопроса формируйте общественное мнение с учетом наших национальных интересов. (...) Особое внимание уделяйте непокорным, упрямым, которые не хотят склонить головы перед нашим превосходством, не хотят работать на нас и противодействуют нашей практике и политике. Из таких людей рано или поздно формируются антисемиты. Не позволяйте вырасти из маленьких антисемитов большим погромщикам! Пусть они в зародыше зачахнут с их упрямой идеей национального достоинства. (...) Либо наш порядок, либо полная дезорганизация. Там, где хотят обойтись без нас, должен быть хаос! Делайте так, чтобы беспорядок продолжался до тех пор, пока измученные гои, отчаявшись, не попросят нас взять власть в свои руки и обеспечить им спокойную жизнь.(...) Среди гоев проповедуйте, насаждайте христианские "добродетели", сами же оставайтесь непримиримыми в душе и твердыми.(...)

Окрепнув материально в странах рассеяния, собрав с них свою дань, время от времени мы собираемся на земле своих предков для того, чтобы укрепить наш дух, наши силы, наши символы, нашу веру в единство.

Мы собираемся для того, чтобы снова разойтись. И так во все века. Уривки, повний текст тут

Ненависть, да еще от предрассудков — вот в чем обвиняют евреи коренное население. Но если уж зашла речь о предрассудках, то как вы думаете: еврей менее питает предрассудков к русскому, чем русский к еврею? Не побольше ли? Вот я вам представил примеры того, как относится русское простолюдье к еврею: а у меня перед глазами письма евреев, да не из простонародья, а образованных евреев, и — сколько ненависти в этих письмах к «коренному населению»! А, главное, — пишут, да и не примечают этого сами...

Но, не вникая в суть и в глубину предмета, можно изобразить хотя некоторые признаки этого status in statu, по крайней мере, хоть наружно. Признаки эти: отчужденность и отчудимость на степени религиозного догмата, неслиянность, вера в то, что существует в мире лишь одна народная личность — еврей, а другие хоть есть, но все равно надо считать, что как бы их и не существовало. «Выйди из народов и составь свою особь, и знай, что с сих пор ты един у Бога, остальных истреби, или в рабов обрати, или эксплуатируй. Верь в победу над всем миром, верь, что все покориться тебе. Строго всем гнушайся, и ни с кем в быту своем не общайся. И даже когда лишишься земли своей, политической личности своей, даже когда рассеян будешь по лицу всей земли, между всеми народами — все равно, — верь всему тому, что тебе обещано, раз и навсегда, верь тому, что все сбудется, а пока живи, гнушайся, еденись и эксплуатируй, и — ожидай, ожидай»... Вот суть идеи этого status in statu, а затем, конечно, есть внутренние, а, может быть, и таинственные законы, ограждающие эту идею...

И вместо того, чтоб, напротив, влиянием своим поднять уровень образования, усилить знание, породить экономическую способность в коренном населении, вместо того еврей, где ни поселялся, там еще пуще унижал и развращал народ, там еще больше приникало человечество, еще больше падал уровень образования, еще отвратительнее распространялась безвыходная, бесчеловечная бедность, а с нею и отчаяние. В окраинах наших спросите коренное население, что двигает евреев и что двигало их столько веков? Получите единогласный ответ: безжалостность; «двигали им столько веков одна лишь к нам безжалостность и одна только жажда напитаться нашим потом и кровью». И действительно, вся деятельность евреев в этих наших окраинах заключалась лишь в постановке коренного населения сколь возможно в безвыходную от себя зависимость, пользуясь местными законами. О, тут они всегда находили возможность пользоваться правами и законами. Они всегда умели водить дружбу с теми, от которых зависел народ и уж не им бы роптать хоть тут-то на малые свои права сравнительно с коренным населением. Довольно они их получали у нас, этих прав, над коренным населением. Что становилось, в десятилетия и столетия, с русским народом там, где поселялись евреи — о том свидетельствует история наших русских окраин. И что же? Укажите на какое-нибудь другое племя из русских инородцев, которое бы, по ужасному влиянию своему, могло бы равняться в этом смысле с евреем? Не найдете такого; в этом смысле евреи сохраняют всю свою оригинальность перед другими русскими инородцами, а причина тому, конечно, этот status in statu его, дух которого дышит именно этой безжалостностью ко всему, что не есть еврей, к этому неуважению ко всякому народу и племени и ко всякому человеческому существу, кто не есть еврей.

А безжалостность к низшим массам, а падение братства, а эксплуатация богатого бедным, — о, конечно, все это было и прежде и всегда, но — ноне возводилось же на степень высшей правды и науки, но осуждалось же христианством, а теперь, напротив, возводится в добродетель. Стало быть, не даром же все таки царят там повсеместно евреи на биржах, не даром же они движут капиталами, не даром же они властители кредита и не даром, повторяю это, они же властители и всей международной политики, и что будет дальше — конечно и с самими евреями: близится их царство, полное их царство! Наступает вполне торжество идей, перед которыми никнуть чувства человеколюбия, жажда правды, чувства христианские, национальные и даже народной гордости европейских народов. Наступает, напротив, материализм, слепая, плотоядная жажда личного материального обеспечения, жажда личного накопления денег всеми средствами — вот все, что признано за высшую цель, за разумное, за свободу. Засмеются и скажут, что это там вовсе не от евреев. Конечно, не от одних евреев, но если евреи окончательно восторжествовали и процвели в Европе именно тогда, когда там восторжествовали эти новые начала даже до степени возведения их в нравственный принцип, то нельзя не заключить, что и евреи приложили тут своего влияния. Наши оппоненты указывают, что евреи, напротив, бедны, повсеместно даже бедны, а в России особенно, что только самая верхушка евреев богата, банкиры и цари бирж, а из остальных евреев чуть ли не девять десятых их — мечутся из-за куска хлеба, предлагают куртаж, ищут где бы урвать копейку на хлеб. Что же это обозначает? Не значит ли это именно, что в самом труд евреев (т. е. огромного большинства их, по крайней мере), в самой эксплуатации их заключается нечто неправильное, ненормальное, нечто неестественное, несущее само в себе свою кару. Еврей предлагает посредничество, торгует чужим трудом. Капитал есть накопленный труд; еврей любит торговать чужим трудом! Но все же это пока ничего не изменяет: зато верхушка евреев воцаряется над человечеством все сильнее и тверже и стремится дать миру свой облик и свою суть».

Фёдор Михайлович Достоевский "Status in statu. Государство в государстве. Сорок веков бытия."
«Дневник писателя за 1877 г.», Ф. М. Достоевский,
т. II, часть I, стр. 93-99, С.-Петербург, 1895 г.

...Але, роздивляючися в наших краєвих відносинах, добачаємо величезне число фактів, що потверджують влучну характеристику д. Носсіга та його остаточний висновок, по якому "тип жидівський пересічно сильніший у боротьбі за існування, але морально стоїть набагато нижче від нежидівського, має більше бистроти та витривалості, але також більше зарозумілості, амбіції та безсовісності" ("Рrzeg. spol", 1886, т.2, с. 232). Не тільки ті індивідуальні прикмети жидівського типу, але особливо племінна лучність жидів та їх релігійно-суспільні організації, кагали, дають їм величезну перевагу в боротьбі з місцевою людністю, особливо над людністю так відмінно зорганізованою, як польська й руська. Майже вся торгівля в Галичині і весь краєвий промисл держаться в руках жидів. Шляхетська інституція, звана пропінацією, їм завдячує свій розквіт і своє так тривке існування, бо жиди як орендарі держать в руках вишинк гарячих напоїв і стараються якнайширше "пропагувати" їх консумцію. Велика часть більшої земельної власності також у їх руках, але й тут велика часть жидів замість "управи" вносить тільки визиск і масовану руїну. Яким способом, методою сарани, кидаються жиди на більшу власність деяких повітів, аби, виссавши її, по кількох літах перекинутися в іншу сторону, зовсім не дбаючи про піднесення продуктивності землі й не думаючи навіть робити які-будь вклади для піднесення рільного господарства, на се доказом нехай послужать ось які обчислення, пороблені мною на основі Skorowidzow із літ 1872—1886;...
...жидівський визиск був головною причиною козацьких війн, що завдали польській Річи Посполитій першу смертельну рану. Зайняті тільки собою, маючи на оці тільки власні інтереси, жиди не були горожанами (громадянами) Річи Посполитої, а тільки паразитами на її тілі. Ані в літературі, ані в науці, ані загалом у духовнім житті Польщі та Русі аж до найновіших часів не бачимо ніякого сліду впливу чи співділання жидів; натомість у економічнім розвою тих народів був їх вплив, без сумніву, фатальний. Тому не диво, що по упадку польського державного організму жиди відразу перекидаються на сторону побідителів, у Пруссії та в Австрії робляться німцями, не з волі урядів, але з власної охоти та для власного інтересу. У всіх польських рухах, де поляки виступали проти Росії, аби вибороти собі національну незалежність, жиди визначалися повним індиферентизмом або навіть добровільно та безплатно сповняли службу шпіонів та донощиків, так що пр. генерал Паскевич у р. 1831 міг з повним задоволенням писати до царя Миколая, що російські війська при помочі жидів знають про всі рухи повстанських відділів скорше та докладніше, ніж сама повстанська коменда. 

Іван Франко. 
Семітизм і антисемітизм в Галичині. 
(фрагменти статті) 
Друковано в часописі "Przeglad Spoleczny", 
1887, т. З, с. 431—444. 
Переклад писано в днях 10—14 липня 1913 

Мова піде про найзагадковіший програмно-революційний трактат, чи може, про літературний твір, що увійшов в історію під назвою «Протоколи сіонських мудреців».

Досі тривають суперечки про те, хто автор цього епохального ідеологічного полотнища - одна людина, чи група авторів; фальшивка це царської охранки, чи реальний програмний твір якоїсь екстремістської іудейської секти...

Все, що пов'язано з цією книгою має якийсь містично-нереальний присмак.

Першим популяризатором протоколів став відомий російський християнський діяч, письменник Сергій Нілус. Як він пише, в 1901 році Ставропольський віце-губернатор Олексій Миколайович Сухотін, передав йому рукопис під назвою «Протоколи зборів сіонських мудреців». Ознайомившись з рукописом, Нілус пережив справжній емоційний шок, почавши кампанію попередження страшної загрози, що нависла над Російською імперією. Більшість поважних можновладців просто відмахнулися від Нілуса. Тільки князь Сергій Олександрович передав через довірену особу одне слово: «Пізно!»

Так і не добившись уваги можновладців, Нілус видав книгу «Близ есть при дверех...», де опублікував протоколи.

Книгу помітили. Пізніше з'явилося багато досліджень, передруків, наукових розвідок, окремих видань...

Дуже скоро Російська імперія зникла. Царська сім'я була розстріляна. Після загадкового жовтневого перевороту 1917 року, до влади прийшов практично повністю єврейський більшовицький уряд, який той переворот на німецькі гроші і золото міжнародного єврейства, і здійснив. Зразу ж почався «червоний терор» - фізичне винищення реальних і потенційних противників нового режиму, висилка буржуазії за кордон... (читайте протокол №10).

Що цікаво, вже у 1918 році Декретом Раднаркому і Мінюсту зберігання і розповсюдження Протоколів каралося смертю без суда і слідства.

«Більшовизм, - писав відомий автомобільний магнат Генрі Форд, - Є міжнародна програма протоколів. Події в Росії лише інтернаціональна репетиція».

«Навіть в умовах гласності в США існує справжній страх перед євреями, - страх,  який явно відчувається, і причину якого треба вияснити», - писав той же Г.Форд в книзі «Міжнародне єврейство».

До речі, цікава історія життя і бізнесу видатного підприємця, «батька» конвейєрного автомобілебудування Генрі Форда.

Тонко вловивши кон'юктуру ринку, зробивши ставку на автомобілі, казково розбагатівши, увійшовши у вищі сфери американської влади, Форд впритул зіштовхнувся з реальним впливом на американську політику добре організованого і начеб-то невидимого єврейського лоббі. Ці люди на перший погляд, ні за що не відповідали, трималися в тіні, але, як переконався Форд, без них не вирішувалося жодного важливого питання.

На початку 20-х років ХХ століття, «Протоколи сіонських мудреців» були видані і в США.

Прочитавши їх, співставивши відомі йому факти, проаналізувавши свій життєвий і бізнесовий досвід, Форд пережив справжнє потрясіння.

Він широко опублікував «Протоколи...» з коментарями. Створив чотирьохтомну книгу «Міжнародне єврейство». Книгу широко переклали на кілька основних мов, активно поширювали в багатьох країнах світу.

Довкола Генрі Форда сформувалася бойова група однодумців. Мільйони людей звернули увагу на діяльність чисельних єврейських сект, організацій, комерційних структур, банків... Вплив євреїв на діяльність урядів, парламентів, міжнародних організацій...

«Програма Сіонських протоколів, - писав Форд, - Вже знаходиться на шляху успішного завершення. В багатьох своїх основних рисах вона вже стала дійсністю. Але, це не повинно викликати ні тривоги, ні страху, бо живою зброєю проти неї є широка гласність. Народи повинні знати. Методика викладеного в Протоколах плану зводиться до того, щоб підтримати в народах напругу, сіяти в них тривогу, будити страсті. Протиотрута - в просвітництві народів».

Міжнародні єврейські організації назвали Г.Форда головним ворогом, оголосили йому війну. Подали на підприємця до суду. Програли.

Тоді перейшли до традиційної єврейської практики залякування.

На ім'я Форда почали надходити листи з погрозами. Єврейські банкіри (а в Америці майже всі банки єврейські), оголосили фірмам Форда бойкот.

Не подіяло.

Тоді був організований класичний замах - автоаварія.

Кілька років Форд тримався.

Але, не знайшовши відкритої громадської підтримки, думаючи про безпеку власного життя і бізнесу, Форд у 1927 році капітулював. Написав листа президенту Американо-єврейського комітету Луї Маршалу з вибаченням. Вже наступного дня були вилучені і знищені всі книги Форда про сіоністів. Згодом вилучили і знищили книги, які розійшлися по бібліотекам, університетам. Знищувалися книги Форда, видані в Європі.

З того часу,книга внаслідок кількох судових процесів, фактично під забороною в США.

Був гучний судовий процес з приводу «Протоколів...» у Швейцарії в 30-ті роки ХХ століття.

До речі, саме «Протоколи...» були мало не улюбленою книгою Гітлера - вони широко видавалися у нацистській Німеччині. Справа в тому, що після 1918 року євреям у Німеччині надали всі права, всіляке сприяння. Вони швиденько захопили все, що змогли. Відповідно до релігійних і філософських установок, основаних на підлості, обмані, нахабстві, жадібності, німецькі євреї стали фантастично швидко багатіти, а маси простих німців, вихованих згідно християнських заповідей, жити по совісті, фантастично швидко бідніти. Почалося масове безробіття, розруха, проституція...

Ніхто не сумнівається, що національна ідея в Німеччині тоді «спрацювала», підігріта «Протоколами...» і нахабною поведінкою німецьких комерсантів, які вміло організували піар-кампанію в пресі, матеріально стимулювали Базельський суд, який почав виносити, м'яко кажучи, дивні вироки по авторству, суті, програмним принципам «Протоколів...»

Німці побачили «єврейську модель» суспільного облаштування, радісно дізналися про оголошення Всесвітнім єврейським конгресом війни Гітлеру і всій Німеччині, з ентузіазмом підтримали гоніння на простих євреїв...

До влади прийшов Гітлер.

Називається, почитали Протоколи, подискутували, цікаво так, по-єврейські посудилися, почубилися. Привели до влади Гітлера, який під враженням від прочитаного, руками німців знищив кілька мільйонів людей, і не тільки єврейської національності...

Містична книга ці «Протоколи...». І страшна.

Занадто багато геополітичних сценарієв відбулося за її схемами. Почерк відчувається один.

В світі діє кілька ображених замаскованих єврейських радикальних релігійно-громадських центрів, які маніакально намагаються отримати світову владу, помститися всім і вся за тисячолітні єврейські страждання, стати пастухами заблудшого людства, показати свою вищість, очолити все і вся.Це називається просто - фанатизм.

Особисто я вірю, що «Протоколи сіонських мудреців» писали саме євреї. Відчувається зло внутрішньої меншовартості, озлобленості, що до речі, формується певними релігійними традиціями, обрядами. І з цим потрібно боротися самим євреям. Кожному особисто. В душі.

А поки що, сценарії «Протоколів...» продовжують збуватися. І це непокоїть. Як і кількість осіб єврейської національності, що з стабільною поступовістю заповнює найвищі коридори української, російської, американської влади.

Що залишається робити нам, гоям?

Ну, для початку побільше прочитати книг на задану тему. Багато розповідають книги «Еврейский синдром» Е.Ходоса.Г.Климов.В.Яременко. Г.Щокін. Б.Миронов. Щось є в інтернеті. Гласно все це обговорити. Офіційно поцікавитися у влади коментарями до широко відомим на кухнях фактами...

І гласність. Побільше гласності!

Давайте розуміти, що у нас діє група людей, яку вже сміливо можна назвати єврейською мафією, що переплівши релігію, ідеологію, економіку, нахабно рветься до влади, аби перетворити Україну в цілком реальну «кормушку» для дуже конкретної групи людей, зробивши з нас стадо гоїв, з яким можна робити все, що заманеться.

Свідомий українець повинен знати про «Протоколи...», розуміти, що ворогів у нас багато, пам'ятати, що вони нам нічого не забули і не пробачили...

А «Протоколи...» , звичайно, фальшивка. І на Україні не було ніяких національних проблем останнім часом.

Тож давайте жити мирно, дружно і спокійно!

Нам це вдасться!

Віктор ТРИГУБ