Оце така путінська, януковичська, партії регіонів, севастопольська, останкінська... окупаційна проросійська пропаганда.

Хоча часто зовсім уявляється, що у жахах в Україні винні не тільки і не стільки євреї, руські, українці, інші національності, як Путін, його холуї в Україні, ФСБ і МО РФ. Їхня окупаційна пропаганда із "Останкіно"... От тільки громадянам не можна виступати на захист цих окупаційних бандитів.

В Україні в останні роки спостерігається така концентрація громадян по - національностям: українців - 78%; руських - 17%; євреїв - 0,2%; інших - 5%. 

В державному керівництві концентрація  громадян по – національностям принципово інша.

Наприклад, КМУ складається із: українців - 15%; руських - 15 %; євреїв - 62%; інших - 8%.

ВРУ складається із: українців -22 %; руських - 34%; євреїв - 43%; інших - 1%. 

Тобто весь світ, ООН, визнали наявність на земній кулі держави Україна. Є така держава, Україна, в якій проживає, навіть після багатомільйонних знищень руськими, після багатомільйонних вигнань українців руськими із своєї рідної, Богом даної, землі, після інших  потрясінь,  біля 80% українців! Але керують Україною зовсім не українці? Керують Україною окупанти України, які продовжують здійснювати в Україні проросійські, СССРні, комуністичні, КГБешні, проруські окупаційні традиції. Особливо окупаційні сили налягають на сталінську пропаганду, яка особливо розвинена в українському місті Севастополі, звідки, також, йде пропагандистський, окупаційний наступ на український Крим, на Україну взагалі.

Як же могло таке статися? Я не буду вдаватись в історію цього питання, - кожний більш менш серйозний громадянин чи громадянка може самостійно розібратись у цьому питанні, якщо буде користуватись об’єктивними  джерелами, а не окупаційною КГБешною наукою.

Я не торкаюсь в цій статті історії виникнення термінів «жиди», «кацапи», «москалі»…

У попередніх моїх публікаціях  ми домовились, що в кожній  нації є гарні, порядні, передові люди, а є злочинці. Домовились порядних євреїв так і називати, - євреї, а злочинців єврейської національності, домовились називати умовно «жидами»,  чи Допою і Гепою (Добкін, - губернатор Харківщини,  Кернес, - міський голова, мер Харкова, відрізняються винятковою ненавистю до українців, ФСБешною відданістю РФ, СССРній пропаганді... ), чи навіть «вонючими пархатими жидами», по аналогії з кацапським твердженням «вонючі хохли». Зовсім недавно, в січні 2014 року,  відомий проФСБешний, окупаційний сталінський пропагандист, російський шутогороховський сатирик і гуморист, демагог М. Задорнов пішов творчо далі, - удосконалив російську термінологію, словесно  збагатив руський окупаційний язик,  перейшов від «вонючих хохлів»  до «єврохохлів». В Україні багато українців образились на цього шута, багато посміялись над ним, вважаючи, що важко, брехливий і  страшний ФСБешний хлібець,  заробляти, більш серйозні українці навіть апелювали до МЗС України, щоб те відповіло, «в ответку», Путіну, Мєдвєдєву, Лаврову,  цій російській пропагандистській окупаційній собаці. На що МЗС відповіло щось таке, типу того, що якщо відповідати кожній собаці на її гавкання, то у це перетвориться вся робота МЗС і на Україну не вистачить часу працювати…  

А взагалі в Україні багато хто з повагою відноситься до творчості Задорнова, навіть не розбирають його прізвище на склади, - «Зад»- «ор»-нов. «Зад»,  - зрозуміло, що це «ж…па». «Ор», - це щось таке «оральне», те, що через рот, через  язик, значить через слово…  Хочете через «ор»  його, хочете через «зад». Далі кожний читач може домислити самостійно, наприклад, це той, хто лиже зад Путіну, ФСБ, окупантам…  Взагалі той, хто старається боротись із Україною і українцями своїми пропагандистськими штампами.

В попередніх публікаціях, в якості різниці поміж порядними євреями  і жидами, я надавав такий аргумент, - подивіться яку державу, Ізраїль,  побудували порядні євреї, а яку вонючі пархаті жиди, згадуючи СССР, РФ, Україну. Нагадуючи, що до знищення руським людським інструментом, геноцидом українців голодомором 1932-1933 р.р., були безпосередньо причетні  жиди: Л.Каганович, М.Хатаєвич, С.Косіор…  Начальниками перших, сталінського типу,  концтаборів також були пархаті жиди:

Вбивцею С.Петлюри також був жидяра Шварцбард. 

Я був вихований у надмірній шані і повазі до євреїв, починаючи із директора своєї  школи Хаймовича Дмитра Петровича (порядна людина була,  за часів наших контактів, тільки зараз не про це), його синів, Олександра, Валентина, Петра, які пройшли школу Московського  МВТУ ім. Баумана,  московських вчених (закритих (КГБешних) і відкритих, наприклад, МГУшних), вчених «ВВИА им. проф. Н.Е.Жуковского», МАП СССР, ЛИИ МАП СССР ім.Громова, Головних конструкторів, наприклад, Михайла Романовича Вальденберга, (Головного конструктора «МиГ-29») і закінчуючи працівниками Парламентів, Урядів Москви, СССР, України... Тривалий час я не розумів, чому у нашому хуторі жив самотнім життям, з самотньою жінкою, здається українкою, до смерті, єврей Коров’яков Лев Борисович, казали, що він із Санкт-Петербургу. Пізніше я на своїй шкурі взнав як потрапляють репресовані таємно із Москви до хуторів. Взнав за що можна бути репресованим! І… озвірів від такої влади! Згадав слова Президента Б.Єльціна, який «натасківал» мене на високу державну посаду, таку, і таким чином, щоб я самостійно міг захищатись, і боротись за установлення цивільного контролю з  ФСБешними бандитами, шакалами в погонах міністрів оборони, Главкомів ВВС, психотронною мафією Державної Безпеки, МО, їхніми холуями в  МВД… із їхнім генералітетом і кривавим офіцерством:  «Я ету власть пєрєвєрну квєрху ж…пой, і виє…у так, что  она прєкратіт сущєствованіє!».

Колись мені було майже байдуже, хто керує державою, - тільки б держава була передовою, самостійною, суверенною, незалежною, з високим рівнем якості життя українців. Я володів сучасною, науковою, кібернетичною  моделлю мислення,  сучасною моделлю прийняття рішення, і вважав, що керувати державою повинні ті, хто може це робити найефективніше! Тому я, до пори до часу, прощав міжнаціональні дискримінаційні стосунки на державному рівні. Більше того, я занадто тепло завжди відносився до євреїв, руських, часто не розуміючи навіть жиди переді  мною, чи порядні євреї. Тепер не прощаю! Чому? Я українець! А керують моєю долею ФСБешні бандити, окупанти, жиди і кацапи, перетворючи у раба, якому ще й погрожують знищенням. 

І серед євреїв завжди було тертя. Пархаті жиди – КГБісти  воювали із порядними євреями. Наприклад в СССР, в РФ,  при жидах в державному керівництві, переслідувались порядні євреї, не КГБісти, наприклад, Натан Щаранський, Йосип Бродський..., зараз Валерія Новодворська… 

Сучасні вонючі пархаті окупаційні проФСБешні жиди, особливо із КМУ, ВРУ, ГПУ, МОЗУ, Просвіти, Радіо, Телебачення, Культури, Науки, МВД, СБУ…   по жорстокості і ненависті до українців намагаються  перегнати своїх жидівських попередників.  Ці жиди, ФСБешні криваві шакали, вивели Україну на ганебне перше місце у світі по знищенню титульної нації, українців. У всіх країнах світу, за останні 22 роки, кількість населення зросла, у середньому,  на 10%, у кожній країні світу, за винятком шести, а в Україні на 15%... зменшилась. Середня тривалість життя чоловіків України «сягає» аж 64 роки, в той час, як у Іспанії, скажімо, 84 роки, тобто, майже на 20 років менше, ніж у країнах ЄС. І, при цьому, ці жидівські ублюдки, вонючі керівні кацапи, не хочуть вступати до ЄС, придумавши якусь загрозу дефолту, інші загрози, головною із яких є можлива відповідальність за злочини, які вони здійснюють безкарно. Звичайним громадянам, народу, українцям, нема чого боятись ні ЄС, ні НАТО…  Вступу до цих організацій бояться ФСБешники, які здійснюють і вже здійснили злочини безкарно! Ці потвори і накрутили, погрались із ЄС. Вирвали Україну звідти де люди живуть більше 80 років, із ЄС, і женуть Україну туди, де люди живуть на 20 років менше, ніж в ЄС, в РФ. Це найголовніше досягнення вонючих, сопливих, проФСБешних, кривавих шакалів, пархатих жидів влади Януковича із ВРУ і КМУ! Я не прощу! Я ніколи не прощу! Головне чим вони займаються, так це злочинним збагаченням. В макроекономіці є такий критерій, коли порівнюється  середня зарплата 10% працюючих, з найвищими заробітними платами, з середньою зарплатою 10% працюючих, з найнижчими зарплатами. В передових країнах ЄС ці дві середні зарплати різняться, у середньому, у 12 разів, в Україні вони різнились десять і навіть більше років тому, у 56 разів, а зараз це чи не найстрашніша державна таємниця. Тобто ця різниця ще збільшилась набагато. Тобто в Україні багаті багатшають, а бідні біднішають, заробітку і соціальних виплат українцям не вистачає на харчування, лікування, навчання, одяг, інші потреби… Населення вимирає. А оскільки Україна була окупованою територією, якою керували, як бачимо із наведених чисел, окупанти, руські і жиди - КГБісти,  з домішками порядних євреїв… , то, при здійсненні приватизації, по суті таємної, якою опікувалась ФСБ, їхні холуї в Україні, багатими стали, в основному, керівники, якими і були руські, жиди… Вони і платять зараз українцям такі зарплати, щоб ті здихали, і мріяли про входження України в ТС (прообраз СССР, в якому українців винищували мільйонами безкарно).  Тобто руські і жиди штучно утримують українців в Україні бідними і хворими, щоб загнати в СССР.

Звідси однозначний висновок, - Україною, в якій проживає майже 80% українців, повинні керувати українці, а не ФСБешні бандити, не руські і не жиди,  бо нікому захищати українців в Україні, а їх більшість.  Не демократично, знаходження на державних керівних посадах в Україні, в такій кількості,  євреїв і руських! Які і винищують сучасними, таємними методами українців в Україні!

От чому пріоритет завжди і скрізь повинен віддаватись в Україні українцям, політичній організації «Свобода», іншим проукраїнським організаціям... Бо, наприклад, «Свобода»,  це організація, яка буде захищати 80% населення,  тобто українців в Україні, а не 0,2% як це роблять вонючі пархаті, проФСБешні, криваві, жиди, чи 14-17%, як це роблять криваві окупаційні руські шакали.

Я звертаюсь до українців, до 80% населення України, якщо хочете, чи будете підкорятись вонючим ФСБешним пархатим , кривавим жидам, чи кривавим окупаційним руським шакалам, то вони вас усіх зроблять рабами,  - я уже описував як це робиться! Україна, - чи смерть! Українці при владі, - чи рабство у сопливих, вонючих, кривавих проФСБешних, окупаційних пархатих жидів, чи вонючих окупаційних кацапів! Здається вибір відомий для українців. Україною повинні керувати українці! Але не руські окупанти, не жиди, не чекісти, не комуністи. В Україні повинні бути українські порядки, але не окупаційні, не ФСБешні, не жидівські, не проруські… 

Але не окупанти! Не комуністи  Симоненко, який продає Україну сусіду.

А тепер про те, як здійснюється виведення вонючих пархатих проФСБешних жидів, підлих ФСБешних окупаційних кривавих кацапів на державні посади в Україні. Все це відбувається за гроші, які платять паханам і психотронній мафії ФСБ і/чи  МО РФ.  Виведення відбувається за  допомогою променів (біоробототехнологій космічної медицини, космічного біологічного радіозв’язку, засобів мозкового контролю). Таємно, дистанційно.  А керують  мозками кандидатів на посади,  як правило, генерали і офіцери  ФСБ і МО РФ, як правило  громадяни із медичною освітою, а медиками в СССР, в РФ, в Україні, традиційно були, у більшості своїй, жиди і кацапи, які  і здійснювали  медичний геноцид українців в Україні.  Які і виводили на високі державні посади собі подібних, традиційних жидів і кацапів.  Колись вони мені відверто цинічно говорили: «Ми прівєдьом к власті нужних нам людєй, а єслі ми такіх нє найдєм, то прівєдьом із своєй срєди!». Ось чому на високих державних посадах зараз стільки агентів ФСБ РФ, їхніх холуїв в Україні. Особливо в Росії. Там взагалі відбулась ФСБізація російського державного керівництва. В РФ більше 60% керівних посад займають колишні генерали та офіцери ФСБ. Часто так і здається, що державою повинні керувати найсильніші, найвпливовіші, найінформованіші, найбагатші…  громадяни! Здається такі зараз при владі! Але ж я показав деякі критерії  їхньої діяльності! Вони жахливі. Позбавлення  громадян права на 20 років життя, це геноцидний злочин! Тобто всі оті державні керівники, особливо від ФСБ, - злочинці, бо забирають право на 20 років життя у кожного чоловіка.  Злочинці,  але непідсудні! Тому їх потрібно знищувати! Дійсно, що ж потрібно робити із КМУ, ВРУ… із такими державними керівниками, тобто із вонючими пархатими жидами, чи вонючими і підлими кацапами? Знищувати! Причому однозначно! Чи підкоряти таким чином, щоб вони виконували волю українців в Україні, а не збагачувались злочинно. А то Янукович, вибачте, срьот (здійснює акт дефекації)  в золотий унітаз, а українці вимирають, українці на першому місці в світі по вимиранню. Це недопустимо! Смерть сопливим і кривавим проФСБешним вонючим пархатим жидам і кацапам ВРУ, КМУ… Які, своїми методами керування  Україною,  забирають у кожного українця право на 20 років життя. Я не прощу цю криваву потворну окупаційну мерзотність! Я ніколи не прощу пархатим окупаційним ФСБешним жидам і вонючим кацапам  із проФСБешної мафії Януковича – Азарова – Рибака знущання над Україною і українцями, особливо катування українців засекреченими психотронними технологіями, променями, невидимо, дистанційно, таємно.  Я ніколи не прощу таємного знищення променями інтелекту українцям, перетворення українців у рабів в своїй державі…

Українці всього світу повинні знати, що влада в Україні антинародна, антиукраїнська, злочинна, проруська, окупаційна, проСССРна…  Ця влада не користується підтримкою народу, тому, що влада вирвала Україну звідти де середня тривалість життя громадян  більша за 80 років, із ЄС, і жене туди, де середня тривалість життя чоловіків 62 роки, в РФ. Хіба може користуватись сучасна влада України підтримкою народу, якщо забирає у кожного громадянина 20 років життя?! Тому, шановні читачі, ви спостерігаєте, що, наприклад, США, Канада, а не тільки ЄС, (Польща, Швеція, Литва…), підтримують народ України, українців в Україні, «ЄвроМайдан», але не владу. В той час як сопливе і криваве, жахливе і підле, сташне ФСБешне,  окупаційне  державне керівництво  РФ, підтримує українську владу, але не народ, не «ЄвроМайдан». От у чому різниця поміж демократичними  державами і злочинними, КГБешними, комуністичними…

Прибульці, які керують моїм мозком, а значить, начебто, я, моя душа, кричать: «Я ніколи не прощу вонючих пархатих жидів і вонючих руських окупантів  із ВРУ, КМУ… , які забирають право на 20 років життя у кожного чоловіка – українця! У кожного! Це геноцидні злочинці, але вони непідсудні, тому їх потрібно знищити! Я не прощу! Всі, хто займається злочинами безкарно, повинні бути знищені, чи поставлені під проукраїнський психотронний ковпак, такі потвори повинні бути покарані. Їм усім прибульці включать променями імпотенцію, їх потрібно карати, бо вони непідсудні за злочини!  Трахатись їм не можна! Бо це спонукає їх на нові, більш витончені антиукраїнські, окупаційні злочини. Ніхто із вонючих, кривавих, пархатих жидів, із жахливих кривавих вонючих руських окупантів ВРУ, КМУ… трахатись не буде доти, доки не захочуть розмовляти по суті, підкорятись, компенсувати ущерб нанесений їхніми мафіями, поки не стануть порядними людьми… Я не прощу! «Не е…итесь! Не е…итесь, скоты никогда! Ни один кровавый, вонючий, пархатый жид, ни один кровавый вонючий кацап-оккупант, из ВРУ, КМУ… трахаться не будет! Я не прощу! Украиной должны руководить украинцы! А не оккупанты! Не бандиты! Я вам никогда не прощу ваше геноцидное преступление! Не е…итесь шакалы!». Украиной должны управлять украинцы, поскольку 80% населения Украины, украинцы в Украине, беззащитные! Я не прощу! Украиной должны управлять национально сознательные украинцы, даже если оккупанты называют их националистами, но не, так называемые, «интернационалисты», под которых маскируются русские оккупанты  и их коллеги – ФСБешные жиды!».

Народні депутати від ВО «Свобода» Олег Тягнибок та Ігор Мірошниченко потрапили в десятку антисемітів світу. Рейтинг осіб, які мають антисемітську  позицію, склав Центр Симона Візенталя. Українські депутати посіли в рейтингу 5 місце.
Попереду українців у рейтингу - лідери єгипетської ісламської партії «Брати мусульмани», на другому місці - Президент Ірану Махмуд Ахмадінеджад з прихильниками. Третє посів бразильський карикатурист, автор карикатур на Беньяміна Нетаньяху під час операції в секторі Газа. Четверте місце в списку антисемітів посіли європейські футбольні фанати.

Також в десятку антисемітів світу потрапили грецькі націоналісти з партії «Золотий світанок», представники правих партій в Угорщині, а також впливові німці, Норвежці та американці.

У список антисемітів потрапили ті, хто ЖИДІВ називає ЖИДАМИ.Але сама назва нації жидів на всіх мовах звучить майже ОДНАКОВО, звідки випливає, що це слово ДУ-У-У-У-Уже давнЄ!

Назва жидів німецькою – "jude", польською – "zyd", чеською – "zyd", болгорською – "жид", італійською "giudeo", латинською "judaeus". Тобто, латиною, це просто назва ЮДЕЇ . Вікіпедія http://uk.wikipedia.org/wiki/Жид (все про походження слова ЖИД).  Термін "юдеї" почав використовуватися в Європі в часи Середньовіччя, заснований на латинському варіанті імені Юдеї, народ Юди. Тобто "жид" це трохи змінена самоназва семітського народу і нічого образливого в ній немає, хіба що з цим словом трохи перегукується російський прикметник "жадний" і відповідно "жидами" називають скупих людей. Це дійсно може стосуватися цього "богообраного" народу, бо в своїй більшості на нашій землі вони займалися торгівлею, банківською справою і такиим іншим. А простий народ як скаже так і зав’яже. 

Крім вищезазначеного хочу зауважити, що жиди всіх, хто їх називає ЖИДАМИ відносять то до одних, то до інших "ЧОРНИХ СПИСКІВ".

Пропоную НАШУ УКРАЇНСЬКУ ДЕСЯТКУ антисемітів!

1) Іван Котляревський.

ЕНЕЇДА

Повзуть швейцарці черв'яками,Голландці квакають в багні,Чухонці лазять мурав'ями,Пізнаєш жида там в свині. Індиком ходить там гішпанець, Кротом же лазить португалець, Звіркує шведин вовком там, Датчанин добре жеребцює, ...

Тут всякії були пронози,Перекупки і шмаровози,Жиди, міняйли, шинкарі.І ті, що фиги-миги возять,Що в боклагах гарячий носять,Там всі пеклися крамарі.

2) Тарас Шевченко.

ГАЙДАМАКИ

…Розбрелись конфедерати 
По Польщі, Волині,
По Литві, по Молдаванах
І по Україні;
Розбрелися та й забули
Волю рятувати,
Полигалися з жидами,
Та й ну руйнувати.
Руйнували, мордували,
Церквами топили...
А тим часом гайдамаки
Ножі освятили.

РОЗРИТА МОГИЛА
…Степи мої запродані
Жидові, німоті,
Сини мої на чужині,
На чужій роботі…

«ЧИГРИНЕ, ЧИГРИНЕ…»
…Чигрине, Чигрине,
Мій друже єдиний,
Проспав єси степи, ліси
І всю Україну.
Спи ж, повитий жидовою,
Поки сонце встане,
Поки тії недолітки
Підростуть, гетьмани…

3) Іван  Франко.

НЕ ПОРА
Не пора, не пора, не пора
Москалеві, ляхові служить!
Довершилась України кривда стара, –
Нам пора для України жить!
Не пора, не пора, не пора
За невігласів лить свою кров,
І любити жида, що наш люд обдира, –
Для України наша любов!

"Без сумніву, еміграція часткова, повільна та з розмислом зорганізована самими жидами мусить бути пожадана для нашої суспільності як вентіль обезпеки, що зменшив би в краю напір жидівського елементу, а для жидів як творіння кадрів будучої національної самостійності. Як така вона напевно може числити на симпатію та поміч нашої суспільності..."

"Коли я ознайомився з партіями марксистів, соціалістів, лібералів та демократів, то за спиною кожної з них я побачив хитрий писок жида."

4) Леся Українка

Ізраеліти в Єгипті. Моісей

"По жидівських легендах видно, що жиди бували в Єгипті не раз, ходили туди за хлібом, коли в Палестині був голод"

"Жиди вийшли з Єгипту з Моісеєм на чолі і перед виходом обікрали єгиптян."

5) Панас Мирний

Хіба ревуть воли, як ясла повні

Чіпка зиркнув на товариство очима, поблід на виду. 
— Ви на мене, братця, як я бачу, гніваєтесь, — сам себе здержуючи, обізвався він до товаришів. — Так треба було. От вам і все! Жидюзі я не продав ні за які гроші, а товаришеві — так віддав. 
— А ми ж у тебе що, — каже Лушня, попустивши поводи серцеві. — Хіба вже ми й не товариші?. Чому ж ти нам не віддав? Ми б самі його продали. 
— Жидові? 
— Та там би побачили — кому.

6) Іван  Нечуй-Левицький

Микола Джеря

"До кінця свого життя Джеря йшов проти панів та жидів: так вони багато нашкодили йому і скривдили його, занапастивши вік."

6) Марко Вовчок 

Інститутка

"Хутко перебігли до міста; наче межи комашню впали. Ідуть і їдуть, продають, купують. Люди, пани, москалі, перекупки. А жиди довгополі, куди не глянеш, усюди вони, наче тії хрущі, шершавіють."

Три долi

"... Звiсно, як тi жиди живуть довговiчнi: посивi?, побiлi?, пожовкне та й тодi ще живе, - аж лихо!" 

7) Михайло Коцюбинский

Ціпов'яз

"Мордко, склавши руки на череві, пустив млинка великими пальцями і підвів вирлоокі баньки на стелю. Він щось думав. 
— Так, пане хазяїн, — озвався, врешті жид, — як я пишу в суд, то беру карбованця, як пишу до мирового, то дев’ять злотих, а як до царя, то хіба багато буде — синю? 
— Гм… а менше не буде? 
— Ні! 
— Ей, бійся бога, спусти хоч трохи… 
— Не можу!"

"Чи я тобі жид, чи я тобі банок який, що йдеш до мене по гроші? - кричав роздратований Роман, а усякі думки так і літали по його голові, попереджаючи ..."

8) Олександр Олесь

І ти продався їм, Тичино…

І ти продався їм, Тичино,
І ти пішов до москаля?
О, бідна мати, Україно,
В журбі головонька твоя.
В кривавім морі по коліна
Стоїть без сорому в очах
Поет, колишній наш Тичина,
І прославляє смерть і жах.
Прилюдно б'є катам поклони,
Катів виспівує в піснях.
А з-під землі ідуть прокльони
Борців, розп'ятих на хрестах.
Іудо, ти шляхетний жиде, 
Пішов, повісивсь в самоті.
Павло Тичина… цей не піде —
 Він сам розіпне на хресті.

9) Іван Карпенко-Карий 

Сава Чалий

Грива. А що ти тут побачив?
Медвідь. Тілько лапцардак зостався.
Грива. Жидівський?!
Медвідь. Еге... У цій корчмі жид-орандар сидів немилосердний. Тілько хто писне, бувало, проти нього, зараз у двір; а у дворі за жидом тягнуть, як за братом, бо він всі переправи, всі попаси держав і мито брав... Обдирав людей на панську і свою користь.

10) Григорій  Квітка-Основ'яненко

От тобі й скарб

"– Добре, пане Юдуне! – сказав Хома; а далі йшли, йшли, отХома і питається:

– Чи ви, бува, не з жидів, пане Юдуне?

– А по чім ти відгадуєш?

– Та так щось, що ви на речах збиваєтесь на жидівство. (Бо йправда, що сей Юдун дзидзикав, мов справжній жид.)"

"Отут-то і причина! Що було Маслякові не догадатись,що який се жид, що їсть ковбасу і поросятину? Коли ж сеє усе їсть, так він вжене жид, а певно чорт; та чорт і через роги, і через хвіст, і через руки, ічерез ноги, і через імення, і через ковбасу, і через порося, і через усе, черезусе, чорт та й чорт."

Друзі!  Доповніть цей список у коментарях цитатами Видатних Українців, якщо маєте бажання! 

Заздалегідь вдячна Вам! 

Як на мій погляд цікава стаття Петра Мірчука про взаємовідносини українців і євреїв(жидів).Написана давно але актуальна і донині по- моєму.

Насамперед, вважаю конечним уточнити термін "націоналісти" і "нацисти", що їх умисно мішають і утотожнюють вороги націоналізму, особливо ж більшовицькі агітатори. Уточнення конечне, особливо в питанні міжнаціональних взаємин.

В цьому аспекті - націоналісти вважають, що кожна нація має однакове, Богом дане право бути вільною у своїй власній державі на території заселеній даною нацією; ніяка нація не має права панувати над другою, брати другу в "опіку" чи загарбувати територію другої нації в цілому чи частину; всі нації повинні співпрацювати на добровільній базі, респектуючи завжди повну суверенність кожної іншої нації.

"Нацисти" ділять нації на дві, дуже нерівні групи: одну становить їхня власна нація як Богом, чи "Провидінням" вибрана нація "іберменшів", чи "дітей Божих", а друга - всі інші народи, створені "унтерменшами", щоб бути слугами нації "іберменшів". Згідно з цим, "нацисти" захоплюють території інших націй і перетворюють їх у свої колонії. Нацистами були німці-гітлерівці (від них пішла назва). Такими самими нацистами є "червоні" і "білі" москалі, що захоплюють чужі території як "старший брат", щоб перетворювати їх у московські колонії. Такими нацистами є й ті жиди, які вважають жидівський нарід єдиними "дітьми Божими", а всіх інших "гоями", сотвореними, щоб їм служити і то без слова спротиву. Пригадку, що жидівська нація є рівна з усіми іншими і має такі самі права й обов'язки, як усі інші, жидівські нацисти вважають образою жидів і гістерично пятнують це як "антисемітизм" і "накликування до жидівських погромів".

Німецькі нацисти вибрали собі були за спеціяльний обєкт своєї гістеричної кампанії знеславлювання жидів, жидівські нацисти - українців.

Усі жиди, так в Ізраїлю, як і поза Ізраїлем, діляться на націоналістів і нацистів. Це відноситься й до жидівських соціялістів і жидівських комуністів. Кожний жидівський соціяліст бореться за свою партійну програму - в самостійнім Ізраїлю. Для кожного жидівського соціяліста є абсурдом думати про якусь єдину, неділиму соціялістичну Палестину вкупі з арабами Палестини, Йорданії, й частини Сирії. В відношенню до інших народів жидівські соціялісти або націоналісти, або нацисти. Це саме й з жидівськими комуністами: Вони розуміють комунізм як соціяльну систему, яка повинна існувати в самостійній ізраїльській державі, а в відношенню до інших народів для них комунізм є засобом ідейно-морального обеззброювання нежидів. Думку, що жиди повинні дійсно перетопитися в один комуністичний "совєтський" народ під керівництвом "старшого, русского брата", кожний ізраїльський комуніст вважає божевіллям політичного "мішігене".

В Ізраїлю й поза Ізраїлем я мав нагоду зустрічатися й дискутувати з жидами всіх політичних відтіней. Я ствердив, що вплив жидівського нацизму надзвичайно сильний тому, що він коріниться в релігії. Але, здоровий жидівський націоналізм кріпшає, число жидівських патріотів, що відкидають жидівський нацизм як смертельно небезпечний для самого жидівського народу більшає. Вони усвідомлюють собі, що Ізраїль як держава чи як нація не може ніяк ставати проти цілого світу, бо зникне з лиця землі так, як зникли німецькі нацисти. Щоб існувати, Ізраїль мусить мати добросусідські взаємини з іншими народами, а це можливе тільки на базі здорового націоналізму, тобто визнання рівности Ізраїля й жидівської нації в правах і обов'язках з кожною іншою нацією.

В Україні, а головно в совєтських тюрмах і концлагерах жидівські націоналісти співпрацюють з українськими націоналістами. Жидівські нацисти співпрацюють з московськими окупантами проти українців.

Становище жидівських нацистів в питанні українсько-жидівських взаємин дуже ясно, чітко й відкрито зясоване в "листі до української інтелігенції" ізраїльського громадянина, що виїхав з України, Олександра Воловика, тому подаємо текст того листа повністю. (Факт, що автор цього листа, людина з вищою освітою, що родилася й жила в Україні, володіє перфектно російською мовою, але не володіє українською, має особливу вимову).

Відкритий лист Українській Інтелігенції на Заході

Декілька причин примусило мене написати цей лист. Наперед всього, статті і виступи д-ра Мірчука, а також деякі другі публікації в українській пресі за межами України, в яких так чи інакше зачіплюється тема еврейсько-українських відносин. Друга причина носить більш особистий характер - рів під Вінницею, заповнений останками близьких мені по крові й імені людей.

Я не беру на себе сміливість вислідувати стан відношень між двома нашими народами в ході історичних подій. Лиш тільки позволю собі висказати ряд думок, які зовсім не вичерпують теми еврейсько-українських відносин.

Мені кажеться, що основною причиною, з'ясовуючою НЕМОЖЛИВІСТЬ установлення нових і добрих відносин між двома нашими народами, являється боязнь або небажання, чи нерозуміння українцями необхідності признати історичну правду - вина народа українського перед народом еврейським. Вся історія відношень двох народів - це історія геноциду, погромів, переслідування, ненависти одного - великого українського народу - до другого маленького еврейського народу. Я особливо виділяю кількісне відношення, бо мені представляється принципіяльно важливим різність двух типів націоналізму: націоналізму народу кількісно більшого по відношенню до народу меншого, і націоналізму народу малого повідношенню до народу великого. Щоб бути зрозумілим українцями, позволю собі це становище з'ясувати на прикладі відношень двох других народів: російського, великого і українського, меншого. В цих відносинах націоналізм український з'ясован і справедливий, націоналізм російський - несправедливий і агресивний. Теж саме буде справедливе, якщо ми скажемо про націоналізм український по відношенню до евреїв - він несправедлив і агресивний.

Ця аргументація тим більш вірна, мені кажеться, якщо українці зрозуміють ще один довід: Більшість еврейського народу сьогодні не дуже знайома з народом українським і для більшості евреїв сьогодні проблеми відносин двох народів невідомі і незрозумілі. Це вірно як по відношенню до евреїв Ізраілю, так і до евреїв США - а це дві самі великі громади сучасного світу.

Сьогодні правильні взаємовідносини двох народів важливі українцям, по меншій мірі як і евреям. Зрозуміти необхідність дружби і співпраці евреї можуть сьогодні тільки на підставі чіткого вияснення відношення українців до свого минулого.

Аналогія, як всяка аналогія, не повний доказ, але істину все таки прояснює. Позволю собі тут привести аналогію з народом німецьким:

Сьогодні молодий німець, народившийся після 1945 року і таким чином, якбито, не несе відповідальності за минуле, може прочитати звіт про це минуле в своїх шкільних підручниках, може побачити фотографію свого канцлера на колінах перед пам'ятником вбитим евреям. Він може прочитати заяву свого уряду про вину німецького народу перед народом еврейським. Може безпосередньо побувати на історичних місцях злочинного минулого, вроді: Бухенвальда, Равенсбрюка і др. Він кінцево, може прочитати всякі фашистівські видумки, додумки про те, що нічого не було, що евреї самі винні в своєму зничтожуванні, що самого зничтожування не було... Але ясне одне: Цвіт Німеччини, її розум, її совість, накінець її керівництво на стороні історичної правди.

До жалю, зовсім друге положення в кругах української інтелігенції на Заході. Ви - цвіт і розум, Ви - совість і керівництво народу, мені кажеться, не стоїте на чіткій і вірній позиції. Я вже не раз говорю про д-ра Мірчука, деклярації якого підозріло напоминають заяви махрових фашистів. І в других публікаціях бачу безперервні потуги зрівняти "рахунок". Доказати недоказуєме - "вину" народа еврейського перед народом українським. Припоминається все: корчмарі-евреї, чекісти-евреї, комуністи-евреї. Так наче не було: корчмарів-українців, чекістів-українців, комуністів-українців. Нібито не може подібною "аргументацією" з'ясувати сьогодні народ російський угнітання народу українського. Ще би! А хто в політб'юро, хто всі ці: Щербицькі, Черненкі, Кириленки... І другі "товариші", які не виговорюють російської літери "Г"? Хто складає кістяк партійного апарату, або офіцерського корпусу і особливо: єфрейторсько-сержантсько-прапорський склад радянської армії? А КГБ - що. Цвігун був татарином? А Семичасний? Да, що, там пани казати?!

Тільки ця аргументація не витримує ніякої критики: ні в випадку евреїв, ні в випадку українців. Бо основним там було не національне, а ідеологічне.

І ні разу за всю історію евреї не притісняли українців, тому що вони УКРАЇНЦІ. До жалю, зворотнього доказати неможливо.

Я - ізраільтянин, педагог, поет. Живу в Ієрусалимі. Являюся членом Товариства еврейсько-українських звязків. Товариство поки некількісне. І, боюсь, що таким залишиться, якщо сторона українська буде робити вигляд, що "нічого не було".

Але положення, я вірю, може змінитися, якщо український народ зрозуміє накінець, що кров не змивається кров'ю, а СЛЬОЗОЮ СПІВСТРАЖДАННЯ І ПОКАЯННЯ.

І тоді на ВІЛЬНІЙ УКРАЇНІ ми вмісті розшукаємо на Вінницькій землі той рів і напишемо над могилами наші УКРАЇНСЬКО-ЕВРЕЙСЬКІ ІМЕНА, і тим сами вернемо Історії ІСТОРІЮ.

Із повагою і надією Олександр Воловик.

Іерусалим, Ізраіль.

Переклав з російської мови - Я.Менакір.

З поданого листа Олександра Воловика виходить зовсім ясно, що він вважає жидів такими, як німецькі наці вважали німців: Сотвореними для панування над іншими, усюди у світі з такими правами, як "свята корова" в Індії. Він так дослівно й пише: "Ні разу за всю історію євреї не притісняли українців". А якщо хтось з українців відважився сказати, що дійсність, на жаль, надто далека від такого твердження п.Олександра Воловика, то такий українець "махровий антисеміт" і повинен негайно впасти на коліна перед жидами й прохати прощення за страшний злочин проти "святої корови". Воловик вперто ігнорує факт, що йдеться весь час не про поведінку українців супроти жидів в Ізраїлю, але про поведінку жидів як гостей на чужій, українській землі супроти українців, споконвічних власників тієї землі. Кожний об'єктивний жидівський дослідник цього питання признає, що та поведінка була весь час жалюгідна, на службі польських і московських окупантів України: дошкульний економічний визиск закріпощених українських селян, коршми, лихва, глум над релігією торгуванням українськими церквами, здирання усякого роду данини для польського пана з додатками для себе, злобний насміх з українських кріпаків, підслуховування в коршмі, що говорять про польських панів і про жидів українські кріпаки на підпитку і доношення на "бунтарів", яких польські посіпаки тортурували й на паль саджали. А в найновіші часи - неймовірно велика кількість "українських" жидів на провідних і керівних постах у компартії, в ЧеКа, ГПУ, НКВД, КГБ, червоній міліції на службі большевицької Москви, яка руками згаданих формацій безоглядного терору вимордувала більше українців, аніж гітлерівська Німеччина жидів. Невже воловик, людина з вищою освітою, що родилася й виросла в Україні, ніколи про все те не чув, не читав, не бачив? Чи навпаки, все те знає дуже добре, але вважає як жид, що так мало бути, бо жиди з благословення їхнього Єгови можуть робити з українцями що хотять і українці мають слухняно все сприймати, а як спалахнуть бунтом, то мають негайно впасти перед жидами на коліна й прохати прощення на взір жартівливої пісні "Прости мені, моя мила, що ти мене била"?

Нахабна вимога Воловика, щоб українці впали перед жидами на коліна й просили прощення безгранично обурлива й провокативна. Отака, власне, настанова жидівських нацистів перетворює найщирішого приятеля жидів в антисеміта і пхає до немилої жидам реакції.

Порівнювання відношення московських наїзників до українців із відношенням українців до жидів чудацьке. Москва окупувала Україну й поневолює український нарід; це ніякий "націоналізм більшого народу", а варварський імперіялізм, що заслуговує на засуд усім культурним світом. Українці поневолені, ведуть священну визвольну боротьбу. Яке ж тут може бути порівняння цього із питанням жидів в Україні? Чи Україна це жидівська земля, а українці захопили ту жидівську країну й поневолюють жидів на їхній землі? Здоровий жидівський націоналізм змагав завжди до відновлення жидівської держави в Палестині. Чи ж українські націоналісти, або хто небудь із українців колинебудь противився тому? Навпаки, всі жидівські об'єктивні історики признають, що всі жидівські політичні і релігійні рухи й ідеології найсвобідніше розвивалися в Україні. Чи, може, Воловик думає, що Україна це жидівська земля і жидівський "націоналізм малого народу" змагав усе до прогнання українців з України, а український "націоналізм великого народу" до того не допускав?

У звязку з дуже міцними впливами жидівського нацизму на всіх жидів з отакою настановою до українців мимоволі насувається питання: То чи є глузд пробувати ладнати приязні звязки українців з жидами? Чи не є це зайва, "Сизифова" праця?

Відповідь на це питання дає майже незмінна заввага Воловика в його листі: Велика більшість жидів і в Ізраїлю, і в діяспорі, не знає історії України. Значить - не знає правди про жидівсько-українські відносини на українській землі від найдавніших часів по сьогодні і - сприймає за правду протиукраїнську, злобну, сперту на фальшуванню й перекручуванню правди пропаганду жидівських нацистів. На нас, українцях, лежить обов'язок показати щирим жидівським патріотам правду про минуле українського народу з окремим розділом жидівсько-українських взаємин і цим розкрити гидоту й забріханість україножерів. Перед дійсними жидівськими націоналістами, а перш за все - перед всіми іншими чужинцями, перед якими жидівські нацисти оплюгавлюють українців і так наставляють їх проти українського народу і його змагань.

Важке це завдання?

Очевидно! Але тут я пригадую глибоке поучення одного старенького жида, приятеля українців. На мою заввагу, що боротьба українців за визволення важка, бо ми маємо багато ворогів, він відповів: "Я знаю історію й положення українців. Це правда, що вас не люблять москалі, поляки, мадяри, румуни, загал жидів. Але вас люблять литовці, білоруси, хтось з німців, французів, інших. А хто в світі любить жидів? Ніхто! А ми це знаємо і - вперто йдемо вперед, ліктями розпихаючи тих, що нас спиняють. А як хтось зловить нас за руки, ми всі разом кричимо на весь світ: "Ловіть антисемітів! Бийте антисемітів, бо вони ось громлять жидів!" І нам дорога звільняється. А що робите ви, українці? Як лиш побачите перешкоди перед собою - звертаєте і плачете: "Ой, яка гірка наша доля! Ніхто нам помогти не хоче!" Отак ви ні кроку вперед не підете".

У нашому змагу в обороні правди і чести українського народу ми мусимо бути мужні, тверді, незламні.

W.W.Norton & Co.
New York
London
1985.

Я посвящаю эту книгу тем украинским крестьянам, которые
были умышленно доведены до голодной смерти во время голода 1932-1933 годов.
К сожалению, невозможно в полной мере описать и донести Их невыносимые страдания.

«Души миллионов убиенных стучатся в сердце и обращаются к живым»

ВСТУПЛЕНИЕ АВТОРА.

Политика принудительной коллективизации, введённая в конце 1929 года, призывала всех крестьян к вступлению в колхозы, что крепко привязывало крестьянство к коллективному хозяйству подобно крепостной зависимости, прекратившей своё существование более 70 лет назад. Колхозы были созданы, но не без сопротивления со стороны крестьянства. Крестьяне усиленно противостояли коллективизации. Они держались за свои земельные участки и свою собственность, составлявших смысл всего их существования, и эта борьба стала вопросом жизни и смерти. Но, не имея оружия, неорганизованные, при отсутствии лидеров, крестьяне не могли противостоять государственной военной силе. Они были безжалостно подавлены. Их деревни подверглись разрушениям и обезлюдили. Население вымирало миллионами. Одни были сосланы в концентрационные лагеря или изгнаны из родных мест в богом забытые северные регионы, другие «просто» безвозвратно исчезли. Тем, кому удалось уцелеть, пришлось, сжав зубы, всё-таки вступить в колхозы, чтобы спасти себя и свои семьи. Так завершилась эта битва: крестьяне понесли поражение, а коммунисты одержали победу. Таким образом, всего за несколько лет навсегда оказался погубленным традиционный уклад деревенской жизни.
Голод вспыхнул в Казахстане, на Кубани и в районах, прилегающих к Дону. Но эти воспоминания рассказывают исключительно о голоде на Украине в 1932-1933 годах.
Некоторые считают, что голод на Украине оказался результатом коллективизации. Есть сторонники идеи искусственного провоцирования голода с целью загнать крестьян в колхозы. Наконец, существует мнение, что голод по своей сути стал проявлением геноцида, то есть тщательно выношенного плана по ликвидации украинского народа как нации.
Анализ причин голода выходит за рамки этой книги. Этим должны заняться специалисты. Тем не менее, я полностью убеждён, что этот голод имел политическую и национальную, или вернее, антинациональную основу. Я считаю, что между голодом и политикой национальности существовала прямая связь, особенно на Украине.
Эта книга имеет длинную историю. Первые 24 главы были написаны до 1953 года. Тридцать лет спустя, достигнув семидесятилетнего возраста, многое познав и став более критичным, я решил завершить свой труд и вынести его на суд читателей. Всё это время я находился под впечатлением величайшей человеческой трагедии, непонятой и непознанной ещё многими. Надеюсь, что мне удалось раскрыть суть рассматриваемых событий и сделать правильные выводы.
В истории человечества нет описания подобного преступления по уничтожению целого народа с помощью голода, тем более таким хладнокровным способом. Я обратился к исторической науке на предмет голода в различные эпохи, чтобы сделать сравнение с событиями на Украине. Мне пришлось ознакомиться с историей голода, вызванном неурожаем картофеля в Ирландии в середине XIX века, и трагедиями в Китае и Индии, когда периодически в результате возникавшего голода уносились жизни миллионов людей. Все эти бедствия происходили по естественным причинам, не подвластных воле человека. Это оказывалось результатом неурожаев из-за плохих погодных условий или нашествия растительных вредителей. Так, в Ирландии голод развился из-за неурожая картофеля, являвшегося основным продуктом питания этой страны, а голодные годы в Китае или Индии были обусловлены засухами или перенаселением в определённых районах.
Но голод на Украине в 1932-1933 годах стал голодом политическим. По словам Малкольма Маггериджа, ставшего свидетелем этого голода, «Это было целенаправленным созданием бюрократического мозга». В действительности, это оказалось геноцидным голодом, применённым руководством коммунистического государства с целью подчинения украинских крестьян.
Голод 1932-1933 годов в Советском Союзе целиком игнорированное, умалённое, неверно истолкованное и искажённое событие. Даже в наши дни советская историческая наука отрицает существование этого факта.
В этой книге я рассказал, что происходило в моей родной деревне между 1929 и 1933 годами. Всё, о чём я говорю, имело место в действительности. Хотя запись разговоров и выступлений не воспроизведена дословно, но они точно отражают, что было сказано в конкретных условиях. Я привожу их по памяти.
Некоторые читатели могут усомниться, как мне удалось восстановить столько событий в деталях, спустя много лет. На самом деле, в этом нет ничего удивительного. Прежде всего, невозможно изгладить из памяти травму и трагедию своей жизни, как не старайся. Во-вторых, нельзя забыть подробности борьбы за собственное выживание. Это было время, когда всё население Украины жило от одной компании, проводимой государством, до следующей, от одного выступления вождя до другого, от одной партийной резолюции до другого, от одного государственного указа до другого, и, наконец, от одного колхозного или заводского собрания до следующего. Я не могу всего этого забыть. Подробности и даты, приведённые в книге, были тщательно сверены с советскими газетами того времени.
Моим читателям я должен пояснить, что Мирон Долот – это мой псевдоним, под которым я публикую свои статьи и книги в США, Германии и Швейцарии.

Предисловие переводчика.

Теперь, по прошествии 70 лет со времён Голодомора, конкретные виновные пытаются взвалить всю вину на Сталина. Однако доподлинно известно, что за Голодомор отвечают те же самые люди, которые сделали и революцию в 1917 году – это был международный организованный иудаизм. 99.9% старых большевиков были людьми одной определённой национальности – евреями, независимо какими, русскими, украинскими, литовскими, латышскими, польскими, немецким или вообще американскими. Существует справочник, который называется «Who’s Who in American Jewry” , «Кто есть кто в Американском еврействе». В этом справочнике на странице 556, Лев (Лейба) Троцкий, указывается как американский еврей и гражданин имеющий американский паспорт. В этом же справочнике, на странице 673, министр иностранных дел СССР Максим Литвинов указывается как американский еврей, имеющий настоящую фамилию Финкельштейн, при этом товарищ министр почти не разговаривал по-русски. И таких должностных лиц, не разговаривающих по-русски, не говоря уже об украинском, было тогда очень много, их всех выдавали за «прибалтов».
Конкретным лицом, который по указанию международного иудаизма развернул операцию «Голодомор», был Лазарь Моисеевич Каганович, теневой диктатор СССР. Правой рукой Кагановича, который осуществлял Голодомор конкретно на Украине, был Мендель Маркович Хатаевич, член ЦК ВКПб и Второй Секретарь ВКПб на Украине, который непосредственно отвечал за уничтожение населения Украины. Необходимо отметить, что задачей «каганистов» было именно физическое истребление населения Украины и юга России, а не проведение некой «коллективизации». Об этом говорит и книга, где показано, что начали «каганисты» Голодомор под лозунгом коллективизации, а когда всех коллективизировали, то продолжили Голодомор под предлогом обеспечения заготовок зерна. В настоящее время, после развала СССР, их преемники тоже проводят голод на Украине, но уже под лозунгом приватизации и демократизации. Им лозунги безразличны, им важно только чтобы процесс уничтожения шёл в максимальном режиме.

Сталину, занятому отражением постоянных атак троцкистов, было неизвестно состояние дел на юге России и Украине, троцкисты держали его в абсолютном неведении и поворачивали всю информацию с ног на голову. Однако когда до Сталина начали доходить некоторые слухи, то в марте 1930 года он издал знаменитое постановление о перегибах. По ходу книги вы увидите, что это постановление приостановило процесс массового убийства крестьян. Без этого постановления Сталина, выжить бы не удалось никому ещё в 1930 году, «каганисты» не ждали голода, они тотально конфисковывали имеющиеся продукты у населения, практика – неизвестная в мировой истории даже на оккупированных в войну территориях. Через 10 лет даже немецкие оккупанты не делали этого на той же Украине. Именно Сталин расстрелял Хатаевича в 1937 году, когда смог добраться до людей, сотворивших геноцид в России и на Украине. Голодомор на Украине, Кубани и Поволжье являлся всего лишь продолжением такого же Голодомора, устроенного теми же, но тогда ещё относительно молодыми большевиками, в 1917-1922 годах. Почему такая не любовь к югу России?
Существует негласное указание международного иудаизма освободить Юг России и Украины для предполагаемого там будущего хазарского государства, поскольку евреи разновидности ашкенази, в отличие от сефардов, считают своей исторической родиной именно Юг России и Украины и бывший хазарский хаганат. Особенное внимание отводится полуострову Крым, из которого коренное население было вообще насильно выселено в то же самое время, и с той же целью, теми же самыми людьми. Только Отечественная война и необходимость защиты своих завоеваний от немцев сбила все карты «каганистов» и остановило попытку создания хазарского хаганата на Украине и юге России ещё в те годы. Однако превращение Украины и юга России в другую Палестину началось, и в настоящее время, после развала СССР, вспыхнуло с новой силой.
Необходимо смотреть шире и видеть, что международный иудаизм в то время осуществлял попытки массового геноцида не только на Украине и юге России, но и в других странах. Десять лет, как закончилась массовая, грандиозная и беспорядочная резня населения царской России. Затем были незаконченные попытки в Германии и Венгрии. Однако в 20е годы массовый геноцид удался в Мексике. В З0е годы массовый геноцид удался в Испании. Предполагались перевороты под названием мировой пролетарской революции в Германии и Америке. Однако в СССР, под надёжным прикрытием центрального иудейского бюрократического аппарата, «каганистам» удалось почти полностью осуществить уничтожение гражданского населения Украины и юга России. При этом, уничтожение украинцев свалили на «москалей», а уничтожение русских свалили на Сталина. По ходу книги вы увидите, что все уполномоченные, проводившими геноцид в жизнь, были людьми одной определённой национальности. Революция в России была классовой только со стороны истребляемых, но со стороны истребителей, революция была сугубо национальной. Эти лица, которые уничтожают всех и вся, никогда не делают этого под истинными лозунгами, но только всегда прикрываясь благом всего человечества в целом, или благом самих же уничтожаемых. Кроме этого, они умело используют других для исполнения своих целей. В книге, например, отмечается, что все солдаты, участвующие в операциях, были из Средней Азии. Война в Ираке и Афганистане тоже совершается этой же самой международной мафией, чужими руками и под лозунгами блага самих же уничтожаемых – это типичный подчерк этой интернациональной, космополитической мафии – организованного иудаизма.

ГЛАВА 1.