Олександр Данилюк Основною перепоною на шляху від олігархії до республіки, орієнтованої на забезпечення потреб всіх громадян, є розрізненість та чвари між самими громадянами. Ці чвари штучно інспіруються та підтримуються на рівні постійної публічної дискусії підконтрольними олігархам ЗМІ.

Вступ до НАТО, стосунки з Росією, мовне питання, ставлення до тих чи інших історичних постатей – ось лише деякі з тем, що дозволяли впродовж довгих років уникати консолідації громадян навколо спільних проблем – рівня корупції в країні, неефективного державного управління, знищення цілих галузей економіки, жахливого стану системи охорони здоров’я, несправедливої системи оподаткування та, що найголовніше, відсутності стратегії розвитку держави.

Навіть сьогодні, перебуваючи в епіцентрі "реформаторської" активності влади, ми не отримуємо відповіді на прості запитання: ЧИМ і КОЛИ ці "реформи" мають закінчитись.

Натомість влада свідомо провокує суспільство на обговорення інших, більш комфортних для неї тем. Провокує, встановлюючи пам’ятники Сталіну, заперечуючи Голодомор, або вивішуючи на державних установах прапори СРСР.

Влада навмисно минулим відвертає нашу увагу від сучасного та майбутнього. Публічними сварками про те, чи був Голодомор геноцидом, вони намагаються відволікти нас від того Голодомору та геноциду, який вони розпочали сьогодні.

 - Александр, глава фракции ПР Ефремов заявил, что Налоговый майдан был генеральной репетицией революции и все это оплачивает Сорос и Березовский. Вы, наверное, теперь очень богатый человек?

- Если бы дело обстояло таким образом и каждый раз обвинение власти в том, что нас кто-то оплачивает, соответствовало истине, мы бы уже все стали миллионерами. Если послушать Ефремова и других представителей власти, которые рассказывали про наших спонсоров, там целая очередь финансистов получилась. И БЮТ нас финансировал, и украинские опальные олигархи, и российские, теперь вот Сорос и Березовский. Я жду, когда старшее поколение в ПР вспомнит свою комсомольскую и компартийную юность и начнет говорить, что за нами стоит «мировая закулиса» — был такой популярный штамп.

[ Читати далі ]

 Организаторы "Дня Гнева" в ответ на заявления А.Ефремова отрицают наличие у них каких-либо одиозных "спонсоров", в частности Джорджа Сороса или Бориса Березовского.

"Гражданское движение "Спільна Справа" никогда не получало финансовой поддержки от Джорджа Сороса или Бориса Березовского", - заявил лидер организации Александр Данилюк.

"Какие-либо инсинуации на эту тему - грязные технологии, направленные на дискредитацию движения", - сказал он, комментируя соответствующие заявления главы фракции Партии регионов Александра Ефремова и неназванного "регионала".

[ Читати далі ]

 Громадянський рух Спільна Справа ніколи не одержував фінансової підтримки від Джорджа Сороса або Бориса Березовського. Будь-які інсинуації на цю тему – брудні технології, спрямовані на дискредитацію руху.

Про це заявив лідер організації Олександр Данилюк, коментуючи публічні висловлювання голови парламентської фракції Партії регіонів Олександра Єфремова про те, що Джордж Сорос виділив кошти для підготовки «групи молодих хлопців», які могли б в Україні запускати процеси по Північно-Африканському сценарію, а також заяви інкогніто із фракції ПР, чиї слова процитувала газета «Сегодня» 14.04.11 у матеріалі «Регионал: в Украине готовят Ливию-2», про фінансування Соросом і Березовським групи Данилюка, у т.ч. на «податковому Майдані».

«Заяви Єфремова і його колег – неправда від першого до останнього слова. У цих людей або істерика, або дуже погані консультанти і політтехнологи. Я офіційно заявляю, наш рух ніколи не одержував фінансової допомоги від жодної вітчизняної або закордонної партії, організації, компанії, фонду, не кажучи вже про таких осіб як Сорос або Березовський», – підкреслює О.Данилюк.

Він стверджує, що не було також ніяких переговорів або консультацій на цю тему, оскільки, за його словами, не було подібних намірів.

«Наші єдині спонсори – це однодумці й активісти – громадяни України, які надають нам матеріальну й волонтерську підтримку. Деякі з них є власниками середнього або дрібного бізнесу, інші – наймані працівники, є держслужбовці. Частину коштів ми одержуємо анонімно, їх кладуть на банківський рахунок. На сайті руху Спільна Справа є всі реквізити для перерахунку коштів. Це різні суми, частіше зовсім невеликі, видно, що щиро хочуть допомогти і дають скільки можуть. В Україні багато нормальних небайдужих людей, які до смерті втомилися від того, що відбувається в країні. Нам не вистачає цих коштів для повноцінної діяльності, але є незалежність і немає ніяких контрактів. Це головне», – зазначає лідер руху.

Також він вважає, що якщо Єфремов хоче «зберегти обличчя, наскільки це можливо в даній ситуації», він мусить розкрити особи народних депутатів від Партії регіонів, які дозволили собі поширювати неправдиву інформацію про рух Спільна Справа і про нього, Данилюка, особисто.

«Або Єфремов це зробить, або ми самі встановимо, хто це заявив. Робота в цьому напрямку ведеться. У цієї людини або людей буде можливість вибачитись перед нами публічно. Інакше буде суд», – резюмував О.Данилюк.

Прес-служба громадянського руху Спільна Справа

Інформація джерела з Партії регіонів про те, що "податковий Майдан" спонсорували Джордж Сорос і Борис Березовський, належить до розряду "наколотих апельсинів" та "американських валєнок".

Про це заявив координатор громадського руху "Спільна справа" Олександр Данилюк.

"Це коментувати складно, тому що така заява належить до ґатунку "наколотих апельсинів" та "американських валєнок". Насправді на сьогоднішній день українцям не потрібна зовнішня мотивація, щоб брати участь в акціях протесту. Вистачає мотивації у вигляді нашої недолугої влади. Така заява - це абсурд", - зазначив Данилюк.

[ Читати далі ]

 

Сразу после Налогового майдана 2010 года один из его лидеров, руководитель Гражданского движения «Спільна Справа» (укр. «Общее дело») Александр Данилюк стал заместной персоной украинского Интернета. До россиянина Навального ему, конечно, ещё далеко, но предпосылки к этому уже есть, поскольку свою деятельность возглавляемое им объединение представителей малого и среднего бизнеса распространяет далеко за пределами Сети. А 14 мая активисты и вовсе проведут Общеукраинский День Гнева.

Кто же такой Александр Данилюк? Что он из себя представляет? Кто за ним стоит? Почему другие лидеры предпринимательских профсоюзов зовут его «провокатором», а под конец 10-дневной акции на Майдане Независимости его перестали пускать на сцену? По каким причинам Партия регионов без боя захватила сцену и привела милицию? Обо всём этом UAINFO беседует с самим фигурантом слухов и кривотолков, молодым, амбициозным и, как оказалось, уже видавшим виды уличным оппозиционером.

Когда было создано движение «Спільна Справа»? Кто инициатор?

ЧИТАТИ ДАЛІ 

 

Сразу после Налогового майдана 2010 года один из его лидеров, руководитель Гражданского движения «Спільна Справа» (укр. «Общее дело») Александр Данилюк стал заместной персоной украинского Интернета. До россиянина Навального ему, конечно, ещё далеко, но предпосылки к этому уже есть, поскольку свою деятельность возглавляемое им объединение представителей малого и среднего бизнеса распространяет далеко за пределами Сети. А 14 мая активисты и вовсе проведут Общеукраинский День Гнева.

Кто же такой Александр Данилюк? Что он из себя представляет? Кто за ним стоит? Почему другие лидеры предпринимательских профсоюзов зовут его «провокатором», а под конец 10-дневной акции на Майдане Независимости его перестали пускать на сцену? По каким причинам Партия регионов без боя захватила сцену и привела милицию? Обо всём этом UAINFO беседует с самим фигурантом слухов и кривотолков, молодым, амбициозным и, как оказалось, уже видавшим виды уличным оппозиционером.

Когда было создано движение «Спільна Справа»? Кто инициатор?

ЧИТАТИ ДАЛІ 

  Автор статті - Олександр Данилюк, координатор громадянського руху Спільна Справа

Спостерігаючи як нищаться рештки сподівань на демократичний розвиток України, сьогодні абсолютна більшість українців погоджуються, що ТАК далі жити не можна. Проте виникає природне запитання – ЯК тоді можна жити? І, що саме головне, як тоді жити ТРЕБА?

Ще донедавна багато хто мріяв про авторитарну та сильну владу, пов’язуючи наші негаразди саме з демократією, яка начебто розбалансовує державу.

Безумовно, період “помаранчевої відлиги” відрізнявся більшим рівнем свобод і суттєво нижчим рівнем фальсифікацій результатів волевиявлення. Але чи була в Україні справжня демократія? І як від неї залежить наш добробут?

За відсутності демократії, єдиним мірилом рівня несприйняття урядової політики стають протестні акції, апогеєм яких є революція. Тобто і в демократіях, і в деспотіях урядовці керуються почуттям самозбереження та реагують, в першу чергу, на загрозу припинення свого перебування при владі.

З тією різницею, що в демократії метод зміни влади є значно простішим – для цього не потрібно виходити на барикади, достатньо в день виборів не голосувати за тих, хто не виправдав сподівань.

[ Читати далі ]