хочу сюди!
 

Natalia

43 роки, близнюки, познайомиться з хлопцем у віці 35-50 років

Замітки з міткою «карантин»

Є люди, у яких, на жаль, карантин пожиттєво

Вони народились із серйозними діагнозами, отримали важкі травми чи заслабли з віком. Їхні хвороби дозволяють гуляти, відвідувати кіно і парки, бачитись з друзями. Але вони все одно змушені лишатись вдома.

Бо в Україні майже немає інфраструктури для людей з інвалідністю. Навіть вихід із під’їзду - важка перепона, яку мало хто може здолати самотужки. А ще - немає достойної допомоги від держави і складно знайти роботу, щоб прогодувати себе. Супермаркети, автобуси, державні установи не обладнані навіть елементарними засобами для людей із особливими потребами.

Поки ви милуєтесь природою з вікна і будуєте плани на той час «коли все це закінчиться», подумайте про тих, для кого цей час не прийде. Тільки об’єднавши зусилля ми зможемо зробити так, щоб карантин закінчився для всіх.

***

На світлинах провідую Сергія Едуардовича з Рівного, який пересувається на візку і виживає на мізерну пенсію, він просив спростити процедуру отримання субсидії для людей з інвалідністю;

бабусю Женю з села Заруддя на Тернопільщині, яка не може ходити, вона жалілася, що донька отримує копійки від держави по догляду за нею;

молодого хлопця Юру, який попри важку хворобу, працює юристом і забезпечує родину, він мріє про те, щоб у людей з інвалідністю було більше можливостей реалізувати себе.





Олег Ляшко, 
Лідер Радикальної партії

Роздільне дозвілля

Виявляється, у чоловіків і жінок на карантині роздільне дозвілля.
Цікаво, як вони тоді і з ким займаються сексом?


Карантинное ..)

есчо 60 дней кары и Я смеяться разучусь  crazy crazy drunk

и на БИСссс  crazy dance

епать Я столько не выпью nini shock

Клемент.

Есть у меня знакомая, Викой её звать, женщина прикольная и муж у неё такой же. Купили четыре года назад кота, типа для дочки, но она быстро увлеклась мальчиками . Кот отошёл на второй план, какой-то породистый, имя ему Клемент, хотя его совершенно не для коммерции взяли. Не смотря на не простой характер, я общий язык с ним быстро нашёл и при встрече всегда здороваюсь с ним первым и деловито спрашиваю:"Клемент, а как эти якобы твои хозяева себя ведут? Ты доволен ими или порицаешь?" Кот разговорчив и охотно рубит правду матку, на что Вика охреневает и скоро говорит:"Костя! Ты меня пугаешь- мне кажется вы и правда понимаете друг друга,  да морды у вас обоих хитрые и глаза коварные!"
- Не думай, что я забуду с Клементом обмяукать это твоё высказывание. Глаза у нас добрые, искренние и зелёные.
Встречаю её сегодня вечером, она в моём дворе живёт, вся такая озабоченная, поздаровались, да как я мог не поинтересоваться?
- Вика, как жизнь?
- Меня в неоплачиваемый вытурили, муж за пол зарплаты работает на удалёнке.
- А как сэр Клемент?
- Купила поводок и вывела его на прогулку: сэр матерился почти по человески, вырывался и бузил. Подъехала поличейская машина и копы спросили, что происходит. Я им соврала, что он их не любит, так как их сослуживцы трижды пытались его задержать за мартовские проделки. А дома этот злодей дёргая за поводок, вырвал крючёк, на котором он висел, укусил меня за ногу и зогнал собакина под диван!
- Коты имеют право на мирный протест! И это, по- хорошему он тебя на поводке водить должен.
- Ты и правда котами завербован. Всегда ты за них!
- Подтверждающие документы есть? Нет.Так что тише будь.Анекдот рассказать?
- Про котов?
- Да.
- Давай, Клементу вечером расскажу.
- Наши дни. Сидят два кота и один другому:
- Вась, не знаю зачем и кто на людей намордники одел, но прикольно!
- Мурзик, я тоже этому рад: может: теперь меня хозяйка целовать перестанет.

Сьогоднішнє


 День  пройшов сьогодні спокійно, як і вчора, з гумором, який неминучий в родині, де одночасно три фізруки і один державник)) Але мій день зробила одна малесенька зустріч наприкінці дня.
   Абсолютно пуста звичайна сільська асфальтівка, зустріти тут можна рідко кого. Їду верхи, вигулюю свою кобилу, на обличчі захисна маска, ніжно бежева, щоб гарно))) сама шила)) Ніколи в житті не думала, що в такому ходитиму, ну хай азіати, в них там смог і все таке інше.
  Їду, топаємо непоспіхом, назустріч мотоцикліст, мотоцикл такий весь чорно-нікельований, за кермом хлопчина в брутальній шкірянці, а зблизька дивлюсь - маска!))) схожа на мою, тільки стильно чорна. Зустрілись поглядами і так з розумінням і явним гумором подивились одне на одного. Той момент, коли розумієш, що не ти один трішки по-дурному виглядаєш, а це нормально, навіть в такому місці))))

  П. С. Попереджу запитання - маску вдягла від шерсті, якої на конях весною таке враження, що точно 2000 на квадратний сантиметр)) До речі дійсно зручно, і карантин пройде, а маска в мене точно залишиться. 

Як зберегти бізнес під час спалаху коронавірусу

Подбайте про співробітників. Встановіть надійні і довірливі відносини зі співробітниками, спілкуйтеся з ними якомога частіше, щоб розуміти, як впливає ситуація з карантином на кожного окремо. По можливості, надайте гарантії щодо того, як Ви плануєте їх підтримувати.

Організуйте систему управління. Створіть систему управління (CRM-прим.) для прийняття рішень, зосередившись на даних, а не на емоціях. Вона може складатися з трьох рівнів: короткостроковий (персонал і повсякденна діяльність), середньостроковий (наприклад, збереження грошових коштів і потенційні звільнення) і довгостроковий (ймовірність серйозного економічного впливу).

Проведіть оцінку ризиків. Навіть якщо у вас є існуюча оцінка ризиків, вона може виявитися неактуальною. Створіть нову, орієнтовану на гігієнічні заходи та заходи безпеки, необхідні для захисту людей, фінансів, технологій та операцій під час спалаху COVID-19.

Упор на зовнішні комунікації. Під час кризи Ваш найцінніший товар - це довіра! Приділіть час, щоб запевнити всіх клієнтів, зацікавлених сторін та громадськість, що Ви застосовуєте всі необхідні заходи для боротьби зі спалахом коронавірусу. Соціальні мережі можуть стати чудовою платформою для цього, а також засобом пошуку ідей від вже існуючих клієнтів.

Оцініть ланцюг поставок. З'ясуйте, чи потребують Ваші колишні клієнти в послугах компанії донині, а також визначте, в яких саме. Потім дізнайтеся у постачальників, що вони можуть Вам запропонувати, але пам'ятайте, що їх пропозиції можуть в підсумку виявитися занадто багатообіцяючими. Якщо готівки не вистачає, проявіть творчий підхід і подумайте про те, як можна обмінюватися послугами по бартеру.

Оцінка операційних ризиків. Оцініть всі операційні аспекти Вашого бізнесу та створіть попередній контрольний список. Так ви будете впевнені, що готові приступити до роботи, як тільки це дозволить соціально-економічна ситуація в країні.

Продуктивно використовуйте час простою. Використовуйте будь-який вільний час, щоб подумати про розробку нових послуг і процедур, на які у Вас раніше не було часу. Стимулюйте своїх співробітників і допомагайте їм відчувати себе продуктивними і цінними, залучаючи їх до цього процесу.

скаска пра золушку, злабадневная

Паслала аднажды злая фея Золушку на бал, вадваретс.
Иди грит и бес прынца не возвращайса, ато я тибя заколдую абратно в жабу.
Выдала на дело шлёпки хипстерские хайтековые, шпиёнцкую аппаратуру б\у, полторалитровую баклажку мутного приворотного зелья для привороту привратников на воротах, на смазку ворот, на опохмел вратарей и для прынца должно чучуть остаца.
Золушка отправилась в долгий путь на попутках на самосвалах турецких дорожников, волонтёрских дилижансах и арбах азербайджанских газэлистов.

Долго ли коротко, добралась Золушка до самого бала. Там как раз все прынцы напились до подходящей кондиции. Золушка перекрестилась по православному обычаю, вспомнила маму поправила рафикову тюбетейку и затаив дыхание вошла в шато.
О! Какая трепетная лань посетила наше шале! - возбужденно воскликнул рыжий прынц Валера.
Но его опередил прынц Захар с черными шекотными усами. Он страстно схватил Золушку за жопу руку и жарко прошептал в самое ухо "Вот тебе 200 гривен, сбегай за пивом вниз, в долину. И быстрее!"

Не помня себя от счастья Золушка очутилась на горном серпантине и быстро-быстро перебирая феиными шлёпками помчалась в закат...

Ровно в полночь Золушку отловили австрийские пограничники и диагностировали у нее триппер корону.
Не говоря худого слова они аккуратно пристрелили героиню из табельного узи, бережно облили бензином и пунктуально сожгли в кювете не снимая средств индивидуальной защиты

Нехуй шастать сидите дома, граждане!(тм)

Потому что добро в скасках всегда побеждает зло вирусы всякие.!!..

Полезная «удаленка»: готовимся к «Рисуем вместе с Комус»

Вот уже 10-й год компания «Комус» проводит традиционный творческий конкурс для детей и взрослых «Рисуем вместе с Комус». Сейчас это особенно актуально т.к. работы принимаются удаленно до 25 сентября 2020 года. Принять участие может любой желающий в возрасте от 4 до 45 лет.

Главные призы: 3 ноутбука, 4 сертификата на путешествие, отдельный денежный приз - 150 000 рублей во взрослой номинации от 19 до 45 лет. Предусмотрены дополнительные призы и подарки для номинантов.

Для того, чтобы подать заявку на участие в конкурсе необходимо:

- выбрать номинацию;

- подготовить творческую работу с использованием логотипа Комус*;

- направить ее через форму на официальном сайте;

- ожидать объявление результатов и получить свой заслуженный подарок! 

Первые 2000 авторов возрастом до 18 лет награждаются гарантированным подарком от «Комус» и партнеров конкурса. 

У маленьких конкурсантов есть возможность стать победителями в номинациях: «Лучший рисунок», «Лучшая поделка», «Лучший видеоролик». Взрослые поборются за лидерство в номинации «Лучший комикс об офисной жизни, видеоанимация, видеоролик, блог».

Награждение победителей и призеров пройдет в конце года в Москве. Участников финального праздника помимо подведения результатов соревнования ждет развлекательная программа. 

Оставайтесь дома с пользой! Компания «Комус» дает возможность не только раскрыть свои креативные таланты, но и попробовать силы в творческой борьбе. Участие в конкурсе бесплатно. 

*Правила конкурса, информация о призовом фонде размещены на официальном сайте «Рисуем вместе с Комус». 

Кількості. Великі і страшні. Що нового?

        Як спитати, то всі люблять правду. А правда у своїй основі може бути й негарною, а комусь - жахливою. Правда в тому, що людина... помирає. З першого дня свого народження індивід починає прямувати до своєї смерті. Цю правду, якщо розібратися, кожен усвідомлює. І все, що б людина не робила: вчиться, відчуває щастя, кохає, дарує радість близьким та приймає від них, створює шедеври у різних сферах, і готує щоденні трапези на кухні, здійснює переступи, благодіяння, гріхи, революції, позики в банку, - все це вона чинить... помираючи. Sad but true.



         Тому задумана ця замітка на таку непопулярну тему, як правда, а значить про смерть. Її ідея в тому, аби бути гострим скальпелем, що прецизійно видалить хоча б основу панічних настроїв, хоча б в кількох людей, кому тупа паніка ще не забрала здатності думати. Відразу попереджу, що смерті далі буде не просто багато, лонгрід буде буквально просочений нею. Тим, хто перебуває у блаженному рабстві "позитиву", краще далі не читати. Інших - ласкаво прошу. Буковки не заразні.
        Людство живе з інфекціями тисячі літ. Віруси та складніші мікроорганізми завжди мали над нами перевагу. Вони добре нас знають, полюють за нашими чеснотами - товариськістю, любов'ю та прихильністю, бажанням допомоги ближньому - і перетворюють ці чесноти на недоліки і слабинки. Одна з переваг вірусів - біологічна простота. Тому всю історію вони на крок випереджали нас. А застана зненацька людина тільки і спромогалася більш чи менш успішно мінімізувати завдану шкоду. Отож, щойно вчора ми з полегкістю попрощалися з черговим "звірячим" вірусом, як сьогодні "привіт, новий ковід".



          Хтось помітив, що наші регулярні "гості" теж полюбляють круглі числа. У 1720 році це була чума, в 1820-му - холера, а в 1918-20 - іспанський грип, у 2019-20 - Корона. Освічене людство, чия поінформованість відчутно розбавила первісні печерні страхи, і питання тепер ставить, гідне нашого глобалізованого суспільства: чи раптом не влаштовані ці пандемії штучно якимсь злим генієм на користь своїх таємних інтересів?
          Але це не так. Найперші примітивні спроби використовувати хвороби як біологічну зброю проти ворогів були зафіксовані, наскільки відомо, не раніше 18 століття (європейські колоністи проти корінного населення Америки). Тоді як вперше історично задокументовані пандемії згадуються ще за сивої давнини, коли предки ймовірних очільників сучасних масонських і навколомасонських орденів і таємних "клубів" ще не мріяли про світове панування, цілком мирно переганяючи худобу від одного до іншого посушливого пасовиська Близького Сходу, Аравійського півострова та Єгипту.
           В індійських санскритських джерелах IX—VII ст. до н. е. знайдено відомості про холеру. Там цю хворобу називали "маха-марі" - велика моровиця. Ще назва - "мордіксім". Один з перших описів самої хвороби відносять до часів походів Олександра Македонського, вояки якого, імовірно, потерпали від цієї хвороби під час індійського походу. В одному з джерел про стан хворого зазначено: "Губи бліднуть, погляд стає безглуздим, очі закочуються, руки і ноги зморщуються, немов від вогню, і хвороба охоплює багато тисяч людей".
          Так звана «Пелопонеська чума» в Аттіці у 436—427 рр. до н. е., як писав про неї Фукідід у своїй "Історії Пелопонеських війн", "...почалася спершу, кажуть, в заєгипетській Ефіопії, потім спустилася в Єгипет, Лівію і більшу частину земель". Епідемія супроводжувалася сильними землетрусами, морськими повенями, посухами і неврожаями. Люди заражалися при догляді за хворими. Основними проявами були нестерпний жар і поява висипу на тілі. Гинули і тварини. Багато будинків спорожніли, цілі родини вимерли. Хворі повзали по вулицях, скупчуючись біля джерел води. Смерть забрала тисячі життів у Афінах. Вважають, що вимерла чверть населення Аттіки. Тоді помер видатний грецький політичний і військовий діяч, вождь афінської демократії Перикл. Але що це було? Опис епідеміологічних чинників, клінічних проявів підходить до багатьох інфекцій. Були проведені навіть молекулярно-генетичні дослідження решток померлих, які встановили імовірного збудника - Salmonella typhi (спричиняє черевний тиф), однак те, що ми знаем про цей тиф, не зовсім відповідає записам Фукідіда. Тому не знято підозру про чумне походження цієї епідемії.
            Або епідемія у 125 р. до н. е. у Північній Африці («чума Орозія»). Їй передувало стихійне лихо, в якому сучасники побачили причину жорстокого мору. Всю Африку незліченними полчищами покрила сарана. Вона поїла не тільки всі трави, а й частину коренів, листя на деревах і молоді пагони, чим не лишила жодної надії на врожай. Потім сарана раптово була підхоплена несподіваним вітром, довго носилася небом цілими хмарами, поки не потонула у Середземному морі. Прибій викинув на берег на великому просторі купи мертвої сарани, від її гниття став поширюватися нестерпний сморід. А далі стався повальний мор серед тварин і птахів, який поширився і на людей. У приморській смузі, що прилягає до карфагенського і утіцького берегів, загинуло більше 200 тис. жителів. У місті Утіка померли усі 30 000 солдатів, відряджених туди Римом для охорони узбережжя Африки. Але хіба тут зрозуміло, про що мова? Ніяких симптомів, окрім швидкої масової смерті, не було наведено навіть її сучасниками.
             Великий лікар давнини Клавдій Гален описав «чуму Антоніна», що тривала з 165 по 180 рр. і охопила багато країн. Приблизні втрати від цієї пошесті від 3,5 до 7 млн людей. Деякі описані прояви хвороби дуже нагадують натуральну віспу. Тож була це натуральна віспа, або ж інша хвороба достеменно невідомо.
             Ще одна добре відома моровиця, що забрала життя 25-50 мільйонів осіб (на той час - близько 13 % населення світу), спалахнула у 541-550 рр. у Східній Римській імперії. Вона була названа істориками Юстиніановою чумою, бо була за часів правління одноіменного імператора (відповідно до літописів Юстиніан теж перехворів на чуму і одужав у 543 році). У 549 р. Юстиніан видав Указ про перешкоджання пересуванню та затримання людей, які прибули з місць, де лютувала недуга. Отже заходи сучасного карантину інтуїтивно відчувалися вже тоді, задовго до відкритття мікроорганізмів та осмислення способів поширення хвороб.
            Згадки про таємничі раптові "мори" подибуються і в руських літописах 1042 та 1092 років. Там немає деталей клінічної картини, але йдеться скоріш за все про епідемії.
            Чергова епідемія чуми в історії людства - "Чорна смерть", спалахнула у пустелі Гобі (Китай). У 1335 році поширилася по Індії. Повільно але впевнено понесли пошесть у Європу могольські війська та купці Великого шовкового шляху. У 1346 р., за словами істориків, бацила прибула на територію України через Крим, а у 1351 році - через Польщу (Чернігів, Київ) до Європи. Підсумок: мінус 75-200 млн осіб - близько половини населення тодішньої Європи.
            Тодішні лікарі настановляли здорових людей наглухо зачиняти вікна і двері, перебуваючи вдома, а краще переселятися подалі від охоплених чумою міст, могильників тварин і цвинтарів, у села, до чистих джерел води. Тоді з'явилося і класичне правило карантину: усі кораблі, що прибували до портів з інших країн, мали залишатись на віддалі від порту протягом 40 днів. Індивідуальний захист також полягав у забороні користуватися речами та одягом померлих, у розміщенні в зоні дихання людини спеціальних трав'яних зборів та парфумів і таке інше.


Маски чумних лікарів середньовіччя (у "дзьоб" закладалися квіти і трави для захисту від чумних випаровувань)
           
               Повторні спалахи хвороби час від часу локально виникали аж до XX століття. Але завдяки радянським (зокрема й українським) вченим, які у 1947 році під час спалаху хвороби в Маньчжурії вперше застосували для лікування стрептоміцин, медицина досягла відчутних успіхів у розробці нових засобів проти інфекції і тепер чума виліковна.
               Молекулярно-генетичні дослідження останніх років показали, що чумний мікроб утворився від Y. pseudotuberculosis внаслідок мутації у проміжку часу десь від 20 до 1,5 тис. років тому в популяціях монгольського бабака.
               Віспу називали "чумою XVIII століття", поки Дженнер у 1796 р. не відкрив щеплення витяжки з гною корів, хворих на коров'ячу віспу. Але попри застосування вакцинації тільки у 1980 р. ВООЗ офіційно повідомила, що абсолютно всі діти планети зазнали щеплення, і віспа ліквідована докорінно. За наявними даними з VI по XX століття хвороба забрала - увага! - щонайменше 1 млрд люду. Виходить у перерахунку на рік близько 700 тис.



             Холеру називали "чумою XIX століття", адже історія людства нараховує не 1, 2 чи 3 пандемії холери, а цілих 7, які з 1816 до 1960 року рухались з Індії на захід і в підсумку через Америку обійшли всю земну кулю. І майже кожна з них побувала на території України. Лише до 1860 року інфекційна хвороба, що характеризується розвитком тяжкої діареї і тяжким зневодненням організму, забрала життя близько 40 млн осіб.
            Холера і досі лишається страшним захворюванням, виникнення якого є наслідком відсутності належного водопостачання, санітарії, безпеки харчових продуктів та елементарних заходів гігієни. Станом на 2017 рік хвороба спричинює у світі до 2,9 млн випадків щорічно, гине до 95 тисяч людей.



            Як і в історичних записах, у мистецтві деякі з цих напастей теж лишили свої сліди.




             В останні місяці Першої світової війни, у 1918 р. вірус іспанського грипу вчергове спробував вияснити, хто господар цієї планети. Осередком захворювання вважався польовий табір військ у Франції. За іншою версією вірус виник на Сході, до США його занесли китайські емігранти, а американська армія вже своєю чергою принесла вірус до Європи, вступивши у війну. Проте хвороба названа "іспанкою" через те, що іспанські ЗМІ першими оповістили про спалах - газети цієї, нейтральної тоді країни не були обтяжені цензурою військових років. До того, як "іспанка" стала загальновизнаною спрощеною назвою, бразильці називали це німецьким грипом, а сенегальці - бразильським, поляки називали це більшовицькою болячкою, а данці - хворобою, що «прийшла з півдня"... Новий різновид вірусу А/H1N1 забрав життя від 50 до понад 100 млн людей (3-5 % населення планети на той час). При чому, перші 25 млн померло за перші 25 тижнів поширення мору, тоді як за всі 4 роки 1-ї світової війни загинуло лише 10 млн і ще 10 було поранено.






             Були інфікованими близько 500 млн осіб по всьому світові, навіть у далеких його куточках (вимирали цілі села від Аляски до Південної Африки). Найбільш уразливою групою населення з ризиком летальних випадків стала молодь віком від 20 до 40 років. Людей вбивав власний імунітет, який надто різко реагував на вірус. Причиною стрімкого поширення хвороби стала війна, а саме переміщення військ країн-учасниць.



             У 1919-1920 роках країни вже широко запроваджували відомі карантинні заходи, закриваючи школи, театри, суди, церкви та інші громадські місця масового скупчення іноді протягом до цілого року. Бразильський медик і письменник Педро Нава у 1918 р. описав матчі в Ріо-де-Жанейро, коли футболісти грали на стадіоні з безлюдними трибунами.





             Поширилося застосування звичних тепер і для нас медичних масок і респіраторів.




          Маски робили і самотужки хто з чого здатен. Одна з рекомендацій департаменту охорони здоров'я Нью-Йорка щодо носіння масок закінчувалася слоганом, на подив сучасним: Краще бути смішним, аніж мертвим.



           Їх робили будь-яких тканин / кольорів / конструкцій аби якось закритися від віруса-вбивці.



             Масштаб хвороби був таким, що деякі із закритих громадських закладів використовувались під лікарні або морги.
            

у спортзалі однієї зі шкіл у США


У коледжі La Salle, Тетфорд-Майнз, Квебек, Канада

              Продавці забороняли покупцям заходити до магазинів і продавали товари на вулицях. Без масок не пускали у громадський транспорт.


Кондуктор перевіряє наявність масок у пасажирів, що заходять,  Сіетл, США

             Вірус зник так само раптово, як і з’явився. Вчені вважають, що штам вірусу мутував у менш смертоносні. Зокрема, у 2009 році штам H1N1 повернувся, змінивши назву на "свинячий грип" (легший перебіг захворювання). Лікується він так само, як і інші види грипу.
            Вище було згадано темп летальності у світі від "іспанки" на початковому періоді, як 1 млн смертей на тиждень.
            Офіційно перший випадок захворювання covid 19 у світі датується 10 січня 2020. Хоча неофіційно перші хворі на невстановлену форму пневмонії звернулися у лікарні Уханя вже 8 грудня 2019 р. Ще неофіційніше вже у листопаді, а може, і в жовтні (якщо врахувати інкубаційний період) ця ще не названа своїм терміном хвороба вже наготувалася лютувати у зазначеному регіоні. На сьогодні, 02.04.2020, минуло щонайменше 22 тижні поширення нової інфекції. Що ж ми маємо?
            На 14.00; 02.04.2020 у світі зафіксовано 950713 випадків захворювання. Вірус вбив 48313 людей. Темп вмирання - 2416 людей за тиждень - у 400 разів повільніше, ніж 100 років тому. Остаточно перебороли недугу 202826. Хворіють наразі 699574, з них 663410 (95 %) у легкій формі, 36164 - з ускладненнями, що загрожують життю.
            Ще.
            У травні 1918 року в Іспанії було заражено 8 млн людей, або 38 % населення країни (заразився, але видужав, навіть король Іспанії Альфонсо XIII). Сьогодні в Іспанії ситуація з covid 19 одна з найважчих у світі - вона посідає аж 3-є місце за поширеністю хвороби зі своїми 110238 інфікованими і 10003 померлими.
            Франції зараз не набагато легше. На своєму 6-му місці вона має 57 тис інфікованих та 4 тис летальних. Тоді як зафіксований, наприклад, у 2017 році сезонний пік смертей від ГРВІ (куди входять і смерті через невдале лікування антибіотиками) складає приблизно 12 тис. померлих. Хто-небудь у 2017 р. чув у новинах що-небудь про смертоносну епідемію грипу у Франції?
            Як почуває себе на цю годину #українавдома? З дня виявлення першого хворого, 02 березня, маємо 804 захворювання, 20 летальних, 13 перебороли хворобу, і 57 місце у списку поширеності короновірусу у світі.
            Я далекий від того, щоб цими даними намагатися заспокоювати громадську думку і переконувати, що нам малося би наплювати на Корону. Адже цим 48313 померлим, з яких 20 - українці, не легше від наведених порівнянь, і горе їхніх родичів і близьких цією арифметикою не зменшити. Але, так чи інакше, в атмосфері істерії та нервозності навколо коронавірусу та пов'язаних явищ, спричинених у великій мірі запобіжними заходами, гідними атомної війни, а також "правильною" подачею інформації світовими ЗМІ, українці забувають про небезпеки, які живуть з ними все життя!



            За даними ВООЗ, щороку (!) грип всіх штамів, відомих ще до Корони, вражає - увага! - до мільярда людей у світі. У 3-5 мільйонів людей перебіг хвороби дуже тяжкий. Помирають від ускладнень від 250 до 650 тисяч. В Україні щороку близько 4 тис. людей помирає (!) від туберкульозу (11 осіб кожного дня). Вже у січні 2020 р. в Україні зареєстровано 1 945 випадків захворювання туберкульозом. Уявити тільки, поки українці б'ють пики один одному за право їхати в громадському транспорті та масово скуповують товар у крамницях та аптеках, натхненні чарівністю назви нової болячки з далекого Уханю, щодвігодини від прозаїчного туберкульозу в якійсь лікарні країни тихенько, без уваги преси і вищого керівництва помирає їхній співвітчизник.
            Якщо я скажу, що ситуація не варта паніки, то моя позиція звісно варта уваги набагато менше, ніж думка французького інфекціоніста Дідьє Рауля, який вважає: "Я не бачу ознак особливо серйозної смертності. Я не бачу впливу на загальну смертність в країні. І я продовжую вважати, що треба зберігати спокій і робити те, що зазвичай робиться з інфекціями загалом: діагностику і лікування".
             Чи скрізь і завжди населення дотримувалося призначених запобіжних заходів? Ні. Під час епідемій холери і чуми 1830-31 рр. на теренах України відбувалися бунти. У Севастополі під час повстання було вбито губернатора. Севастопольці виступали проти обмежень руху товарів і мешканців по вулицях міста. Було поширене переконання, що царська влада наживається на карантині. На Закарпатті були відомі випадки вбивства вояків і лікарів. Сільські відчайдухи і шибайголови гадали, що патрулювання вулиць військовими, знезараження криниць вапном робиться, щоб знищити місцеве населення.
              В містечку Cамора (Іспанія) місцевий епіскоп кинув виклик закладам охорони здоров'я, замовивши вечірні молитви протягом 9 днів на честь святого Рокко, захисника від чуми і епідемий. Це залучало сотні вірян шикуватися у чергу аби поцілувати мощі святого. А тим часом спалах іспанки досяг піку. Cамора вписала найвищий показник смертності від грипу серед всіх міст Іспанії.
              У бізнесових колах США спостерігався певний опір спробам комісара з охорони здоров'я обмежити відвідуваність розважальних закладів. Наприклад, коли восени 1918 вийшла чергова стрічка Чарлі Чапліна, менеджер кінотеатру Стренд на Таймс-сквер, Нью-Йорк, Ґарольд Едель тепло подякував глядачам та похвалив їх за те, що не піддалися страхам і забезпечили аншлаг. За кілька тижнів він помер від іспанки.
              Також у 1918 р. газетами генерувалося чимало фальшивих новин. На зразок того, що грип біля берегів США був зумисно розсіяний німецькими підводними човнами.
              Тож вчергове бачимо ще одну нову-стару особливість: і раніше, і тепер карантинні заходи не на жарт обурюють широкі народні маси, збивають їх з пантелику, нерідко пробуджуючи відверту дурість на дні під культурно-цивілізаційними нашаруваннями свідомості.
               Підсумовуючи, згадаймо: жодна людина в світі не померла просто так, "від старості". В кожному конкретному випадку є своя причина смерті. Багато причин. Як це було і 1000, і 10 років тому. Як є зараз, як буде далі. В яку за ліком епідемію ми входимо?.. Тільки нашому поколінню вже пощастило на кілька краще чи гірше контрольованих епідемій. Так, комусь призначено померти. Комусь - підхопити інфекцію, перехворіти і... померти за кілька літ від однієї з сотень інших причин. Хто зна, що краще... Опція вибору смерті на свій смак нам, як правило, не надана. А надано і важить лише вибір людини у тому, що робити з усвідомленням цих простих речей. І з усім цим треба якось намагатися жити. Намагатися котити свій камінь Данності вгору, напевно знаючи, що далеко чи близько від вершини він не втримається, неминуче скотиться. Вчитися, намагатися бути щасливими, кохати, дарувати радість близьким та приймати від них, дбати і бути відповідальним, поливати квіти, чистити сади, створювати шедеври, готувати смаколики на своїх кухнях, обмиваючи кістки сраних політиканів, словом, утверджувати Життя над Смертю. А що ж нам ще лишається!? Ну, і дослухатися до розумних голосів, зокрема і тихенького голосу всередині себе. Берегти себе, близьких і рідних від щоденних загроз і небезпек.

Карантин...Гастро-блог - 4

Сегодня всё просто...
Просто и вкусно..
За здоровье, за апрель, за юмор и оптимизм