хочу сюди!
 

Лариса

35 років, козоріг, познайомиться з хлопцем у віці 30-38 років

Замітки з міткою «освіта»

Ласкаво просимо до Деснянського інституту МАУП!


Вже 12  березня, в День відкритих дверей, що відбудеться у Деснянському інституті МАУП, усі бажаючі зможуть ознайомитись з першим та єдиним ВУЗом Троєщини, а також отримати знижку 20% на навчання!

Знаходиться інститут за адресою: Закревського, 45-Б, тож мешканцям Деснянського району, які бажають отримати першу або другу вищу освіту, не треба буде далеко їхати за знаннями! :)

Дізнатись більше про сам інститут, напрями навчання, вартість та студентське життя взагалі також можна за телефоном: (044) 548-29-46.

Коротка довідка: інститут почав свою історію 15 листопада 2015 року, коли він був створений за ініціативи та підтримки керівництва МАУП з метою залучити талановиту молодь, випускників загальноосвітніх навчальних закладів та ВНЗ І-ІІ рівнів акредитації лівобережних районів м. Києва та області до навчання. Вища освіта в Академії поєднує в собі сучасні знання юриста, фінансиста, науковця та керівника будь-якого рангу, тож будування блискучої кар’єри  - просте завдання для наших випускників!

Ми з радістю допоможемо й вам знайти своє покликання та стати справжнім професіоналом!

Освіта і праця за С. Квітом



Стаття Міністра освіти і науки України Сергія Квіта в газеті "Дзеркало тижня" від 30 жовтня 2015 року
02.11.2015 | 11:12
 

Беззахисна інтелектуальна власність, або Як подолати «долину смерті»

Сьогодні в нашій країні у понад 1100 наукових установах та організаціях працюють десятки тисяч кандидатів і докторів наук. 

Станом на кінець 2014 р. є чинними понад 26000 патентів на винаходи. Усе це свідчить про значний інноваційний потенціал України, що відповідно до світових тенденцій, повинен стати рушійною силою для інноваційного розвитку економіки. Водночас частина інноваційної продукції у загальному обсязі реалізованої промислової продукції за період з 2007 по 2014 р. скоротилася з 6,7 до 2,5%, тобто більше ніж удвічі. Як бачимо, в Україні відбуваються процеси, протилежні декларованим у сучасному світі бажанням переходу до інноваційної економіки та суспільства знань.

За даними Всесвітнього економічного форуму, у 2014–2015 рр. за показниками технологічної готовності Україна посідає лише 85-те місце серед 144 країн (серед пострадянських країн мають показники кращі, ніж Україна: Молдова — 51-ше місце, РФ — 59-те, Казахстан — 61-ше, Грузія — 67-ме, Вірменія — 71-ше, Азербайджан — 72-ге). За інноваційними чинниками відповідно: Україна — 92-ге місце, у той час як РФ — 75-те, Азербайджан — 76-те, Казахстан — 89-те місце. Значний інноваційний потенціал з одного боку і вкрай низький інноваційний рівень виробництва — з іншого незаперечно свідчать про те, що цей потенціал украй слабко використовується промисловістю. Тобто між наукою і виробництвом існує прірва — і це для держави проблема, що потребує негайного розв'язання.

Результати інтелектуальної праці як визначальний і невичерпний ресурс розвитку економіки

У минулому столітті зростання як економіки в цілому, так і окремих компаній задовільно пояснювала економічна теорія К.Маркса, згідно з якою загальна вартість, а в підсумку прибуток, створювалися працею (робочою силою) і фізичним капіталом (знаряддями праці, фінансами тощо) (див. рис.1).

http://mon.gov.ua/content/%D0%9D%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D0%BD%D0%B8/2015/10/29/%D1%80%D0%B8%D1%81/1-131181.jpg

Проте у ХХI ст. ця теорія не в змозі пояснити стрімкий прогрес таких компаній, як Apple, Microsoft, IBM, Google та інших, що не мають великої робочої сили й фізичного капіталу у традиційному розумінні. А тим часом вони є світовими лідерами за ринковою вартістю компаній.

У таких компаніях за останні десятиріччя спостерігається експонентне збільшення співвідношення між їхньою ринковою вартістю і вартістю їхніх активів. Так, для 500 найбільших компаній США це співвідношення збільшилося від одиниці в 1980 р. до семи в 2000-му. Тобто в семи доларах вартості компаній їхні активи становлять лише один долар (див. рис. 2).

http://mon.gov.ua/content/%D0%9D%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D0%BD%D0%B8/2015/10/29/%D1%80%D0%B8%D1%81/2-131187.jpg

Причину виникнення цього феномену неокласичні економісти (Р.Солоу, П.Ромер) пояснюють тим, що в цілому тільки 50% приросту внутрішнього валового продукту можуть бути забезпечені збільшенням трудових ресурсів та фізичного капіталу. Інші 50% відносяться переважно до інноваційних продуктів — результатів інтелектуальної праці, які мають нематеріальну форму і які в сукупності визначають як знання (див. рис. 3) або як інтелектуальний капітал.

http://mon.gov.ua/content/%D0%9D%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D0%BD%D0%B8/2015/10/29/%D1%80%D0%B8%D1%81/3-131182.jpg

Інтелектуальна власність як результат інтелектуальної, творчої праці людини

Існує багато теорій інтелектуального капіталу, що мають різні підходи до його структури і наповнення. Але загальним для них є розуміння того, що інтелектуальний капітал є результатом інтелектуальної праці людей і що ці результати можуть брати участь у створенні цінностей. У широкому розумінні, з погляду права, результати інтелектуальної, творчої діяльності людини, за винятком тих, що не відповідають нормам законів про інтелектуальну власність, визнаються об'єктами права інтелектуальної власності.

Усі результати інтелектуальної праці умовно можна розділити на три групи: знання, інформація та інтелектуальна власність (див. рис. 4).

http://mon.gov.ua/content/%D0%9D%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D0%BD%D0%B8/2015/10/29/%D1%80%D0%B8%D1%81/4-131184.jpg

Знання — це результат інтелектуальної праці людини, який вона безпосередньо створює. Звідси випливає правовий наслідок: знання належать тільки людині і можуть бути використані іншими фізичними або юридичними особами тільки за згодою власника цих знань. Інформація — це відтворені на матеріальному носії (паперовому, електронному тощо) знання людини, що вийшли з її голови у формі, доступній для сприйняття іншими людьми. Інтелектуальна власність у вузькому розумінні — це інформація, що відповідає вимогам законодавства про інтелектуальну власність. 

Усі ці три категорії діалектично пов'язані між собою: людина сприймає органами чуття дані з навколишнього середовища (явищ природи, інформації, інтелектуальної власності) і виробляє знання, що вперше виникають і зберігаються в її голові. Наступний крок — закріплення знань їхнім власником на матеріальному носії, тобто перетворення знань на інформацію. І, нарешті, частина інформації, що відповідає законодавству про інтелектуальну власність, набуває юридичного статусу інтелектуальної власності.

Основні етапи перетворення інтелектуальної власності на інноваційну продукцію або інноваційні послуги

В Україні більшість об'єктів інтелектуальної власності створюється в університетах і наукових організаціях (див. етап 1 на рис. 5). Далі ці об'єкти передаються розробникам, які розробляють на основі об'єктів інтелектуальної власності нові вироби або технології виробництва (етап 2). На третьому етапі здійснюється виробництво продукції, на четвертому — її ринкова реалізація. Зауважимо, що за експертними оцінками фінансові витрати на всіх трьох етапах співвідносяться як 1:10:100.

http://mon.gov.ua/content/%D0%9D%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D0%BD%D0%B8/2015/10/29/%D1%80%D0%B8%D1%81/5-131189.jpg

На рис. 5 показано принципову схему руху від інноваційної ідеї до реалізації інноваційної продукції на ринку. Але на практиці цей процес, який зазвичай називають трансфером технологій, набагато складніший. Об'єкт інтелектуальної власності може виникнути не тільки на першому, а й на другому, третьому і навіть четвертому етапі. 

Комерціалізація інтелектуальної власності також може здійснюватися на кожному етапі. Так, університет або наукова організація може продати права на створений об'єкт інтелектуальної власності ліцензіату. Розробник може також продати технологію як складений об'єкт інтелектуальної власності, що містить у собі винаходи, корисні моделі, промислові зразки, об'єкти авторського права, ноу-хау й інші об'єкти інтелектуальної власності. Коли продається виробництво (бізнес) за угодою комерційної концесії, то разом із приміщеннями і технологічним обладнанням передаються також права на об'єкти інтелектуальної власності, що використовуються у цьому виробництві.

Однак найвигіднішою є комерціалізація інтелектуальної власності на четвертому етапі у складі інноваційної продукції або інноваційних послуг. Хоча додана вартість, що була генерована інтелектуальною власністю в одиниці продукції, може бути малою, але, будучи помноженою на кількість продукції, вона досягає великого значення. 

Бар'єри, що заважають перетворенню інтелектуальної власності на інноваційну продукцію

Відсутність в Україні національної інноваційної системи. 

Національна інноваційна система (НІС) — це сукупність національних державних, приватних і громадських організацій, а також механізмів їхньої взаємодії, в рамках яких здійснюється діяльність зі створення, зберігання та поширення нових знань і технологій. НІС формує таку систему відносин між наукою, промисловістю і суспільством, за якої інновації виступають основою розвитку економіки і суспільства. В усіх розвинених країнах така система діє, в Україні ж існують тільки її фрагменти. Хоча маємо протягом останнього часу окремі "історії успіху" (як-от діяльність Наукового парку НТУУ "Київський політехнічний інститут", де обсяги продажу інтелектуальної власності обчислюються протягом двох минулих років уже десятками мільйонів гривень і де цей інтелектуальний продукт доходить до виробництва високотехнологічної продукції у спектрі від наносупутників до безпілотників), вони лише увиразнюють загальну невтішну ситуацію. І тому інтелектуальна власність, що є підсистемою НІС, не може працювати на повну силу. 

Відсутність в Україні Стратегії розвитку галузі інтелектуальної власності.

Всесвітня організація інтелектуальної власності в 2008 р. оприлюднила "Посібник з розроблення стратегії в галузі інтелектуальної власності в країнах з перехідною економікою". Такі країни, як Молдова, Грузія, Казахстан тощо, вже розробили свої національні стратегії. Україна — ні. Якщо немає розуміння бажаних результатів, на досягнення яких повинна бути спрямована інтелектуальна власність, важко повною мірою використати її потенціал. 

Бажаним результатом, у широкому розумінні, є створення середовища, в якому інтелектуальна власність дає можливість новаторам і авторам отримувати економічну вигоду від їхньої роботи і зміцнювати економічні досягнення країни на благо бізнесу, вчених, авторів і суспільства в цілому, а також підвищувати економічну конкурентоспроможність.

Незбалансованість системи фінансування інноваційно-виробничого процесу (трансферу технологій).

Два з чотирьох етапів процесу (див. рис. 5) перетворення об'єктів інтелектуальної власності в інноваційну продукцію (етап науково-дослідних робіт, у результаті яких створюються об'єкти інтелектуальної власності, а також етап розробки нового продукту або технології його виробництва на основі об'єктів інтелектуальної власності) та її реалізація належать до сфери відповідальності науки. Інші два етапи — до сфери відповідальності бізнесу (див. рис. 6). 

http://mon.gov.ua/content/%D0%9D%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D0%BD%D0%B8/2015/10/29/%D1%80%D0%B8%D1%81/6-131185.jpg

Наука отримує, переважно з державного бюджету, приблизно 1% коштів, що необхідні для реалізації повного інноваційного циклу. Ці кошти витрачаються на наукові дослідження. Далі в науки не залишається ресурсів для фінансування другого етапу — розробки, — який потребує, за оцінками експертів, 10% загального обсягу потрібних коштів, тим більше на фінансування третього етапу — виробництва (100%). 

Бізнес заходить зі своїми грошима переважно на етапі реалізації, коли бачить готову продукцію. Він не має намірів фінансувати етапи виробництва, а тим більше — розробки, оскільки це пов'язано з великими ризиками, а завдання бізнесу — отримати максимальний прибуток при мінімальних ризиках. Отже, наука хоче, але не може фінансувати етапи 2 і 3, оскільки не має для цього коштів. А бізнес має, але не хоче фінансувати ці етапи, бо це пов'язано з великими ризиками. І тому між наукою і бізнесом виникає провалля, так звана долина смерті. Через це результати наукових досліджень осідають "на полиці", а інноваційний процес припиняється. 

Тому насамперед потрібно створювати державні фонди (підтримувані також приватними інвесторами), які б фінансували прикладні дослідження та підтримували малий інноваційний бізнес. Частково розв'язання цієї проблеми пропонується у проекті ЗУ "Про наукову і науково-технічну діяльність", яким передбачено створення на місці нинішнього малопотужного Державного фонду фундаментальних досліджень значно потужнішого Національного фонду досліджень, який фінансуватиме на грантовій основі як фундаментальні, так і прикладні дослідження. В рамках реалізації програми уряду міністерство розробило й проекти змін до чотирьох законів, які регулюють інноваційну діяльність і трансфер технологій. Ці проекти, що проходять нині стадію громадського обговорення, передбачають відновлення можливостей венчурного фінансування і визначають шляхи наповнення коштами відповідного державного інноваційного фонду. Подібні фонди мали би створюватися в регіонах. Важливо, щоб виконувалося показане на рис. 7 співвідношення фінансових потоків.

http://mon.gov.ua/content/%D0%9D%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D0%BD%D0%B8/2015/10/29/%D1%80%D0%B8%D1%81/7-131186.jpg

Відсутність у вчених і наукових працівників мотивації створювати конкурентоспроможні об'єкти інтелектуальної власності та вводити їх у господарський оборот.

Хоча вітчизняне законодавство передбачає право науковця і винахідника на отримання винагороди за створені ними об'єкти інтелектуальної власності, прозорий механізм отримання цієї винагороди та визначення її розміру відсутній. Відтак системного розвитку потребує українське законодавство та механізми реалізації відповідних норм захисту інтелектуальної власності.

Хибна стратегія набуття прав інтелектуальної власності на результати наукових досліджень.

Одна з патентних стратегій, а саме стратегія іміджу компанії, полягає в отриманні якомога більшої кількості сильних патентів, що робить компанію привабливою для інвесторів і партнерів, дає перевагу під час участі в конкурсах. Однак в Україні ця стратегія спрямована на отримання якомога більшої кількості нікому не потрібних патентів на тій підставі, що цей показник є одним з індикаторів при оцінюванні ефективності результатів наукових досліджень. 

Збільшенню кількості слабких патентів сприяє і та обставина, що в Законі України "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі", на відміну від практики Європейського Союзу, об'єкти винаходів і корисних моделей тотожні. Оскільки за наявною процедурою патент на корисну модель можна отримати значно простіше й швидше, ніж патент на винахід, науковці подають більше заявок на корисні моделі, ніж на винаходи (9384 і 4813 відповідно у 2014 р.), попри те що патент на корисну модель набагато слабкіший, ніж патент на винахід.

Згідно із законом патентовласник, починаючи з другого року дії патенту, повинен сплачувати збір за підтримання патенту в силі. В університетах і наукових установах недостатньо грошей для цього. І тому вони відмовляються від сплати зборів, унаслідок чого патент визнається недійсним. Статистичний аналіз показує, що в середньому за останні 10 років частка діючих патентів на винаходи становить усього 65% від кількості отриманих патентів. Попри витрачені сили, час і гроші, а в підсумку більшість результатів наукових досліджень залишаються незахищеними.

Мало того, за міжнародним законодавством, патент, отриманий в Україні, діє тільки на території України. Відповідно, нашим інтелектуальним продуктом можуть користуватися в інших країнах без дозволу правовласника, тобто ми даруємо результати своєї інтелектуальної, творчої праці іншим країнам. 

Тому офіси трансферу технологій університетів і наукових установ повинні оцінювати всі результати наукових досліджень на предмет доцільності набуття прав інтелектуальної власності на них. Замість використання кількості отриманих патентів на винаходи як показника ефективності наукової роботи, потрібно враховувати кількість проданих ліцензій на винаходи, а також кількість створених стартапів компаній на основі цих винаходів.

Неконтрольоване патентування винаходів в інших країнах.

Згідно ЗУ "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі" будь-яка особа має право патентувати винахід в іноземних державах за умови попереднього подання заявки до патентного відомства України. Після цього, якщо протягом 12 місяців не буде заперечень відомства, можна патентувати винахід за кордоном. На практиці цю норму закону заявники ігнорують, бо законом не передбачено ніякої відповідальності. Як наслідок — розробник часто втрачає майнові права на найцінніші об'єкти інтелектуальної власності. 

За останні 10 років українські заявники в іноземних державах запатентували 12154 винаходи, з яких на патентування в РФ припадає 47%, у США — 15,5, Південній Кореї — 9, країнах ЄС — 8, на Тайвані — 4%. За той самий час до патентного відомства України було подано 3356 заявок на винаходи, які потім було подано до патентних відомств інших країн. Таким чином, з невеликою похибкою можна вважати, що 8798 патентів є "патентами-втікачами", такими, що порушили п.1,2 ст. 37 Закону України "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі". Кількість таких патентів становлять 22% від загальної кількості отриманих патентів в Україні, але їхня потенційна "вага" безумовно вища за цю цифру.

Зважаючи на те, що патенти-втікачі потенційно значно сильніші за патенти, отримані в Україні, хоча б тому, що патентування за кордоном набагато дорожче, ніж у нас, можна стверджувати, що це явище є неконтрольованим відпливом інтелектуальної власності з України. Відповідно, Державна служба інтелектуальної власності України, а також офіси трансферу технологій університетів і наукових установ повинні відслідковувати патентування винаходів від України в інших країнах.

Відсутність в університетах і наукових установах дієвого механізму введення об'єктів інтелектуальної власності до господарського обороту.

Створені в університетах і наукових установах відповідно до ЗУ "Про державне регулювання діяльності у сфері трансферу технологій" структурні підрозділи з питань трансферу технологій, інноваційної діяльності та інтелектуальної власності фактично є механічним об'єднанням під однією вивіскою кількох радянських підрозділів: патентно-ліцензійного, науково-технічної інформації, виставкової діяльності тощо. Їхня робота не відповідає сучасним викликам. Здебільшого вони не здатні налагодити дієвий механізм введення об'єктів інтелектуальної власності до господарського обороту, і це є однією з причин низької ефективності української науки — навіть попри можливості, що їх надає нова редакція Закону "Про трансфер технологій", де права інтелектуальної власності на результат, створений за бюджетні кошти, нарешті однозначно закріплено за розробниками. 

Відсутність структурних підрозділів, для яких введення об'єктів інтелектуальної власності до господарського обороту було б головним завданням, призводить до того, що наукова робота закінчується написанням звіту, що осідає "на полиці". Рушійною силою для комерціалізації результатів наукових досліджень (інтелектуальної власності) можуть стати такі офіси трансферу технологій, для яких введення об'єктів інтелектуальної власності до господарського обороту було б головним завданням, зокрема через ліцензійні договори або через створення стартапів компаній. 

Недосконалі критерії оцінювання ефективності наукової та науково-технічної діяльності університетів і наукових установ.

Наукова установа може мати велику кількість наукових публікацій, багато докторів наук, сучасне наукове обладнання тощо, але суспільство не отримуватиме ніякої віддачі від результатів її прикладних досліджень. Тобто використання недосконалих критеріїв оцінювання не дозволяє оцінити ефективність наукової і науково-технічної діяльності університетів та спеціалізованих дослідних установ. Обов'язково слід пам'ятати про необхідність змінити структуру українських університетів через інтеграцію з академічними установами, зближення наукових досліджень і навчального процесу, збільшення науково-дослідного сегмента в діяльності університетів.

Нині МОН працює над створенням прозорішої системи критеріїв та оцінювання наукової діяльності в частині прикладних досліджень, в основу якої буде покладено результати введення об'єктів інтелектуальної власності до господарського обороту. Наприклад, для технічних університетів, це буде не тільки традиційна кількість публікацій і захищених дисертацій, а й насамперед кількість ліцензійних договорів, створених стартапів компаній, а також сума отриманих від цього платежів роялті. Такі критерії важко фальсифікувати і легко перевірити. Звичайно, вони можуть бути доповнені оцінкою незалежних експертів. 

Що потрібно зробити?

1. Створити Національну інноваційну систему з чітким визначенням у ній місця підсистеми інтелектуальної власності. Концепцію відповідної державної програми Міністерство освіти і науки вже розробило і винесло на експертне обговорення.

2. Розробити Національну стратегію розвитку сфери інтелектуальної власності відповідно до рекомендацій Всесвітньої організації інтелектуальної власності. За нинішнім розподілом урядових функцій це завдання Мінекономрозвитку, але МОН готове взяти найактивнішу участь у цій роботі, оскільки саме воно опікується процесом створення інтелектуальної власності на "наукових" стадіях.

3. Створити дієву систему фінансування введення інтелектуальної власності до господарського обороту (трансферу технологій). Цьому слугуватимуть розроблені МОН зміни до чотирьох законів, які регулюють інноваційну діяльність і трансфер технологій і які, сподіваюся, уряд невдовзі розгляне і подасть до парламенту.

4. На рівні законів і підзаконних актів мотивувати вчених і наукових працівників до створення конкурентоспроможних об'єктів інтелектуальної власності та сприяти їх комерціалізації.

5.Систематично відслідковувати процес патентування українських винаходів в інших країнах, щоб унеможливити незаконне патентування.

6. В університетах і наукових установах створити систему введення об'єктів інтелектуальної власності до господарського обороту та підготувати для цього персонал, здатний виконати ці завдання в сучасних умовах.

7. Переглянути критерії оцінювання ефективності наукової роботи університетів і наукових установ, наголошуючи на введенні інтелектуальної власності до господарського обороту та їх корисності для українського суспільства.

Сподіваюся, що ухвалення нової редакції Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність" полегшить виконання цих завдань, і наука в Україні реально повернеться до перелічених державних і суспільних пріоритетів. І насамкінець хочу наголосити, що захист інтелектуальної власності для України не обмежуватиметься блокуванням піратських сайтів, реєстрацією товарних знаків і розподілом авторської винагороди через організації колективного управління. 

Не применшуючи значення цих питань, переконаний, що головним завданням для нас є побудова неперервного ланцюжка від лабораторії дослідника — до інноваційного виробництва. Тільки його вирішення наблизить Україну до престижного клубу високотехнологічних розвинутих держав, багатство яких створюють люди, що творчо мислять. А така діяльність тісно пов'язана саме зі сферою вищої освіти і науки, де й створюються найцінніші об'єкти інтелектуальної власності.  

 

P.S. Висловлюю щиру подяку за допомогу у підготовці публікації кандидату технічних наук О.Васильєву, доктору технічних наук В.Пархоменку, доктору фізико-математичних наук М.Стрісі, доктору технічних наук П.Цибульову.

 

 
Постійна www-адреса статті:
http://www.kmu.gov.ua/control/publish/article?art_id=248597023

6 захоплюючих YouTube-блогів про все на світі

1. Mental Floss
лучшие каналы на YouTube
Великий розважальний канал про різноманітні цікаві факти і явища з різних сфер. Ролики зроблені у форматі коротких відео з набором фактів, присвячених певній темі. На каналі представлено сотні міні-лекцій про найрізноманітніші питання - від відео про походження китайських імен до питання, чому люди нахиляють голову, коли намагаються краще зрозуміти співрозмовника.
 
Умовно канал розділений на три напрями - цікаві факти (наприклад, 27 дивних світових рекордів, 31 факт про свиней або 24 незрозумілих наукових дослідження), помилкові концепції (наприклад, уявлення про історію, соціальних медіа або космосі) і т. н. великі питання (наприклад, чому ми стукаємо зубами, коли мерзнемо або чому клей не прилипає до банки, в якій знаходиться). Канал оновлюється щотижня і зібрав вже більше мільйона передплатників.

 

2. CGPGreyсамые лучшие каналы на YouTube
Ще один канал про різноманітні факти з історії, літератури, географії та політології. Кожне відео присвячено одному питанню. Наприклад, як з'явився Ватикан, як проходять вибори у Великобританії, у скільки бюджету обходиться утримання британської королівської сім'ї або хто є хто в фентезійному світі Толкієна.
 
Завдяки легкій іронічній подачі і структурованій інформації, виходить швидко розібратися в складних і заплутаних темах.
 
 
3. Periodic Videosсамые лучшие каналы на YouTube
На YouTube можна знайти багато курсів з хімії, проте фішка цього курсу в тому, що він починається з самих основ - зі знайомства з кожним хімічним елементом. Кожному з відомих 118 елементів присвячено окреме відео. У дуже простій формі розповідається про властивості елемента. Крім того, щотижня на канал додаються відео про наукові експерименти, відкриття та новини.
 
Дуже захоплюючий і надихаючий відеоблог про подорожі. Автор блогу Соня Джил подорожує по різних містах світу і розповідає про популярні визначні пам'ятки, маловідомі мальовничі місця, а також про життя людей і свої враження. Крім історій про нові країни, на блозі можна знайти корисні поради на різні теми, пов'язані з подорожами, наприклад, як подорожувати одному, як полегшити багаж або привести у форму свій одяг без праски, як комфортно поселитися в хостелі і як заговорити з незнайомцем. Оновлення на каналі з'являються щотижня. Безумовний плюс відеоблогу - якісно знята і змонтована картинка.
 
Це один з найпопулярніших телеканалів про фізику на YouTube, що зібрав вже майже 2000000 передплатників. Створюючи відео, автори цього каналу відштовхуються від відомого вислову: «Якщо ти не можеш пояснити просто, значить, ти недостатньо добре розібрався в цьому». Тут ви знайдете сотні відео з поясненнями різних фізичних понять і явищ. Кожне відео присвячено одній темі. Творці каналу фокусують увагу, як на теорії, наприклад, розповідаючи що таке гравітація або темна матерія, так і на роз'ясненні побутових ситуацій, з якими ми стикаємося в повсякденному житті з точки зору фізики. Наприклад, можна дізнатися, що відбувається, коли ви їдете на велосипеді або що краще робити під дощем - йти або бігти з точки зору фізики.
 
«Англійська без єдиного виклику до дошки!», - Такий девіз цього каналу. Відео створені таким чином, що, швидше, схожі на розмову про мову, ніж сухе вивчення мови. Автор каналу записує монологи в різноманітних мовних ситуаціях, відповідає на питання про мову, докладно роз'яснюючи різні вирази. Уроки супроводжуються комедійним і місцями абсурдним відеорядом. Канал буде цікавим і корисним для тих, хто цікавиться англійським і хотів би поглибити свої знання, а також краще відчути специфіку англійської мови. Творець курсу стверджує, що відео підійдуть абсолютно для будь-якого глядача, але оскільки всі відео записані англійською, то базове знання мови все ж необхідно.


7381АК

Якими повинні бути українські викладачі? Портрет професії....

 

Протягом багатьох років професія викладача залишається однією з найпотрібніших і затребуваних. Прогнози щодо того, що дистанційна освіта витіснить школи та університети, поки не виправдовуються, і в більшості випадків вчителі продовжують передавати знання шляхом міжособистісного спілкування. Проте в робочому процесі викладачів відбулися деякі зміни, у зв'язку з чим до представників цієї професії висувають все нові вимоги.
 
Роботу вчителя і викладача не можна назвати легкою. Крім глибоких знань предмета та вміння викладати, необхідно любити свою роботу і викладатися на сто відсотків. На жаль, розмір зарплат у цій галузі залишає бажати кращого і, як наслідок, невисоким є престиж професії. Аналітика бази резюме hh.ua показує, що середні зарплатні очікування претендентів знаходяться на рівні 12 тис. грн. Саме стільки хотіли б заробляти українські працівники освіти. Однак, розуміючи реальну ситуацію на ринку праці, більшість з них в графі зарплата вказують 3-4 тис. грн.
 
Низькі заробітні плати і непрестижність професії привели до того, що чоловіки не поспішають її освоювати. Традиційно серед вчителів та викладачів більше представниць прекрасної половини (75% конкурсної аудиторії). Також нечасто йдуть працювати у сферу освіти молоді люди. Троє з чотирьох претендентів на викладацькі посади - у віці від 26 до 45 років. Як правило, це фахівці з неповною вищою або вищою освітою (бакалавр, магістр).
 
Більшість претендентів, які хочуть працювати вчителем, викладачем або репетитором, в професії не перший рік. Понад половини мають стаж більше 6 років, кожен п'ятий - 3-6 років, а кожен сьомий - 1-3 роки. Без досвіду роботи тільки 7% зареєстрованих претендентів. Що стосується знань англійської, то тут ситуація неоднозначна. Більше половини українських працівників освіти не володіють іноземною мовою або мають базовий рівень. Майже кожен п'ятий може читати професійну літературу, а кожен шостий - готовий спілкуватися англійською під час співбесіди. Ще 13% знають мову на рівні fluent.
Що потрібно здобувачам, щоб знайти хорошу роботу в сфері освіти? Аналіз вакансій показує, що, крім вищої педагогічної, а іноді і психологічної освіти, роботодавці вітають наявність сертифікатів та інших кваліфікаційних документів. Наприклад, для викладача англійської додатковою перевагою буде сертифікат CELTA. А для викладачів у сфері IT-технологій практичні навички в дизайні і програмуванні (наявність портфоліо) будуть мати більше значення, ніж формальна освіта. Також викладач повинен бути готовий працювати за програмою роботодавця або надати авторську методику навчання.
 
Відносно новими вимогами до викладачів є застосування інтерактивних методів у роботі (презентація, відеоряд, ігрові форми взаємодії у разі роботи з дітьми). Іноді зустрічаються вакансії для прихильників дистанційної освіти. Тут обов'язковою умовою є вміння викладати по Skype.
 
Серед особистісних якостей роботодавці виділяють:
 
грамотну мову і володіння ораторським мистецтвом
прагнення до лідерства і вміння працювати в команді
індивідуальний підхід до учнів і різним аудиторіям слухачів
творчі здібності, готовність не тільки навчати, але і вчитися
стресостійкість, позитивний настрій
любов до дітей і професії.


7381АК

База електронних підручників E-pidruchnyky і система управління

ebooks_vs_books_ukr

Напередодні нового навчального року українські компанії представили цілий ряд IT-проектів для школярів: сайт для покупки електронних підручників E-pidruchnyky.net, програму фінансового управління фондами класів ParCon.com.ua і проект «Розумна дитина», в рамках якого весь клас вчиться з використанням планшетів і спеціальних розвиваючих програм. Проекти були розроблені компаніями «Софтлист» і мультимедійним видавництвом «Розумники» на продуктах Microsoft і підтримані Міністерством освіти і науки України.

Проект E-pidruchnyky.net являє собою систему легального поширення електронних підручників в універсальному форматі, яка дозволяє українським школярам займатися в школі і вдома з планшетом, телефоном або електронною книгою замість паперових книг. На думку розробників проекту, це якісний ривок від використання формату PDF, який не завжди коректно відображається, до нового адаптивного  формату. Електронні книги вдвічі дешевше паперових, що дозволяє батькам економити. При цьому видавництва отримують авторські відрахування з усіх покупок в рамках проекту, що дозволяє реінвестувати кошти в підвищення якості навчальної літератури, виправляти помилки і надсилати оновлення на пристрої учнів.

school_funds_ukr

Parental Control - безкоштовна програма управління шкільними фінансами для батьків школярів. З її допомогою можна вести облік і розподіл коштів, які збираються батьками в фонд класу. Завдяки системі ParCon вирішується проблема непрозорості: система розрахує суму внеску, необхідного з кожного учня, а потім автоматично сповіщає батьків школярів за допомогою push-повідомлення або листа електронною поштою про необхідність здати гроші. Вся історія доходів і витрат шкільного фонду зберігається в анонімному вигляді для загального фінансового обліку, дозволяючи батькам добровільно брати участь в подібній ініціативі.

technology_education_ukr

Програма «Розумна дитина» - розширення експерименту по запровадженню інноваційного комплексного IT-рішення для шкіл, який був започаткований минулого року. Мета експерименту - показати переваги використання комп'ютерів в освітньому середовищі. З нового навчального року в десятках класів початкової школи з різних міст України учні та вчителі будуть використовувати спеціально розроблені комп'ютери та програмне забезпечення в процесі навчання.



7381АК

6 років кращому освітньому порталу Osvita.com.ua

  1 вересня Osvita.com.ua святкує свій шостий день народження. Проект народився в день знань, і це не випадково. Адже він допомагає знаходити навчання користувачам по всій Україні.

 
Минулий рік був дуже насиченим для порталу,і ьуло багато чого зроблено.
 
Що змінилося за цей рік?
Було покращено  зручнісь в користуванні, якістя і просування сайту:
 
вже в жовтні був відкритий новий розділ «Репетитори»;
 
Листопад приніс поліпшення в розділ «Курси»: запущено пошук, змінено видачу результатів і введено нові пакети послуг для клієнтів;
 
крім того, команду було розширено в 2 рази!
 
Що корисного зроблено?
Головна  мета - допомагати людям знаходити навчання:
 
2 млн абітурієнтів відвідали  сайт за період вступної кампанії, щоб дізнатися більше про вузи і коледжі, і зробити свій вибір;
більше 1 млн користувачів вибрали відповідну школу і залишили про неї відгук;
ще 1 млн відвідувачів шукали для себе курси;
360 тис. батьків скористалися сайтом для пошуку дитячого садка;
170 тис. чоловік визначилися, де хочуть вчитися за кордоном;
близько 100 тис. учнів звернулися до нашого ресурсу для вибору репетитора.
Цього року аудиторія сайту зросла ще на 10%. 
 


7381АК

Освіта, Життя та Ілюзія...

Освіта дає шанс.  А що є цей шанс? Це є папірець. Диплом. До якого ти прагнеш, отримуючи на своєму шляху інші прохідні папірці.

І ось ти такий крутий після 16 років навчання (в середньому) виходиш в реальний світ і розумієш, що твій ссанимі папірець потрібна був тільки твоїй ілюзії.
Він згодився б у тому вигаданому світі, який ти малював собі в голові всі 16 років. Де ти копняком розкривав двері великої компанії, кидав директору на стіл свій папірець і тебе приймали з розкритими обіймами.
Де не існувало 100кк таких же чуваків з папірцями, де на будь-яку вакансію завжди були місця. Де ти був потрібен.
Але!
Ось ти вийшов в реальний світ. І що? Як тобі допоможе пройти банальну співбесіду з начальником твій папірець?
Як тобі допоможе твій папірець хоча б знайти цього начальника?
І ось, через тиждень після отримання диплома, коли ти порадів і попиячив, ти розумієш, що жопа тільки почалася. А 16 років твого кращого життя, твоя молодість у тебе в руках, у вигляді папірця.
Але і це не все. Ще не втративши надію, ти вперто ще рік, відсмоктуючи всім кому можна, шукаєш роботу.....
....і нарешті знаходиш її. Потім заводиш сім'ю. І так непомітно пролітає ще 40 років твого життя.

 

І ось тепер, сидячи в кріслі  і туплячи зір в телевізор, ти випадково перемкнеш канал і натрапиш на якесь шоу, де хлопці років по 20 стрибають з парашутом. Посміхнешся і спробуєш пригадати, щось таке із свого життя. І тут твоя посмішка згасне. Тому що не було його, життя.

Весь той час, який було відведено тобі, ти просрав. Зробив так, як треба іншим. Але не тобі. Прожив по готовому сценарію: Навчання => Робота => Сім'я => Смерть. Сценарію, за яким жили і живуть мільйони. Мільйони, які мають дурні ідеали і дурні мрії, нав'язані таким же натовпом, як і вони. Живуть з ілюзією порядку. Думкою, що все йде так, як треба.

Але ти зрозумієш. Раптово. І надто пізно. Зрозумієш, що по справжньому жили ті, кого свого часу ти вважав ідіотами. Ті, кого НОРМАЛЬНІ люди обходили стороною ... або аплодували, з вереском в екстазі.

І ти зрозумієш, що весь цей час ти зовсім і не жив, а лише існував ...

МАУП - академія, що поєднує передові освітні технології


Міжрегіональна Академія управління персоналом протягом 26 років  впевнено тримає позиції лідера управлінської освіти в Україні. МАУП є найбільшим економіко-гуманітарним вищим навчальним закладом країни. Про це яскраво свідчить статистика: тут навчаються студенти з 39 країн світу за 27 спеціальностями, 141 спеціалізацією з 11 галузей знань та 15 напрямів. Якісний навчальний процес забезпечують понад 2300 викладачів, 70% з яких – доктори і кандидати наук.

МАУП включена до Світової бази даних про вищу освіту, що регулярно видається Міжнародною асоціацією університетів під егідою ЮНЕСКО. Високий статус МАУП ще раз підтверджує якість і ефективність наукової та освітньої діяльності Академії, яка забезпечує кваліфікованими кадрами провідні галузі діяльності - з одного боку, та створює передові наукові розробки з пріоритетних для країни напрямах - з іншого.

Щодо процесу навчання, інфраструктура Вищого навчального закладу повністю відповідає європейським стандартам. Студентам пропонуються всі зручності: починаючи з комфортних навчальних корпусів, провідних медичних центрів, сучасних гуртожитків, та закінчуючи ресторанами, перукарнями та саунами. Увесь кампус цілодобово охороняється.

То ж можна відверто визнати, що вища освіта з МАУП – це не тільки комфортні європейські умови навчання, а ще й високий рівень отриманих знань та серйозна наукова робота. То ж якщо Ви – управлінець в душі та хочете стати профі – обирайте МАУП!

г. Киев, ул. Фрометовская, 2

(044) 490-95-05, (044) 494-47-47

www.maup.com.ua

Престижна професія, якісна освіта за доступну ціну!!!

 

 

З 1 липян 2013 року, Гуманітарний факультет ЛДУ БЖД проводить прийом документів в магістратуру спеціальність «Практична психологія» (денна форма, навчання 1,5 роки), спеціаліст "Практична психологія" (денна, заочна термін навчання 1 рік), бакалавр "Практична психологія" (денна, заочна термін навчання 4 роки), "Соціальна робота" (денна, термін навчання 4 роки), "Філологія" (денна , термін навчання 4 роки).

Документи подавати за адресою: м. Львів вул. Клепарівська,35 тел.:0931155410

 

Інформація: http://www.ubgd.lviv.ua/abituriientu


50%, 1 голос

0%, 0 голосів

50%, 1 голос
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.

Як підвищити кваліфікацію перекладачів в Україні

У навчанні перекладу можна використовувати різноманітні засоби. Світ змінюється, і так само змінюються тенденції у навчанні. Лінгвістичний центр «Україна-Європа» провів власне опитування серед студентів перекладацьких відділень київських вишів і практикуючих перекладачів. Для вибору було запропоновано такі позиції: «двомовні словники», «Інтернет», «корпуси», «одномовні словники», «підручники з граматики» чи «інше».

Користувачами Інтернету у процесі навчання перекладу назвали себе 83 % студентів і лише 60 % професіоналів. Натомість одномовні словники у процесі набуття перекладацьких вмінь в університеті використовували лише 55 % студентів, але 78 % професіоналів.

Крім того, в анкеті фахівці «Україна-Європа» попросили респондентів зазначити, наскільки вони погоджуються із такими твердженнями щодо професії перекладача:

  
  • «Мені важче перекладати тексти на рідну мову»;
  • «Бути перекладачем – це набагато більше, ніж просто добре знати дві мови»;
  • «Формальної освіти достатньо задля того, щоб стати професіоналом»;
  • «Я би хотів мати більше можливостей підвищення кваліфікації після закінчення університету»;
  • «Задля того, щоб стати перекладачем, окрім формальної освіти потрібен досвід»;
  • «Будь-хто, хто добре знає рідну й іноземну мови, може працювати перекладачем»;
  • «Мені легше перекладати тексти на іноземну мову» і
  • «Я не думаю, що після закінчення університету мені будуть потрібні інші професійні курси».

Як видно, деякі запитання повторюють один одного в різних формулюваннях, таким чином фільтруючи випадкові або невдумливі відповіді учасників експерименту. Варіантами відповіді на всі перелічені вище запитання були такі: «зовсім не погоджуюсь», «не погоджуюсь», «не маю чіткої думки», «погоджуюсь» і «повністю погоджуюсь».

Результати обробки даних анкети демонструють значну різницю між відповідями студентів перекладацьких відділень і перекладачів-професіоналів. Вочевидь, ставлення до професії зазнає суттєвих змін із набуттям досвіду, а знань, набутих в університеті, як правило, не вистачає аби вільно почуватися на вкрай вимогливому сучасному ринку праці.

Щодо твердження «Мені важче перекладати тексти на рідну мову», 23 % опитаних студентів категорично не погоджуються і 68 % не погоджуються із таким твердженням у той час, як серед професіоналів так думають лише 18 % і 32 % відповідно. Професіональні перекладачі доволі часто вважають, що легше перекладати на іноземну мову, адже у такому випадку можемо говорити про повне розуміння вихідного тексту.

Стосовно думки про те, що «задля того, щоб стати перекладачем, окрім формальної освіти потрібен досвід». 9 % студентів не визначилися, чи потрібен перекладачеві, окрім навчання в університеті, досвід  роботи. Повністю погоджуються із твердженням лише 49 % респондентів групи. Натомість серед практикуючих перекладачів відсоток учасників, які повністю погоджуються із такою думкою, сягає 80 %, що вочевидь пов’язано із набуттям власного перекладацького досвіду.

Подібно до цього, 7 % опитаних студентів вибрали варіант «не погоджуюся» у питанні «Я би хотів мати більше можливостей підвищення кваліфікації після закінчення університету». Натомість перекладачі-професіонали обрали лише варіанти «погоджуюсь» і «повністю погоджуюсь», що, на думку фахівців центру «Україна-Європа», чітко свідчить на користь недостатності формальної освіти для успішної роботи перекладача в Україні і підкреслює те, що необхідно вибирати курси перекладачів найвищого ґатунку.


Сторінки:
1
5
6
7
8
9
10
11
12
попередня
наступна