Усі, хто нас окупував, нищили мозок нашої нації
- 05.02.11, 22:36
Originally posted by ![[info]](http://l-stat.livejournal.com/img/userinfo.gif?v=1)
jesfor at Усі, хто нас окупував, нищили мозок нашої нації
«Ми мали й маємо при владі людей, які дивилися й дивляться досить вузько. Недавно Ліна Костенко написала книжку "Записки українського самашедшого”, і поїхала презентувати її містами України. Знаєте, дуже шкода, що вона не робить це двадцять років тому. Ось таких людей, як Ліна Костенко нам потрібно, таких, що мають візію. Не вузьколобих політиків, бо вони мають лише інтереси. Нам потрібні державні мужі великого формату. Наприклад, Німеччина. Чому вона так скоро піднеслася після трагедії гітлеризму? Завдяки Аденауерові і Ерхард. Один був з великою візією Німеччини, а другий – дуже поважний економіст. І вони знову поставили Німеччину на карти Європи. Причому, у дуже короткому часі», – сказав щодо цього Глава УГКЦ.
«З кінця XVIII століття – від знищення Січі, від знищення Київської Лаври – ми є поневолені. Усі, хто нас окупував, нищили мозок нашої нації, тому я кажу, що наш поворот сьогодні не треба вважати дуже повільним, ні-ні. Бо ми ж не маємо еліти, її знищили, починаючи від так званих куркулів. Що сталося з блискучим літературним відродженням 20-их років? Холодного, Зерова, усіх знищили. У тридцятих роках почали нищити село. Що означало знищити куркулів? Знищити вплив у селі. Нищили всю інтелігенцію, тому не дивуймося, що ми не маємо еліти. Адже еліта – це не є лише піти до школи навчитися читати, писати, трошки думати й мати високу освіту. То ще не є еліта. Еліта – то є власне та інтелігенція, яка не тільки інтелектуально думає, а й серцем думає.
Знову повернуся до Ліни Костенко. Ось приклад еліти, справжньої духовної еліти. І таких як вона весь час нищили. Знаєте, часто здається, ми повинні радіти, що після того, як нищили кожного свідомого, ми й так ще стоїмо. Зрозумійте, що інтелігенція – це не гриби, що ростуть по дощі. Назвіть мені хоч одного сьогодні великого державнодумаючого політика в Україні. Так, його немає. Не тому, що ми є якісь придуркуваті, просто ще часу не було, аби його виховати».
jesfor at Усі, хто нас окупував, нищили мозок нашої нації«Ми мали й маємо при владі людей, які дивилися й дивляться досить вузько. Недавно Ліна Костенко написала книжку "Записки українського самашедшого”, і поїхала презентувати її містами України. Знаєте, дуже шкода, що вона не робить це двадцять років тому. Ось таких людей, як Ліна Костенко нам потрібно, таких, що мають візію. Не вузьколобих політиків, бо вони мають лише інтереси. Нам потрібні державні мужі великого формату. Наприклад, Німеччина. Чому вона так скоро піднеслася після трагедії гітлеризму? Завдяки Аденауерові і Ерхард. Один був з великою візією Німеччини, а другий – дуже поважний економіст. І вони знову поставили Німеччину на карти Європи. Причому, у дуже короткому часі», – сказав щодо цього Глава УГКЦ.
«З кінця XVIII століття – від знищення Січі, від знищення Київської Лаври – ми є поневолені. Усі, хто нас окупував, нищили мозок нашої нації, тому я кажу, що наш поворот сьогодні не треба вважати дуже повільним, ні-ні. Бо ми ж не маємо еліти, її знищили, починаючи від так званих куркулів. Що сталося з блискучим літературним відродженням 20-их років? Холодного, Зерова, усіх знищили. У тридцятих роках почали нищити село. Що означало знищити куркулів? Знищити вплив у селі. Нищили всю інтелігенцію, тому не дивуймося, що ми не маємо еліти. Адже еліта – це не є лише піти до школи навчитися читати, писати, трошки думати й мати високу освіту. То ще не є еліта. Еліта – то є власне та інтелігенція, яка не тільки інтелектуально думає, а й серцем думає.
Знову повернуся до Ліни Костенко. Ось приклад еліти, справжньої духовної еліти. І таких як вона весь час нищили. Знаєте, часто здається, ми повинні радіти, що після того, як нищили кожного свідомого, ми й так ще стоїмо. Зрозумійте, що інтелігенція – це не гриби, що ростуть по дощі. Назвіть мені хоч одного сьогодні великого державнодумаючого політика в Україні. Так, його немає. Не тому, що ми є якісь придуркуваті, просто ще часу не було, аби його виховати».
1
