милий, милий, де мій дім?я так втомилась, але справа не в тім…ніч марнує тіло,ламає крила,лишає душу в самоті…я ловила подих твій,я йшла за ним, допоки мала силити казав: не смій,та я цього не вміла,я зголодніла за тобою, милий мій.милий, милий, вкрий мене –земля колись так само проковтне.скільки невідомоя йду додомуі віддаляюсь з кожним днем.на моїх долонях єштрих-код, де навхрест лінії життя і втоми,розтаєна ньому ніжність твОя,мій милий, я так зголодніла за тобою…милий, милий «так» – це «ні»,...

Читати далі...

Знову на місто ніч впаде,Знову до тебе сон не йде,Привід є не змикати вій –Ти знаєш, що зазвичай я твій.Ти надто далека, ти вкрай близька,Ти мила, жорстока, ти будь-яка.І вранці ми все почнем з нуля,Бо лише одна на двох земля.Люба, ми нікчеми, ми нічого ще не встигли, люба,Єдине ми вмієм робити - заклопотаний вигляд, люба.Вдаємо, ніби... о! – зосереджено займаємось розмноженням,Насправді то просте демографічне шахрайство (вибач Боже нам).Люба, розмножуватись з тобою повільно, люба –Це...

Читати далі...

Любіть українок, як сонце любіть, Як землю батьківську - без тями. Не бійтеся щирість свою проявить Словами, губами, руками... За карії очі, за вигин спини, За коси русяві - як жито. За викот глибокий, і те, що за ним... За все, що зуміли вхопити У спальні, на кухні, у свіжій траві, В машині, в коморі, у гаю Любіть українок, де стрінете ви – І хай вам Господь помагає! Любіть галичанок, бойкень та лемкинь Гуцулок любіть, подолянок Таврійські дівки, слобожанські жінки - Не знайдете ...

Читати далі...

давня замітка, перероблена Ти тілу любий, серцю милий, Я не любить не маю сили. До тебе - всі думки птахами. Що відстань їм, яка між нами! Мед на вустах, крізь мряку промінь, В мені - бажання, спалах, пломінь!.. Як розлюбити?! О, мій милий! Лише кохати маю силу. 16.10.2009© Copyright: Марина Степанская, 2011 Свидетельство о публикации №11112040930

Галантний і немолодий - а п'яний Від ранку вже самого!.. – кабальєро Без шпаги і коня (а втім - які манери!); Розчулений собою – аж рум'яний! Своє плече мені – прекрасній леді – Підставив. " Вибачте ведмедя, Нахабного незграбу, хто чарівну даму Підтримати бажав - уважно, яма! – І допомогу пропонує…" "Панно! Як можна вашим ніжним ручкам Тягар нести!!! Та ж цілувати пучки Такі!.. " Ця зустріч вранці рано Зі мною трапилась...

Читати далі...

Фіга се! Шо, мужики реально на Землі гості? Таку думку я "тестую" досить давно і вона відрізняється від думки "Чоловіки із Марса, а жінки із Венери". Причому відрізняється в частині походження жінок. =)Мої аргументи я дізнавався із різних джерел (наприклад, http://www.womenhealth.dsmu.edu.ua/infoline/vag3.htm, де я теж міг дещо для себе уточнити), але найбільш-компактно і цікаво це я побачив по каналу Discovery. Аргументи викладаю не по мірі значимості, а в формі...

Читати далі...

Офісне життя починається з ранкового чаю або кави і звичайно новин. Взагалі то з пошти, але її переглядають бігло на наявність термінового і тоді всетаки чай/кава і звісно новини... спортивні, професійні, політичні, що правда останні зараз звелись до пошуку нових приколів від призидента або прем'єра, або ж просто пересилка свіжих приколів з мережі. Так розпочався і день сьогоднішній. Сьогодні " Всесвітній день без тютюну" і про це сьогодні писали...

Читати далі...

Диптих Він Повз мене ідеш ти, замріяна,Вуста посміхаються… віями –Раптово в мій бік… Час зупинено… Завмерли думки …Пульс прискорений;Віднині тобою підкорений!..*****Ти… Я… Море… бриз… хвилі спінені… Вона Море… бриз… ти… іду я, замріяна.Не тобі ніби – посмішка… віями –Знак відвертий, промовистий. &nbsp...

Читати далі...

Одна й та сама тема на різні лади. Обидва вірші - дещо жартівливі. З реальністю та персонами - ніякого зв'язку _______________________________________________________________________ Чи найкраще пасую Примірка жінки чоловіком. Оптимістичний вірш. Примір-но мене – чи найкраще пасую? – До стану тонкого й кремезних плечей. Чи вигідно чреслам? Чи гідно несу я Красу твою мужню? І відблиск очей Сталево-холодних теплішає – гідна Я бути з тобою у будні й свята; Й цілунки мої не...

Читати далі...

Далеко-далеко, на високій недосяжній для нас Небесній Горі, на її вершині росте з прадавніх часів височенне, могутнє, розлоге дерево. Древо Кохання. Скільки людство існує, стільки й росте воно. Непідвладне часу і стихіям, глибоко вкорінене, товстелезне… На незліченних гілках квітнуть впродовж усього року духмяні білі квіти. Малі янголята, збираючи на квітках медовий нектар до свого столу, запилюють квіти. А ще вони струшують в торбинки золотий пилок для… Напевне, ми дізнаємося...

Читати далі...