хочу сюда!
 

Лада

45 лет, дева, познакомится с парнем в возрасте 40-56 лет

Заметки с меткой «історія»

Юрій Іллєнко. Молитва за гетьмана Мазепу. 2001



Сюжет фільму побудований в цікавій формі та являє собою містичний діалог двох лідерів-антагоністів. Царя московського та першого імператора Російського Петра, що вогнем і мечем будував імперію, а також Гетьмана Війська Запорозького, голови козацької держави на Лівобережній і всій Наддніпрянській Україні, Князя Священної Римської імперії Івана Мазепи.

Гетьман встає з могили, аби передати нащадкам мету своїх дій…

28 березня 1937 року

28 марта 1937 года Народный комиссар связи СССР Ягода был арестован в своем рабочем кабинете «ввиду обнаруженных должностных преступлений уголовного характера». После более тщательного разбирательства следствие выявило связи Железного Генриха с врагами народа Троцким, Зиновьевым, Каменевым, Бухариным, Рыковым, Смирновым, а так же с разведками Германии, Японии и Польши. Ему были предъявлены обвинения в организации заговора, подготовке государственного переворота, участии в покушении на Ленина в 1918 году, подготовке покушения на товарищей Сталина и Ежова, шпионаже в пользу сразу трех государств.

2 марта 1938 года Ягода предстал перед самым справедливым в мире советским правосудием. Вместе с ним судили еще 20 террористов, вредителей, шпионов, отравителей, диверсантов, в том числе троих бывших членов Политбюро — бывшего главу Коммунистического Интернационала Бухарина, бывшего Председателя Совета Народных Комиссаров Рыкова, бывшего секретаря Центрального Комитета Коммунистической партии Крестинского, против которых столько лет боролся Ягода. Теперь выяснилось, что и Ягода, и те, против кого он боролся, были членами одной шайки убийц, врагов и заговорщиков, которые преднамеренно и целенаправленно готовили свержение власти народа.

13 марта 1938 года был вынесен приговор: 18-ти подсудимым — высшая мера уголовного наказания, Плетневу — 25 лет, Раковскому — 20, Бессонову — 15.

Самая человеколюбивая в мире власть рабочих и крестьян исходя из соображений гуманности представила Ягоде, как и всем остальным приговоренным к высшей мере, возможность просить о помиловании. Все 18 написали прошения, но рабоче-крестьянская власть их тут же отклонила.

Приговор в отношении Ягоды Генриха Григорьевича был приведен в исполнение в подвале центрального здания НКВД на Лубянке в ночь на 15 марта в 0 часов 40 минут.

Остальные 17 преступников были расстреляны 15 марта на спецобъекте Коммунарка, прямо за забором поместья, в котором раньше жил Ягода.

Трое врагов народа, получивших на этом процессе тюремные сроки, после вынесения приговора отсидели только по три с половиной года. Их расстреляли по решению Особого Совещания при НКВД (ОСО) 11 сентября 1941 года в Орловском централе.

Послання Едигея князю Василю

«Від Едигея уклін до Василя… Все, писане тобою до Ханів про бідність народу Російського, є неправдою, ми нині самі бачили Улус (бачите, це держава Московська — улус?!. — В. Б.) твій і дізналися, що ти збираєш у ньому по рублю із двох сох; куди ж дівається срібло? Земля Християнська залишилася б ціла і неушкоджена, якби ти справно платив Ханську данину, а нині тікаєш, як раб!.. Подумай і навчися!»

[
Карамзин Н. М. История государства Российского: В 12 т. — М.: Моск. рабочий, Слог, 1993–1994., том V с. 107].

Опис Сарматії Європейської



Sarmatiae Europeae descriptio

Опис Сарматії Європейської
(лат. Sarmatiae Europeae descriptio) — історично-краєзнавчий твір раннього нового часу присвячений Східній Європі, що названа Європейською Сарматією. Написаний латиною. Виданий 1578 року в Кракові. Автор — королівський ротмістр і вітебський комендант Алессандро Гваньїні, шляхтич італійського походження. У праці описується географія, історія, релігія та традиції Польщі, Литви, Самоготії, Русі, Пруссії, Мазовії, Померанії, Лівонії, Московії і Криму. «Опис» вплинув на розвиток української, білоруської, польської, російської та інших історіографії XVII — XVIII століть[1].
Інша назва — «Хроніка Сарматії Європейської»


Harris Jonathan Візантія. Історія зниклої імперії



...невдоволення Зосими новим, швидкозростаючим містом Константинополем було виправдано. Десь до 500 року він вже був безнадійно перенаселений, і тому важкокерованим і вибухонебезпечним. Щонайменшого приводу було достатньо, щоб на вулицях спалахнули безлади. На початку V століття міським архієпископом був Іоан Хризост (Златоуст), що здобув велику популярність в народі : його полум'яні проповіді завжди притягували цілі натовпи. До нещастя, його недолюблювала Євдоксія, дружина імператора Аркадія (правив в 395-408 рр.). Златоуст піддав її критиці за те, що вона привласнила у Константинополі деяке майно, зневажаючи права законних власників. Її глибоко образили деякі з його проповідей, в яких він, хоча і не називаючи імен, викривав впливових і підступних жінок. У червні 404 року Златоуст був відправлений у заслання але його прибічники помстилися за нього. Вирішивши, що ніхто не повинен зайняти місце Хризостома, натовп прибічників вигнаного архієпископа увірвався до Собору Святої Софії і підпалив його. До ранку від нього залишилися лише димлячі розвалини.

200 міфів народів світу

Поняття "міф" має безліч тлумачень, але зазвичай під міфом маються на увазі історії про богів, духів, перевтілення і героїв, часів, що жили і творили на Початку, і які брали участь в створенні самого світу. Та все ж точніший сенс закладений у понятті "міфологія" ("логос" - первинне, первородне, божественне слово).

По суті, міф - це зріз родової людської пам'яті і про минулі часи, і про діяння предків, і навіть спогад про те, як зароджувалося життя на землі. Незважаючи на тимчасові, історичні, культурні і ментальні відмінності древніх країн і народів, у них багато спільного в міфах про походження Всесвіту, про діяння богів і подвиги героїв. При знайомстві з творами старовини перше, що можна побачити - їх монументальність і велич, які мирно уживаються з прикметами повсякденності і буденності в поведінці і спрямуваннях персонажів історій. Нерідко боги, покликані здійснювати подвиги в ім'я творення, схожі на звичайних городян або селян, обтяжених повсякденними турботами. Правда, у будь-яких ситуаціях можливості і здатності божеств не порівнянні з можливостями простих людей.
http://www.litmir.me/br/?b=211340

Розіграш від Книжкового супермаркету "Буквиця". Долучайтесь

#РОЗІГРАШ Книга від "Буквиці"




Книга Михайла Відейка "Україна: від Трипілля до Антів".

 Різні імена в давні часи носила наша земля, її ліси, ріки й рівнини: Кіммерія, Скіфія, Сарматія, Замор'я, Леведія, Дорі, Архейм, Русь, Борисфен, Істр, Тірас, Гіппаніс. Що стояло цими назвами, як жили люди, котрі придумали та промовляли ці слова? Десятки тисяч років давньої історії землі, що її сьогодні називають Україною, були відкриті завдяки польовим археологічним дослідженням
впродовж останніх 150\ти років.
У книзі представлено окремі сторінки давньої історії, епізоди, які охоплюють період від трипільської археологічної культури (5400 – 2650 рр. до н.е.) до початку історії антів.


www.facebook.com/mistonache/photos/a.685876578169414.1073741828.683159801774425/1596256637131399/?type=3&theater&ifg=1

Сколоти

Сколоти (грец. ) — самоназва (принаймні на середину VI ст. до н. е.) групи кочових племен, яких значно частіше називають більш архаїчним (відомим з початку VII ст. до н. е.) варіантом цього ж етноніму, а саме — скіфи європейські, чи скіфи. На відміну від останнього, який згодом було розповсюджено на безліч кочових племен незважаючи на їхню етнічну належність, етнонім сколоти застосовується лише до тих іранців-кочовиків, які близько межі VII—VI ст.ст. до н. е. вдерлися до Північного Причорномор'я, підкорили тубільну людність Степу та Лісостепу й утворили державне об'єднання, яке ввійшло в історію під назвою Скіфія Європейська.

Протягом XIX—XX століть щодо етнічної належності сколотів та походження цього етноніму неодноразово висувалося багато різноманітних теорій та гіпотез, більшість з яких вже втратила свою актуальність. Наразі, зі збільшенням доказової бази, доведено, що етнонім сколоти не має жодного стосунку ані до тогочасних слов'ян (чи балто-слов'ян), ані до жодних інших етносів, окрім, власне, скіфів європейських, і має, наразі майже загальновизнану, етимологію (у двох дуже близьких варіантах):

Джерело