хочу сюди!
 

Инна

43 роки, овен, познайомиться з хлопцем у віці 37-54 років

Замітки з міткою «життя як воно є»

Монолог)

     Ну от чому найчудовіші речі стаються іноді зовсім не в той час, не в тому місці і не в тему...?
    
     Так от, після цього було вирішено посидіти вдома, приділити собі час і увагу, та подумати. І ні, щоб як гламурна дівчинка зробити масочку, корисний салатик, релакс там всякий, - я з"їла відро морозива та півкілограма персиків і сиджу в неті?rofl
    Таке от собі маленьке свято зробила:):)
Навіть шампунь в холодильнику лежить нерозпочатий, мені ж і так весело :)
     Життя не така вже й погана річpodmig
Живемо далі, загалом...



    

Никогда не сдамся!!!

Опять упал лицом я в грязь Да, был я там уже не раз, Но буду снова подыматься С ударами жизни надо сражаться! Да, будут еще такие дни: Печали, грусти и тоски. Не дам уничтожить я себя Кулак вверху мой, большое сердце у меня. Пускай ботинок мой протертый И руки в мозолях затерты. Одежда тоже износилась, А время, как вода пролилось. Друг мой лучший - нож мне в спину, А другие вовсе уже забыли. Нет квартиры у меня большой И не стоит автомобиль там дорогой. Крест тяжелый мой однако Да, в чем-то сам я виноватый. Но остануся всегда Человеком с большой буквы я. Душою лишь только я богатый, А это много что значит! Буду идти, сражаясь, до конца

С низов я - такая уж судьба моя.

Хто шукає- той знаходить.

Мені прийшлося приміряти на себе роль роботодавця. Почалосятвсе з того, що  необхідно було знайти у свій невеличкий магазин  побутової техніки працівника - дівчину, яка виконувала б обов’язки менеджера (кави могла зварити й на телефонні дзвінки відповісти), і набирала б кілька десятків накладних у день. Особливих вимог до працівниці спочатку ніби не було, то  справді здалося, що знайти таку дівчину (приємну в спілкуванні, адекватну, знайому з телефоном, факсомі комп’ютером легко -  розмістив оголошення в газеті й закинув інформацію в інтернеті на свій місцевий сайт.     За кілька днів  мало не відстрілювався від охочих працювати. Їх не спиняло нічого - ні їхня повна необізнаність із  з комп’ютером взагалі, ні відсутність досвіду роботи й поняття про електронну пошту, ні невміння розмовляти по телефону (як і взагалі розмовляти літературною мовою!), ні тотальна безграмотність… Звісно, на п’ятій чи шостій пошукачці, запрошеній на співбесіду ,стало  зрозуміло, що більшість претендентів на такі посади (а, може, й не лише на такі?) , м’яко кажучи, не підходять. Ні, я їх за це не засуджую, у кожного є надія, що головне -якось зачепитися, а там, дасть Бог, якось воно буде. Ну , комп’ютер - хай уже. Але зовнішній вигляд!!! Одне чудо (дівчина!) з’явилося на співбесіду з пляшкою пива й на запитання, чому вона пішла з попереднього місця роботи, відповіло, матюкнувшись для більшої емоційності: «Платили мало!» І сміх, і гріх. Після неї дівоньки, вбрані в джинси, з-під яких виглядає спідня білизна, чи в спідничку, яка заледве попку прикриває, уже не дуже й дивували. Чому тут дивуватись - я ж продавця,або як зараз модно менеджера шукаю! А поняття про менеджера, у суспільній свідомості формують почерпнуті з анекдотів стереотипи!                                                                                                                                Мене добряче шокувало ,що декого з тих дівчат не здивувало б, якби їхні функціональні обов’язки захотіли б урізноманітнити обов’язковим обіднім перетрахом. Та менше з тим. Навіть більше за голопузих дивують ті пошукачки, які починають ставити запитання на кшталт: «А можна я буду запізнюватись на сорок хвилин і йти раніше на годину?  А ще мені дитину зі школи потрібно щодня забирати й годувати обідом. Ви будете мене відпускати?» Скажіть, навіщо їй робота, якщо  вона так заважатиме жити?

  Довелося закинути усі способи пошуків, окрім перевіреного «за рекомендацією знайомих і знайомих знайомих». Хто шукає - знаходить. Тепер я знаю, що є проблема не тільки пошуку роботи, а й не менша проблема пошуку працівника!

Неможливо не погодитись з Шопенгауерем

8 правил Артура Шопенгауэра, чтобы быть счастливыми

Якраз ці правила і розкривають сенс вислову "Відноситись до життя по-філософськи". Можна сказати й інакше: "Виходити за межі егоцентричного сприйняття світу". Мені це зрозуміло, бо я можу перебувати на трьох рівнях усвідомлення себе: 1) як звичайна людина, чоловік; 2) як суб'єкт суспільства, спільноти, групи; 3) як сутність, яка може споглядати світ не через егоцентричні, гендерні, національні, суспільні призми. Звичайно найлегше спілкуватися і порозумітися з будь-ким на першому рівні, на другому це складніше, бо соціум тут розсипається на безліч світоглядних відтінків. Спілкування на третьому рівні взагалі проблематичне, там мало хто топчеться. )


Просто собі Марк і не Аврелій

Марк Цукерберг – чи не найвідоміший підприємець на планеті. Проте інформації про його особисте життя, звички і захоплення дуже мало. Вирішити цю проблему взявся журнал The New Yorker, який підготував великий матеріал про життя популярного мільярдера.

«Цукерберг - не гівнюк»: що ховається за особистістю відомого мільярдера

10 вересня The New Yorker оприлюднив величезну статтю про особистість Цукерберга. Письменник і журналіст Еван Оснос розповів в ній про стиль життя, родину, роботу, звички і проблеми відомого мільярдера. Пропонуємо вашій увазі найцікавіші факти з матеріалу, інформують Економічні Новини.

Технології понад усе

Найімовірніше, потяг до технологій, розробок і технічних хитрощів передався Марку Цукербергу у спадок. Едвард Цукерберг, батько відомого мільярдера, працював стоматологом. Під час своєї медичної діяльності він часто винаходив різні технологічні пристосування, що допомагають в роботі. Свого часу Цукерберг-старший створив навіть комп’ютерну лазерну систему для роботи із зубами. Слава сина дуже надихнула Едварда. Він так радів успіхам Марка, що, просуваючи свою діяльність, писав клієнтам рекламні листи, які починалися словами: «Я – батько Facebook! У буквальному сенсі».

«Цукерберг – не гівнюк»: що ховається за особистістю відомого мільярдера

Читайте: Стало відомо про арешт в РФ відомого українського мільярдера

Марк – великий трудоголік. Навіть вдома він багато просиджує над розробкою проектів і удосконаленням Facebook. Еван Оснас поговорив з дружиною мільярдера і дізнався, що Цукерберг може довго працювати над завданням. За словами Прісцилли Чан, одного разу у її чоловіка від тривалого сидіння так затекли м’язи, що пошкодилося стегно. Вона порівнює стиль роботи Марка з німецьким терміном Sitzfleisch, що означає вміння довго працювати, не підводячись.

«Цукерберг – не гівнюк»: що ховається за особистістю відомого мільярдера

Facebook для Цукерберга – ціле життя. Коли в 2007 році у компанії почалися труднощі, він прийняв рішення створити відділ – «Команда зростання». Метою співробітників, які працюють в цій команді, став пошук оптимальних способів залучення до соцмережі нових користувачів. Працівники згадують, що тоді Марк заявляв: «Зростання – головна релігія». Уже в 2011 році працювати в «Команді зростання» було найбільш престижно.

Читайте: Оточення Цукерберга розкрило "цифрові" плани Путіна

Захоплення Марка Цукерберга

У бесіді з Цукербергом The New Yorker дізнався, що мільярдер обожнює настільні ігри. У їхньому будинку часто збираються компанії, а в колекції є багато новинок. Один з друзів сім’ї зізнався, що Цукерберг завжди намагається винайти спосіб, як отримати над вами психологічну перемогу в будь-якому змаганні. Колись Марк, здійснюючи подорож на приватному літаку, грав з дочкою приятеля в «Ерудит». Йому стало дуже прикро, що він програв старшокласниці. Здаватися не збирався і оперативно написав програму, що дає змогу з набору необхідних букв відшукати у словнику різні варіанти. До моменту приземлення Цукерберг зі своєю програмою став вигравати, хоча і з невеликим відривом.

Найкращою історичною добою Марк вважає часи Давнього Риму. Він захопився вивченням цієї теми ще в Гарварді. Одного разу Цукерберг пояснив свою любов до Давнього Риму тим, що в ньому «багато складних поганих і добрих персонажів». Улюбленим своїм героєм він вважає Октавіана Августа, який прийшов до влади у 18-річному віці й перетворив республіку на велику імперію. «У нього був дуже жорсткий підхід до управління, але він домігся того, що 200 років Рим жив мирно», – говорить Марк. Любов до Давнього Риму настільки велика, що медовий місяць з Присциллой вони провели в Римі (тоді його дружина навіть жартувала, що під час медового місяця їх було троє – він, вона і Октавіан Август), а молодшу дочку подружжя назвало Августою.

«Цукерберг – не гівнюк»: що ховається за особистістю відомого мільярдера

Велосипед – улюблене хобі багатьох людей. У Марка ж з ним не склалося. Кілька років тому він придбав супертехнологічного двоколісного «коня», де до педалей необхідно було пристібатися так, як це роблять на лижах. Під час однієї з прогулянок Цукерберг забув вчасно відстебнути педаль і звалився на землю. Тоді мільярдер зламав собі руку. З того часу велосипед – найбільш нелюбиме його заняття. Більше він жодного разу не сідав на нього. Замість двоколісного виду транспорту на ганку Марк встановив велотренажер, оснащений дисплеєм-тренером.

Марк Цукерберг з дитинства мріяв зробити життя на землі кращим. У 2016 році мільярдер повідомив, що збирається витратити 99% доходів від Facebook на благодійність. Він написав, що хоче «допомогти вилікувати всі хвороби на планеті, поки житимуть наші діти». Незважаючи на те, що багато хто сприйняв цю ідею за черговий популізм, Цукерберг вірить, що колись люди зможуть контролювати і лікувати ті хвороби, які зараз вважають смертельними.

Особливості характеру мільярдера

У минулому році Марк Цукерберг гастролював американськими штатами. Він зустрічався з людьми різних професій і приміряв на себе їх заняття: годував тварин, працював на конвеєрі, готував їжу. Тоді шанувальників потішили знімки, на яких мільярдер видає себе за роботягу. Один з учасників цієї поїздки зізнався: всі з оточення бачили, що це нерозумно, але боялися сказати про це Марку.

«Цукерберг – не гівнюк»: що ховається за особистістю відомого мільярдера

Виявляється, Цукерберг має непростий характер. Екс-співробітник Facebook заявив, що Марк хоче чути тільки гарні новини. «Йому не потрібні люди, які з ним не згодні», – додав він. Коли голова компанії з чимось не згоден, він зможе в будь-якій дискусії знайти лазівку і до чогось причепитися. Безглуздість аргументів опонента може бути роздута їм до неймовірних масштабів. Внаслідок цього співробітники компанії під час підготовки чергової презентації часто прибирають з неї «погану» інформацію.

Приблизно таким чином він відреагував на заяву про те, що фальшиві новини у Facebook могли вплинути на результат виборів у США. «На мій погляд, вважати, що людей можна якось обдурити і змусити голосувати певним чином, абсолютно образливо», – заявив Цукерберг. Він закликав довіряти людям, і вважати кожну особу розумною, самостійною і такою, що заслуговує на довіру. Марк впевнений, що проблема фейкових новин ще не закрита і потребує подальшого розгляду.

«Цукерберг – не гівнюк»: що ховається за особистістю відомого мільярдера

Незважаючи на деякі недоліки характеру, близьке оточення Цукерберга вважає його справедливою і чесною людиною. Білл Гейтс охарактеризував його так: «Розумну і багату людину, яка не встигає вчасно помітити свої проблеми, завжди вважають зарозумілою. Проте я б не назвав Марка зарозумілим». Один із співробітників компанії висловив невдоволення тим, як ЗМІ зображують Цукерберга: «Мені іноді стає боляче, тому що це зовсім на нього не схоже». А екс-колега мільярдера зізнався The New Yorker: «Цукерберг – не гівнюк. Тому люди тривалий час працюють у цій компанії».

«Цукерберг – не гівнюк»: що ховається за особистістю відомого мільярдера

Еван Оснос завершує свій матеріал питанням про емоції. Журналіст поцікавився у Цукерберга, чи згоден той з думкою, що він надмірно беземоційний. Марк заявив, що це його хоч і не ображає, але є неправдою. «Є відмінність між тим, щоб перейматися чимось, і тим, щоб твої емоції визначали твої імпульсивні рішення», – підсумував відомий мільярдер.(Visited 301 times, 1 visits today)

Автор: Ольга Маслянко
13.09.2018 yardera

Наша Одеса

Жемчужина у моря. Как война делает Одессу патриотической 11.08.2015
Роман Кравец
Свою роль сыграла и война на востоке. То, что сейчас там происходит, многим людям помогло сделать выбор.

"Вот видите, год назад в том ресторане сидело бы примерно два человека, – показывает на левую сторону Александр Ройтбурд, один из самых значимых украинских художников, – в этом сидели бы тоже два-три посетителя".

Мы находимся в ресторане "Кларабара" в одесском Городском саду. Терраса заведения почти пуста, но буквально через час свободных мест тут не останется. Ройтбурд заказывает себе 150 грамм чачи. Он не спешит ее пить, а, поглаживая свою бороду, раздумывает над вопросами.

Художник признается, что 2 мая прошлого года, когда произошли столкновения пророссийских активистов с украинскими патриотами, в результате чего погибло 48 людей, в Одессе не был – а приехал сюда через неделю.

"Когда я приехал 9 мая – увидел мертвый город… Город, который ужаснулся и пережил тяжелый шок. Такое состояние длилось практически все лето. Одесса очнулась только в конце июля, может, даже – в начале августа", – вспоминает Ройтбурд.

Сейчас жемчужина у моря живет обычной жизнью. Проходить центром города очень неудобно из-за большого количества людей. Поскольку это суббота, в город вышли погулять не только туристы, но и местные жители.

Где-то вдали по Дерибасовской слышны звуки барабанов под аккомпанемент записей группы "Deep Purple" – какой-то барабанщик посреди улицы развлекает людей.

Недорогие гостиницы переполнены людьми, а квартиры и комнаты, что сдают посуточно, нужно бронировать минимум за две недели. Некоторые арендодатели вообще сбрасывают телефонные звонки.

Схожая ситуация с билетами на поезд. Например, если вы захотите купить проездной документ со Львова на завтра-послезавтра, в кассе вокзала просто разведут руками и предложат поехать в Одессу не раньше, чем через две-три недели.

На пляжах много людей, но тесноты не чувствуется. Самый популярный здешний кусочек земли у моря – комплекс "Аркадия" – работает круглосуточно. В модных заведениях обычный шезлонг стоит от 80 до 200 гривен, но это не очень пугает посетителей. Кстати говоря, на такие пляжи приходят позагорать немало иностранцев – так что молодых девушек на высоких каблуках не останавливает ни песок, ни даже ремонт дороги перед входом в комплекс.

"Город расстался с навязанными российской пропагандой клише, понял, что другой альтернативы европейскому выбору нет. Он понял, что европейский выбор однозначно связан с проукраинским выбором", – поясняет Ройтбурд.

"Конечно же, идиоты есть везде, думаю, что даже во Львове есть люди, которые хотят, чтобы Путин ввел войска", – добавляет художник.

Ситуативный патриотизм

Легкая курортная атмосфера Одессы стирает мысли о свисте пуль и звуков тяжелой артиллерии. Вообще, о войне здесь говорить не любят – но все же приходится.

По городу можно заметить несколько указателей на убежища. Зимой, во время обострения военных действий на востоке страны, местные жители проводили субботники в защитных сооружениях времен Второй мировой. Сейчас они поддерживаются в рабочем состоянии.

 


О событиях на Донбассе одесситам и гостям города напоминает также фотовыставка "Необъявленная война". Она проходит в беседке горсада, чуть ниже "Кларыбары".

На фотографиях – лица украинских бойцов, разбитая техника, сгоревшие автомобили и разрушенные дома. Есть здесь и отдельный стенд с фотографиями Донецкого аэропорта. Люди не проходят мимо: заходят, всматриваются в снимки.

 

Мужчина примерно 40 лет приседает к маленькой девочке – наверное, дочери – и что-то объясняет, показывая на фотографию расстрелянного автомобиля.

Вокруг беседки вывешены флаги Украины, Вооруженных и Морских сил, а также красно-черный флаг с надписью "Правый сектор".

По сторонам, ближе к прогулочной зоне Дерибасовской, стоят два больших стенда – слева портреты Героев Небесной сотни, справа фотографии погибших на Донбассе одесситов и жителей области.

Второй стенд некоторые называют "Cтеной плача". На нем четко написано: "Вічна пам'ять героям російсько-української війни".

За последний год в Одессе практически исчезли российские туристы, зато появилось множество проукраинских организаций и волонтерских движений.

Патриотические изменения в городе заметила и луганская журналистка Юлия Савченко, с прошлого года – одесситка, переехала с началом обострения ситуации на востоке.

"Когда я приехала, были одни настроения, а сейчас я уже вижу совсем другие. Даже среди моих знакомых – у некоторых ранее были более нейтральные взгляды. Но после того, что произошло на востоке Украины, они изменили свои взгляды именно на украинские", – рассказывает Савченко.

Местные активисты признаются, что на настроения в городе сильно повлияла не только война на Донбассе, но и столкновения на Куликовом поле.

"Нужно понимать, что означает 2 мая для Одессы. Это не было просто стычкой вооруженных антимайдановцев и куликовцев с вооруженными евромайдановцами – это присутствовало, но не было основным. Главное было то, что город массово поднялся за то, чтобы Одесса осталась в Украине. Это был такой референдум: "Одесса это Украина, или это часть русского мира?" – считает глава общественной организации "Рада громадської безпеки Одеси" Марк Гордиенко.

Активист без долгих раздумий перечисляет несколько причин, из-за чего, по его мнению, пророссийские настроения в городе пошли на спад.

Во-первых, много активных сторонников "русского мира" просто собрали чемоданы и уехали воевать на стороне террористов, в "ДНР" и "ЛНР". Во-вторых, милиция и СБУ не дают сепаратистам "спокойно спать" и постоянно их вылавливают. А в-третьих, люди, которым было все равно, что происходит – начали переходить на так называемую "сторону победителей".

В свою очередь, бывший заместитель главы Одесской областной государственной администрации Игоря Палицы Зоя Казанжи переходит на цифры.

Буквально в апреле администрация области заказывала социологические исследования в компании GfK для понимания настроений жителей Одессы и области.

"Примерно 80% одесситов видят свой город в составе Украины, а в области такой показатель еще выше и составляет 82%, – показывая на графики, говорит Казанжи. – У меня нет особой эйфории, потому что понимаю, что здесь свою роль сыграла и война на востоке. То, что сейчас там происходит, многим людям помогло сделать выбор".

Сепаратизм по-одесски

Как минимум раз в месяц в Одессе случается какой-нибудь взрыв. Неизвестные подрывают железную дорогу, мосты, офисы волонтеров, собственность украинских патриотов и прочее.

Один из недавних – взрыв в кафе "У Ангеловых", владельцы которого поддерживали Евромайдан и активно помогают украинской армии. На следующий вечер после инцидента глава Одесской ОГА Михеил Саакашвили демонстративно пришел ужинать в "У Ангеловых" вместе с главным милиционером области Гиорги Лордкипанидзе.

Как ни странно, но местные жители уже привыкли к диверсиям в городе и относятся к ним почти спокойно. Туристов это, похоже, тоже не очень волнует.

По мнению пресс-секретаря Самообороны Одессы Виктории Сибирь, такие теракты похожи на то, что "кому-то надо просто отчитаться в деятельности".

"Взрывы в городе повышают нервозное состояние общества. Недаром террористы во всём мире практикуют подобный метод запугивания и шантажа, – резюмирует Зоя Казанжи. – Если ставить вопрос: а почему эти взрывы какие-то, скажем так, киношные, без жертв? – Думаю, что создание общей тревожной обстановки действует точно так же страшно, просто меньшие риски для исполнителей. Спецслужбы стали более активно работать на упреждение – и это тоже во многом спасает ситуацию".

Бывший вице-губернатор подчеркивает, что практически все задержанные являются жителями региона, а не так называемыми "гастролерами".

Между тем Виктория Сибирь успокаивает и убеждает, что в настоящее время сепаратизма в Одессе практически нет.

"Он (сепаратизм – авт.) остался, скорее, на бытовом уровне. На Куликовом поле, где раньше собирался антимайдан, сейчас раз в неделю собирается кучка бабушек, их там буквально 20-30 человек, и никакой опасности они не несут", – отмечает представительница самообороны.

О трагедии на Куликовом поле и пожаре в одесском Доме профсоюзов слышал весь мир. Российская пропаганда называет те события "одесской Хатынью" и чуть ли не адом.


На месте "ада" нынче спокойно, никаких палаток и противостояний нет. Здание Дома профсоюзов обнесено металлической забором, покрашенным в желто-голубой цвет, окна остались разбитыми, так же как и сгоревшие двери здания. В будни эту точку Одессы охраняют два милиционера.

Один из правоохранителей активно наматывает круги, разговаривая по мобильному телефону, другой сидит в машине. Люди проходят мимо, не поворачивая головы в сторону здания – как будто это местная библиотека или корпус какого-нибудь разбитого университета.

С правой стороны сгоревшего сооружения стоит разноцветный указатель с надписью "Столовая профсоюзов работает". Если верить указателю, комплексный обед в столовой стоит всего 25 гривен.

– А что, действительно столовая работает? – спрашиваем у мужчины с собачкой.

– Ну да, – с удивлением и непониманием в голосе отвечает он.

 

Прошлым летом спокойствия здесь не было. Зоя Казанжи говорит, что для успокаивания ситуации в регионе Игорь Палица целое лето-2014 проводил много встреч с разными группами населения. Часть из таких встреч были непубличными.

"С кем общаться, а с кем не общаться, выбирать не приходилось. Наверное, в правовом обществе подобным должны заниматься специальные органы. Но, помня, в каком состоянии были милиция, СБУ, прокуроры – надежды лишь на них не было", – признается Казанжи.

"Самое главное, что локализовало конфликт внутри людей, которые потеряли своих близких, это то, что мы собрали родственников – и проукраинских, и пророссийских погибших – в одном помещении, – вспоминает бывший заместитель главы Одесской области. – Тогда председатель ОГА выдал каждой семье погибших по 200 тысяч гривен. От денег не отказался никто. Также решались бытовые проблемы этих семей – от устройства в детский сад детей до подключения домов к газопроводу".



Грузинское течение

Бесспорно, самым большим изменением в области за последнее время стало назначения экс-президента Грузии Михеила Саакашвили главой здешней ОГА. Многие эксперты назвали это назначение прямой "пощечиной" российскому президенту.

Саакашвили приехал сюда работать не сам, а пригласил известную активистку Евромайдана Юлию Марушевску, Сашу Боровика из Минэкономики, Владимира Жмака, возглавлявшего в "Роснефть-Украина", и российскую оппозиционерку Марию Гайдар.

На команду нового губернатора возложена большая миссия: не просто защитить регион, а развить его экономику. Как многие говорят – сделать с Одессы второе Батуми.

Уже больше двух месяцев экс-президент Грузии балует пользователей интернета скандальными видеороликами: например, когда жестко критикует местных прокуроров за коррупцию или ссорится з главой государственной авиационной службы.

Вместе с тем, одесситы ждут от Саакашвили конкретных дел – и, что важно, возлагают на него большие надежды.

"Первый месяц ему дали на "поговорить", а сейчас ждут действий, потому что фотографироваться с людьми – это очень хорошо, а делать изменения – другое", – говорит журналистка Юлия Савченко.

В свою очередь, команда Саакашвили обещает, что ощутимые изменения в регионе наступят не ранее, чем в октябре. А уже в августе в Одесской области заработает совет экономического развития области.

Так, по словам вице-губернатора Владимира Жмака, представителей регулятивных органов – таможню, налоговую, прокуратуру и силовые структуры – посадят за один стол с представителями власти, инвесторами и бизнесменами. Далее Одессу ждут реформы таможни и центра административных услуг.

"Одесскую таможню привели к тому, что ее просто обходят стороной и не проводят через нее товар", – жалуется Юлия Марушевская.

В администрации объясняют, что осенью таможенный контроль станет абсолютно компьютеризированным. Для этой затеи ОГА привлекла американских экспертов.

Одним из самых глобальных изменений в регионе станет реформирования областной администрации. Саша Боровик увлеченно рассказывает, что старую ОГА полностью распустят и создадут агентство по инвестициям развития. В нем они планируют оставить только 10% старых работников.

"Они пройдут все необходимые тесты и продолжат работу, чтобы осталась функциональная память", – объясняет Боровик.

По его словам, основой нового агентства станет гражданское общество и волонтеры, которые сейчас помогают команде Саакашвили.

"Знаете, сказать, что у нас есть какой-то гениальный план на год вперед – такого нет. На самом деле, все делается в ручном режиме, это борьба с конкретными проблемами", – добавляет Марушевская.

К сожалению, Одесса продолжает оставаться в поле зрения России. В конце июня разведка США опубликовала три сценария захвата Украины Владимиром Путиным. Один из вариантов агрессии предусматривает попытку полностью отрезать Украину от Черного моря и дойти до Приднестровья.

Одесский истеблишмент в один голос убеждает, что российских военных с цветами тут не ждут, и ждать не собираются.

"Перейдет ли город на ту сторону? Нет, не перейдет, у нас уже была в прошлом году возможность дважды перейти на другую сторону, – резюмирует Виктория Сибирь. – Первый раз, когда 3 марта в облгосадминистрации пытались поднять российский флаг, и огромное количество граждан, увидев по новостям, что происходит, пришли в администрацию и выгнали этих людей. И 2 мая".

На вопрос, "а как поведут себя местные силовики, в случае чего?", Марк Гордиенко с "Ради громадської безпеки Одеси" отвечает оригинально: "Я могу сказать о бандитах, а не о милиционерах. Бандиты будут стоять за Украину".

 

...Тем временем на Дерибасовской темнеет. Две молодые девушки подходят к стенду с портретами Небесной сотни. Они приседают на колени и, перешептываясь, поджигают стоявшие рядом несколько лампадок.

Аналогическую процедуру девушки повторяют возле стенда с портретами погибших военных. Маленькие огни будут гореть целую ночь, пока лучи солнца не упадут на желто-голубой флаг в самом центре Одессы.

http://life.pravda.com.ua/society/2015/08/11/198417/view_print/

Жуйка

Музика   приємно  огортає  м'якою   ватою   серце , радикально  відволікаючи   біль . Пульсує   під  ритм  Серця ...
Екран   своїм  сяйвом  вабить  Життєвіше   аніж  реальний  світ , даючи  Змогу  Забутися  від Холоду  Самоти.
Удари  крапель  дощу  по  шклу , п'яні  хрюкання  свиней  що  йдуть  із   хліва  (Бару)  , спрацьована  сигналізація   такого ж  самотнього  чийогось    авта , блимання  фар  - Осінній   вечір .


Скоро   інший  біологічний  "віртуал"  - сон   поглине  свідомість ,  Але  Шкода  покидати Цей   Світ   мереж


(далі  буде)

Та да...

незмінно?

Що  це....
Ми  завченно
дивимось
крізь  шлунок
на  світ


не  вмієм
по  іншому
бо  нас  не
навчили
їх  відкривати  ...


Минаючи  тупість
трупних    "аксіом"
гординню  
в  індинтичності
свого  забуття


іллюзій  релігій
бубніння  самотнє
не  чути
у  тиші
шумливих  дерев  ...


Та  як  переступиш
крізь
самообман
нікчемних  пропорцій


Чиїсь  то є
правила

Століття  тому
не  смієм   звертати
в "освіті"  від  них



0%, 0 голосів

0%, 0 голосів

0%, 0 голосів
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.

Про мух. Життя, як воно є. Або Життя в анекдотах)

- Привет, как жизнь?

- Мухам бы понравилась

Роздуми ...

Короткий шлях  - від    безтурбоття  молодості
до - " нікому ти вже не потрібен "
Одна   мить  , як спалах на сонці - і ти вже тягар
тягар для бездарної Влади
для рідних які чекають лише на заповіт
або - ти стаєш їм тягарем зі своїми болячками зношеної Форми