хочу сюда!
 

Acantha

36 лет, рыбы, познакомится с парнем в возрасте 33-42 лет

Заметки с меткой «життя як воно є»

Крик душі

Я вийшов в поле те безкрає,
До горизонту лиш пустота.
Врожаї вже давно зібрали
Чорніє там одна рілля.
Пішов я до тієї річки,
Де колись плавав юнаком.
Води зосталося вже трішки
Й стала вона тепер ставком.
Ось там он є криниця,
Вода смачнюча в ній була.
Я міг до схочу її напиться,
Дивлюся, вже висохла вона.
А поруч є галявина,
Де влітку квіти там цвітуть.
Давно вона занедбана,
Лиш гори сміття на ній ростуть.
І що ж це трапилось з народом,
Що квітку топче, яка росте?
Любіть природу й одне одного,
Життя ж у нас одне!
Чимало людей мені траплялось - 
В очах жадоба й пустота.
Хотів би там побачить сонце
І щиру посмішку на їх вустах.
Та є ще на світі щирі люди,
В серцях у них вогонь пала.
Прийдуть вони на поміч всюди,
Куди б їх доля не завела...
Темніти стало вже довкола
Та й час вже було мені йти.
Сонце спати лягало знову,
Лишень стежину віднайти.
Я йшов по ній, не раз спіткнувшись - 
То камінь, то яма або рілля.
І знову вставши, озирнувся -
Шлях важкий, та впертий я.
І раптом мене охопила
Самотність в обійми ті пусті.
Побіг до дому з усієї сили,
Щоб відірватись від пітьми.
Поріг порожній привітався,
Зустріли стіни мовчазні.
Узяв я тоді ручку
Та й записав думки:
Душа в хатині там кричала
Та тільки її ніхто не чув,
І сльози по щоках рікой стікали.
Поставив крапку, натис гачок й навік заснув......
(14.02.2012р.)

Никогда не сдамся!!!

Опять упал лицом я в грязь Да, был я там уже не раз, Но буду снова подыматься С ударами жизни надо сражаться! Да, будут еще такие дни: Печали, грусти и тоски. Не дам уничтожить я себя Кулак вверху мой, большое сердце у меня. Пускай ботинок мой протертый И руки в мозолях затерты. Одежда тоже износилась, А время, как вода пролилось. Друг мой лучший - нож мне в спину, А другие вовсе уже забыли. Нет квартиры у меня большой И не стоит автомобиль там дорогой. Крест тяжелый мой однако Да, в чем-то сам я виноватый. Но остануся всегда Человеком с большой буквы я. Душою лишь только я богатый, А это много что значит! Буду идти, сражаясь, до конца

С низов я - такая уж судьба моя.

Голос Радехівщини

 Ми любимо вихвалятися своєю працелюбністю. І дійсно, ми працюємо часто зранку до ночі. А який толк з нашої праці? Погляньте на наші дороги! Вони нагадують воєнні події. А пошарпані будинки у наших містах? А чому навколо нас бруд і сміття? Чому на наших робочих місцях бардак, як і у нашій державі, між іншим? Чи може наші чорноземи родять краще, ніж піщані і кам'янисті грунти Західної Європи? Так, ми працюємо багато, але не раціонально. І це треба визнати, бо про це говорять результати нашої праці. А працюємо погано тому, як зазначає публіцист Арсен Паламар, бо так звикли, бо завжди працювали на когось, а не на себе, бо нам завжди платили погано і продовжують це робити й сьогодні. А до роботи, яка оцінюється як-небудь й відповідне відношення.

   Найкраще ми вміємо,  це пити горілку і співати. П'ємо, мабуть, через те, щоб втекти від себе, від власного «я», від реального життя, а співаємо, мабуть, від надмірної сентиментальності.

Ми пишаємося своєю релігійністю, і, як жодний європейський народ найчастіше відвідуємо християнські Храми, молимося. А запитаймо себе, чи дотримуємося християнських чеснот у повсякденному житті? Звичайно, що ні. Грішимо на кожному кроці: обманюємо, лукавимо, заздримо, пліткуємо, наговорюємо один на одного, ображаємо, кривдимо і т.д. Ззовні ніби християни, а у душі — часто поганці.

   Через те до нас немає довіри. Іноземні бізнесмени вкладають свій капітал у різні країни, навіть у комуністичний Китай, а у нашу економіку не хочуть. Чому? їхня відповідь в основному зводиться до слів: «бо ви дуже часто брешете і не дотримуєтеся слова».

   Отже, за своїми світоглядними принципами, ми нині є ближче до азійців, ніж до європейців. А стали такими під впливом дії декількох факторів. Через відсутність тривалий час власної Української держави, яка могла захищати національні інтереси. Вороги-зайди за час свого панування фізично винищили інтелектуальний генофонд нації, бо розумні і мислячі люди були небезпечними для їх владарювання та залишили нам пристосуванців і прислужників, які народжували і виховували подібних до себе. Внаслідок бідності. Перебуваючи у колоніальному ярмі, зазнаючи соціального гноблення і визуску, основна маса українців жила у злиднях. А без матеріальної незалежності немає і особистої. Таким чином, бідність відняла у людей їхню людську гідність, віру у себе і в свої можливості. Негативно вплинуло і радянське матеріалістичне виховання. Воно знищило у населення благородні ідеали, нав'язавши взамін низькі матеріальні потреби у ранг культу. І для багатьох нинішніх людей ковбаса, сало і корито є значно вищими цінностями, ніж совість, честь, гідність.

  У свій час Д. Донцов поділив український народ на дві частини: козаків-лицарів і «свинопасів», які постійно всього боялися і ховалися у нори. Такий поділ є характерним і для інших народів. Біда наша лише у тому, що у нас значно переважають «свинопаси», а не козаки. А треба, щоб було навпаки. А для цього потрібно в першу чергу змінити світогляд, усвідомивши, що насамперед треба покладатися на розум і на власні сили, і творити, а потім на ласку Божу. Творець дав усім нам голови, у яких розмістив мозок, щоб думати, дав руки, щоб працювати, наділив свобідною волею, щоб кожна людина могла робити вільний вибір і нести за нього відповідальність, а не чекати його змилування.

   Дехто із наших політиків вважає існування олігархів цілком нормальним і прогресивним явищем. Чи можна погодитися із такою точкою зору? Вважаю що ні, бо, по-нерше, вони виникли не на законній основі, а в результаті зловживань і різних махінацій, одержання пільг в оподаткуванні і приватизації об'єктів державної власності, виняткового доступу до кредитів І вигідних замовлень і т.п. По-друге, вони ,підпорядкувавши своїм інтересам найважливіші сфери української економіки не зацікавлені у її розвитку. Вони не створюють, а лише розподіляють між собою вже створений національний продукт, їх діяльність в основному зосереджена у спекулятивній сфері. По-третє, вони не хочуть жодного серйозного реформування країни, бо існуюча ситуація їм дуже вигідна, оскільки приносить надприбутки. Потрібно також відмовитись від аморального способу життя, бо саме аморальність приносить зло у суспільство і робить людину нещасною. Позбутися байдужості і зайняти активну громадянську позицію, бо само по собі ніщо не змінюється і не приходить.

   Якщо ми хочемо змінити своє суспільство, то в першу чергу мусимо змінитися самі, передусім перестати лукавити, брехати і красти та не дозволяти цього робити іншим.

   Якщо кращими і розумнішими станемо ми, то і кращим і розумнішим стане наше суспільство. Іншого шляху ще ніхто не придумав. Розум є основою прогресу інтелектуального, духовного і суспільного. Та тільки хто до нього прислухається. Розумних патріотів України просто напросто витісняють від сфери впливу всіма доступними і недоступними способами.


100%, 1 голос

0%, 0 голосов

0%, 0 голосов

0%, 0 голосов
Авторизируйтесь, чтобы проголосовать.

Не в заборонах плід солодкуватий....

НЕ  В  ЗАБОРОНАХ  ПЛІД  СОЛОДКУВАТИЙ!

********************************************

Потік,  в  розкрите, навстіж, в  день;

Нестримно   так, та  непохитно,

Мчить, через  душі, мимо  скритно:

Життя  та  Смерть! - Зі Світла - в Тінь!

 

У серце, як  нестримним  болем – в  рану;

Копитами – в  Надii, в  Почуття….

"Багатообізнаним" неуком  життя,

Як  в  рани – сiллю,  бавитися  стане?!

 

Не в заборонах   плід  солодкуватий;

Оскомою, мов, на  зубах; з  тремтінням….

Та  iз  зухвалою  брехнею,  кривавою б'е тiнню

В обкуренiй  свiдомостi. Брат  йде  на  брата!

 

Я бачу горе! Горе в свiтi!Йде, горе! I його багато!

Завжди було так: брат вiйною йшов  на  брата!

 Чому? ...

 *******   / 15.02.2011 р. /

я, я і ще моє маленьке Я

Всім привіт, цікаво, що ініціатива запису в цей блог, була швидше проханням. Так от, для розуміння, тут буде йтися про відносини між людьми, а саме між всіма людьми. Так як це досить широка тема, і над цим багато років всі собі б'ють голову тому вона і постійно розростається, адже кожна нова думка, це певне відгалуження від певного ідеалу, та за для розуміння, в певних ситуаціях буде ідеал, але не забуваємо що в світі все відносно і все може не тільки здаватися, а ним і бути! Так от, при розумінні, кожна людина, має знати, що будь-який контакт з іншими це вже відносини, вони можуть бути різними і не мати взагалі нічого спільними з іншими і навіть вами.

Маленька порада, за для покращення відносин вже завтра, сьогодні, ні кожен день Ви маєте знайомитися на вулиці, в метро, в транспорті, парках, театрах і таке інше, коротше кажучи в живу, принаймні з однією людиною. Чому завтра поясню, а ви спробуйте, адже деякі ваші вчинки не мають мети, принаймні та що вам відома...

нижче будуть написані, для когось зрозумілі, а для когось ні, мої власні думки, які не обов'язково сприймати як належне, але я вважаю, що кожен, хто хоч раз думав над своїми вчинками бачив в самому собі мінуси, яких на щастя чи на біду ніхто не помічали, але він їх виправляв і я кажу не про сумління як таке, а про ступінь розуміння самого себе... ))) Вам колись ставили питання:"Про що ти зараз думаєш?", і я можу з певністю сказати, що Ви не відповідали на нього, ви думали над тим, що відповісти, і тут немає нічого погано та доброго, просто такі Ви і я також...   +++я поважаю кожного хто це читає, і називає, обзиває, зневажає, коротше кажучи, має "власну думку" і надалі буду на "ти", нехай Ваш егоїзм просто не пропустить це цензурою)))+++  саме так звана "власна думка" - цікавий феномен, адже ти спочатку кажеш її, і в більшості ти її будуєш на протиріччі і просто протилежності, просто щоб показати себе і все, а коли тебе просять обґрунтувати, ти вже починаєш думати, і тут ти обламуєшся і ліпиш все в підряд, так ніби ти кинув на землю дах, а фундамент підсовуєш, тобі залишається тільки не погодитися, а хоча б зроби собі, так саме собі ласку і будь чесним перед собою!)) Одна з китайських філософій, а саме "Шоу-Дао", каже, що людині не можна говорити свою думку, адже ти ображаєш його правду! І до релігії - християнська віра також спростовує існування ображання чужої думки, "не суди сам, і не судимий будеш", чи щось таке... коротше кажучи, поважай чужу думку і май по-справжньому свою, та вмій визнавати її неправильність!  і хотілось сказати, як на мою думку потрібно осмислювати(аналізувати) ситуацію, в кожній ситуації в тебе має бути принаймні 3 думки, "щас")) поясню:  перша викликана природою(інстинктами), що перше реагує, так званий захисний рефлекс і тварина суть людини, та що за прикрістю чи то обставин, чи то виховання, чи то просто своєї свідомості є в більшості "людей" головною друга, куди більш знайома, це так звана "власна" думка, збагачена певними обставинами, причому, я не бачу сенсу в цьому(даному) наближенні, розрізняти на правильну і не дуже, вона є основною в більш розумних, чи навпаки людей( є тільки два погляди, МОЄ і неправильне), що навпаки ставить їх нижче за рівень інстинктів, адже в них думка виправдана біологічним фактором, а в них складається з власного егоїзму третя, яку називаю осмисленою істиною, це коли коректно зважені всі фактори, та "за" і "проти", і в ідеалі відповідає справжній істині, але вона розмита, в силу оціненої ситуації з сторони кожного, чи всіх аспектів, які за природою є суперечливі, але в силу порядку малості(важливості), і простої елементарної логіки, є істиною... отже в силу розвитку індивіда, він перетворюється на людину, і в силу занепаду людини вона перетворюється на індивід, а саме по мірі осмислення ситуації, або себе... і в ідеалі(правильна людина), має керуватися істиною, що цілком неможливо... не є адекватною людина, інколи смішні розуміння про оцінку людини стають цілком правильні і навпаки, ти не можеш бути впевнений в собі, отже ні в кому, є мораль надіятися на людину яка не грає в твоєму житті ніякої визначної ролі, о до речі, вона буде цілком адекватна, до певної межі, яка залежить не від неї))) "Знаєш, це дуже мило говорити, що все дуже добре закінчується, але коли людина не може стримати свою обіцянку, приділити на тебе трішки свого часу, і постійно все псує... то в кінців-кінці не залишається іншого вибору, як сказати:"іди НАХ@Й...", або щось подібне... " далі буде...  question

,  

Про мух. Життя, як воно є. Або Життя в анекдотах)

- Привет, как жизнь?

- Мухам бы понравилась

Немного новых извинений




Я уже когда-то извинялась перед теми, кто комментирует мои фотографии. Я не успеваю отвечать и, к стыду своему, иногда нахожу комментарии двухлетней давности. Иногда даже пишу на них "спасибо", хотя полагаю, это воспринимается как мое легкое сумасшествие.
Я прочитала однажды в сети возмущенный пост одной дамы о том, что ей пришел такой вот ооочень запоздалый ответ и она сразу решила, что отвечающий решил над ней поиздеваться.
А фотоальбомы на народе юа мне очень нравятся, я уже писала об этом. Я много перебрала мест, где можно хранить свои фото, но как-то удобнее не нашла. Как их копировать из своего раздела на другие ресурсы, я научилась. И загружаю новые. Хотя снимаю все меньше, а пишу все больше ))
Так что простите меня все, кто похвалил, а я не ответила.
Спасибо вам!







Любіть українок )))

ЕПІГРАФ:Брати Капранови читали три вірші на Книжковій Країні Мрій у Києві. Один із них – «Любіть українок» . «Це фінальний вірш нашого третього «Я», який повинен об’єднати Україну, – усміхаються брати Капранові. – У нас всі говорять патріотизм, Сосюра написав любіть Україну, а як любити ніхто не розповідав. Вчора не любив Україну, як її маю покохати. І ми вирішили, для того, щоб полюбити нашу країну, треба почати з любові до українок. І ми написали вірш «Любіть українок», який присвячується пам’яті Володимира Сосюри і шкільній програмі з української літератури»:

Р.S. Велике ДЯКУЮ spasibo за можливість розмістити комент у вигляді епіграфу одному із загадкових жителів I.UA  Pete_

Любіть українок, як сонце любіть, Як землю батьківську - без тями. Не бійтеся щирість свою проявить Словами, губами, руками... За карії очі, за вигин спини, За коси русяві - як жито. За викот глибокий, і те, що за ним... За все, що зуміли вхопити У спальні, на кухні, у свіжій траві, В машині, в коморі, у гаю Любіть українок, де стрінете ви - І хай вам Господь помагає!

Любіть українок - щотижня, щодня А буде можливість - і двічі Бо жінку (та ще й не одну) вдовольнять - Робота така чоловіча Життя в Україні дає нам урок - Затямте, Тарасові діти: Єдина можливість приборкать жінок - Це їх РЕГУЛЯРНО любити

Цікава нація - УКРАЇНЦІ....

або ж ЯК МИ СВОЄЮ ВІДПОВІДДЮ ЗАВОДИМО ІНШИХ В СТУПОР.....

ПРИСВЯЧУЄТЬСЯ ПОДРУЗІ З ІНШОГО МІСТА

     Ну про те що АМЕРИКАНЦІ ТУПІ, вже чули багато і НЕ одноразово... та хочу їх трішки виправдати - вони просто ПРЯМІ, ПРЯМОЛІНІЙНІ. І саме анлійська мова це нам показує, адже в ній є чітка схема, для них ЛОГІЧНА ( ну і для нас теж) тобто НЕ потрібно ДОМИСЛЮВАТИumnik ... все чітко і ясно -  ХТО! що РОБИВ? а далі -  коли? як? і далі за описом.....
І зрозуміло, що короний вислів наш "ДА НЕТ, КОНЕЧНО!" podzatylnikзаводить їх (іноземмців) в ступор...
Абож приклад - бабця лається на гусей - от СВИНЯЧІ ДІТИ, Ви уявіть тільки себе на місці англійця чи американця -  тобто - дивишся і бачиш гусей, а чуєш - свинячі діти??? crazy stena чи вуха чистити, чи очі протирати чи мізки вправлятиlol ....
Так,  ми вміємо ЯСКРАВО і КОЛОРИТНО зробити опис будь-якого випадку.......Ми так ЗАКРУТИМО СЮЖЕТ описами, що і співвітчизники не завжди здогадаються ПРО ЩО моваdada uhmylka .
 В них так НЕ виходить,... вони "ОГРАНИЧЕНЫ ГЛАГОЛАМИ" і бідні вони, мені їх жалко......   і я чесно кажучи РАДА за себе що я вивчаю АНГЛІЙСЬКУ - а не УКРАЇНСЬКУ чи РОСІЙСЬКУ мови lol
     Ну це все я вела до чого?????????
      А?!!!! Згадала - МИ ВІДПОВІДЮ  ВВОДИМ В СТУПОР... crazy

     Зараз буде з НАБОЛІВШОГО - ......

     Зібралась я зробити приємне своїй подрузі, вона з іншого міста нашої красивої держави,  невеличкий такий подаруночок.
     Підібрала, купила, запакувала і вирішила передати поїздом, щоб швидше вона його могла отримати і порадіти - зробити свято задовго до НОВОГО року... Та не тут то так і сталось..... Так сталось, що в запланований день відправки - я захворіла..... потім іншим разом - продовженення простуди, лихоманило та і стан ломкості неприємний - відклалась передача знову .......
     Заїхала я вже навіть на ж/д вокзал - уточнила розклад поїздів, щоб і мені було зручно відправити по часу і їй зустріти - і вияснила, що крім звичаного улбобленого поїзда є ще декілька...
  або я в 23 відправляю, вона о 7:00 зустрічає, або ж я о 7:00 відправляю і вона тоді зможе зустріти  о 12 годині.....
Проговорили по телефону - зрозуміло, що кожна з нас хоче КОМФОРТНО доїхати....
Зателефонувала 18 і попереджаю, їду відправляти сьогодні, так що вечір плануй на вокзалі бути - чую..... в нас жутка ожеледеця, я вночі НЕ виїду з вокзалу....
 Вирішили - я 19 грудня, як справжній МИКОЛАЙ відправляю подаруночок о 7:00.....
і тут все тільки починаєтьсяdevil
Завела БУДИЛЬНИКА на 5:30... честно і порядно прокинулась - чоловік був шокований таким дзвоникомnevizhu ... довго намагався спросоння  розгледіти look СКІЛЬКИ ГОДИН і чому він ще спитьlol ....
А далі......... мммммммммм саме цікаве - я швиденько таки промила очі... навіть каву заварила, та НЕ пила...... бо вже потрібно було вискакувати до трамваю........
І о лихо, чи він рано, чи я запізнилась - 2 хвилини, та вони стали роковими... Я на зупинку підходжу а трамвай вже ТЮ_ТЮюююююююю, без менеpoka

Насправді, дивно, та саме я зробила замітку про "ЦЕННОСТЬ ВРЕМЕНИ" - http://blog.i.ua/user/406174/563325/ ...

     В той ранок я так і залишилась чекати наступного трамваю, до 6:45 - далі пішла до дому, бо вже не було СЕНСУ чекати - їхати 20 хвлин, а там ще малими перебіжками до поїзда  - коротше ЗАПІЗДНИЛАСЬ і знову облом.....
Вдома навіть хавалитись спати НЕ змогла... Приготувала сніданок чоловіку та обід йому на роботу - він був приємно шокованийdada ....
     Я зателефонувала подрузі, - вибачилась, що я не відправила, вона щось спросоння буркнула і поклала слухавку.... далі - мовчання ..... Я листівку відправила з вибаченнями - мовчання...... та я ж таки НЕ покидаю надію - відправити те ЩО ВЖЕ ЗАПЛАНУВАЛА....
Честно сьогодні (тобто вже по часу вчора) запитую у водія - скажіть, а який інтервал  в русі між трамваями вранці? Мені потрібно о 7 ранку попасти на вокзал.
 
- відповідь - якби був Зардорний то сказавби - приготувились? СЛУХАЙТЕ - я сьогодні виїзджав першим о 5:35.... stena питаю - НАСТПУНИЙ о котрій, при цьому маючи надію, що сама вирахую інтервалpodmig  - не тут то сталось
- відповідь - ДО 6 трамваї ще будутьhypnosis omg crazy ...
Виходжу в ступорі, бо моя зупинка..... Не покидаючи надію - вияснити інтервал руху і час, щоб таки НЕ ПОПАСТИ знову в ситуацію - помахали платочком вслід......
Я за допомогою вже звернулась до КОНТРОЛЕРА на станції - молода дівчина і черговий міліонер був поруч... питання все ж так і звучить - який інтервал у травмаїв ВРАНЦІ (розумію, сама, що година ПІК - частіше вони мають ходити ніж в інші часи)
- відповідь - ТРАМВАЇ ХОДЯТЬdada crazy ...
Уточнюю - ЯК САМЕ по часу???
 ну хв. 7 інтервал -
тут я вже в ступорі - а що було 19 грудня???? Я що не там була??? чи трамваї НЕВИДИМКИ ПРОЛІТАЛИ??? Так мій талон підтверджує і дату і час, коли я на станції пройшла...
Запитую, - ви зараз ШУТКУЄТЕ? я ж бодай на морозі простояла 15 хвилин і трамвай тількино їхав на кінцеву, а це означало, що так мови в моєму напрямку він з"явиться хвилин через 5-7.....

ТОбто буде вже без п"яти хвилин сім - тут саме ЛІВІТАЦІЄ ОВОЛОДІТИ І ПРИМІНИТИ...
На що чую, -  ну чесно хвилин 7-10, а може і 15-20... hypnosis suicide omg  капецццццццццц
А це означає, якщо я хочу бути в ранці вчасно там де мені потрібно - то маю бути о 6:00 на ЗУПИНЦІdevil , чи ЗУПИНІВЦІ suicide crazy хоча до вокзалу 20 хвилин........

.

Країна retraites

       Промайне зовсім небагато часу і мені прийдеться перебратися в  PAYS    RETRAITES. Що мене  чекає в цій країні?        Я згадую одну езотеричну картину,  котра мене дуже вразила  одного разу з цього приводу. Вразила тому , що в центрі тієї картини була дорога в голубу туманну далину. Дорога  в дві колії. А навколо розкинулося верескове поле, покрите де-не-де валунами, берізками і ялинками. Ліворуч,  трохи поодаль   від  дороги, росло велике  крислате і  могутнє дерево. А під ним розмістилася стара,  дещо зруйнована хатина. Споглядаючи ту картину, я тоді думала про художника,  який  поєднав в ній різні ландшафти і місцевості. Я добре знала, що в  природі  таке поєднання  нереальне. Що саме прагнув передати художник?

      Минув час. І я знову згадала ту картину. І зрозуміла: то художник зобразив людське життя, може  своє, а може просто класичне. І дорогу в дві колії.  Дорогу, якою йтимуть двоє.  І їм  так захочеться  заглянути в ту хатину, щоб зрозуміти, яке воно, чиєсь ЖИТТЯ.  І, може,тоді в них виникне бажання  зробити так,  щоб та хатина ожила. Відродилася як традиція. За звичай наповнилася  сміхом і життям.

      Я житиму в PAYS    RETRAITES.     Я мешкатиму  в будинку площею 72 квадрати. Він буде поруч з маркетом і зупинкою «SINE LILE» на вулиці SIPRUZE. По проспекту курсуватимуть автобуси  з повітряною подушкою і керуватися вони будуть при допомозі GPS. А навколо буде верескове поле. І замість валунів на ньому  де-не-де височітимуть будинки-свічки, а поруч з ними зеленітимуть ялинки і  виставлятимуть свої світлі стовбури  берізки...  В будинках-свічках житимуть прекрасні люди, які берегтимуть традиції і звичаї. І кожного разу,  коли зупинятиметься авто, я буду очікувати гостей, шанувальників традицій  і звичаїв.  Я буду чекати на тих, для кого   мамина  хата  залишатиметься святою.