хочу сюда!
 

smska

42 года, рыбы, познакомится с парнем в возрасте 38-47 лет

Заметки с меткой «життя як воно є»

Шахраї вкрали акаунт на ОЛХ...АЛЕ!!!!

У минулому році ломонули мою сторінку на ОЛХ, але сторінка, то гучно сказано... ходжу туди раз на сто років. створив нову, забув вхід/вихід і "випадково" відновив стару і ось на - в архівній переписці сварки, прокльони обманутих людей! на ім"я  - Бузовская Мария Ивановна ( 5168/541O /8416/2833) Укргазбанк. 
Шановні дописувачі ua, може, хто знає цю персоналію? маякніть! Якщо є постраждалі, попереджаю: з жовтня минулого року був не я! prey
ПС: там є погрози щодо звернень до поліції! так от, шановні панове поліціянти, то був не я!!!prey

Сделаем весь мир!

Это таинственное слово «офшор».


- Хотите, чтобы олигархи вернули капиталы обратно в Украину?

- Да!

- Как это сделать?

- Нужно их заставить, принудить, оштрафовать, обложить налогами...

- Нет! Сделайте Украину офшором, и капиталы вернутся сюда сами, быстро и естественно, мы можем сделать весь мир.


Мы, граждане Украины, в большинстве своём воспринимаем слово «офшор» как нечто далёкое и тайное, потому что слышат это слово в связке с финансовыми махинациями, коррупцией, олигархами. Для большинства офшор значит: место, где прячут деньги. Но наша задача — просвещать население. Поэтому мы должны разъяснять максимальному количеству сограждан, что офшор «5.10» — это наш выход из нищеты.

«5.10» офшор — это, прежде всего, выгодная гавань для денег. Это мировой финансовый хаб; место, куда, как корабли в порт, стремятся капиталы из других стран, потому что там нулевые или низкие налоги.

История офшоров могла бы стать главой книги о либертарианстве. В конце 50-х годов прошлого века офшорами стали называть компании, которые ушли из-под государственного контроля, открыв офисы в тех точках земного шара, где государственный аппарат не мог «дотянуться» до их доходов. Затем офшорные юрисдикции начали расширяться, и офшорными зонами объявили себя части государств и целые страны.

ШВЕЙЦАРИЯ долгое время входила в список офшоров мира. На её небольшой территории работает около 4 тысяч финансовых институтов, филиалов иностранных банков и прочих учреждений. Швейцария предложила миру безопасность и выгоду для иностранных капиталов на своей территории. Так эта страна стала супернадёжным хранилищем для толстосумов со всего земного шара. Благодаря этому, уровень жизни и экономического развития Швейцарии стабильно занимает первые места в топ-10 стран мира.

А всё потому, что эта небольшая европейская страна следует трём простым принципам экономического успеха: НЕЙТРАЛИТЕТ, БЕЗОПАСНОСТЬ, СВОБОДА. Политический нейтралитет. Гарантия безопасности и конфиденциальности. Налоговая свобода для денег.




Украина тоже может стать всемирным офшором «5.10». На нашей территории тоже могут открывать свои представительства самые уважаемые и крупные финансовые учреждения мира. В нашей экономике тоже могут циркулировать огромные капиталы. Но для начала мы должны этого захотеть и снять с себя все путы, которые мешают зарабатывать деньги.

«5.10» сделает весь мир. Украина 21-го века — это мировой офшор. Украина может стать самой большой в мире и самой выгодной гаванью для денег!

Поставить такую цель — это всё равно, что выписать чек каждому гражданину Украины. Потому что наш заработок напрямую зависит от объёма денег на территории нашей страны. Чем больше денег в экономике, тем выше доходы населения. Всё просто.

УКРАИНА — МИРОВОЙ ОФШОР «5.10»

Звучит пафосно и красиво! Это должно стать нашей Национальной Идеей, которая объединит и поведёт за собой все части Украины, и сделает нас самым богатым народом Европы.


Balashov.com.ua


Тут декому привіт передали...


83%, 25 голосов

17%, 5 голосов
Авторизируйтесь, чтобы проголосовать.

Просто собі Марк і не Аврелій

Марк Цукерберг – чи не найвідоміший підприємець на планеті. Проте інформації про його особисте життя, звички і захоплення дуже мало. Вирішити цю проблему взявся журнал The New Yorker, який підготував великий матеріал про життя популярного мільярдера.

«Цукерберг - не гівнюк»: що ховається за особистістю відомого мільярдера

10 вересня The New Yorker оприлюднив величезну статтю про особистість Цукерберга. Письменник і журналіст Еван Оснос розповів в ній про стиль життя, родину, роботу, звички і проблеми відомого мільярдера. Пропонуємо вашій увазі найцікавіші факти з матеріалу, інформують Економічні Новини.

Технології понад усе

Найімовірніше, потяг до технологій, розробок і технічних хитрощів передався Марку Цукербергу у спадок. Едвард Цукерберг, батько відомого мільярдера, працював стоматологом. Під час своєї медичної діяльності він часто винаходив різні технологічні пристосування, що допомагають в роботі. Свого часу Цукерберг-старший створив навіть комп’ютерну лазерну систему для роботи із зубами. Слава сина дуже надихнула Едварда. Він так радів успіхам Марка, що, просуваючи свою діяльність, писав клієнтам рекламні листи, які починалися словами: «Я – батько Facebook! У буквальному сенсі».

«Цукерберг – не гівнюк»: що ховається за особистістю відомого мільярдера

Читайте: Стало відомо про арешт в РФ відомого українського мільярдера

Марк – великий трудоголік. Навіть вдома він багато просиджує над розробкою проектів і удосконаленням Facebook. Еван Оснас поговорив з дружиною мільярдера і дізнався, що Цукерберг може довго працювати над завданням. За словами Прісцилли Чан, одного разу у її чоловіка від тривалого сидіння так затекли м’язи, що пошкодилося стегно. Вона порівнює стиль роботи Марка з німецьким терміном Sitzfleisch, що означає вміння довго працювати, не підводячись.

«Цукерберг – не гівнюк»: що ховається за особистістю відомого мільярдера

Facebook для Цукерберга – ціле життя. Коли в 2007 році у компанії почалися труднощі, він прийняв рішення створити відділ – «Команда зростання». Метою співробітників, які працюють в цій команді, став пошук оптимальних способів залучення до соцмережі нових користувачів. Працівники згадують, що тоді Марк заявляв: «Зростання – головна релігія». Уже в 2011 році працювати в «Команді зростання» було найбільш престижно.

Читайте: Оточення Цукерберга розкрило "цифрові" плани Путіна

Захоплення Марка Цукерберга

У бесіді з Цукербергом The New Yorker дізнався, що мільярдер обожнює настільні ігри. У їхньому будинку часто збираються компанії, а в колекції є багато новинок. Один з друзів сім’ї зізнався, що Цукерберг завжди намагається винайти спосіб, як отримати над вами психологічну перемогу в будь-якому змаганні. Колись Марк, здійснюючи подорож на приватному літаку, грав з дочкою приятеля в «Ерудит». Йому стало дуже прикро, що він програв старшокласниці. Здаватися не збирався і оперативно написав програму, що дає змогу з набору необхідних букв відшукати у словнику різні варіанти. До моменту приземлення Цукерберг зі своєю програмою став вигравати, хоча і з невеликим відривом.

Найкращою історичною добою Марк вважає часи Давнього Риму. Він захопився вивченням цієї теми ще в Гарварді. Одного разу Цукерберг пояснив свою любов до Давнього Риму тим, що в ньому «багато складних поганих і добрих персонажів». Улюбленим своїм героєм він вважає Октавіана Августа, який прийшов до влади у 18-річному віці й перетворив республіку на велику імперію. «У нього був дуже жорсткий підхід до управління, але він домігся того, що 200 років Рим жив мирно», – говорить Марк. Любов до Давнього Риму настільки велика, що медовий місяць з Присциллой вони провели в Римі (тоді його дружина навіть жартувала, що під час медового місяця їх було троє – він, вона і Октавіан Август), а молодшу дочку подружжя назвало Августою.

«Цукерберг – не гівнюк»: що ховається за особистістю відомого мільярдера

Велосипед – улюблене хобі багатьох людей. У Марка ж з ним не склалося. Кілька років тому він придбав супертехнологічного двоколісного «коня», де до педалей необхідно було пристібатися так, як це роблять на лижах. Під час однієї з прогулянок Цукерберг забув вчасно відстебнути педаль і звалився на землю. Тоді мільярдер зламав собі руку. З того часу велосипед – найбільш нелюбиме його заняття. Більше він жодного разу не сідав на нього. Замість двоколісного виду транспорту на ганку Марк встановив велотренажер, оснащений дисплеєм-тренером.

Марк Цукерберг з дитинства мріяв зробити життя на землі кращим. У 2016 році мільярдер повідомив, що збирається витратити 99% доходів від Facebook на благодійність. Він написав, що хоче «допомогти вилікувати всі хвороби на планеті, поки житимуть наші діти». Незважаючи на те, що багато хто сприйняв цю ідею за черговий популізм, Цукерберг вірить, що колись люди зможуть контролювати і лікувати ті хвороби, які зараз вважають смертельними.

Особливості характеру мільярдера

У минулому році Марк Цукерберг гастролював американськими штатами. Він зустрічався з людьми різних професій і приміряв на себе їх заняття: годував тварин, працював на конвеєрі, готував їжу. Тоді шанувальників потішили знімки, на яких мільярдер видає себе за роботягу. Один з учасників цієї поїздки зізнався: всі з оточення бачили, що це нерозумно, але боялися сказати про це Марку.

«Цукерберг – не гівнюк»: що ховається за особистістю відомого мільярдера

Виявляється, Цукерберг має непростий характер. Екс-співробітник Facebook заявив, що Марк хоче чути тільки гарні новини. «Йому не потрібні люди, які з ним не згодні», – додав він. Коли голова компанії з чимось не згоден, він зможе в будь-якій дискусії знайти лазівку і до чогось причепитися. Безглуздість аргументів опонента може бути роздута їм до неймовірних масштабів. Внаслідок цього співробітники компанії під час підготовки чергової презентації часто прибирають з неї «погану» інформацію.

Приблизно таким чином він відреагував на заяву про те, що фальшиві новини у Facebook могли вплинути на результат виборів у США. «На мій погляд, вважати, що людей можна якось обдурити і змусити голосувати певним чином, абсолютно образливо», – заявив Цукерберг. Він закликав довіряти людям, і вважати кожну особу розумною, самостійною і такою, що заслуговує на довіру. Марк впевнений, що проблема фейкових новин ще не закрита і потребує подальшого розгляду.

«Цукерберг – не гівнюк»: що ховається за особистістю відомого мільярдера

Незважаючи на деякі недоліки характеру, близьке оточення Цукерберга вважає його справедливою і чесною людиною. Білл Гейтс охарактеризував його так: «Розумну і багату людину, яка не встигає вчасно помітити свої проблеми, завжди вважають зарозумілою. Проте я б не назвав Марка зарозумілим». Один із співробітників компанії висловив невдоволення тим, як ЗМІ зображують Цукерберга: «Мені іноді стає боляче, тому що це зовсім на нього не схоже». А екс-колега мільярдера зізнався The New Yorker: «Цукерберг – не гівнюк. Тому люди тривалий час працюють у цій компанії».

«Цукерберг – не гівнюк»: що ховається за особистістю відомого мільярдера

Еван Оснос завершує свій матеріал питанням про емоції. Журналіст поцікавився у Цукерберга, чи згоден той з думкою, що він надмірно беземоційний. Марк заявив, що це його хоч і не ображає, але є неправдою. «Є відмінність між тим, щоб перейматися чимось, і тим, щоб твої емоції визначали твої імпульсивні рішення», – підсумував відомий мільярдер.(Visited 301 times, 1 visits today)

Автор: Ольга Маслянко
13.09.2018 yardera

Біла полоса життя...


Кажуть, що життя складається з білих та чорних полос...
Коли вам трапиться біла полоса в житті, поверніть, і йдіть вдовж цієї полоси!

Роздуми ...

Короткий шлях  - від    безтурбоття  молодості
до - " нікому ти вже не потрібен "
Одна   мить  , як спалах на сонці - і ти вже тягар
тягар для бездарної Влади
для рідних які чекають лише на заповіт
або - ти стаєш їм тягарем зі своїми болячками зношеної Форми




МеЖо і труси ))

          Згадалась мені історія про одну тітоньку з перцем.
Деякий час ми жили в селі. Працювала я у сбербанку, який знаходився у приміщенні відділення Укрпошти. І звичайно, що там був такий собі центр зібрання бабусь, дідусів і взагалі місцевих жителів. Люди приходили платити комуналку, класти гроші на сберкнижки, та і заодно поспілкуватись.
         Не далеко від пошти жили чоловік і жінка. Мишко був дядько добродушний, веселий, з гумором. А Нінка була така швидка, моторна і теж весела, але гумор такий у неї був зі стьобом, з перцем так би мовити. І головне вона над кимось могла так пошуткувати, а як до неї хтось з такими жартами підходив, то обиди було багато і тоді в Нінці просиналась баба-перепилиха. Нінка здатна була допиляти ту людину до білого каління. Ще про таких кажуть: пальці в рот не клади, по лікоть відкусить.

                       

      І от одного разу заходять дві жіночки (працівниці ферми) і сміються аж до сліз rofl
Ми звичайно припинили роботу і тьотя Валя, начальник відділення пошти, давай їх розпитувати, що ж їх так розсмішило.
Кажуть: 
           Покотом від сміху лежить вся ферма. Наша Нінка приїхала на роботу і кричить: "Ой-йой скоріше,                     скоріше, дайте води. Цілу миску води!!!" hypnosis
Забігла за ферму з мискою, сіла в неї і сидить.cry
Ми до неї питаємо: що трапилось?
- Та Мишко гад, собака такий......  omg
- А що ж він зробив?
- Та зараз же літо, а мені подобається вдягати його сімейні труси, в них не жарко. Збираюсь сьогодні на роботу, дивлюсь вже на стулі труси лежать. О думаю, чоловік який турботливий, то сердився на мене, що його труси вдягаю, а тут на тобі - сам приготував. Я їх і вділа. Сіла на вєлік, їду, а воно щось пече. Я скоріше їду, а воно ще дужче пече. Не пойму шо таке.... На силу оце до ферми доїхала. І зрозуміла: ото він не зря такий турботливий був, гад, розсердився  намазав труси перцем tears Ось як прийду до дому - буде йому від мене непереливки beat
- То ми щойно йшли повз їхнього двору. Сміємось і кричимо Мишку - Привіт! privet
А він: Як там моя Нінуля? podmig 

                              






 

Яблука з пшеницею. Ч.2. Київ сльозам не вірить.

Вона опинилася серед поля.

Пізня осінь. Вечоріло. Мряка й морозно. З полів врожай вже зібрано. Родючий вологий чорнозем огортав ступні в стоптаних черевиках, і їй від цього ставало тепліше на душі, бо то земля, рідна, родюча ненька. Чи не єдина сутність цього світу, що була справді теплою до неї.

Сльози стікали на посмішку свободи. І вона втискала обличчя у подушку.

«Подушка?» - спитаєте ви – «Та до чого, в дідька тут подушка! Це їй сниться? Вона спить? Чи що?»  - може виникнути здивування.

Але ні. Саме подушка. Єдине, що вона несла із собою.  Я все життя намагалася зрозуміти – чому саме подушка? У дитинстві ми над цим сміялися – молоді кияни. А вона плакала.

 Так, саме подушка. Вам не зрозуміти сільської землеробської душі українця. Змалку для кожної дитини батьки збирали крам на придане. Це був одяг, посуд, і… подушки, та, найвищої ознаки достоїнства, – перина.

Ви чули, коли-небудь, що сіль колись була грошима? А ракушки морських істот? Ракушки, сіль, та безліч інших дрібниць  колись давно були самими, що не є справжніми грошима, і слугували розмінною монетою при торгівлі та обміні.

Що ж до українців – здавна ми знали інші «гроші» та «багатство». Якщо дівка йшла до шлюбу без перини – обідранка.  Подушки – те саме. Подушку можна було продати, обміняти, та гоноруватися ними, ніби то айфон десятий – десь так. Подушки виробляли гігантськими, надалі з поколіннями їх розбирали  на менші, і вони могли слугувати кілька поколінь.

 Тож, напрям на Київ молода, ще й двадцяти років не мала, дівчина тримала саме з подушкою в руках.

Світ лічив дні початку семидесятих років.

Вона ж лічила кроки до омріяного Києва. Одна, на самоті серед ночі, і тримаючи в руках з речей одну тільки подушку. З впевненістю, що початкове проживання їй забезпечене. Так би мовити, «стартовий капітал».


***

Саме ті перші кроки до безповоротних змін полем  по бездоріжжю – переломна мить, що змінила все її життя  назавжди.

Не раз вона поверталася саме сюди у майбутньому – до цього поля. Ми, малі, не розуміли в чому річ, чому ми не їдемо як всі нормальні люди автобусом, чому стільки долаємо пішки. Вона змушувала нас вірити, що інакше дістатися неможливо, але це було не так. І кожного разу в цьому полі, вона ставала загадковою, і поринала в спогади.  А ми сміялися над тим, що тоді, двадцять років назад, вона несла саму тільки подушку з речей. Та нам трьом і було всього лиш! Мені – шість з половиною, меншим по три рочки обом. Дивлячись на сучасних дітей, я дивуюся – які були свідомі діти у ті часи, і скільки всього були здатні слухати і розуміти.

 

***

 

«Так, а чому ж вона пішла в те поле на ніч глядя з тією клятою подушкою?» - буде логічне питання.

Двадцять п’ять років з дня капітуляції Німеччини. Двадцять п’ять років миру в Україні. Двадцять п’ять років болю ветеранів по пережитому та через отримані каліцтва.

Як гадаєте, людина здатна вбивати, катувати, калічити, бачити каліцтва й смерті, сама бути покаліченою, і після всього залишатися нормальною?

Гадайте собі що хочете, але в цій історії факт – не здатна.

ЇЇ батько – шанована, знатна у краях чемна при посаді людина, що кожного дня долала у собі наслідки війни. Страшенний біль через каліцтво змушував шукати собі жертву для нервів. Це була необхідність. Жертва швидко знайшлася – нею стала   найстарша донька, що було її зачато у роки відрядженнь до Німеччини. А старі люди такі! «Звідки я знаю, що ти робила, допоки мене поруч не було!!!». Бо люди у селі звикли все життя проводити пліч-о-пліч в однокімнатних хатинках. У пари сходилися ще з дитинства.

Молода кров, дєрзкий норов, рішучість, вихована батьківською недовірою спритність, можливо ще  й перехідний вік, гормони і все таке, - змусили боротися з поневоленням, і ринути на свободу. До іншого життя, яке показували по телевізору.

Доречі, про телевізор. То був перший у селі, саме в їхній хаті, і єдиним на все село ноу-хау. Обрані батьком з усього села сходилися, вмощувалися на плетених килимах на підлозі у залі нової багатокімнатної хати, і дивувалися. То була величезна коробка з манюньким екранчиком по середині, що світився блакитним. Розмір екрану - як ЧВЕРТЬ сучасного аркуша А4. Зображення – чорно-біле (тобто, блакитно-синє, якщо точніше).

 Цікаво, ЩО тоді людям показували? Які саме фільми формували враження про світ у людей? Що наштовхнуло молоду дівку з упевненістю рушати в світ? Що закарбувало у головах старих людей негативну думку про такий її крок?



(далі буде)

 

 

 

 

Жуйка

Музика   приємно  огортає  м'якою   ватою   серце , радикально  відволікаючи   біль . Пульсує   під  ритм  Серця ...
Екран   своїм  сяйвом  вабить  Життєвіше   аніж  реальний  світ , даючи  Змогу  Забутися  від Холоду  Самоти.
Удари  крапель  дощу  по  шклу , п'яні  хрюкання  свиней  що  йдуть  із   хліва  (Бару)  , спрацьована  сигналізація   такого ж  самотнього  чийогось    авта , блимання  фар  - Осінній   вечір .


Скоро   інший  біологічний  "віртуал"  - сон   поглине  свідомість ,  Але  Шкода  покидати Цей   Світ   мереж


(далі  буде)
Страницы:
1
2
3
4
5
7
предыдущая
следующая