хочу сюда!
 

Ксения

38 лет, рыбы, познакомится с парнем в возрасте 40-45 лет

Заметки с меткой «життя як воно є»

Факт

у  бактерій, на  відміну  "лікарів" є  Інтелект.

Кожний мітить в президенти

  http://24tv.ua/home/showSingleNews.do?otvetstvennyie_za_polomki_novogo_hyundai__v_reanimatsii&objectId=229806&lang=ru В ночь на 24 июня двое руководителей Донецкой железной дороги получили по 5 ножевых ранений после столкновения из-за поломки нового поезда Hyundai.

Об этом сообщило донецкое издание Pro-Test со ссылкой на источник в правоохранительных органах.

После очередной поломки нового скоростного поезда начальник пассажирских перевозок Донецкой железной дороги Владимир Михиенко и его первый заместитель Олег Аксенов решили встретиться с начальником железнодорожного депо Александром Кутько.

Во время словесной перепалки визитеры объяснили, что работа новых скоростных поездов на личном контроле Президента. Начальник депо пояснил, что это не его вина, что с зарубежными новинками возникают постоянные проблемы.

Словесная перепалка переросла в драку с ножами.

Михненко и Аксенов сейчас находятся в реанимационном отделении одной из донецких больниц в тяжелом состоянии (у каждого из них по 5 ножевых ран), а Кутько задержали правоохранители.

К тому же, запершись в доме после нанесения ранений своим обидчикам и вооружившись ружьем, Кутько только после длительных уговоров сдался в руки правоохранителей

потім спростування  http://24tv.ua/home/showSingleNews.do?mvd_v_rezne_v_donetske_poezda_hyundai_ne_prichastnyi&objectId=229882&lang=ru

Я б в нацальники пошел....пусть меня научат....(с)

Те, що керівники такого рівня інакше вирішити свої стосунки не можуть - винні ми, вибори вже скоро....

Кожен читав біографію президентаlook

Допоможу

Мені зозуля старість накувала
І, якби, знов у поліський рай

Та щаслива юність повертала, Я б із цим погодивсь  і по всьому край

Моя радянська юність, доля злая, Вона не варта, щоб за нею я тужив, У мене  внучки є – Таня й Тая Вже не знаю, як без них я жив

Не дають вони упасти в тугу, Давно  я звик до ймення “дід”. Таку вже долю маю і на ніяку другу Не поміняю у передпенсійний вік

Вони попросять і я розкажу казку, де з добром воює зло. Ця добра казка з ними спати ляже,  А щастя щоб не лише у сні жило

Допоможу їм я зрозуміти Щоб не ждали задарма щедрот, Що єдині тато й мама в світі Одна у них Вітчизна і народ…

Крик душі

Я вийшов в поле те безкрає,
До горизонту лиш пустота.
Врожаї вже давно зібрали
Чорніє там одна рілля.
Пішов я до тієї річки,
Де колись плавав юнаком.
Води зосталося вже трішки
Й стала вона тепер ставком.
Ось там он є криниця,
Вода смачнюча в ній була.
Я міг до схочу її напиться,
Дивлюся, вже висохла вона.
А поруч є галявина,
Де влітку квіти там цвітуть.
Давно вона занедбана,
Лиш гори сміття на ній ростуть.
І що ж це трапилось з народом,
Що квітку топче, яка росте?
Любіть природу й одне одного,
Життя ж у нас одне!
Чимало людей мені траплялось - 
В очах жадоба й пустота.
Хотів би там побачить сонце
І щиру посмішку на їх вустах.
Та є ще на світі щирі люди,
В серцях у них вогонь пала.
Прийдуть вони на поміч всюди,
Куди б їх доля не завела...
Темніти стало вже довкола
Та й час вже було мені йти.
Сонце спати лягало знову,
Лишень стежину віднайти.
Я йшов по ній, не раз спіткнувшись - 
То камінь, то яма або рілля.
І знову вставши, озирнувся -
Шлях важкий, та впертий я.
І раптом мене охопила
Самотність в обійми ті пусті.
Побіг до дому з усієї сили,
Щоб відірватись від пітьми.
Поріг порожній привітався,
Зустріли стіни мовчазні.
Узяв я тоді ручку
Та й записав думки:
Душа в хатині там кричала
Та тільки її ніхто не чув,
І сльози по щоках рікой стікали.
Поставив крапку, натис гачок й навік заснув......
(14.02.2012р.)

Никогда не сдамся!!!

Опять упал лицом я в грязь Да, был я там уже не раз, Но буду снова подыматься С ударами жизни надо сражаться! Да, будут еще такие дни: Печали, грусти и тоски. Не дам уничтожить я себя Кулак вверху мой, большое сердце у меня. Пускай ботинок мой протертый И руки в мозолях затерты. Одежда тоже износилась, А время, как вода пролилось. Друг мой лучший - нож мне в спину, А другие вовсе уже забыли. Нет квартиры у меня большой И не стоит автомобиль там дорогой. Крест тяжелый мой однако Да, в чем-то сам я виноватый. Но остануся всегда Человеком с большой буквы я. Душою лишь только я богатый, А это много что значит! Буду идти, сражаясь, до конца

С низов я - такая уж судьба моя.

Голос Радехівщини

 Ми любимо вихвалятися своєю працелюбністю. І дійсно, ми працюємо часто зранку до ночі. А який толк з нашої праці? Погляньте на наші дороги! Вони нагадують воєнні події. А пошарпані будинки у наших містах? А чому навколо нас бруд і сміття? Чому на наших робочих місцях бардак, як і у нашій державі, між іншим? Чи може наші чорноземи родять краще, ніж піщані і кам'янисті грунти Західної Європи? Так, ми працюємо багато, але не раціонально. І це треба визнати, бо про це говорять результати нашої праці. А працюємо погано тому, як зазначає публіцист Арсен Паламар, бо так звикли, бо завжди працювали на когось, а не на себе, бо нам завжди платили погано і продовжують це робити й сьогодні. А до роботи, яка оцінюється як-небудь й відповідне відношення.

   Найкраще ми вміємо,  це пити горілку і співати. П'ємо, мабуть, через те, щоб втекти від себе, від власного «я», від реального життя, а співаємо, мабуть, від надмірної сентиментальності.

Ми пишаємося своєю релігійністю, і, як жодний європейський народ найчастіше відвідуємо християнські Храми, молимося. А запитаймо себе, чи дотримуємося християнських чеснот у повсякденному житті? Звичайно, що ні. Грішимо на кожному кроці: обманюємо, лукавимо, заздримо, пліткуємо, наговорюємо один на одного, ображаємо, кривдимо і т.д. Ззовні ніби християни, а у душі — часто поганці.

   Через те до нас немає довіри. Іноземні бізнесмени вкладають свій капітал у різні країни, навіть у комуністичний Китай, а у нашу економіку не хочуть. Чому? їхня відповідь в основному зводиться до слів: «бо ви дуже часто брешете і не дотримуєтеся слова».

   Отже, за своїми світоглядними принципами, ми нині є ближче до азійців, ніж до європейців. А стали такими під впливом дії декількох факторів. Через відсутність тривалий час власної Української держави, яка могла захищати національні інтереси. Вороги-зайди за час свого панування фізично винищили інтелектуальний генофонд нації, бо розумні і мислячі люди були небезпечними для їх владарювання та залишили нам пристосуванців і прислужників, які народжували і виховували подібних до себе. Внаслідок бідності. Перебуваючи у колоніальному ярмі, зазнаючи соціального гноблення і визуску, основна маса українців жила у злиднях. А без матеріальної незалежності немає і особистої. Таким чином, бідність відняла у людей їхню людську гідність, віру у себе і в свої можливості. Негативно вплинуло і радянське матеріалістичне виховання. Воно знищило у населення благородні ідеали, нав'язавши взамін низькі матеріальні потреби у ранг культу. І для багатьох нинішніх людей ковбаса, сало і корито є значно вищими цінностями, ніж совість, честь, гідність.

  У свій час Д. Донцов поділив український народ на дві частини: козаків-лицарів і «свинопасів», які постійно всього боялися і ховалися у нори. Такий поділ є характерним і для інших народів. Біда наша лише у тому, що у нас значно переважають «свинопаси», а не козаки. А треба, щоб було навпаки. А для цього потрібно в першу чергу змінити світогляд, усвідомивши, що насамперед треба покладатися на розум і на власні сили, і творити, а потім на ласку Божу. Творець дав усім нам голови, у яких розмістив мозок, щоб думати, дав руки, щоб працювати, наділив свобідною волею, щоб кожна людина могла робити вільний вибір і нести за нього відповідальність, а не чекати його змилування.

   Дехто із наших політиків вважає існування олігархів цілком нормальним і прогресивним явищем. Чи можна погодитися із такою точкою зору? Вважаю що ні, бо, по-нерше, вони виникли не на законній основі, а в результаті зловживань і різних махінацій, одержання пільг в оподаткуванні і приватизації об'єктів державної власності, виняткового доступу до кредитів І вигідних замовлень і т.п. По-друге, вони ,підпорядкувавши своїм інтересам найважливіші сфери української економіки не зацікавлені у її розвитку. Вони не створюють, а лише розподіляють між собою вже створений національний продукт, їх діяльність в основному зосереджена у спекулятивній сфері. По-третє, вони не хочуть жодного серйозного реформування країни, бо існуюча ситуація їм дуже вигідна, оскільки приносить надприбутки. Потрібно також відмовитись від аморального способу життя, бо саме аморальність приносить зло у суспільство і робить людину нещасною. Позбутися байдужості і зайняти активну громадянську позицію, бо само по собі ніщо не змінюється і не приходить.

   Якщо ми хочемо змінити своє суспільство, то в першу чергу мусимо змінитися самі, передусім перестати лукавити, брехати і красти та не дозволяти цього робити іншим.

   Якщо кращими і розумнішими станемо ми, то і кращим і розумнішим стане наше суспільство. Іншого шляху ще ніхто не придумав. Розум є основою прогресу інтелектуального, духовного і суспільного. Та тільки хто до нього прислухається. Розумних патріотів України просто напросто витісняють від сфери впливу всіма доступними і недоступними способами.


100%, 1 голос

0%, 0 голосов

0%, 0 голосов

0%, 0 голосов
Авторизируйтесь, чтобы проголосовать.

Не в заборонах плід солодкуватий....

НЕ  В  ЗАБОРОНАХ  ПЛІД  СОЛОДКУВАТИЙ!

********************************************

Потік,  в  розкрите, навстіж, в  день;

Нестримно   так, та  непохитно,

Мчить, через  душі, мимо  скритно:

Життя  та  Смерть! - Зі Світла - в Тінь!

 

У серце, як  нестримним  болем – в  рану;

Копитами – в  Надii, в  Почуття….

"Багатообізнаним" неуком  життя,

Як  в  рани – сiллю,  бавитися  стане?!

 

Не в заборонах   плід  солодкуватий;

Оскомою, мов, на  зубах; з  тремтінням….

Та  iз  зухвалою  брехнею,  кривавою б'е тiнню

В обкуренiй  свiдомостi. Брат  йде  на  брата!

 

Я бачу горе! Горе в свiтi!Йде, горе! I його багато!

Завжди було так: брат вiйною йшов  на  брата!

 Чому? ...

 *******   / 15.02.2011 р. /

я, я і ще моє маленьке Я

Всім привіт, цікаво, що ініціатива запису в цей блог, була швидше проханням. Так от, для розуміння, тут буде йтися про відносини між людьми, а саме між всіма людьми. Так як це досить широка тема, і над цим багато років всі собі б'ють голову тому вона і постійно розростається, адже кожна нова думка, це певне відгалуження від певного ідеалу, та за для розуміння, в певних ситуаціях буде ідеал, але не забуваємо що в світі все відносно і все може не тільки здаватися, а ним і бути! Так от, при розумінні, кожна людина, має знати, що будь-який контакт з іншими це вже відносини, вони можуть бути різними і не мати взагалі нічого спільними з іншими і навіть вами.

Маленька порада, за для покращення відносин вже завтра, сьогодні, ні кожен день Ви маєте знайомитися на вулиці, в метро, в транспорті, парках, театрах і таке інше, коротше кажучи в живу, принаймні з однією людиною. Чому завтра поясню, а ви спробуйте, адже деякі ваші вчинки не мають мети, принаймні та що вам відома...

нижче будуть написані, для когось зрозумілі, а для когось ні, мої власні думки, які не обов'язково сприймати як належне, але я вважаю, що кожен, хто хоч раз думав над своїми вчинками бачив в самому собі мінуси, яких на щастя чи на біду ніхто не помічали, але він їх виправляв і я кажу не про сумління як таке, а про ступінь розуміння самого себе... ))) Вам колись ставили питання:"Про що ти зараз думаєш?", і я можу з певністю сказати, що Ви не відповідали на нього, ви думали над тим, що відповісти, і тут немає нічого погано та доброго, просто такі Ви і я також...   +++я поважаю кожного хто це читає, і називає, обзиває, зневажає, коротше кажучи, має "власну думку" і надалі буду на "ти", нехай Ваш егоїзм просто не пропустить це цензурою)))+++  саме так звана "власна думка" - цікавий феномен, адже ти спочатку кажеш її, і в більшості ти її будуєш на протиріччі і просто протилежності, просто щоб показати себе і все, а коли тебе просять обґрунтувати, ти вже починаєш думати, і тут ти обламуєшся і ліпиш все в підряд, так ніби ти кинув на землю дах, а фундамент підсовуєш, тобі залишається тільки не погодитися, а хоча б зроби собі, так саме собі ласку і будь чесним перед собою!)) Одна з китайських філософій, а саме "Шоу-Дао", каже, що людині не можна говорити свою думку, адже ти ображаєш його правду! І до релігії - християнська віра також спростовує існування ображання чужої думки, "не суди сам, і не судимий будеш", чи щось таке... коротше кажучи, поважай чужу думку і май по-справжньому свою, та вмій визнавати її неправильність!  і хотілось сказати, як на мою думку потрібно осмислювати(аналізувати) ситуацію, в кожній ситуації в тебе має бути принаймні 3 думки, "щас")) поясню:  перша викликана природою(інстинктами), що перше реагує, так званий захисний рефлекс і тварина суть людини, та що за прикрістю чи то обставин, чи то виховання, чи то просто своєї свідомості є в більшості "людей" головною друга, куди більш знайома, це так звана "власна" думка, збагачена певними обставинами, причому, я не бачу сенсу в цьому(даному) наближенні, розрізняти на правильну і не дуже, вона є основною в більш розумних, чи навпаки людей( є тільки два погляди, МОЄ і неправильне), що навпаки ставить їх нижче за рівень інстинктів, адже в них думка виправдана біологічним фактором, а в них складається з власного егоїзму третя, яку називаю осмисленою істиною, це коли коректно зважені всі фактори, та "за" і "проти", і в ідеалі відповідає справжній істині, але вона розмита, в силу оціненої ситуації з сторони кожного, чи всіх аспектів, які за природою є суперечливі, але в силу порядку малості(важливості), і простої елементарної логіки, є істиною... отже в силу розвитку індивіда, він перетворюється на людину, і в силу занепаду людини вона перетворюється на індивід, а саме по мірі осмислення ситуації, або себе... і в ідеалі(правильна людина), має керуватися істиною, що цілком неможливо... не є адекватною людина, інколи смішні розуміння про оцінку людини стають цілком правильні і навпаки, ти не можеш бути впевнений в собі, отже ні в кому, є мораль надіятися на людину яка не грає в твоєму житті ніякої визначної ролі, о до речі, вона буде цілком адекватна, до певної межі, яка залежить не від неї))) "Знаєш, це дуже мило говорити, що все дуже добре закінчується, але коли людина не може стримати свою обіцянку, приділити на тебе трішки свого часу, і постійно все псує... то в кінців-кінці не залишається іншого вибору, як сказати:"іди НАХ@Й...", або щось подібне... " далі буде...  question

,  

Про мух. Життя, як воно є. Або Життя в анекдотах)

- Привет, как жизнь?

- Мухам бы понравилась