хочу сюда!
 

Карина

37 лет, дева, познакомится с парнем в возрасте 37-55 лет

Заметки с меткой «життя як воно є»

Та да...

незмінно?

Що  це....
Ми  завченно
дивимось
крізь  шлунок
на  світ


не  вмієм
по  іншому
бо  нас  не
навчили
їх  відкривати  ...


Минаючи  тупість
трупних    "аксіом"
гординню  
в  індинтичності
свого  забуття


іллюзій  релігій
бубніння  самотнє
не  чути
у  тиші
шумливих  дерев  ...


Та  як  переступиш
крізь
самообман
нікчемних  пропорцій


Чиїсь  то є
правила

Століття  тому
не  смієм   звертати
в "освіті"  від  них



0%, 0 голосов

0%, 0 голосов

0%, 0 голосов
Авторизируйтесь, чтобы проголосовать.

Притча о добре и манипуляции сознанием.

Улица - дом нищих (56 фото)

Однажды слепой человек сидел на ступеньках одного здания со шляпой возле его ног и табличкой «Я слепой, пожалуйста помогите !».
Один человек проходил мимо и остановился. Он увидел инвалида, у которого было всего лишь несколько монет в его шляпе. Он бросил ему пару монет и без его разрешения написал новые слова на табличке. Он оставил ее слепому человеку и ушел.
Днем он вернулся и увидел, что шляпа полна монет и денег. Слепой узнал его по шагам и спросил не он ли был тот человек, что переписал табличку. Он также хотел узнать, что именно он написал.
Тот ответил: «Ничего такого, что было бы неправдой. Я просто написал ее немного по-другому». Он улыбнулся и ушел.
Новая надпись на табличке была такая: «Придет весна, а я ее не увижу».

Мораль: учитесь эффективно формулировать предложения!

Бедность и нищета:

Улица - дом нищих (56 фото)

и вот такие "нищие"?

Другая сторона жизни нищих (24 фото)

Другая сторона жизни нищих (24 фото)

Другая сторона жизни нищих (24 фото)

Другая сторона жизни нищих (24 фото)

Другая сторона жизни нищих (24 фото)

Другая сторона жизни нищих (24 фото)

Как часто вы подаете милостыню и что на это вас толкает?


44%, 4 голоса

56%, 5 голосов

0%, 0 голосов
Авторизируйтесь, чтобы проголосовать.

Такий собі віршик))

Припав до душі такий собі віршик))

много в мире тибета непала
санфранциска в нем тоже немало
много ярмарок и каруселий
много яств и неведомых зелий
неотвеченных щедрых улыбок
ярких птиц и тропических рыбок
все стремится вокруг шевелиться
звуки новые новые лица
необъезженны волны равнины
и реки рукава и штанины
теребят нерожденные дети...

Я говно. Я сижу в интернете.
(с)

Анна Русс. Стихи.

Монолог)

     Ну от чому найчудовіші речі стаються іноді зовсім не в той час, не в тому місці і не в тему...?
    
     Так от, після цього було вирішено посидіти вдома, приділити собі час і увагу, та подумати. І ні, щоб як гламурна дівчинка зробити масочку, корисний салатик, релакс там всякий, - я з"їла відро морозива та півкілограма персиків і сиджу в неті?rofl
    Таке от собі маленьке свято зробила:):)
Навіть шампунь в холодильнику лежить нерозпочатий, мені ж і так весело :)
     Життя не така вже й погана річpodmig
Живемо далі, загалом...



    

Факт

у  бактерій, на  відміну  "лікарів" є  Інтелект.

Кожний мітить в президенти

  http://24tv.ua/home/showSingleNews.do?otvetstvennyie_za_polomki_novogo_hyundai__v_reanimatsii&objectId=229806&lang=ru В ночь на 24 июня двое руководителей Донецкой железной дороги получили по 5 ножевых ранений после столкновения из-за поломки нового поезда Hyundai.

Об этом сообщило донецкое издание Pro-Test со ссылкой на источник в правоохранительных органах.

После очередной поломки нового скоростного поезда начальник пассажирских перевозок Донецкой железной дороги Владимир Михиенко и его первый заместитель Олег Аксенов решили встретиться с начальником железнодорожного депо Александром Кутько.

Во время словесной перепалки визитеры объяснили, что работа новых скоростных поездов на личном контроле Президента. Начальник депо пояснил, что это не его вина, что с зарубежными новинками возникают постоянные проблемы.

Словесная перепалка переросла в драку с ножами.

Михненко и Аксенов сейчас находятся в реанимационном отделении одной из донецких больниц в тяжелом состоянии (у каждого из них по 5 ножевых ран), а Кутько задержали правоохранители.

К тому же, запершись в доме после нанесения ранений своим обидчикам и вооружившись ружьем, Кутько только после длительных уговоров сдался в руки правоохранителей

потім спростування  http://24tv.ua/home/showSingleNews.do?mvd_v_rezne_v_donetske_poezda_hyundai_ne_prichastnyi&objectId=229882&lang=ru

Я б в нацальники пошел....пусть меня научат....(с)

Те, що керівники такого рівня інакше вирішити свої стосунки не можуть - винні ми, вибори вже скоро....

Кожен читав біографію президентаlook

Допоможу

Мені зозуля старість накувала
І, якби, знов у поліський рай

Та щаслива юність повертала, Я б із цим погодивсь  і по всьому край

Моя радянська юність, доля злая, Вона не варта, щоб за нею я тужив, У мене  внучки є – Таня й Тая Вже не знаю, як без них я жив

Не дають вони упасти в тугу, Давно  я звик до ймення “дід”. Таку вже долю маю і на ніяку другу Не поміняю у передпенсійний вік

Вони попросять і я розкажу казку, де з добром воює зло. Ця добра казка з ними спати ляже,  А щастя щоб не лише у сні жило

Допоможу їм я зрозуміти Щоб не ждали задарма щедрот, Що єдині тато й мама в світі Одна у них Вітчизна і народ…

Крик душі

Я вийшов в поле те безкрає,
До горизонту лиш пустота.
Врожаї вже давно зібрали
Чорніє там одна рілля.
Пішов я до тієї річки,
Де колись плавав юнаком.
Води зосталося вже трішки
Й стала вона тепер ставком.
Ось там он є криниця,
Вода смачнюча в ній була.
Я міг до схочу її напиться,
Дивлюся, вже висохла вона.
А поруч є галявина,
Де влітку квіти там цвітуть.
Давно вона занедбана,
Лиш гори сміття на ній ростуть.
І що ж це трапилось з народом,
Що квітку топче, яка росте?
Любіть природу й одне одного,
Життя ж у нас одне!
Чимало людей мені траплялось - 
В очах жадоба й пустота.
Хотів би там побачить сонце
І щиру посмішку на їх вустах.
Та є ще на світі щирі люди,
В серцях у них вогонь пала.
Прийдуть вони на поміч всюди,
Куди б їх доля не завела...
Темніти стало вже довкола
Та й час вже було мені йти.
Сонце спати лягало знову,
Лишень стежину віднайти.
Я йшов по ній, не раз спіткнувшись - 
То камінь, то яма або рілля.
І знову вставши, озирнувся -
Шлях важкий, та впертий я.
І раптом мене охопила
Самотність в обійми ті пусті.
Побіг до дому з усієї сили,
Щоб відірватись від пітьми.
Поріг порожній привітався,
Зустріли стіни мовчазні.
Узяв я тоді ручку
Та й записав думки:
Душа в хатині там кричала
Та тільки її ніхто не чув,
І сльози по щоках рікой стікали.
Поставив крапку, натис гачок й навік заснув......
(14.02.2012р.)

Никогда не сдамся!!!

Опять упал лицом я в грязь Да, был я там уже не раз, Но буду снова подыматься С ударами жизни надо сражаться! Да, будут еще такие дни: Печали, грусти и тоски. Не дам уничтожить я себя Кулак вверху мой, большое сердце у меня. Пускай ботинок мой протертый И руки в мозолях затерты. Одежда тоже износилась, А время, как вода пролилось. Друг мой лучший - нож мне в спину, А другие вовсе уже забыли. Нет квартиры у меня большой И не стоит автомобиль там дорогой. Крест тяжелый мой однако Да, в чем-то сам я виноватый. Но остануся всегда Человеком с большой буквы я. Душою лишь только я богатый, А это много что значит! Буду идти, сражаясь, до конца

С низов я - такая уж судьба моя.