Вітаю Україну зі Святами
- 21.09.09, 19:28
- Ми любимо тебе, Україно!
По-перше, сьогодні День Народження Пречистої Богородиці Діви Марії
Унікальний День - унікальні вібрації!
Всім Миру, Злагоди, Любові !!!
15
хочу сюди!
-
-
44 роки, овен, познайомиться з хлопцем у віці 43-50 років
Замітки з міткою «свята»
Унікальний День - унікальні вібрації!
Всім Миру, Злагоди, Любові !!!
5 сентября - Всемирный День Ангела
- 05.09.09, 22:25
- Эзотерическое сообщество
Поздравляю Всех с этим прекрасным праздником. Это праздник новый, он призван обратить внимание "занятого" человечества на миры тонкие и Божественные.
У каждого есть как минимум два ангела-хранителя ( на старницах этого сообщества я писала об этом). Ангелы были Сотворены Богом в помощь людям ( в переводе с греч. ангелос - посланник, вестник)
Они всегда готовы нас утешить, обнять своими крыльями, подсказать хорошую мысль, спасти в минуты опасности, если нам еще не время и мы случайно окажемся не в том месте и не в то время.
Давайте сегодня ПоБлагоДарим наших Ангелов и Архангелов, которые всегда с нами!Они так искренне нас любят, даже тех, кто не верит в них.
Двайте это делать всегда - утром, начиная каждый день и вечером, готовясь ко сну.
Спасибо, Вам Ангелы!
Мы Любим Вас!
18
Вітаю тебе, Україно!
- 24.08.09, 07:07
- Ми любимо тебе, Україно!
Ра - Світло, Сонце.
Тому самі тлумачте слово УК-РА-їна
(хоча я про свої тлумачення писала і не одноразово)
Українці - найдавніша нація в Європі.
Подобається це комусь, чи ні ... але це історичний ФАКТ.
Літера У відповідає цифрі - 4
4 означає повноту знань, мудрість.
Символ - хрест.
Мудрість і Силу несуть в собі кольори нашого прапору - Жовтий (Золотий) і Синій.
"Україна — це не ім’я держави, а назва землі, на якій протягом 30-ти
тисяч років відбувається динамічний розвиток українського
геосоціального організму.
Ім’я “Україна” (У-країна, 4-крайна) перекладається як
“країна-тетрагон”, “видокремлена з 4-х сторін земля”, “свята земля”.
Число 4 (чотири) традиційно позначає повноту мудрості, а букві “У”
слов’янського алфавіту відповідає стократна четвірка (400), тому ім’я
“Україна” ще перекладається як “країна мудрості”, що є синонімом
“святої землі” (давньоукраїнське “ук” означає “учений”, звідси “наука”,
“укий” — вчений, “неук”, “неукий” — невчений) (....)
2. Українці — це назва не сучасного етносу, а всього українського геосоціального організму (народу), який багато тисячоліть проживає на території України, вкорінений у цю землю і любить її. Приблизно кожні
532 роки українці самоорганізовуються в нові етноси, які мають власні назви: козаки (воїни, від слова “кес” — меч, звідси “кесар” — мечник, “косак” — великий ніж), руси (світлі), анти (богатирі), сармати (воїни), самари—сумери—кімери (воїни), арії (сонячні). Етнос з іменем козаки, що народився приблизно у 1483 році, сьогодні переживає пологові муки гострої кризи і в районі 2015 року має перенародитися у формі
нового українського етносу з новою самоназвою. Таким чином, етнос — це конкретно-історична форма існування народного організму, який протягом тисячолітнього розвитку може багато разів
змінювати свою етнічну форму. Якщо мислити точно, то етносу з етнонімом “українці” не існує ні фактично, ні навіть юридично, оскільки колоніальна адміністрація скасувала в українсько-російському “Паспорті громадянина України” та “Свідоцтві про народження” будь-яку згадку про етнічну приналежність. Назва ж “українці” позначає приналежність до українського геосоціального організму, тобто українцями були арії, самари, скіфи, сармати, анти, руси, а також нинішні козаки.
3. Українська мова — це мова не лише нинішнього українського етносу, а
українського геосоціального організму з часу виникнення Трипільської
(арійської) цивілізації у 55 ст. до н. е., хоча її найглибший пласт
сягає часів виникнення Білої раси у 25 тис. до н. е.
(С) Каганець І.
Дякую JRUS
за відредагований малюнок :
Вісімнадцята літера - УК...
Вісімнадцятиріччя нашої Державності.
Вітаю тебе, УКраїно!
Славно Дівчино-Жінко!
тисяч років відбувається динамічний розвиток українського
геосоціального організму.
Ім’я “Україна” (У-країна, 4-крайна) перекладається як
“країна-тетрагон”, “видокремлена з 4-х сторін земля”, “свята земля”.
Число 4 (чотири) традиційно позначає повноту мудрості, а букві “У”
слов’янського алфавіту відповідає стократна четвірка (400), тому ім’я
“Україна” ще перекладається як “країна мудрості”, що є синонімом
“святої землі” (давньоукраїнське “ук” означає “учений”, звідси “наука”,
“укий” — вчений, “неук”, “неукий” — невчений) (....)
2. Українці — це назва не сучасного етносу, а всього українського геосоціального організму (народу), який багато тисячоліть проживає на території України, вкорінений у цю землю і любить її. Приблизно кожні
532 роки українці самоорганізовуються в нові етноси, які мають власні назви: козаки (воїни, від слова “кес” — меч, звідси “кесар” — мечник, “косак” — великий ніж), руси (світлі), анти (богатирі), сармати (воїни), самари—сумери—кімери (воїни), арії (сонячні). Етнос з іменем козаки, що народився приблизно у 1483 році, сьогодні переживає пологові муки гострої кризи і в районі 2015 року має перенародитися у формі
нового українського етносу з новою самоназвою. Таким чином, етнос — це конкретно-історична форма існування народного організму, який протягом тисячолітнього розвитку може багато разів
змінювати свою етнічну форму. Якщо мислити точно, то етносу з етнонімом “українці” не існує ні фактично, ні навіть юридично, оскільки колоніальна адміністрація скасувала в українсько-російському “Паспорті громадянина України” та “Свідоцтві про народження” будь-яку згадку про етнічну приналежність. Назва ж “українці” позначає приналежність до українського геосоціального організму, тобто українцями були арії, самари, скіфи, сармати, анти, руси, а також нинішні козаки.
3. Українська мова — це мова не лише нинішнього українського етносу, а
українського геосоціального організму з часу виникнення Трипільської
(арійської) цивілізації у 55 ст. до н. е., хоча її найглибший пласт
сягає часів виникнення Білої раси у 25 тис. до н. е.
Українська
мова органічно притаманна цій землі, оскільки ідеально відповідає її
енергетиці, клімату, ландшафту, тваринному і рослинному світу.
З цієї
причини володіння українською мовою надавало силу всім новоствореним
українським етносам, забезпечувало їх природний зв’язок з духами
предків і духом рідної землі.
Відродження України відбудеться лише
тоді, коли у ній пануватиме українська мова.
мова органічно притаманна цій землі, оскільки ідеально відповідає її
енергетиці, клімату, ландшафту, тваринному і рослинному світу.
З цієї
причини володіння українською мовою надавало силу всім новоствореним
українським етносам, забезпечувало їх природний зв’язок з духами
предків і духом рідної землі.
Відродження України відбудеться лише
тоді, коли у ній пануватиме українська мова.
(С) Каганець І.
Дякую JRUS
за відредагований малюнок :
Вісімнадцята літера - УК...
Вісімнадцятиріччя нашої Державності.
Вітаю тебе, УКраїно!
Славно Дівчино-Жінко!
26
Яблуневий Спас
- 18.08.09, 22:00
- Ми любимо тебе, Україно!
Вітаю Всіх!
Пригощайтеся на Здоров*я!
Пригощайтеся на Здоров*я!
Хто ж такий Спас?
Чи є якісь згадки про нього в наших язичницьких джерелах? Архаїчність спасівських обрядів спонукала багатьох дослідників висловитись на користь язичницького походження Спаса.
Так, Г.Дяченко, посилаючись на Буслаєва, писав: «Спас, Спаситель - це «ізбавитель» від усяких бід і
нещасть.
Не слід думати, що це слово одночасне явищу християнства, навпаки, воно вживалося слов’янами ще в язичництві: В Краледворському рукописі вже згадується, що «слов’яни називали своїх Богів Спасами».
Вірогідно, у слов’ян, так само, як і у ведійській традиції, поруч з іменем Бога вживався його епітет, приміром: Всевишній Сварог. Так само у Велесовій Книзі серед назв місяців (тижнів чи декад) знаходимо назву Спасиць (Спасич). Можемо припустити, що це були дні, призначені вшануванню Спаса.
Спасівка - час, коли духи і душі Предків (покійних родичів) відвідують свої родини,
з’являються на землю, так само, як і в інші свята Кола Сварожого (наприклад, Радуницю, Русалії). Наш народ вірить, що Предки сприяють цвітінню і дозріванню плодів, охороняють ниви, садки і городи... Тому в ці дні приносили жертви Роду і Рожаницям, як родинним Богам. Саме їм урочисто виготовляли і запалювали спасівські свічі з нового воску,
кришили хліб, виливали медовий напій. До нас дійшли давні язичницькі молитви, що читалися до кожної свічки (а їх було три - «трійця»):
«Пресвята родюча Земле наша, ниви, сади, городи - світ Сонця вам!
Праведне Сонце, Місяцю ясний, Зорі світлі, Небо пречисте, будьте
милостиві до людей і до худібки! Ліси, води, повітря чисте, всі душі
праведні, лада наші - всім вам на добро, на пожиток!».
(Катерина Білокур. Яблучний Спас)
Як бачимо, тут прославляються давні, саме язичницькі Боги - Сонце, Місяць, Зорі, Земля, Небо та духи Предків, якими відає Бог Велес. Недаремно в обжинковому обряді Велесу присвячуються останні незжаті колосся, які просто на полі урочисто зав’язуються червоною стрічкою і яким приноситься в жертву хлібина. Цей обряд має назву Велесової або
Спасової Бороди (подекуди - Дідова Борода). Все це красномовно засвідчує давність релігійної традиції, яку не змогли знищити тисячоліття.
До Першого Спасa пасічники відбирають мед, щільники (соти), топлять віск; господині заготовляють мак та зілля, квіти, колосся для вінків - все це призначене до освячення. В давнину саме в цей день відбувалось богослужіння біля
річок та джерел, яким приносились жертви з меду та хліба.
Мак в Україні - символ плодючості, оберіг від зловорожих сил.
(К. Білокур. Богданівські яблука)
Друге свято цього циклу - Яблучний Спас, або Спас на горі .
Церква до цього свята пристосувала свою легенду про преображення Ісуса на горі Фавор. Однак маємо один з багатьох прикладів накладання пізніших міфів на давні язичницькі звичаї, адже Боги Спаси вшановувалися на високих горах, скелях або біля джерел (у місцях, які люблять Боги). Тут відбувалися також військові братчини, тризни, поминання загиблих воїнів.
В Україні була дуже сильно розвинута магія початку, тому й перші плоди Землі потребували ритуального освячення, щоб забезпечити достаток протягом року. А це досягалося і через пожертву. Приносили жертви воді,
вогню, волхвам, кумам та сусідам, яких наділяли яблуками, грушами, медом, сотами тощо.
Водночас здійснювалося і поминання предків, після братчини казали: «З нами попоїли й ті душі, яких споминали». Освячені «початки» зберігали до нового врожаю або початку посіву, їх використовували протягом року для лікування, підкурювання, оберегу, а по закінченні річного круга (Кола Сварожого) - ритуально знищували рештки, тобто кидали в багаття, на городи, на воду. Напередодні Другого Спаса подекуди збереглося таємниче заклинання Житника
- духа ниви, щоб земля була родючою. На Яблучний Спас також побутували обряди з водою: свяченою водою окроплювали зорану під озимі землю.
Третій Спас має назву Хлібного Спаса
До цього дня господиня випікає перший хліб з нового врожаю. З хлібом-сіллю спроводжає вона господаря в поле, де він засіє озимину. В язичницькій вірі не було спасівського посту, як це є в християнстві.
(За Галиною Лозко)
~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~
Віночок на Спаса 
Українські віночки були віковими, ритуальними, звичаєвими, магічними.Один із таких віночків – вінок Спаса плетуть на весні, як заквітнуть зозулині черевички та яблуні. Додають ще вишневі листочки.
Надягають вінок лише на Спаса (19 серпня).
До віночка прив*язувалися відповідні стрічки: посередені – жовтогаряча, далі голубі, сині, жовті, фіолетові – кольори Спаса. Жовтий – колір сонця.
Йшов Спас до Сонця – Ярила і просив у нього один промінчик весни, щоб освятити ним весняні квіти з дівочого віночка. А Ярило відповідало: «Я тобі дам промінчик мудрості і здоров*я. але мусиш мені принести в долонях дві краплинки голубої водиці (тому й голубі стрічки), зіроньки
ночі синьої (сині), радість життя (жовті) та мудрість людську
(фіолетові)».
Спас дає на те згоду і через три дні все обіцяне приносить Сонцю. А Сонце вручає вій промінь, святить дерева. Торкається кожної гілочки. Яблука. Сливочки…
Одягали той віночок дитині з трьох років. На Спаса.
Як давали яблучко та приказували: «Здоровому тілу – здоровий дух!»
(З книги "Українське народознавство в дошкільному закладі")
Тож будьте Здорові й Тілом і Духом!Ваша Ружа
.
23
Свято Маковея або Медовий Спас
- 13.08.09, 21:56
- Ми любимо тебе, Україно!
Вітаю всіх зі Святом!
Будьте Здорові й Щасливі!
Достатку й Щедрого Врожаю
на полі та на ниві Життя!
Нема цвіту кращого від маківочки, Нема роду милішого від матіночки.
17
13 августа - Всемирный День Левши! :-)
- 13.08.09, 12:45
- Земля - наш Дім
В 1984 году Международная конфедерация левшей в знак протеста против "праворуко" устроенного мира провозгласила день 13 августа Международным днем левши.
В Америке движение в защиту леворуких людей появилось около 50-ти лет назад. Как-то раз оно, например, добилось восстановления на работе полицейского - левши, уволенного за отказ носить кобуру справа.
Левши составляют от трех до 10 процентов человечества. В молодом возрасте их больше, в зрелом и пожилом меньше: среди 20-летних - 13 процентов, среди 80-летних - менее одного процента.
Американский генетик Амар Клар изучал три поколения левшей - 100 супружеских пар, которые все были левшами, а также их детей и внуков. Определяя, кто левша, а кто правша, он основывался на 10 различных критериях, а не только на том, пишет человек правой или левой рукой.
Доктор Клар пришел к выводу, что правизна или левизна предопределены еще во чреве матери наличием особого гена. Те, у кого есть такой ген, - правши, для остальных вероятность быть правшой или левшой - 50 на 50. Это объясняет, почему один из однояйцевых близнецов оказывается иногда правшой, а другой - левшой, несмотря на полную идентичность генетического набора.
Известные Левши:
Цезарь и Наполеон, Александр Македонский и Карл Великий, Черчилль и Жанна д"Арк, Бисмарк и Фидель Кастро.
Среди американских президентов - Билл Клинтон, Джордж Буш-старший и Джеральд Форд.
Леонардо да Винчи, Микеланджело, Роден, Пикассо, Рубенс, Дюрер, Андерсен, Паганини, Моцарт, Кафка, Ницше, Рахманинов, Аристотель, Уэллс, Чарли Чаплин, Альберт Эйнштейн, Исаак Ньютон и многие другие.
Источник информации интернет газета Корреспондент
Поздравляем всех Левшей!
9
Сьогодні Всесвітній День Поцілунків!!!
- 06.07.09, 20:12
- Земля - наш Дім
і як я забула????!!!... вибачайте - день вже закінчується.. але всіх Люблю і Цілую!!!!..і це не залежить від свят
:
:
6 Липня - Всесвітній день Поцілунків!!!
(а зараз піду намалюю пару листівок до свята!
)
14
Свято Купайла
- 15.06.09, 22:07
- Ми любимо тебе, Україно!
21-22 червня - найкоротша ніч і найдовший день в році.
Сонце в цей період набуває найбільшої сили, тому й називається Семиярилом (Купайлом) - Бог літнього Солнцеворота, шлюбних пар.
Це свято шлюбу Богині Лелі (Дани)
і Бога Сонця-Семиярила (Купайла)
Це Свято свято Води й Вогню (Сонця).
Саме таке гармонійне поєднання жіночої і чоловічої стихій дає Землі врожай, тому зелень на ці свята має найбільшу силу. Тому й шукають цвіт папороті саме в цю ніч молоді пари - на щастя й кращу долю подружнього життя. Цю квітку для них запалює Перун.
Купйло освячує зрілість всього сущого, а серця молодих пар скріплює любов*ю.
В цей період збираються лікарські трави, а купальська роса вважається цілющою і життєдайною.
В цьому році Свято припадає на вихідні - на неділю (21), тож будьте більше на природі, спілкуйтеся з усім Живим, набирайтеся сили у Землі, Сонця й Води! Та не забудьте подякувати їм за ту РАдість, що вони нам дають.
Будьте Здорові!
Любові й Гармонії!
(за Галиною Лозко "Українське народознавство" та
з сайту Родове Вогнище Рідної Православної Віри)
30
9 Июня - День ДРУЗЕЙ!!
- 09.06.09, 09:11
- Земля - наш Дім
Поздравляю вас, дорогие!
Спасибо вам, что вы есть!
*пішла малювати вітальні листівки
*
19
Сьогодні - не моє свято? або 21 березня - Всесвітній день поезії
- 21.03.09, 19:25
Цікаво: як може сумніватися, чи його це свято - День поезії, - призер двох фестивалів поезії, автор двох збірок сатиричної, іронічної та гумористичної поезії, плюс до того ж власник Сайтів-Близнюків злого поета Некрота?
Річ у тім, что є на світі чимало чудаків - принципово не хочу писати слово "чудак" через літеру "м", хоча міг би - які вважають, що віршовані твори Олександра Некрота не є поезією.
Вони твердо переконані, що це, в кращому разі, римована публіцистика, в гіршому - графоманія.
Або і те й інше.
Цим чудакам геть-чисто як дуракам - закон не писаний.
Я тутечки під словом "закон" розумію літературознавство. Є така наука. Яка вивчає віршовану сатиру (вона ж сатирична поезія, це одне й те саме) в тому числі.
Так от: що являє собою ця царина літератури, багато людей, котрі вважають себе її, тобто літератури шанувальниками, не знають і знати не хочуть.
Крім того. Творчість поета Олександра Некрота і не може подобатися багатьом. Позаяк вона на широке коло читачів і не розрахована. За визначенням.
Щоб любити мої вірші, треба мати не лише розвинений, а й доволі специфічний смак.
Тож якщо Вам, о Той, Хто Читає Ці Рядки, до вподоби моя поезія, я за Вас радий: Ви належите до обраних...
Перш ніж опублікувати тут один зі своїх найкращих віршів, коротко нагадаю історію сьогоднішнього свята.
Всесвітній день поезії було проголошено делегатами 30-ї сесії Генеральної конференції ЮНЕСКО в 1999 році.
Перший всесвітній день поезії було відзначено 21 березня 2000р. в Парижі (Франція), де знаходиться штаб-квартира ЮНЕСКО.
Метою встановлення дати Генеральною конференцією ЮНЕСКО було привернути увагу суспільства до поетичної спадщини та необхідності звернення до неї у виховній і просвітницькій діяльності.
Цей день відзначають щорічно. Нові видання, виставки, поетичні конкурси, виступи поетів повертають нас у світ слова, що пробуджує в душі найкращі почуття.
Поезія, як зазначено в ухвалі ЮНЕСКО, може стати також відповіддю на найгостріші та найглибші духовні запити сучасної людини, але для цього необхідно привернути до неї якнайширшу громадську увагу. Крім того, Всесвітній день поезії повинен дати можливість ширше заявити про себе малим видавництвам, чиїми зусиллями, в основному, доходить до читачів творчість сучасних поетів, літературним клубам, які відроджують споконвічну традицію живого звучання поетичного слова. Цей день, вважає ЮНЕСКО, повинен сприяти створенню в засобах масової інформації позитивного образу поезії як справжнього сучасного мистецтва, відкритого людям.
(Цю інформацію любязно надав сайт Від свята до свята!, а ілюстрація до мого запису - звідсіля: Всемирный день поэзии.)
А тепер - Вашій увазі мій, так би мовити, "поетичний маніфест", що увійшов до другої поетичної збірки "Вперед - на граблі!" й опублікований на декількох сайтах.
МОЯ ХАТА В ЦЕНТРI
Струйовий вислів - „Моя хата скраю”!
А кредо це безпечне і зручне.
Повторюй лиш: „Нічого я не знаю”, -
При цих словах і сало більш смачне.
Ледь що, мовляв, - башку в пісок сховаю,
І все: ніщо у світі не страшне.
Хай вічні правдолюби - недотепи -
Самі постійно влазять у халепи!
Я б також був тихішим од трави,
Холопом, що не лізе в феодали,
Та от рахуба: поки ґав ловив,
Усі краї для хат вже розібрали.
І лати, на біду для голови,
Дісталися з бракованим забралом:
Його закрити годі, далебі, -
З відкритим треба кидатися в бій!
І хай про мене йде погана слава,
Брехні крик шепіт правди хай дола, -
Не зліва моя хата і не справа,
Вона у центрі самому села!
А ще якщо не області й держави,
То світу - точно! Буде, є й була.
Гадаєте, здурів? Жартую? Де там:
Не знаєте, що кругла в нас планета?
Та це не все далеко. От в чім річ:
Мій дім - таки фортеця, тверджу сміло.
З бійниць летять постійно навсебіч
Сатири гострі та отруйні стріли.
І хоч яка довкола темна ніч,
Хоч як людці маскуються уміло -
Мов пугач, всіх побачу, і мій лук
В гузно колючку завжди всадить злу.
Втім, значення не варто надавати
Великого цим діям бойовим.
Бо хоч яких ударів завдавати
Я здатен людям, явищам лихим,
Вони й надалі будуть існувати -
Не знищиш і не виправиш їх цим.
Про силу слова тьма рядків гарячих -
Її в них перебільшено добряче!
До того ж, припинити без проблем
Можливо мою творчість сатиричну.
Фортеця в мене хоч міцна, але
Лиш на словах: вона ж метафорична.
Мурло високопосадове зле,
„Давити” неугодних вельми звичне,
На мене миттю знайде „компромат”:
Не маю я ні мурів, ані лат...
А мої твори (геть самооману!)
Сягають аж ніяк не всіх кутків.
І знаменитим я хто зна, чи стану -
Так, щоб ЗАГАЛ жадав моїх рядків.
В зеніті слави лиш зірки екрану -
„Аншлагів”, клубів-клабів, „Городків”...
Не заздрю їм - добра всім і наснаги.
Але такої ще мені б уваги!..
Проте... яка різниця? Все одно
Планета наша має форму кулі
І крутиться усе-таки давно,
Хоч єресь це була в часи минулі...
„Є в творчості моїй якесь зерно?
Пожну снопи я - чи наб’ю лиш ґулі?” -
Питаю хату, та дарма: не зна.
Чому? Бо в центрі так чи так вона!
Звісна річ, кожен користувач
I.UA може залишити коментар. Наприклад, відповісти на питання: а Ви вважаєте віршовану сатиру поезією та Олександра Некрота поетом чи ні?
2
