Московія вдалася до простої маніпуляції з назвою... Якби Росія, приміром, зараз назвала себе Китаєм, невже вона б мала право претендувати на спадок і досягнення династії Цинь?..

Коли проблеми неможливо розв’язати, їх вирішують перейменуваннями. З 1 березня зіпсованої «перевертнями в погонах», насильством і продажністю міліції в Росії не існує – там віднині поліція.

Хоча, якщо табуретку назвати собакою – чи виросте від того в неї хвіст?

Російські філологічні вправи були б кумедні, якби не стосувалися України.

Повністю статтю читати :
http://www.unian.net/ukr/news/news-426552.html

Керівництво тернопільської міліції розповсюдило лист з вимогою надати списки студентів першого курсу філологічного факультету, за напрямком підготовки «журналістика». У тексті листа міліціонери вимагають надати повні анкетні дані студентів та номери мобільних телефонів.

Інформацію правоохоронці вимагають надати у найкоротший термін. Про це sprotiv.org повідомив депутат від партії «За Україну!» в Тернопільській обласній раді Степан Барна.

За словами Степана Барни, відповідний лист надійшов ректору Тернопільського національного університету імені В.Гнатюка Володимиру Кравцю.

«Ми будемо вимагати звіту керівництва тернопільської міліції на сесії обласної ради у зв’язку із цим фактом», — зазначив він.

«Нас дивують незрозумілі дії міліції, – заявив представник партії «За Україну!», депутат Тернопільської обласної ради Степан Барна. — Щодня в країні безневинних хлопців та дівчат звинувачують у тероризмі, з вікон правоохоронних будівель «ненароком» випадають люди, а якщо прогнозовані студентські масові протести проти законопроекту «Про вищу освіту» стануть реальністю – ми побоюємося за молодь, зокрема, за майбутніх тернопільських журналістів, аби і їх у чомусь не звинуватили".

Правоохоронці викрали журналіста та намагалися змусити його написати явку з повинною у крадіжці трактора. Зараз журналіста госпіталізовано.

25-річного журналіста представництва "5 каналу" у Полтаві Юрія Стеценка госпіталізовано 28 січня після побиття співробітниками Полтавського міського управління Міністерства внутрішніх справ у Полтавській області.

Про це повідомив сам Стеценко. З його слів, 28 січня близько 15:00 його було викрадено співробітниками карного розшуку біля будинку Полтавського міськуправління юстиції по вулиці Стешенка, 6.

"Коли я вийшов з юстиції, до мене підбігли двоє невідомих... кілька разів ударили по голові, від чого я знепритомнів", - сказав Стеценко.

Коли він отямився, то побачив що перебуває в автомобілі Daewoo сірого кольору, співробітник карного розшуку Артем Мочалов, якого він знав, підвозить його до чорного ходу будинку міськвідділу міліції по вулиці Сковороди, 2-Б.

"Вони затягли мене на другий поверх у свій кабінет і відключили мій мобільний телефон", - сказав Стеценко.

Співробітники міліції вимагали від журналіста написати явку з повинною у крадіжці трактора.

Після того, як журналіст відмовився написати відповідну заяву, міліціонери протягом 4 годин били його по голові й спині.

Коли журналіст пред'являв їм своє посвідчення, міліціонери лише сміялися у відповідь.

Згодом Стеценка було відпущено, а потім госпіталізовано у хірургічне відділення 2-ї міськлікарні Полтави, де лікарі встановили в нього перелом ребра, струс мозку, численні забиття м'яких тканин на животі й спині.

Батько журналіста подав скарги на незаконні дії працівників міліції в прокуратуру Полтави, управління Служби безпеки України й Міністерства внутрішніх справ у Полтавській області.

Начальник відділу у зв'язках із громадськістю УМВС у Полтавській області Юрій Сулаєв підтвердив факт побиття журналіста, додавши, що зараз співробітники відділу внутрішньої безпеки обласного УМВС розслідують цей факт.

ТСН.

За своє життя я побував по різні боки барикад, тобто був і в молоді роки в бандах злодіїв,хоч в силу моєї непридатності далі роботи "на шухері" я не був задіяний. Так само був і з ментами в якості учасника оперативного загону студентів, коли вчився в Донецькому універі. Бачив багато такого, про що піде справа нижче, але скажу відверто: пес - він на те і пес, щоб гризти. Але ненавиджу псів, які мають породу, а поводяться як лизоблюди або шакали.
Коротше кажучи, мент він і є "мусор", бо лазить по сміттєзвалищах суспільства, щоб його очистити. Але при тому він не повинен сам стати отим мусором! Це головне в цій нелегкій праці! Якщо є свята віра в свою місію правоохоронця - поважатимеш себе і поважатимуть тебе знаючі люди, і навіть бандити, бо вони також знаючі. А що не будеш багатим - то не треба забувати, що ти не тільки мент, але і громадянин держави - працюй над тим, щоб правдива праця правдиво і оплачувалась.
І нарешті остання теза: докази, що ти спіймав справді злочинця, потрібні в першу чергу тобі, менту, а не для шахраювання в суді і перед начальством.Погляньте: хлопець ще 5 років невинно просидів у в*язниці, поки йшло слідство над реальним вбивцею, і ні в кого з ментів не виникло сумління потурбуватись про його дострокове звільнення, хоча все було ясно і без того. Вибачте, дорогі менти, але якщо цей хлопчина незабаром стане маньяком-вбивцею ментів - я тому не здивуюсь і не буду вас жаліти. А ви його пожаліли? Ви помилились, покалічили долю людини і що?- вам байдуже! І мені байдуже, якщо...
 
«Менти» зробили зі школяра маніяка
Іван ФАРІОН 
За ґратами він незаслужено відсидів вісім років

Мабуть, нікого із засуджених у виправній колонії №50, що неподалік районного Миколаєва, не проводжали минулої п’ятниці на волю так, як Якова Поповича – з вітаннями і водночас зі співчуттям. Цей посивілий 22-річний хлопець вісім років промучився за ґратами, хоча не вчиняв жодного злочину. А звинувачували його у страшному лиходійстві – убивстві і посмертному зґвалтуванні 9-річної племінниці. Із школяра-семикласника міліція, прокуратура, суд зробили жорстокого сексуального маніяка…
23вересня 2002 року маленьке містечко Пологи у Запорізькій області здригнулося від жахливої звістки: в очереті біля місцевого озера знайшли тіло третьокласниці Яни Попович. Напередодні, повертаючись зі школи, вона вирішила провідати бабусю, але так і не дійшла до неї... Експертиза встановила, що дівчинку задушили, а потім поглумилися над нею.
На пошук злочинця кинули всі сили. Стояло завдання будь-що знайти нелюда – бо пологівці бояться виходити з дому. Невдовзі міліція затримала 14-річного Якова Поповича, для якого замордована була племінницею, який того фатального дня неподалік ловив рибу. Забрали його прямо з уроку, на очах однокласників накинувши на руки кайданки. «Наводку» дав учитель, який раптом згадав, що саме Яша порадив людям, в якому ще місці можна шукати зниклу родичку.
Хлопець заперечував причетність до злочину, розповідав, як дружно жили вони з Яною, як по-родинному любив її. Щоб Яків «заговорив», слідчі дві ночі не давали йому спати, пускали в очі сигаретний дим, затискали пальці між дверима, змушували стояти на колінах, тикали в обличчя дулом пістолета. Насамкінець сказали: якщо не зізнаєшся, на твоїх батьків чекає розправа. Це зламало школяра, і під диктовку міліціонерів він дав сфабриковані покази проти себе.
Згодом на суді Яків Попович відмовився від цих свідчень, розповів, що з нього їх вибили силою. Але головуючий не взяв цього до уваги. Школяреві «впаяли» 15 років позбавлення волі. Спочатку покарання відбував у колонії для неповнолітніх, а потім його перевели до дорослих злочинців.
Не мала життя і мати Якова. У Пологах їй не давали проходу на вулиці, одного разу родичі Яни, яким сплачувала велику грошову компенсацію, тяжко побили її – за те, що, мовляв, виховала «вовченя». Через таке ставлення змушена була продати хату і виїхати у Житомирську область.
Після арешту і засудження Якова убивства і ґвалтування у Пологах не припинилися. Було замордовано ще сім дівчат-підлітків, одній із школярок вдалося втекти. За ґрати «доблесні» правоохоронці безпідставно відправили ще декількох «насильників». Свідчення з них вибивали у такий же спосіб. Один, не витерпівши наруги у в’язниці, покінчив життя самогубством. Інший невинно засуджений розповідав згодом, що після довгих знущань кати у погонах вдалися до останнього аргументу: сказали, що якщо не зізнається, привезуть його сестру, яка недавно народила, і зґвалтують її… усім райвідділом. Тож змушений був написати «явку з повинною».
У 2005 році міліція випадково затримала справжнього «пологівського маніяка», який здійснив невдале полювання на дівчину. Ним виявився 52-річний працівник насосної станції, а у минулому слідчий-криміналіст з Росії Сергій Ткач, звільнений з органів за грубі порушення. Коли його брали, цинічно сказав: «Я чекав на вас 25 років». Увесь цей час він глумився над жінками. На його рахунку понад сотні убивств. Серед них – мордування 9-річної Яни Попович. Колишній «мент» у деталях розповів, як розправлявся з нею, і точно показав місце злочину. Ось тоді і стало зрозуміло, чиє пасмо сивого волосся було затиснене у руці дівчинки…
Ткача засудили до довічного ув’язнення. А протягом п’яти років, поки тривало це слідство і суд, у неволі і далі перебував невинно засуджений Яків Попович. Лише кілька днів тому його оправдали.
Ця моторошна історія вкотре порушує проблему наскрізь прогнилої правоохоронної системи в Україні. На волі розкошують крадії-мільйонери, депутати-розбійники, серійні убивці, а у тюрми кидають невинних людей. Часто відбирають у них життя. Кілька днів тому «Високий Замок» писав про те, як горе-міліціонери із Сокальщини закатували місцевого жителя, який зробив їм зауваження…
Яків Попович спробує покарати тих, хто поламав йому долю. Добиватиметься матеріальної компенсації. Але де гарантія, що жандарми з державною символікою на кашкетах так само, як з ним, не вчинять з кимось іншим?

Львівська область
http://www.wz.lviv.ua/pages.php?atid=89167

Напередодні офіційного державного свята Дня Соборності України працівники міліції громадської безпеки (скорочена назва МГБ відправляє тих, хто знає історію своєї країни, до недавнього минулого, коли після Великої Вітчизняної війни підрозділи МГБ (міністерства государствєнной бєзопасності) займалися політичними репресіями проти своїх громадян) рознесли активістам політичних партій національно-демократичного спрямування офіційний папір під назвою «Застережний припис» (дивиться фото).

В цьому папері йшлося по те, що представник МГБ на підставі п. 20 ст. 11 Закону України «Про міліцію» виносить конкретному активісту політичної партії (в документі зазначається Прізвище, ім’я, по-батькові, день, місяць та рік народження представника політичної партії, місце його проживання) «застережний припис» «у зв’язку із наміром ним (нею)  прийняття участі в проведенні масових заходів».

Далі в тексті документу йдеться про те, що «цим приписом громадянина застережено про можливість притягнення до кримінальної відповідальності згідно ст. ст. 279 «Блокування транспортних комунікацій», 293 «Групове порушення громадського порядку», 294 «Масові заворушення», 295 «Заклики до вчинення дій, що загрожують громадському порядку» КК України та адміністративної відповідальності згідно ст. 185-1 «Порушення порядку організації та проведення зборів, мітингів, вуличних походів та демонстрацій», 185-2 «Створення умов для організації та проведення з порушенням встановленого порядку зборів, мітингів, вуличних походів та демонстрацій», 152 «Порушення правил благоустрою території міст та інших населених пунктів», 186 «Самоуправство» КУпАП. в разі прийняття участі в масових заходах з порушенням діючого законодавства або блокуванням транспортних комунікацій».

Хочеться зазначити, що пункт 20 ст. 11 Закону про міліцію, на яку посилаються панове міліціянти, говорить про право міліції «тимчасово обмежувати або забороняти доступ громадян на окремі ділянки місцевості чи об'єкти з метою забезпечення громадського порядку, громадської безпеки, охорони життя і здоров'я людей». Ось так, без рішення суду та інших «заморочок» обмежуються «підозрілі» права громадян на демонстрації, мітинги та інші «заворушення».

Подібні приписи, за інформацією Комітету виборців України, масово отримали представники «Батьківщини», Української республіканської партії «Собор», Конгресу Українських націоналістів. Інформація щодо представників інших партій зараз перевіряється.

На основі конкретних даних про адресатів цих «застережних приписів» можна констатувати, що правоохоронні органи ведуть персональні бази даних на активістів легальних політичних партій та збирають інформацію про місце проживання, дату народження, приналежність до політичних партій.

Таким чином, ми можемо зробити дуже тривожні висновки.

По-перше, міліціянти ведуть дії, які потрібно перевірити на предмет законності (збирання інформації по політичним ознакам, стеження за активістами тощо).

По-друге, міліціянти проти активістів легальних політичних партій, які не були навіть помічені за діями, які можна класифікувати як «масові заворушення», «групові порушення громадського порядку», «перекриття доріг», «самоуправство», вже вводять презумпцію винуватості та застосовують проти звичайних громадян, «вина» яких полягає у тому, що вони є членами політичних партій, такі формальні санкції, як «застережні приписи» за гіпотетичні наміри порушувати законодавство.

По-третє, нам невідомі випадки, коли міліціянти виносили подібні «застережні приписи» представникам так званих провладних політичних партій, що вказує на політичну вибірковість дій міліції, й тому це можна розцінити як перешкоджання політичній діяльності та погрози громадянам за їхнє бажання брати участь у мирних мітингах, зборах та демонстраціях.

 

Дементій Білий, Політична Херсонщина

Зеки, сидячі в тюрмі або перебуваючи на зоні в колоніях, можуть дозволити собі пожартувати: "Моя міліція мене стереже". А як бути нам, простим громадянам України?
За останні місяці ситуаці така, що міліція стає для наших громадян страшнішою за бандитів. Скоро з усіх усюд буде чути не крик: "Гвалт! Міліція! Рятуйте - бандити напали!", а вереск до навпаки: "Гвалт! Бандити! Рятуйте - міліція напала!"
Ситуація дика, але коли зек стає президентом, то мент має стати бандитом і мусить займатись злочинами як їх організатор, а не ліквідатор! Бо ніяк інакше я не можу розцінити заяву міністра МВД України громадянина Могильова з трибуни Верховної Ради України щодо того, що він знає про підготовку збройних кривавих сутичок і безпорядків 22 січня. Ще б не знати, коли їх організатори власне міністру Могильову і звітують про хід підготовки. Певен, що всі ви не один раз бачили по телевізору кадри з підготовки спецназу МВД, де в ролі терористів чи правопорушників виступали ті самі спецназівці МВД. Тепер від тренувань вони перейдуть до живого діла.
Якраз кілька днів тому я побував на прес-конференції Миколи Ляховича, що відсидів у в*язниці майже 3 роки з 5 за відомі антикучмівські безпорядки в Києві коло пам*ятника Тарасу Шевченку, так він прямо і доказово розповів, що тоді сам особисто та з Шкілем зупиняли якихось зовсім невідомих хлопців, що жбурляли в кордони міліції чим попало. І хоч все було чіктко зафіксовано на відео - засудили його й інших побратимів, як організаторів безпорядків. Причому багато чиновників МВД потім перед ним вибачались за це і казали у своє виправдання, що нічого не могли зробити - наказ треба виконувати, навіть якщо він словесний і конфединційний.
Полковнику МВД, який провів цю "успішну" провокацію, дали звання генерала, а за деякий час він став заступником міністра МВД - кого б ви подумали? Цушка? А ось і ні! Не вгадали: своїм заступником цього знавця провокацій зробив міністр Юрій Луценко! Смакуйте, які у нас були "помаранчові борці за справедливість". Нічого, зараз і вони посидять в тюрязі, відпочинуть і подумають, може ще якусь фігню придумають...
Хто хоче деталей - інтернет дозволяє самому дізнатись. А я закликаю до одного: бійтесь міліції, яка до вас ще не наближається, бо коли міліція почне до вас наближатись - буде пізно!
Он до хлопців з "Тризуба" наблизились і що доброго з того вийшло хлопцям? Вручили кожному по іменному автомату та й засадили за зберігання зброї. Ще кажуть дякувати, що не за наркотики притягли чи згвалтування постового даїшника. "Дякуєм, громадяни міліціянти, що не збезчестили, а героями робите, хоч хлопці вас про те і не просили." Але нам було особисте замовлення від  Самого! (і пальчиком до гори вказуєм, бо сказати в голос - та ви що!): "Треба вполювати кількох з "Тризуба". І ще не встигли їх схопити й опитати, а вже міністр знає і звітує "про хату з двома рушницями й оптикою коло летовища" в Івано-Франківську, де Самий-Самий мав злітати, але передумав і пішов пішки, задля моціону та розпитати, а де поділись на івано-франківщині всі яйця?..
Ще добре, що ракетного комплексу "земля-повітря" в тій хатинці не знайшлось на стріху, і танка під стодолою, а то щось не дуже лячно, а обивателя треба грунтовно лякати, як в братній Росії феесбешники не роздрібнюючись будинок з усіма меншканцями бах і підірвали - і є в момент президент-герой в країні-переможниці всіх воєн і народів!
Виходячи з вище сказаного і з очікуваного, я пропоную відтепер всі громадські акції проводити виключно в полях і лісах, або вдома тихенько причаївшись в темному куточку з вузликом найнеобхіднішого про всяк випадок - а раптом і до вас міліція зайде. І не переживайте, що цього разу не зайшла - повірте мені на слово: обов*язково зайде! Наша міліція постарається, щоб ви могли спокійно розлягтись на нарах в камері і весело сказати: "Моя міліція мене стереже!"

Богдан Гордасевич
17 січня 2011
м. Львів-Рясне

Відома українська письменниця Марія Матіос, автор таких книг як «Солодка Даруся», «Нація», «Життя коротке» та інших, звернулася з відкритим листом до Генерального прокурора Віктора Пшонки.

Наводимо текст відкритого листа: «Шановний Генеральний прокуроре України! ... 17 грудня минулого року із посиланням на доручення Генеральної прокуратури України працівники Шевченківського райвідділу внутрішніх справ м. Львова (відділ боротьби з організованою злочинністю) розшукували «громадянку Марію Матіос» у приміщенні львівського видавництва «Піраміда» з метою вилучення з продажу моєї книги «Вирвані сторінки з автобіографії», яка, до речі, визнана «Книгою року-2010». Працівники видавництва пояснили співробітникам міліції, що письменниця М.Матіос мешкає в Києві і попросили надати бодай якісь документи для пояснення причини розшуків. Після телефонних перемовин із своїм начальством міліціонери відмовилися показувати документи, які мали при собі, лише з відстані продемонстрували якесь доручення та ксерокопії сторінок моєї книжки. Історія незалежної України не знає жодного факту намагання вилучити книжки Шевченківського лауреата з продажу силами правоохоронних органів та ще в такий «оригінальний» спосіб! Отже, мене як письменника і звичайного громадянина цікавить: яке засекречене доручення Генеральної прокуратури України виконували працівники Шевченківського райвідділу внутрішніх справ м. Львова, що з ним заборонено було ознайомити працівників видавництва, автором якого я є вже дев’ятий рік і де я видала більше 13 книжок, які здобули усі найвищі літературні та державні нагороди в Україні, перекладені за кордоном та мають незмінний попит читача?! Шановний Вікторе Павловичу! В усій цій історії мене непокоїть одна-єдина думка: як довго і якими силами українські правоохоронці розшукують зниклих без вісти українських громадян, а також тих, що потрапили в біду і потребують справжньої опіки правоохоронних органів, якщо ці стражі порядку вже місяць влаштовують лови на людину, робочий кабінет якої знаходиться на Хрещатику, про що легко довідатися з будь-якої газети чи іншої публічної інформації?! http://zik.com.ua/ua/news/2011/01/12/266257 Цей ідіотизм можна пояснити лише одним: ксерокопії та наказ розібратися надіслали з Москви, після того як закрила там єдину на всю Россію українську бібліотеку. Там і знати не знають хто така Матіос і де вона мешкає. Пшонка - таке ж порожнє місце як і Янукович. Української влади по факту не існує. І тут вже не в етнічному , а в державному сенсі.

У той час, коли основна увага ЗМІ прикута до переслідування лідерів опозиції, в областях вже почали "приструнювати" місцевих діячів. Однак зараз в інформаційному просторі важко щось помітити за яскравою картинкою Юрія Луценка, який сидить за ґратами на судових засіданнях, чи Юлії Тимошенко, яку мало не щодня допитує генеральна прокуратура. Вийшла така ситуація, коли люди, що вели опозиційну діяльність в регіонах, - кинуті напризволяще. Вони залишились битися один на один з прокурорсько-міліцейським репресивним апаратом.

Аби не прогавити всі злодіяння нинішньої влади, необхідна системна робота. Тому закликаємо "Батьківщину", "Народну Самооборону" та інші політичні сили оприлюднювати списки людей, які потрапили під політичні репресії в регіонах.

"Майдан".

Ось як працюють представники ДАІ України. Це ті люди, котрі повинні забезпечувати нам безпеку на дорогах. Вони повинні працювати на громадян України, а насправді громадяни працюють на них, платять податки, держава збільшує фінансування ДАІ, а потім люди у формі, з посвідченнями, із зброєю влаштовують терор на дорогах і збирають данину. Як вважаєте, це нормально? Такою повинна бути держава? Держава в якій закривають очі на справжні порушення, а пізніше списують їх на простих людей, що не мають блатних посвідчень і гарних номерних знаків...

http://www.youtube.com/watch?v=VUUhEeQ8Ak4&feature=player_embedded

http://kulemet.com/tragically/yak-pratsyuje-dai-ukrajiny.html