Анатолій Мозжухін

НАД ПРІРВОЮ

Над прірвою стою, злетіти хочу,

Та щось позаду стримує мене –

Якийсь тягар. Без нього я б охоче

Стрибнув у синь, де облако пливе.

А може, навпаки, униз, як камінь,

Я б полетів, безкрилий мрійовик,

Що марно лету прагнув, наче пламінь,

Та опустився попелом і зник.

Що стримує мене, сім’я чи доля?

Чи може те, що залюбки робив

Усе життя, і то – моя неволя?

Чи тягне погань, що не засудив?

Душа волає: хочу лету, лету!...

І рву я комір, що стиска кадик,

І як належить птаху…, (чи поету?)

Стрибаю вгору, закусивш язик.

...настрій кепський! хотів навіть закінчити цього віршованого текста словами "треба випити,блін!",але
вчасно пригальмував і хильнув филіжанку міцної кави...

32. ...під настрій.

людотіні на марш
стануть, підуть, не чують
 - шабаш!.. -
прірва їхню ходу
не зупинить не вб"є на льоту
і впаде наче звал
у юдолі на юрбище гвалт -
в роздратований гліт
просуваєшся у протихід
і крізь осуд і спліт
прокаженим утрапиш в той стріп
очужілий чужий
в бОшки вгониш цвяхИ у іржі -
хай розноситься грюк
відзеркаленням лунами глюк:
чорний слиз як у рань
місто злизує жадібно з ран
і прокляття над цим
засія на усі місяці...
...бути загнаним в кут,
в смітнику бути брухтом на збут,
на замки без ключів
закоркований в кулі й нічий -
заметлявся у злі
у задумі
у сивій імлі...

____
гліт - давка, тиснява
стріп - куча, тут: стовпище, збіговисько людей
спліт - пліткИ