Ненавиджу після 13 січня ялинкові трупи навкруги всіх смітників. 

28. спотворення свят.

в золотому кухлику золоте вино
в золотих промінчиках сонце у вікно
в синє небо хмарками білі вензеля
світлим снігом - сліпить аж! - вкрилася земля
від морозу схована тихо на вікні
рудобіла кішечка муркає у сні
в сухозлотах в іграшках - диво над усі! -
строями ялинонька краля у красі
і спокійно затишно на душі мені
вірю і не віриться що у цій війні
я заручник в"язень я в стійлі бандюка
москаля загарбника паранойїка... -
враз помітив грати я на своїм вікні
що у небі синьому чорні вензеля
стогне понівечена батьківська земля
що нафантазована кішка на вікні
як і та ялинонька й іграшки святні -
виплеснув вино те у раковину я
матюкнувся в день цей
- ...тьфу! чисто мервіЯ!.. -
і налив у чарочку оковитої
- ...з новим роком, в"язенцю... -
пошепки в пітьмі
привітав себе й також
місто у тюрмі...

____
мервіЯ (від мерва) - паскудство, мерзенність

Подібні історії розказувала нам наша мати, як ми з братом були ще маленькі...
Тепер я розказую їх своїм дітям...

Казка про святого Миколая,  ялинку  і зайчика, що під нею жив.


Святий Миколай йшов лісом і зтиха мугикав під ніс улюблену пісеньку.
А мішок з подарунками приємно грів спину. Бо він поспішав на свято до великого палацу. І на нього вже чекали.
У лісі було вже темно, коли старий почув, що десь поблизу хтось плаче.
Може то сніг рипнув у нього під чоботями: рип-рип, рип-рип?
 Діти вже на нього чекають. І стрий сам посміхнувся собі у вуса.

Коли раптом він ближче почув, що хтось тихенько бідкається і плаче.
Може то змерзлі дерева так стугонять?
Але на лісовій галявині сидів зайчик і плакав.

- Здоров був, сірий зайчику!..
- Здоров був, святий Миколо! Хтось зрубав мою ялиноньку і я замерзаю.
- Не плач, маленький. Ходи зі мною на свято до дітлахів!
Зайчик погодився, втер лапкою носа і стрибнув до святого у мішок.
Трохи погриз горіхів і заснув.

Зайчик прокинувся вже серед гучного свята. Великий палац сяяв вогнями.  У  великій залі навкруг ялинки пустувала малеча.

Зайчик аж присів від здивування:  то була його ялинка!

Але яка ж вона чепурна і яскрава! На ній безліч сніжинок та золотавих куль. Серед гілок мерехтять вогні.
А скільки біля неї дідлахів! У захват маленькі хлопчики і дівчатка і аж витанцьовують біля неї!
І от кульмінація вечора, коли  під святковою ялинкою Микола щедро роздає діткам подарунки...

Пізно вночі святий тихо полишив палац, аби наступного року так само повернутися і подарувати дітям свято.
 Задоволений зайчик дрімав у спорожнілому мішку.

День перший.           Прохолодно. Сніг не йде. Голки починають синіти. Нудно.

День третій.            Голки посиніли. Веселіше, не стало. Усі сплять, а мені не спиться. Сумно. Холодно. Білка Маша – єдина подруга – і та кудись поділася! Навіть дятла Фені (зараз мабуть і йому б зраділа!) ніде не чути… Може заспівати гімн лісорубів?

День четвертий.      Недаремно співала. Лісоруби приїхали. У таких прикидах…Та на такому джипі, із сотовим телефоном... А яка у них бензопилка!

День шостий.            Відігріли...Як добре! Дятлів немає. Відмили, прикрасили. Саме зараз розумієш що життя – це насолода!!!

День восьмий.          Приємно бути в центрі подій... Ой, ну що ви, не треба хороводів - голова паморочиться. Давайте краще пісеньку... Ну звичайно про мене! А про кого ж іще!?

День дев'ятий.          Голова болить... Нічого не пам'ятаю. Пили - пам'ятаю, танцювали - пам'ятаю... Більше нічого не пам'ятаю... поруч валяється пластмасовий Дід Мороз у желе і губний помаді. Трошки далі - гірлянда в тарілці з вінегретом згорнулася калачиком. Жах! Безладдя! Ну, хто-небудь…дайте пива!!!

День дванадцятий.   Спостерігається деформація голок і зміна інтенсивності кольору. Щось в мене погане передчуття…Терміново потрібно до лікаря.

День чотирнадцятий. Лисію. Кора чешеться. З'явилася сухість у горлі й оніміння кінцівок. Невже це кінець!?!

День шістнадцятий. Усі скінчилося. Чому я не слухала тата й маму? Вони ж попереджали… А тепер живу лише спогадами. Де ви мої рідні: Феня, Маша, дітки і ти, рідний Степан? Правду говорять - цінуєш тільки коли втрачаєш…

 День двадцятий. Я на цвинтарі ялинок. Пишу на останньому подиху.

Заповіт

Я, Ялинка, при повній пам'яті і здоровому глузді, заповідаю:

·         стружку (13 528 шматочків деревини) - білці Маші, 3-я сосна від узлісся;

·         шишки (38 штук) - дятлу Фені - нехай вдавиться!!!

·         два ялинчатка - Колючку і Зеленого - передаю на піклування ліснику Степанові.

На цьому свій заповіт завершую. А на останнє хотілося б усім сказати...Гей, бабця ти чого? Куди ти мене тягнеш? Дай хоч дописати! Перед тим як перетвориться в попіл, останній лемент екс-королеви балу: Люди – бережіть природу!

П.С, надмірне вживання алкоголю шкодить вашому здоров’ю, вживання алкоголю в поганій компанії руйнує його взагалі!

Місто Львів не даремно в Україні вважають як наші "Золоті ворота в Європу", що цілком відповідає реаліям. За своєю 758-річною історією та архітектурою Львів є містом європейським окрім двох часових винятків у 1914 -1915 та 1939 - 1991 років, коли Львів належав окупантам з Азії. На жаль, навіть через 20 років волі від неволі ми не можемо позбутись азіатщини в собі, хоч і дуже намагаємось демонструвати які ми у Львові вже супер-пупер європейці. Блефуємо, панове, блефуємо, бо ось що трапилось в новорічну ніч з шановним Богданом Бо у "європеському" Львові.
Звичайно, що новорічна ніч не є таким значним святом як Різдво Христове, але в ньому є своя принада простого дружнього єднання всіх з усіма. Один рік закінчився, а інший - розпочався: гарна причина для веселого спільного громадянського свята, щоб всі старі проблеми та чвари лишити в минулому році, а новий рік почати з чистої сторінки з надіями на нове щастя. В моєму розумінні свято Нового року є святом пригод, несподіваних радісних новин, подарунків, знайомств, забав тощо. Своєрідне карнавальне дійство, де всі радіють просто тому що хочуть цього - веселитись. Простіше кажучи: хочеш свята? - то зроби його собі сам!
Не буду розписувати причин, але у новорічну ніч я мусів знаходитись сам в центрі міста, тому вирішив зустріти новорічний момент о півночі коло головної ялинки Львова, що встановлено перед театром Опери та балету ім. Соломії Крушельницької, а щоб якось підвищити тонус і цікавість, то узяв собі в супутники нашого державного синьо-жовтого прапора з гарним тризубом на полотнищі. За чверть години до півночі я вийшов у мандрівку, яку розпочав коло фігури Матінки Божої, звідти пройшов і постояв хвильку коло пам'ятника Тарасові Шевченку, а тоді вже підійшов до ялинки. Люду вже зібралось чимало і найперше, що вразило: зачинені ятки новорічно-різдвяного ярмарку. Розумію, що всі хочуть святкувати, а не робити в новорічну ніч, але ж це "новорічний ярмарок" як не як і влада має домовлятись наперед, щоб його учасники працювали цілодобово на Новий рік та Різдво. Проте це був тільки початки неприємних див, бо найбільше мене здивувала новорічна ялинка: це було щось загадково-темне, тому що ілюмінація на ялинці була вимкнена. "Ага! - намагався я пояснити причину темноти:- Коли настане північ - ялинку включать для більшого ефекту! Славетне: ялинко засвітись! Гарно задумано!" Можете уявити моє розчарування, коли пролунав опівнічний бій годинника на львівській Ратуші, а новорічна ялинка так і залишилась чорною горою-потворою, що зловісно зависла на натовпом обнадієного люду...
Ще одною чорною глибою зависла над людьми сцена, порожня і темна, а по ній тинялось кілька постатей-привидів з шукачів екстріму, тому що можна було не догледіти країв сцени і добряче навернутись.
Ясна річ, що злітали феєрверки раз по раз, але це все були явно принесені публікою пускові установки, тому що якими мають бути справжні феєрверки я побачив по телевізору наступного вечора в інформаційних репортажах. Власне під час цього перегляду новин, де в Парижі, Берліні, Лондоні мільйони люду зустріли новорічну мить разом на площах, щоб подивитись організовані владою грандіозні феєрверки - саме тоді я і промовив саркастичну фразу: "Опа!- далеко ще Європа!"
Не знаю, скільки ще клепок треба додати до голів наших владних голів міста, щоб вони опанували європейську ментальність і зріклися азіатщини у любому мені Львові... Наразі, влада любить і шанує тільки себе, рідну...
Навпаки захоплююсь нашими людьми, бо попри всі владні дурості та прикрощі, як відсутність організованого комунального транспорту в новорічну ніч, зачинені ятки ярмарку і неувімкнену новорічну ялинку, відсутність  якісного феєрверку, новорічного концерту та інших веселих імпрез, які личать святу  -  наші люди дають собі раду і зробили собі свято, за що їм моя щира шана. Вся надія на наших громадян у мене і щодо проведення Євро-2012, бо з такою місцевою владою і радою прийдуть всі на футбол, а м'ячів-то і нема... Хто не здогадався чому, того попрошу перечитати цей матеріал.
Єдині, кому можу сказати слова вдячності з діяльності державних структур у новорічну ніч - це працівникам міліції. Особисто був свідком як моментально було припинено міліцією якийсь конфлікт між підпилими молодиками, хоча в основному все було спокійно.
Як я помітив, то переважно центром міста і коло ялинки збиралась молодь, а ще досить помітно було наявність чисельних туристів. Загалом людно було, але не надто і я вже розумію чому, бо теж і сам не захочу, й іншим не пораджу зустрічати новорічну ніч коло ялинки в центрі міста Львова - кому потрібна ця нудьга? Чорна-чорна ялина на тлі чорної порожньої сцени...
Хіба коли побачу з новин, як новорічну ніч відзначали у Парижі, Берліні, Лондоні, Києві, Львові - і не помічу значної різниці, ось тоді я знову вирішу зустріти новорічну мить в центрі Львова.

Богдан Гордасевич
4 січня 2012 р.



Не поспішав публікуватись, тому що свята і нема чого нудьгу вже наганяти, проте і замовчувати взагалі не годиться, тому що я певен у тому, що наша влада міста навіть не знає про цей стан речей і не включену вчасно ялинку.
Як каже народна мудрість: "Вміли, матко, готувати, та не вміли дати"

Під впливом всього побаченого і прочитаного тут самій захотілося щось спробувати. І от нарешті моя перша ялинка .Простенька, так, але мені довподоби


далі буде... :)