Зненацька нахлинув приступ дипресії. Він наче сдавив мої рухи.....щимить сердце від перечутливих пустощів людей, що купують подарунки. За вікном зима..... я далеко від тебе. Зі стосунками все гаразд, але зустріти Новий Рік разом не вийде.

Це вже в котре. Жадаю твого приїзду, наче, дитя Діда Мороза.....Залишилось 30 днів до зустрічі з тобою милий....

Боже, яка я буду щаслива, наче хом’як роблю запаси подарунків…. в мене є подарунки на всі випадки життя, хоча всі вони просто тому, що я тебе кохаю....

Перелистую пошту, загалом, в моєму житті не має нічого надзвичайного, щодня на електрону адресу надходять несемітниці на тему роботи. Набридло, гаяти час вкалюючи за мізерність...Ми завжди вдосконалюємо свої кар’єрні набуття, забуваючи про коханих людей. Жахлива нестача грошей та бескінечна гонитва за ними примушує заховати струни наших почуттів далеко до порожнього футляру з під скрипки.

Разом зі стандартним набором листів надійшов той, що надихнув мене на все це. Саме лист від [email protected] на тему: «конкурс "Исполнение желаний"», допоміг зрозуміти, що не подарунки: фантики, дорогі браслети та набиті гаманці дарують людині щастя! А погляди та увага близьких, їх зовнішній вигляд та внутрішній спокій - дарують нам впевненість в собі, зігрівать наше серце та спонукають нас творити дива.

                                                           Милий нехай моя усмішка зігріває тебе.