хочу сюди!
 

Наська)

34 роки, водолій, познайомиться з хлопцем у віці 20-90 років

Замітки з міткою «різдво»

Етнічний фестиваль: Святкування Маланки у Вашківцях


Одним з найцікавіших в році театралізованим святом у Різдвяному циклі вважається Маланка. Здавна в цей день молоді неодружені хлопці перевдягалися в жіночий  одяг, і гучною компанією йшли веселити народ. Ось вже декілька десятиліть ,в це свято у Вашківцях (Чернівецька обл) проходить своєрідний фестиваль, на який приїжджають подивитися зі всієї України. 


Так як в цей переіод року, тобто  взимку, роботи в селі менше, то люди відпочивають  по повній програмі. Вашківецька Маланка - це театралізоване дійство, ще називається Переберією (перевдяганням). Головні учасники дійства - переодягнені красуня Маланка (нафарбований чоловік), її хлопець Василь (свято відбувається на Василія), коза, дід, баба, ведмеді, цигани, чорт, лікарі. В останні роки основними персонажами Переберії стали "герої" української політики. Детальніше тут

Українське Різдво- основний різдвяний символ Дідух


Здавна на Україні Різдво святкується з особливою величчю та старовинними традиціями. Основним є Дідух - покровитель Роду, усіх Душ тих, хто відійшов від родини і хто єднає та здійснює зв’язок Предків з нащадками. Дідух - найперший господар, духовний ідеал, перший Предок народу – сам Бог Коляда. Він основний і жаданий гість на великім родиннім зборі.  Ось чому Дідух був і є завжди найголовнішим символом Різдвяних Свят українців. Саме таким його оспівують колядки.



За повір»ям У Різдвяну ніч Бог сходить на Землю, приходять з ним і Душі Пращурів та вселяються в Сніп-Дідух, що велично стоїть на Покутті . “Дідів дух” є опікуном і охоронцем родини. Для них господиня залишає на столі святкову вечерю: кутю з медом та маком, узвар і все те, що дають Вода і Земля в рослинному царстві...

Не можна в цю чудодійну ніч спати газдам і тому, що Бог ходить по Землі, оглядає оселі і господарства, довідується про статки господарів, визначає кожному щастя й долю. Добре господар працював, сумлінним був, дбав за святий хліб, за худібку, мав достаток, - то Бог йому й ще додасть. У цю ніч не можна говорити про лихе, вимовляти недобрі або негарні слова... Детальніше тут

Свята в гості йдуть...Миколаю , не барися ...

 

Дзень-дзень, дзень-дзе-лень,
Різдвяні дзвіночки співають
Дзень-дзень, дзень-дзе-лень
 На свята до всіх завітають.

 

Миколаю, не барися,
Не роздумуй, не гадай,
За роботу вже берися,
Подаруночки роздай!



Ми від року і до року
Зустрічаємо гостей,
І лише зачуєм кроки,
Вже чекаємо вістей,
Але той, хто прийде нині
Принесе нам чудеса,
І у лісі, і в долині
Миколаєва краса!

    

Віщують дзвоники усім…
Наснаги і здоров’я.
Бо з Божим Словом – успіх, сміх,
Душа не знає горя.
Різдвяна ніч... Таїнства час...
Всі ми чекаєм дива...
Хай лине пісня чарівна,
 Весела і щаслива.


Відпочинок на Новий рік – Берегово – українська Угорщина

Закарпатське містечко Берегове часто називають «Українською Угорщиною», адже більшість мешканців спілкуються  виключно угорською і орієнтуються на угорський час.

Місто розкинулось на мальовничому березі річки Верке, поблизу гірських пагорбів, вкритих виноградниками.  Перші згадки про місто датуються  1063 роком.




Одним з визначних місць в місті являється площа Ференца ІІ Ракоці, яка  колись  була огороджена двометровою стіною з бійницями і мала назву Ярмаркової.  Перед  другою світовою війною її засадили японськими вишнями – сакурами,  на цвітіння яких приїжджають подивитись щороку тисячі туристів.  Детальніше тут



Різдво в Карпатах


Найбільш величним шанованим та бажаним на Гуцульщині святом є Різдво. В цьому краї найбільше збереглися національні традиції святкування в яких християнські обряди тісно переплітаються з язичницькими. Розпочинається святкування Різдва напередодні ввечері 6 січня з сімейної свят-вечері.



Після Пилипівки ґаздиня святково прикрашає хату рушниками, скатертинами. Вранці господині запалюють з дванадцяти полін «живий вогонь» і в печі готують дванадцять ритуальних пісних страв: кутю з родзинками горіхами, маком, медом, голубці і вареники з різними начинками, страви з білими грибами, квасолею, рибою. На стіл стелять сіно і накривають святковим вишитим обрусом. По кутах столу кладуть зубці часнику, щоб обминали злі сили і зерна пшениці, щоб множилися діти. З снопа пшениці напередодні плетуть дідуха, якого заносять в хату зі сходом першої зірки. Потім ґазда розпочинає вимовляти молитву -примовляння – запрошення усіх душ на свят-вечерю і прохання про благословення сім’ї та господарства. Після неї традиційно відмовляють молитву «Отче наш» , яку підхоплює вся родина.  Детальніше тут


Водиця- Йорданиця

З Йорданською святою водою!
Щоб Ісус, що охрестився,
завжди в потребі заступився.
За весь ваш рід і за родину,
за нашу неньку Україну.
Щоб гості з"їхались бажані.
Христос хрестився у Йордані!
heart
Дай, Боже, що ми сказали, Аби і так стало і вам, і нам, І цьому щасливому двору, І всьому миру Господньому! Хай вам святиться, веселиться Святая йорданська водиця. Як нині і в рік, і від року в рік, І на цілий вік! Христос хрещається!
А той третій празник...
    Наостанок приходив третій празник різдвяно-новорічної обрядовості - Водохреща, Водощі або Йордан. У деяких регіонах України 18 січня ввечері готують ще одну кутю - Голодну або бідну. Споживши страву, горщики виносили до воріт і розбивали.  Де інде мисливці робили кілька холостих пострілів. Ці дійства пов'язувалися із завершенням свят - розстрілювалися або проганялася кутя та мороз. Діти тим часом вибігали на вулицю, стукали макогонами в хатні кути та тини й промовляли:
- Геть, кутя, з покуття, йди на базар!
    Наступного дня, тобто на Водохреща, на річці чи на ставку робили з льоду хреста. Сьди згодом приходили церковні служителі, щоб посвятити воду. Ця вода вважається вельми помічною від багатьох недуг.
   Цим, власне, й завершувалися різдвяно-новорічні празникавання. Після цього вже не годиться співати колядок та щедрівок. По Водохрещах уже заступають кількатижневі м'ясниці. В цей час ще можна співати пісень і справляти весілля. Після м'ясниць наступає найдовший і найсуворіший Великий піст. Про нього в давнину казали так: "Великий піст усім прижме хвіст".

Січневі імена

1 -     Людмила, Ілля, Тимофій, Устина, Григорій;
2 -     Гнат, Таїсія, Леоніла, Данило;

3 -  Петро, Прокіп,Юлій, Платонида, Уляна;

4 -     Настасія, Феодосія, Мокій, Багдана;

5 -     Павло, Неоніла, Геласій, Василь;

6 -     Євгенія, Клавдія, Єлизар, Ярема, Єрофій
7 -     Ісус, Марія;
8 -     Костянтин, Наталка, Улита, Юхим;
9 -     Степан, Феодора, Степанида, Наум, Марта;
10 -  Петро, Софія, Зенон, Гнат, Симон;
11 -   Тадей, Діонія, Марко, Ольга, Юрко;
12 -  Онися, Філарет, Калістрат, Феодора, Христя;
13 -  Яків, Йосип, Ніна, Давид, Меланія;
14 -  Василь, Катерина, Володимир, Клавдія;
15 -  Феоген, Сергій, Серафим, Зоя;
16 -  Гордій, Гапка, Опанас, Анастасія, Марко;
17 -  Яків, Марко, Лука, Симон, Йосип, Тадей,Зінаїда, Кіндрат, Килина;
18 -  Іван, Опанас, Валентина, Мелашка, Юхим;
19 -  Роман, Настя;
20 -  Валентина, Меланія, Кіра, Опанас;
21 -  Юліан, Василина, Омелян, Юрій, Ярина;
22 -  Пилип, Петро, Олена, Глафира;
23 -  Георгій, Дарія, Павло, Макар;
24 -  Федот, Степан, Лідія, Клим;
25 -  Сава, Євпраксія, Фросина;
26 -  Петро, Яків, Лариса, Федора;
27 -  Ісай, Павло, Степан;
28 -  Павло, Наталка, Христина, Гаврило;
29 -  Петро, Неоніла, Максим;
30 -  Антін, серафима, Онисим;
31 -  Ксеня, Опанас, Таїсія, Кирило, Максим.

 

Зима святами багата. Січень

  

Січень кличе мороза, морозить лиця,щипає носа

 Новий рік (1)   Новий рік – до весни відлік.

Гната (2). В цей день заборонялося прясти. Жінки робили  печиво, а дівчата «павуки»,

різдвяні прикраси з соломи.
 
Анастасії (4). В народі казали: «Скоро Настя на помості запросить три празники в гості».

 Святвечір, Багатий вечір, Багата кутя (6). Це одне з найурочистіших свят. Його відзачають напередодні Різдва.

 Різдво (7). Одне з найбільших релігійних свят, з ним пов’язують народження Ісуса Христа.

 Богородиця (8). Вважалося, що це свято для жіноцтва найважливіше, оскільки пов’язане з Матір’ю Божою.

 Степана (9). Повинен бути морозний день, а тому казали: «Прийшов Степан – на ньому червоний жупан».

 Меланки, Меланії, Щедрий вечір, Щедра кутя (13).  Зранку починали готувати другу обрядову кутю – щедру. На          відміну від Багатої, її можна було заправляти скороминою.

Старий Новий рік, Василія (14). Василь вважався покровителем землеробства.

Богоявлення, або «бабин вечір» (17). Кроплять хати свяченою водою.

Голодна кутя, голодний Святвечір (18). Готують третю і останню кутю різдвяно-новорічних свят. Називається                вона «голодною»від  того, що з цієї пори і до наступного ранку люди говіли, тобто не їли.

Водохреща, Водощі, Йордана (19). Це – третє, найбільше і завершальне свято різдвяно-новорічного циклу. З ним пов’язують хрещення на Йордані Христа. Святять воду на річках.

Івана Предтечі, Хрестителя (20). В цей день виносили з хати хліб і сіль, що лежали на покуті, і, розламавши на шматочки, годували тварин.

Опанаса, Пів-Івана, Різдвяний день (21). Святкують переважно жінки, бо кажуть: «Пів-Івана полоще ложки».

Маркіяна (23). Його ще називали  «Грицем-літозазивачем». «Який день – таке й літо».

Тетяни (25). Якщо вигляне сонце, то рано прилетять птахи з вирію, а коли сніжно, то дощитиме влітку.

Опанаса (31). Переважно  цей день буває холодним, тому казали: «З Панасовими морозами жарти лихі», «На Опанаса-ломиноса бережи носа».

На новий рік прибавилося дня на заячий скік.

Кожне сільце має своє слівце

Сонце блищить, а мороз тріщить. Холод не брат, а завірюха не сестра. Мороз не вітчим, а холод не мачуха. Зимова днина така: сюди тень, туди тень – та й минув день. Зимове сонце, як мачуха – світить та не гріє Якби не зима, то й літо було б довше. Сичи – не сичи, коли я на печі. Синиця пищить – зиму віщить. Сніг, завірюха – то зима біля вуха. На Михайла зима саньми приїхала. Січень снігом січе, а мороз вогнем пече. Січень снігом січе, а мороз вогнем пече. Січень січе та морозить, а ґазда з лісу дрова возить. Січень без снігу – літо без хліба. У січні вночі панують сови та сичі. У січневу холодну добу пам’ятай про худобу. Січню морози, а лютому – хурделиці. 

Новорічні полазники

         Для  сучасника слово це мало зрозуміле або й зовсім не знане. Раніше воно було

відомим усім сільським жителям. Полазником вважалася людина, яка першою

перевідувала оселю на новий рік (на Гуцульщині це робили і на Введення). За

повір’ям, такий гість мав неодмінно принести родині щастя або невдачі протягом

року. Тому люди спостерігали, хто першим із сусідів завітає до хати.

     Найкращими полазниками вважалися особи чоловічої статі. Особливу

новорічну радість приносив молодий і симпатичний парубок, заможний чоловік або

хлопчик. І вже зовсім зле, якщо перевідувала жінка, особливо стара, немічна чи

хвора бабуся. «Від такого показника, - казали з цього приводу, - цілий рік добра не буде»

Часто господарі навмисне стежили, хто першим іде до хати. Якщо ж це був

небажаний полазник, то примикали двері. З цією метою в народі виробився

оригінальний обряд. Це – так зване посівання. Удосвіта на Новий рік мали за

звичай засівати збіжжям оселі. Хлопчаки-підлітки насипали в спеціально сплетені

рукавички зерно й першими оббігали найближчих родичів та сусідів.

          Сію, сію, посіваю,  

З Новим роком вас вітаю! Хай вам буде рік добрий, А вік – довгий! Христос  народився!

Сію на вас жито, щоб було добре жити!

Ще й пшеницю яру, щоб завжди були у парі! Сиплю на вас просо, щоб було краще, ніж досі! Сиплю на вас овес, щоб вами гордився рід увесь! Христос народився!

Житом, житом із долоні По долівці, по ослоні Засіваю в вашій хаті –  Будьте дужі та багаті! Щоб збулося все нівроком –  З новим щастям, з Новим роком!
Христос народився!
З Старим Новим Роком! З Василем!