хочу сюда!
 

Лида

49 лет, водолей, познакомится с парнем в возрасте 43-55 лет

Заметки с меткой «1 грудня»

Референдум 1 грудня за незалежність України

Референдум 1 грудня за незалежність України: “Прямий” згадує, як це булоРеферендум 1 грудня за незалежність України: “Прямий” згадує, як це було

1 грудня 1991 року на території України пройшов Всеукраїнський референдум за проголошення незалежності. У референдумі взяли участь майже 32 млн людей, що становило на той момент 84% населення України. Підтримали проголошення незалежності 90%.

Ідея проголошення незалежності України відродилася ще у ході перебудови. Наприкінці 80-х років в Україні відбувається консолідація демократичних сил: у вересні 1989 року члени Української Гельсінської Спілки, “Товариства Лева”, “Зеленого світу” при підтримці київських письменників оголосили про утворення “Народного Руху України за перебудову” . Своєю програмою НРУ спочатку проголосив: відродження української мови та культури, необхідність демократизації суспільства, політичної, соціальної та економічної системи. Згодом на перше місце Рух висунув ідею про вихід України з СРСР.

У жовтні 1989 року Верховна Рада УРСР ухвалила Закон УРСР “Про мови в Українській РСР”, що забезпечив українській мові статус державної.

Декларацію про державний суверенітет парламент УРСР проголосив ще 16 липня 1990 року. Декларація стала фактично програмою побудови незалежної держави.

17 березня 1991 року в СРСР пройшов Всесоюзний референдум про збереження СРСР. На референдум було винесене питання “Чи вважаєте ви за необхідне збереження Союзу Радянських Соціалістичних Республік як оновленої федерації рівноправних суверенних республік, у якій будуть повною мірою гарантуватися права і свободи людини будь-якої національності”. В Україні на це питання відповідь “Так” дали 70% опитуваних.

Одночасно в Україні за наполяганням Народного Руху України за перебудову було проведене республіканське консультативне опитування: “чи згодні ви, що б Україна була у складі Союзу Суверенних Республік на підставі Декларації про державний суверенітет України”. Це рішення в Україні підтримали понад 80% опитуваних.

У серпні 1991 року сталась спроба державного перевороту, який згодом назвали “Серпневим путчем”. Самопроголошений комітет з надзвичайних ситуацій спробував усунути від влади тодішнього президент СРСР Михайла Горбачова. Путчисти заблокували Горбачова на його дачі в Криму й запропонували добровільно скласти повноваження, проте він відмовився.

Спроба перевороту провалилась, проте він став одним з поштовхів до розпаду СРСР та проголошення незалежності України.

24 серпня 1991 року Верховна Рада України прийняла Акт проголошення незалежності України.

На підтвердження Акту Верховна Рада України вирішила провести також і республіканський референдум. Він був потрібен для того, щоб нейтралізувати політичні спекуляції противників української незалежності, які заявляли, що народ не підтримує Акт про незалежність

1 грудня 1991 відбувся загальнонаціональний референдум за визнання України незалежною. На референдум було винесено лише одне питання: “Чи ви підтримуєте Акт проголошення незалежності України?”.

За відповідь “Так” проголосувала більшість опитуваних у кожній з областей України. Найбільшу підтримку Акт про незалежність отримав у Івано-Франківській (98%), Тернопільській (98%), Хмельницькій (96%), Волинській (96%) та Черкаській (96%) областях.

Зображення взято з uk.wikipedia.org

Цього ж дня в Україні пройшли перші президентські вибори, за результатами яких президентом став Леонід Кравчук. За Кравчука проголосували більше 61% виборців.

Рішення референдуму дозволили Україні затвердитися на міжнародній арені як незалежній державі. До 1 грудня 1991 р. формально незалежну Україну не визнала жодна держава. Протягом тільки грудня 1991 р. вона була визнана понад 40 державами світу. З 1 грудня 1991 року почалась нова сторінка в історії незалежної України.

28-ма річниця Референдуму 1 грудня за Незалежнічть України

 

Підтримка Акту проголошення незалежності України по регіонах виглядала так:

Тернопільська область - 98,67%

Івано-Франківська область - 98,42%

Львівська область - 97,46%

Волинська область - 96,32%

Хмельницька область - 96,30%

Черкаська область - 96,03%

Рівненська область - 95,96%

Київська область - 95,52%

Вінницька область - 95,43%

Житомирська область - 95,06%

Полтавська область - 94,93%

Кіровоградська область - 93,88%

Чернігівська область - 93,74%

Київ - 92,88%

Чернівецька область - 92,78%

Сумська область - 92,61%

Закарпатська область - 92,59%

Запорізька область - 90,66%

Дніпропетровська область - 90,36%

Середнє значення по Україні - 90,32%

Херсонська область - 90,13%

Миколаївська область - 89,45%

Харківська область - 86,33%

Одеська область - 85,38%

Донецька область - 83,90%

Луганська область - 83,36%

Севастополь - 57,07%

Кримська АРСР - 54,19%.

Підтримка Акту проголошення незалежності України виглядала так:

Графіка: Вікіпедія

 

Непідтримка Акту проголошення незалежності України виглядала так:

Найбільше противників незалежності було у Криму. Але й там - менше половини

Київський Міжнародний інститут соціології (КМІС) 20 років поспіль проводив дослідження про ставлення громадян України до її державної незалежності. Частка прихильників ніколи не опускалася до небезпечної позначки у 50% (найнижчий результат - 56% - був у 1994 році).

Опитування КМІС, проведене у листопаді 2011 року, показало, що частка дорослого населення, яка підтримує незалежність, складає 83%. 

Роздуми про Всеукраїнський референдум 1 грудня 1991 року

Олексій Шевченко: Роздуми про Всеукраїнський референдум 1 грудня 1991 року
01.12.2016, 12:17  3279  1

26 листопада пішов з життя Олексій Шевченко - вчений-філософ і публіцист, провідний науковий співробітник Інституту політичних і етнонаціональних досліджень НАН України.

Маємо за честь опублікувати одну з останніх робіт  професора Олексія Шевченка, який був нашим другом та постійним автором.

"Роздуми про Всеукраїнський референдум..." є його інтелектуальним спадком, який ми ще довго будемо вивчати і аналізувати.

Приводимо повний текст роботи  професора Олексія Шевченка:

"Референдум 1 грудня є історичною та епохальною подією попри кон'юнктурні ігри вищого керівництва тодішніх радянських республік.

Незважаючи на них, ця подія об'єктивно спричинила остаточний розвал Радянського Союзу та відкрила шанс новій українській державі стати сильною європейською державою. Шанс, який протягом четверті століття є поки що змарнованим. Тому варто розібратися у причинах такого гальмування, аналізуючи сам феномен референдуму.

По-перше, необхідно усвідомлювати, що на відміну від республік Балтії (Литви, Латвії, Естонії), Грузії та Молдавії, які остаточно прийняли стратегію на відділення від СРСР, в Україні такої стратегії (та відповідних настроїв) не було. Конформістське номенклатурне керівництво Української РСР на чолі з Леонідом Кравчуком займало вкрай сервілістську позицію по відношенню до Білокам'яної та було готово діяти у відповідності зі вказівками Кремлівського Центру. І тому ідея повної Незалежності України не тільки не ставилася, але й активно не обговорювалася, як основна стратегічна лінія українського керівництва. («Декларація про державний суверенітет України», прийнята Верховною Радою 16 липня 1990 року не можна вважати визначенням такої стратегії, оскільки наприкінці документу чітко сказано про те, що УРСР не має намірів виходити із союзного договору).

Така ситуація спричинила колосальну різницю в результатах голосування між вказаними країнами та Україною у останньому радянському референдумі 17 березня 1991 року, присвяченому збереженню СРСР та підписанню нового союзного договору. Якщо Литва, Естонія, Латвія та Грузія однозначно висловилась «проти» перебування у Радянському Союзі, то Україна дала «за» збереження Союзу більш, ніж 20 мільйонів голосів, опинившись серед таких республік як РСФСР, Білорусія, Казахстан, Туркменістан тощо.

Цей факт говорив за те, що в широких верствах населення ідея «національної держави» не була загально прийнятною, і само це населення було національно недиференційованою масою з переважною «радянською ідентичністю», а носії «української національної ідеї» та ідеї Незалежності знаходились у суттєвій меншості (їх ядро складали представники української інтелігенції, дисидентського руху, багато з яких підлягало переслідуванням та сиділо у ГУЛАГу).

Повторюємо, країни Балтії та Грузія із самого початку були націлені на формування незалежних національних держав, у світогляді більшості населення яких національна ідея та ідея антирадянська (антиімперська) утворювали органічну єдність. Причому важливим було те, що позиція еліт цих країн повністю збігалася з масовим світосприйняттям. Такого не було в тодішній Україні, і вкрай негативні наслідки такої ситуації ми спостерігаємо, на жаль і на сьогоднішній день (але про них трохи пізніше).

Які фактори спричинили різку зміну позиції населення України між всесоюзним референдумом 17 березня та всеукраїнським референдумом 1 грудня?

По-перше, фактор ГКЧП продемонстрував небезпеку перетворення радянського режиму у відверто авторитарний, що викликало неабиякий страх перед потенційними репресіями.

По-друге, серед української еліти вже було прийнято рішення про Незалежність України (Акт про незалежність України та Постанова Верховної Ради про Незалежність від 24 серпня). Для конформістськи зорієнтованої масової свідомості це означало наказ зверху голосувати так, «як треба».

Нарешті третьою причиною була широка пропагандистська кампанія про колосальні природні ресурсі України (і парадокс у тому, що ця теза була в цілому правильною), які весь час годували інші радянські республіки та які у найближчий час перетворять її на найзаможнішу країну у світі (теза про «українську Швейцарію»).

Результатом збігу всіх трьох факторів і виявилося те, що «за» вихід з Радянського Союзу проголосувало більш ніж 28 мільйонів учасників референдуму.

Таким чином, історична подія відбулася! На її прикладі видно, наскільки правий був Гегель, коли стверджував, що Абсолютний Дух або Світовий Розум робить свою справу незважаючи на дурість його агентів.

Незважаючи на владні амбіції Єльцина, інтриги у вищих колах вмираючої радянської держави, вузькопрагматичні розрахунки частини учасників референдуму, у випадку з результатами референдуму гегелівський Розум переміг, і українська Незалежність, омріяна багатьма поколіннями носіїв української національної ідеї, стала реальністю.

Вікно колосальних історичних можливостей відкрилося для нової молодої країни. Чому ж ці можливості вже чверть століття залишаються невикористаними? Я не буду аналізувати комплекс питань, пов'язаний з явищем олігархічо-клептократичною владою (це - окрема розмова), а зупинюсь на питаннях масової свідомості та української національної ідентичності.

Як я вже говорив, більшість із учасників референдуму, які дали позитивну відповідь, за своїм світоглядом не були аж ніяк прихильниками української національної ідеї, і поділяли радянську ідентичність. Тому для них незалежна Україна сприймалася, як зручний «уламок Імперії» і саме тому вони і обрали Першим Президентом партійного функціонера, який більше відповідав їх ідентифікаційній Матриці, ніж незрозумілі та чужі «націоналісти».

В результаті на теренах України сформувалася не національна республіка на кшталт балтійських з європейськими нормами права та демократичними цінностями, а типовий пострадянський олігархічний режим з відверто авторитарними тенденціями, близький до Росії, Білорусі та Казахстану.

Як ця недиференційована радянська ідентичність позначилась на подальшій долі української державності? Два потужних спалахи «пасіонарного українства», які спричинили два Майдани, значною мірою закріпили ядро нової української нації, значною мірою зруйнували ностальгічний радянський комплекс (чому великою мірою сприяла і російська воєнна агресія).

Однак вони не змогли зломити інерцію «совковості» та недиференційованої байдужості, яка мала місце і при проведені Всеукраїнського референдуму. Цю тенденцію легко проілюструвати на прикладах відношення українців до Росії та росіян.

Незважаючи на воєнну агресію та чисельні жертви від цієї агресії, останні цифри цього відношення, оприлюднені у жовтневих соцопитуваннях, просто вражають. Так, переважна більшість українців проти розриву дипломатичних відносин з Росією та проти встановлення з нею візового режиму, причому кількість таких противників зростає.

Велика кількість українців продовжує практики заробітчанства на території агресора і ворога, не вважаючи це проявом непатріотичної поведінки під час війни.

Про що говорять ці страшні факти? Передусім, про те, що Референдум двадцятип'ятирічної давнини не вибив з величезної частини українського населення залишки «совка», і що ці залишки махровим цвітом продовжують квітнути у масовій свідомості.

Читайте також: Декілька слів про майбутню Конституцію України (роздуми дилетанта)

Однак наведене не означає применшення значущості тієї події. Брами колосальних можливостей виходу в простір цивілізації, як наслідок Референдуму, все ще залишаються відкритими. Поки що. Однак часу залишається все менше. Якщо у найближчій перспективі не вдасться відсторонити бандитів при владі, змінити інерцію масової свідомості та націлити його на формування дієвої національної ідеї, ці брами можуть закритися.

Назавжди".

Олексій ШЕВЧЕНКО


Референдум за Незалежність 1 грудня 1991-го

Референдум за Незалежність 1 грудня 1991-го. Агітація і бюлетені
1 грудня 1991 року відбувся всенародний референдум, на якому українці мали відповісти, чи підтримують рішення Верховної Ради УРСР від 24 серпня, яке проголошувало незалежність України.

В усіх 27 регіонах країни виборці підтримали Акт проголошення незалежності від 24 серпня 1991-го. Найменше - в Криму, але все одно це було більше половини голосів - 54,2%. Найбільше - на Тернопільщині (98,7%).

Результати голосування 1 грудня по регіонам. ІНФОГРАФІКА

В середньому по Україні за незалежність проголосували 90,3% від тих, хто прийшли на дільниці. Це 28,8 мільйонів людей.

Насправді саме 1 грудня 1991 року Україна стала по-справжньому суверенною. Тепер незалежність була волею мільйонів, а не тільки 346 депутатів. Є думки, що саме 1 грудня, а не 24 серпня має бути Днем Незалежності.

Тільки після 1 грудня Україну почали визнавати інші країни світу. 2 грудня - Канада і Польща, 3-го – Угорщина, 4-го, коли ЦВК підвела підсумки плебісциту, – Латвія і Литва. 5-го – Російська Федерація, Аргентина, Болгарія і так далі.

Захід, який з усіх сил намагався зберегти СРСР, згодився з неминучим, коли побачив мільйонне волевиявлення. Президент США Джордж Буш (старший) 30 листопада виправдовувався в телефонній розмові з Горбачовим: "США будуть вимушені визнати Україну, позаяк є всі ознаки, що завтра переважна більшість проголосує на підтримку незалежності".

СРСР №2. Як Україну намагалися втягнути у новий Союз

5 грудня Верховна Рада проголосила в "Посланні до парламентів і народів усіх країн": "Договір 1922 року про утворення Союзу РСР Україна вважає відносно себе недійсним і недіючим". Українці створили Радянський Союз, маючи в ньому блокуючий пакет - українці ж його і ліквідували.

8 грудня лідери України, Росії і Білорусі ("ключових" республік, які у 1922 році створили СРСР) підписали угоду про те, що Союз "як суб'єкт міжнародного права і геополітична реальність припиняє своє існування".

Що характерно, жодна радянська республіка (за винятком хіба що балтійських) після українського референдуму не провела свій власний референдум щодо незалежності. Всім і так було зрозуміло, що без України Союз неможливий. Кожен українець із 28,8 млн, які вибрали у бюлетені "ТАК, підтримую", легалізував смерть СРСР.

А 25 грудня перший і останній президент СРСР Михайло Горбачов оголосив про свою відставку. Грізний і величний Радянський Союз закінчив свій земний шлях.

Йому сьогодні 26-ть: Всеукраїнський референдум 1991

Всеукраїнський референдум 1 грудня 1991 року 
Результати референдуму 1991 року.

Всеукраїнський референдум 1991 року — загальнонаціональний референдумна території колишньої УРСР щодо проголошення незалежності України. Відбувся 1 грудня 1991 року. На референдум було винесено одне питання: «Чи підтверджуєте Ви Акт проголошення незалежності України?». Текст Акту, ухвалений Верховною Радою 24 серпня 1991 року, було наведено у виборчому бюлетені. Громадяни України висловились на підтримку незалежності. У референдумі взяли участь 31 891 742 особи — 84,18 % населення України. З них 28 804 071 особа (90,32 %) проголосувала «За».

Організація[ред. • ред. код]

Всеукраїнський референдум 1991 року був організований Верховною Радою та урядом УРСР.

Перебіг[ред. • ред. код]
Бюлетень для голосування.

Для проведення референдуму по всій Україні було створено 34 093 дільниць для голосування[1]. 37 885 555 осіб було внесено до списків громадян, що мали право проголосувати[1]. 31 943 820 осіб або 84,32% тих, хто мав право голосувати, отримали бюлетені для голосування[1]. З них взяли участь в референдумі 31 891 742 осіб або 84,18%[1].

Одночасно з референдумом проходили перші в історії незалежної держави Україна вибори Президента України.