хочу сюди!
 

Наташа

49 років, телець, познайомиться з хлопцем у віці 44-53 років

Замітки з міткою «гарно»

Слава Кабміну України!

Кабмін пропонує Раді зробити обов'язковим для військових привітання "Слава Україні! - Героям слава!"

Проектом закону пропонується замінити військове вітання "Бажаємо здоров'я" на "Слава Україні! - Героям слава!"

Кабінет Міністрів пропонує Верховній Раді зробити обов'язковим для військовослужбовців привітання "Слава Україні! - Героям слава!". Про це йдеться в законопроекті №7549, зареєстрованому в Раді 5 лютого.

Проектом закону пропонується замінити військове вітання "Бажаємо (бажаю) здоров'я" на "Слава Україні! - Героям слава!".

"На вітання начальника або старшого за військовим званням "Слава Україні" всі військовослужбовці, які перебувають у строю або поза строєм, відповідають: "Героям слава". Якщо начальник або старший за військовим званням прощається, на його слова "Слава Україні" військовослужбовці відповідають: "Героям слава", - сказано в документі.

Планується, що таке ж привітання військові зобов'язані будуть говорити під час вручення Бойового прапора військового підрозділу.

Також законопроектом пропонується ввести в розпорядок дня військових годину на національно-патріотичну підготовку. Стежити за зазначеною підготовкою заступник командира бригади (полку) по морально-психологічній підготовці.

Безкінечне сходження "Сходів"



Ірина Токарська - головний координатор  Творчого об'єднання "Сходи"  в місті Львові

Відтепер, тобто від 25-річчя Дня Незалежності України, вношу корективи у свою діяльність як блогера, тобто перестаю цензурувати свої дописи, а видаю все, що маю на душі поточне і проточне, а головне: наочне!

Найбільше на це рішення вплинуло вчорашнє урочисте зібрання Творчого об'єднання "Сходи" у складі чисельного люду спершу за столиком коло "Чаші достатку" в парку імені Івана Франка, 160-річчя уродин якого ми також відзначили з радістю як продовження святкування 25-річчя Дня Незалежності України. Далі "Сходи" сходили до готелю "Дністер" і провели сходження на бенкетну галерею на даху з бездоганною за красою панорамою чарівного Львова.
Неможливо просто в кількох словах передати  всі урочистості промови, розмови і обмови, а що вже стіл накритий був бездоганно, як і чарівна обслуга забезпечила нас чистотою повітря, приміщення і протягів, які ми успішно подолали. І звичайно що вражаюче вразило не вороже творення бездоганного сервірування і наявність загадкового меню (можливо і навпаки, тому що один прибор було розшукано серед двох принесених, а офіціант, чарівний хлопчина, довго не давався замовити те, що нам закортіло, допоки наша знаюча дівчина не пішла і на кухні сама зробила замовлення, а він вже натхненно отой смаколик поставив на свій підніс і підніс нам під ніс)
 В підсумку обміну думок, книг, емоцій і промоцій, дісталося на горіхи Уряду, обговорено слова тексту славня "Ще не вмерла Україна" за Франковим "..ще не вмерла і не вмре!" та Іваном Багряним "воріженьки" чи "вороги" згинуть, трясця їх мамі, як "роса на сонці" чи як дурні в ополонці, а також ще багато чого актуального, але не радикального. Від часу появи радикально переляканого з вилами всім лячно наближатися до чогось радикального, щоб часом не вступити в оте фе. Ото вже хлоп - так хлоп: всіх перестрашив! Не даремно і зветься: Ляшко! А ось з Порохом вийшло дискусійне непорозуміння: чи то є порох при дорозі, що вітром переносить і в очі сипле, чи то той порох, що вибухає і його в гармати закладає воїнство українське? Наразі ще неясно, бо надто багатьом очі ріже офшори і рошени, а за тим слабенько видно вибухові злами, проломи і погроми у корупційних фортецях та засівших там олігархічних кланах із різноманітних "посівальників" для позивальників тощо. Було що поговорити, обговорити і затвердити, а саме що 160-т Франкові і 25-ть Україні то є гарно!

Також запропоновано мною кожному бажаючому робити невеличкі особисті прес-релізи з новинами, поезіями і текстами, заходами, виходами та усіма "посиланнями" тощо, щоб то разом зводити до купки і публікувати на сайті ТО "Сходи" http://artshodu.io.ua/ і паралельно в сайті "Елітарний Львів" http://artlvivbest.io.ua/

Богдан Гордасевич, прес-аташе ТО "Сходи"

Свято вдалося і це радує!

Дуже і дуже тішусь, що відзначення 25-річчя Дня Незалежності України пройшло без негативних подій: ні в середині нашої держави, ні на фронті в АТО, ні зовні неї нічого небезпечного для нас не трапилось, дякувати Богу. Ще раз вітаю усіх з видатною подією, яка є підсумком одного етапу нашого державотворення і розпочинає інший новий етап.



Моїм особистим гаслом свята у зверненні до своїх онуків та доньки, як і в цілому до молодого покоління українців було наступне: - Вітаю народжених вільними!



На мою думку найбільшою проблемою України є наше підневільне минуле, колоніальне рабство, яке увійшло в психіку цілих кількох поколінь українців як феномен "Совка", коли людина не сприймає стану свободи як фактор свого особистого щастя, а навпаки ностальгічно згадує і шкодує за своїм усталеним "благополуччям" часів свого рабства, яке вона не сприймала за погане явище, бо пристосувалась і звикла до нього. Дуже правильно сказано, що "Коли раб втрачає господаря, то він не стає автоматично вільною людиною, бо його психіка не призвичаєна до самостійності, через що він просто вишукує собі нового господаря, так би мовити - "кращого хазяїна", а не радіє зі своєї свободи" 



Тому я вітаю і підтримую всіма силами прихід до державного управління в Україні покоління народжених вільними! Будьмо!


Дощ...

... на висоті 10 тис метрів

З новим роком, Богдане!

СЬОГОДНІ БОГДАНУ ГОРДАСЕВИЧУ ВИПОВНИЛОСЬ 54 РОКИ ВІД ДНЯ НАРОДЖЕННЯ !
ВІТАЮ І РАДІЮ ! НЕ КОЖНОМУ ДАНО - О!




КАЖУТЬ ЛЮДИ, ЩО ЦЕЙ ПАМЯТНИК У ЛЬВОІ Є ТАКИМ, НАЧЕ Я ПОЗУВАВ, АЛЕ ТАК НЕ Є - ЦЕ Я І Є !

БУВ І ПІШОВ

Що хотiлось – те не збулося...
Посивiло моє волосся...
Загрубiли думки i тiло...
Тiльки серце болить, як болiло...
Що в майбутньому – я не знаю...
Але смерть ще свою розпiзнаю...
І скажу їй: – Привiт, Безноса...
Вкороти i менi того носа...
Хай не лiзе в дiла i душi...
Черепи ж до всього байдужi...
Це живi кiстяки ворушать...
Як подiбних до себе не душать...
А менi все осточортiло...
Тож гуляю по свiту я смiло...
І не знаю, що далi буде...
Хто мене спом'яне, хто забуде...
Я не знаю i знати не хочу...
Не вишукую думку пророчу...
Я живу, поки дано звище...
Хай в кишенях протягом свище...
Я живу i вже цього досить...
І земля поки терпить i зносить...
Я живу... А помру – так що?..
Був нiщо i пiшов у нiщо...



Я БУДУ ЖИТИ ВІЧНО

Я буду жити вiчно. Не тому,
що хочу чи не хочу – так вже стало,
що жереб кинуто й менi попало
увiчнити життя й iм'я своє.

Я оминув i славу, i ганьбу.
Сума й тюрма до мене не чiплялось.
Я просто йшов спокійно по життю,
яке менi вiд Господа дiсталось.

А шлях той без початку i кiнця,
де нi вернутись, нi країв дістатись...
Тож я iду вперед, щоб не тинятись,
бо Свiт цей – коло iз тернового вiнця.

71%, 12 голосів

18%, 3 голоси

0%, 0 голосів

12%, 2 голоси
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.
Сторінки:
1
2
попередня
наступна